1.Завдання, суть і значення стадії розгляд справи по суті .

Теорія цивільного процесуального права зазвичай розуміє розгляд справи по

суті як інститут цивільного процесуального права та як стадії цивільного
процесу. Ю. С. Червоний зазначав, що інститут Цивільного процесуального
права, розгляд справи по суті — це система норм цивільного процесуального
законодавства, що регулює відносини між судом і учасниками судового
процесу, спрямовані на розгляд справи та вирішення цивільно-правових
спору, а також справ наказного окремого провадження. Як стадія цивільного
процесу розгляд справи по суті — це система процесуальних дій суду та
учасників з того процесу спрямована на розгляд і вирішення по суті цивільно
правового спору та справ окремого провадження щодо порушення
невизнаних або оспорю воних прав суботи інтересів фізичних осіб прав та
інтересів юридичних осіб інтересів держави. Розгляд справи по суті є
обов’язковою стадії цивільного процесу на якій найбільш повно
розкривається принципи цивільного процесуального права, зокрема рівність
учасників справи перед законом і судом змагальність сторін і
диспозитивність пропорційність неприпустимість зловживання
процесуальними правами та безпосередність судового розгляду на цій стадії
виконується завдання цивільного процесу справедливий неупереджений та
своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених
невизнаних або оспорю воних прав свобод чи інтересів фізичних осіб прав та
інтересів юридичних осіб інтересів держави( ст2 ЦПК України) Строки
розгляду справи по суті закріплено у ст 210. Цпк України , Де визначається
що розгляд справи має розпочатися не пізніше ніж через 60 днів від дня
відкриття провадження у справі а у випадку продовження строку
підготовчого провадження не пізніше наступного дня Відня закінчення
такого строку суд має розглянути справу по суті протягом 30 днів від дня
початку розгляду справи по суті.
2. Частини судового засідання.
Формою розгляду справи по суті є судове засідання про місце дату і час
проведення якого суд повідомляє учасників справи. Судове засідання є
обов’язковим у кожній цивільній справі окрім справ наказного провадження
розгляд яких проводиться без судового засідання і без повідомлення заявника
та боржника ( ст . 167. ЦПК України) , А також у справах спрощеного
позовного провадження якщо від сторін не Надійшло клопотання про розгляд
справи в судовому засіданні з повідомленням викликом сторін(ч.5 ст.
279ЦПК України)
Судове засідання як процесуальна форма судового розгляду складається з
декількох частин, а саме:
1. Підготовчої відкриття розгляду справи по суті
2. З’ясування обставин справи та дослідження доказів
3. Судових дебатів
4. Ухвалення рішення суду
Кожна з частин судового засідання має свої завдання складається з
визначених цивільним процесуальним законодавством процесуальних дій
суду та учасників судового Процесу частини судового засідання перебувають
у взаємо зв’язку та мають послідовний характеру сукупності становлять
єдиний процес розкривають зміст стадії розгляду справи по суті.
Підготовча частина судового засідання відкриття розгляду справи по суті
— це частина від проведення якої залежить можливо здійснення конкретного
судового засідання залежно від наявної Я вки учасників справи та
можливості розгляду справи призначеним складом суду.
Процесуальні дії що здійснюється в підготовчий частині закріплено в ст .
217-222, 225-226 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст.217ЦПК України Секретар судового засідання
доповідає суду хто з учасників судового процесу з’явився в судове засідання
хто з учасників судового процесу бере участь у судовому засіданні в режимі
відеоконференції чи повідомила тих учасників судового Процесу хто не
з’явився про дату час і місце судового засідання в порядку визначеному ч.5
ст.128 ЦПК України.
У разі неявки в судове засідання учасника справи належним чином і в
установленому порядку повідомленого про дату судового засідання питання
про можливість судового розгляду вирішуйте з урахуванням вимог ст. 223-
224 ЦПК України.
Процесуальні дії що здійснюється в частині з’ясування обставин справи та
дослідження доказів регулюється ст. 227-246 ЦПК України . Завданням цієї
частини розгляду справи по суті є встановлення обставин справи та
дослідження наявних доказів з метою вирішення справи по суті.
Процесуальні дії що має здійснити суд та учасники справи в частині судових
дебатів встановлено в ст.242-243 ЦПК України . Завданням цієї частини
розгляду справи по суті є остаточна висловлення своєї позиції учасників
справи та їх представниками. Така частина розгляду справи по суті не
проводиться у справах окремого провадження, хоча на відміну від наказного
провадження — судове засідання як форма розгляду справи по суті існує.
Процесуальні дії що здійснює суд при ухваленні рішення передбачено в ст.
244-246 ЦПК України. Слід зазначити що ці норми присвячені порядку
ухвалення рішення суду при розгляді справи по суті а норми що регулюють
вимоги зміст і порядок набрання чинності судовим рішенням закріплено в
главі 9 розділу3 ЦПК України
3.Ускладнення розгляду справи по суті.
Ускладнення розгляду справи по суті це сукупність процесуальних рішень
суду пов’язаних з наявністю обставини які унеможливлюють розгляд справи
в певному судовому засіданні але не виключають потенційно можливість
ухвалення рішення у справі. З аналізу норм цивільного процесуального
законодавства можна виокремити наступні форми ускладнення розгляду
справи по суті:
1. Відкладання справи(ч.2 ст. 223, ст.242 ЦПК України) Або оголошення
перерви (ст.240 ЦПК Украіни) в судовому засіданні
2. Зупинення провадження у справі(ст.252Цкп ) Та обов’язкове зупинення
провадження у справі (ст. 251 ЦПК )
 3. Розгляд справи спочатку у зв’язку із тупим третьої особи яка заявляє
самостійні вимоги щодо предмету спору(ч.4 ст.52 Цпк) Заміна неналежного
відповідача (ч.4ст.51 цпк) Призначення нового складу суду у зв’язку із
задоволенням заяви про відвід судді( ст.41 . Ч.2 ст.цпк ) Припинення
врегулювання спору за участі суді (ч.4 ст.204 та ч.2 ст213 Цпк )
Також слід виокремити ускладнення розгляду справи по суті від закінченого
розгляду справи по суті без ухвалення судового рішення, зокрема закриття
провадження у справі (ст.255 Цпк) , Залишення позову без розгляду( ст .257
цпк)
Під час судового розгляду цивільних справ подекуди виникають певні
обставини, які або перешкоджають суду розглянути справу по суті й
постановити рішення у конкретному судовому засіданні, або ж взагалі
унеможливлюють постанов-лення судового рішення у даній справі. При цьому
тимчасове припинення судом здійснення процесуальних дій відбувається
шляхом відкладення розгляду справи (його перенесення на інший чітко
визначений строк) чи внаслідок зупинення провадження у справі на невизначе-
ний термін (до усунення відповідних перешкод розгляду), а остаточне
закінчення провадження без по-становлення судового рішення настає в
результаті закриття провадження у справі або залишенні заяви без розгляду.
Таким чином, існує чотири процесуальні форми припинення судового розгляду,
кожна з яких має свої чітко виписані у законі підстави застосування, характерні
особливості проведення та наслідки — саме про це і піде мова у даному
матеріалі.
Перш за все, звернемо увагу на таку (до речі, досить поширену на практиці)
форму затримки судового процесу, як відкладення розгляду справи. Це
відповідно до змісту ст. 240 Цивільного процесуального кодексу України (далі
— ЦПК) може статися, зокрема, внаслідок неявки осіб, що беруть участь у
справі, у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, заміни відведеного
судді тощо. При цьому у будь-якому випадку суд, відкладаючи розгляд справи,
призначає день нового судового засідання (про що обов'язково повідомляє
учасників процесу), вчиняючи у цей період певні процесуальні дії, спрямовані
на усунення обставин, які були підставою для відкладення розгляду справи.
Слід звернути увагу, що за наявності певних підстав відкладення судового
розгляду є обов'язковим, тоді як за інших обставин це питання цілком віддано
на розсуд самого суду. Так, суд згідно з нормами ЦПК зобов'язаний відкласти
розгляд справи у разі:

 неявки в судове засідання однієї зі сторін або будь-кого з інших осіб, які
беруть участь у справі, щодо яких немає відомостей про вручення їм
повісток (ч. 1 ст. 223) ЦПК;
 визнання судом за необхідне, щоб сторона, яка не з'явилась, дала
особисті пояснення
 неявки в судове засідання відповідача у справах про стягнення аліментів,
якщо суд визнає його явку обов'язковою
 необхідності витребувати нові докази чи замінити відведеного суддю
 коли після відновлення судового розгляду з'ясування будь-яких обставин у
даному судовому засіданні виявиться неможливим
Отже, за наявності будь-якої з наведених обставин суд повинен відкласти
розгляд справи — недотримання вказаної вимоги закону є підставою для
скасування постановленого у справі рішення. Проте суди, на жаль, не завжди
дотримуються цього правила цивільного процесуального законодавства. Так,
один з районних судів Дніпропетровської області розглянув справу й
постановив рішення за відсутності представника відповідача, якого не було у
встановленому законом порядку повідомлено про час та місце судового
розгляду.
.
Зупинення провадження у справі
Другою формою затримки судового процесу є зупинення провадження у справі
— тобто тимчасове припинення здійснення процесуальних дій у справі в стадії
судового розгляду при виникненні обставин, які перешкоджають суду
розглянути справу по суті і постановити рішення. Оскільки процесуальною
формою стадії судового розгляду є судове засідання, то і питання про
зупинення провадження у справі повинно розглядатися в судовому засіданні за
участю осіб, які беруть участь у справі.
.
Закриття провадження у справі
Зазвичай, судовий розгляд цивільних справ у судах першої інстанції
завершується постановленням судового рішення, проте іноді, у передбачених
законом випадках, провадження у справі може закінчитися й без
постановлення судом рішення. Існує два способи такого завершення процесу
— закриття провадження у справі й залишення заяви без розгляду.
Під закриттям провадження у справі мається на увазі його припинення без
розгляду справи по суті й без можливості розгляду даної справи коли-небудь у
майбутньому.
4.закінчення розгляду справи без ухвалення судового рішення .
Закінчення розгляду справи без ухвалення рішення суду — це сукупність
процесуальних рішень суду, пов’язаних з наявність обставин які
унеможливлюють Ухвалення рішень у справі. З аналізу норм цивільного
процесуального законодавства можна виокремити наступні форми закінчення
розгляду справи без ухвалення рішення суду:
1. Залишення позову без розгляду ( ст.257ЦПК)
2. Закриття провадження у справі.(ст.255 ЦПК України)

Закриття провадження у справі — це закінчення розгляду справи без

постановлення рішення по суті спору внаслідок виявлення обставин, за яких
подальший розгляд спору в суді є неможливим або безцільним.

Згідно зі ст. 255 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) набули законної сили рішення суду або ухвали суду про закриття
провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням
мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими
сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
 3) позивач відмовився від позову, і відмова прийнята судом;

4) сторони уклали мирову угоду, і вона визнана судом;

5) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, з приводу

спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за
винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове
виконання рішення третейського суду або повернув справу на новий розгляд до
третейського суду, який ухвалив рішення, але розгляд справи у тому самому
третейському суді виявився неможливим;

6) померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні
правовідносини не допускають правонаступництва;

7) ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу).

У разі закриття провадження по справі повторне звернення до суду з приводу

спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не
допускається.
Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови
позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до
суду за вирішенням цього спору.
Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена (п. 14 ч.І ст.293
ЩІК).

Розпочата в суді справа не може закінчитися постановленим рішення також і в

тому випадку, коли при її розгляді виявиться недотримання порядку пред'явлення
позову або порушення позивачем деяких обов'язків у процесі. У цих випадках
позов залишається без розгляду.

Залишення заяви без розгляді/ — це закінчення провадження по справі без

постановлення рішення, що не перешкоджає можливості повторного звернення до
суду з тотожною заявою.

Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо:

1) заяву подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності;

2) заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має

повноважень на ведення справи;

3) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове

засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його
відсутності;

4) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав
розглядається в іншому суді;
 5) позивач подав заяву про залишення позову без розгляду;

6) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до

третейського суду і від відповідача надійшло до початку з'ясування обставин у
справі та перевірки їхдоказами заперечення проти вирішення спору в суді;

7) особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито

провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від
неї надійшла відповідна заява;

8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог,

викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і
позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;

9) позивач до закінчення розгляду справи покинув судове засідання і не подав

до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням обставин кожного конкретного випадку суд може і не залишати

позов без розгляду, а відкласти слухання справи на певний строк. Але з яких би
підстав не залишався позов без розгляду, суд не висловлює при цьому свого
судження про відсутність у сторін будь-яких матеріальних прав або права на
пред'явлення позову. Він лише констатує неможливість за даних умов.