2

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………………3
ВСТУП……………………………………………………………………………….4
1. Загальна характеристика кримінального провадження…………………….5
2. Завдання кримінального провадження………………………………………7
3. Характеристика кримінального провадження у Верховному Суді України,
форми фіксування кримінального провадження……………………………9
4. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України…...11
5. Строк подання заяви про перегляд судових рішень та вимоги до неї…...13
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….17
 3

Перелік умовних позначень

ВСУ – Верховний Суд України
ЄРДР – Єдиний державний реєстр судових рішень
ЗУ – Закон України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КПК України – кримінальний процесуальний кодекс України
КСУ – Конституційний Суд України
КУ – Конституція України
п. – пукт
с. – сторінка
ст. – стаття
ч. – частина
ЦПК Ураїни – Цивільно процесуальний кодекс України
 4

Вступ
Сутність кримінального процесуального права полягає в тому, що воно є
комплексною правозастосовною діяльністю, тобто насамперед діяльністю із
застосування норм матеріального кримінального права [1].
Прийняття Кримінального процесуального кодексу (далі – КПК) 2012 р.,
введенням нової термінології «кримінальне провадження», додало певних
труднощів у визначенні та застосуванні поняття кримінального процесу. Під
«кримінальним провадженням» мається на увазі процесуальна діяльність, що
включає досудове розслідування, судовий розгляд і всі процесуальні дії,
пов'язані з виконанням діянь, передбачених законом України (ЗУ) про
кримінальну відповідальність (п. 10, ст. 3 КПК).
Однією з цілей кримінального провадження є забезпечення того, щоб
кожен, хто вчинив правопорушення, був притягнутий до відповідальності в
міру своєї вини, а також забезпечення швидкого, повного і справедливого
розслідування та судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був
обвинувачений або засуджений і щоб жодна особа не була піддана
необґрунтованому примусу.
Безперечно, як і в будь-якій діяльності, під час судового розгляду з тих чи
інших причин можуть траплятися судові помилки. Для того, щоб усунути такі
помилки і не допустити засудження особи до винесення обвинувального вироку
або засудження невинного, у кримінальному процесі існує система перегляду
судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Аналізуючи судові рішення, важливо пам'ятати про важливість принципу
правової визначеності.
У дані роботі ми з вами дамо загальну характеристику поняття
«кримінальне провадження», його характеристику у Верховному Суді України
(далі – ВСУ), ознайомимося з підставами, які існують, для перегляду рішень
ВСУ, а також із термінами подання про перегляд цих рішень.
 5

1. Загальна характеристика кримінального провадження

У літературі поняття «кримінальний процес» і «кримінальне
судочинство» традиційно використовують як синоніми, незважаючи на те, що
деякі частини кримінального провадження здійснюють органи досудового
слідства і прокуратури, а не судові органи. Термін «кримінальне провадження»
було одного разу юридично визначено в постанові КСУ від 23 травня 2001 року
у справі про конституційність статті 248-3 Цивільного процесуального кодексу
України 1963 року [3]. У чинному КПК термін «кримінальне судочинство»
використовується законодавцем як синонім «кримінального процесу»
(наприклад, ст.. 128-5 та 221-1 КПК) [4, c. 9].
Кримінальне провадження – процесуальна діяльність органів досудового
розслідування таких, як слідчий прокурор, слідчий суддя та суд, у зв’язку з
вчиненням кримінального правопорушення.
У цьому сенсі термін «кримінальне провадження» є синонімом
традиційно академічного терміна «кримінальний процес», що визначається як
«діяльність органів досудового слідства, прокуратури та суду за участю
фізичних і юридичних осіб, регламентована КПК, спрямована на розв'язання
завдань із розслідування кримінальних злочинів, викриття осіб, які їх вчинили,
судового діловодства в кримінальних справах (кримінальних справах) і
виконання судових рішень».
Безпосередньо КПК України визначає кримінальне провадження
як «досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із
вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну
відповідальність»(п. 10 ч. 1 ст. 3).
Кримінальне провадження здійснюється поетапно. Стадії кримінального
провадження виокремлюються наступні:
внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення
до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
досудове розслідування;
підготовче судове засідання;
 6

судовий розгляд і ухвалення судового рішення за його результатами;

апеляційне провадження;
касаційне провадження;
перегляд судових рішень Верховним Судом України;
перегляд судових рішень за ново виявленими обставинами;
виконання судових рішень.
У сучасній Україні кожна людина є або може стати об'єктом
кримінального переслідування, підозрюваним у скоєнні злочину,
обвинуваченим у злочині або опинитися в неприємній ситуації, будучи
жертвою злочину або свідком у кримінальному процесі [5].
Кримінальний процес як правове явище характеризується такими
ознаками:
1) кримінальний процес – це система заходів, тобто послідовних дій,
що випливає зі слова «процес», яке походить від латинського procedurere (йти,
протікати), а пізніше стало французьким словом procès (процес);
2) як і інша свідома діяльність, кримінальне провадження має
конкретне завдання (мету) – захист прав, свобод та законних інтересів
учасників кримінального провадження шляхом застосування справедливого
судочинства з метою охорони особи, суспільства та держави від кримінальних
правопорушень, а також застосування кримінально-правових норм, що
визначають кримінальну відповідальність та заходи соціального захисту;
3) діяльність, про яку йдеться, регулюється нормами Кримінального
процесуального кодексу, а отже, є законною і тому також називається
кримінальною процесуальною діяльністю. Регулювання нормами
кримінального процесуального права означає, що підстави, умови, предмет,
засоби, формальності тощо для здійснення цієї діяльності (тобто процедури
здійснення цієї діяльності) врегульовані правильним (чинним і належним)
правовим регулюванням (тобто процедури здійснення цієї діяльності)
визначаються нормами права, що зумовлює важливість правильного (дійсного
та належного) правового регулювання;
 7

4) кримінальне судочинство здійснюється визначеними законом

інститутами кримінального судочинства, в яких окремо виділяються суди,
сторони та інші учасники кримінального провадження;
5) ця діяльність має форму відносин між суб'єктами кримінального
процесу з приводу реалізації завдань кримінального судочинства;
6) предметом кримінально-процесуальної діяльності є розслідування,
розгляд і вирішення кримінальних проваджень про злочини, суспільно-
небезпечні діяння та кримінальні проступки, передбачені законом України про
кримінальну відповідальність, що обумовлює тісний зв’язок
кримінальногопроцесуального права з кримінальним правом [4, с. 10].
2. Завдання кримінального провадження
Відповідно до ст. 2 КПК, завданням кримінального провадження є захист
особи, суспільства та держави від злочинів, охорона прав, свобод та законних
інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого,
повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, забезпечення
швидкого, повного та справедливого розслідування і судового розгляду,
забезпечити швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд з
тим, щоб особи, які вчинили правопорушення, були притягнуті до
відповідальності в міру вчиненого, забезпечити, щоб правопорушники були
притягнуті до відповідальності в міру скоєних ними злочинів і щоб невинні
особи не були звинувачені та засуджені, це має гарантувати, що ніхто не буде
притягнутий до відповідальності за правопорушення, право на справедливий
судовий розгляд поширюється на всіх осіб, які беруть участь у кримінальному
провадженні, а також на всіх осіб, які зазнають процесуального примусу. Право
на справедливий суд поширюється на всіх осіб, які беруть участь у
кримінальному провадженні.
Оскільки основною метою кримінального провадження є забезпечення
правильного та ефективного застосування норм матеріального права
(кримінального закону), ці завдання мають бути виконані в кожному
кримінальному провадженні.
 8

Кримінальне провадження є правовим способом вирішення кримінально-

правових спорів, а тому зрозуміло, що завдання захисту особи, суспільства та
держави від кримінальних правопорушень є пріоритетним.
Відповідно до ст. 3 Конституції України (Далі – КУ), в Україні людина, її
життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються
найвищою соціальною цінністю. Тому охорона прав, свобод та законних
інтересів учасників кримінального провадження є не менш важливим
завданням кримінального судочинства.
Європейський суд з прав людини у своїх постановах у справах
«Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року (п. 40) та «Устименко
проти України» від 29 жовтня 2015 року (п. 46) неодноразово наголошував на
тому, що одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової
визначеності46 . неодноразово наголошував на тому, що одним з основних
аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, що має на увазі
дотримання принципу «res judicata» (принцип остаточності судового розгляду),
за яким будь-яка сторона може звернутися за захистом правової держави.
Відступи від цього принципу можливі тільки в разі надзвичайних і
непереборних обставин [2].
Оскільки кримінальне провадження може призвести до застосування
норм кримінального права, які передбачають найсуворіші заходи впливу на
осіб, необхідно встановити спеціальні гарантії кримінального провадження, які
б запобігали переслідуванню та покаранню осіб, не причетних до вчинення
злочину, тобто гарантували, що невинні особи не будуть притягнуті до
відповідальності або засуджені.
Одним із завдань кримінального провадження є забезпечення, щоб до
кожного учасника кримінального провадження була застосована належна
правова процедура. Сучасний зміст концепції належної правової процедури
включає в себе міжнародні процедурні стандарти кримінального провадження,
які умовно можна поділити на кілька груп: 1) стандарти, що стосуються
забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; 2) стандарти, що
 9

стосуються забезпечення права на справедливий судовий розгляд; 3) стандарти,

що стосуються забезпечення дії принципів nulla poena sine legema non bis in
idem; 4) стандарти, що стосуються охорони «privacy»; 5) стандарти, що
стосуються доступу до правосуддя та оскарження судових рішень; 6)
стандарти, що забезпечують відшкодування завданої внаслідок судової
помилки шкоди [6, c. 20-22].
3. Характеристика кримінального провадження у Верховному Суді
України, форми фіксування кримінального провадження
Відповідно до ч. 3 ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» та ст.. 125 КУ
найвищим судовим органом у системі загальних судів є ВСУ. Як зазначає В.
Сердюк, правовий статус ВСУ як найвищого судового органу визначається
його місцем у системі органів державної влади та судоустрою і складається з
таких елементів: а) законодавчо визначених повноважень; б) обов'язків і
функцій у правовій системі; в) г) прав і обов'язків посадових осіб; д) актів,
юридична сила і правова природа яких визначаються їх місцем у системі
державно-правових актів.
Провадження у ВСУ є виключним (екстраординарним) різновидом
судових проваджень з перегляду судових рішень.
Система перегляду рішень ВСУ є однією з гарантій права на
справедливий суд. Для розуміння суті цього права необхідно звернутися до
рішення Конституційного Суду України (далі – КСУ) від 2 листопада 2004 року
(№ 15-рп/2004). У своєму обґрунтуванні Конституційний Суд зазначив, що
справедливість є однією з основоположних засад права, вона має важливе
значення для визначення права як регулятора суспільних відносин і є одним з
універсальних аспектів права.
Концепція права на справедливий суд закріплена у статті 6 Європейської
конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Кожен має право
на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку
незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір
щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить
 10

обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального

обвинувачення.
Відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними
засобами відповідно до частини 6 ст. 129 КУ є однією з основних засад
судочинства. Недотримання цього принципу кримінального провадження в
деяких випадках може призвести до скасування судового рішення.
Зокрема, санкції у кримінальному провадженні визначені у ч. 2 ст. 412
КПК, судове рішення в будь-якому випадку підлягає скасуванню, якщо в
матеріалах справи відсутній протокол судового засідання або технічний носій
інформації, на якому зафіксовано судовий розгляд у першій інстанції [7].
Важливість фіксування кримінального провадження полягає у
можливості перевірити законність, обґрунтованість та вмотивованість
процесуальних рішень, відновити порушені права та законні інтереси, а також
допомогти сторонам кримінального провадження визначити свою правову
позицію та оскаржити прийняті рішення. Допомогти сторонам кримінального
провадження визначити свою правову позицію та оскаржити судове рішення.
Ст. 101 КПК передбачає єдину форму фіксації процесуальних дій
кримінального провадження, тобто досудового розслідування, судового
провадження та вчинення дій, передбачених законодавством України про
кримінальну відповідальність. До переліку таких форм відносяться протоколи,
носії інформації, в яких за допомогою технічних засобів фіксуються
процесуальні дії, щоденники судового засідання та судові щоденники. Ці
форми використовуються як під час досудового розслідування, так і для
фіксування кримінального провадження під час судового розгляду.
Основною формою фіксації досудового розслідування є протокол. Під час
досудового розслідування процесуальні дії можуть фіксуватися за допомогою
технічних засобів (крім рішень про проведення негласних слідчих
(розшукових) дій, коли за рішенням слідчого судді кримінальне
правопорушення обов'язково фіксується за допомогою технічних засобів), а
 11

також у журналах судових засідань (наприклад, допити свідків чи потерпілих

під час досудового розслідування, судові засідання в порядку статті 225 КПК).
Судове судочинство передбачає виняток щодо протоколювання лише для
фіксації кримінального провадження (під час проведення огляду на місці за
статтею 361 Кримінального процесуального кодексу). Але і в цьому випадку
питання фіксування процесуальних дій технічними засобами вирішується
судом. Основною формою фіксування судового процесу є технічний запис
(наприклад, технічний засіб фіксування судового процесу «Оберіг», система
фіксування судового процесу за допомогою встановленої комп'ютерної
програми «Автоматизована система документообігу суду» («Камертон»)) та
щоденники судового засідання.1 січня 2019 року набрали чинності правила
застосування відеозаписувальних технічних засобів під час судового
провадження. Інші форми фіксування кримінального провадження, за винятком
не допускаються.
Не всі записи, зроблені учасниками кримінального провадження або
присутніми під час провадження, можуть бути визнані офіційною формою
фіксації кримінального провадження.
4. Підстави для перегляду судових рішень Верховним Судом України
На результатах розгляду адміністративної справи може позначитися
низка обставин, які можуть бути підставою для перегляду судових рішень
Верховним Судом.
Відповідно до ст. 355 ЦП К України, з урахуванням змін до ЦПК,
передбачених Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд»,
заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана
виключно з підстав:
1) неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і
тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за
змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих
норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке
 12

перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з

порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів
щодо розгляду цивільних справ;
3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої
визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при
вирішенні даної справи судом;
4) невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції
викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо
застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права [8, 492].
Коло осіб, які можуть подати заяву про перегляд судового рішення
Верховного Суду України, залежить від підстав, на яких ґрунтується судове
рішення. Воно варіюється залежно від наступного.
Таку заяву також може подати особа, щодо якої міжнародною судовою
установою, юрисдикція якої визнана Україною, винесено позитивне рішення.
Особа, яка має право подати заяву про перегляд рішення Верховного Суду,
може звернутися до цього суду особисто або через представника, незалежно від
того, чи брав участь цей представник у розгляді справи в суді першої інстанції,
апеляційному суді або Верховному Суді. Єдиним важливим моментом є те, що
право на оскарження судового рішення має бути передбачено у довіреності,
виданій представнику [9].
Заява про перегляд судового рішення з підстав ухвалення різних за
змістом судових рішень внаслідок неоднакового застосування судом
апеляційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону (крім
питань покарання, імунітету та кримінальної відповідальності) щодо подібних
суспільно небезпечних діянь може бути подана за таких умов: а) рішення суду
апеляційної інстанції, які не перешкоджають провадженню судові рішення
(вироки, ухвали), що набрали законної сили; б) під час розгляду двох або
більше справ суд апеляційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі
норми ЗУ про кримінальну відповідальність; в) справи стосуються подібних
 13

суспільно небезпечних діянь; г) ухвалено різні за змістом судові рішення судом

касаційної інстанції.
Під ухваленням різних за змістом судових рішень слід розуміти
неоднакові за правовими висновками рішення касаційного суду в двох або
більше кримінальних справах, предметом розгляду яких були подібні суспільно
небезпечні діяння за конкретно визначеними нормами закону України про
кримінальну відповідальність.
Водночас, не може бути підставою для перегляду ВСУ судових рішень,
що набрали законної сили, неоднакове застосування судом касаційної інстанції
одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно
небезпечних діянь, що спричинило ухвалення різних за змістом судових
рішень, якщо у заяві про перегляд судового рішення на цій підставі йдеться про
питання призначення покарання, звільнення від покарання та від кримінальної
відповідальності [10, с. 86].
Іншою підставою для перегляду Верховним Судом України судових
рішень, що набрали законної сили, за п. 4 ч. 1 ст. 445 КПК України є
встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана
Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні
справи судом.
5. Строк подання заяви про перегляд судових рішень та вимоги до неї
Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст.
445 КПК України може бути подана особою, рішення щодо якої ухвалено
міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, її
захисником, законним представником чи представником юридичної особи.
Заява про перегляд судового рішення ВСУ у кримінальній справі може
бути подана з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 445 КПК України.
Заява про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1
або 2 частини 1 статті 445 Кримінального кодексу України (далі – КК України),
подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, про
перегляд якого подається заява, а якщо судове рішення, на яке посилаються для
 14

встановлення підстав, передбачених пунктом 1 або 2 частини 1 статті 445 КК

України, було ухвалено пізніше, – протягом трьох місяців з дня ухвалення
цього рішення. Заява має бути подана в межах встановленого строку.
Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст.
445 КПК, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення,
щодо якого подається заява про перегляд, або з дня прийняття постанови ВСУ,
на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої п.3 ч.
1 ст. 445 КПК України.
Заява про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст.
445 КПК України, може бути подана протягом трьох місяців з дня, коли особі,
на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою,
юрисдикція якої визнана Україною, стало або мало стати відомо про набуття
цим рішенням статусу остаточного.
Перегляд виправдувальних вироків, ухвал про закриття справ та інших
судових рішень, спрямованих на погіршення становища осіб, засуджених з
підстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 445 КК України
допускається лише в межах встановлених законом строків давності
притягнення особи до кримінальної відповідальності, які не можуть
перевищувати одного року з дня ухвалення відповідного судового рішення.
Відбуття покарання або смерть засудженого не є перешкодою для
перегляду справи в інтересах його реабілітації.
У разі пропуску строків, встановлених частинами першою - третьою цієї
статті, суд може поновити ці строки за заявою особи, яка подала заяву про
перегляд судового рішення, з причин, визнаних судом поважними. Заява про
перегляд судового рішення залишається без розгляду, якщо особа, яка її подала,
не порушує питання про поновлення цього строку і якщо у поновленні строку
відмовлено. Питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд
судового рішення або залишення заяви без розгляду вирішується судом без
виклику учасників судового процесу. За результатами розгляду суд постановляє
відповідну ухвалу. Про це суд постановляє ухвалу [10, c. 89].
 15

Перелік осіб, які можуть звернутися із заявою про перегляд рішення ВСУ,
визначено законом, тому особа, яка не брала участі у кримінальному
провадженні, але вважає, що суд вирішив питання щодо її прав та обов'язків, не
має права звертатися із заявою про такий перегляд.
Суддя-доповідач повертає заяву про перегляд судового рішення заявнику
як таку, що не підлягає розгляду, якщо вона подана особою, яка не має права на
подання такої заяви (ч. 4 ст. 450 ЦПК).
Водночас, якщо заяву про перегляд судового рішення подано іншою
особою від імені особи, яка брала участь у кримінальному провадженні, без
додавання належних документів, що підтверджують право на подання такої
заяви, суддя-доповідач письмово повідомляє особу, яка брала участь у
кримінальному провадженні, та особу, яка подала заяву, про перегляд судового
рішення, наявні заяви, недоліки заяви та строки їх усунення. Особа
повідомляється про перегляд судового рішення, про наявні недоліки в заяві та
про строки.
У разі подання заяви від імені особи, яка не має відповідних
повноважень, така заява повертається з підстав, передбачених п. З ч. 4 ст. 450
КПК України.
 16

Висновки
У даній роботі ми ознайомилися із такими поняттями як «кримінальний
процес», «кримінальне судочинство» та «Кримінальне провадження».
Ознайомившись із ними детальніше ми дійшли висновку, що ці поняття
вживаються як синоніми, якщо мова йде про провадження в цілому.
Вияснили, що кримінальне провадження – процесуальна діяльність
органів досудового розслідування (слідчий прокурор, слідчий суддя та суд), у
зв’язку з вчиненням кримінального правопорушення.
Дізналися ми й про те, що кримінальне провадження проводиться у
декілька етапів, які ми озвучили у 1-му питанні даного реферату.
Проаналізували ознаки, якими характеризується кримінальний процес.
Також нами було з’ясовано, які завдання ставить перед собою
кримінальне провадження. Ці завдання були описані нами у 2-му питанні цієї
роботи.
Ми з'ясували, що одним із завдань кримінального провадження є
забезпечення, щоб до кожного учасника кримінального провадження була
застосована належна правова процедура.
Ознайомилися також ми із міжнародними процедурами стандартів
кримінального провадження, які також зазначили у 2-му питанні.
Дали характеристику кримінального провадження у ВСУ, а також
описали форми фіксації кримінального провадження у 3-му питанні.
У 4-му питанні ми розглянули, які існують підстави для перегляду
судових рішень ВСУ. Існує чотири види таких підстав.
Також ми з'ясували, які особи можуть подати заяву про перегляд судових
рішень ВСУ та в які терміни.
 17

Список використаних джерел

1. Доклад.: Аленін Ю.П., Лукашкіна Т.В. Кримінальне судочинство як сфера
захисту публічних та приватних інтересів. Юридичний вісник. 2011. № 4. С. 68-
73.
2. Смірнова І. Деякі аспекти перегляду судових рішень за нововиявленими
обставинами в кримінальному процесі [Електронний ресурс] / Ірина Смірнова //
HSA. – 2006. – Режим доступу до ресурсу: https://www.hsa.org.ua/blog/deyaki-
aspekty-pereglyadu-sudovyh-rishen-za-novovyyavlenymy-obstavynamy-v-
kryminalnomu-protsesi/
3. Рішення КСУ в справі про конституційне подання Уповноваженого Верховної
Ради України з прав людини про відповідність Конституції України
(конституційності) конституційного подання громадян Будинської Світлани
Олександрівни, Ковриги Сергія Володимировича про офіційне тлумачення
положення абз. 4 ст. 2483 ЦПК України (справа про конституційність ст. 2483
ЦПК України) від 23.05.2001 р. № 6рп/2001.
4. Аленін Ю. П. Кримінальний процес: навчальний посібник / Ю.П. Аленін, Л.І.
Аркуша, В.К. Волошина, Н.Г. Габлей, Є.М. Гідулянова, І.В. Гловюк та інші //
Одеса: Фенікс, – 2010. – 582 с.
5. Цимбалюк С. В. Кримінальне провадження / С. В. Цимбалюк // Київ, Адвокат
Цимбалюк С.В., – 2018.
6. Ківалов С. В. Доклад: Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-
практичний коментар / Відп. ред.: С.В. Ківалов // Х.: Одіссей, – 2013. – С. 20-
22.
7. Фіксування судового провадження регламентується також підзаконними
нормативними актами. Зокрема, Інструкцією про порядок роботи з технічними
засобами фіксування судового процесу (судового засідання), затвердженої
Наказом Державної судової адміністрації України № 108 від 20 вересня 2012 р.
8. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України від 18.03.2004 року
№ 1618-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40 41, 42. – С. 492.
 18

9. Перегляд судових рішень Верховним Судом України [Електронний ресурс] //

Київ, Центр політико-правових реформ, – 2013 – Режим доступу до ресурсу:
https://pravo.org.ua/pereglyad-sudovyh-rishen-verhovnym-sudom-ukrayiny/.
10. Кобзар О. Ф. Кримінальний процес: підручник / Кол. авт. ; кер. авт. кол. д-р
юрид. наук, доц. О.Ф. Кобзар // Дніпро: «Ліра ЛТД», – 2017. – Ч. 2. – С. 86.