Воєнно-політичні

події 1650—1651 pp.

Битва поблизу
Берестечка і
Білоцерківський
договір.
• Мета: розповідати про розгортання воєнних дій у 1651
p.; порівнювати умови Зборівського та
Білоцерківського договорів; розвивати історичне
мислення учнів, сприяти критичному осмисленню
минулого; виховувати у школярів громадянську
свідомість, сприяти утвердженню демократичних
ідеалів.
• Тип уроку: комбінований.
• Обладнання: підручник, стінна карта, атлас,
ілюстративний матеріал.
• Основні поняття й терміни: битва під Берестечком,
Білоцерківський договір.
• Основні дати: 18—30 червня 1651 р. — битва під
Берестечком; 18 вересня 1651 р. — укладення
Білоцерківського договору.
 ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

II. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
Бліцопитування
• 1) Якою була офіційна назва Української козацької держави?
• 2) Що було покладено в основу політичного устрою Української
гетьманської держави?
• 3) Які посадовці входили до Генерального уряду?
• 4) Скільки полків налічувалося в Гетьманщині в 1649 p.?
• 5) Яке місто було столицею Гетьманщини?
• 6) Який вид військових підрозділів становив основу української армії?
• 7) Якою була кількість регулярної армії Б. Хмельницького в роки
війни?
• 8) Назвіть основні джерела поповнення державної скарбниці
Гетьманщини.
• 9) Якою була вища судова інстанція Гетьманщини?
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1. Відновлення воєнних дій. Битва під
Берестечком.
Із листопада 1650 р. польський уряд активно
готувався до воєнних дій проти України. На
початку 1651 р. король наказав командуванню
розпочати нову воєнну кампанію. 8 лютого
командувачі польських військ, польний гетьман
Мартин Калиновський і брацлавський воєвода
Станіслав Лянцкоронський, розгорнули наступ Зі щоденника польського жовніра
на українські землі. 10—12 лютого загони М. С.Освенціма про загибель Д.Нечая
(1651 р.)
Калиновського після жорстокої січі захопили Нечай, полковник брацлавський, один з
містечко Красне на Східному Поділлі. У бою з найголовніших серед повстанців
бунтівник, якому самі козаки надавали
ворогом загинув один із найближчих перше місце після Хмельницького,
сподвижників Хмельницького, брацлавський скочив на коня та й робив сам те, що
належало робити доброму юнакові, і
полковник Данило Нечай. козаків спонукав пірначем до оборони.
Але, не маючи можливості
організувати належний опір, мужньо
обороняючись, поліг.
1—10 березня розгорнулись бої за Вінницю. Незважаючи на
значну кількісну перевагу ворога, козаки, очолювані
полковником Іваном Богуном, не дали захопити місто. 10 березня
на допомогу обложеним прийшов уманський полк Йосипа Глуха
і вдарив по польських частинах, які в паніці відступили.
Розвиваючи наступ, козацькі війська оволоділи Баром, Хмільником,
Шаргородом, Меджибожем та іншими містами. Спроба поляків
оволодіти Східним Поділлям завершилася провалом.
Вирішальна битва воєнної кампанії 1651 р. відбулася в
червні на Волині, неподалік м. Берестечка. Польське
військо, очолюване королем Яном Казимиром,
налічувало 100—120 тис. осіб, а зі слугами — близько
220—240 тисяч. 15 червня з-під Тернополя до
Берестечка рушило військо Б. Хмельницького, яке
налічувало близько 100 тис. осіб. До нього
приєдналося 30—40-тисячне татарське військо на чолі
з ханом Іслам-Гіреєм.
Битва під Берестечком розпочалася 18 червня.
Перший бій між польською й татарською
кіннотами завершився поразкою останньої.
Наступний день не виявив переваги жодної зі
сторін.
Переламним днем стало 20 червня. Поляки
вийшли зі свого табору й розгорнули війська на
лінії у 8—9 км, захищаючи центр і фланги
сильною артилерією. Головними силами в центрі
командував Ян Казимир, угрупованням на
правому фланзі — С. Лянцкоронський, на лівому
— Я. Вишневецький. Навпроти них, під
прикриттям укріплених таборів, розташував свої
війська Б. Хмельницький. На лівому фланзі
розмістилася татарська кіннота Іслам-Гірея. Однак
напередодні хан повідомив гетьманові, що
наступного дня буде мусульманське свято, під час
якого татари не можуть воювати, а також попередив
про пригніченість його воїнів попередньою
поразкою. У цій ситуації Хмельницький спробував
уникнути вирішального бою в цей день.

Зранку 20 червня польський король Ян Казимир
розпочав наступ. Близько 15 години поляки
зрозуміли, що Хмельницький уникає битви. Із
дозволу короля Вишневецький атакував правий
фланг козацького війська, яким керував І. Богун.
Іслам-Гірей наказав своїй кінноті завдати
удару по Вишневецькому та військам короля, які
намагалися його підтримати. Від гарматного
й мушкетного вогню у бік ставки хана, який у
відповідь розгорнули поляки, серед татар
зчинилась паніка, і вони стали рятуватися втечею.
Іслам-Гірей не зміг її зупинити і приєднався
до свого відступаючого війська, залишивши поле
бою.
Усвідомлюючи, що битва програна,
Хмельницький вивів армію до укріпленого табору,
улаштованого в долині р. Пляшівка,
притоки Стиру. Залишивши наказним гетьманом
Ф. Джеджалія, він рушив за ханом.
Наздогнавши Іслам Гірея, Хмельницький був
змушений погодитися з ним, що повернути на
поле битви виснажене втечею і деморалізоване
татарське військо неможливо. Подальші події
свідчать, що поки хан приводив у порядок своє
військо, гетьман вирішив відступити до Білої
Церкви й Корсуня. Поповнивши тут новими
силами виведені з оточення з-під Берестечка
залишки української армії, Хмельницький
збирався разом з Іслам-Гіреєм зупинити
просування поляків під Білою Церквою.

Тим часом укріплений козацький табір під

Берестечком перебував в облозі поляків.
Вивести війська з оточення було доручено І.
Богуну. За його наказом через болото і Пляшівку
з підручних засобів збудували переправу, якою і
було виведено основні сили української армії та
всю полкову артилерію та порох. У цей день
загинуло від 4 до 8 тис. повстанців, переважно
внаслідок сум’яття на переправах. Усього ж під
Берестечком загинуло близько 30 тис. козаків.
2. Укладення Білоцерківського договору.

На кінець серпня 1651 р. Б.

Хмельницькому вдалося зібрати 60
тисячну армію, до якої приєдналося 40
тисячне військо ногайських татар.
Козацько-татарська армія розмістилася
на добре укріплених позиціях під містом
Біла Церква. Сюди з-під Берестечка
прибуло 35-тисячне польське військо,
очолюване М. Потоцьким. Проте
постійні напади селянських загонів,
нестача продовольства, епідемії хвороб
обмежували можливості польської
сторони. Так, від хвороби помер
противник Б. Хмельницького князь
Я.Вишневецький.
Бої 13—15 вересня були невдалими для польського війська та
змусили М. Потоцького відмовитися від намірів провести
вирішальну битву й поставити табір. Не допомогли полякам й
успіхи литовського гетьмана Я. Радзивілла, який захопив
Київ (незабаром йому довелося залишити місто, щоб не опинитися
в пастці). Поширювалися чутки, що з Криму на допомогу Б.
Хмельницькому днями прибуде Іслям ІІІ Герай із великим
військом. Зважаючи на це, польська сторона погодилася на
пропозицію Б. Хмельницького розпочати переговори, однак
висунула умови, які перекреслювали більшість здобутків
Національно-визвольної війни середини ХVΠ ст. Це викликало
бунт у козацькому війську, який підтримала частина татар.
Жорстоко придушивши його, гетьман погодився підписати договір
на досить важких для Гетьманщини умовах. Імовірно, він розумів
слабкість свого війська, краща частина якого загинула під Берестечком,
і величезні втрати татар.
 18 (28) вересня 1651 року між Б. Хмельницьким та поляками був укладений
тяжкий для України Білоцерківський мирний договір. Цей документ
ультимативного характеру складався з 24 статей. Головними з них були:

кількість
козацька територія у Брацлавське й
реєстрового війська
обмежувалася лише Чернігівське
зменшувалася з 40
Київським воєводства поверталася
тис. до 20 тис. осіб; воєводством; польська адміністрація;

гетьман зобов'язувався розірвати

союз із Кримським ханством, крім магнатам і шляхті
того, він позбавлявся права поверталися їхні маєтки в
на Поділля, Волинь і дипломатичних відносин з
Брацлавському та
Чернігівщину іноземними державами. Б.
Хмельницький залишався Чернігівському воєводствах, а
вступало польське
гетьманом, але після його смерті також відновлювалася їхня
військо; влада над селянами;
король діставав право призначати
й звільняти гетьманів;

проголошувалася
усю старшину й поляки амністія всім
полковників мав підтверджували права учасникам
відтепер затверджувати православної церкви; повстання.
король;

Польська сторона вважала, що Білоцерківським договором вона остаточно приборкала Україну. Однак під час
затвердження його умов сеймом Речі Посполитої один із литовських шляхтичів своїм вето наклав заборону на
прийняття рішення. Оскільки це дорівнювало розірванню договору, Б. Хмельницький перестав вважати його чинним.
Основним здобутком Білоцерківського договору було збереження Української козацької держави.
 IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ УЧНІВ
Бесіда за запитаннями
1) Яким був кількісний склад армій супротивників у Берестецькій битві?
2) Хто керував виведенням з оточення з-під Берестечка залишків української
армії?
3) Якою була кількість козацького реєстру за Білоцерківською угодою?

Запитання для дискусії

1) Яка роль битви під Берестечком у Національно-визвольної війни?
2) Поширеною є думка, що поразка козацького війська була зумовлена зрадою
кримських татар. Чи згодні ви з такою думкою?

Дидактична гра «Знайди відповідь»

• Правила гри. Клас об’єднується в команди. Кожна команда, використовуючи
підручник, має з’ясувати ключові моменти історії Національно-визвольної
війни. По завершенні роботи, яка чітко обмежується в часі, один
представник від кожної команди представляє виконану роботу команди. У
кого відповідь найповніша, той і виграє в змаганні.
 VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1) Опрацювати § 17 підручника.
2) Скласти повідомлення про одну з битв
Національно-визвольної війни.