Богдан Хмельницький – полководець, гетьман Війська Запорізького,

державний та політичний діяч. Очолив національно-визвольний рух,

результатом якого було приєднання до Російської держави Запорізької Січі
та Лівобережної України.

Богдан Хмельницький народився 27 грудня 1595 року у селі Суботове.

Батьки майбутнього гетьмана належали до шляхетного роду. Батько –
Михайло Хмельницький, був чигиринським старостою, мати – козачка
Агафія, хоча за іншою версією її батьком був шляхтич Богдан Ружинський.

Спочатку хлопчика віддали на навчання до київської братньої школи. Про це

стало відомо із скорописів самого Богдана. Після випуску з цієї школи
Хмельницький вступив до Єзуїтського колегіуму у Львові

З початком польсько-турецької війни у 1620-му році змінилася і біографія

Богдана Хмельницького. Він вирушив воювати. У бою під Цецорою вбили
його батька, а сам гетьман потрапив у полон. Йому довелося терпіти рабство
цілих два роки, але він не сидів без діла. Досконало опанував турецьку та
татарську мови, а родичі в цей час збирали викуп. Повернувшись додому,
Хмельницький продовжив службу у реєстровому козацтві.

Минуло трохи часу, і Богдан став учасником морських походів турецькими

містами. 1629-го гетьман та його військо захопили передмістя
Константинополя. Відразу після вдалого походу він повернувся до Чигирина,
де й отримав нову посаду – сотник чигиринський.

Після того, як на польському престолі опинився Владислав IV, розгорілася

війна між Річчю Посполитою та Московською державою. Богдан повів своє
військо на Смоленськ, де брав безпосередню участь в облозі цього міста.
1635-го гетьман допоміг польському королеві втекти з полону, і був за це
удостоєний престижної нагороди – золотої шаблі.
З того часу він завоював повагу королівського двору. Коли польський король
вирішив увійти у війну з Османською імперією, першим у його плани був
присвячений саме Хмельницький.

Хмельницький був учасником багатьох військових баталій, але став

легендарною особистістю після національно-визвольної війни.

Офіційна версія свідчить, що 24 січня 1648 року в Січі Богдана Михайловича

визнали гетьманом. Хмельницький став на чолі невеликого війська, яке
розправилося з польським гарнізоном. Ця перемога додала впевненості
козакам, лави його війська майже щодня поповнювали новобранці.

Про повстання козаків дізналися дуже скоро, тому проти Хмельницького та

його війська виступили польські шляхтичі під проводом сина Миколи
Потоцького. Перший бій стався біля Жовтих Вод, і поляки програли битву.
Однак це був ще не кінець війни.

Далі прийшла черга Корсуні. Першими туди потрапили поляки, які кинулися
грабувати скарбницю та вбивати місцеве населення. На відстані за кілька
кілометрів від міста Хмельницький організував засідку. Це був початок
Корсунської битви. Чисельність польського війська становила 12 000 осіб,
проте здолати козацько-татарську армію їм не вдалося.

Другий етап військових дій розпочався травні 1649 року. Польські війська
першими пішли на порушення укладених раніше домовленостей.
Хмельницький завжди відрізнявся вмінням стратегічно прораховувати всі дії,
тож незабаром польські військові опинилися в оточенні. При цьому військо
козаків робило нескінченні набіги на них. Влада погодилася на підписання
Зборівського світу.

1650-й став роком початку третього етапу воєнних дій. Козаки поступово
втрачали колишню міць, і почали терпіти перші фіаско. Довелося йти на
укладання з поляками Білоцерківського миру, хоча ця угода абсолютно
суперечила підписаному раніше Зборівському миру. Незважаючи на існуючу
угоду, 1652-го козаки знову починають війну, хоча жодних шансів на
перемогу у них не було. Хмельницький зрозумів, що війну практично
програно, і що самотужки з неї не вибратися. Тому він вирішується на
мирову угоду з державою Російською. Саме він привів козаків до присяги
царю Олексія Михайловича.

В офіційній біографії гетьмана є відомості, що він був одружений тричі. Його

подружжям стали Ганна Сомко, Олена Чаплинська та Ганна Золотаренко.
Загалом у Хмельницького народилося вісім дітей – чотири сини та чотири
дочки. Одна з дочок – Степаніда, стала дружиною полковника Івана Нечая.
Потрапила в російський полон, а потім разом із чоловіком етапована до
сибірського заслання. Друга дочка Хмельницького – Катерина, стала
дружиною Данила Виговського. Після того, як його стратили, вийшла заміж
за Павла Тетерю.
Сини гетьмана залишили ще менший слід в історії. Тимофій помер у 21 рік,
Григорій помер немовлям, Юрій трагічно загинув у 43 роки. Щодо сина
Остапа теж неперевірена інформація, згідно з якою він помер унаслідок
побоїв у десятирічному віці.
Здоров'я гетьмана похитнулося 1657 року.
Досить довго історики не знали, коли помер Богдан Хмельницький. Мав
пройти багато часу, поки з'ясувалося, що гетьмана не стало 6 серпня 1657
року. Причиною смерті став крововилив у мозок (інсульт).
Місцем упокою уславленого українського гетьмана стало село Суботове. Про
це він сам просив своїх наближених до смерті. Його поховали в Іллінській
церкві, яку гетьман сам і збудував, поряд із сином Тимошем.