“Поняття та види арбітражної угоди”

Питання арбітражу, або альтернативного вирішення спорів, стає

надзвичайно актуальним у сучасному світі. Зростаюча глобалізація економіки,
швидкий розвиток технологій, та зростання обсягів міжнародної торгівлі
створюють умови для збільшення конфліктів та спорів між суб'єктами
підприємницької діяльності, інвесторами та урядами. В таких умовах важливо
мати зручні та ефективні інструменти для вирішення спорів, і арбітраж є одним
з ключових методів у цьому контексті. Розуміння поняття та видів арбітражної
угоди є критичним для суб'єктів господарської діяльності, адвокатів,
арбітражних суддів та інших учасників цього процесу.

Арбітражна угода це самостійна угода між сторонами про арбітражний

розгляд спорів, що можуть виникнути в майбутньому або у зв’язку з яким-
небудь конкретним контрактом, або групою контрактів, укладених між цими
сторонами.[1]

Існує два види арбітражних угод за формою фіксації, а саме:

 арбітражне застереження, тобто домовленість про

передачу майбутніх спорів у арбітраж, міститься в основному договорі
і, отже, є однією з умов цього договору, що була погоджена сторонами
на стадії розроблення тексту договору та при його підписанні. Така
угода має перспективний характер, спрямована в майбутнє.
 окрема арбітражна угода, також носить назву
"третейський запис", "компроміс" - це домовленість сторін щодо
передачі в арбітраж вже існуючих спорів, які виникли на основі
конкретних правовідносин. Такий вид на противагу арбітражному
застереженню, характеризується ретроспективним характером, адже
спрямований у минуле - на спір, що вже виник і не був урегульований
переговорами між сторонами.[2]

Арбітражне застереження — це угода сторін про арбітражний порядок

вирішення спорів, яка прямо включена в контракт і є його складовою.
Підписант арбітражного застереження повинен бути уповноважений на
вчинення саме такого правочину (п. 2 листа ВССУ від 26.07.2011 Про перегляд
судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної
інстанцій одних і тих самих норм матеріального права у подібних
правовідносинах). Аналогічна практика є і в інших країнах світу.[2]

Найбільш поширені дефекти арбітражних застережень:

 хибна назва арбітражної інституції

 розбіжності у перекладі двомовних контрактів
 незобов'язальний характер арбітражного застереження
 суперечливість іншим положенням контракту

До МКА можуть за угодою сторін передаватися:

 спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що

виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів
міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б
однієї із сторін знаходиться за кордоном;
 спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних
об'єднань та організацій, створених на території України, між собою,
спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права
України. (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний
арбітраж»)

Вирішуючи питання про передачу спору на розгляд до Постійно діючого

Третейського суду при ТПП України, сторони можуть використати наступне
типове третейське застереження:

«Будь-який спір, що виникає з цього договору (конракту) або у зв’язку з

ним, зокрема, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення чи
недійсності, підлягає передачі на розгляд і остаточне вирішення до Постійно
діючого третейського суду при Торгово-промисловій палаті України. Сторони
погоджуються з тим, що в процесі розгляду і вирішення спору буде
застосовуватись Регламент Постійно діючого третейського суду при
Торгово-промисловій палаті України. »[3]

Враховуючи положення Регламенту Постійно діючого Третейського суду

при ТПП України, який надає сторонам право на свій розсуд визначити
кількість третейських суддів, що будуть розглядати спір, а також місце
проведення засідань Третейського суду з розгляду справи, сторони можуть у
третейській угоді використати такі положення:

Третейський розгляд справи здійснюється Постійно діючим Третейським

судом у складі ____________________________________________________ .
/одноособового третейського судді або <кількість> третейських суддів/

Місце проведення засідання Третейського суду

______________________ . /місто/

У той же час, Регламент надає сторонам право на свій розсуд домовитися

про проведення засідань Третейського суду з розгляду справи в іншому місці на
території України. У такому випадку усі додаткові витрати, пов’язані з
проведенням розгляду справи в іншому місці, покладаються на сторони
порівну.[3]

Розглянемо переваги та недоліки цих арбітражних угод:

Переваги:

 нейтральність;
 можливість обрати арбітра, місце арбітражу,
застосовуване право і т. д.;
 гнучкість процесу (ведення процесу на розсуд арбітра,
можливість обумовити розгляд справи без проведення засідань);
 менш формальні і строгі правила процедури;
 швидкість;
 конфіденційність;
 остаточність та виконуваність арбітражного рішення;
  подання позову до МКА зупиняє нарахування 0,3 % пені по ЗУ
«Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Недоліки:

 обмежені повноваження арбітрів (щодо витребування

доказів, забезпечення позову тощо);
 не завжди швидше і дешевше;
 можливі проблеми з визнанням і виконанням арбітражного
рішення (в деяких юрисдикціях, в т.ч. в Україні).[2]

В національному законодавстві можуть бути передбачені різні форми

оскарження рішення (заява про скасування, апеляція та ін.). Типовий закон
ЮНСІТРАЛ передбачає можливість скасування арбітражного рішення шляхом
оскарження.

Оскарження в суді арбітражного рішення може бути здійснено тільки

шляхом передачі клопотання про скасування, зокрема у тому випадку, коли
сторона, яка заявляє клопотання, наддасть докази того, що одна з сторін в
арбітражній угоді була в будь-якій мірі недієздатною; якщо ця угода недійсна
за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутністю такої
вказівки – за законом країни суду; якщо сторона не була належним чином
повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших
причин не могла надати свої пояснення, або рішення винесено по спору, не
передбаченому чи не підлягаючому умовам арбітражної угоди, або містить
постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; якщо склад
арбітражного суду або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін і т. ін.
Рішення може бути оскаржене і в тому випадку, коли суд визначить, що об’єкт
спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами даної
держави або арбітражне рішення суперечить публічному порядку даної
держави. Рішення арбітражу виконуються добровільно. Добровільність
виконання рішень арбітражу відповідає правовій природі цієї юрисдикції.
Разом з цим іноді виникає необхідність звернення до використання заходів
примусового виконання рішень арбітражу.

Арбітражне рішення національного арбітражу в тій чи іншій державі

звичайно виконується в тому ж порядку, що й рішення суду.

Для міжнародного комерційного арбітражу більш актуальною проблемою

є порядок виконання іноземного арбітражного рішення. Мова йде про те, чи
може арбітражне рішення бути виконаним в іншій країні. Незважаючи на
відмінності у національних законодавствах, можна констатувати, що, в
принципі, можливість примусового виконання іноземного арбітражного
рішення передбачена у всіх країнах. При цьому загальний принцип виконання
іноземних арбітражних рішень зводиться до того, що вони можуть бути
виконані за законодавством іншої країни, де одержується їх виконання. Якщо ж
є міжнародний договір, учасниками якого є та чи інша держава, то у
відповідності з договірною міжнародною практикою застосовуються
міжнародно-правові норми.[4]

Таким чином, арбітражна угода є ключовим документом у процесі

альтернативного вирішення спорів. Вона визначає правила і процедури, за
якими сторони зобов'язані вирішувати спір арбітражним шляхом.

Розрізняються різні види арбітражних угод, включаючи арбітражне

застереження та третейський запис. Кожен вид має свої особливості і вимоги.

Правильне укладання та виконання арбітражних угод є важливим кроком

для ефективного вирішення спорів та підтримання довіри між сторонами. А
розуміння понять та видів арбітражної угоди є максимально важливим для
суб'єктів господарської діяльності, адвокатів, арбітражних суддів та інших
учасників арбітражного процесу.
 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Борн Г. Міжнародний комерційний арбітраж: міжнародні та американські

коментарі та матеріали. Kluwer Law International, 2001. 1149 с.
2. Віталій Кравченко. Арбітражна угода та її основні вимоги, 2021. URL:
https://sdm-partners.com/novyny/arbitration-agreement/
3. РЕКОМЕНДОВАНЕ ТРЕТЕЙСЬКЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ/ URL:
https://ucci.org.ua/rekomendovane-treteiske-zasterezhennia
4. Про міжнародний комерційний арбітраж : Закон України від 24.02.1994 р.
№ 4002–XII. Відомості Верховної Ради України. 1994. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4002-12
5. Волощук О. Т. Арбітражна угода в міжнародному комерційному
арбітражі //Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2010. – №. 10. – С.
126-137.
6. Довгерт О. и др. ПОНЯТТЯ, ПРИРОДА ТА ЗМІСТ АРБІТРАЖНОЇ
УГОДИ //ББК У58 Геоекономічні та політикоправові виклики
структурній перебудові міжнародних зв’язків України [Електронне
видання]: матеріали ІІ Всеукр. студ. наук.-практ. конф.(Київ, 6–7 березня
2018 р.)/відп. ред. АА Мазаракі.–Київ: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2018.–
593 с.–Укр. – С. 384.
7. Гончаренко О.М. Міжнародний комерційний арбітраж : навч. посіб. /
О.М. Гончаренко. – К.: , 2013. – 216 с. – С. 55-69.