1. Поняття та структура колізійної норми.

Загальна класифікація
колізійних норм (імперативні, диспозитивні, альтернативні,
кумулятивні):
Колізійна норма є складовою частиною міжнародного приватного права і
використовується для вирішення ситуацій, коли у відносинах з міжнародним
елементом виникає конфлікт правових норм різних юрисдикцій. Колізійна
норма визначає, яке право застосовується до конкретного випадку залежно
від зв'язку, що існує з різними юрисдикціями.
Структура колізійної норми включає наступні елементи:
1. Матеріальний субстрат: це правова проблема, яка виникає у зв'язку з
міжнародними приватними відносинами. Наприклад, це може бути питання
про визнання шлюбу, спадку або виконання контракту.
2. Відокремлений субстрат: це сукупність правил, які використовуються для
вирішення матеріального субстрату. Ці правила зазвичай встановлюються в
колізійних нормах законодавчих актів.
3. Колізійна норма: це правило, яке встановлює, яке право або яка
юрисдикція застосовується до матеріального субстрату. Вона вирішує
конфлікт між різними правовими системами і вказує на правові наслідки.
Загальна класифікація колізійних норм включає наступні категорії:
1. Імперативні колізійні норми: ці норми є обов'язковими для судів та сторін
у справі. Вони встановлюють, яке право застосовується без можливості
відхилення або зміни шляхом вибору сторінами.
2. Диспозитивні (факультативні) колізійні норми: ці норми надають сторонам
можливість самостійно вибрати застосовне право. Якщо сторони не зробили
вибору, то суд буде застосовувати право згідно з іншими колізійними
нормами.
3. Альтернативні колізійні норми: ці норми передбачають кілька варіантів
застосовного права. Суд може обрати одну з альтернатив, враховуючи
конкретні обставини справи.
4. Кумулятивні колізійні норми: ці норми дозволяють застосування кількох
правових систем до різних аспектів спору. Суд розглядає кожен аспект
відповідно до застосовного права для цього аспекту.
Ця класифікація відображає різні підходи до вирішення конфлікту правових
норм у міжнародних приватних відносинах. Вибір певного типу колізійної
норми залежить від правової системи, встановленого законодавством та
обставин конкретного випадку.
2. Класифікація колізійних норм за формою прив’язки (односторонні та
двосторонні):
Колізійні норми можна також класифікувати за формою прив'язки, яка
визначає, які фактори або критерії використовуються для вибору
застосовного права. За цією класифікацією колізійні норми поділяються на
односторонні і двосторонні.
1. Односторонні колізійні норми: в цьому випадку вибір застосовного права
залежить від одного суб'єкта (зазвичай суду) або внутрішнього правового
порядку, який має юрисдикцію у справі. Суд або законодавчий орган
вирішує, яке право застосовуватиметься на підставі внутрішніх правил або
критеріїв, визначених у законодавстві цієї країни. Прикладом односторонньої
колізійної норми є правило, що передбачає застосування внутрішнього права
країни, в якій розглядається справа.
2. Двосторонні колізійні норми: в цьому випадку вибір застосовного права
залежить від взаємної згоди двох або більше держав, які встановлюють
правила для вирішення конфлікту між їхніми правовими системами. Ці
норми можуть бути узгодженими між державами в міжнародних договорах
або встановлені внутрішніми правовими актами держав. Прикладом
двосторонньої колізійної норми є взаємний договір між двома країнами, який
передбачає застосування певного права до відносин між ними.
Класифікація колізійних норм за формою прив'язки є важливим
інструментом визначення застосовного права в міжнародних приватних
відносинах. Вибір односторонньої колізійної норми зазвичай залежить від
юрисдикції суду, який розглядає справу, або внутрішнього законодавства
країни, де виникає конфлікт. Односторонні колізійні норми можуть бути
корисним інструментом для забезпечення стабільності і передбачуваності
правового регулювання в межах однієї юрисдикції.
Двосторонні колізійні норми передбачають згоду двох або більше країн на
вибір конкретного права для вирішення спору. Ці норми можуть бути
узгоджені у міжнародних договорах або встановлені внутрішніми законами
країн. Двосторонні колізійні норми відображають взаємну домовленість
держав і можуть створити основу для взаємної взаємодії та співробітництва у
сфері міжнародного приватного права.
Важливо враховувати, що класифікація колізійних норм за формою прив'язки
є загальною теоретичною моделлю, і на практиці можуть існувати варіації та
поєднання різних форм прив'язки в залежності від конкретних систем права
та правових режимів.
3. Автономія волі в міжнародному приватному праві:
Автономія волі є важливим принципом в міжнародному приватному праві,
який надає сторонам можливість самостійно визначати правові угоди, що
регулюють їхні відносини. Цей принцип передбачає, що сторони можуть
обрати застосовне право, судову юрисдикцію та місце вирішення спору.
Автономія волі дозволяє сторонам віддавати перевагу конкретному
правовому режиму, який найкраще відповідає їхнім потребам та інтересам.
Автономія волі виявляється у включенні в контракт або угоду спеціальної
зазначки (вибору права), що визначає застосовне право до договору, а також
включення вироку про підкорення під юрисдикцію конкретного суду або
арбітражу. Сторони мають право вибирати будь-яку відповідну правову
систему для регулювання своїх відносин.
Принцип автономії волі сприяє гнучкості і прогресу в міжнародних
приватних відносинах, оскільки він дозволяє сторонам зважати на їхні
потреби, комерційні інтереси та особливості конкретної ситуації. Однак,
вимоги громадського порядку, загальних принципів справедливості та інші
обмеження можуть впливати на область застосовності принципу автономії
волі.
Продовжуючи розмову про автономію волі в міжнародному приватному
праві, важливо зазначити, що існують певні обмеження, які можуть впливати
на вибір застосовного права та судову юрисдикцію. Деякі з цих обмежень
випливають з самого права, а інші обумовлені публічним порядком або
міжнародними конвенціями.
1. Публічний порядок: Суди можуть відмовитися визнати вибір застосовного
права або рішення, якщо воно суперечить публічному порядку (public policy).
Публічний порядок визначає основні принципи та цінності, які суспільство
вважає недоторканими, і захищає їх від порушення.
2. Примусові норми: Деякі норми права є примусовими, що означає, що вони
не підлягають зміні або відхиленню шляхом вибору застосовного права. Ці
норми можуть стосуватися таких сфер, як сімейне право, спадкове право,
працевлаштування тощо.
3. Міжнародні конвенції: Участь держав у міжнародних конвенціях може
обмежувати свободу вибору застосовного права. Якщо держава ратифікувала
конвенцію, то її зобов'язання згідно з конвенцією можуть переважити вибір
сторін щодо застосовного права.
4. Обмеження національного законодавства: В окремих випадках національні
закони можуть містити обмеження щодо вибору застосовного права.
Наприклад, в окремих країнах існують законодавчі акти, що обмежують
можливість вибору іноземного права у деяких видів справ.
Автономія волі є важливим принципом приватного права, але вона не є
абсолютною. Обмеження, зазначені вище, існують з метою забезпечення
справедливості, охорони публічного порядку та захисту незаперечних прав
інших осіб.
Крім того, варто враховувати, що автономія волі може бути обмежена з точки
зору обов'язкових норм міжнародного права. Якщо питання стосується
обов'язкових норм, які мають загальний характер і є невід'ємною частиною
міжнародного права, суд або арбітраж можуть відмовитися застосовувати
вибране сторонами право, якщо це суперечить цим нормам.
Усі ці обмеження спрямовані на забезпечення справедливості, ефективності і
прогресу у вирішенні справ, що мають міжнародний аспект. Автономія волі
залишається важливим принципом в міжнародному приватному праві, але її
застосування повинно бути узгоджене з вимогами публічного порядку та
міжнародних норм. В ситуаціях, коли вибір застосовного права або судової
юрисдикції суперечить обов'язковим нормам або порушує публічний
порядок, суди можуть відхилити такий вибір та застосувати відповідні
міжнародні чи національні норми.
Отже, вплив автономії волі на судову та арбітражну практику полягає у тому,
що сторони мають право вибирати застосовне право, судову юрисдикцію та
місце вирішення спору, але з урахуванням обмежень, передбачених
обов'язковими нормами і публічним порядком. Це сприяє гнучкості та
індивідуальному підходу до вирішення спорів, але забезпечує також
дотримання основних принципів справедливості та захисту прав людей.

4. Сучасні тенденції розвитку колізійного регулювання:

Сучасні тенденції розвитку колізійного регулювання у міжнародному
приватному праві відображають потреби глобалізованого світу, зміни
відносин між державами та зростаючу міжнародну торгівлю. Деякі з цих
тенденцій включають:
1. Гармонізація законодавства: Це означає зближення норм міжнародного
приватного права різних країн з метою створення єдиних правил та спільного
регулювання. Наприклад, Європейський Союз здійснює активну
гармонізацію міжнародного приватного права між своїми членами.
2. Зростання ролі міжнародних конвенцій: Міжнародні конвенції стають все
важливішими для врегулювання колізійних питань. Конвенції, такі як
Гаазька конвенція про визнання та виконання іноземних рішень, Європейська
регуляція Рим ІІІ про застосовне право та інші, надають чіткі правила для
визначення застосовного права та визнання рішень.
3. Розширення сфери застосування національного права: В деяких випадках,
зокрема у сфері електронної комерції та кіберправа, де міжнародне приватне
право може бути недостатньо розвиненим або неадекватним, зростає
значення застосування національного права для вирішення спорів.
4. Застосування механізмів альтернативного вирішення спорів:
Альтернативні методи вирішення спорів, такі як медіація та арбітраж, стають
все популярнішими в контексті міжнародного приватного права.
5. Урахування принципів ефективності та справедливості: Зокрема, зростає
важливість забезпечення швидкого, ефективного та справедливого вирішення
міжнародних спорів. Суди та арбітражні органи намагаються розробляти
процедури, які дозволяють ефективно та справедливо вирішувати спори з
урахуванням особливостей міжнародних приватних правовідносин.
6. Зростання ролі міжнародних судів та арбітражу: Міжнародні суди, такі як
Міжнародний суд ООН та Міжнародний кримінальний суд, а також
міжнародні арбітражні центри, набувають все більшого значення у вирішенні
міжнародних спорів з питань міжнародного приватного права. Їхні рішення
та практика стають важливим джерелом розвитку колізійного регулювання.
7. Врахування електронної та кіберсфери: З впровадженням електронної
комерції та розвитком кіберправа, виникають нові виклики у сфері
міжнародного приватного права. Застосування відповідних колізійних норм
до електронних та кіберспорів стає об'єктом уваги та досліджень.
8. Застосування принципу "переважання": Цей принцип передбачає, що в
деяких випадках суди можуть враховувати міжнародну політику або інші
обставини для вирішення колізійних питань. Це дозволяє судам враховувати
більш широкий контекст та забезпечувати справедливість у вирішенні спорів.
9. Розширення застосування принципу приватності: В сучасному світі все
більше уваги приділяється захисту особистої приватності та
конфіденційності. У зв'язку з цим, колізійне регулювання також стає
спрямованим на захист особистої приватності та обмеження доступу до
особистих даних у міжнародному контексті.
10. Врахування культурних та релігійних особливостей: Зростаюча увага
приділяється врахуванню культурних та релігійних особливостей сторін у
вирішенні колізійних питань. Це може включати врахування релігійних
обмежень щодо шлюбу, спадщини та інших правових відносин.
11. Застосування технологій у регулюванні: Сучасні технології, такі як
блокчейн, штучний інтелект та інші, впливають на розвиток колізійного
регулювання. Вони можуть сприяти автоматизації та ефективності вирішення
колізійних питань.
Ці тенденції свідчать про постійне адаптування колізійного регулювання до
змін у суспільстві та міжнародному середовищі.
Стабільність і прогрес в глобальному колізійному регулюванні досягається
шляхом врахування цих сучасних тенденцій та застосування інноваційних
підходів. Розвиток технологій, зростання транскордонних відносин і
посилення міжнародної співпраці вимагають постійного адаптування і
модернізації колізійних норм.
Крім того, важливим аспектом є гармонізація і спільна діяльність
міжнародних організацій, таких як Гаазька конференція з міжнародного
приватного права, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL),
Інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА) та інших, у спрямуванні
своїх зусиль на створення єдиної системи принципів та стандартів
міжнародного приватного права.
Розвиток колізійного регулювання враховує потреби і інтереси усіх сторін,
забезпечує прогресивність і динаміку у міжнародній юриспруденції та сприяє
вирішенню складних питань, які виникають у міжнародних правовідносинах.

5. Проблема кваліфікації колізійної норми. Конфлікт кваліфікацій:

Проблема кваліфікації колізійної норми виникає, коли необхідно визначити,
яка конкретна колізійна норма застосовується до певного фактичного стану
або правового відношення. Це може виникати в ситуаціях, коли існують різні
колізійні норми, які можуть бути застосовані до одного й того ж спору або
правового випадку.
Конфлікт кваліфікацій виникає, коли різні суди або арбітражні органи,
застосовуючи свої правила колізійного регулювання, приходять до різних
висновків щодо того, яка колізійна норма повинна бути застосована. Це може
мати наслідком розбіжності у рішеннях різних судів, що породжує правову
невизначеність та непередбачуваність.
Однією з причин конфлікту кваліфікацій є розбіжності в національних
правових системах та підходах до колізійного регулювання. Різні країни
можуть мати відмінні правила та критерії, за якими вони визначають, яку
колізійну норму слід застосовувати у конкретних ситуаціях.
Іншою причиною конфлікту кваліфікацій є відсутність єдиних міжнародних
стандартів і юридичних принципів у колізійному регулюванні. Наявність
різних міжнародних конвенцій та угод дозволяє країнам обирати, які правила
застосовувати, що може призводити до розбіжностей.
Для вирішення проблеми конфлікту кваліфікацій важливо розвивати
співробітництво між державами та міжнародними організаціями з метою
встановлення спільних стандартів та принципів колізійного регулювання.
Важливо проводити наукові дослідження та обговорення, щоб виробити
єдиний підхід до кваліфікації колізійних норм.
Одним із способів врегулювання конфлікту кваліфікацій є застосування
принципу пріоритету найбільш об'єктивного і належного права. Згідно з цим
принципом, суд або арбітражний орган має вибрати ту колізійну норму, яка
найкраще відповідає обставинам конкретного випадку і забезпечує
раціональну та справедливу регуляцію правових відносин.
Крім того, роль юридичних доктрин та судової практики є важливою для
вирішення конфлікту кваліфікацій. Розвиток юридичних доктрин та
узагальнення судової практики допомагає установити загальноприйняті
тлумачення та підходи до кваліфікації колізійних норм.
Також важливо враховувати інтернаціональну співпрацю в рамках
міжнародних організацій, які займаються розробкою стандартів
міжнародного приватного права. Гаазька конференція з міжнародного
приватного права, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL),
Інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА) і інші організації
займаються розробкою міжнародних конвенцій та рекомендацій, що
сприяють гармонізації колізійних норм.
Загальною метою є забезпечення прозорості, передбачуваності і стабільності
в колізійному регулюванні. Це досягається шляхом удосконалення і
уніфікації правил та принципів, розробки міжнародних конвенцій і
рекомендацій, сприяння співробітництва між національними судами та
арбітражними органами, а також використання передового досвіду та
наукових досліджень у галузі міжнародного приватного права.
Сучасні тенденції розвитку колізійного регулювання включають зусилля по
уніфікації та гармонізації колізійних норм, а також впровадження нових
підходів та концепцій. Наприклад, активно вивчаються питання про
глобалізацію та інтернаціоналізацію приватного права, розвиток електронної
комерції та кіберправа, вплив транснаціональних корпорацій на колізійне
регулювання, а також питання про застосування механізмів альтернативного
врегулювання спорів, зокрема медіації та арбітражу.
Окрім того, з'являються нові виклики у зв'язку з розвитком інтернету та
глобальних комунікаційних засобів. Питання про застосування колізійних
норм до електронних угод, захисту персональних даних, кібербезпеки та
інших аспектів інтернет-права стають актуальними.
Сучасні тенденції розвитку колізійного регулювання також включають
розширення сфери застосування міжнародного приватного права. Раніше ця
галузь права була в основному спрямована на регулювання приватних
цивільних та комерційних відносин. Однак, зростання міжнародного
співробітництва, зокрема у сферах сімейного права, спадкового права,
працевлаштування та соціального захисту, привело до розширення кола
питань, які потребують колізійного регулювання.
Додатковою тенденцією є розвиток альтернативних методів вирішення
спорів у міжнародному приватному праві. Традиційно судове розглядання
спорів було основним способом вирішення. Проте, з'явилися нові механізми,
такі як арбітраж, медіація та конфіденційні процедури, які надають сторонам
більшу свободу вибору інструменту вирішення спорів і можуть сприяти
швидшому та ефективнішому вирішенню.
Для подолання конфліктів кваліфікацій та забезпечення більшої єдності в
застосуванні колізійних норм також активно розробляються принципи та
методології тлумачення міжнародного приватного права. Наприклад, у статті
3 Гаазької конвенції про закон, що застосовується до зобов'язань з
алюментів, встановлено принцип об'єктивного вибору закону, що передбачає
врахування обставин кожного конкретного випадку для забезпечення
справедливості та раціональності.
Нарешті, однією з сучасних тенденцій є залучення громадськості до процесу
розробки та застосування колізійного регулювання. Це включає проведення
громадських консультацій, залучення експертів, академічних колективів та
представників громадськості до досліджень, обговорень та прийняття рішень
щодо встановлення норм та принципів колізійного регулювання.
Залучення громадськості допомагає забезпечити більш широку
репрезентацію інтересів і думок різних сторін, а також забезпечити більшу
легітимність і довіру до прийнятих рішень. Це особливо важливо в контексті
розгляду суперечних або чутливих питань, де рішення можуть мати великий
вплив на права та інтереси осіб.
Окрім залучення громадськості, сучасні тенденції в розвитку колізійного
регулювання також орієнтовані на сприяння міжнародному співробітництву
та взаємному визнанню рішень. Заходи співробітництва, такі як укладання
міжнародних угод, створення мережі національних та міжнародних судів та
арбітражних органів, впровадження процедур визнання та виконання рішень,
сприяють забезпеченню прогресивного розвитку колізійного регулювання.
Отже, сучасні тенденції розвитку колізійного регулювання спрямовані на
забезпечення прозорості, передбачуваності та ефективності в міжнародному
приватному праві. Це досягається шляхом уніфікації норм, розробки нових
підходів та концепцій, впровадження альтернативних методів вирішення
спорів, співробітництва між національними і міжнародними органами,
залучення громадськості та забезпечення взаємного визнання рішень.
Одним з напрямків розвитку колізійного регулювання є зусилля по уніфікації
правил міжнародного приватного права. Міжнародні організації, такі як
Гаазька конференція з міжнародного приватного права і Комісія ООН з права
міжнародної торгівлі (UNCITRAL), займаються розробкою міжнародних
конвенцій та рекомендацій з метою уніфікації колізійного регулювання у
різних сферах, наприклад, у сфері міжнародних договорів, спадкового права,
сімейного права тощо. Це сприяє встановленню загальноприйнятих
стандартів та спрощенню процесу визначення права, що застосовується до
конкретного випадку.
Ще одним важливим напрямком є розробка нових підходів та концепцій в
колізійному регулюванні. Наприклад, з'явилися деякі концепції, такі як
"передній план", які визначають, що деякі аспекти права певної країни мають
більший вплив на конкретну справу, навіть якщо існує колізія норм. Це
дозволяє забезпечити більш справедливе регулювання, враховуючи
особливості конкретного випадку.
Також важливою є роль альтернативних методів вирішення спорів, таких як
арбітраж, медіація та конфіденційні процедури. Вони надають сторонам
можливість вирішити спір шляхом приватного розгляду, і це може бути
особливо корисно у випадках, коли сторони бажають швидкого,
конфіденційного та менш формального вирішення спору. Арбітражні
рішення, наприклад, можуть бути визнані та виконані в багатьох країнах
завдяки Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень
(Нью-Йоркська конвенція).
Ще однією важливою тенденцією є залучення громадськості та зацікавлених
сторін до процесу розробки та застосування колізійного регулювання. Це
може відбуватися через проведення публічних консультацій, публікацію
проектів законів та рекомендацій для громадського обговорення, а також
залучення експертів і академічних колективів до досліджень та розробки
нових підходів. Це допомагає забезпечити більшу репрезентацію інтересів
різних сторін та забезпечити більшу легітимність та довіру до прийнятих
рішень.
Нарешті, співробітництво між національними і міжнародними органами грає
важливу роль у забезпеченні ефективного колізійного регулювання.
Укладання міжнародних угод та створення мережі національних та
міжнародних судів та арбітражних органів допомагають забезпечити взаємне
визнання та виконання рішень. Крім того, обмін досвідом та найкращими
практиками між різними юрисдикціями сприяє прогресивному розвитку
колізійного регулювання.
В цілому, сучасні тенденції в розвитку колізійного регулювання спрямовані
на забезпечення більшої прогресивності, ефективності та справедливості в
міжнародному приватному праві. Ці тенденції включають уніфікацію норм,
розробку нових підходів та концепцій, використання альтернативних методів
вирішення спорів, залучення громадськості та сприяння міжнародному
співробітництву.
Уніфікація норм в міжнародному приватному праві сприяє створенню
загальноприйнятих стандартів, які спрощують визначення права, що
застосовується до конкретного випадку. Це досягається через укладання
міжнародних угод та рекомендацій, що регулюють питання колізійного
регулювання у різних сферах, таких як міжнародні договори, сімейне право,
спадкове право тощо.
Розробка нових підходів та концепцій в колізійному регулюванні спрямована
на пошук більш справедливих та ефективних рішень. Це включає врахування
особливостей кожного конкретного випадку, таких як принцип "переднього
плану", який визначає, що деякі аспекти права певної країни можуть мати
переважаючий вплив на справу навіть у разі колізії норм.
Використання альтернативних методів вирішення спорів, таких як арбітраж,
медіація та конфіденційні процедури, надає сторонам більшу свободу вибору
інструменту вирішення спорів та може сприяти швидкому та ефективному
вирішенню. Ці методи також можуть бути особливо корисними в
міжнародних суперечках, де сторони мають різні правові традиції та
культурні особливості.
Залучення громадськості є важливим елементом розвитку колізійного
регулювання. Це передбачає проведення громадських консультацій,
обговорень та залучення експертів, академічних колективів та представників
громадськості до досліджень та прийняття рішень. Залучення різних
зацікавлених сторін допомагає забезпечити більшу репрезентацію інтересів
та поглядів, а також збільшує легітимність та довіру до прийнятих рішень.
Сприяння міжнародному співробітництву також відіграє важливу роль у
розвитку колізійного регулювання. Міжнародні організації, такі як Гаазька
конференція з міжнародного приватного права та UNCITRAL, сприяють
укладанню міжнародних угод та розробці стандартів в цій сфері. Такі угоди
сприяють взаємному визнанню та виконанню рішень, а також сприяють
уніфікації норм міжнародного приватного права.
Усі ці тенденції спрямовані на розвиток колізійного регулювання з метою
створення ефективної та прозорої системи, яка забезпечує справедливе
вирішення міжнародних правових спорів та захист прав індивідуальних та
комерційних суб'єктів. Постійний процес розробки, оновлення та
вдосконалення правил та процедур колізійного регулювання відображає
постійну зміну світового правового контексту та потреби суспільства.

6. Поняття зворотного відсилання та відсилання до права третьої

країни:
Зворотне відсилання (renvoi) та відсилання до права третьої країни (reference
to the law of a third country) - це два поняття, пов'язані з визначенням, яке
право має бути застосоване у випадку колізії норм міжнародного приватного
права.
Зворотне відсилання виникає, коли національне право країни, яка застосовує
колізійну норму, відсилає до права іншої країни. Зворотне відсилання може
бути прямим або непрямим. У прямому зворотному відсиланні національне
право відсилає до конкретного правового режиму іншої країни. У непрямому
зворотному відсиланні національне право відсилає до загальних норм або
принципів іншої країни, які визначають правовий режим.
Відсилання до права третьої країни виникає, коли національне право відсилає
до права країни, яка не є безпосередньо пов'язаною з ситуацією, але може
мати значення для вирішення правового питання.
Обидва ці поняття можуть викликати складнощі в міжнародному приватному
праві, оскільки вони вимагають вирішення питання, яке право необхідно
застосувати в таких випадках. Країни можуть мати різні підходи до
зворотного відсилання та відсилання до права третьої країни, що може
призводити до різних результатів у визначенні правового режиму. Тому ці
питання часто є предметом обговорень та дискусій у міжнародному
приватному праві.

7. Інститут “обходу закону” в колізійному аспекті:

Інститут "обходу закону" (evasion of law) в колізійному аспекті відноситься
до ситуацій, коли сторони спробують уникнути застосування певних норм
міжнародного приватного права або національного законодавства для
досягнення своїх цілей.
Основна ідея застосування колізійного регулювання полягає в тому, щоб
визначити, яке право має бути застосоване до конкретних правових відносин.
Проте, іноді сторони можуть спробувати уникнути застосування певних норм
або штучно створити підстави для застосування більш сприятливого для них
правового режиму.
Приклади "обходу закону" в колізійному аспекті можуть включати:
1. Вибір неправомірної юрисдикції: Сторони можуть спробувати штучно
створити підстави для підведення своєї справи під юрисдикцію країни з
більш благодатними правилами або спробувати уникнути юрисдикції країни,
де більш строгі правила можуть бути застосовані.
2. Штучний вибір права: Сторони можуть спробувати штучно створити
підстави для застосування права, яке більш вигідне для них, ніж
законодавство, яке зазвичай застосовується до таких справ.
3. Формальне дотримання вимог: Сторони можуть дотримуватись
формальних вимог колізійних норм, але при цьому обійти їх сутність або
спробувати штучно змінити фактичний характер відносин з метою зміни
застосовного права.
Обход закону є складною проблемою, яка вимагає уваги та розв'язання у
міжнародному приватному праві. Суди та арбітражні органи мають захищати
і забезпечувати здійснення принципу чесної процедури і запобігати обходу
закону в колізійному аспекті. Для цього вони можуть застосовувати наступні
підходи:
1. Принцип суттєвої відносини: Суди та арбітражні органи можуть оцінювати
справу з позиції суттєвої відносини та реальної суті правових відносин, а не
тільки з формального погляду. Це дозволяє уникнути штучного створення
підстав для застосування більш сприятливого правового режиму.
2. Використання публічного порядку: Суди та арбітражні органи можуть
застосовувати поняття "публічного порядку" для відхилення виконання
обмежувальних аспектів закону, якщо таке застосування обумовлене
загальносуспільними інтересами, справедливістю і правопорядком.
3. Припинення обходу закону: Суди та арбітражні органи можуть виявляти та
запобігати обходу закону шляхом врахування фактичних обставин справи,
реального змісту договорів та умов та справедливості результатів.
4. Міжнародне співробітництво: Суди та арбітражні органи можуть
співпрацювати з іншими юрисдикціями та використовувати міжнародні
документи та стандарти для вирішення питань обходу закону та застосування
відповідних правил.
Важливо, щоб суди та арбітражні органи мали можливість ефективно
реагувати на випадки обходу закону та забезпечувати правосуддя та рівність
сторін у процесі застосування колізійних норм. Вирішення проблеми обходу
закону в колізійному аспекті є важливим завданням, оскільки дозволяє
забезпечити справедливість та недопущення зловживань у правових
відносинах.
Сучасні тенденції розвитку колізійного регулювання спрямовані на
удосконалення механізмів виявлення та запобігання обходу закону. Деякі з
них включають:
1. Збільшення ролі судів: Суди відіграють ключову роль у вирішенні питань
обходу закону, виявленні штучних дій сторін та застосуванні принципу
суттєвої відносини для визначення справжньої сутності правових відносин.
2. Удосконалення колізійних норм: З метою уніфікації та гармонізації
міжнародного приватного права розробляються нові міжнародні договори,
які враховують проблему обходу закону та надають більш чіткі та ефективні
правила.
3. Розвиток міжнародного співробітництва: Співпраця між судами різних
країн та міжнародними організаціями сприяє обміну досвідом та
інформацією щодо вирішення питань обходу закону та забезпечує єдність
підходів до застосування колізійних норм.
4. Застосування ефективних санкцій: Для запобігання обходу закону
необхідно передбачати відповідні санкції для сторін, які зловживають
правилами міжнародного приватного права. Це може включати позбавлення
певних прав або встановлення додаткових обов'язків для таких сторін.
Загалом, розвиток колізійного регулювання спрямовується неперервним
процесом, що відбувається відповідно до змін у суспільстві та потреб
регулювання міжнародних правовідносин. Нові технології, швидкі зміни у
глобальній економіці, поява нових форм комерційної діяльності та
міжнародних відносин ставлять перед колізійним регулюванням нові
виклики.
Деякі з сучасних тенденцій розвитку колізійного регулювання включають:
1. Гармонізація законодавства: Для забезпечення більшої єдності та
прогнозованості в міжнародному приватному праві, проводиться робота з
гармонізації законодавства різних країн. Міжнародні організації, такі як
Гаазька конференція з міжнародного приватного права та Комісія ООН з
міжнародної торгівлі (UNCITRAL), розробляють моделі законодавства та
договори, що стандартизують підходи до колізійного регулювання.
2. Звернення до принципів чесної процедури та справедливості: Вирішення
колізійних питань базується на принципах чесної процедури та
справедливості. Суди та арбітражні органи забезпечують рівність сторін,
враховуючи суттєві обставини справи та реальну сутність правових відносин.
3. Увага до проблем кіберпростору та електронної комерції: З розвитком
кіберпростору та електронної комерції постають нові питання колізійного
регулювання. Важливим аспектом є визначення застосовного права для
електронних угод та вирішення спорів у цій сфері. Міжнародні організації та
держави зосереджуються на розробці міжнародних стандартів та договорів,
щоб вирішити питання колізійного регулювання в контексті кіберпростору та
електронної комерції. Наприклад, Гаазька конвенція про визнання та
виконання рішень в галузі цивільного та комерційного права 2019 року
включає положення про визнання та виконання електронних рішень.
4. Розширення сфери застосування міжнародного приватного права: З огляду
на глобалізацію та зростання транснаціональних відносин, міжнародне
приватне право стикається з новими викликами. Воно все більше
застосовується до питань земельних прав, інтелектуальної власності,
сімейного права, конкуренції та інших сфер, що потребують гармонізованого
підходу до вирішення колізійних проблем.
5. Увага до прав людини: Питання захисту прав людини в колізійному
регулюванні набувають все більшого значення. Суди та арбітражні органи
враховують принципи свободи, приватності та рівності при вирішенні
питань, що стосуються колізійного права.
Ці тенденції відображають важливість постійного вдосконалення колізійного
регулювання, щоб забезпечити ефективність, справедливість та
прогнозованість в міжнародних правовідносинах.

8. Інститут публічного порядку в МПП. Надімперативні норми закону

суду та закону третьої держави:
Інститут публічного порядку в міжнародному приватному праві (МПП)
відіграє важливу роль у забезпеченні захисту основних інтересів суспільства
та його цінностей. Він дає можливість судам відхиляти застосування
іноземного права або відмовляти у визнанні та виконанні рішень, якщо це
протирічить публічному порядку країни, де вирішується спір.
Інститут публічного порядку визначається національним законодавством і
має різні аспекти, такі як мораль, громадський порядок, основні права і
свободи громадян, національна безпека тощо. Суди використовують цей
інститут для захисту важливих суспільних цінностей і недопущення
результатів, які суперечать основним принципам країни.
Надімперативні норми закону суду (також відомі як екстериторіальні норми)
є ще одним аспектом, пов'язаним з публічним порядком в МПП. Це норми
закону країни, де знаходиться суд, які мають обов'язкове застосування
незалежно від вибору права, яке застосовується до справи. Ці норми можуть
включати обмеження щодо юрисдикції, вимоги до процедури, захисту прав
людини, публічної безпеки тощо. Вони застосовуються, коли справа має
зв'язок з даною країною, незалежно від того, які правила МПП були б
застосовані до інших аспектів справи.
Норми закону третьої держави також можуть впливати на розгляд справи в
контексті МПП. Це випадки, коли в справі присутні елементи, пов'язані з
іншою країною, такі як громадянство сторін, місце укладення договору або
місце вчинення події, що стала підставою для спору. У таких випадках суд
може враховувати право третьої держави як чинник, що впливає на
вирішення справи. Суд буде аналізувати правову систему цієї держави, її
норми та принципи, що стосуються ситуації, що розглядається, та може
враховувати ці аспекти при вирішенні справи.
Важливо зазначити, що застосування норм закону третьої держави або
надімперативних норм закону суду має відбуватися в межах обмежень,
встановлених національним законодавством. Суд повинен враховувати
принципи справедливості, суспільну політику та інші чинники при
здійсненні вибору права та розгляді справи.
Ці аспекти допомагають забезпечити баланс між приватною автономією
сторін і публічними інтересами, що дозволяє ефективно регулювати спори з
міжнародним елементом у межах правової системи. Це сприяє стабільності,
прогнозованості та справедливості в розгляді спорів, що мають міжнародний
аспект.

9. Взаємність і реторсії:
Взаємність і реторсії - це дві концепції, які використовуються в
міжнародному праві для регулювання відносин між країнами.
1. Взаємність: Взаємність означає встановлення рівних прав і обов'язків між
двома або більше країнами на основі взаємного домовлення. Застосування
принципу взаємності вимагає, щоб кожна країна надавала іншій країні ті ж
самі права і обов'язки, які вона очікує отримати у відповідь. Наприклад, якщо
країна А дозволяє громадянам країни Б вільно в'їжджати на її територію, то
взаємність передбачає, що країна Б також повинна дозволити громадянам
країни А в'їжджати на свою територію.
2. Реторсії: Реторсії використовуються як захисний механізм для країни в разі
порушення іншою країною її прав або обов'язків. Це означає, що якщо одна
країна порушує свої зобов'язання або права іншої країни, остання має право
прийняти заходи у відповідь, щоб захистити свої інтереси. Наприклад, якщо
країна А вводить обмеження на в'їзд громадян країни Б, то країна Б може
відповісти аналогічними обмеженнями для громадян країни А.
Взаємність та реторсії є інструментами, які допомагають країнам забезпечити
рівноправне та справедливе взаємодію в міжнародних відносинах. Вони
використовуються для забезпечення взаємного захисту і впливу в разі
порушення прав та обов'язків між країнами. Ці концепції є важливими
елементами міжнародного права і допомагають забезпечити баланс і
взаємодію між країнами.
Взаємність передбачає, що кожна країна має рівні права і обов'язки, іноді це
може бути виражено у взаємному домовленні або в міжнародних договорах.
Взаємність сприяє рівноправності і взаємовигідній співпраці між країнами, а
також сприяє створенню сприятливого клімату для міжнародного
співробітництва.
Реторсії, з іншого боку, є захисними заходами, які можуть бути прийняті у
разі порушення прав або обов'язків. Країна, яка постраждала від порушення,
має право прийняти обмежувальні або захисні заходи щодо іншої країни.
Реторсії можуть бути природними реакціями на порушення та допомагають
забезпечити відновлення рівноваги і захисту інтересів постраждалої країни.
Взаємність і реторсії є важливими принципами, які сприяють розвитку і
утвердженню правопорядку в міжнародних відносинах. Вони допомагають
забезпечити взаємну вигоду, рівноправність та справедливість у стосунках
між країнами.