Заняття 1.

ПИТАННЯ ЗАНЯТТЯ
1. Поняття, значення, завдання стадії досудового розслідування. Досудове розслідування злочинів і
кримінальних проступків. п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК
п. 6 ч. 1 ст. 3 КПК досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування
злочинів.
п. 4 ч. 1 ст. 3 КПК дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування
кримінальних проступків.
Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення
відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і
закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта,
клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про
звільнення особи від кримінальної відповідальності. Називаючи розслідування «досудовим»,
законодавець тим самим вказує на його співвідношення з основною частиною судового розгляду -
судовим слідством. Досудове розслідування передує провадженню в суді і покликане забезпечити
його успішне проведення, однак його не можна розглядати тільки як стадію, провадження якої
здійснюється до суду і для суду.
Ця стадія має особливості, що свідчать про її самостійний характер, зокрема, вона:
1) має свої самостійні завдання, які випливають із загальних завдань кримінального провадження (ст.
2 КПК);
Стаття 2. Завдання кримінального провадження
1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних
правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального
провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і
судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий
до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений,
жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного
учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Завдання з лекці:
1)швидке реагування на інформацію, про здійснення діянння, яке містить ознаки кримінального
правопорушення
2)сторона обвинуваченння має повно і неупередженно дослідити обставини ч.2 ст 9
3) забезпечееня прав та законних інтересів
2) чітко окреслені межі в системі кримінального процесу - з моменту внесення відомостей про
кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до винесення рішення,
яким завершується провадження розслідування (в ряді випадків кримінальне провадження отримує й
своє вирішення по суті, коли провадження в ньому закривається при наявності до того законних
підстав);
3) свій зміст та свою процесуальну форму;
4) характеризується колом суб'єктів, які беруть в ній участь;
5) характеризується колом специфічних рішень, що можуть бути прийняті після закінчення
досудового розслідування: закриття кримінального провадження, звернення прокурора до суду з
клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або звернення прокурора до
суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру
або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру, направлення до суду
обвинувального акту з підписаною стороною угодою. Досудове розслідування є основною формою
досудової підготовки матеріалів кримінального провадження, яке здійснюється у формі дізнання та
досудового слідства.
Дізнання - це одна з форм досудового розслідування, яка представляє собою врегульовану кримінально-
процесуальним законодавством діяльність слідчого, співробітників інших підрозділів органів внутрішніх
справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, що
полягає в провадженні досудового розслідування кримінальних проступків, з метою досягнення завдань
кримінального судочинства. Під час досудового розслідування кримінальних проступків не допускається
застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою. Для
досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії,
передбачені КПК, окрім негласних слідчих (розшукових) дій. Слідчий зобов'язаний у найкоротший строк, але
не пізніше двадцяти п'яти днів після повідомлення особі про підозру, подати на затвердження прокурору
один з зазначених процесуальних документів: 1) проект рішення про закриття кримінального провадження;
2) проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) обвинувальний акт,
клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотання про застосування
примусових заходів медичного характеру; 4) клопотання про продовження строку досудового розслідування
з підстав, передбачених КПК. У разі необхідності прокурор має право самостійно оформити вищезазначені
процесуальні документи. Прокурор зобов'язаний до спливу тридцятиденного терміну після повідомлення
особі про підозру здійснити одну з зазначених дій: 1) прийняти рішення про закриття кримінального
провадження; 2)звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
3)звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного
або виховного характеру; 4) подати клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав,
передбачених цим Кодексом.
Встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість,
не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за
його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду
обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення
судового розгляду в судовому засіданні. Слідчий, прокурор зобов'язаний роз'яснити підозрюваному,
потерпілому зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на
розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в
апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження,
недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням
обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного та
потерпілого на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути
додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання
своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з
обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному
провадженні; 2) письмова заява потерпілого щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням
обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного 9 оскарження та згоди з розглядом
обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3) матеріали досудового розслідування, у тому числі
документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості. Досудове слідство є
основною формою досудового розслідування, яка забезпечує максимальні гарантії встановлення істини та
забезпечення прав учасників процесу. Воно провадиться у всіх кримінальних провадженнях, за винятком
проваджень щодо кримінальних проступків. Таким чином, законодавець віддає перевагу в розслідуванні
органам досудового слідства - слідчим, розслідування для яких - це основна форма діяльності. Досудове
слідство провадиться, слідчі підрозділами органів Національної поліції; органів безпеки; органів, що
здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; органів Державного бюро розслідувань;
підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Серед суб'єктів права на розслідування кримінальних правопорушень слід назвати також керівника органу
досудового розслідування, який має право брати участь у провадженні досудового слідства та особисто
провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого (ст. 39 КПК), і прокурора
(ст.36 КПК), який має право починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених КПК; мати
повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування; доручати слідчому, органу
досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних
слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь
у них.
2. Етапи стадії досудового розслідування.
1.Діяльність, яка передує внесенню відповідних даних до ЄРДР, – прийняття заяв та повідомлень ч.1
ст.214, проведення слідчих (розшукових) дій, які дозволяється провести(огляд місця події ч.3 ст.214,
затримання особи ст.207, 208, обшук затриманної особи з дотриманням ст.236, тимчасове вилучення
майна в особи, яка затримана в порядку 207,208) оскарження до слідчого судді відмови у невнесенні
даних до ЄРДР, розгляд скарги слідчим суддею.
2.Внесення відповідних даних до ЄРДР (порядок регулюється Положенням про Єдиний реєстр
досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджений наказом Генерального
прокурора від 30.06.2020 № 298). Про внесення відомостей заявнику надається витяг з ЄРДР;
потерпілому вручається пам’ятка про його права.
Якщо провадження починається за заявою або повідомленням викривача (викривач - фізична особа,
яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням
про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування – п.16-2 ст. 3 КПК),
слідчий протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до ЄРДР у письмовій формі
повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового
розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості,
передбачені ч.5 ст. 214 КПК. Копія повідомлення Національному агентству з питань запобігання
корупції надається викривачу.
Якщо до ЄРДР внесено відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи
кримінально-правового характеру, про внесення таких відомостей слідчий або прокурор не пізніше
наступного робочого дня письмово повідомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи
здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі повідомлено про
підозру
Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового
розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання -
керівником органу досудового розслідування.
Якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесено прокурором, він зобов’язаний
невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у
нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового
розслідування.
3.Здійснення досудового розслідування з метою встановлення фактичних обставин події, щодо якої
внесені відповідні відомості до ЄРДР, викриття винних осіб, (якщо буде встановлено подію
кримінального правпорушення). Провадяться слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії,
застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження
4.Повідомлення особі про підозру. Коли буде встановлено наявність події кримінального
правопорушення та винуватість певної особи (на думку слідчого, дізнавача та прокурора) прокурор
повинен скласти повідомлення про підозру (ст.. 276 КПК) та вручити її підозрюваному. Скласти
повідомлення мають право слідчий та дізнався за погодженням з прокурором.
Підозрюваному вручається пам’ятка про його права. Після повідомлення про права слідчий,
прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов’язані детально
роз’яснити кожне із зазначених прав.
В подальшому можлива зміна повідомлення про підозру.
5.Продовження досудового розслідування з забезпеченням прав підозрюваного, перевірка його
заперечень, розгляд клопотань, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових)
дій, застосування заходів забезпечення кримінального провадження (зокрема, запобіжних заходів).
6.Закінчення досудового розслідування завершальний етап, провадиться систематизація одержаних
доказів, здійснюється відкриття метеріалів провадження сторорннами, забезпечується можливість
ознайомлення з матеріалами провадження іншим зацікавленим учасникам провадження (потерпілому,
 цивільному позивачу, відповідачу, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється
провадження).
Складається підсумкове процесуальне рішення – про закриття провадження або про направлення
провадження до суду з обвинувальним актом або клопотанням про звільнення особи від кримінальної
відповідальності; застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або з
клопотанням про закриття кримінального провадження в якому не встановлено особу, у в зв’язку зі
спливом строків давності.
3. Поняття, значення загальних умов досудового розслідування: поняття, види підслідності;
підстави та порядок об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування; строки
досудового розслідування, порядок обчислення та продовження строків досудового
розслідування.
До загальних умов досудового розслідування відносяться:
- підслідність;
- об’єднання та виділення матеріалів досудового розслідування;
- місце проведення досудового розслідування;
- забезпечення розслідування групою слідчих тощо.
Підслідність кримінальних проваджень - це сукупність встановлених законом юридичних ознак
кримінального провадження, відповідно до яких воно належить до відання певного органу досудового
розслідування. Розрізняють наступні види підслідності:
- предметна (родова) підслідність визначається категорією (предметом, родом) кримінального
правопорушення. Вона залежить від ступеня і характеру суспільної небезпеки кримінального
правопорушення, а також від особливостей його об'єкта (сфери суспільних відносин). Предметна
ознака підслідності виражена в кваліфікації кримінального правопорушення за статтями Особливої
частини КК України. Відповідно в законі для кожного органу досудового слідства визначені переліки
кримінальних правопорушень, віднесених до їх компетенції;
- персональна або спеціальна - зумовлюється особливостями суб'єкта кримінального правопорушення,
тобто пов'язана з особливістю підозрюваної особи, її посадовим чи службовим становищем,
особливим правовим статусом у державі;
- за зв'язком кримінальних проваджень - застосовується тоді, коли розслідування одного
кримінального правопорушення пов'язане з розслідуванням іншого (наприклад: у кримінальних
провадженнях щодо злочинів, передбачених статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 КК, досудове
розслідування здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого відноситься злочин, у зв’язку з
яким почато досудове розслідування);
- територіальна підслідність.
У разі необхідності в одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань
щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо
однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали
досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що
кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою
(особами).
Не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального
проступку та щодо злочину.
У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних
правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у
вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні
одного чи більше кримінальних правопорушень.
Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може
негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.
Рішення про об’єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування не може бути оскаржене.
Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день,
коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому
об’єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження,
яке розпочалося раніше.
Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під
юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть
свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він
проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.
Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України,
місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця
виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості
свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.
На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо
того ж кримінального правопорушення.
У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим
іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж
кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування,
наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та
вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.
Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності
Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.
Про надходження до органу, підрозділу поліції заяви або повідомлення про вчинене кримінальне
правопорушення уповноважений працівник чергової частини зобов’язаний негайно доповісти
керівникові органу досудового розслідування, який визначає слідчого, що здійснюватиме досудове
розслідування, а також поінформувати керівника органу, підрозділу поліції.
Слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене
кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин,
що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні
відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та розпочати розслідування.
Начальники ГУНП, їх територіальних (відокремлених) підрозділів є відповідальними за організацію
своєчасного направлення на місце події слідчо-оперативної групи (далі - СОГ) у повному складі,
інших працівників органу, підрозділу поліції залежно від обставин та характеру вчиненого
кримінального правопорушення та доставляння за необхідності до місця події спеціалістів інших
органів.
Після надходження до органу, підрозділу поліції інформації про вчинення кримінального
правопорушення та внесення інформації до ЄРДР під керівництвом начальника органу, підрозділу
поліції здійснюється комплекс першочергових заходів та невідкладних слідчих (розшукових) дій, у
тому числі за дорученням слідчого, спрямованих на встановлення особи, яка вчинила кримінальне
правопорушення, та з’ясування всіх обставин події.
Першочергові заходи та невідкладні слідчі (розшукові) дії можуть передбачати:
проведення огляду місця події;
переслідування і затримання правопорушників за слідами або указаними потерпілими і очевидцями
напрямками переміщення правопорушника або за результатами роботи службового собаки,
організація загороджувальних заходів, у тому числі в місцях можливого перебування або появи
правопорушників;
проведення розшукових заходів у місцях перебування осіб, схильних до вчинення правопорушень (у
тому числі збуту викраденого майна);
виявлення свідків та очевидців події, опитування (у разі внесення відомостей в ЄРДР - допит) з цією
метою осіб, які проживають або працюють поблизу місця вчиненого діяння, а також осіб, які могли
перебувати на можливих шляхах руху правопорушника до та від місця події;
установлення базових станцій операторів мобільного (рухомого) зв’язку, що обслуговують територію,
на якій знаходиться місце вчинення злочину, та можливих напрямків руху особи, яка його вчинила, а
також інших місць з урахуванням обставин кримінального правопорушення;
проведення поквартирного чи подвірного обходу для збирання відомостей про подію, обстеження
місцевості в районі вчинення кримінального правопорушення, виявлення загублених, викинутих
правопорушником знарядь учиненого діяння, інших предметів, отримання додаткової інформації про
подію та осіб, які вчинили кримінальне правопорушення;
орієнтування особового складу органів та підрозділів поліції на території обслуговування, на якій
учинено кримінальне правопорушення, та суміжних територіях, а також (за необхідності)
представників громадськості про характер, час, місце і спосіб учинення кримінального
правопорушення, кількість осіб, які його вчинили, їх зовнішність, прикмети викраденого та про інші
відомості, що мають значення для встановлення правопорушників та їх розшуку;
використання можливостей баз (банків) даних єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх
справ України та інших інформаційних ресурсів, а також засобів масової інформації;
перевірку осіб за базами (банками) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства
внутрішніх справ України, та іншими інформаційними ресурсами, передбаченими статтями 26, 27
Закону України «Про Національну поліцію»;
інші передбачені законодавством заходи та дії, необхідні для встановлення події кримінального
правопорушення та особи, яка його вчинила.
У разі якщо в результаті проведених першочергових заходів і невідкладних слідчих (розшукових) дій
не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, керівник органу, підрозділу поліції
організовує і забезпечує подальшу роботу з розкриття цього кримінального правопорушення.
СОГ створюються при чергових частинах органів та підрозділів поліції. Склад цих груп формується з
числа працівників поліції відповідно до графіка чергування, затвердженого керівником органу,
підрозділу поліції та погодженого з керівником органу досудового розслідування.
До складу СОГ включаються слідчий (старший СОГ), працівник оперативного підрозділу, інспектор-
криміналіст (технік-криміналіст), а також (за необхідності) кінолог зі службовим собакою.
Завданням СОГ є виявлення, фіксація, вилучення та пакування слідів кримінального правопорушення,
речових доказів, установлення свідків та потерпілих, з’ясування обставин кримінального
правопорушення, що мають значення для всебічного, повного і неупередженого їх дослідження та
встановлення осіб, які його вчинили.
Після прибуття на місце події члени СОГ з’ясовують обставини вчинення кримінального
правопорушення, установлюють свідків, прикмети осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, та
ймовірні шляхи їх руху. У разі необхідності вживають заходів для переслідування транспортних
засобів, якими заволоділи особи, що вчинили кримінальне правопорушення, або тих, що
використовувалися при його вчиненні. Беруть участь у розшуку та затриманні осіб, які підозрюються в
учиненні цих кримінальних правопорушень.
Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення
відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових
розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про
застосування примусових заходів медичного або виховного характеру,
клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня
ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про
кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до
дня повідомлення особі про підозру становить:
1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального
проступку;
 2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину
12
невеликої або середньої тяжкості;
3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або
особливо тяжкого злочину.
Досудове розслідування повинно бути закінчено:
1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні
кримінального проступку;
2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні
злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку,
передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК. При цьому загальний строк
досудового розслідування не може перевищувати:
1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні
кримінального проступку;
2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину
невеликої або середньої тяжкості;
3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні
тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального
провадження до винесення постанови про відновлення кримінального
провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового
розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому
статтею 290 КПК, не включається у строки досудового розслідування.
Загальний строк досудового розслідування при об’єднанні кримінальних
проваджень у порядку, передбаченому ст. 217 КПК, визначається:
1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом
поглинання меншого строку більшим;
2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом
додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень,
які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який
передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням
можливості його продовження, передбаченої ч. 2 ст.219 КПК.
Обрахований відповідно до ч.4 ст.219 КПК загальний строк досудового
розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні визначається
прокурором, зазначеним у ч. 4 ст. 295 КПК, про що ним виноситься відповідна
постанова. У разі необхідності одночасно з обрахуванням загального строку в
об’єднаному кримінальному провадженні може бути вирішено питання його
продовження
4. Прокурорський нагляд в досудовому провадженні. Повноваження прокурора як процесуального
керівника досудовим розслідуванням. Відомчий контроль. Повноваження керівника органу
досудового розслідування.
Прокурор. В основі правового статусу прокурора в кримінальному провадженні лежать конституційні
норми, які мають засадниче значення для галузевого законодав-! ства (статті 121-123 Конституції
України). Крім того, правовий статус прокурора визначається КПК, ЗУ «Про прокуратуру»,
положеннями міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою
України. Важливого значення у регулюванні правового статусу прокурора відіграють підзаконні акти,
зокрема, накази Генерального прокурора України, в яких містяться положення, спрямовані на
підвищення ефективності прокурорської діяльності, вирішення завдань прокурора в кримінальному
провадженні, створення необхідних умов для реалізації ним покладених на нього державою функцій1.
У своїй діяльності прокурори зобов’язані дотримуватися етичних норм, які містяться у Кодексі
професійної етики та поведінки працівників прокуратури2. Прокурор - учасник кримінального
провадження, на якого законом покладено виконання у кримінальному провадженні функцій нагляду
за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове
розслідування, а також підтримання державного обвинувачення в суді (ст. 121 Конституції України,
ст. 5 ЗУ «Про прокуратуру»)
Зокрема, до повноважень прокурора, пов ’язаних із початком досудового розслідування, можна
віднести: право безпосередньо приймати заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне
правопорушення; вносити відповідні відомості до ЄРДР; особисто починати досудове розслідування
за наявності до того відповідних підстав (ст. 25, п.1 ч. 2 ст. 36, ч. 1 ст. 214 КПК); якщо відомості до
ЄРДР внесені ним безпосередньо, зобов’язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з
дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового
розслідування та доручити проведення досудового розслідування (п. З ч. 2 ст. 36, ч. 7 ст. 214 КПК).
Повноваження, пов ’язані із забезпеченням законності досудового розслідування: забезпечувати
виконання вимог закону щодо додержання розумних строків під час досудового розслідування
(частини 1-3 ст. 2 8, ч. 2 ст. 114 КПК); мати повний доступ до матеріалів, документів та інших
відомостей, що стосуються досудового розслідування (п. 2 ч. 2 ст. 36 КПК); заявити самовідвід у
випадках, передбачених законом (ст. 77 КПК); брати участь у проведенні слідчих (розшукових),
негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних діях (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК); скасовувати
незаконні та необгрунтовані постанови слідчих (п. 7 ч. 2 ст. 36, ч. 6 ст. 36 КПК); ініціювати перед
керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого від проведення
досудового розслідування та призначення ін слідчого за наявності підстав, передбачених КПК, для
його відводу, або у випадку неефективного досудового розслідування (п. 8 ч. 2 ст. 36 КПК);
погоджувати або відмовляти у погодженні клопотання слідчого до слідчого судді про проведення
слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій, заходів
забезпечення кримінального провадження у випадках, передбачених КПК (п. 10 ч. 2 ст. 36 КПК);
забороняти проведення або припиняти подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ч. З
ст. 246 КПК); відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування
примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим
обвинувального акта чи зазначених клопотань (п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК); отримувати від слідчого та
керівника органу досудового розслідування повідомлення про початок досудового розслідування та
інші відомості, передбачені КПК (п. 2 ч. 2 ст. 39, ч. 5 ст. 208, ч. 6 ст. 214 КПК, ч. З ст. 246, ч. 5 ст. 284
КПК тощо); погоджувати запит органу досудового розслідування про міжнародну правову допомогу,
передання кримінального провадження (п. 16 ч. 2 ст. 36 КПК); оскаржувати судові рішення в порядку,
встановленому КПК (п. 20 ч. 2 ст. 36 КПК); розглядати клопотання (ст. 220 КПК), спори про
підслідність (ч. 5 ст. 218 КПК), скарги слідчих на рішення, дії чи бездіяльність прокурорів відповідно
до вимог КПК (ст. 312 КПК); звертатися до слідчого судді з клопотанням про накладення грошового
стягнення на учасників кримінального провадження (ст. 144 КПК) тощо Повноваження, які пов ’язані
із організацією та рухом кримінального провадження: збирати докази, у порядку передбаченому
законом (ч. 2 ст. 22, частини 1-2 ст. 93 КПК); доручати слідчому, органу досудового розслідування
проведення у встановлений строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій,
інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення, а в необхідних випадках - особисто
проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному КПК (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК);
доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним
оперативним підрозділам (п. 5 ч. 2 ст. 36 КПК); призначати ревізії та перевірки у порядку,
визначеному законом (п. 6 ч. 2 ст. 36 КПК); приймати процесуальні рішення, у тому числі щодо
визначення підслідності, закриття кримінального провадження, продовження строків досудового
розслідування, об’єднання та виділення матеріалів досудового розслідування у випадках та за
наявності підстав, передбачених КПК (п. 9 ч. 2 ст. 36, ч. 5 ст. 216, ч. 5 ст. 217, ч. 1, З ст. 110 КПК);
повідомляти особі про підозру (п. 11 ч. 2 ст. 36 КПК); самостійно подавати слідчому судді клопотання
про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних
дій у випадках, передбачених КПК (п. 10 ч. 2 ст. 36 КПК); самостійно складати клопотання про
застосування примусових заходів медичного або виховного характеру та звертатися з ними до суду
(пп. 13-14 ч. 2 ст. 36 КПК); звертатися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної
відповідальності (п. 14 ч. 2 ст. 36 КПК). Повноваж ення прокурора по формуванню державного
обвинувачення: затвер джувати складений слідчим обвинувальний акт, вносити до нього зміни (п. 13
ч. 21 36 КПК); самостійно складати обвинувальний акт (п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК); надавати пі) розписку
копію обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідуванн підозрюваному, його
захиснику, законному представнику, захиснику (ст. 293 КПК звертатися до суду з обвинувальним
актом (п. 14 ч. 2 ст. 36 КПК).
Керівник органу досудового розслідування - це службова особа, що очолює слідчій підрозділ органів
внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового
законодавства, органів державного бюро розслідування.
Повноваження, пов ’язані із організацією та рухом кримінального провадження: визначати слідчого
(слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, І а у випадках здійснення досудового
розслідування слідчою групою - визначати стар-1 шого слідчої групи, який керуватиме діями інших
слідчих (п. 1 ч. 2 ст. 39, ч.І ст. 214,1 ч. 2 ст. 484, ч. 1 ст. 499 КПК); відсторонювати слідчого від
проведення досудового j розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з
власної j ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за І
наявності підстав, передбачених КПК, для його відводу або у разі неефективного до-1 судового
розслідування (п. 2 ч. 2 ст. 39, ч. 1 ст. 83 КПК); ознайомлюватися з матеріа-1 лами досудового
розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть І суперечити рішенням та вказівкам
прокурора (п. З ч. 2 ст. 39 КПК); приймати відпо-1 відні рішення у випадках, передбачених КПК (ч. 1
ст. 273, ч. 4 ст. 517 КПК); ініцію-1 вати розгляд питань, порушених у клопотанні слідчого про
застосування заходів за- 1 безпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових)
дій чи І негласних слідчих (розшукових) дій при відмові прокурора їх погодити перед про- 1 курором
вищого рівня (ч. З ст. 40 КПК); здійснювати досудове розслідування, корис-1 туючись при цьому
повноваженнями слідчого (п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК) тощо. Повноваження, пов ’язані із забезпеченням
законності досудового розслідуван- І ня: вживати заходів щодо усунення порушень вимог
законодавства у випадку їх до- К пушення слідчим (п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК); погоджувати проведення
слідчих (розшукових) 1 дій та негласних слідчих (розшукових) дій та продовжувати строк їх
проведення 1 у випадках, передбачених КПК (п. 5 ч. 2 ст. 39, ч. 5 ст. 246, частини 2, 4 ст. 272 КПК), 1 а
також здійснювати інші повноваження, передбачені КПК Контрольно-процесуальні повноваження
керівника органу досудового розсліду- І вання на відміну від наглядових процесуальних повноважень
прокурора мають відо- І мчий характер та не підміняють нагляду прокурора, який здійснюється у
формі про- І цесуального керівництва. Крім того, КПК передбачений механізм запобігання конку- І
ренції між наглядом прокурора та відомчим процесуальним контролем. Суть його І полягає в тому, що
вказівки керівника органу досудового розслідування слідчому не І можуть суперечити рішенням та
вказівкам прокурора (п. З ч. 2 ст. 39 КПК). Керівник І органу досудового розслідування зобов’язаний
виконувати доручення та вказівки 1 прокурора, які даються у письмовій формі, невиконання яких
тягне за собою перед- 1 бачену законом відповідальність (ч. З ст. 39 КПК). Керівник органу
досудового роз слідування не наділений також повноваженнями особисто скасовувати незаконні
рішення слідчого, а повинен звернутися до прокурора із клопотанням про їх скасування. Закон не
наділяє керівника органу досудового розслідування правом брати участь у проведенні слідчих
(розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій, а також особисто проводити такі дії, якщо справа
перебуває у провадженні слідчого. Досудове розслідування керівник органу досудового розслідування
вправі проводити тільки у випадках, якщо він прийняв справу до свого провадження та користується
всіма повноваженнями слідчого (ч. 2 ст. 38, п. 6 ч. 2 ст. 39 КПК). Враховуючи специфіку
організаційних та контрольно-процесуальних повноважень керівника органу досудового
розслідування у кримінальному провадженні та відомчі акти, проведення досудового розслідування
керівником доцільно при вчиненні навмисних убивств, інших особливо тяжких злочинів, а також
кримінальних правопорушень, які викликають значний суспільний резонанс. У таких виняткових
випадках керівник органу досудового розслідування демонструє своїм підлеглим засоби забезпечення
ефективного досудового розслідування, знання кримінального процесуального законодавства, слідчої
тактики, оскільки завжди має більший досвід слідчої практики та здатний забезпечити якість
проведення досудового розслідування.

У КПК України законодавець визначив, що керівник органу досудового розслідування організовує

досудове розслідування (ч. 1 ст. 39 КПК України). Відтепер такий контроль здійснюватиметься
керівником органу досудового розслідування (ст. 39 КПК України), який у межах своєї компетенції
зобов’язаний: виїжджати на місця вчинення кримінальних правопорушень для організації проведення
їх оглядів, узгодження дій працівників міліції, надання практичної допомоги; вивчати матеріали, що
знаходяться у провадженні органу досудового розслідування, своєчасно ініціювати створення
та забезпечувати роботу СОГ для розкриття кримінальних правопорушень. Водночас, покладаючи на
керівника слідчого підрозділу контрольні повноваження, кримінальне процесуальне законодавство не
надає цьому суб’єкту кримінальної процесуальної діяльності реальних можливостей щодо керівництва
діяльністю слідчого. На усунення неповноти чинного законодавства певною мірою спрямовані
положення відомчих нормативно-правових актів МВС України [138]. Однак відомчі акти
регламентують лише окремі, визначені законодавством, дії керівника органу досудового
розслідування. Крім того, вони об’єктивно не можуть поширюватись на інших суб’єктів
процесуальної діяльності, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема спеціалістів,
співробітників оперативних підрозділів тощо. Таким чином, деякі важливі правовідносини керівника
органу досудового розслідування з учасниками процесу, що виникають на початковому етапі
досудового провадження, не визнаються процесуальними, що не можна вважати правильним. Зовсім
очевидно, що відомче врегулювання не може замінити їх законодавчої регламентації.
Отже, процесуальне керівництво з боку керівника органу досудового розслідування, не «зазіхаючи» на
процесуальну самостійність слідчого, покликано забезпечити високу якість, всебічність, повноту
й неупередженість під час досудового розслідування. До того ж, в умовах об’єктивного зростання
штатної чисельності слідчих ОВС (у 1963 році – 2,1 тис., 1973 році – 2,4 тис., 1983 році – 4,3 тис., 1993
році – 8,8 тис., 2003 році – 11,5 тис., у 2012 році – 14,8 тис.) органи прокуратури (штатна чисельність
яких по державі є відносно стабільною) просто не в змозі ефективно та якісно виконувати «керівні»
функції по відношенню до органів досудового розслідування.
Безспірною перевагою процесуального контролю з боку керівників органу досудового розслідування є
його «безпосереднє наближення» до об’єкту контролю, тобто підлеглих слідчих та працівників
оперативних підрозділів, які відтепер повноважні проводити негласні слідчі (розшукові) дії,
користуючись при цьому правами слідчого, оперативного працівника,
і навпаки, що створює необхідні умови для безперервної перевірки дотримання вимог закону та
оперативного реагування для недопущення або виправлення виявлених порушень і помилок.
Серед науковців є різні погляди й на зміст та обсяги процесуальних функцій керівника органу
досудового розслідування. Так, Р.Ю. Савонюк вважає процесуальну діяльність начальника слідчого
відділу функцією, що допомагає визначити напрям діяльності слідчого в конкретній справі
[154, c. 13]. На думку Х.С. Таджієва, керівник слідчого підрозділу повинен контролювати кримінальну
процесуальну діяльність в очолюваному ним підрозділі, тобто, використовуючи передбачені
кримінальним процесуальним законом форми і методи, керувати розслідуванням в окремих справах,
забезпечувати його якість, повноту, всебічність та об’єктивність [170, c. 71].
Як зауважує О.М. Бандурка, успішне функціонування колективу, як і успішна діяльність кожного
члена колективу, вимагають значних зусиль з їх організації, визначення цільової направленості,
координації, створення умов для такої діяльності [11, c. 95], що повною мірою стосується і слідчого
підрозділу. Саме тому процесуальна діяльність керівника органу досудового розслідування передусім
покликана забезпечити умови для ефективної роботи підлеглих та жорсткий контроль за дотриманням
ними вимог законодавства, що сприятиме забезпеченню дотримання прав і свобод громадян. Саме
тому, за керівником слідчого підрозділу слід не лише зберегти процесуальний контроль, а і розширити
та конкретизувати його межі та засоби здійснення, зокрема шляхом процесуальної регламентації
окремих організаційних важелів такої роботи.
 Відомчий контроль за досудовим розслідуванням поділяють на два види: процесуальний та
організаційний (або адміністративний). Перший заснований на кримінальному процесуальному
законодавстві, а другий – ґрунтується на нормах адміністративного, трудового та іншого
законодавства (наприклад, у МВС України ці питання регулюються відомчими інструкціями та
пов’язані з регламентацією проходження служби слідчими, організацією їх службової діяльності,
внутрішнім розпорядком по органу тощо).

5. Судовий контроль за законністю та обґрунтованістю дій та рішень слідчого, дізнавача та прокурора.

Повноваження слідчого судді.
Разом з тим, аналіз кримінального процесуального законодавства дозволяє дійти висновку, що способами
збирання та перевірки доказів слідчим суддею, зокрема, є:
• отримання (прийняття) документів та предметів (речей) від сторін кримінального провадження;
• призначення судово-медичного обстеження (п. 1 ч. 6 ст. 206 КПК). Слідчий суддя призначає судово-
медичне обстеження за власною ініціативою, якщо у судовому засіданні особа заявляє про застосування до
неї насильства під час затримання або тримання під вартою (ч. 6 ст. 206 КПК);
• призначення експертизи за клопотанням сторони захисту (ч. 3 ст. 243 КПК, ч. 6 ст. 244 КПК);23
•проведення допиту свідка, потерпілого, підозрюваного у випадках, передбачених КПК України. а) Так,
згідно з ч. 1 ст. 225 КПК України за клопотанням сторони кримінального провадження слідчий суддя вправі
провести допит свідка чи потерпілого в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше
вже допитаних осіб, у виняткових випадках, пов’язаних із необхідністю отримання показань свідка чи
потерпілого під час досудового розслідування, якщо через існування небезпеки для життя і здоров’я свідка чи
потерпілого, їх тяжкої хвороби, наявності інших обставин, що можуть унеможливити їх допит в суді або
вплинути на повноту чи достовірність показань. б) Аналіз ч. 2 ст. 193 КПК України та ч. 3 ст. 201 КПК
України дозволяє дійти висновку, що при розгляді питань про застосування запобіжного заходу, а також про
зміну запобіжного заходу слідчий суддя вправі допитати підозрюваного, свідка за клопотанням
підозрюваного. Разом з тим, у ч. 4 ст. 193 КПК України зазначено, що за клопотанням сторін або за власною
ініціативою слідчий суддя має право заслухати будь-якого свідка. Подібна ситуація закріплена у ч. 5 ст. 244
КПК України при розгляді слідчим суддею клопотання сторони захисту про залучення експерта.
Незрозуміло, чому законодавець застосував термін «заслухати», а не «допитати», якщо мова йде про
отримання слідчим суддею показань. Відповідно до ч. 4 ст. 193 КПК України та ч. 5 ст. 244 КПК України при
розгляді клопотань щодо застосування запобіжного заходу та залучення експерта слідчий суддя має право за
клопотанням учасників розгляду або за власною ініціативою дослідити будь-які матеріали, що мають
значення для вирішення клопотання. Вважаємо, що в даних випадках мова йде про такий спосіб збирання
доказів слідчим суддею як огляд документів та речей, наданих учасниками досудового провадження.
У ч. 1 ст. 306 КПК України закріплено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора
розглядаються слідчим суддею згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК
України. Якщо буквально розуміти дану статтю, то можна зробити висновок, що способами збирання та
перевірки доказів слідчим суддею при розгляді вказаних скарг є: а) призначення 24 експертизи (ч. 1 ст. 332
КПК); б) судове доручення органу досудового розслідування про проведення певних слідчих дій (ч. 3 ст. 333
КПК); в) допит підозрюваного, свідка (ст. 352 КПК), потерпілого (ст. 353 КПК), експерта (ст. 356 КПК); г)
пред’явлення для впізнання (ст. 355 КПК); д) огляд речових доказів (ст. 357 КПК), дослідження документів
(ст. 358 КПК), огляд на місці (ст. 361 КПК); е) отримання (прийняття) доказів від учасників досудового
провадження (зокрема, від осіб, які подали скаргу, або від слідчого, прокурора). Разом з тим, навряд є
необхідність у всіх вказаних способах збирання доказів в даній ситуації. Непослідовною є позиція
законодавця. Незрозуміло, чому слідчому судді надано більше повноважень щодо збирання та перевірки
доказів при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, ніж при розгляді клопотань
про застосування запобіжних заходів
Повноваження із здійснення судового контролю:
1) вирішення скарг учасників кримінального провадження (ст.ст. 303-307 КПК);
2) перевірка підстав для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді (ч. 3
ст. 233) (перевірка суддею законності рішення про провадження слідчої дії - Слідчий, прокурор має
 право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у
невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім
переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за
погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з
клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання,
перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого
володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого
про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок
такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню);
3) перевірку підстав для проведення негласної слідчої (розшукової) дії виняткових невідкладних
випадках (ч. 2, 3 ст. 250). У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя
людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І,
ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини Кримінального кодексу
України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого
судді у випадках, передбачених цим Кодексом, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або
прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної
слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді. Слідчий суддя
розглядає таке клопотання. Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії
повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні
дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої
(розшукової) дії інформація повинна бути знищена.
4) загальні обов’язки щодо захисту прав людини (ст. 206).

6. Засоби збирання та перевірки доказів на стадії досудового розслідування.

У ч. 1 ст. 306 КПК України закріплено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора
розглядаються слідчим суддею згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК
України. Якщо буквально розуміти дану статтю, то можна зробити висновок, що способами збирання та
перевірки доказів слідчим суддею при розгляді вказаних скарг є: а) призначення 24 експертизи (ч. 1 ст. 332
КПК); б) судове доручення органу досудового розслідування про проведення певних слідчих дій (ч. 3 ст. 333
КПК); в) допит підозрюваного, свідка (ст. 352 КПК), потерпілого (ст. 353 КПК), експерта (ст. 356 КПК); г)
пред’явлення для впізнання (ст. 355 КПК); д) огляд речових доказів (ст. 357 КПК), дослідження документів
(ст. 358 КПК), огляд на місці (ст. 361 КПК); е) отримання (прийняття) доказів від учасників досудового
провадження (зокрема, від осіб, які подали скаргу, або від слідчого, прокурора). Разом з тим, навряд є
необхідність у всіх вказаних способах збирання доказів в даній ситуації. Непослідовною є позиція
законодавця. Незрозуміло, чому слідчому судді надано більше повноважень щодо збирання та перевірки
доказів при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, ніж при розгляді клопотань
про застосування запобіжних заходів

Аналіз кримінального процесуального законодавства України дозволяє дійти висновку, що на стадії

досудового розслідування способами збирання та перевірки доказів стороною обвинувачення, зокрема, є:
• проведення слідчих (розшукових) дій;
• проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Зазначимо, що при проведенні дізнання (розслідуванні
кримінальних проступків) неможна проводити негласні слідчі (розшукові) дії (ст. 300 КПК);
• витребування предметів (речей) та документів1 ;
• отримання (прийняття) предметів (речей), документів від органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб, а також від сторони
захисту, потерпілого та інших учасників досудового
Зазначимо, що основним способом збирання та перевірки доказів стороною обвинувачення під час
проведення досудового розслідування є проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових)
дій. Що стосується питання щодо способів збирання та перевірки доказів слідчим суддею, то звернемо увагу
на наступне. На жаль, КПК України не містить окрему статтю, яка закріплює повноваження слідчого судді, в
тому числі повноважень щодо збирання та перевірки доказів. Разом з тим, аналіз кримінального
процесуального законодавства дозволяє дійти
Рекомендовані нормативно-правові акти, судова практика та література
Рішення КСУ у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 216 Кримінального
процесуального кодексу України від 24.04.2018 р. № 3-р/2018 (Справа № 1-22/2018 (762/17)
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003p710-18#Text
Постанова ККС ВС від 30.09.2020 р. у справі № 563/118/16-к (провадження № 51-1078км20) URL:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/91998609 (Здійснення досудового розслідування неуповноваженими на те
особами (органами) (Службою безпеки України щодо злочину, підслідного Національній поліції України)
визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання
отриманих доказів недопустимими (ст. 87 КПК)

Основні поняття
п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК: досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з
моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта,
клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про
звільнення особи від кримінальної відповідальності.
п. 6 ч. 1 ст. 3 КПК досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування
злочинів.
п. 4 ч. 1 ст. 3 КПК дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування
кримінальних проступків.
ч. 2 ст. 12 КК - Кримінальним проступком є передбачене
КК діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі
не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з
позбавленням волі.
ч. 3 ст. 12 КК Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
ч. 4 ст. 12 КК Нетяжким злочином є передбачене КК діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого
передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.
ч. 5 ст. 12 КК Тяжким злочином є передбачене КК діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого
передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.
ч. 6 ст. 12 КК. Особливо тяжким злочином є передбачене КК діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого
передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.