Тема 5.

 Заходи забезпечення кримінального

провадження
1. Сутність, різновиди, підстави і загальні вимоги щодо
застосування заходів забезпечення кримінального
провадження. 
Заходи забезпечення кримінального провадження (заходи
кримінально-процесуального примусу) − це передбачені
кримінально-процесуальним законом процесуальні засоби
державно-правового примусу, що застосовуються
уповноваженими на те органами (посадовими особами), які
здійснюють кримінальне провадження, у чітко
визначеному законом порядку стосовно осіб, котрі
залучаються до кримінально-процесуальної діяльності, з
метою досягнення дієвості кримінального провадження
(для запобігання та припинення неправомірних дій,
забезпечення виявлення та закріплення доказів тощо).
Заходами забезпечення кримінального провадження є (с.
131 КПК):
 виклик слідчим, прокурором, дізнавачем, судовий
виклик і привід;
 накладення грошового стягнення;
 тимчасове обмеження у користуванні спеціальним
правом;
 відсторонення від посади;
 тимчасове відсторонення судді від здійснення
правосуддя;
 тимчасовий доступ до речей і документів;
 тимчасове вилучення майна;
 арешт майна;
 затримання особи;
 запобіжні заходи.
Заходи забезпечення кримінального провадження
обираються, змінюються та скасовуються на підставі
ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків,
передбачених Кримінальним процесуальним кодексом
України.
Клопотання про застосування заходів забезпечення
кримінального провадження на підставі ухвали слідчого
судді подається:
  до місцевого суду, в межах територіальної
юрисдикції якого знаходиться орган досудового
розслідування;
 у кримінальних провадженнях щодо кримінальних
правопорушень, віднесених до підсудності Вищого
антикорупційного суду, - до Вищого
антикорупційного суду.
Обрання, зміна заходів забезпечення кримінального
провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач,
прокурор не доведе, що:
 існує обґрунтована підозра щодо вчинення
кримінального правопорушення такого ступеня
тяжкості, що може бути підставою для застосування
заходів забезпечення кримінального провадження;
 потреби досудового розслідування виправдовують
такий ступінь втручання у права і свободи особи,
про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача,
прокурора;
 може бути виконане завдання, для виконання якого
слідчий, дізнавач, прокурор звертається із
клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя
або суд зобов'язаний врахувати можливість без
застосованого заходу забезпечення кримінального
провадження отримати речі і документи, які можуть бути
використані під час судового розгляду для встановлення
обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про обрання, зміну, скасування
заходів забезпечення кримінального провадження сторони
та інші учасники кримінального провадження повинні
подати слідчому судді або суду докази обставин, на які
вони посилаються. Під час розгляду клопотання слідчий
суддя має право за клопотанням учасників кримінального
провадження або за власною ініціативою заслухати будь-
якого свідка, потерпілого чи дослідити будь-які матеріали,
що мають значення для вирішення клопотання.
До клопотання слідчого, дізнавача, прокурора про обрання,
зміну або скасування заходу забезпечення кримінального
провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових
розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках
якого подається клопотання.
2. Подання клопотання, порядок розгляду і
процесуальні наслідки накладання грошового
стягнення. 
Накладення грошового стягнення у кримінальному
провадженні є одним із заходів забезпечення
кримінального провадження, що передбачені главою 12
(статтями 144-147) Кримінального процесуального кодексу
України (далі - КПК України) та як заходи примусового
характеру застосовуються за наявності підстав та в
порядку, встановленому законом, з метою запобігання і
подолання негативних обставин, що перешкоджають або
можуть перешкоджати вирішенню завдань кримінального
провадження, забезпеченню його дієвості.
Грошове стягнення може бути накладено на учасників
кримінального провадження у випадках та розмірах,
передбачених КПК України, за невиконання
процесуальних обов’язків.
Грошове стягнення накладається: під час досудового
розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням
слідчого, прокурора чи за власною ініціативою, а під час
судового провадження - ухвалою суду за клопотанням
прокурора чи за власною ініціативою.
Накладення грошового стягнення на учасника
провадження передбачається у таких випадках:
1) Підозрюваному, обвинуваченому письмово під розпис
повідомляються покладені на нього обов’язки та
роз’яснюється, що в разі їх невиконання до нього може
бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на
нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі
від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних
осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для
працездатних осіб (частина друга статті 179 КПК України).
2) У разі невиконання поручителем взятих на себе
зобов’язань при застосуванні до підозрюваного,
обвинуваченого запобіжного заходу у виді особистої
поруки на нього накладається грошове стягнення
3) Якщо обвинувачений, до якого не застосовано
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не прибув
за викликом у судове засідання, суд відкладає судовий
розгляд, призначає дату нового засідання і вживає заходів
до забезпечення його прибуття до суду. Суд також має
право постановити ухвалу про привід обвинуваченого
та/або ухвалу про накладення на нього грошового
стягнення в порядку, передбаченому главами 11 та 12 КПК
України (частина перша статті 323 КПК України).
4) При відібранні зобов’язання про взяття під нагляд
батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої
установи попереджаються про характер підозри чи
обвинувачення неповнолітнього і про їхню
відповідальність у разі порушення взятого на себе
зобов’язання. При порушенні цього зобов’язання на
батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове
стягнення від двох до п’яти розмірів прожиткового
мінімуму для працездатних осіб (частина п'ята статті 493
КПК України).
5) Якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий,
цивільний відповідач, представник юридичної особи, щодо
якої здійснюється провадження, який був у встановленому
КПК України порядку викликаний (зокрема, наявне
підтвердження отримання ним повістки про виклик або
ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з’явився без
поважних причин або не повідомив про причини свого
неприбуття, на нього накладається грошове стягнення
6) Якщо в судове засідання не прибув за викликом
потерпілий, який належним чином повідомлений про дату,
час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку
учасників судового провадження, залежно від того, чи
можливо за його відсутності з’ясувати всі обставини під
час судового розгляду, вирішує питання про проведення
судового розгляду без потерпілого або про відкладення
судового розгляду. Суд має право накласти грошове
стягнення на потерпілого у випадках та порядку,
передбачених главою 12 КПК України (стаття 325 КПК
України).
7) Якщо в судове засідання не прибув за викликом
цивільний відповідач, який не є обвинуваченим, або його
представник, суд, заслухавши думку учасників судового
провадження, залежно від того, чи можливо за відсутності
зазначених осіб з’ясувати обставини, що стосуються
цивільного позову, вирішує питання про проведення
судового розгляду без них або про відкладення судового
розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на
цивільного відповідача в порядку, передбаченому главою
12 КПК України
8) Якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок,
спеціаліст, перекладач або експерт, заслухавши думку
учасників судового провадження, суд після допиту інших
присутніх свідків призначає нове судове засідання і вживає
заходів для його прибуття.
У клопотанні про накладення грошового стягнення на
особу під час досудового розслідування зазначаються (ст.
145 КПК):
1) найменування кримінального провадження та його
реєстраційний номер;
2) процесуальний статус особи, про накладення грошового
стягнення на яку заявлено клопотання, її прізвище, ім’я, по
батькові та місце проживання;
3) обов’язок, який покладено на особу цим Кодексом чи
ухвалою слідчого судді;
4) обставини, за яких особа не виконала обов’язок;
5) відомості, які підтверджують невиконання особою
обов’язку;
6) прізвище, ім’я, по батькові та посада слідчого,
прокурора;
7) дата та місце складення клопотання.
До клопотання додаються копії матеріалів, якими слідчий,
прокурор обґрунтовує свої доводи.
Особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не
була присутня при розгляді цього питання слідчим суддею,
судом, має право подати клопотання про скасування
ухвали про накладення на неї грошового стягнення
слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення
грошового стягнення (стаття 147 КПК України).
Слідчий суддя, суд, визнавши доводи особи
обґрунтованими, може:
- самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового
стягнення;
- призначити судове засідання для розгляду клопотання
про скасування ухвали про накладення грошового
стягнення.
Ухвала слідчого судді, суду за результатами розгляду
клопотання про скасування ухвали про накладення
грошового стягнення оскарженню не підлягає.
3. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним
правом (ст. ст. 148-153 КПК України). 
Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним
правом може бути здійснене на підставі рішення слідчого
судді під час досудового розслідування на строк не більше
двох місяців. Клопотання про тимчасове обмеження у
користуванні спеціальним правом можуть подавати
прокурор, слідчий за погодженням з прокурором.
Стаття 148 КПК - Загальні положення тимчасового
обмеження у користуванні спеціальним правом та
тимчасового вилучення документів, які посвідчують
користування спеціальним правом
1. У разі наявності достатніх підстав вважати, що для
припинення кримінального правопорушення чи
запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання
протиправній поведінці підозрюваного щодо
перешкоджання кримінальному провадженню,
забезпечення відшкодування шкоди, завданої
кримінальним правопорушенням, необхідно тимчасово
обмежити підозрюваного у користуванні спеціальним
правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова
особа мають право тимчасово вилучити документи, які
посвідчують користування спеціальним правом, у законно
затриманої ними особи в порядку, передбаченому статтею
208 цього Кодексу.
Тимчасово вилученими можуть бути документи, які
посвідчують користування таким спеціальним правом:
1) право керування транспортним засобом або судном;
2) право полювання;
3) право на здійснення підприємницької діяльності;
4) право на володіння та носіння зброї.
2. Тимчасове обмеження у користуванні спеціальним
правом може бути здійснене на підставі рішення слідчого
судді під час досудового розслідування на строк не більше
двох місяців.
Стаття 149. Наслідки тимчасового вилучення
документів, які посвідчують користування спеціальним
правом
1. Особа, яка здійснила затримання у передбаченому
статтею 208 цього Кодексу порядку, зобов’язана одночасно
із доставленням затриманої особи до уповноваженої
службової особи (особи, якій законом надано право
здійснювати тимчасове вилучення документів, що
посвідчують користування спеціальним правом) передати
їй тимчасово вилучені документи, які посвідчують
користування спеціальним правом, якщо такі документи
було вилучено. Факт передання тимчасово вилучених
документів, які посвідчують користування спеціальним
правом, засвідчується протоколом, складеним в порядку,
передбаченому цим Кодексом.
2. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа
під час законного затримання та тимчасового вилучення
документів, які посвідчують користування спеціальним
правом, або негайно після їх здійснення зобов’язана
скласти відповідний протокол у порядку, визначеному цим
Кодексом.
3. Після складення протоколу про тимчасове вилучення
документів, які посвідчують користування спеціальним
правом, слідчий, прокурор, інша уповноважена службова
особа зобов’язана передати тимчасово вилучені документи
на зберігання у порядку, встановленому Кабінетом
Міністрів України.
Стаття 150. Клопотання про тимчасове обмеження у
користуванні спеціальним правом
1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором під
час досудового розслідування має право звернутися до
слідчого судді із клопотанням про тимчасове обмеження у
користуванні спеціальним правом. У випадку тимчасового
вилучення документів, які посвідчують користування
спеціальним правом, прокурор, слідчий за погодженням з
прокурором зобов’язаний звернутися до слідчого судді із
відповідним клопотанням не пізніше двох днів з моменту
тимчасового вилучення. Пропуск зазначеного строку тягне
за собою необхідність повернення тимчасово вилучених
документів.
2. У клопотанні зазначаються:
1) короткий виклад обставин кримінального
правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;
2) правова кваліфікація кримінального правопорушення за
законом України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу
у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на
обставини;
4) причини, у зв’язку з якими потрібно здійснити
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
5) вид спеціального права, яке підлягає тимчасовому
обмеженню;
6) строк, на який користування спеціальним правом
підлягає тимчасовому обмеженню;
7) перелік свідків, яких прокурор, слідчий вважає за
необхідне допитати під час розгляду клопотання.
До клопотання також додаються:
1) копії матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує
доводи клопотання;
2) документи, які підтверджують надання підозрюваному
копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують
клопотання.
Стаття 151. Розгляд клопотання про тимчасове
обмеження у користуванні спеціальним правом
1. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні
спеціальним правом розглядається слідчим суддею не
пізніше трьох днів з дня його надходження до суду за
участю прокурора та/або слідчого, підозрюваного, його
захисника.
2. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні
спеціальним правом, якщо документи, які посвідчують
користування спеціальним правом, не були тимчасово
вилучені, може розглядатися лише за участю
підозрюваного, його захисника.
3. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання про
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом
подано без додержання вимог статті 150 цього Кодексу,
повертає його прокурору, про що постановляє ухвалу.
4. Під час розгляду клопотання про тимчасове обмеження у
користуванні спеціальним правом слідчий суддя має право
за клопотанням сторін кримінального провадження або за
власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи
дослідити будь-які матеріали, що мають значення для
вирішення питання про тимчасове обмеження у
користуванні спеціальним правом.
Стаття 152. Вирішення питання про тимчасове
обмеження у користуванні спеціальним правом
1. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом,
якщо слідчий, прокурор не доведе наявність достатніх
підстав вважати, що такий захід необхідний для
припинення кримінального правопорушення чи
запобігання вчиненню іншого, припинення або запобігання
протиправній поведінці підозрюваного щодо
перешкоджання кримінальному провадженню,
забезпечення відшкодування шкоди, завданої
кримінальним правопорушенням.
2. При вирішенні питання про тимчасове обмеження у
користуванні спеціальним правом слідчий суддя
зобов’язаний врахувати такі обставини:
1) правову підставу для тимчасового обмеження у
користуванні спеціальним правом;
2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою
кримінального правопорушення;
3) наслідки тимчасового обмеження у користуванні
спеціальним правом для інших осіб.
3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя
постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1) мотиви застосування або відмови у задоволенні

клопотання про застосування тимчасового обмеження у
користуванні спеціальним правом;
2) перелік документів, які посвідчують користування
спеціальним правом та які підлягають поверненню особі
або вилученню на час тимчасового обмеження у
користуванні спеціальним правом;
3) строк тимчасового обмеження у користуванні
спеціальним правом, який не може становити більше двох
місяців;
4) порядок виконання ухвали.
4. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з
відповідним клопотанням, підозрюваному, іншим
заінтересованим особам не пізніше дня, наступного за днем
її постановлення, та підлягає негайному виконанню в
порядку, передбаченому для виконання судових рішень.
Стаття 153. Продовження строку тимчасового
обмеження у користуванні спеціальним правом
1. Прокурор має право звернутися із клопотанням про
продовження строку тимчасового обмеження у
користуванні спеціальним правом, яке розглядається у
порядку, передбаченому статтею 151 цього Кодексу.
2. Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку
тимчасового обмеження у користуванні спеціальним
правом, якщо прокурор не доведе, що:
1) обставини, які стали підставою для тимчасового
обмеження у користуванні спеціальним правом,
продовжують існувати;
2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити
досягнення цілей, заради яких було обмежено
користування спеціальним правом, іншими способами
протягом дії попередньої ухвали.