1.

Джерелами цивільного процесуального права є:

1. Конституція України — закріплює найважливіші принципи судочинства. Конституційні норми
мають пріоритет при нормотворчості й правозастосуванні.
2. Цивільний процесуальний кодекс України, що є основним джерелом норм цивільного
процесуального права, оскільки містить норми, що визначають завдання і принципи
цивільного процесу, положення загальної частини статичного характеру, а також розгорнуті
процесуальні регламенти, що відображають динаміку діяльності суду й інших учасників
судочинства.
3. Інші закони України, що містять процесуальні норми («Про судоустрій і статус суддів», «Про
третейські суди», «Про міжнародне приватне право», «Про прокуратуру», «Про міжнародний
комерційний арбітраж», «Про місцеве самоврядування в Україні»).
4. Підзаконні нормативно-правові акти: Укази Президента України, акти Уряду України,
міністерств та відомств.
5. Рішення Конституційного Суду України. Згідно зі статтею 151-2 Конституції України,
Конституційний Суд України постановляє рішення, які обов'язкові до виконання на території
України, остаточні й не можуть бути оскаржені.
6. Міжнародні угоди і договори, що визначають взаємну правову допомогу держав по цивільних
справах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (наприклад, Гаазька
конвенція з питань цивільного процесу 1954 року).

2. Провадження- це комплекс процесуальних дій, спрямованих на розгляд і

вирішення певної категорії цивільних справ.
Основні стадії:

1. відкриття провадження у справі;

2. провадження в справі до судового розгляду;
3. судовий розгляд в суді першої інстанції;
4. провадження в апеляційній інстанції;
5. провадження в касаційній інстанції;
6. провадження у зв'язку з виключними обставинами;
7. провадження у зв'язку з нововиявленйми обставинами;
8. виконавче провадження.

3. Метод

Під методом цивільного процесуального права слід розуміти сукупність закріплених у

нормах цивільного процесуального права способів та засобів впливу на відносини, які
регулюються цією галуззю права, та поведінку їх суб'єктів.

Метод цивільного процесуального права за змістом є імперативно-диспозитивним. Він

обумовлюється властивостями предмета цивільного процесуального права, правовим
становищем суб'єктів цивільних процесуальних відносин та особливістю юридичних фактів,
від яких залежить виникнення, розвиток та припинення цивільних процесуальних
правовідносин.
Імперативний характер впливу на поведінку суб'єктів цивільних процесуальних відносин
закріплюється у нормах права, що встановлюють зобов'язання, заборону і примус.
Зобов'язання передбачає необхідність конкретної активної поведінки суб'єкта цивільних
процесуальних відносин. Заборона виявляється у забороні виконувати (вчиняти) певні дії.
Примус - у впливі, спрямованому на забезпечення виконання правил окремих норм
цивільного процесуального права. Імперативний спосіб визначається процесуально-правовим
становищем суду та учасників цивільного процесу.

Диспозитивний характер означає дозвіл і право суб'єктів цивільних процесуальних

правовідносин на відповідну поведінку в межах, встановлених нормами цивільного
процесуального права. Спосіб дозволу закріплюється в нормах, що визначають
процесуально-правове становище сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, та
діяльність яких характеризується принципом диспозитивності.

Імперативні основи методу цивільного процесуального права проявляються в наступному:

 процесуальні норми забезпечують чільне положення суду як органу влади;

 у якості основних юридичних фактів виступають владні процесуальні дії суду;
 цивільне процесуальне право забезпечує суду право контролю за діями сторін;
 цивільний процес ґрунтується на суворо визначеному процесуальному порядку
здійснення правосуддя - цивільній процесуальній формі.

Диспозитивні основи проявляються в основному в наступному:

 рівність сторін у тих можливостях, які надані ним для захисту своїх прав і інтересів;
 свобода використання цих прав. Суб'єкти цивільного процесуального права вправі
здійснювати або не здійснювати свої права;
 система гарантій прав суб'єктів цивільного процесу.

Система

Система цивільного процесуального права - сукупність цивільних процесуальних норм, що

регулюють правосуддя в цивільних справах, і завдань цивільного судочинства, що
забезпечують виконання, і складається із двох частин: загальної й особливої. Загальна
частина включає основні положення: склад учасників, систему захисту їхніх процесуальних
прав, предметну компетенцію суду, строки, видатки, судове доказування і його засоби.
Загальна частина будується в точній відповідності із Загальними положеннями ЦПК України.
Особлива частина регламентує рух справи по процесуальних стадіях судочинства від
порушення до завершення цивільної процесуальної діяльності. У цій частині виділяються
позовне, наказне і окреме провадження суду першої інстанції, а також провадження по
перегляду судових рішень, ухвал і          постанов у апеляційних, касаційних провадженнях і у
зв'язку з винятковими чи нововиявленими обставинами.

4. Стадії цивільного процесу

 відкриття провадження у справі;

провадження в справі до судового розгляду;

судовий розгляд в суді першої інстанції;

провадження в апеляційній інстанції;

провадження в касаційній інстанції;

провадження у зв'язку з виключними обставинами;

провадження у зв'язку з нововиявленйми обставинами;

виконавче провадження.

5. Цивільний процес - це система правових норм, які регулюють діяльність і пов’язані з

нею процесуальні відносини суду та інших учасників судової справи, що виникають при
здійсненні правосуддя за цивільними справами.

Цивільне процесуальне право - сукупність правових норм, що регулюють порядок

розгляду і вирішення судом цивільних справ, тобто правосуддя в цивільних справах.

Цивільне судочинство - це врегульований нормами цивільного процесуального права

порядок розгляду і вирішення окремих категорій цивільних справ.

Наказне провадження - це вид провадження у цивільному судочинстві, за якого судом

вирішується справа про стягнення з боржника на підставі судового наказу грошових коштів на
користь особи (стягувача), яка має право вимоги без проведення судового засідання.

Позовне провадження - вид провадження у судовому процесі, у якому розглядається

спір двох сторін (позивача та відповідача), який виникає з цивільних, житлових, земельних,
сімейних, трудових відносин.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого

розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних
фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов
здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження
Стадії цивільного процессу - це сукупність процесуальних дій, що вчинюються під час
провадження у цивільній справі та об'єднуються найближчою процесуальною метою.

Цивільно - процесуальна форма - послідовний, визначений нормами цивільного

процесуального права порядок розгляду та вирішення цивільної справи, що включає певну
систему гарантій.