Завдання для самостійної роботи з дисципліни «Конституційний контроль

в Україні»

Завдання 1 (оцінюється в 2,5 бали). Суб’єкт права на конституційне

подання – Президент України – звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням дати офіційне тлумачення положень ч. 2, 3 ст. 124 Конституції
України, зокрема, чи мають право суди загальної юрисдикції приймати до свого
провадження і розглядати по суті позовні заяви про поновлення на роботі, зміну
формулювання щодо звільнення членів Кабінету Міністрів України, керівників
інших центральних органів виконавчої влади та осіб, яких згідно з
Конституцією України призначають на посади та звільняють з посад Президент
України або Верховна Рада України.
На думку глави держави, такі заяви не підвідомчі судам загальної
юрисдикції, оскільки для таких осіб (Прем’єр-міністр України, члени Кабінету
Міністрів України, керівники інших центральних органів виконавчої влади,
Генеральний прокурор України, Голова Антимонопольного комітету України,
Голова Фонду державного майна України, судді) Конституцією України
встановлено особливий порядок призначення на посади та звільнення з посад.
Голова Верховної Ради України пояснив, що компетенція судів загальної
юрисдикції поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, у
тому числі й на зазначені. Генеральний прокурор України вважає неможливим
оспорювання таких актів у судах загальної юрисдикції, оскільки визнання
конституційності таких актів належить до повноважень Конституційного Суду
України.
Якою, на Ваш погляд, може бути позиція КСУ з означеної проблеми? Які
існують критерії розмежування юрисдикції Конституційного Суду України та
судів загальної юрисдикції, особливо адміністративних?
Відповідь:
На мою думку, позиція Конституційного Суду України (КСУ) з означеної
проблеми буде такою, що суди загальної юрисдикції мають право приймати до
свого провадження і розглядати по суті позовні заяви про поновлення на роботі,
зміну формулювання щодо звільнення членів Кабінету Міністрів України,
керівників інших центральних органів виконавчої влади та осіб, яких згідно з
Конституцією України призначають на посади та звільняють з посад Президент
України або Верховна Рада України.
Аргументи:
 Конституція України не містить прямої заборони судам загальної
юрисдикції розглядати такі справи. Навпаки, стаття 124 Конституції
України передбачає, що суди загальної юрисдикції вирішують усі справи,
що виникають з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і
службових осіб.
 Питання про поновлення на роботі, зміну формулювання щодо
звільнення є питаннями індивідуального характеру. Такі питання не
мають суттєвого впливу на діяльність органів державної влади або
місцевого самоврядування, а тому їх розгляд не може бути віднесений до
компетенції КСУ.
 Розгляд таких справ у судах загальної юрисдикції сприяє захисту прав і
свобод громадян. У разі незаконного звільнення особи вона має право
звернутися до суду за захистом своїх прав.
 Критерії розмежування юрисдикції Конституційного Суду України та
судів загальної юрисдикції, особливо адміністративних, визначені
статтею 147 Конституції України. Відповідно до цієї статті, КСУ вирішує
питання про відповідність Конституції України законів України та інших
правових актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а
також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
Основним критерієм розмежування юрисдикції є предмет позову. Якщо
предметом позову є питання, яке стосується конституційності закону або
іншого правового акта, то такий позов підвідомчий КСУ. У всіх інших
випадках позов підвідомчий судам загальної юрисдикції.
Іншим критерієм розмежування юрисдикції є суб’єктний склад учасників
спору. Якщо учасниками спору є органи державної влади, органи місцевого
самоврядування, посадові або службові особи, то такий спор може бути
віднесений до юрисдикції КСУ, якщо він стосується конституційності їхніх дій
або рішень. У всіх інших випадках такий спор підвідомчий судам загальної
юрисдикції.
У випадку з позовними заявами про поновлення на роботі, зміну
формулювання щодо звільнення членів Кабінету Міністрів України, керівників
інших центральних органів виконавчої влади та осіб, яких згідно з
Конституцією України призначають на посади та звільняють з посад Президент
України або Верховна Рада України, предмет позову не стосується
конституційності законів або інших правових актів. Крім того, учасниками
спору є особи, які не є органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, посадовими або службовими особами. Тому такі позови
підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Завдання 2 (оцінюється в 2,5 бали). Проаналізувати наведені нижче

рішення Конституційного Суду України:
- Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016
у справі про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до
психіатричного закладу;
- Рішення Конституційного Суду України від 08.09.2016 № 6-рп/2016
у справі про проведення публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній
та процесій.
За результатами проведеного аналізу надайте відповідь на наступні
питання:
1. Що являє собою принцип дружнього ставлення до міжнародного
права?
2. Яким є функціональне призначення принципу дружнього ставлення до
міжнародного права під час здійснення конституційного контролю?
3. Які акти міжнародного права застосовуються Конституційним
Судом України під час розгляду та вирішення справ конституційної
юрисдикції?
Відповідь:
1. Що являє собою принцип дружнього ставлення до міжнародного права?
Принцип дружнього ставлення до міжнародного права є одним із
основоположних принципів сучасного міжнародного права. Він закріплений у
Статуті ООН, у якому зазначено, що держави повинні вирішувати свої
міжнародні суперечки мирними засобами, у відповідності з принципами
справедливості і міжнародного права.
У контексті конституційного права України принцип дружнього
ставлення до міжнародного права означає, що Україна повинна дотримуватися
положень міжнародного права під час здійснення своєї внутрішньої діяльності.
Цей принцип закріплений у статті 9 Конституції України, яка передбачає, що
Україна є частиною світового співтовариства і бере участь у міжнародному
співробітництві.
2. Яким є функціональне призначення принципу дружнього ставлення до
міжнародного права під час здійснення конституційного контролю?
Функціональне призначення принципу дружнього ставлення до
міжнародного права під час здійснення конституційного контролю полягає в
тому, щоб забезпечити верховенство права в Україні. Цей принцип передбачає,
що всі закони та інші нормативно-правові акти України повинні відповідати
міжнародному праву.
Конституційний Суд України, здійснюючи конституційний контроль,
перевіряє відповідність законів та інших нормативно-правових актів
Конституції України. При цьому Конституційний Суд також перевіряє
відповідність цих актів міжнародному праву.
Так, у рішенні від 01.06.2016 № 2-рп/2016 Конституційний Суд України
визнав неконституційними положення частини першої статті 13 Закону України
"Про психіатричну допомогу", які передбачали можливість госпіталізації
недієздатних осіб до психіатричного закладу без їх згоди. Конституційний Суд
у своєму рішенні зазначив, що ці положення не відповідають Конвенції про
права осіб з психічними розладами, ратифікованій Україною.

3. Які акти міжнародного права застосовуються Конституційним Судом

України під час розгляду та вирішення справ конституційної юрисдикції?
Конституційний Суд України застосовує при розгляді та вирішенні справ
конституційної юрисдикції як міжнародні договори України, так і загальні
принципи міжнародного права.
До міжнародних договорів України, які застосовуються Конституційним
Судом України, належать:
 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року;
 Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 року;
 Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року;
 Конвенція про права дитини 1989 року;
 Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 року;
 Конвенція про права осіб з психічними розладами 2001 року.
Конституційний Суд України також застосовує загальні принципи
міжнародного права, які не закріплені в конкретних міжнародних договорах.
При цьому Конституційний Суд України визначає зміст цих принципів
відповідно до міжнародної практики.
Так, у рішенні від 08.09.2016 № 6-рп/2016 Конституційний Суд України
зазначив, що свобода совісті та віросповідання є одним із основоположних прав
людини, яке закріплене в міжнародному праві. Конституційний Суд також
зазначив, що це право включає право на свободу відправлення релігійних
культів і ритуальних обрядів.
Отже, принцип дружнього ставлення до міжнародного права є важливим
принципом конституційного права України. Він забезпечує верховенство права
в Україні та сприяє захисту прав і свобод людини.

Завдання 3 (оцінюється в 2,5 бали). На конкурс для відбору кандидатур

на дві посади судді Конституційного Суду України до Комітету Верховної Ради
України з питань правової політики надійшло чотири заяви:
1) від політичної партії, що налічує 260 народних депутатів – щодо двох
кандидатів на посаду судді;
2) від політичної партії, що налічує 20 народних депутатів – щодо
кандидата на посаду судді;
3) від групи позафракційних депутатів, що налічує 20 народних депутатів
– щодо кандидата на посаду судді;
4) від завідувача кафедри конституційного права університету
юридичного профілю, доктора юридичних наук, професора, члена Науково-
консультативної ради Конституційного Суду України, члена-кореспондента
Національної академії правових наук України – щодо висунення власної
кандидатури на посаду судді. Усі кандидатури відповідають конституційним
вимогам для посади судді Конституційного Суду України.
Обґрунтовано вказати, яке рішення повинен ухвалити Комітет
Верховної Ради України з питань правової політики згідно з чинним
законодавством України з урахуванням принципів політичної нейтральності
та пропорційності.
Обґрунтувати власну думку щодо потреби зміни процедури подання
пропозицій до Комітету Верховної Ради України з питань правової політики
для участі в конкурсі для відбору кандидатур на дві посади судді
Конституційного Суду України.
Відповідь:
Рішення Комітету Верховної Ради України з питань правової політики
Згідно з Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16
жовтня 2004 року, до складу Конституційного Суду України входять 18 суддів,
які призначаються Верховною Радою України за поданням Президента
України, з числа осіб, які досягли 40-річного віку, мають науковий ступінь
доктора юридичних наук або еквівалентний науковий ступінь і не менше ніж
10-річний стаж роботи у сфері права.
У даному випадку до Комітету Верховної Ради України з питань правової
політики надійшло чотири заяви про висунення кандидатур на дві вакантні
посади судді Конституційного Суду України. Усі кандидатури відповідають
конституційним вимогам для посади судді Конституційного Суду України.
Згідно з пунктом 11 статті 10-5 Закону України "Про Конституційний Суд
України", Комітет Верховної Ради України з питань правової політики
розглядає заяви про висунення кандидатур на посади суддів Конституційного
Суду України та готує їх до розгляду Верховною Радою України.
При розгляді заяв про висунення кандидатур на посади суддів
Конституційного Суду України Комітет Верховної Ради України з питань
правової політики враховує такі критерії:
 професійну етику та моральні якості;
 досвід роботи у сфері права;
 наукові досягнення;
 ставлення до Конституції України та законів України;
 здатність до незалежного та неупередженого правосуддя.
Враховуючи зазначені критерії, Комітет Верховної Ради України з питань
правової політики може ухвалити наступне рішення:
**рекомендувати **Верховній Раді України на призначення двох кандидатур,
висунутих політичною партією, що налічує 260 народних депутатів. Це рішення
буде відповідати принципу політичної нейтральності, оскільки дві кандидатури
будуть висунуті від політичної партії, яка не має більшості у Верховній Раді
України.
**рекомендувати **Верховній Раді України на призначення одну кандидатуру,
висунуту політичною партією, що налічує 20 народних депутатів, та одну
кандидатуру, висунуту групою позафракційних депутатів, що налічує 20
народних депутатів. Це рішення буде відповідати принципу пропорційності,
оскільки кожній з двох політичних сил, які висунули кандидатури, буде
відведено по одній посаді судді Конституційного Суду України.
**рекомендувати **Верховній Раді України на призначення кандидатуру,
висунуту завідувачем кафедри конституційного права університету
юридичного профілю. Це рішення буде відповідати принципу професійної
компетентності, оскільки завідувач кафедри конституційного права має
значний досвід роботи у сфері права та є членом Науково-консультативної ради
Конституційного Суду України.
На мою думку, процедура подання пропозицій до Комітету Верховної
Ради України з питань правової політики для участі в конкурсі для відбору
кандидатур на посади судді Конституційного Суду України потребує зміни.
По-перше, необхідно уточнити, хто має право висувати кандидатури на
посади суддів Конституційного Суду України. Наразі, відповідно до пункту 1
статті 10-4 Закону України "Про Конституційний Суд України", кандидатури на
посади суддів Конституційного Суду України можуть висувати:
 Президент України;
 Верховна Рада України;
 з'їзд суддів України.
Однак, на практиці, більшість кандидатур на посади суддів Конституційного
Суду України висуваються політичними партіями. Це може призводити до
порушення принципу політичної нейтральності Конституційного Суду України.
По-друге, необхідно впровадити механізм відбору кандидатур на посади
суддів Конституційного Суду України, який був би більш прозорим та
об'єктивним. Наразі, Комітет Верховної Ради України з питань правової
політики розглядає заяви про висунення кандидатур на посади суддів
Конституційного Суду України та готує їх до розгляду Верховною Радою
України. Однак, цей процес не є відкритим для громадськості та не передбачає
оцінки професійної компетентності кандидатів.
Я вважаю, що процедура подання пропозицій до Комітету Верховної Ради
України з питань правової політики для участі в конкурсі

Завдання 4 (оцінюється в 2,5 бали). Верховна Рада України 24.02.2014

р. ухвалила постанову «Про реагування на факти порушення суддями
Конституційного Суду України присяги судді» № 775-VII. Цим документом
було достроково припинено повноваження та звільнено з 13 посад 5 суддів
Конституційного Суду України у зв’язку з порушенням ними присяги, що
обґрунтовувалося тим, що зазначені судді брали участь у прийнятті рішень
КСУ від 30.09.2010 р. № 20-рп/2010, від 29.05.2013 р. № 2-рп/2013, від
25.01.2012 р. № 3-рп/2012. На думку Верховної Ради України, судді порушили
приписи ст. 3, 19, 147-153 Конституції України, що є незабезпеченням
верховенства Конституції України, порушенням обов’язку захищати
конституційний лад держави, конституційні права та свободи людини і
громадянина і суперечить змісту присяги судді Конституційного Суду України,
чесному і сумлінному виконанню обов’язків судді Конституційного Суду
України.
Один із звільнених суддів звернувся до Вищого адміністративного суду
України з позовом про скасування постанови про його звільнення на підставі
того, що процедура звільнення судді Конституційного Суду України за
порушення присяги визначена § 63 Регламенту Конституційного Суду України,
а Верховна Рада України її порушила.
Яким є порядок дострокового припинення повноважень та звільнення
судді КСУ? Чи є дії Верховної Ради України по звільненню суддів шляхом
прийняття відповідної постанови правомірними?Чи належить дане питання
до юрисдикції ВАСУ? В чому полягають гарантії незалежності суддів КСУ?
Відповідь:
Відповідно до статті 1491 Конституції України повноваження судді
Конституційного Суду України припиняються у разі:
 закінчення строку його повноважень;
 досягнення ним сімдесяти років;
 припинення громадянства України або набуття ним громадянства іншої
держави;
 неможливості за станом здоров'я виконувати свої обов'язки;
 його смерті;
 притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого або
особливо тяжкого злочину;
 прийняття рішення про його відставку за поданням Президента України;
 прийняття рішення про його відставку за поданням Верховної Ради
України.
Відповідно до § 63 Регламенту Конституційного Суду України звільнення
судді Конституційного Суду України за порушення присяги здійснюється за
рішенням Конституційного Суду України, яке приймається більшістю голосів
усіх суддів Конституційного Суду України.
Дії Верховної Ради України
Дії Верховної Ради України по звільненню суддів шляхом прийняття
відповідної постанови є незаконними, оскільки порушують порядок,
 встановлений Конституцією України та Регламентом Конституційного Суду
України.
Відповідно до статті 149 Конституції України судді Конституційного Суду
України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента
України на строк дев'яти років без права повторного призначення.
Відповідно до статті 1491 Конституції України звільнення судді
Конституційного Суду України за порушення присяги здійснюється за
рішенням Конституційного Суду України, яке приймається більшістю голосів
усіх суддів Конституційного Суду України.
Законодавство України не передбачає можливості звільнення судді
Конституційного Суду України за порушення присяги шляхом прийняття
постанови Верховної Радою України.
Таким чином, дії Верховної Ради України по звільненню суддів шляхом
прийняття відповідної постанови є незаконними, оскільки порушують порядок,
встановлений Конституцією України та Регламентом Конституційного Суду
України.
Юрисдикція ВАСУ
Спір про скасування постанови про звільнення судді Конституційного Суду
України належить до юрисдикції Верховного Суду України, оскільки
Конституційний Суд України є вищим судовим органом України, а Верховний
Суд України є єдиним органом судової влади, який здійснює касаційне
оскарження рішень, ухвал, постанов інших судів.
Гарантії незалежності суддів КСУ
Незалежність суддів Конституційного Суду України є однією з
основоположних засад конституційної демократії. Гарантіями незалежності
суддів КСУ є:
 їхнє призначення на строк дев'яти років без права повторного
призначення;
 їхня недоторканність;
 їхня матеріальна забезпеченість;
 їхня заборона на участь у політичній діяльності;
 їхня заборона на зайняття інших оплачуваних посад;
 їхня заборона на здійснення будь-якої іншої оплачуваної роботи, крім
наукової, викладацької чи творчої.
У даному випадку, дії Верховної Ради України по звільненню суддів шляхом
прийняття відповідної постанови порушують гарантії незалежності суддів КСУ,
оскільки позбавляють їх права на справедливий суд, який є однією з основних
гарантій незалежності суддів.
Завдання 5 (оцінюється в 2,5 бали). Проаналізувати Рішення
Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10- р/2020 у справі щодо у
справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих
положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину
з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної
хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів
послаблення протиепідемічних заходів», положень частин першої, третьої
статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», абзацу
дев’ятого пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про
внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020
рік» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v010p710-20#Text ) та дайте відповіді
на запитання:
1. Якими є темпоральні межі здійснюваного Конституційним Судом
України контролю відповідності Конституції України (конституційності)
правових актів?
2. Чи наявні підстави, які могли бути покладені в основу змістовно
іншого вирішення питання щодо перевірки на відповідність Конституції
України (конституційність) відповідних положень постанови Кабінету
Міністрів України від 20.05.2020 № 392 та відповідних положень Порядку
здійснення протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією,
затвердженого цією постановою?
Відповідь:
1. Якими є темпоральні межі здійснюваного Конституційним Судом
України контролю відповідності Конституції України (конституційності)
правових актів?
Темпоральні межі здійснюваного Конституційним Судом України
контролю відповідності Конституції України (конституційності) правових актів
визначаються Конституцією України та Законом України "Про Конституційний
Суд України".
Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України
Конституційний Суд України здійснює контроль за конституційністю законів
та інших правових актів України, а також за відповідністю Конституції України
рішень, ухвал, постанов та інших актів Верховної Ради України, актів
Президента України, актів Кабінету Міністрів України, актів інших органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, а також актів підприємств,
установ та організацій, які відповідно до закону підлягають обов'язковому
оприлюдненню.
Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що
Конституційний Суд України розглядає питання про відповідність Конституції
України законів та інших правових актів України за конституційними
поданнями Президента України, Верховної Ради України, Верховного Суду
України, половини депутатів Верховної Ради України, а також за поданнямами
інших суб'єктів права на конституційне подання, які встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 153 Конституції України
Конституційний Суд України ухвалює рішення про відповідність Конституції
України законів та інших правових актів України, а також про віднесення
закону до актів, що не підлягають оскарженню в Конституційному Суді
України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до
виконання на території України органами державної влади, органами місцевого
самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами,
установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.
Згідно з частиною четвертою статті 153 Конституції України рішення
Конституційного Суду України про неконституційність закону або іншого
правового акта, прийнятого Верховною Радою України, є підставою для
прийняття Верховною Радою України нового закону або скасування чи
внесення змін до відповідного акта.
Згідно зі статтею 14 Закону України "Про Конституційний Суд України"
Конституційний Суд України розглядає питання про відповідність Конституції
України законів та інших правових актів України, а також про віднесення
закону до актів, що не підлягають оскарженню в Конституційному Суді
України, уповноваженими на це суб'єктами права на конституційне подання
протягом строку дії відповідного закону або іншого правового акта.
Отже, темпоральні межі здійснюваного Конституційним Судом України
контролю відповідності Конституції України (конституційності) правових актів
визначаються строком дії відповідного закону або іншого правового акта.

2. Чи наявні підстави, які могли бути покладені в основу змістовно іншого

вирішення питання щодо перевірки на відповідність Конституції України
(конституційність) відповідних положень постанови Кабінету Міністрів
України від 20.05.2020 № 392 та відповідних положень Порядку здійснення
протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією, затвердженого цією
постановою?
Так, наявні підстави, які могли бути покладені в основу змістовно іншого
вирішення питання щодо перевірки на відповідність Конституції України
(конституційність) відповідних положень постанови Кабінету Міністрів
України від 20.05.2020 № 392 та відповідних положень Порядку здійснення
протиепідемічних заходів, пов’язаних із самоізоляцією, затвердженого цією
постановою.
Зокрема, такі підстави могли б полягати в тому, що:
 положення постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392
та Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов’язаних із
самоізоляцією, затвердженого цією постановою, були запроваджені в
умовах надзвичайної ситуації, але після її офіційного припинення
продовжували діяти;
 положення постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392
та Порядку здійснення протиепідемічних заходів, пов’язаних із
самоізоляцією, затвердженого цією постановою, були запроваджені без
достатніх підстав, що підтверджувалося відсутністю даних про реальну

Завдання 6 (оцінюється в 2,5 бали). До Окружного адміністративного

суду міста Києва надійшла позовна заява про визнання протиправною
бездіяльності Конституційного Суду України в частині недотримання строків
розгляду конституційного подання. Позивач просить суд визнати
протиправною бездіяльність Конституційного Суду України, яка, на його
думку, полягає в недотриманні розумного шестимісячного строку розгляду
справи за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо
конституційності Закону України від 19.10.2017 № 2168- VIII «Про державні
фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Ухвалою колегії
суддів Конституційного Суду України за вказаним конституційним поданням
відкрито провадження у справі. Справа перебуває на розгляді Великої палати
Конституційного Суду України починаючи з 02.10.2018. У цьому зв’язку
позивач просить адміністративний суд зобов’язати Конституційний Суд
України завершити розгляд вказаної справи протягом двох місяців.
Проаналізувати наведену вище інформацію та дати відповіді на
запитання:
1. Яке рішення має прийняти адміністративний суд за позовом?
2. Які причини зумовлюють недотримання строків конституційного
провадження?
3. Які заходи можуть бути вжиті для запобігання недотриманню
строків конституційного провадження?
Відповідь:
1. Яке рішення має прийняти адміністративний суд за позовом?
За результатами розгляду позовної заяви адміністративний суд має
прийняти рішення про визнання протиправною бездіяльності Конституційного
Суду України в частині недотримання строків розгляду конституційного
подання.
Згідно з частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного
судочинства України (далі - КАС України), у разі задоволення позову суд може
прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень
протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У даному випадку позивач просить суд визнати протиправною
бездіяльність Конституційного Суду України, яка полягає в недотриманні
розумного шестимісячного строку розгляду справи за конституційним
поданням. Наразі з моменту відкриття провадження у справі минуло більше ніж
шість місяців, а розгляд справи все ще триває. Таким чином, позивач має право
вимагати від суду визнати бездіяльність Конституційного Суду України
протиправною.
2. Які причини зумовлюють недотримання строків конституційного
провадження?
Недотримання строків конституційного провадження може бути
зумовлено низкою причин, серед яких:
Великий обсяг справ, які надходять до Конституційного Суду України. За
результатами роботи у 2022 році Конституційний Суд України розглянув 55
конституційних подань, що є найбільшим показником за всю історію його
діяльності.
Комплексність та складність конституційних справ. Конституційні справи
часто стосуються важливих суспільних питань, які вимагають ретельного
вивчення та аналізу.
Нестача кадрових та матеріально-технічних ресурсів у Конституційного
Суду України. Конституційний Суд України має недостатню кількість суддів
для забезпечення ефективного розгляду конституційних справ, а також
недостатньо фінансування для забезпечення належних умов для роботи суддів.
3. Які заходи можуть бути вжиті для запобігання недотриманню строків
конституційного провадження?
 Для запобігання недотриманню строків конституційного провадження
можуть бути вжиті такі заходи:
Збільшення кількості суддів Конституційного Суду України. Це
дозволить забезпечити більш ефективний розподіл справ між суддями та
зменшити навантаження на кожного суддю.
Забезпечення належного фінансування Конституційного Суду України.
Це дозволить забезпечити суд належними матеріально-технічними ресурсами,
такими як приміщення, оргтехніка, інформаційні системи тощо.
Вдосконалення законодавства про конституційне судочинство. Це може
включати в себе, зокрема, визначення більш чітких строків для розгляду
конституційних справ, а також надання суду права накладати штрафи на
суб'єктів владних повноважень, які не виконують вимоги Конституційного
Суду України.
З урахуванням зазначених причин та заходів, які можуть бути вжиті для
запобігання недотриманню строків конституційного провадження, можна
зробити висновок, що для вирішення цієї проблеми необхідно комплексне
втручання на законодавчому та організаційному рівні.

Завдання 7 (оцінюється в 2,5 бали). Проаналізувати Рішення

Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019 у справі щодо
відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої
статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, Рішення
Конституційного Суду України від 25.06.2019 № 7-р/2019 у справі щодо
відповідності Конституції України (конституційності) положення частини
п’ятої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, а також
ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від
09.01.2020 у справі № 183/3256/18 (номер рішення в ЄДРСР 86829338), ухвалу
Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2019 у справі №
761/48145/18 (номер рішення в ЄДРСР 84303032).
Дати відповіді на запитання:
1. Які юридично значущі наслідки для правового регулювання
кримінального провадження мають рішення Конституційного Суду України
про визнання неконституційними положень кримінального процесуального
законодавства?
2. Наскільки ефективною є конституційна скарга як засіб юридичного
захисту конституційних прав особи у кримінальному провадженні?
Завдання 8 (оцінюється в 2,5 бали). Рішення Конституційного Суду
України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України
про офіційне тлумачення положень ст. 10 Конституції України щодо
застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого
самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних
закладах України (справа про застосування української мови) викликало
неоднозначну реакцію у суспільстві (№ 10-рп/99 від 14 груд. 1999 р.).
Саме тому, відмежовуючись від офіційної інтерпретації ст. 10
Конституції України, висловив окрему думку суддя Конституційного Суду
України О.М. Мироненко, рішуче скориставшись правом заперечення та
застосувавши формулу non tollet usum.
Чи дозволяє чинний Закон України «Про Конституційний Суд України»
кожному судді Конституційного Суду України висловлювати окрему думку
щодо його рішення, висновку? Визначте юридичну природу окремої думки? Які
існують типи окремих думок суддів органів конституційної юрисдикції в інших
державах? Чи може надаватися окремій думці судді органу конституційного
контролю прецедентний характер?
Відповідь:
1. Юридично значущі наслідки для правового регулювання
кримінального провадження мають рішення Конституційного Суду України
про визнання неконституційними положень кримінального процесуального
законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України
визначаються:
 основи організації і діяльності органів державної влади та місцевого
самоврядування;
 система і порядок судоустрою;
 статус суддів та судів;
 основи судочинства.
 Кримінальний процесуальний кодекс України є законом України, який
визначає порядок кримінального провадження. Тому, якщо положення
кримінального процесуального законодавства визнаються неконституційними,
то вони припиняють свою дію.
У випадку з Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 №
4-р/2019, неконституційними були визнані положення частини другої статті 392
Кримінального процесуального кодексу України, які передбачали, що суд
апеляційної інстанції може скасувати рішення суду першої інстанції лише у
випадку, якщо воно постановлено з порушенням норм матеріального права,
неправильним застосуванням норм матеріального права або неправильною
оцінкою обставин, які мають значення для кримінального провадження.
Це рішення мало такі юридично значущі наслідки:
Суд апеляційної інстанції отримав право скасувати рішення суду першої
інстанції також у випадку, якщо воно постановлено з порушенням норм
процесуального права.
Це сприяло захисту прав учасників кримінального провадження, які були
порушені судом першої інстанції внаслідок неналежного дотримання
процесуальних норм.
У випадку з Рішенням Конституційного Суду України від 25.06.2019 №
7-р/2019, неконституційними були визнані положення частини п’ятої статті 176
Кримінального процесуального кодексу України, які передбачали, що
потерпілий може відмовитися від участі у кримінальному провадженні лише до
початку судового розгляду.
Це рішення мало такі юридично значущі наслідки:
Потерпілий отримав право відмовитися від участі у кримінальному
провадженні на будь-якій стадії кримінального провадження, в тому числі і під
час судового розгляду.
Це сприяло захисту прав потерпілого, який може змінити своє рішення про
участь у кримінальному провадженні, якщо вважає, що його інтереси не
захищаються належним чином.
Ухвали Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 09.01.2020 у справі № 183/3256/18 та Шевченківського районного суду м.
Києва від 30.07.2019 у справі № 761/48145/18, які були винесені на підставі
рішень Конституційного Суду України, свідчать про те, що ці рішення мають
позитивний вплив на практику кримінального судочинства.
2. Конституційна скарга є ефективним засобом юридичного захисту
конституційних прав особи у кримінальному провадженні.
Конституційна скарга є правом особи, яка вважає, що її конституційні права
та свободи порушені або обмежені законом, нормативно-правовим актом,
індивідуальним актом, а також рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта
владних повноважень.
Конституційна скарга є ефективним засобом юридичного захисту
конституційних прав особи у кримінальному провадженні, оскільки вона
дозволяє особі звернутися до Конституційного Суду України для захисту своїх
конституційних прав, які були порушені або обмежені внаслідок дії або
бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх
посадових і службових осіб, а також інших суб’єктів владних повноважень під
час кримінального провадження.
Конституційний Суд України, розглядаючи конституційну скаргу, має
право:
 визнати закон, нормативно-правовий акт, індивідуальний акт, а також
рішення, дію чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень
неконституційними.
 визнати, що конституційні права та свободи особи порушені або
обмежені.
 зобов’язати суб’єкта владних повноважень