Лекція 1 Основні положення адміністративного судочинства

• Поняття, завдання та основні засади адміністративного судочинства

• Система адміністративних судів України.
• Законодавство про адміністративне судочинство
• Право звернення до суду та способи судового захисту
«Логотип прав людини» (силует руки та птаха) урочисто оприлюднений в Нью-
Йорку 23 вересня 2011 року. Символ долоні, подібної до голуба приніс перемогу
сербському дизайнеру Предграду Стакісу. Логотип символізує здатність людей
згуртуватися і разом змінити світ.
1.Поняття, завдання та основні засади адміністративного судочинства
Адміністративне судочинство – діяльність адміністративних судів щодо
розгляду і вирішення адміністративних справ в порядку, визначеному Кодексом
адміністративного судочинства України (КАСУ) п.5 ч.1 ст. 4 КАСУ.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та
своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою
ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів
юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (далі – СВП)
(ч. 1 ст. 2 КАСУ)
Суб’єкт владних повноважень (СВП)- орган державної влади (у тому числі
без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи
службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними публічно-владних
управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання
делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст. 4)
2. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є
(ч. 3 ст. 2 КАСУ):
1) верховенство права (детально ст. 6 КАСУ) (людина, її права та свободи –
найвища цінність; практика Європейського суду з прав людини; гарантоване право
звернення до суду; якість законодавства, яке регулює спірні відносини, не впливає
на вирішення справи.);
2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (ст.8); (Не
може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками
раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного
та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або
іншими ознаками)
3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування
технічними засобами (ст. 10-11, 229 КАСУ);
4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у
справі (ст. 9); (засади змагальності сторін та свобода в наданні ними суду своїх
доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.)
5) обов’язковість судового рішення (ст.14); ( ухвал. від імені України, обов'язк для
виконання всіма за невиконання крим. відповідальність.)
6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи (ст. 13);
7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках,
визначених законом (ст. 13); (Учасники справи, а також особи, які не брали участі
у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або)
обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом
випадках - на касаційне оскарження судового рішення)
8) розумність строків розгляду справи судом (ст. 119, ч. 4 ст. 173, 193); (Суд має
встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. 2. Строк є
розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для
вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства)
.(Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня
відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки
справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на
тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.) .(1. Суд має
розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня
відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого
провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. 2. Суд
розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по
суті.)
9) неприпустимість зловживання процесуальними правами (ст. 45). Наслідки –
залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання; при розподілі
судових витрат; процесуальний примус (попередження, видалення із залу, штраф);
окрема ухвала для адвоката або прокурора;
10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь
яких ухвалене судове рішення (розділ 1, глава 8,ст.ст. 132-143).
2. Система адміністративних судів України.
Конституція ч.5 ст. 125 - з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у
сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Всі суди України утворюють єдину систему (ст. 3 ЗУ «Про судоустрій і статус
суддів»)
Систему судоустрою складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3)
Верховний Суд.
Найвищим судом у системі судоустрою є Верховний Суд.
Для розгляду окремих категорій справ відповідно до ЗУ «Про судоустрій і
статус суддів» в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди.
Єдність системи судоустрою України забезпечується:
1) єдиними засадами організації та діяльності судів;
2) єдиним статусом суддів;
3) обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;
4) єдністю судової практики;
5) обов’язковістю виконання на території України судових рішень;
6) єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;
7) фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;
8) вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського
самоврядування (ст. 17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).
Місцеві адміністративні суди діють на підставі указу Президента «Про
утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі»
16.11.2004 N 1417/2004 із змінами
Адміністративні справи розглядають як I інстанція окружні адміністративні
суди та місцеві загальні суди
як II інстанція - апеляційні адміністративні суди указ Президента
29.12.2017 № 455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та
утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» -
ліквідовано 9 апеляційних судів утворено 8: Ліквідовано житомирський адм.
апеляц. суд.

1) Перший апеляційний адміністративний суд (Донецька та Луганська області, з

місцезнаходженням у містах Донецьку та Краматорську Донецької області)
2) Другий апеляційний адміністративний суд (Полтавська, Сумська, Харківська
області, з місцезнаходженням у м. Харків);
3) Третій апеляційний адміністративний суд (Дніпропетровська, Запорізька,
Кіровоградська області, з місцезнаходженням у м. Дніпро);
4) Четвертий апеляційний адміністративний суд ( АРК і м. Севастополь, з
місцезнаходженням у м. Севастополь);
5) П'ятий апеляційний адміністративний суд (Миколаївська, Одеська, Херсонська
області, з місцезнаходженням у м. Одеса);
6) Шостий апеляційний адміністративний суд (Київська, Черкаська, Чернігівська
області, м. Київ, з місцезнаходженням у м. Києві);
7) Сьомий апеляційний адміністративний суд (Вінницька, Житомирська,
Хмельницька, Чернівецька області, з місцезнаходженням у м. Вінниця);
8) Восьмий апеляційний адміністративний суд (Волинська, Закарпатська, Івано-
Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська області, з місцезнаходженням у
м. Львів).
III інстанція – Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду,
м. Київ
Зміна підсудності (наприклад, Херсонського окружного адміністративного
суду нині Одеський окружний адміністративний суд) розпорядження голови
Верховного Суду. У новій редакції частини сьомої статті 147 ЗУ «Про
судоустрій і статус суддів» передбачено можливість забезпечення належного
функціонування судової влади у випадку виникнення надзвичайних обставин.
Зокрема, у разі неможливості здійснення судом правосуддя може бути
змінено територіальну підсудність судових справ, що розглядаються в такому
суді. Рішення про зміну підсудності ухвалюється Вищою радою правосуддя
за поданням Голови Верховного Суду, а у разі неможливості здійснення
Вищою радою правосуддя своїх повноважень - за розпорядженням Голови
Верховного Суду.

3. Законодавство про адміністративне судочинство

Основні правила (ст.3)
-порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією
HYPERLINK "http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80" HYPERLINK
"http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80"України,
КАСУ та міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана
Верховною Радою України (ВРУ).
-якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана ВРУ,
передбачено інші правила, ніж встановлені КАСУ, застосовуються правила
міжнародного договору.
-провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону,
чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
-закон, який встановлює нові обов’язки, скасовує чи звужує права, належні
учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в
часі.
Джерела права, які застосовуються судом (ст.7)
-суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також
міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана ВРУ. Суд застосовує
інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень
та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
-у разі невідповідності правового акта Конституції HYPERLINK
"http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80"
HYPERLINK "http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80"України, закону України, міжнародному договору, згода на
обов’язковість якого надана ВРУ, або іншому правовому акту суд застосовує
правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного
міжнародного договору України.
НОВЕ, в редакції КАСУ до 15.12.2017р. цих положень не було
1.якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить
Конституції HYPERLINK "http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80" HYPERLINK
"http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80"України, суд
не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції
України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного
Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України
подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до
юрисдикції Конституційного Суду України.
2.У разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує
закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності
такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права
(аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для
визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та
місцевого самоврядування.
4. Право звернення до суду та способи судового захисту
Адміністративний акт - рішення індивідуальної дії, прийняте адміністративним
органом, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та виконання обов'язків
фізичною/юридичною особою (особами). (стосується певного визначеного
(вузького) кола осіб)
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий
(прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання
адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті
особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений
строк.
Нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий (виданий)
уповноваженим на це суб'єктом у визначених законом формі та порядку, який
встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на
неодноразове застосування.
I. Особа звертається до суду самостійно.
Кожна особа має право в порядку, встановленому КАСУ (особисто; через
представника; за допомогою працівника суду ст. 160), звернутися до
адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю СВП
порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
(позовні вимоги)
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих
його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його
положень;
3) визнання дій СВП протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення
певних дій;
4) визнання бездіяльності СВП протиправною та зобов’язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) СВП;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 та стягнення з
відповідача - СВП коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними
рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,
може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і
забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших
суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку СВП.

II. Інші способи звернення до суду.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким
законом надано таке право.
СВП мають право звернутися до адміністративного суду виключно у
випадках, визначених Конституцією та законами України.
Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи
користуються в Україні таким самим правом на судовий захист, що й громадяни та
юридичні особи України.
III. Загальні положення щодо звернення.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у
визначеному КАСУ порядку.
Відмова від права на звернення до суду є недійсною.