ДОГОВІР МІЖНАРОДНОЇ

КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ
Правовою формою, опосередковують
міжнародні комерційні операції, є
міжнародна торгова угода.

Під міжнародною торговою

угодою розуміється договір між двома
або кількома сторонами, що
знаходяться в різних країнах, про
поставку встановлених (кількості і
якості) товарних одиниць і (або)
надання послуг відповідно до
узгоджених сторонами умовами
• Міжнародний характер договору випливає з того, що його (суб'єкта) сторонами є комерційні
підприємства (фірми), що знаходять в різних країнах.

• Договір не буде вважатися міжнародним, якщо він укладений між сторонами різної державної
(національної) приналежності, комерційні підприємства (фірми) яких знаходяться на території однієї
держави (наприклад, між філіями та дочірніми компаніями фірм різних країн, що знаходяться на
території однієї країни). У той же час договір визнається міжнародним, якщо він укладений між
сторонами однієї державної (національної) приналежності, а їх комерційні підприємства знаходяться на
території різних держав. Таке тлумачення договору міститься у Віденській конвенції, Гаазької конвенції
про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (Гаага, 1986 г.).
• Відповідно до ст. 11 Віденської конвенції не потрібно, щоб договір купівлі-продажу укладався чи
підтверджувався в письмовій формі або підпорядковувався іншій вимозі щодо форми. Він може
доводитися будь-, включаючи показання свідків. СРСР (і згодом Російська Федерація) приєднався до
Віденської конвенції з застереженням по ст. 11. Відповідно до російського законодавства договір
повинен бути укладений в простій письмовій формі.

• Положення Віденської конвенції, що стосуються прав і обов'язків сторін договору, застосовуються до

взаємин сторін у тому випадку, якщо вони в цьому договорі не врегулювали свої взаємини будь-яким
іншим чином, ніж це встановлено в Віденської конвенції. Таким чином, положення Віденської конвенції
носять диспозитивний характер, тобто вона надає Сторонам договору право в умовах контракту
виключити її дію, відступити від будь-яких положень або змінити порядок його дії (ст. 6). Якщо в договорі
таких відступів не передбачено, до нього застосовуються положення Віденської конвенції.
• Структура і зміст конкретного контракту індивідуальні, залежать від
специфіки об'єкта угоди, характеру взаємовідносин контрагентів, що
застосовується права. Договір зазвичай містить такі розділи.

• 1. Преамбула.

• Вступна частина контракту, містить номер контракту, дату та найменування

місця ув'язнення, визначення сторін.

• 2. Предмет і об'єкт контракту (найменування та кількість товару).

• В даному розділі визначається вид угоди, зазначаються найменування

товару, його характеристики, кількість, асортимент, визначаються базисні умови
поставки відповідно до ІНКОТЕРМС. Покупець зобов'язаний приймати товар у
кількості більшій або меншій, ніж визначено контрактом при відсутності
застереження "близько". Таке застереження може включатися в умови
контракту при поставці масових товарів і залежить від виду товару та умови
поставки.
• 3. Строк та термін поставки.

• Термін поставки - часовий період, протягом якого продавець повинен передати товар покупцеві. Може бути
встановлений: позначенням дати, яка обмежує термін поставки; визначенням календарного періоду, протягом якого
виробляється поставка; застосуванням термінів: "негайна поставка" (відповідно до торговельних звичаїв від одного до
14 днів); "Якомога швидше" (продавець приймає всі заходи для поставки в найкоротший термін); та ін. Відповідно до ст.
33 Віденської конвенції, для виконання зобов'язань за контрактом, в тексті якого не вказана конкретна дата поставки,
враховується розумний строк після укладення договору.

• Дата поставки визначається сторонами в залежності від способу поставки. Датою поставки може бути: дата
транспортного документа, що свідчить про прийняття товару до перевезення; дата розписки експедиторської фірми про
прийняття вантажу; дата підписання приймально-здавального акта представниками продавця і покупця; дата
складського свідоцтва; дата перетину товаром кордону.
• 4. Якість товару.

• Обмовляється спосіб визначення якості, що залежить від характеру товару, специфічних вимог покупця: за стандартом; з
технічного опису; специфікації; за зразками, узгодженим сторонами; за змістом певних речовин в товарі; по виходу
готового продукту (для сировинних товарів); за принципом "тель-кель" (не встановлюються будь-які вимоги до якості
товару, товар лише повинен відповідати своїй назві); по попереднім оглядом та ін.

• Сторони можуть передбачити метод перевірки якості і вид документа, що посвідчує якість товару. Основний документ,
що підтверджує якість товару, - сертифікат якості (фірми-виробника; нейтральної організації).
• 5. Арбітраж.

• В даному розділі встановлюється порядок вирішення

спорів, які не можуть бути врегульовані сторонами мирним
шляхом (в процесі переговорів). Під час укладання договору
сторони повинні узгодити, в якому суді буде розглядатися
можливий спір. При зверненні в арбітраж покупець нс має
права ні припиняти платежі, ні відмовлятися від прийому
інших поставок за даним контрактом. Рішення арбітражу є
обов'язковими для обох сторін.
6. Форс-мажор.

• На виконання зобов'язань за контрактом можуть вплинути обставини, явища надзвичайного характеру:

війна, страйки, пожежа, стихійні лиха і т.д. (форс мажор). У контрактах слід домовлятися про узгоджений
контрагентами перелік обставин непереборної сили та порядок дії сторін при їх настанні. При настанні
форс-мажору термін виконання контракту відсувається на весь період його дії та ліквідації наслідків.
Назва організації, яка свідчить про настання форс-мажору, вказується в контракті. У зв'язку з тим, що
форс-мажор може бути тривалим, а виконання контракту в таких умовах стає безглуздим, в контракті
визначаються граничні терміни, після яких контракт може бути анульований.
• 7.Заключні статті контракту.
• У заключних статтях контракту зазвичай фіксується
дата вступу договору в силу, застереження про
порядок внесення поправок і основною мовою та ін.
• У контракті вказуються юридичні адреси сторін.