ВСТУП

Актуальність. Тема залишається актуальною у сучасному світі з

огляду на постійний розвиток міжнародної торгівлі та логістики. Однією з
ключових складових міжнародного товарообігу є ефективна та безпечна
транспортна система, в яку входить процес експедиції. З міркувань
економічного зростання та підтримки глобальних бізнес-відносин виникає
потреба у чіткому регулюванні та укладанні договорів міжнародної
експедиції.
Зростання об'ємів міжнародної торгівлі, розвиток технологій та зміни в
геополітичному середовищі впливають на вимоги до угод та контрактів,
пов'язаних із здійсненням міжнародних експедицій. Організації та
підприємства, що здійснюють глобальні логістичні операції, зазнають впливу
змін у міжнародному законодавстві, технологічних інноваціях та вимогах до
стандартів безпеки та сталості.
Договір міжнародної експедиції визначається як юридичний
інструмент, що регулює відносини між експедитором і замовником у
контексті міжнародного товарного обміну. Завдяки глобалізації та посиленню
міжнародної торгівлі, укладання договорів міжнародної експедиції стає
невід'ємною складовою ланцюга постачання товарів та послуг.
Цей вид договору передбачає обов'язки експедитора щодо виконання
або організації виконання різноманітних послуг, пов'язаних із відправленням
і/або одержанням вантажу в міжнародному сполученні. Стосунки між
сторонами цього договору відбуваються на перетині комерційних і
транспортних інтересів, де експедитор діє посередником між комерсантом та
перевізником.
Тема має важливе значення для підприємств, які здійснюють
зовнішньоекономічну діяльність, оскільки правильно укладений та
ефективно виконаний договір міжнародної експедиції є ключовим чинником
успішної та надійної логістичної підтримки міжнародних поставок та
торгівлі.
 ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКСПЕДИЦІЇ

Глобальний рух товарів породжує потребу у складанні ряду контрактів для

ефективного обслуговування цього процесу. Однією з ключових угод у цьому
контексті є договір міжнародної експедиції, який виступає як своєрідний
ланцюг у системі угод, що регулюють перевезення, зберігання та інші
аспекти. У цьому контексті, міжнародна експедиція визначається як
зобов'язання особи, що діє як експедитор, виконати або організувати
виконання послуг за винагороду та за рахунок іншої особи – замовника,
пов'язаних з міжнародним відправленням та отриманням вантажу. Саме
представники різних держав є сторонами угоди, де експедитор виступає
посередником між комерсантом, що поручив йому експедицію, і
перевізником. [2. с. 37]
В рамках договору міжнародної експедиції визначаються і виконуються
різноманітні функції, що включають надання консультаційних послуг, вибір
транспортних засобів, укладання угоди з перевезення, страхування вантажу,
підготовку документів для транспортування, отримання вантажу від клієнта,
вирішення питань, пов'язаних з митним оформленням та передача вантажу
вантажоодержувачеві. Важливо враховувати, що в межах цього контракту
можуть бути вжиті додаткові заходи для забезпечення ефективного виконання
угоди та вирішення можливих проблем.
Таким чином, договір міжнародної експедиції визначається
різноманіттям завдань та функцій, спрямованих на забезпечення успішного
міжнародного торговельного обміну, а його важливість в системі угод стає
ключовою для забезпечення ефективності та надійності логістичних
ланцюгів у глобальному економічному середовищі. [3]
Характерністю угоди експедиції є також визначення обов'язків інших
учасників, які приймають участь у її виконанні. Зазвичай, участь третіх
сторін є необхідною, оскільки експедитор самостійно не надає всіх
необхідних послуг. Зміна структури експедиційних послуг та різниця в
підходах до практичних аспектів експедиції ускладнюють чітке визначення її
та виокремлення її послуг серед інших.
Важливо зауважити, що експедиція обмежується лише обміном та
транспортуванням матеріальних благ, тобто вантажів. Пасажирські
транспортні послуги не вважаються частиною експедиції. Розвиток
міжнародних торговельних та транспортних відносин сприяє виникненню
різноманітних спеціалізованих видів експедиції та відповідних організацій,
що ними займаються.
Міжнародний договір експедиції є підприємницьким, платним та
взаємозобов'язальним. Специфіку підприємницького характеру визначає
вимога більшості національних правових систем, яка обмежує експедитора
виконанням послуг лише в рамках своєї діяльності. Це також обмежує
кількість суб'єктів, які можуть надавати експедиційні послуги.
Підприємницький характер підкреслюється оплатою за послуги експедитора.
Експедитор діє на основі замовлення, яке повинне стосуватися послуг.
Загалом, національні законодавства практично всіх держав не
обмежують особу, яка подає замовлення, для укладення договору експедиції.
Замовником може бути як юридична, так і фізична особа. Проте існують
обмеження, згідно з якими перевізник того самого вантажу, на рахунок якого
надходить замовлення, не може бути стороною укладеного договору.
Зазвичай угода між сторонами укладається поданням замовником замовлення
на експедицію, яке може бути подано у письмовій формі, та у випадках
невідкладності - телетайпом, телеграфом або телефоном. Часто замовленню
передує відповідна пропозиція експедитора. [2. с. 87]
Стосовно міжнародної експедиції наразі відсутні акти "міжнародного
законодавства", що регулюють цей договір. Укладені у цій сфері угоди
зазвичай базуються на загальних умовах експедиції вантажів, розроблених
організаціями, які спеціалізуються на експедиціях. Робота над уніфікацією
регламентації міжнародної експедиції розпочалася ще в 1933 році
Міжнародним інститутом уніфікації приватного права. Протягом цього часу
був розроблений проект конвенції у 1966 році, але конференція для її
підписання так і не була скликана, головним чином через невизначеність
деяких об'єднань експедиторів. Тому на сучасному етапі роль визначення
правових меж угоди експедиції в міжнародному обороті виконують
міжнародні організації та комерційні асоціації. Наприклад, "Загальні умови
експедиції, схвалені Польською зовнішньоторговельною палатою" від 1956
року є прикладом такого акта. Крім того, принципи експедиції в
міжнародному обороті можуть бути визначені угодами, укладеними між
організаціями, що займаютьсяекспедицією.
контексті міжнародного обороту, професійна діяльність експедитора є
невід'ємною складовою у виконанні замовлень. Важливо відзначити, що
експедитор повинен володіти професійним підходом та, за потреби, навіть
звертати увагу замовника на можливі неполадки чи неоднозначності у
вказівках. У разі неповної інформації замовника, експедитор має право
запитати додаткові дані для належного виконання завдання.
У сфері міжнародної торгівлі, відповідальність за наслідки
неправильно або неточно вказаних даних у замовленні лежить на замовнику,
навіть у випадках, коли ці неточності виникли не через його провину.
Замовник також несе відповідальність за можливі збитки, які можуть
виникнути у зв'язку із зазначеними неточностями у документах,
кореспонденції чи на товарі, і що можуть вразити експедитора чи треті
сторони. [1. с. ]
При виконанні замовлення в міжнародному обороті, експедитор може
користуватися послугами іншого експедитора. У випадку претензій до
замовника стосовно оплати та відшкодування витрат, експедитор має право
залишити в заставу майно, яке є об'єктом експедиції. Важливо враховувати,
що практично всі національні правові системи визнають відповідальність
експедитора за збитки у випадку втрати, нестачі чи ушкодження товару, які
виникли під час його зберігання та перевезення, якщо експедитор не може
довести свою невинність та свою беззастережну здатність уникнути цих
збитків, незважаючи на прикладені зусилля. Експедитор також несе
відповідальність за дії своїх помічників та субекспедиторів, якщо не може
обґрунтувати, що не був причетний до їхнього вибору.

ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ

В сучасному світі міжнародна експедиція стала важливою ланкою в

ланцюзі глобальної торгівлі. Розглянемо фінансовий аспект цього процесу,
зосереджуючись на визначенні вартості та умовах оплати експедиційних
послуг.
Зрозуміло, що вартість експедиційних послуг визначається комплексом
факторів, які включають у себе не лише транспортні витрати, а й ряд
додаткових послуг, пов'язаних з організацією ефективного перевезення
вантажу в міжнародних умовах.
Перш за все, до вартості експедиції входить вибір оптимального
транспортного засобу, укладення договору з перевезення, а також
страхування вантажу. Крім того, експедитор відповідає за підготовку всіх
необхідних документів для перевезення та вирішення питань, пов'язаних з
митним оформленням вантажу.
Надавання консультаційних послуг та вибір оптимального маршруту
також входять до сфери обов'язків експедитора. Важливо враховувати, що у
межах експедиції виникає потреба в додаткових діях, таких як організація
тимчасового зберігання вантажу або вирішення непередбачених ситуацій.
Оплата експедиційних послуг зазвичай здійснюється за домовленістю
сторін. Замовник сплачує винагороду експедитору за його послуги, а умови
оплати можуть бути різними: відсоток від вартості вантажу, фіксована сума
або індивідуально обговорена система. [4]
Зазначимо, що фінансові аспекти експедиції мають велике значення для
всіх сторін, що беруть участь у міжнародному товарному обміні. Грамотне
управління витратами та прозорі умови оплати є ключовими факторами
успішного здійснення експедиційних послуг у глобальному масштабі.
Основна мета будь-якого міжнародного договору експедиції – це
ефективно та безпечно доставити вантаж з точки А до точки Б. Однак, поряд
із цим виникає необхідність вивчення та розуміння процедур розрахунків і
фінансових гарантій, які визначають умови сплати за надані послуги та
забезпечують взаємовигідні умови для всіх сторін.
Процедури розрахунків у сфері міжнародної експедиції є складним
механізмом, що включає в себе різні аспекти. Важливо визначити
якнайточніше вартість наданих послуг та встановити умови оплати. Зазвичай,
це робиться на основі узгодженої системи оплати, де можливі різні варіанти –
відсоток від вартості вантажу, фіксована сума або індивідуально обговорена
модель.
Важливим елементом в процесі розрахунків є взаємодія експедитора та
замовника при вирішенні питань, пов'язаних із фінансовими аспектами. Це
включає в себе обговорення термінів платежу, можливості передоплати та
встановлення графіку розрахунків.
Фінансові гарантії виступають ключовою складовою у забезпеченні
взаємовигідних умов співпраці. Зазвичай, це може включати банківські
гарантії, страхові поліси або інші фінансові інструменти, які забезпечують
виконання умов договору. Важливо, щоб такі гарантії були чітко визначені в
контракті, щоб уникнути можливих непорозумінь та конфліктів у
майбутньому.
Прозорість та відкритість у питаннях фінансових взаємин є важливим
фактором успіху у сфері міжнародної експедиції. Забезпечення стабільності
фінансових відносин відкриває шлях до ефективної співпраці та
довгострокових партнерських відносин. [5]
Наприклад, уявімо, що експедитор та замовник уклали договір, в якому
визначено, що вартість експедиційних послуг становить 5% від загальної
вартості вантажу. Це включає в себе консультації, підготовку документів,
вибір транспорту та інші важливі функції. Замовник здійснює оплату після
успішного виконання експедиції. Така система дозволяє замовнику ефективно
контролювати витрати та оплачувати лише за реально надані послуги.
У контексті довір'я та фінансової стабільності, експедитор може
запропонувати замовнику використовувати банківську гарантію. Замовник
може забезпечити відповідну суму на банківському рахунку як гарантію
оплати за надані послуги. Це стає додатковим страховим елементом для
експедитора, забезпечуючи йому впевненість у фінансовому плані та
готовності замовника виконати свої фінансові зобов'язання.

РЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ ТА ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ

У будь-якій міжнародній експедиції, де взаємодіють сторони з різних
країн та юрисдикцій, можливість виникнення спорів та конфліктів завжди
присутня. Для забезпечення ефективного управління такими ситуаціями та
вирішення їх у спосіб, який враховує інтереси всіх сторін, необхідно
визначити механізми вирішення спорів. [2]
Зазвичай, сторони можуть визначити альтернативні методи вирішення
спорів, такі як медіація або арбітраж. Медіація надає можливість сторонам
вирішити спір за допомогою незалежного посередника, що сприяє
конструктивній дискусії та пошуку компромісу. Арбітраж включає вирішення
спору незалежним третім осередком, який приймає обов'язкові рішення.
У договорі міжнародної експедиції слід включити клаузу про
вирішення спорів, в якій будуть визначені умови та процедури для вирішення
спорів. Ця клаузула може встановлювати, наприклад, обов'язкові
передарбітражні переговори або вказувати конкретний арбітражний інститут.
У випадку, якщо альтернативні методи не призводять до узгодження,
може використовуватися судовий шлях. Проте, важливо зазначити, який суд
чи арбітражний орган буде компетентним для вирішення спору, особливо
враховуючи міжнародний характер договору.
Поглибимо своє розуміння умов, які можуть призвести до розірвання
чи припинення договору міжнародної експедиції. Цей аспект є важливим,
оскільки він визначає правила та умови, за яких сторони можуть припинити
свої зобов'язання.
Однією з найпоширеніших причин розірвання чи припинення договору
є порушення умов. Якщо одна зі сторін не виконує своїх зобов'язань, це може
спричинити суттєві проблеми у виконанні угоди. Найчастіше такі ситуації
виникають, коли одна зі сторін не дотримується визначених угодою умов або
не виконує передбачені договором зобов'язання.
Форс-мажорні обставини також можуть послужити причиною
розірвання договору. Якщо сторони неспроможні виконати свої зобов'язання
через непередбачувані обставини, такі як природні катастрофи, воєнний
конфлікт чи інші непереборні ситуації, це може призвести до розірвання
угоди.
Також, визначення термінів та умов може бути важливим фактором при
розгляді розірвання чи припинення договору. Якщо сторони встановили
конкретні строки та умови для виконання угоди, несвоєчасне виконання або
невідповідність може бути основою для припинення договору. [5]
Подібно до цього, використання альтернативних методів вирішення
спорів, таких як медіація чи арбітраж, може вплинути на розірвання чи
припинення договору. Якщо сторони не можуть досягти консенсусу або
вирішити конфлікт іншими шляхами, це може призвести до відмови від
угоди.
Необхідно також звертати увагу на зміну обставин, яка може вплинути
на виконання угоди. Якщо зміна ситуації суттєво впливає на можливість
сторін виконати свої зобов'язання, це може слугувати підставою для
розірвання чи припинення договору.
Важливо також враховувати взаємні обов'язки сторін після розірвання
договору. Це включає в себе повернення майна, відшкодування збитків і
вирішення всіх питань, що можуть виникнути після припинення.
Забезпечення ясності та взаємопідтримки може значно полегшити процес
розірвання чи припинення договору. [6]
 Однією з основних наслідків припинення договору є виникнення
зобов'язань стосовно повернення майна. У випадку, коли сторони були
зобов'язані передавати або отримувати конкретні матеріальні блага,
припинення угоди може призвести до необхідності повернення чи
компенсації вартості цих благ.
Також, припинення договору може мати фінансові наслідки. Сторони
можуть зобов'язатися відшкодувати одна одній збитки, що виникли внаслідок
припинення угоди. Наприклад, якщо одна зі сторін неспроможна виконати
свої зобов'язання іншої стороні, остання може вимагати компенсації за
втрачену вигоду чи інші зазначені угодою збитки. [1]
У контексті міжнародної експедиції, наслідком припинення договору
може бути зміна постачальників чи логістичних рішень. Наприклад, якщо
експедитор не виконав свої зобов'язання з доставки вантажу, замовник може
вирішити змінити постачальника чи переглянути логістичні опції для
подальших відправлень.
З іншого боку, припинення договору може мати вплив на репутацію
сторін. Якщо одна зі сторін систематично порушує угоду, це може призвести
до втрати довіри і негативного впливу на відносини з іншими партнерами.
Припинення договору також може вплинути на подальшу співпрацю
між сторонами. Якщо причина припинення виникла через конфліктні ситуації
чи незгоду, це може створити перешкоди для майбутньої співпраці.
Розглянемо конкретні приклади наслідків:
1. Фінансові зобов'язання та компенсації: Приклад: Компанія А має
договір із міжнародним експедитором для доставки товарів. Якщо експедитор
не виконує свої зобов'язання і не вивозить товари, компанія А може зазнати
фінансових втрат. Згідно угоди, сторони можуть мати право на взаємні
компенсації або штрафні санкції за невиконання угоди.
2. Зміни у логістичних опціях: Приклад: Якщо експедитор
неналежним чином виконує свої функції, замовник може вирішити змінити
логістичного партнера. Це може призвести до перегляду інших
постачальників чи логістичних опцій для майбутніх відправлень.
3. Втрата довіри і репутаційні ризики: Приклад: Якщо компанія
порушує договірні зобов'язання, це може призвести до втрати довіри і
негативного впливу на репутацію. Інші партнери можуть бути
непокладаючись на надійність інтересів такої компанії.
4. Потенційні судові та правові наслідки: Приклад: У випадку
систематичного порушення договору, сторони можуть звертатися до суду або
арбітражу для вирішення спорів та визначення компенсацій. Це може
призвести до додаткових витрат та юридичних збитків для обох сторін.
 ВИСНОВКИ

Отже, можна відзначити, що цей вид договору є важливим елементом

міжнародного товарообігу та логістики, що дозволяє забезпечити
безперебійний рух товарів між різними країнами. У контексті постійного
зростання обсягів міжнародної торгівлі та розвитку глобальних бізнес-
відносин договір міжнародної експедиції стає ключовим інструментом у
вирішенні питань транспортування, зберігання та інших логістичних
аспектів.
Одним із важливих висновків є те, що в умовах глобалізації та
швидкого розвитку технологій ефективне управління логістичними
процесами та укладання договорів міжнародної експедиції вимагає не лише
відповідності юридичним нормам, а й гнучкості, адаптабельності та
інноваційності.
Також важливим висновком є те, що розвиток цієї теми вимагає
постійного вивчення та адаптації до змін у міжнародному законодавстві,
економічних умовах та технологічних тенденціях. Дослідження в даній
області сприяє формуванню ефективних стратегій управління логістичними
ланцюгами та підвищенню конкурентоспроможності підприємств у
міжнародному ринковому середовищі.
Договір міжнародної експедиції визначається як необхідний інструмент
для забезпечення ефективності та безпеки міжнародного товарообігу, а його
вивчення та вдосконалення є актуальним завданням в умовах постійних змін
у світовій економіці та торгівлі.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Чертков, М. И. (2018). Міжнародне комерційне право. Київ: Юридична

думка.
2. Шевченко, О. П. (2020). Право міжнародної торгівлі: Навч. посібник.
Київ: Видавництво КНЕУ.
3. United Nations Commission on International Trade Law (UNCITRAL).
(1980). United Nations Convention on Contracts for the International Sale of
Goods (CISG). Retrieved from UNCITRAL Website: https://uncitral.un.org
4. International Chamber of Commerce (ICC). (2022). Incoterms® 2020: ICC
rules for the use of domestic and international trade terms. Paris: ICC
Publishing.
5. Goode, R. (2016). Commercial Law. Oxford: Oxford University Press.
6. Schmitthoff, C. M., & Mistelis, L. A. (2017). Schmitthoff's Export Trade:
The Law and Practice of International Trade. Oxford: Oxford University
Press.
7. Murray, F. (2018). Documentary Credits. London: Sweet & Maxwell.