1. Директиви та регламенти ЄС щодо питань проведення держзакупівель.

Історичний аспект:
Спершу було ухвалено Директиву 71/305/ЄЕС від 21 лютого 1971 року – про
узгодження процедури укладання державних контрактів щодо виконання робіт, і
згодом Директиву 77/62/ЄЕС від 21 грудня 1976 року – про координацію процедури
укладання державних контрактів щодо постачання товарів.
Починаючи з 1993 року, було введено в дію шість різних директив, зі змінами і
доповненнями, що створили базу для регулювання держзакупівель у межах ЄС.  Це:
Директива 93/36/ЄЕС про державну закупівлю товарів; Директива 93/37/ЄЕС про
державну закупівлю робіт; Директива 92/50/ЄЕС про державну закупівлю послуг;
Директива 89/665/ЄЕС про засоби правового захисту (щодо оскаржень); Директива
93/38/ЄЕС щодо підприємств з надання комунальних послуг; Директива 92/13/ЄЕС про
засоби судового захисту підприємств з надання комунальних послуг (щодо оскаржень
у комунальному секторі).
2004 року вищезгадані директиви замінила єдина директива щодо координації
процедур надання контрактів на закупівлю товарів, робіт, та послуг, вартість яких без
ПДВ дорівнює певному порогу або перевищує його. Положення Директиви
2004/18/ЄС, у яких ідеться про координацію національних процедур укладання таких
контрактів, спрямовані на те, щоб гарантувати відкритість сфери державних замовлень
для конкуренції.
Для того щоб забезпечити справжню конкуренцію в отриманні державних контрактів,
повідомлення про конкурс, що його оголошує та чи інша установа держави-члена, має
бути поширене в усіх країнах ЄС. Контракти мають надаватися на підставі об’єктивних
критеріїв, які забезпечують дотримання принципів прозорості, недискримінації та
рівних умов і гарантують, що тендер проводиться на засадах відкритої конкуренції.
Подібні принципи і правила застосовуються до процедур укладання контрактів
установами водо- та енергопостачання, транспорту і поштових послуг (державні
комунальні служби), які спершу визначалися Директивою 93/38/ЄЕС, а згодом
Директивою 2004/17/ЄС. Тут передбачені спеціальні правила, що гарантують відкриту
конкуренцію у цій сфері.
++
Тобто, наразі слід звертатись до нових Директив 2014 року, які діють з квітня 2016
року (крім положень щодо електронних закупівель, які діють починаючи з вересня
2018 року), це зокрема Директива 2014/23/ЄС щодо договорів концесії, Директива
2014/24/ЄC про держзакупівлі та Директива 2014/25/ЄС про закупівлі суб’єктами, що
здійснюють свою діяльність у галузях надання послуг на воді, енергетичних,
транспортних та поштових послуг.
Перелік основних чинних директив ЄС у сфері державних закупівель
 Директива 2014/24/ЄС від 26 лютого 2014 року, що заміняє Директиву
2004/18/ЄС,про здійснення закупівель у державному секторі
  Директива 2014/25/ЄС від 26 лютого 2014 року, що заміняє Директиву
2004/17/ЄС, щодо закупівель у сфері комунального господарства
 Директива 2014/23/ЄС від 26 лютого 2014 року про укладання договорів
концесій
 Директива 89/665/ЄЕС від 21 грудня 1989 року про застосування процедур
оскарження рішень про присудження договорів закупівлі товарів та робіт за
державні кошти
 Директива 92/13/ЄЕС від 12 лютого 1992 року про застосування процедур
оскарження рішень про присудження договорів закупівлі товарів та робіт за
державні кошти щодо здійснення закупівельних процедур установами, які
працюють у сферах водопостачання, енергетики, транспорту та телекомунікацій
 Директива 2009/81/ЄС від 13 липня 2009 року щодо закупівель у сфері оборони
 Директива 2014/55/ЄС від 16 квітня 2014 року про електронне інвойсування в
державних закупівлях.
З метою забезпечення інформативності і стандартизації цих оголошень має бути
забезпечено належні інструменти, такі як стандартні форми оголошень та Спільний
словник державних закупівель, що наведені в Регламенті № 2195/2002, котрий є
довідниковою номенклатурою, тобто встановлює єдину систему класифікації, що
застосовується до державних закупівель.

2. Положення директив ЄС щодо процедури проведення державних закупівель.

У зв’язку з прийняттям Директиви 2014/24/ЄC Європейського Союзу та Ради від 26
лютого 2014 року про державні закупівлі і скасування Директиви 2004/18/ЄС, нові
положення згідно ст.91 Директиви 2014/24/ЄC починають діяти з 18 квітня 2016 року.
Директиви ЄС застосовуються у випадку перевищення вартості закупівлі певного
порогу, тобто, договори, вартість яких нижче встановлених меж, не підпадають під її
дію, і відповідно регулюються національним законодавством держав-членів ЄС.
Директива 2014/24/ЄС встановлює правила і процедури здійснення закупівель
компетентними органами стосовно державних договорів, вартість яких оцінюється у
суму, не меншу, ніж встановлено у ст. 4, а саме, за вирахуванням ПДВ, дорівнює або
перебільшує наступні порогові значення:
(a) 5 186 000 євро для контрактів на виконанням робіт;
(b) 134 000 євро для контрактів на поставки товарів та надання послуг, присуджуваних
центральними органами влади, та конкурсів проектів, організованих цими органами;
якщо державні контракти щодо поставки товарів присуджуються замовниками, які
працюють у галузі оборони, такий поріг застосовується тільки до контрактів,
пов’язаних з продуктами, які підпадають під дію додатка III;
(c) 207 000 євро для контрактів щодо поставки товарів та надання послуг,
присуджуваних субцентральними органами влади, та конкурсів проектів,
організованих цими органами; цей поріг також застосовують до контрактів щодо
поставки товарів, які присуджуються центральними органами влади, які працюють у
галузі оборони, якщо ці контракти включають товари, які не підпадають під дію
додатка III;
(d) 750 000 євро для державних контрактів щодо надання послуг на соціальних та
інших окремих послуг, перелічених у Додатку XIV.
Визначає основні поняття такі як «закупівля», «державні контракти (контракти,
договори)», «Договори на проведення робіт», «Договори на постачання товарів»,
«Договори на закупівлю послуг», «Органи-замовники», «Центральний орган
закупівлі», «Органи, діяльність яких регулюється нормами публічного права» тощо.
З метою забезпечення інформативності і стандартизації цих оголошень має бути
забезпечено належні інструменти, такі як стандартні форми оголошень та Спільний
словник державних закупівель, що наведені в Регламенті № 2195/2002, котрий є
довідниковою номенклатурою, тобто встановлює єдину систему класифікації, що
застосовується до державних закупівель.
Ухвалення Регламенту замість директиви можна пояснити тим, що в цьому разі
створення системи класифікації для державних контрактів не вимагає від держав-
членів імплементації.
Використання різних класифікацій негативно впливає на відкритість і прозорість
здійснення державних закупівель у Європі. Вплив цих класифікацій на якість
оголошень та час, необхідний для їх опублікування, є фактичним обмеженням доступу
до інформації про державні контракти, оскільки існує потреба в єдиній системі
посилань, яка використовує однаковий опис товарів в офіційних мовах ЄС та
однаковий відповідний алфавітно-цифровий код, що усуває мовні бар’єри на рівні ЄС.
Існує також потреба у складенні таблиць відповідності, що відображатимуть
співвідношення між положеннями цього Регламенту і Статистичною класифікацією
товарів за діяльністю у ЄЕС, Тимчасовою центральною класифікацією товарів ООН,
Загальною промисловою класифікацією видів економічної діяльності у ЄС (NACE
версія 1) та Сполученою Номенклатурою (СН). Усе це наведено у відповідних
Додатках II, III, IV та V Регламенту.
Спільний словник закупівель складається з основного та додаткового словників.
Основний словник базується на розгалуженій структурі і містить коди (до дев’яти
цифр), які відповідають словам, що описують поставки, роботи або послуги, які
можуть бути предметом контракту.
Числовий код складається з восьми цифр: перші дві цифри позначають розділи; перші
три цифри позначають групи; перші чотири цифри позначають класи; перші п’ять
цифр позначають категорії.
Кожна з останніх трьох цифр надає більш високий рівень точності в рамках кожної
категорії. Дев’ята цифра слугує для підтвердження попередніх цифр. Додатковий
словник може застосовуватися для розширення опису предмета контракту.
Найменування складаються з алфавітно-цифрового коду з відповідними словами, що
дає змогу додавати деталі та подробиці стосовно конкретного характеру або місця
призначення товарів, що закуповуються.
У зв’язку з прийняттям Директиви 2014/25/ЄC Європейського Союзу та Ради від 26
лютого 2014 року про закупівлі суб’єктами, що здійснюють свою діяльність у галузях
надання послуг на воді, енергетичних, транспортних та поштових послуг і скасування
Директиви 2004/17/ЄС нові положення починають діяти з 18 квітня 2016 року.
Ця Директива встановлює правила здійснення закупівель компетентними суб’єктами
стосовно договорів, вартість яких оцінюється у суму, не меншу, ніж встановлено у ст.
15 (за вирахуванням ПДВ) вищою від таких порогових значень:
(а) 414 000 євро для контрактів на постачання товарів і контрактів на надання послуг, а
також для конкурсів на розробку проектів;
(b) 5 186 000 євро для контрактів на виконання робіт;
(с) 1 000 000 євро для контрактів на надання соціальних та інших специфічних послуг,
наведених у Додатку XVII
Ця Директива не впливає на свободу держав-членів визначати, згідно із
законодавством ЄС, які саме послуги вони вважають послугами загальноекономічного
інтересу, яким чином ці послуги мають бути організовані і фінансовані відповідно до
правил надання державної допомоги, а також які спеціальні зобов’язання на них
поширюються. Крім того, не впливають на організацію державами-членами
національних систем соціального забезпечення.
Директива застосовується до: налагодження і здійснення ефективного управління
статичними мережами видобутку та транспортування газу чи парового опалення, або
постачання газу чи парового опалення до таких мереж.
Що стосується електроенергії, то предметом регулювання є: налагодження або
здійснення ефективного управління статичними мережами видобутку,
транспортування чи розповсюдження електроенергії або постачання електроенергії до
таких мереж.
Для з’ясування питань закупівель послуг з постачання води (так само як і у випадку з
енергетикою) звернемось до ст., яка передбачає, що директива врегульовує процедуру
видобутку питної води, її транспортування та розподіл між споживачами,
виокремлюючи постачання питної води.
Врегулюванню положеннями директиви передбачена діяльність щодо створення мереж
громадського транспорту та управління ними (залізниця, автоматизовані транспортні
системи, трамвай, тролейбус, автобус, фунікулер), щодо закупівель поштових послуг,
також підлягають питання дослідження географічного ландшафту з метою виявлення
та видобутку енергоресурсів, а також з метою розробки планів будівництва аеропортів,
морських і річкових портів.
Директива містить винятки, що стосуються всіх суб’єктів і всіх типів контрактів.
Зокрема, стосовно контрактів, що укладаються з метою перепродажу, лізингу третім
особам (коли замовник не наділений спеціальними чи ексклюзивними правами
продажу або лізингу таких контрактів, а інші суб'єкти можуть здійснювати ці дії на тих
самих умовах).
Контракти, які держава-член вважає секретними, а їх виконання має супроводжуватися
спеціальними заходами, згідно з правом цієї держави-члена, а також контракти, що
виконуються відповідно до міжнародних угод, теж можуть бути виключеними зі сфери
регулювання директиви.
Директива визначила також спеціальні правила стосовно контрактів, що укладаються
зі спільними та дочірніми підприємствами.
Окремо визначено винятки, що стосуються всіх замовників – щодо контрактів про
надання послуг. Передбачає механізм виведення зі сфери регулювання тих галузей, що,
на думку Комісії ЄС, задовольняють основним вимогам ефективної конкуренції, і
навпаки, включення до предмету регулювання, якщо Комісія вважає, що деякі нові
галузі потребують втручання для забезпечення конкуренції. У разі, коли розглядають
питання відкритості галузі для конкуренції, воно має вирішуватися згідно з нормами
Договору про заснування ЄС, які стосуються конкуренції: характеристика товарів чи
послуг; існування альтернативних видів товарів чи послуг; дійсна чи потенційна
присутність більш ніж одного постачальника товарів чи послуг. Якщо держава-член
забезпечила імплементацію у внутрішнє законодавство норм, що містяться в Додатку
XI, то її ринок вважатиметься відкритим для конкуренції.
Відповідно до положень статті 8 Директиви 2009/81/ЄС від 13 липня 2009 року про
координування процедур укладення окремих видів контрактів на виконання робіт,
закупівлю товарів і надання послуг у сфері оборони та безпеки, застосовується до
контрактів, розрахункова вартість яких без урахування ПДВ є не нижчою за такі
порогові значення:
(a) 412 000 євро для контрактів поставки та контрактів на надання
(b) 5 150 000 євро для контрактів на виконання робіт.
Директива 2014/23/ЄС від 26 лютого 2014 року застосовується до концесій, вартість
яких дорівнює або перевищує 5 186 000 євро (ст.8).

3. Основні види процедур держзакупівель та їх вартісні межі.

Виділяють чотири основні типи процедур: відкрита та обмежена, процедура
переговорів та конкурентний діалог.
Процедура відкритих торгів передбачає доступ всіх зацікавлених учасників, а
процедура проведення торгів з обмеженою участю на закупівлю, передбачає
можливість подання тендерної пропозиції лише для запрошених учасників.
Врегулювання процедури переговорів обмежує можливість її застосування чітко
встановленими випадками; а процедура конкурентного діалогу передбачена на
випадок особливо складних договорів.
Також органи-замовники мають можливість застосовувати: рамкову угоду, систему
динамічних закупівель, електронні аукціони або процедуру відкритого обговорення
тендерних пропозицій. Контракти укладаються в результаті процедури, яка забезпечує
рівну участь на конкурентних засадах.
Директиви надають можливість органу-замовнику, уповноваженому укладати контракт
на постачання товарів, обирати між цими видами.
Органи-замовники застосовують національні процедури, відповідно до визначених у
директиві, і можуть використовувати для цього рамкові угоди, системи динамічних
закупівель, електронні аукціони, процедуру відкритого обговорення тендерних
пропозицій (конкурентного діалогу), звертатись до центрального органу закупівлі.
Орган-замовник може обмежити кількість кандидатів для процедури торгів з
обмеженою участю, процедури переговорів з публікацією оголошення про контракт та
процедури конкурентного діалогу. Таке зменшення кількості кандидатів має бути
здійснено на основі об’єктивних критеріїв, зазначених в оголошенні про контракт.
Врегулювання процедури переговорів обмежує можливість її застосування чітко
встановленими випадками; та передбачає, що орган-замовник проводить переговори з
постачальниками щодо змісту їх тендерних пропозицій, консультує їх щодо своїх
потреб та умов вибору найкращої пропозиції.
Можливість її використання обмежують випадками: коли нормальна процедура
завершилася невдало через відсутність відповідної пропозиції або коли замовлення, з
огляду на його характеристики, не може бути передане конкретному підприємству; у
разі нагальної потреби, коли неможливо додержуватися встановлених термінів, а також
якщо контракт стосується виконання додаткових робіт порівняно з початковим
проектом або коли відбувається опитування підприємств і ведуться переговори про
умови надання замовлення з попереднім оголошенням; коли мають місце випадки
подання неправильних або неприйнятних пропозицій за нормальної процедури або
неможливо встановити загальну попередню ціну; коли контракти стосуються
постачання матеріально-технічних цінностей для наукових досліджень,
конструкторських і технологічних розробок.
У директиві наведено конкретні умови та приклади укладання контрактів на закупівлю
товарів за державні кошти в разі проведення процедури переговорів без публікації
оголошення про контракт: якщо відповідні товари вироблено суто для потреб
дослідження, а не для масового виробництва; якщо зміна первинного постачальника
змусить орган-замовник придбати матеріали, що мають відмінні технічні
характеристики, і це призведе до несумісності у функціонуванні та обслуговуванні. Це
стосується також товарів, що перебувають в обігу на біржі; купівлі товарів на особливо
вигідних умовах у постачальника, який остаточно припиняє комерційну діяльність або
в ліквідаторів збанкрутілих суб’єктів господарювання. В усіх інших випадках потрібно
додержуватись відкритої або обмеженої процедури.
Процедуру переговорів без попередньої публікації оголошення про проведення торгів
застосовують у таких випадках:
1. Якщо не отримано жодних тендерних пропозицій або отримано неприйнятні
пропозиції в рамках відкритої чи обмеженої процедури (тоді орган-замовник має
скласти доповідь з обґрунтуванням використання даної процедури і надіслати її Комісії
ЄС для перевірки);
2. Якщо з технічних причин або з причин, пов’язаних із захистом виключних прав, для
виконання робіт може бути призначено лише одного виконавця;
3. Якщо виникла нагальна потреба (чи сталися непередбачувані події, наприклад –
землетрус або повінь);
4. У разі здійснення додаткових робіт, які не включені до первинного розрахованого
плану або до першого укладеного договору, але через непередбачувані обставини
стають необхідними;
5. Для здійснення нових робіт, що є повторним виконанням подібних робіт і доручені
органом-замовником першому виконавцеві (за умови, що: такі роботи узгоджуються з
основним планом робіт, який був предметом початкового контракту, укладеного через
відкриту або обмежену процедуру).
Однак цю процедуру можна застосовувати в зазначених випадках тільки впродовж
трьох років після укладення основного договору.
Згідно процедури конкурентного діалогу, на випадок особливо складних договорів,
будь-який суб’єкт може надіслати запит на участь, після чого орган-замовник
проводить діалог із кандидатами, допущеними до процедури, з метою виокремити
того, хто здатен об’єктивно визначити необхідні технічні засоби для досягнення
встановлених замовником цілей; об’єктивно визначити юридичну або фінансову
складову проекта для замовника.
Орган-замовник розпочинає діалог з обраними відповідно до положень директиви
кандидатами. Метою такого діалогу є визначення найбільш придатних засобів для
задоволення потреб замовника, всі аспекти контракту можуть обговорюватися з
обраними кандидатами, замовник може визначити ціни (винагороду) учасникам
діалогу.
Органи-замовники, мають дотримуватись принципу рівного ставлення до всіх
учасників, вони не мають право надавати інформацію таким чином, що може
призвести до переваги одних учасників над іншими, а також розкривати іншим
учасникам конфіденційну інформацію або запропоновані кандидатом протягом діалогу
рішення, без його згоди. Орган-замовник може передбачити проведення процедури
послідовними етапами з метою зменшення кількості рішень, що мають бути обговорені
протягом стадії діалогу, шляхом застосування певних критеріїв в оголошенні про
контракт або описовому документі.
Орган-замовник продовжує такий діалог, доки не знайде рішення, що здатне
задовольнити його вимоги. Після завершення діалогу та інформування про це
учасників орган-замовник пропонує їм подати тендерні пропозиції на основі
прийнятих протягом діалогу рішень. Орган-замовник оцінює тендерні пропозиції,
отримані на основі встановлених критеріїв, та обирає серед них найбільш економічно
вигідну. На його запит від учасника, якого визнали таким, що подав найбільш
економічно вигідну тендерну пропозицію, може вимагатися розтлумачити її аспекти
або підтвердити зобов’язання, що містяться в ній, за умови, що це не призведе до зміни
основних аспектів тендерної пропозиції і не порушить конкуренцію та не спричинить
дискримінації.
У разі проведення відкритої процедури встановлюється мінімальний термін прийняття
заявок у 52 дні з дати, коли оголошення про контракт було надіслано, причому цей
термін може бути скорочений до строку, достатнього для отримання відповідного
повідомлення, і зазвичай може становити 36 і навіть 22 дні (однак в жодному разі не
менше ніж 22 днів) у разі публікації попереднього інформаційного повідомлення
мінімум за 52 дні та максимум за 12 місяців до дати, коли оголошення про такий
контракт було надіслано.
За обмеженою процедурою та процедурою переговорів з публікацією оголошення про
контракт встановлюється мінімальний термін прийняття заявок на участь, відповідно, у
37 днів з дати, коли оголошення про контракт було надіслано, проте, якщо було
надіслано письмове запрошення на участь у тендері (тобто, у разі процедури торгів з
обмеженою участю), термін становить не менш ніж 40 днів. Зазначені терміни, у свою
чергу, також можуть бути скорочені на тих самих умовах, що й для відкритої
процедури, і становити мінімум 22 днів.
Орган-замовник, шляхом опублікування попереднього повідомлення, (якщо загальна
вартість договорів дорівнює або є більшою 750 000 євро) повідомляє про свій «профіль
покупця», а щодо товарів – про загальну вартість контрактів або рамкових угод за
групами товарів, що їх планує укладати протягом наступних 12 місяців.
Орган-замовник, який має намір укласти контракт на закупівлю за державні кошти або
рамкову угоду за відкритою, обмеженою процедурою, процедурою переговорів та
конкурентного діалогу, повідомляє про свій намір за допомогою оголошення для
ознайомлення зацікавлених учасників з таким контрактом, а пізніше – з умовами його
укладення та результатами проведеного тендера. Орган-замовник, який має намір
запровадити систему динамічної закупівлі, також повідомляє своє рішення за
допомогою оголошення про контракт або спрощеного оголошення.
У разі, якщо повідомлення поширюються за допомогою електронних засобів, строки
отримання тендерних пропозицій за процедури відкритих торгів та строки отримання
запитів на участь, за процедури обмежених торгів, процедури переговорів та
конкурентного діалогу, може бути скорочено на сім днів.

4. Інші необхідні вимоги для забезпечення конкурентних засад проведення

держзакупівель.

Контрольні запитання

1. Назвіть спільні норми регулювання Директив 2004/17/ЄС та 2004/18/ЄС.

2. Директива 2009/81/ЄС щодо правового регулювання закупівель в сфері оборони

та безпеки.
3. Директива 2014/23/ЄС щодо договорів концесії.

4. Директива 2014/24/ЄC про держзакупівлі та Директива 2014/25/ЄС про

закупівлі суб’єктами, що здійснюють свою діяльність у галузях надання послуг на
воді, енергетичних, транспортних та поштових послуг.

1. Які директиви та регламенти врегульовують звичайну сферу закупівель?

У зв’язку з прийняттям Директиви 2014/24/ЄC Європейського Союзу та Ради від 26
лютого 2014 року про державні закупівлі і скасування Директиви 2004/18/ЄС, нові
положення згідно ст.91
Директиви 2014/24/ЄC починають діяти з 18 квітня 2016 року. Директиви ЄС
застосовуються у випадку перевищення вартості закупівлі певного порогу, тобто,
договори, вартість яких нижче встановлених меж, не підпадають під її дію, і відповідно
регулюються національним законодавством держав-членів ЄС.
Регламенті № 2195/2002, котрий є довідниковою номенклатурою, тобто встановлює
єдину систему класифікації, що застосовується до державних закупівель.
Ухвалення Регламенту замість директиви можна пояснити тим, що в цьому разі
створення системи класифікації для державних контрактів не вимагає від держав-
членів імплементації. Використання різних класифікацій негативно впливає на
відкритість і прозорість здійснення державних закупівель у Європі. Вплив цих
класифікацій на якість оголошень та час, необхідний для їх опублікування, є
фактичним обмеженням доступу до інформації про державні контракти, оскільки існує
потреба в єдиній системі посилань, яка використовує однаковий опис товарів в
офіційних мовах ЄС та однаковий відповідний алфавітноцифровий код, що усуває
мовні бар’єри на рівні ЄС. Існує також потреба у складенні таблиць відповідності, що
відображатимуть співвідношення між положеннями цього Регламенту і Статистичною
класифікацією товарів за діяльністю у ЄЕС, Тимчасовою центральною класифікацією
товарів ООН, Загальною промисловою класифікацією видів економічної діяльності у
ЄС (NACE версія 1) та Сполученою Номенклатурою (СН). Усе це наведено у
відповідних Додатках II, III, IV та V Регламенту.
2. Які директиви та регламенти врегульовують особливу сферу закупівель?
У зв’язку з прийняттям Директиви 2014/25/ЄC Європейського Союзу та Ради від 26
лютого 2014 року про закупівлі суб’єктами, що здійснюють свою діяльність у галузях
надання послуг на воді, енергетичних, транспортних та поштових послуг і скасування
Директиви 2004/17/ЄС нові положення починають діяти з 18 квітня 2016 року.
Ця Директива встановлює правила здійснення закупівель компетентними суб’єктами
стосовно договорів, вартість яких оцінюється у суму, не меншу, ніж встановлено у ст.
15 (за вирахуванням ПДВ) вищою від таких порогових значень: (а) 414 000 євро для
контрактів на постачання товарів і контрактів на надання послуг, а також для конкурсів
на розробку проектів; (b) 5 186 000 євро для контрактів на виконання робіт; (с) 1 000
000 євро для контрактів на надання соціальних та інших специфічних послуг,
наведених у Додатку XVII.
Відповідно до положень статті 8 Директиви 2009/81/ЄС від 13 липня 2009 року про
координування процедур укладення окремих видів контрактів на виконання робіт,
закупівлю товарів і надання послуг у сфері оборони та безпеки, застосовується до
контрактів, розрахункова вартість яких без урахування ПДВ є не нижчою за такі
порогові значення:
(a) 412 000 євро для контрактів поставки та контрактів на надання
(b) 5 150 000 євро для контрактів на виконання робіт.
Директива 2014/23/ЄС від 26 лютого 2014 року застосовується до концесій, вартість
яких дорівнює або перевищує 5 186 000 євро (ст.8)

2. Які акти врегульовують процедури оскарження щодо держзакупівель?

Директива 89/665/ЄЕС від 21 грудня 1989 року про застосування процедур
оскарження рішень про присудження договорів закупівлі товарів та робіт за державні
кошти 
Директива 92/13/ЄЕС від 12 лютого 1992 року про застосування процедур
оскарження рішень про присудження договорів закупівлі товарів та робіт за державні
кошти щодо здійснення закупівельних процедур установами, які

4. Що таке GPA? Назвіть основні положення.

The Agreement on Government Procurement багатостороння угода під егідою Світової
організації торгівлі (СОТ), яка регулює закупівлю товарів і послуг державними
органами сторін угоди на основі принципів відкритості, прозорості. і недискримінація.
Угода спочатку була створена в 1979 році як Кодекс Токійського раунду про державні
закупівлі, який набув чинності в 1981 році під егідою Генеральної угоди з тарифів і
торгівлі. Тоді його було переглянуто паралельно з Уругвайським раундом у 1994 році, і
ця версія набула чинності 1 січня 1996 року.

Україна 18 травня 2016 р

5. Назвіть 4 основні процедури проведення закупівель.

відкрита та обмежена, процедура переговорів та конкурентний діалог
++ ВИЩЕ
6. Які вартісні межі державних контрактів на закупівлю згідно директив ЄС?
Директива 2014/24/ЄC Європейського Союзу та Ради від 26 лютого 2014 року про
державні закупівлі встановлює правила і процедури здійснення закупівель
компетентними органами стосовно державних договорів, вартість яких оцінюється у
суму, не меншу, ніж встановлено у ст. 4, а саме, за вирахуванням ПДВ, дорівнює або
перебільшує наступні порогові значення:
(a) 5 186 000 євро для контрактів на виконанням робіт;
(b) 134 000 євро для контрактів на поставки товарів та надання послуг,
присуджуваних центральними органами влади, та конкурсів проектів,
організованих цими органами; якщо державні контракти щодо поставки товарів
присуджуються замовниками, які працюють у галузі оборони, такий поріг
застосовується тільки до контрактів, пов’язаних з продуктами, які підпадають під дію
додатка III;
(c) 207 000 євро для контрактів щодо поставки товарів та надання послуг,
присуджуваних субцентральними органами влади, та конкурсів проектів,
організованих цими органами; цей поріг також застосовують до контрактів щодо
поставки товарів, які присуджуються центральними органами влади, які працюють
у галузі оборони, якщо ці контракти включають товари, які не підпадають під дію
додатка III;
(d) 750 000 євро для державних контрактів щодо надання послуг на соціальних та
інших окремих послуг, перелічених у Додатку XIV
+++
Директива 2014/25/ЄC Європейського Союзу та Ради від 26 лютого 2014 року про
закупівлі суб’єктами, що здійснюють свою діяльність у галузях надання послуг на
воді, енергетичних, транспортних та поштових послуг встановлює правила
здійснення закупівель компетентними суб’єктами стосовно договорів, вартість яких
оцінюється у суму, не меншу, ніж встановлено у ст. 15 (за вирахуванням ПДВ) вищою
від таких порогових значень:
(а) 414 000 євро для контрактів на постачання товарів і контрактів на надання
послуг, а також для конкурсів на розробку проектів;
(b) 5 186 000 євро для контрактів на виконання робіт;
(с) 1 000 000 євро для контрактів на надання соціальних та інших специфічних
послуг, наведених у Додатку XVII
+++
Директиви 2009/81/ЄС від 13 липня 2009 року про координування процедур укладення
окремих видів контрактів на виконання робіт, закупівлю товарів і надання
послуг у сфері оборони та безпеки застосовується до контрактів, розрахункова
вартість яких без урахування ПДВ є не нижчою за такі порогові значення:
(a) 412 000 євро для контрактів поставки та контрактів на надання
(b) 5 150 000 євро для контрактів на виконання робіт.

7. Які винятки із застосування загальних правил директив щодо держзакупівель

Ви знаєте?
Директива 2014/25/ЄC Європейського Союзу та Ради від 26 лютого 2014 року про
закупівлі суб’єктами, що здійснюють свою діяльність у галузях надання послуг на воді,
енергетичних, транспортних та поштових послу містить винятки, що стосуються всіх
суб’єктів і всіх типів контрактів. Зокрема, стосовно контрактів, що укладаються з
метою перепродажу, лізингу третім особам (коли замовник не наділений спеціальними
чи ексклюзивними правами продажу або лізингу таких контрактів, а інші суб'єкти
можуть здійснювати ці дії на тих самих умовах).
Контракти, які держава-член вважає секретними, а їх виконання має
супроводжуватися спеціальними заходами, згідно з правом цієї держави-члена, а
також контракти, що виконуються відповідно до міжнародних угод, теж можуть бути
виключеними зі сфери регулювання директиви.
Директива визначила також спеціальні правила стосовно контрактів, що укладаються
зі спільними та дочірніми підприємствами.
Окремо визначено винятки, що стосуються всіх замовників – щодо контрактів про
надання послуг. Передбачає механізм виведення зі сфери регулювання тих галузей, що,
на думку Комісії ЄС, задовольняють основним вимогам ефективної конкуренції, і
навпаки, включення до предмету регулювання, якщо Комісія вважає, що деякі нові
галузі потребують втручання для забезпечення конкуренції. У разі, коли розглядають
питання відкритості галузі для конкуренції, воно має вирішуватися згідно з нормами
Договору про заснування ЄС, які стосуються конкуренції: характеристика товарів чи
послуг; існування альтернативних видів товарів чи послуг; дійсна чи потенційна
присутність більш ніж одного постачальника товарів чи послуг. Якщо держава-член
забезпечила імплементацію у внутрішнє законодавство норм, що містяться в Додатку
XI, то її ринок вважатиметься відкритим для конкуренції.

8. Що таке рамкові угоди?

Рамкова угода, за визначенням, що міститься в директиві, це – угода між одним або
більше органом-замовником і одним або більше учасником, метою якої є
встановлення вимог до контрактів, що мають бути укладені впродовж
визначеного періоду (як правило, цей період становить не більш ніж рік), зокрема – з
огляду, якщо це доречно, на ціну та передбачувану кількість товарів. Зазначено, що
держави-члени не зобов’язані, а лише можуть передбачати, що органи-замовники
укладатимуть рамкові угоди; те саме стосується і процедури конкурентного діалогу та
електронних аукціонів.
Рамкові угоди укладаються відповідно до процедурних правил директиви щодо всіх
етапів тендера, і сторони не можуть за будь-яких обставин вносити суттєві зміни до
умов, встановлених у такій угоді. Водночас передбачено спеціальні правила укладання
контрактів згідно з рамковою угодою.

9. В чому полягають критерії відбору поданих пропозицій під час процедури

держзакупівель?
Контракти мають бути укладені на основі об’єктивних критеріїв, що відповідають
принципам прозорості, недискримінації та неупередженого ставлення і гарантують,
що учасники оцінюються в умовах ефективної конкуренції.
До найважливіших змін визначають, два критерії, на яких базується вибір органами-
замовниками укладення контрактів на закупівлю за державні кошти: найнижча ціна та
найбільш економічно вигідна пропозиція.
Застосовувати критерій найнижчої ціни нескладно, тому що має бути врахована лише
вартість. У цьому разі перевагою є простота і швидкість обчислення. Тобто
постачальник, у пропозиції якого ціна є мінімальною, має отримати право на
укладання контракту.
Якщо органи-замовники використовують цей критерій, вони повинні зазначити це: в
оголошенні про контракт – за процедури відкритих торгів; в оголошенні про контракт
або запрошенні до участі в конкурсі – за процедури обмеженої участі в торгах.
Якщо застосовується другий критерій, то що саме становить найбільш економічно
вигідну пропозицію, потребує роз’яснення. Орган-замовник, розглядаючи найбільш
економічно вигідну, на його думку, пропозицію, повинен обмежитись об’єктивними
чинниками, зазначеними в повідомленні про контракт (наприклад: ціна, строки
доставки або виконання, експлуатаційні витрати, рентабельність, якість, технічні
переваги, ефективність у порівнянні з ціною, естетичні та функціональні
характеристики, характеристики захисту довкілля, гарантійне обслуговування і
технічна допомога). У цьому разі необхідно заздалегідь зазначити критерії, що
застосовуватимуться, а також ступінь важливості того чи іншого критерію –
постачальники мають знати, за якими принципами будуть оцінюватися їх пропозиції.
Критерії, що не були оголошені в такий спосіб, застосовуватися не можуть.
Кожний критерій, що його орган-замовник має намір використати для визначення
найбільш економічно вигідної пропозиції, слід зазначити в оголошенні про контракт
або в тендерній документації. Критерії, що не були зазначені, не можуть
використовуватися для визначення прийнятності тендерної пропозиції.
Саме орган-замовник несе відповідальність за встановлення критеріїв укладання
контракту та надання відповідного значення кожному з них, відводячи достатній час
для того, щоб учасники ознайомилися з ними, готуючи свої тендерні пропозиції.

10. Що таке електронні аукціони?

Система електронних закупівель є засобом виявлення та протидії корупції, завдяки
численним інструментам моніторингу та аналізу публічних закупівель
Правовою базою для здійснення електронних закупівельних процесів є низка
Європейських Директив: 2014/23/ЄС, 2014/24/ЄС, та 2014/55/ЄС.
У вищеназваних Директивах електронні закупівлі розглядаються як компонент
електронного урядування та окреслені відповідно до принципів вільного
переміщення товарів, свободи розміщення та свободи надання послуг, рівноправного
ставлення, недискримінації, взаємного визнання, пропорційності та прозорості.