Юрій Хмельницький

Юрій, молодший син Богдана Хмельницького, народився в 1641 році. Те, що про його
життя до того моменту, як він вийшов на політичну арену, ми знаємо дуже й дуже мало,
нікого не дивує. Майже про всіх українських політичних діячів того часу можна сказати те
ж саме. Прикладом може служити біографія знаменитого батька Юрія, в якій й досі
немало «білих плям».

Юрію дістався важкий тягар – роль сина видатної людини, від якого чекали більше того,
на що він був здатен. Із молодих років він перебував під впливом різних старшинських
угруповань, інтереси яких часто були майже протилежними.

Його батько мріяв, щоб син став гетьманом, але чи хотів цього сам Юрій? До чого він
прагнув, ми вже ніколи не дізнаємось. Тим більше, що хлопцеві роками змалку твердили:
ти повинен, ти не можеш інакше.

Волею «батька Хмеля» висунутий на гетьманство, він був обраний на цю посаду

козацькою радою, яка відбулася в Чигирині 27 серпня 1657 року. Тоді через неповноліття
він тимчасово передав владу у руки козацтва. А старшини забажали віддати «регентство»
до рук Івана Виговського. Тільки 11 вересня 1659 року в Гетьманівці, на Київщині, Юрій
Хмельницький, якого підтримала сильна промосковська група старшини, став справжнім
гетьманом.

Це був далеко не кращий для країни вибір. Непевний у власних силах, Юрій пішов на
поводі в московського уряду та його вповноваженого князя О. Трубецького. 17 жовтня того
ж року Хмельницький поставив свій підпис під Переяславськими статтями, які обмежили
суверенні права України, надали Москві право призначати своїх воєвод на її території і
тримати свої залоги в Києві та ще в п’яти великих містах. Зрозуміло, що цей документ
викликав у січовиків і більшості козацької старшини виправдане обурення.

У 1660 році козаки були вимушені виступити на боці московського війська проти Польщі і
зазнали поразки від коронної армії; Юрій Хмельницький, щоб утримати булаву, різко
змінив політичний курс і перейшов на бік Речі Посполитої. Тепер уже росіяни почали
відступати, і під Чудновим капітулювали. 27 жовтня 1660 року Хмельницький уклав із
Польщею Слободищенський трактат. Цей документ розривав союз із Москвою, скасовував
Переяславські статті, відновлював союз із Польщею й гарантував автономію України.
Козацька рада в Корсуні проти такого трактату нічого не мала. Чого не можна сказати про
Москву; російський уряд підбив на бунт кілька лівобережних полків, а оскільки Юрій
Хмельницький був неспроможним опанувати ситуацію, він прийняв єдине розумне
рішення, яке було можливе у цьому випадку. На початку 1663 року нащадок «батька
Хмеля» з власної волі склав із себе повноваження гетьмана і постригся у ченці під ім'ям
Гедеона.
Наступного 1664 року польський уряд звинуватив Хмельницького в зраді та ув’язнив його
в Марієнбурзькій фортеці; протягом трьох років Гедеону-Юрію довелося провести в
казематі, і лише по тому він отримав дозвіл оселитися в Уманському монастирі.

Та монастирське життя гетьмана тривало недовго. У 1670 році Умань захопили татари і
Юрій Хмельницький став бранцем. Його відправили до Константинополя та ув’язнили в
замку фортеці Сім Веж. Одного разу він намагався втекти на волю, але не зміг подолати
високого муру, був схоплений сторожею, покараний киями і прикутий ланцюгами до стіни
каземату. Лише через довгий час турки повернули йому волю й зробили архимандритом в
одному з грецьких монастирів.

Одночасно за посередництва французького посла маркіза де Ноантеля турецький уряд

намагався використати Хмельницього для закріплення своїх позицій на Правобережній
Україні.

У 1677 році Гедеона-Юрія відправили на батьківщину. По прибутті в Україну він

звернувся до народу по підтримку, титулуючи себе «князем Малої Росії-України і вождем
Війська Запорозького». Столицею «князівства» Хмельницький-молодший визначив місто
Немирів. Протягом 1678–1679 років за допомогою турецького і татарського війська він
намагався об’єднати лівий і правий берег Дніпра під своєю владою. Однак гетьману не
вистачало сили і впевненості, час від часу він користався такими методами, які
відштовхувати від Хмельницького навіть найближчих друзів і прибічників. Завдяки
хазяйнуванню турок і татар південне Правобережжя щораз більше знелюднювалося,
мешканці міст і сіл масами тікати за Дніпро.

Після багатьох військових невдач і підписання у 1681 році так званого Бахчисарайського
миру, який закріпив примирення між Москвою, Туреччиною і Кримом, козаки скинули
Юрія Хмельницького з гетьманства.

Це був ще не кінець. У 1685 році Туреччина знову привела Юрія до влади, ате він
настільки втратив свій вплив серед українців, що над ним почали відверто глузувати.
Нарешті нащадку славетного Хмеля обридло бути маріонеткою в чужих руках. Він
збунтувався, пішов проти волі турецького уряду, і поплатився за це життям. Юрія
Хмельницького показово стратили в Кам’янці-Подільському турецькі яничари.

Так трагічно обірвалося життя людини, яка своєю діяльністю додала ще більше безладу і
зневіри в добу, що отримала назву «Руїна».