Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра міжнародного приватного, комерційного та цивільного права

Есе

на тему:«Міжнародна торгівля послугами. Генеральна

угода з торгівлі послугами»

Виконала
студентка 3 курсу 4 групи ФМТП
Гінчева Катерина Максимівна
Так як постіндустріальній епосі міжнародних економічних відносин
характерний випереджаючий розвиток торгівлі послугами порівняно з
торгівлею товарами - поряд із міжнародними ринками товарів,
капіталів, праці сформувався і міжнародний ринок послуг, який
охоплює систему відносин щодо надання послуг із території однієї
країни на територію іншої.
Міжнародна торгівля послугами - система міжнародних товарно-
грошових відносин між суб'єктами різних країн із приводу купівлі-
продажу послуг .
На мою думку торгівля послугами є досить важливим та зростаючим
сектором економічної діяльності, але не дивлячись на це, перші
загальноприйняті міжнародні правила з торгівлі послугами з’явилися аж
після восьмого Уругвайського раунду переговорів. У рамках раунду
було укладено Генеральну угоду з торгівлі послугами, мета якої
співзвучна з метою ГАТТ. ГАТС набула чинності  у січні 1995 року.
Положення ГАТТ застосовуються у ГАТС з урахуванням специфічних
особливостей послуг.
Як відомо, в основному тексті ГАТС зафіксовано концепції, принципи
та правила, що загалом стосуються торгівлі послугами. У додатках до
угоди сформульовані принципи і правила, що стосуються певних видів
послуг.
Треба виділити види послуг , на які поширюється Генеральна угода з
торгівлі послугами:

 що надаються на комерційних засадах компаніями приватного

сектору економіки;
 що надаються фірмами, що перебувають у власності урядів або
контролюються ними.
А також на які не поширюється ГАТС:

 послуги стосовно регулювання руху повітряних суден і пов'язаних

з цим прав.
Є й інший вид, що регулюється положеннями Угоди про державні за-
мовлення:
  послуги, які надаються урядовим агентствам.

Кажучи про режими, які використовує ГАТС в торгівлі послугами

можна відмітити поширення режиму найбільшого сприяння та
національного режиму.
Найважливішим є режим найбільшого сприяння. В Статті ІІ ГАТС
“Режим найбільшого сприяння” зазначено, що “щодо будь-якого заходу,
який охоплюється цією Угодою, кожний Член повинен надати негайно і
безумовно для послуг і постачальників послуг будь-якого іншого Члена
режим, не менш сприятливий, аніж той, який він надає для таких же
послуг або постачальників послуг будь-якої іншої країни” . Іншими
словами, забороняється будь-яка форма дискримінації по відношенню
до послуг та постачальників послуг, що мають різні країни походження.
Країна повинна застосовувати однаковий режим для послуг та
постачальників послуг з усіх інших країн-членів СОТ, незалежно від
того, чи дозволена в секторі країни іноземна конкуренція чи ні.
Також угодою був встановлений 10-річний перехідний період для
усунення всіх винятків із застосування режиму найбільшого сприяння,
що мали місце серед шести десятків країн. Наприклад, країни Північної
Європи надавали пільги північноєвропейським фірмам, що
співпрацювали у сфері технологій для захисту довкілля. Країни
Європейського Союзу були пов'язані преференційними угодами з
низкою інших країн світу.
Кажучи про національний режим , можна сказати, що згідно з
Генеральною угодою з торгівлі послугами зобов'язання країн-учасниць
щодо лібералізації доступу до ринків послуг має виконуватись за
допомогою внесення змін до національного законодавства, спрямованих
на широке застосування принципу національного режиму до іноземних
надавачів послуг і сервісних продуктів.
Мають усуватися такі обмеження:
•  щодо індивідуальних і загальних інвестицій іноземців у сфері послуг;
•  заснування іноземцями закладів, що надають послуги;
•  кількості видів послуг та їх загального обсягу;
•  кількості конкурентів у конкретному секторі послуг;
•  організаційних форм підприємницької діяльності;
•  загальної чисельності надавачів послуг на ринку.

Принцип національного режиму повинен надаватися країнами у

результаті переговорів з іншими країнами-партнерами, при цьому
мають визначатися сектори, підсектори, умови і кваліфікаційні вимоги
для застосування цього принципу.
Щодо національного режиму та режиму найбільшого сприяння
особливої уваги потребують такі положення :

 принцип прозорості вимагає від усіх Членів публікації законів,

нормативних актів та адміністративних розпоряджень, які мають
відношення до цієї Угоди;
 кожна країна-Член має той час же поширити режим найбільшого
сприяння на всі заходи, які охоплюються угодою;
 країни-Члени, на запит заявника, мають забезпечити негайний
розгляд адміністративних рішень, що впливають на торгівлю по-
слугами;
 переговори з лібералізації торгівлі послугами мають розпочатися
не пізніше 5 років після набрання чинності Угодою про СОТ;
 деякі положення (а саме, щодо захисних заходів за критичних
обставин, державних закупок, субсидій, що спотворюють
торгівлю) будуть узгоджені пізніше;
 розклади Членів визначають положення щодо доступу на ринок та
національний режим.

ГАТС по своїй суті – це рамкова угода, через те, що є певні межі

зобов’язань в розширенні міжнародної торгівлі послугами та її
лібералізації. Також в ході наступних раундів переговорів може
відбуватись поступове розширення зобов’язань цієї угоди.

Відповідно до цього є два типи зобов’язань:

  конкретні зобов’язання беруть на себе окремі країни-Члени
стосовно певних секторів послуг;
 загальні зобов’язання застосовуються щодо всіх країн-Членів і
всіх секторів торгівлі послугами.

Кажучи про загальні зобов’язання хочу додати, що вони є такими через

можливість застосування до всіх сфер послуг не залежно від обставин
того чи застосовувались до сектору певні зобов’язання чи ні.

Зобов’язання щодо торгівлі послугами мають тісний зв’язок із способом

поставки послуг. Генеральна угода про торгівлю послугами передбачає
такі способи поставки послуг на міжнародний ринок:

1. Транскордонна поставка , тобто поставка послуг з однієї країни до

іншої. До цієї категорії належать поставки послуг фізичним і
юридичним особам однієї країни з іншої. З цією метою можуть бути
використані міжнародний транспорт, телекомунікації, пошта. Також
деякі види послуг можуть міститися в експортованих виробах
(комп'ютерних дискетах, дисках, інженерних кресленнях та ін.).
2. Споживання за кордоном , мається на увазі поставка послуги на
території однієї країни споживачеві з іншої країни . Йдеться, наприклад,
про послуги з ремонту суден однієї країни на території іншої або
надання медичної допомоги громадянинові однієї країни у лікарні
іншої.
3. Комерційна присутність  - це поставка послуг з однієї країни
завдяки комерційній присутності на території будь-якої іншої країни. За
такого способу поставки послуга надається на території країни через
представництво або відділення іноземної фірми-постачальника.
Наприклад, банківська послуга може бути надана через відділення або
філію іноземного банку.
4. Присутність фізичних осіб , тобто поставка послуги завдяки
присутності фізичних осіб країни-постачальника на території будь-якої
іншої країни). Цей спосіб передбачає фактичне пересування осіб через
державний кордон. Наприклад, іноземний консультант може приїздити
до країни для надання консультаційних послуг або деякі службовці
фірми можуть бути відряджені до іншої країни для надання послуги, яка
входить до сфери її діяльності (консультування щодо встановлення,
налагодження роботи, техогляду, ремонту придбаних на фірмі техніки,
устаткування).

У випадку перших двох способів постачальник послуги не

присутній у країні, яка отримує послугу або в якій знаходиться
покупець послуги, коли у випадку двох останніх способів
постачальник знаходиться на території країни, куди постачається і де
одержується послуга.

Але є й такі випадки , коли потребується використовувати більше

ніж один способ поставки послуги, в такому ж разі послуга може
постачатися тільки, якщо обмеження, записані для цього сектора,
дозволяють ці способи поставки.

Як я вже зазначала , конкретні зобов’язання – це ті, які беруть на

себе окремі країни-Члени в конкретних секторах послуг.
У кожному з вибраних секторів країна-Член має брати
зобов’язання щодо:
 доступу на ринок;
 національного режиму;
 та інші зобов’язання.

Зобов’язання щодо доступу на ринок передбачає, що країна-Член

сама обирає сектори послуг, в яких вона бере на себе зобов’язання. У
вибраних секторах має бути забезпечений вільний доступ на ринок для
послуг та їх постачальників, за винятком випадків, коли країна-Член
визначила в своїх зобов’язаннях деякі умови, обмеження і вимоги щодо
доступу в конкретному секторі послуг.

У секторах, у яких взято зобов’язання про доступ на ринок, Угода

визначає певні заходи, які Член не повинен зберігати чи вживати, якщо
інше не обумовлено в його Розкладі. Це стосується:
 обмеження кількості постачальників послуг;
 обмеження сукупної вартості операцій з послугами або сукупних
активів, задіяних в операціях з послугами;
 обмеження сукупної кількості операцій з послугами або сукупно-
го обсягу наданих послуг;
 обмеження загальної кількості фізичних осіб, які можуть бути
зайняті в постачанні послуги;
  обмеження або вимога щодо типу юридичної особи або спільного
підприємства, через які можуть надаватися послуги;
 обмеження на участь іноземного капіталу ( комерційна
присутність іноземного постачальника послуг у конкретному
секторі не повинна перевищувати певного максимального рівня).

Якщо країна-Член не включила до свого Розкладу обмежень

стосовно цих заходів, вона не зможе мати права їх застосування.

При національному режимі усі країни-Члени беруть зобов’язання

щодо негайного і безумовного надання національного режиму в сфері
торгівлі послугами. Це означає, що у секторах, які входять до
національного Розкладу, і за виконання умов та кваліфікаційних вимог,
обумовлених у ньому, кожний Член повинен надати послугам і
постачальникам послуг будь-якого іншого Члена щодо всіх заходів, які
торкаються поставки послуг, режим, не менш сприятливий, аніж той,
який він надає таким же своїм послугам або постачальникам послуг.
Режим може бути формально ідентичним або формально
відмінним, але вважатиметься менш сприятливим, якщо він змінює
умови конкуренції на користь національних послуг або постачальників
послуг порівняно до подібних послуг або постачальників послуг з будь-
якої іншої країни-Члена СОТ.

Країни-Члени можуть брати на себе також інші види зобов’язань,

наприклад, такі, що стосуються політики в галузі конкуренції,
кваліфікаційних вимог, стандартів та ліцензування у сфері торгівлі
послугами.

Дуже важливими аспектами є національне регулювання і

практика виконання ГАТС . Забезпечення виконання її положень
вимагає від країн-Членів реформування широкого кола правил
внутрішнього регулювання у сфері торгівлі послугами. У першу чергу
це відноситься до :
 перегляду адміністративних рішень та процедур їх прийняття;
 оформлення дозволів на поставку послуг;
 заходів стосовно кваліфікаційних вимог і процедур, технічних
стандартів і вимог ліцензування послуг;
 вироблення критеріїв визнання компетентності і здатності
надавати послуги постачальниками послуг.
 Для виконання зобов’язань відповідно до ГАТС країна-Член має
встановити адміністративну або судову процедуру для розгляду
адміністративних рішень, що впливають на торгівлю послугами.
Звернення до такого розгляду має бути можливим, якщо постачальник
послуг, інтереси якого порушені, незадоволений адміністративним
рішенням. Ця процедура має здійснюватися органом, незалежним від
адміністративного відомства, що приймає такі рішення. У будь-якому
разі процедура має забезпечити об’єктивний і неупереджений розгляд
питань.

Важливо зазначити, що рада з торгівлі послугами розробляє у

встановленому порядку кваліфікаційні вимоги щодо постачальників
послуг, технічні стандарти щодо послуг і вимоги щодо ліцензування
послуг в країні-Члені.

Крім того Рада з торгівлі послугами повинна через відповідні

органи, які вона може створити, встановити будь-яку необхідну
дисципліну, спрямовану на забезпечення того, щоб:
 кваліфікаційні вимоги грунтувалися на об’єктивних і прозорих
критеріях;
 технічні її норми не були більш обтяжливими, ніж це необхідно
для забезпечення якості послуги;
 процедури ліцензування самі не були обмеженням на поставку
послуги.

Угодою передбачено, що країни-Члени можуть встановити

критерії або стандарти щодо надання дозволів, проведення ліцензування
або сертифікації постачальників послуг. Для забезпечення певного
ступеня гармонізації цих стандартів і критеріїв, країна-Член може
визнавати:
 освіту, знання або досвід, отримані в іншій країні;
 вимоги, виконані в іншій країні;
 ліцензії чи сертифікати, видані в іншій країні.

Як варіант може бути укладена угода про взаємне визнання між

двома країнами-Членами. Країни-Члени можуть намагатися досягти
угоди про гармонізацію.
Існує також певне правило того, що країна-Член має
повідомляти Раду з торгівлі послугами про будь-які, навіть най
незначні, існуючі заходи щодо визнання протягом 12 місяців від дати
набрання чинності для нього Угодою про СОТ.
 На шляху до виконання умов країна-Член може зазнати трудощів
через проблеми з платіжним балансом або із зовнішніми фінансовими
відносинами чи існує загроза виникнення таких труднощів, тоді країна-
Член може:
 встановлювати або зберігати обмеження на торгівлю послугами,
щодо яких вона взяла конкретні зобов’язання;
 встановлювати або зберігати обмеження щодо платежів і переказів
по операціях, пов’язаних з такими зобов’язаннями.

Заходи мають нести виключно недискримінаційний характер щодо

будь-яких країн-Членів, і не повинні виходити за рамки необхідності
для розв’язання проблеми з платіжним балансом. Це мають бути
тимчасові заходи, які повинні поступово усуватися в міру поліпшення
ситуації з платіжним балансом.
Країна-Член при застосуванні таких заходів консультується з
Комітетом з обмежень у зв’язку з платіжним балансом відповідно до
процедури, встановленої з цією метою Конференцією міністрів.

Також існують певні вийнятки, передбачені ГАТС

Відповідні положення ГАТС дозволяють країнам-Членам вживати

заходів, необхідних для:
 захисту суспільної моралі;
 збереження громадського порядку;
 захисту життя і здоров’я людей, тварин та рослин;
 забезпечення дотримання законів чи регулятивних положень, які
стосуються:
 запобігання практиці введення в оману і шахрайства або
розв’язання наслідків невиконання зобов’язань за контрактами у
сфері послуг;
 захисту приватного життя;
 безпеки.
Можуть бути вжиті заходи країною-Членом, які не
узгоджуються з зобов’язаннями щодо дотримання національного
режиму, якщо такі заходи спрямовані на забезпечення справедливого
або ефективного оподаткування чи стягнення прямих податків з послуг
або постачальників послуг інших країн-Членів СОТ.

На мою думку дуже позитивним фактором є те, що країна-Член має

можливість вживати заходів, які вона вважає необхідними для захисту її
суттєвих інтересів безпеки, а також таких, які вона вживає на виконання
своїх зобов’язань згідно зі Статутом ООН з метою збереження
міжнародного миру і безпеки. Це має сенс , так як , навіть якщо
міжнародна торгівля прив’язана до міжнародних угод, можуть
виникнути непередбачувані обставини.

Аби все було контрольвано і не виходило за межі Угоди, кожна країна-

Член має оперативно публікувати інформацію щодо всіх заходів
загального застосування, які мають відношення до Угоди або впливають
на її дію. Така інформація повинна бути доступною для широкого
загалу за допомогою друкованих чи електронних ЗМІ будь-яким
можливим способом.
Крім цього, Рада з торгівлі послугами має бути оперативно
проінформована кожною країною-членом щодо прийняття нових чи
внесення змін до існуючих законів, нормативних документів або
адміністративних розпоряджень, якщо вони значно впливають на
торгівлю послугами, охопленими зобов’язаннями країни-Члена.

Така інформація має подаватися принаймні один раз на рік.

Країна-Член навіть може і повинен повідомляти Раду про будь-

який захід іншої країни-Члена, якщо їй щось відомо про це, який може
мати вплив на виконання Угоди.

Для надання інформації іншим країнам-Членам на їх запити щодо

заходів загального застосування, міжнародних угод або заходів, про які
країна-Член зобов’язана повідомляти Раду з торгівлі послугами, країна-
Член має створити один чи більше інформаційних пунктів. Такі
інформаційні пункти мають бути створені протягом двох років з дати
набуття чинності Угодою про СОТ. Рада може дозволяти гнучко
підходити до виконання цієї вимоги Членам з числа країн, що
розвиваються, дозволяючи їм виходити за ці часові рамки.

Країни , що розвиваються мають спеціальні умови щодо

конкретних зобов’язань, а саме:
 належну повагу до цілей національної політики і рівня розвитку
окремих країн-Членів як загальний підхід і підхід у конкретних
секторах;
 відкриття меншої кількості секторів і лібералізацію меншої
кількості типів опeрацій з надання послуг;
 надання можливостей поступового розширення доступу на ринок
відповідно до рівня їх розвитку;
  можливість для країн-Членів, що розвиваються, які надають
доступ на ринок іноземним постачальникам послуг, додавати
умови, спрямовані на зміцнення можливостей своїх вітчизняних
постачальників послуг, посилення їх потенціалу завдяки доступу
до сучасних технологій, розширення доступу до інформаційних
каналів і мереж.

У цьому відношенні спеціальний пріоритет має бути наданий

найменш розвиненим країнам-Членам. Особливо слід враховувати їхні
серйозні труднощі при прийнятті конкретних зобов’язань, з огляду на їх
особливу економічну ситуацію, потреби розвитку торгівлі і фінансів.

Хотілось би зазначити дещо про інтеграційні об’єднання . Країна-

Член може приєднуватися до інтеграційних угод, які передбачають
лібералізацію торгівлі послугами між учасниками таких угод.
Важливо сказати, що такі угоди можуть укладатися не тільки між
країнами-Членами СОТ. Країна-Член може також приєднатися до
інтеграційної угоди, де сторонами є країни, які не є Членами СОТ.
Разом з цим, існують певні загальні вимоги до таких угод:
 По-перше, така угода повинна мати широку секторальну сферу
застосування.
 По-друге, вона має також передбачати відсутність або істотне
усунення будь-якої дискримінації між сторонами в охоплених
сферою її дії секторах. Однак, ця умова не застосовується відносно
положень щодо обмежень на перекази і платежі, заходів щодо
платіжного балансу, винятків з міркувань безпеки і загальних
винятків.
Повідомлення про інтеграційні угоди, розширення або значні
зміни таких угод, а також інформація про хід їх впровадження має
також оперативно подаватися Раді з торгівлі послугами.
Країна-Член також може вступати в угоди, які передбачають
повну інтеграцію ринків робочої сили між сторонами. Така інтеграція,
як правило, надає громадянам сторін право вільного доступу до ринків
праці і включає заходи стосовно умов оплати праці та інших умов,
пов’язаних із зайнятістю.

Хотіли б мене запитати як справи у ГАТС з переказами та

платежами?
 ГАТС в цілому забороняє застосування обмежень на міжнародні
перекази і платежі за поточними операціями, що стосуються конкретних
зобов’язань країни-Члена. Також обмежувальні дії щодо капіталу
заборонені, якщо тільки це не передбачено конкретними
зобов’язаннями країни-Члена стосовно таких операцій.
Єдиним винятком стосовно поточних операцій є обмежувальні
заходи з причин платіжного балансу.
Винятками стосовно операцій з капіталом є:
 заходи, що застосовуються у зв’язку з проблемами з платіжним
балансом;
 дії на вимогу Міжнародного валютного фонду відповідно до
Угоди про МВФ.
Так, якщо країна-Член взяла на себе зобов’язання щодо
доступу на ринок транскордонним способом поставки послуги і якщо
транскордонний рух капіталу є істотною частиною самої послуги,
країна-Член в такому випадку зобов’язана дозволити такий рух
капіталу. Крім того, в разі зобов’язання щодо доступу до ринку
способом комерційної присутності країна-Член зобов’язана дозволити
відповідні перекази капіталу на свою територію.

Існують також деякі субсидії і так звані захисні засоби.

На сьогодні до ГАТС включено лише деякі тимчасові положення

щодо використання захисних заходів та субсидій в торгівлі послугами.
Якщо країна-Член вважає, що існує необхідність відкликання
або зміни будь-якого конкретного зобов’язання, вона повинна
повідомити про це Раду з торгівлі послугами.
Для відкликання або зміни необхідно забезпечити виконання
наступних умов:
 не можливе вживання надзвичайного захисного заходу стосовно
зобов’язання протягом одного року від дати набуття чинності цим
зобов’язанням;
 країна-Член може змінити або відкликати будь-яке зобов’язання зі
свого Розкладу будь-коли через три роки від дати набрання
зобов’язаннями чинності;
 повідомлення про намір змінити або відкликати зобов’язання має
бути зроблено не пізніше ніж за три місяці до наміченої дати
введення зміни або відкликання.
Відповідно ГАТС обмеження на застосування субсидій у сфері
послуг відсутні, крім тих, що передбачені Розкладами країн-Членів.
Наприклад, надання субсидії може тлумачитися як порушення
національного режиму. Якщо будь-яка країна-Член вважає, що зазнає
несприятливого впливу через субсидію, застосовану іншим Членом,
вона може вступити в консультації з таким Членом.
Стосовно майбутніх переговорів для розробки правил у сфері
субсидій в ГАТС є положення, що такі переговори визнаватимуть роль
субсидій відносно програм розвитку країн, що розвиваються, і
враховуватимуть потреби країн-Членів, зокрема країн-Членів, що
розвиваються, для забезпечення необхідної гнучкості в цій сфері.

Як будуть вирішуватися суперечки? Дуже просто.

В ГАТС існують спеціальні положення щодо консультацій і
врегулювання суперечок.
Якщо країна-Член вважає, що певне питання негативно впливає на
дію Угоди, вона може вимагати консультацій з будь-якою іншою
країною-Членом, якої це стосується. Одержавши таке подання, країна-
Член має вступити в консультації з країною-Членом, що є позивачем, і
прихильно розглянути її запит щодо консультацій.
Якщо питання не знаходить задовільного вирішення шляхом
консультацій, Рада з торгівлі послугами або Орган врегулювання
суперечок може на запит Члена провести консультації з країною-
Членом або країнами-Членами для розв’язання проблеми.
Країна-Член може звернутися до Домовленості про врегулювання
суперечок, якщо:
 вона вважає, що будь-яка інша країна-Член не виконує своїх
загальних або конкретних зобов’язань за цією Угодою;
 будь-яка розумно очікувана вигода за конкретним зобов’язанням
іншої країни-Члена стала недійсною або непридатною внаслідок
будь-якого заходу, який не суперечить положенням цієї Угоди (так
званий випадок “непорушення”).
У випадках, якщо орган врегулювання суперечок знаходить,
що твердження є слушним, тоді країна-Член, якої це стосується, має
право на задовільне врегулювання справи. Таке врегулювання може
бути у формі зміни або відкликання заходу, чи компенсації. Якщо
взаємоприйнятного врегулювання не досягнуто, країні-Членові
дозволяється вжити дії у від-повідь шляхом скасування поступок або
інших зобов’язань стосовно країни-порушника.

Отже, підводячи підсумки хочу зазначити, що міжнародна торгівля

послугами відіграє дуже важливу роль в зовнішньоекономічній
діяльності. Саме створення ГАТС позитивно впливає на її розвиток. Без
цієї Угоди , на мій погляд , раціонального існування торгівлі послугами
не існувало б, адже в ній прописані всі положення, права та обов’язки
країн-Членів , яких вони повинні дотримуватися задля існування
злагодженої системи.