1.

Сучасні способи вирішення приватноправових спорів з «іноземним»

елементом.
2. Мета та значення міжнародного цивільного процесу.
Мета:
 Забезпечити справедливий та ефективний розгляд цивільних спорів з
"іноземним елементом".
 Сприяти розвитку міжнародної торгівлі та інвестицій.
 Захищати права та інтереси учасників міжнародних цивільних
правовідносин.
 Сприяти гармонізації національних процесуальних норм.
Значення:
 Міжнародний цивільний процес є важливою складовою сучасної
правової системи.
 Він відіграє важливу роль у забезпеченні правосуддя та захисті прав
учасників міжнародних цивільних правовідносин.
 Міжнародний цивільний процес сприяє розвитку міжнародної торгівлі
та інвестицій, а також економічному співробітництву між державами.
Основні завдання міжнародного цивільного процесу:
 Визначення підсудності справ з "іноземним елементом".
 Регулювання процесуальних прав та обов'язків учасників спору.
 Визначення та дослідження доказів.
 Винесення та виконання судових рішень.
 Співробітництво судів різних держав.
Міжнародний цивільний процес тісно пов'язаний з іншими галузями
права:
 Міжнародне приватне право.
 Цивільне процесуальне право.
 Міжнародне публічне право.
Розвиток міжнародного цивільного процесу обумовлений:
 Розширенням міжнародних зв'язків.
 Збільшенням кількості транскордонних спорів.
 Прийняттям нових міжнародних договорів.
Важливими міжнародними договорами, які регулюють питання
міжнародного цивільного процесу, є:
 Гаазька конвенція про вручення судових та позасудових документів за
кордоном по цивільним та комерційним справам 1954 року.
 Гаазька конвенція про збирання доказів за кордоном у цивільних та
комерційних справах 1970 року.
  Нью-Йоркська конвенція про визнання та виконання іноземних
арбітражних рішень 1958 року.
Міжнародний цивільний процес – це динамічно розвиваюча галузь
права, яка відіграє важливу роль у забезпеченні правосуддя та захисті
прав учасників міжнародних цивільних правовідносин.

3. Поняття міжнародного цивільного процесу, його співвідношення із

національним цивільним процесом та міжнародним приватним правом.
Унауці МПрП під міжнародним цивільним процесом розуміють систему
правових норм щодо порядку розгляду і вирішення національним судом
цивільної справи, ускладненої іноземним елементом, порядку здійснення
процесуальних дій і виконання судових рішень, доручень і постанов інших
органів іноземної держави.

Міжнародний цивільний процес (МЦП) - це сукупність процесуальних

норм, що регулюють процедуру розгляду цивільно-правових спорів,
пов'язаних з правопорядком двох і більше держав. Термін МЦП має умовний
характер - слово «міжнародний» має те ж значення, що і в міжнародному
приватному праві (мчи): воно означає наявність частноправового відносини,
пов'язаного з іноземним правопорядком. «Міжнародним» в міжнародному
процесуальному праві є не його міждержавний характер, а поставлені перед
цим правом завдання. МЦП притаманні ті ж риси, що і національному
цивільного процесу: процес націлений на захист або оспорювання цивільних
прав; процес має публічний характер, пов'язаний з реалізацією владних
повноважень державних органів. МЦП - це форма реалізації громадянських
прав, яка здійснюється як публічне правовідносини.

У доктрині домінує точка зору, згідно з якою міжнародне цивільне

процесуальне право (як і процесуальне право взагалі) є частиною публічного
права: «Процесуальне право має коріння в публічному праві, а тому воно
знаходиться під особливо сильним впливом принципу" державного
суверенітету ". Цим публічним характером процесуального права
пояснюється обмеженість тієї свободи, якою користуються тяжущиеся сили
». Однак цивільний процес далеко не завжди характеризується відносинами
влади і підпорядкування між судом і учасниками процесу. Загальний метод
регулювання, властивий приватного права, грає велику роль в цивільному
процесі: право виступати в процесі від свого імені, але на захист чужих
інтересів; численні аспекти доказового права; розподіл тягаря доведення.
Як і приватне право, цивільний процес захищає права і інтереси учасників
цивільного обороту. Цивільний процес переслідує приватно мети,
користуючись публічно-правовими засобами. З цих позицій цивільний
процес важко віднести до публічного або приватного права; він являє собою
самостійну правову категорію. Все сказане відноситься і до МЦП.

З питання місця МЦП в правовій системі в доктрині висловлюються самі

різні точки зору.
 1. МГГ1 - самостійна галузь права: «Навряд чи слід зараховувати МЦП
до тієї чи іншої галузі; він повинен акцептуватися як самостійна
правова матерія, відмінна від міжнародного права, міжнародного
приватного права, порівняльного правознавства в області
процесуального права, а також міжрегіонального цивільного
процесуального права ». Цей правовий комплекс не належить ні до
приватного, ні до публічного права. Міжнародний цивільний процес
служить справедливості в частноправовом обороті. Його мета швидше
частноправовая, в той час як кошти, якими він користується, швидше
за публічно-правові.
 2. Питання МЦП відносяться до національного цивільного процесу як
галузі права: «Тісний зв'язок з приватним правом і труднощі відділення
цивільних відносин, юридично пов'язаних з різними пра- вопорядкамі,
від засобів захисту відповідних прав і обов'язків не змінюють природу
норм міжнародного цивільного процесу як особливої частини
процесуального права ».
 3. Міжнародне цивільне процесуальне право - самостійна галузь
міжнародного права: «Наявність великого комплексу норм з питань
МЦП, своєрідність і відособленість відносин, які є їх предметом, якість
регулювання (наряд} 'з іншими обставинами) свідчать про те, що в
міжнародному праві сформувалася нова , самостійна галузь, яка
врегульовує питання співробітництва держав в сфері цивільного
судочинства - міжнародне цивільне процесуальне право ».
 4. МЦП - комплексний інститут в структурі МПП. До складу МПП як
галузі права необхідно включити МЦП: специфічні аспекти
процесуального становища іноземних осіб отримують відповідне
опосередкування в рішенні проблем їх правового становища в цілому в
рамках МПП.

http://medlit.pp.ua/teoretichni-osnovi-mijnarodnogo-tsivilnogo-protsesu-
ponyattya-ta-predmet-mijnarodnogo.html#i5
Найбільш розповсюдженими міжнародними договорами, які стосуються
міжнародного цивільного процесу, є: Конвенція з питань цивільного процесу
від 1 березня 1954 р., Конвенція про вручення за кордоном судових та
позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15
листопада 1965 р., Конвенція про правову допомогу і правові відносини у
цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р. тощо.
Важливу роль відіграють двосторонні договори про правову допомогу,
укладені між державами. У них визначені спеціальні норми про підсудність
окремих категорій справ, де передбачається застосування комбінованих
критеріїв: громадянства, місця проживання сторін, місцезнаходження майна.

Також можна зазначити, що міжнародний цивільний процес - це система

правових норм, які регулюють порядок здійснення цивільного судочинства у
справах з іноземним елементом. Іноземний елемент може виражатися у:
1. Наявності іноземного громадянства у однієї з сторін справи;
2. Місцезнаходженні відповідача за кордоном;
3. Місці виникнення спірних правовідносин за кордоном;
4. Наявності іноземного майна, на яке звертається стягнення;
5. Застосуванні іноземного права.

Основні завдання міжнародного цивільного процесу:

1. Забезпечення належного захисту прав та законних інтересів учасників
цивільних справ з іноземним елементом.
2. Сприяння розвитку міжнародних торговельних та економічних
відносин.
3. Створення умов для ефективного та справедливого розгляду цивільних
справ з іноземним елементом.

4. Ознаки відносин, які регулюються нормами міжнародного

цивільного процесу.
AI BARD:
Ознаки відносин, які регулюються нормами міжнародного цивільного
процесу:
1. Наявність іноземного елемента:
 Один або декілька учасників справи є іноземцями.
 Спір виникає з цивільних правовідносин, що пов'язані з різними
державами.
 Докази по справі знаходяться на території іншої держави.
 Судове рішення підлягає виконанню в іншій державі.
2. Юридичний зв'язок з Україною:
 Справа має стосунок до особистих чи майнових прав громадян
України.
 Справа пов'язана з діяльністю юридичної особи, зареєстрованої в
Україні.
 Справа виникає з договору, укладеного на території України.
 Делікт, що став підставою для позову, було вчинено на території
України.
3. Здійснення правосуддя:
 Справа розглядається в суді України.
 До суду України подано позовну заяву.
 Суд України виніс судове рішення.
4. Застосування норм міжнародного права:
 Міжнародні договори, ратифіковані Україною.
 Міжнародні звичаї.
 Загальні принципи права.
 Іноземне законодавство.
5. Спеціальний процесуальний порядок:
 Правила підсудності.
 Докази та їх дослідження.
 Визнання та виконання судових рішень.
Ось кілька прикладів відносин, які регулюються нормами міжнародного
цивільного процесу:
 Спір між українським громадянином та іноземцем про поділ майна
подружжя.
 Позов про стягнення боргу за договором, укладеним між українським
підприємством та іноземною компанією.
 Справа про визнання та виконання судового рішення, винесеного в
іншій державі.
Важливо зазначити, що норми міжнародного цивільного процесу тісно
пов'язані з нормами міжнародного приватного права. Міжнародне
приватне право визначає, яке право (українське чи іноземне) буде
застосовано до спірних правовідносин, а міжнародний цивільний процес
встановлює порядок розгляду таких спорів у суді.
Зверніть увагу, що це лише загальний опис ознак відносин, які
регулюються нормами міжнародного цивільного процесу. Для більш
детального аналізу конкретної ситуації рекомендується звернутися за
кваліфікованою правовою допомогою.

5. Методи сучасного міжнародного цивільного процесу.

Метод міжнародного цивільного процесу – це сукупність способів і
прийомів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання цивільних
процесуальних правовідносин з іноземним елементом.
Основні методи міжнародного цивільного процесу:

1. Колізійний метод – це метод визначення права, яке підлягає

застосуванню до цивільних процесуальних правовідносин з іноземним
елементом. Цей метод ґрунтується на колізійних нормах, які містяться
у міжнародних договорах, національному законодавстві та звичаях.
2. Метод порівняльного правознавства – це метод дослідження та
порівняння правових систем різних держав з метою запозичення та
вдосконалення норм міжнародного цивільного процесу.
3. Метод договірного регулювання – це метод, який використовується для
врегулювання цивільних процесуальних правовідносин з іноземним
елементом шляхом укладення міжнародних договорів та інших угод.
4. Метод судового тлумачення – це метод, який використовується судами
для тлумачення норм міжнародного цивільного процесу та їх
застосування до конкретних правовідносин.
Інші методи міжнародного цивільного процесу:
1. Метод аналізу та синтезу
2. Метод системного аналізу
3. Метод статистичного аналізу
4. Метод конкретних соціологічних досліджень
Вибір методу міжнародного цивільного процесу залежить від конкретних
обставин справи та характеру правовідносин, які регулюються.
Важливо зазначити, що методи міжнародного цивільного процесу постійно
розвиваються та вдосконалюються. Це пов'язано з розширенням
міжнародних зв'язків та зростанням кількості цивільних процесуальних
правовідносин з іноземним елементом.

6. Інститути, які формують систему міжнародного цивільного процесу.

AI BARD:
Інститути, які формують систему міжнародного цивільного процесу:
1. Підсудність:
 Визначає, який суд має право розглядати конкретну справу.
 Включає в себе правила загальної, договірної, альтернативної та
виключної підсудності.
2. Юрисдикція:
 Визначає право держави на розгляд справи по суті.
  Включає в себе правила імунітетів, визнання та виконання судових
рішень.
3. Учасники процесу:
 Визначає коло осіб, які можуть брати участь у судовому процесі.
 Включає в себе правила про сторони, третіх
осіб, представників, свідків, експертів.
4. Докази:
 Визначає, які докази можуть бути використані в судовому процесі.
 Включає в себе правила про допустимість, належність, достовірність та
оцінку доказів.
5. Заходи забезпечення позову:
 Визначає заходи, які можуть бути вжиті для забезпечення виконання
судового рішення.
 Включає в себе арешт майна, заборону виїзду за кордон, заставу.
6. Судові витрати:
 Визначає порядок розподілу судових витрат між сторонами процесу.
7. Належні засоби оскарження:
 Визначає способи оскарження судових рішень.
 Включає в себе апеляцію, касацію, перегляд судових рішень за
нововиявленими обставинами.
8. Міжнародне співробітництво:
 Визначає порядок взаємодії судів різних держав.
 Включає в себе правила про вручення документів, доручення, визнання
та виконання судових рішень.
9. Виконання судових рішень:
 Визначає порядок примусового виконання судового рішення.
 Включає в себе правила про звернення до суду з клопотанням про
виконання, стягнення з боржника, арешт майна, розшук боржника.
10. Інші інститути:
 Звільнення від судових витрат, процесуальні строки, відновлення
процесуальних строків, призупинення та закінчення процесу.
Важливо зазначити, що система міжнародного цивільного процесу постійно
розвивається. Це пов'язано з розширенням міжнародних зв'язків,
збільшенням кількості транскордонних спорів та прийняттям нових
міжнародних договорів.
Зверніть увагу, що це лише загальний перелік інститутів, які формують
систему міжнародного цивільного процесу. Для більш детального аналізу
конкретної ситуації рекомендується звернутися за кваліфікованою правовою
допомогою.
Практичні завдання:
I. Порівняйте такі способи вирішення приватноправових спорів,
в яких наявний «іноземний елемент»: медіація, міжнародний
комерційний арбітраж, національний суд держави; визначте
особливості правового регулювання, переваги та вади
кожного з них.
Порівняння способів вирішення приватноправових спорів з "іноземним
елементом":
1. Медіація:
Переваги:
 Швидкість та гнучкість процедури.
 Конфіденційність.
 Збереження ділових відносин між сторонами.
 Можливість знайти компромісне рішення, яке задовольнить обох
сторін.
Недоліки:
 Відсутність гарантії досягнення згоди.
 Необов'язковість результатів медіації.
 Необхідність залучення нейтрального посередника, що може призвести
до додаткових витрат.
Правове регулювання:
 Конвенція ООН про визнання та виконання іноземних арбітражних
рішень (Нью-Йоркська конвенція 1958 року).
 Закони України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та "Про
медіацію".
2. Міжнародний комерційний арбітраж:
Переваги:
 Швидкість та остаточність арбітражного рішення.
 Нейтральність арбітражного трибуналу.
 Можливість вибору арбітрів, які володіють необхідними знаннями та
досвідом.
 Виконання арбітражного рішення в країнах, які є учасниками Нью-
Йоркської конвенції.
Недоліки:
 Висока вартість арбітражного розгляду.
 Складність процедури.
 Відсутність апеляційного оскарження арбітражного рішення.
Правове регулювання:
 Нью-Йоркська конвенція 1958 року.
  Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
 Арбітражні регламенти міжнародних арбітражних інституцій (ICC,
LCIA, SCC).
3. Національний суд держави:
Переваги:
 Доступність та зрозумілість процедури.
 Можливість апеляційного оскарження судового рішення.
 Гарантія законності та обґрунтованості судового рішення.
Недоліки:
 Тривалість судового розгляду.
 Можливість упередженості суду.
 Необхідність знання мови та правової системи країни, де розглядається
справа.
 Складність виконання судового рішення в іншій країні.
Правове регулювання:
 Національні процесуальні кодекси.
 Міжнародні договори про взаємну правову допомогу.
Вибір оптимального способу вирішення приватноправового спору з
"іноземним елементом" залежить від конкретних обставин справи,
таких як:
 Сума позову.
 Складність справи.
 Місцезнаходження сторін та їх активів.
 Бажання сторін зберегти ділові відносини.
Рекомендується проконсультуватися з юристом, який має досвід роботи
з міжнародними спорами, щоб отримати допомогу у виборі
оптимального способу вирішення спору.
II. Case-study 1 («Стягнення боргів у справі транскордонного характеру.
Система міжнародного цивільного процесу»)

03.07.2011 р. між Компанією Дизель С.п.А. (Diesel S.p.A.), що є резидентом

Італійської Республіки, та товариством «Дика Орхідея, Україна», що є резидентом
України, був укладений Договір. Відповідно до Договору:
- Компанія Дизель С.п.А. як виробник та продавець одягу і аксесуарів торгової
марки «DIESEL»уповноважує товариство «Дика Орхідея, Україна» імпортувати та
продавати товари цієї торгової марки на виключній основі в магазинах «Дика
орхідея», «Бюстье»«VI Легіон»на території України;
- загальна вартість всіх імпортованих товарів не повинна перевищувати
1 500 000,00 євро;
- товари будуть поставлятися на умовах франко-завод (Лімена чи Тієна) зі
складів виробника згідно з Інкотермс-2000;
- товариство «Дика Орхідея, Україна» оплачує товари у розмірі 50% від
загальної вартості на умовах передплати і 50% прямим переказом через 60 днів з
дати виставлення рахунку-фактури.
На стадії виконання Договору Товариство «Дика Орхідея, Україна» не оплатило
поставлену йому на підставі Договору продукцію, внаслідок чого виникла
заборгованість у сумі 47 681,00 євро.
Компанією Дизель С.п.А. має намір захистити свої права у судовому порядку.
Завдання:
1. Визначити перелік питань міжнародного цивільного процесу, які доведеться
вирішувати Компанії Дизель С.п.А. та товариству «Дика Орхідея».
2. Визначити джерельну базу для врегулювання цих питань.

III. Case-study 2 («Розірвання транскордонного шлюбу і повернення дитини.

Система міжнародного цивільного процесу»)

30 жовтня 2013 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Верони,

Республіка Італія, був укладений та зареєстрований шлюб між громадянкою
України А. та громадянином Італії Б. Від даного шлюбу є малолітня дитина – В.,
яка народилася у м. Верона. З березня 2016 року подружні стосунки між сторонами
стали напруженими через різні погляди на життя у майбутньому, що призвели до
розпаду сім'ї з лютого 2017 року. 26 жовтня 2019 р. А. подає позов до українського
суду про розірвання шлюбу. При розгляді позову представник Б. повідомляє, що
«питання щодо розірвання шлюбу між сторонами вирішено 22.07.2018 року судом
м. Верони, Італія, рішенням якого сторонам дозволено жити окремо; за
законодавством Італії після трирічного строку окремого проживання буде
розглядатися питання про розірвання шлюбу; окрім цього, шлюб було укладено на
території Італії, сторони проживали спільно в цій країні, на даний час є рішення
суду, яким зобов'язано повернути дитину на місце її постійного проживання до
Італії».
Завдання:
1. Визначити перелік питань міжнародного цивільного процесу, які необхідно
вирішити сторонам справи і суду.
2. Визначити джерельну базу для врегулювання цих питань.
Перелік питань міжнародного цивільного процесу, які необхідно вирішити сторонам справи і суду:
1. Підсудність справи:
 Визначити, чи має український суд юрисдикцію для розгляду справи про розірвання шлюбу.
 З'ясувати, чи визнається в Україні рішення італійського суду про дозвіл на окреме проживання
подружжя.
2. Застосування права:
 Визначити, яке право буде застосовано до справи про розірвання шлюбу: українське чи італійське.
 З'ясувати, чи містить італійське законодавство норми, які дозволяють розірвання шлюбу без
дотримання трирічного строку окремого проживання.
3. Вирішення питання про дитину:
 Визначити місце проживання дитини після розірвання шлюбу.
 Вирішити питання про аліменти на дитину.
4. Розподіл майна:
 Визначити, яке майно підлягає поділу між подружжям.
 Вирішити питання про порядок поділу майна.
5. Визнання та виконання судового рішення:
 Визначити, чи буде визнаватися в Італії рішення українського суду про розірвання шлюбу.
 Визначити, чи буде визнаватися в Україні рішення італійського суду про аліменти на дитину.
Джерельна база для врегулювання цих питань:
1. Міжнародні договори:
 Конвенція про правові аспекти міжнародних шлюбів 1973 року.
 Гаазька конвенція про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у справах про цивільні
та комерційні правовідносини 1980 року.
 Конвенція про захист дітей та співробітництво у питаннях прийняття на виховання 1993 року.
2. Національне законодавство:
 Сімейний кодекс України.
 Цивільний процесуальний кодекс України.
 Закони України "Про міжнародне приватне право" та "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах

ЗУ «Про МПП»