Київський університет інтелектуальної власності та права

Національного університету «Одеська юридична академія»

Кафедра конституційного, міжнародного права та публічно-правових

дисциплін

КУРСОВА РОБОТА
з предмету «Кримінальне процесуальне право»

на тему:
«ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ»

Студента 3 курсу групи СУД-

04/2020-БД

Рустамова Асіма Імамалі Огли

Керівник _____________________
посада, П.І.Б. керівника

Кількість балів: __________

Члени комісії _______________ __________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

_______________
__________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

_______________
__________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
 Київ – 2023

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ПРИНЦИП ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ………….5
1.1. Місце права на захист в системі принципів та засад кримінального
процесу…………………………………………………………………………….5
1.2. Особливості та гарантії захисту у кримінальному судочинстві…………..8
РОЗДІЛ 2. ЗАХИСНИК У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ………………
11
2.1. Поняття, значення та роль захисника………………………………………
11
2.2. Участь захисника у кримінальному провадженні…………………………
13
РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА
ЗАХИСТ………………………………………………………………………….18
3.1. Досвід Європейського Союзу у забезпеченні права на захист……………
18
3.2. Досвід міжнародних інституцій у забезпеченні права на захист…………
20
ВИСНОВОК……………………………………………………………………..23
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….26

2
 ВСТУП

Актуальність теми курсової роботи. Питання прав людини протягом

століть займають важливе місце в правових системах різних держав світу.
Право на захист є одним із основоположних прав людини, забезпечених
наразі багатьма міжнародними нормативно-правовими актами, а також
національними законодавствами держав. Україна не є винятком,
законодавство української держави також закріплює право осіб на захист.
Важливим залишається місце реального забезпечення даного права особливо
в кримінальному судочинстві, де без даного права фактично неможливо
забезпечити законне судочинство. Тому постає низка питань щодо
забезпечення права на захист: його особливості та місце серед засад
кримінального процесуального права, визначення осіб, які можуть бути
залучені до захисту, а також досвід світової арени в забезпеченні права на
захист. Саме через це забезпечення права на захист є актуальною темою для
дослідження.
Об’єкт дослідження – кримінально-процесуальні правовідносини.
Предмет дослідження – право на захист та його забезпечення в
кримінальному судочинстві.
Метою курсової роботи є висвітлення поняття, особливостей та
гарантій забезпечення права на захист.

3
 Для виконання сформульованої мети дослідження, було
поставлено наступні завдання:
1. Визначити поняття та місця права на захист в кримінальному
процесі.
2. Виокремити особливостей та гарантій забезпечення права на захист в
кримінальному судочинстві.
3. Дослідити значення та роль захисника.
4. Розглянути участь захисника у кримінальному провадженні.
5. Проаналізувати міжнародні стандарти забезпечення права на захист.
Структура роботи дослідження складається зі вступу, трьох головних
розділів, що мають підрозділи, висновків та списку використаних джерел.

4
 РОЗДІЛ 1. ПРИНЦИП ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ЗАХИСТ.

1.1. Місце права на захист в системі принципів та засад

кримінального процесу.

Законодавчо та історично склалося так, що кожна

галузь права наділена своїми особливими принципами та загальними
засадами. Основоположними засадами правової системи України звичайно є
ті, що закріплюються в Конституції України, стаття 129 передбачає такі
засади судочинства, як:
1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
2) забезпечення доведеності вини;
3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у
доведенні перед судом їх переконливості;
4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;
5) забезпечення обвинуваченому права на захист;
6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними
засобами;
7) розумні строки розгляду справи судом;
8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених
законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;
5
 9) обов’язковість судового рішення [1].
Кримінально-процесуальне право, як самостійна галузь правової
системи України, також має основоположні принципи. І хоча законодавець
надає поняття саме загальних засад, з правових норм також помітна їх
принциповість та фундаментальність. Засади кримінально-процесуального
права – це закріплені в правових нормах вихідні положення, що відбивають
панівні в державі політичні та правові ідеї і визначають сутність організації і
діяльності компетентних державних органів щодо досудового розслідування і
судового розгляду кримінальних справ [2]. Звичайно, що для визначення
треба звернутися до Кримінального процесуального кодексу України, стаття
7 - Загальні засади кримінального провадження, якого передбачає доволі
вичерпний перелік:
1) верховенство права;
2) законність;
3) рівність перед законом і судом;
4) повага до людської гідності;
5) забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
6) недоторканність житла чи іншого володіння особи;
7) таємниця спілкування;
8) невтручання у приватне життя;
9) недоторканність права власності;
10) презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;
11) свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких
родичів та членів сім’ї;
12) заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за
одне і те саме правопорушення;
13) забезпечення права на захист;
14) доступ до правосуддя та обов’язковість судових рішень;
15) змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у
доведенні перед судом їх переконливості;
6
 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів;
17) забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи
бездіяльності;
18) публічність;
19) диспозитивність;
20) гласність і відкритість судового провадження та його повне
фіксування технічними засобами;
21) розумність строків;
22) мова, якою здійснюється кримінальне провадження [3].
Можна прослідити, що обидва згаданих нормативно-правових акти
містять доволі ідентичні принципи, тільки кримінально-процесуальний закон
перелік доповнює. Але як мінімум один принцип залишається незмінним –
принцип забезпечення права на захист. Даний принцип є надзвичайно
важливим у кримінальному провадженні. Спираючись на норми закону
можна надати таке визначення забезпечення права на захист – правове
положення, згідно з яким посадові особи, котрі здійснюють кримінальне
провадження, зобов’язані забезпечити сукупність процесуальних прав,
завдяки яким особи отримують можливість захищатися від підозри чи
обвинувачення. Спочатку слід визначити, кому саме забезпечується дане
право на захист - підозрюваному, обвинуваченому, виправданому,
засудженому. Крім того, право на захист являє собою сукупність
суб'єктивних процесуальних засобів, використовуючи які він може
протистояти висунутому проти нього звинувачення: знати, в чому він
обвинувачується; оскаржувати участь в скоєнні злочину; спростовувати
обвинувальні докази; наполягати на зміні обвинувачення; подавати докази
пом'якшення його відповідальності; захищати інші законні інтереси [4].
Забезпечення права на захист складається з процесуальних засобів, які
реально надані в ході провадження у справі суб'єктам кримінального процесу
для захисту своїх інтересів від підозри або обвинувачення. Сам

7
процесуальний закон у статті 20 КПК України визначає також те, в чому
полягає саме право на захист, а саме у:
- наданні можливості надати усні або письмові пояснення з приводу
підозри чи обвинувачення
- праві збирати і подавати докази, брати особисту участь у
кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника,
а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені Кримінальним
процесуальним кодексом України.
Саме роз’яснення та забезпечення права на захист та його складових в
першу чергу реалізується слідчим, прокурором, слідчим суддею та судом.
Більш того, має бути забезпечене право на кваліфіковану правову допомогу з
боку обраного або призначеного захисника [5].

1.2. Особливості та гарантії захисту у кримінальному судочинстві.

Захист в кримінальному процесі є основним напрямком діяльності

підозрюваних (обвинувачених) і їхніх захисників, а також інших
представників сторони захисту, спрямованих на повне або часткове
спростування підозри чи обвинувачення, виявлення обставин, що можуть
бути використані на користь підозрюваного (обвинуваченого). Можна
виділити деякі функції захисту у кримінальному процесі:
1 - заперечення по суті підозри і обвинувачення в цілому;
2 - заперечення окремих пунктів підозри і обвинувачення;
3 - заперечення кваліфікації;
4 - давання іншого трактування дій підзахисного, не заперечуючи
обвинувачення;
5 - звернення органів досудового розслідування, прокуратури і суду на
обставини, що пом’якшують вину;
6 - наполягання на недостатності доказів, якими обґрунтовується
підозра (обвинувачення) [6].
8
 Важливим моментом також є самі засади, які є основоположними для
права на захист та його забезпечення:
- Почати слід з того, що мають бути заборонені будь-які дії чи рішення,
що обмежували б право на захист особи, переслідуваної у вчиненні
кримінального правопорушення
- Особи також є вільними при виборі захисника, а також у виборі
способу та засобу захисту
- Кожна особа, яка переслідується у вчиненні кримінального
правопорушення, має право як активно, так і пасивно захищатись від
підозріння (обвинувачення)
- Цікавою особливістю є те, що особа, переслідувана у вчиненні
кримінального правопорушення, має право обрати, як одного, так і двох або
більше захисників, і також передбачається право в будь-який момент
відмовитись від захисника або замінити його іншим
- Що стосується самого захисника, він не вправі відмовитись від
надання особі, переслідуваній у вчиненні кримінального правопорушення,
необхідної юридичної допомоги та від виконання обов’язків захисника (за
винятком випадків, передбачених законом), і звичайно, будь-який захисник
не вправі вчиняти дій, які б могли зашкодити інтересам особи,
переслідуваної у вчиненні кримінального правопорушення, або так чи інакше
розцінені останнім, як дії, що слугують на користь сторони обвинувачення
[6].
Доктринальний аналіз ст. 20 Кримінального процесуального кодексу
України свідчить про те, що забезпечення права на захист передбачає три
форми його реалізації:
- самостійна реалізація підозрюваним, обвинуваченим, виправданим,
засудженим права на захист, а саме: право надавати усні або письмові
пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати
докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні;
- користування правовою допомогою захисника;
9
 - наявність у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду обов’язку
сприяти підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому в
реалізації права на захист шляхом роз’яснення йому прав та забезпечення
права на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або
призначеного захисника.
Змістом принципу кримінального процесу забезпечення права на
захист є система процесуальних гарантій, які закріплені в законі і направлені
на те, щоб підозрюваний, обвинувачений, підсудний могли реалізувати
надане їм право і таким чином відстоювати свої законні інтереси в ході
кримінального судочинства. Ці гарантії включають в себе:
– закріплені в законі норми щодо прав підозрюваного, обвинуваченого,
підсудного, за допомогою яких вони можуть самостійно здійснити своє право
на захист(індивідуальний захист);
– закріплені в законі норми щодо права користуватися правовою
допомогою захисника у кримінальному процесі, зокрема і безоплатно
(професійний захист);
– закріплені в законі обов’язки суб’єктів, які ведуть кримінальний
процес, що сприяють реалізації права підозрюваного, обвинуваченого,
підсудного на захист(службовий захист);
– закріплені в законі принципи кримінального процесу,
недотримання яких порушує право на захист і обов’язково тягне скасування
процесуальних рішень;
– встановлений в законі процесуальний порядок здійснення
провадження у кримінальній справі, за допомогою якого досягається
реалізація завдань кримінального судочинства [7].

10
 РОЗДІЛ 2. ЗАХИСНИК У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ.

2.1. Поняття, значення та роль захисника.

Захист в кримінальному провадженні, як вже було зазначено раніше

може здійснюватися певною категорією осіб. Дані особи зазначені в статті 22
КПК України, ними може бути підозрюваний, обвинувачений, законний
представник підозрюваного або обвинуваченого та захисник. Перед тим, як
з’ясувати поняття та роль захисника, слід зазначити, хто є законним
представником особи та може від її імені проводити захист. Стаття 44 КПК
України зазначає, якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або
особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено
дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його
законний представник. Як законні представники можуть бути залучені
батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни чи піклувальники
особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники
органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням
яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Для
того, щоб залучити таку особу, слідчий, прокурор виносить постанову, а
слідчий суддя, суд - постановляє ухвалу, копія якої вручається законному
11
представнику. Під час всього кримінального провадження законний
представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він
представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється
безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена
представнику [3].
Кримінальний процесуальний кодекс України у статті 45 надає чітке
визначення захисника у кримінальному процесі - адвокат, який здійснює
захист підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для
повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не
повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого,
виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових
заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх
застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання
про видачу іноземній державі (екстрадицію). Такий захисник може бути
наданий особі за дорученням Центру безкоштовної правової допомоги, якщо
він надається державою, або може бути укладено доручення іншого учасника
кримінального процесу на платній основі. Тоді адвокат може до надання
послуг, перелік яких є доволі вичерпним:
1 – надання консультацій – допомога у роз’ясненні та надання порад з
юридичних питань справи;
2 – складання документів – написання і подача за місцем призначення
заяв, запитів, позовів, заперечень, апеляцій, касацій, скарг на неправомірні дії
посадових осіб; крім цього можливе отримання необхідних довідок, виписок,
протоколів, копій, відповідей на раніше подані звернення;
3 – послуги для свідків – інформаційні, медіація, захист викривачів з
корупційних правопорушень;
4 – представництво – вчинення певних процесуальних дій від імені та /
або в інтересах потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
5 – супровід засуджених – юридична допомога під час відбування
покарань;
12
 6 – і одна з найголовніших послуг – захист - комплекс заходів,
спрямованих на охорону прав і свобод підозрюваних, обвинувачених,
підсудних, а також осіб, які після підтвердження їх провини можуть бути
видані іншій державі (екстрадицію), піддані примусовому лікуванню або
направлені для відбування покарання в колонію для неповнолітніх [8].
Виходячи з цього роль адвоката в кримінальному процесі можна
охарактеризувати як:
- забезпечення дотримання законних інтересів особи на всіх етапах
провадження;
- здійснення представництва та посередництва між підзахисним і
правоохоронною системою;
- взаємодія від імені довірителя з державними і муніципальними
установами, організаціями, фізичними особами;
- надання всебічною правової підтримки з метою зменшити негативні
наслідки за підсумками розгляду справи.

2.2. Участь захисника у кримінальному провадженні.

Під час здійснення своїх робочих обов’язків адвокат (захисник)

повинен:
1 - дотримуватися Правил адвокатської етики;
2 - дотримуватися принципів законності, верховенства права,
незалежності та
конфіденційності;
3 - уникати конфлікту інтересів;
4 - діяти в межах повноважень, передбачених договором;
5 - не порушувати обумовлені особою обмеження (в тому числі щодо
реалізації тих чи інших процесуальних дій) [8].

13
 Слід звернути увагу на важливість закріплення відносин між
захисником та особою, яка потребує захисту. До документів, які
підтверджують повноваження на представництво, можна віднести:
1) свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю,
ордер та договір із захисником, або дорученням органу (установи),
уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги – якщо
представником є особа, яка має право бути захисником у кримінальному
провадженні;
2) копію установчих документів юридичної особи – якщо
представником є керівник юридичної
особи чи інша уповноважена законом або установчими документами
особа;
3) довіреність – якщо представником є працівник юридичної особи, яка
є учасником провадження [9].
Захисник не є суб’єктом владних повноважень, однак захисник є
представником підзахисного, діє від його імені та має адвокатський статус.
Тому, окрім прав, передбачених КПК України, захисник користується
правами, які передбачені Законом України “Про адвокатуру та адвокатську
діяльність”, реалізація яких надає можливість забезпечувати правовий захист
особи. КПК України наділяє адвоката (захисника) правами, якими володіє
підзахисний, а також особливим процесуальним статусом, в основі якого –
законні інтереси особи, які встановлюють правові межі діяльності захисника.
Із цього випливає найважливіша особливість правового статусу захисника,
яка полягає в тому, що права захисника є похідними від прав особи, щодо
якої він здійснює захист, а захисник є суб’єктом обов’язку доказування усіх
сприятливих для підзахисного обставин кримінального провадження, але цей
обов’язок може обмежити лише підзахисний [10].
Зрозуміло, що законодавством України передбачені права та обов’язки
захисника. Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність у статті
20 надає право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами
14
адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні
для належного виконання договору про надання правової допомоги. Серед
таких прав:
- звертатися з адвокатськими запитами до органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб;
- представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб,
права та інтереси юридичних осіб;
- ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з
необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами;
- складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та
подавати їх у встановленому законом порядку;
- доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових
осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані
відповіді на ці клопотання і скарги;
- бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях
колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;
- збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази;
- застосовувати технічні засоби, фіксувати процесуальні дії, в яких він
бере участь;
- посвідчувати копії документів у справах, які він веде;
- одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що
потребують спеціальних знань;
- користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та
іншими законами [11].
КПК України додає захисникам право відмовитися від виконання своїх
обов’язків у конкретних випадках:
1) якщо є обставини, які згідно виключають його участь у
кримінальному провадженні;
2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним
способу захисту, за винятком випадків обов’язкової участі захисника;
15
 3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов
укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у
систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог
цього Кодексу тощо;
4) якщо він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації
для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо
складним [3].
Обов’язки захисника викладені в статті 47 КПК України, відповідно до
них захисник:
- зобов’язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим
Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання
прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та
з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення,
пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного,
обвинуваченого;
- зобов’язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за
участю підозрюваного, обвинуваченого (у разі неможливості завчасно
повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора,
слідчого суддю, суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою),
уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і
цей орган (установу)).
- без згоди підозрюваного, обвинуваченого не має права розголошувати
відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному
провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом
таємницю [3].
Наступним важливим моментом є обов’язковість залучення захисника
в кримінальному провадженні (стаття 52 КПК України). Вона має місце
щодо:
1 - особливо тяжких злочинів,

16
 2 - щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні
кримінального правопорушення у віці до 18 років або стосовно яких
передбачається застосування примусових заходів виховного характеру,
3 - щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі,
сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права,
4 - щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне
провадження,
5 - щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових
заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування,
6 - щодо реабілітації померлої особи,
7 - щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове
розслідування або спеціальне судове провадження,
8 - у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи
обвинуваченим про визнання винуватості.
Додатково слід вказати, що має місце і залучення захисника для
проведення окремої процесуальної дії, передбачене статтею 53 КПК України.
І також варто звернути на правила участі захисника у кримінальному
провадженні. Дані правила містяться в статті 46 КПК України. По-перше, це
норма про те, що захисник не має права взяти на себе захист іншої особи або
надавати їй правову допомогу, якщо це суперечить інтересам особи, якій він
надає або раніше надавав правову допомогу [12].
Крім того, у захисника є право брати участь у проведенні допиту та
інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного,
обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним зустріч без
дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту - мати такі
зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові,
неробочі дні. Тут слід звернути увагу на зустрічі особи з захисником, такі
зустрічі мають бути конфіденційними, аудіо фіксація заборонена, а відео
фіксація моє бути відкритою, без фіксації документів та за повідомлення усіх
присутніх осіб. І додати слід те, що на таких зустрічах може бути не більше
17
двох захисників особи ( а всього одночасно брати участь у судовому розгляді
можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого) [13].

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА

НА ЗАХИСТ.

3.1. Досвід Європейського Союзу у забезпеченні права на захист.

Європейський Союз працює над забезпеченням захисту

основоположних прав усіх осіб, в тому числі і загальних прав підозрюваних і
обвинувачених. Спільні мінімальні стандарти для держав-членів
Європейського Союзу необхідні для того, щоб судові рішення, ухвалені
однією країною, визнавали інші. Щоб перетворити цю сферу правосуддя на
основі взаємного визнання та взаємної довіри в реальність, Європейська
комісія постійно працює над зміцненням прав громадян у кримінальному
судочинстві. А отже при розробці та впровадженні кримінального
законодавства для ЄС важливо знайти правильний баланс між заходами, які
захищають права підозрюваних і обвинувачених, з одного боку, та
сприянням розслідуванню та переслідуванню злочинів, з іншого боку [14].
18
 На сьогоднішній день в цій діяльності досягнуто значного прогресу,
оскільки ЄС ухвалив 6 директив щодо процесуальних прав підозрюваних і
обвинувачених, як зазначено в програмі 2009 року. ЄС встановив правила
щодо:
- права на інформацію, яке діє в ЄС з 2 червня 2014 року,
- права на усний та письмовий переклад, яке діє в ЄС з 27 жовтня 2015
року,
- права мати адвоката, яке діє в ЄС з 27 листопада 2016 року,
- права вважатися невинуватим і бути присутнім на суді,
- спеціальних гарантій щодо дітей, підозрюваних та обвинувачених у
кримінальному провадженні,
- права на правову допомогу.
Говорячи про законодавче закріплення питання забезпечення захисту
слід перш за все звернутися до Європейської конвенції з прав людини. Стаття
6 цієї конвенції, що має назву: «Право на справедливий суд» передбачає такі
положення:
1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи
упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим
законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного
характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти
нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується
публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань
протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі,
громадського порядку чи національної безпеки в демократичному
суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист
приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо
необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може
зашкодити інтересам правосуддя.

19
 2. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального
правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде
доведено в законному порядку.
3. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення
має щонайменше такі права:
1) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього
мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього;
2) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту;
3) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу
захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів
для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу
безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя;
4) допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а
також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й
свідків обвинувачення;
5) якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не
розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача [15].
Майже всі зусилля розвитку законодавства Європейського Союзу
наразі були зосереджені на праві на справедливий суд. Це випливає зі ст. 82
Договору про функціонування Європейського Союзу («права осіб у
кримінальному процесі»). Права осіб можуть також охоплювати право на
приватне життя, свободу, власність тощо – і, таким чином, торкатися таких
питань, як процесуальні гарантії повноважень щодо проведення розслідувань
або навіть незалежності суду. Тут поняття прав на захист починає збігатися з
пов’язаними поняттями, такими як права людини, основні права,
процесуальні гарантії [16].
Ще одним законодавчим актом Європейського Союзу, що закріплює
право на захист є Хартія Європейського Союзу про основоположні права.
Стаття 48 - Презумпція невинуватості та право на захист, передбачає
наступне:
20
 1. Кожна людина, яка була притягнута до відповідальності, буде
вважатися невинною доти, доки не буде доведено її провину відповідно до
закону.
2. Гарантується повага до прав на захист кожного, кому пред’явлено
обвинувачення [17].

3.2. Досвід міжнародних інституцій у забезпеченні права на захист.

У розгляді питання забезпечення права на захист на міжнародному

рівні слід обов’язково звернутися до Організації Об’єднаних Націй, в якій
було створено спеціальний Міжнародний механізм для кримінальних
трибуналів. Реалізацію цього механізму можна прослідкувати у всесвітньо-
відомих трибуналах.
Один із них - Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії -
Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за
серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, здійснені на
території колишньої Югославії з 1991 року, був створений Радою Безпеки
ООН 25 травня 1993 року на основі резолюції № 827 Ради Безпеки ООН [18].
Та другий - Міжнародний трибунал щодо Руанди - допоміжний орган
Організації Об'єднаних Націй, заснований для судового переслідування осіб,
відповідальних за геноцид, вчинений на території Руанди або ж злочини,
вчинені громадянами Руанди, але на території сусідніх країн у період з 1
січня 1994 року по 31 грудня 1994 року [19].
Успіх і довіра до зазначених трибуналів, а також до Механізму
значною мірою залежали від вирішальної ролі, яку відіграє компетентний і
надійний захист у забезпеченні права обвинуваченого на справедливий
судовий розгляд і в дотриманні принципу рівності сторін між
обвинуваченням і захистом. Право на справедливий суд є фундаментальним
правом людини та базовим принципом кримінального судочинства.

21
 Усі підозрювані та обвинувачені особи, які постають перед
Механізмом, а також усі особи, затримані в рамках його повноважень, мають
право бути представленими захисником. Відповідно, якщо обвинувачений
бажає, щоб його представляв захисник, обвинувачений може або взяти
власного захисника, або, якщо Секретар визнає його незаможним, йому буде
призначено його за рахунок Механізму. Це та інші основоположні права
обвинуваченого закріплені в статті 19 Статуту Механізму та далі
регулюються Правилами процедури доказування та Директивою про
призначення захисника, забезпечення ефективної та високоякісної правової
допомоги, яка надається обвинуваченому. І хоча після завершення розгляду
справи не існує права на правову допомогу, Реєстрація Механізму формально
визнає адвокатів, які діють від імені засудженої особи [20].
Як зазначено вище, обвинувачені, які доводять, що не можуть
дозволити собі повністю або частково оплатити захисника, мають право на
призначення захисника, оплачуваного Механізмом. У рамках надання
правової допомоги Механізм також забезпечує винагороду допоміжного
персоналу, який допомагає призначеному захиснику. Якщо обвинувачений
має можливість частково оплатити адвоката, Механізм покриває лише ту
частину витрат на захист, яку обвинувачений не може понести. Проте, перш
ніж захисник може бути призначений незаможним (або частково
незаможним) обвинуваченим, вони повинні отримати дозвіл на практику в
Механізмі. Ця система правової допомоги гармонізує та ґрунтується на
практиці та політиці Міжнародних трибуналів по Югославії та Руанди [20].
Крім того, обвинувачений може вибрати
представляти себе особисто. Якщо Палата, яка розглядає справу, визнає
право обвинуваченого на самопредставництво та дозволяє обвинуваченому
здійснювати свій власний захист, Механізм (через Секретаря) забезпечує
надання належних умов, щоб обвинувачений мав змогу скористатися цим
правом ефективно.

22
 ВИСНОВОК

Серед загальних засад кримінального провадження важливе місце

посідає принцип забезпечення права на захист, фактично це - правове
положення, згідно з яким посадові особи, котрі здійснюють кримінальне
провадження, зобов’язані забезпечити сукупність процесуальних прав,
завдяки яким особи отримують можливість захищатися від підозри чи
обвинувачення. Захист у кримінальному процесі виконує низку функцій:
заперечення підозри та обвинувачення в цілому, їх окремих пунктів і

23
кваліфікації, наполягання на недостатності доказів, інше трактування дій
підзахисної особи, звернення на обставини, що пом’якшують вину.
Гарантіями ж забезпечення права на захист виступають: закріплені в
законі норми щодо прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, за
допомогою яких вони можуть самостійно здійснити своє право на
захист(індивідуальний захист), норми щодо права користуватися
правовою допомогою захисника у кримінальному процесі, зокрема і
безоплатно (професійний захист), обов’язки суб’єктів, які ведуть
кримінальний процес, що сприяють реалізації права підозрюваного,
обвинуваченого, підсудного на захист(службовий захист), принципи
кримінального процесу, недотримання яких порушує право на захист і
обов’язково тягне скасування процесуальних рішень, процесуальний
порядок здійснення провадження у кримінальній справі, за допомогою
якого досягається реалізація завдань кримінального судочинства.
Сам захист може здійснюватися підозрюваним, обвинуваченим,
законним представником підозрюваного або обвинуваченого та захисником.
Звернути увагу слід саме на захисника в кримінальному процесі – це адвокат,
який здійснює захист підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо
доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального
правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю,
обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої
передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного
характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи,
стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі
(екстрадицію). Адвокат, який надається за дорученням Центру безкоштовної
правової допомоги або оплачується особою, надає такі послуги, як:
консультування, представництво, складання документів, надання послугів
для свідків та засуджених, і звичайно послуга захисту.

24
 Кримінальний процесуальний кодекс України та Закон України Про
адвокатуру та адвокатську діяльність надають вичерпний перелік прав та
обов’язків захисника.
Та крім того, слід враховувати і міжнародні стандарти забезпечення
права на захист. За приклад, перш за все, можна взяти законодавство
Європейського Союзу. Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини, що
має назву: «Право на справедливий суд» у частині 3 передбачає право
кожного, хто є обвинуваченим, захищати себе особисто чи використовувати
юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком
достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати
таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя,
допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також
вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків
обвинувачення.
Ще одним законодавчим актом Європейського Союзу, що закріплює
право на захист є Хартія Європейського Союзу про основоположні права.
Стаття 48 - Презумпція невинуватості та право на захист, передбачає
наступне:
1. Кожна людина, яка була притягнута до відповідальності, буде
вважатися невинною доти, доки не буде доведено її провину відповідно до
закону.
2. Гарантується повага до прав на захист кожного, кому пред’явлено
обвинувачення.
Також слід звернути увагу, що на міжнародній арені навіть було
створено Міжнародний механізм для кримінальних трибуналів, застосований
в Міжнародних трибуналах щодо колишньої Югославії та Руанди. Усі
підозрювані та обвинувачені особи, які постають перед Механізмом, мають
право бути представленими захисником. Відповідно, якщо обвинувачений
бажає, щоб його представляв захисник, обвинувачений може або взяти
власного захисника, або, якщо Секретар визнає його незаможним, йому буде
25
призначено його за рахунок Механізму. Це та інші основоположні права
обвинуваченого закріплені в статті 19 Статуту Механізму та далі
регулюються Правилами процедури доказування та Директивою про
призначення захисника, забезпечення ефективної та високоякісної правової
допомоги, яка надається обвинуваченому. Крім того, обвинувачений може
вибрати представляти себе особисто. Якщо Палата, яка розглядає справу,
визнає право обвинуваченого на самопредставництво та дозволяє
обвинуваченому здійснювати свій власний захист, Механізм (через
Секретаря) забезпечує надання належних умов, щоб обвинувачений мав
змогу скористатися цим правом ефективно.
Підсумовуючи, можна визначити, що право на захист закріплюється на
тільки національним законодавством України, а і міжнародними нормативно-
правовими актами, що ще раз підкреслює важливість забезпечення даного
права. Існує дійсно чіткий та справедливий надання права на захист та
гарантій його забезпечення, що дійсно допомагає обвинувачуваним та
підозрюваним особам отримувати необхідний захист під час кримінального
процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

26
 2. Засади кримінального процесу [Електронний ресурс]. – 2014. –
Режим доступу до ресурсу: http://jure.in.ua/tema-3-zasady-kryminalnogo-
protsesu/.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text.
4. Постанова ВС щодо забезпечення права на захист і форм його
реалізації [Електронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу до ресурсу:
https://yur-gazeta.com/golovna/postanova-vs-shchodo-zabezpechennya-prava-na-
zahist-i-form-yogo-realizaciyi.html.
5. Принцип забезпечення підозрюваному і обвинуваченому права на
захист [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://stud.com.ua/53941/pravo/printsip_zabezpechennya_pidozryuvanomu_obvin
uvachenomu_prava_zahist.
6. Черненко А. П. Захист у кримінальному процесі / Шиян А.Г. –
Дніпро, 2020.
7. Юркова Г. В. Принцип забезпечення права на захисту кримінальному
процесі: його змісту гарантії дотримання [Електронний ресурс] – 2005. –
Режим доступу до ресурсу: http://pd.onu.edu.ua/article/view/220017/219772.
8. Турій А. Адвокат в кримінальному процесі: його права, роль і
обов’язки [Електронний ресурс] / А. Турій. – 2020. – Режим доступу до
ресурсу: https://turii.com.ua/publikatsii/advokat-v-kriminalnomu-procesi-jogo-
prava-rol-i-obov-yazki/.
9. Машика В. П. РОЛЬ ЗАХИСНИКА У ЗДІЙСНЕННІ
ПРЕДСТАВНИЦТВА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ //
Кримінальне право та кримінологія. – С. 186–187.
10. Сибірна Р. Процесуальний статус захисника у кримінальному
провадженні / Р. Сибірна, С. Гап'як. // Вісник Національного університету
“Львівська політехніка”. Серія: “Юридичні науки”. – 2021. – С. 207–213.
11. Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text.
27
 12. Загальні правила участі захисника у кримінальному провадженні
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://pidru4niki.com/1849061849214/pravo/zagalni_pravila_uchasti_zahisnika_k
riminalnomu_provadzhenni.
13. Порядок залучення захисника в кримінальному провадженні
[Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу:
https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%8F
%D0%B4%D0%BE%D0%BA_%D0%B7%D0%B0%D0%BB
%D1%83%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_
%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA
%D0%B0_%D0%B2_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC
%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D0%BC
%D1%83_%D0%BF%D1%80%D0%BE
%D0%B2%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96.
14. Rights of suspects and accused [Електронний ресурс] // European
Commission – Режим доступу до ресурсу:
https://commission.europa.eu/strategy-and-policy/policies/justice-and-
fundamental-rights/criminal-justice/rights-suspects-and-accused_en.
15. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод
(Європейська конвенція з прав людини):
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text.
16. Treaty on the Functioning of the European Union: https://eur-
lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=celex%3A12012E%2FTXT.
17. Хартія Європейського Союзу про основоположні права:
https://ccl.org.ua/posts/2021/11/hartiya-osnovnyh-prav-yevropejskogo-soyuzu/.
18. Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії [Електронний
ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C
%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD
%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BD
%D0%B0%D0%BB_%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE_%D0%BA
28
%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D1%97_
%D0%AE%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB
%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%97.
19. Міжнародний трибунал щодо Руанди [Електронний ресурс] –
Режим доступу до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C
%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD
%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D1%80%D0%B8%D0%B1%D1%83%D0%BD
%D0%B0%D0%BB_%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE_
%D0%A0%D1%83%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B8.
20. The Right to a Defence [Електронний ресурс] // UNITED NATIONS
International Residual Mechanism for Criminal Tribunals – Режим доступу до
ресурсу: https://www.irmct.org/en/about/defence.

29