Professional Documents
Culture Documents
Біографія Та Історичний Портрет Святослава - 221121 - 121836
Біографія Та Історичний Портрет Святослава - 221121 - 121836
(935 – березень 972) – великий
князь Київської Русі, який став її
правителем будучи маленьким,
але дуже відважним хлопчиком.
Після смерті батька, Ігоря
Рюриковича, вся влада перейшла
до малолітнього сина,
тому княгиня Ольга була змушена
до повноліття Святослава
керувати країною.
Походи князя
Святослава
Відмінною рисою характеру
Святослава була його сутність
воїна, тому внутрішня політика
так і лишилася на плечах його
матері княгині Ольги. Іншою
справою були походи, завоювання
земель та війна в цілому. Його
мало цікавили державні справи,
його вела по життю війна, яка
приносила славу та вигоду. Саме
в цьому Святослав Хоробрий
бачив сенс свого життя.
Повернувшись у столицю,
довго відпочивати війську не
довелося. До Великого князя
київського прибув із щедрими
дарунками візантійський
посланець. Як довірена особа
візантійського царя Никифора
Фоки, він запропонував
Святославу піти в похід на
Болгарію, а своє прохання
підкріпив пригорщею золотих
фунтів. За візантійським планом,
два війська мали одночасно
напасти на Болгарію, знищити її
та поділити землі навпіл. А землі
ці були ласим шматочком, адже
греки привозили сюди вино, овочі,
дорогоцінні метали та тканини,
угорці та чехи постачали срібло та
коней, а українці везли
невільників, мед, віск та шкіри.
Тому князь погодився не
вагаючись.
У 967 році, зібравши військо,
наніс потужний удар на Болгарію.
Він завойовував одне місто за
іншим і за короткий срок підкорив
вісімдесят міст та влаштував собі
столицю в місті Переяславець, що
знаходилось на південь від
Дунаю. Але раптово прийшла
тривожна звістка з Києва – на
столицю напали печеніги.
Святослав наказав зібрати всі
війська та вирушати на захист
рідної країни.
За однією з версій, раптовий
напад печенігів стався за
проханням Візантії. Греки були
дуже занепокоєні гучними
перемогами київського князя на
болгарських землях, боялися, що
войовничий князь не зупиниться і
підпорядкує собі Візантію, яка на
той момент вже три роки поспіль
воювала з арабами.
Повернувшись у Болгарію,
князю довелось вдруге завоювати
Переяслав. Болгари за відсутності
Святослава повстали проти нього
та зачинили місто. Це призвело
до виснажливого бою під його
стінами, але перемога була за
українською дружиною.
Про князя Святослава та його
бойові походи грецькі
письменники складали страхітливі
оповіді. Князь завойовував одне
місто за іншим, залишаючи після
себе лише руїни і смерть. Він
жорстоко карав полонених,
насаджаючи їх на палі, не
залишаючи нікого живим, тримав
болгар в постійному страху,
змушуючи до покірності.
І ось настав момент, коли князь
київський вирушив на Візантію. За
традицією, було відправлено гінця
із посланням про майбутній
напад. Але греки не були готові до
війни. Країна перебувала у війні з
арабами, панував голод, а на
додачу щойно відбувся переворот.
Новоспечений візантійський цар
Іван Цимісхій вступає в
довготривалі переговори із
Святославом, проте князь був
непохитний і вимагав щоб греки
викупили свої міста та бранців,
або залишали європейські землі.
Ніяк не вдавалось досягти
домовленості і Святослав
Хоробрий рушив у наступ. Він
завоював Траків і вже звідти
вирушив на Царгород.
Кривавий бій розпочався
весною 970
року на середині шляху під
Аркадіополем. Сповнені великого
завзяття, українці кинулися в бій,
але греки виявилися хитрішими.
Вони розділили своє невеличке
військо на дві частини і одна з них
прокралася в тил дружини.
Напавши з обох боків, візантійці
приголомшили українських вояків
і у жорстокій битві перемогли.
Розчарований поразкою,
Святослав Хоробрий був
змушений відступити до Болгарії,
але не полишав надії на
завоювання грецьких земель.
Князь постійно посилав у Візантію
війська, які грабували та
руйнували міста. В свою чергу,
цар Цимісхій напав на Переяслав
та спалив його до тла.
В той момент Святослав із
дружиною чекав на ворога під
Доростолом, де і
відбувся вирішальній бій у
візантійській війні. Українські
війська хитрістю заманили греків
у свою пастку, але на тому їх
вдача скінчилась. Запеклі бої
тривали не один день, вдача
переходила із однієї сторони на
іншу, а земля вкривалася все
більшим числом загиблих.
Обидва війська були змучені
боями, тому Київський князь
відправив до Цимісхія послів для
переговорів.