1

ЛЕКЦІЯ на тему № 7:
ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОЦЕСУАЛЬНЕ КЕРІВНИЦТВО ДОСУДОВИМ
РОЗСЛІДУВАННЯМ, ВИРІШЕННЯ ВІДПОВІДНО ДО ЗАКОНУ
ІНШИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ,
НАГЛЯД ЗА НЕГЛАСНИМИ ТА ІНШИМИ СЛІДЧИМИ І
РОЗШУКОВИМИ ДІЯМИ ОРГАНІВ ПРАВОПОРЯДКУ
Частина 1
План
1. Предмет та завдання участі прокурора у досудовому розслідуванні.
2. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням: поняття і
форми.
3. Повноваження прокурора під час здійснення організації і
процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
4. Повноваження прокурора на початковому етапі досудового
кримінального провадження.
5. Організація і процесуальне керівництво при проведенні гласних та
негласних слідчих (розшукових) дій.
6. Участь прокурора при повідомленні про підозру.
7. Вирішення прокурором питань щодо продовження строків
досудового розслідування, а також зупинення досудового розслідування.
8. Роль прокурора при закінченні досудового розслідування.
9. Організація участі прокурора у досудовому розслідуванні.
10. Поняття, предмет та завдання прокурорського нагляду за
негласними та іншими розшуковими діями органів правопорядку.
11. Повноваження прокурора по нагляду за додержанням законів
органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність.
12. Організація роботи по нагляду за додержанням законів органами,
які проводять оперативно-розшукову діяльність.
13. Координаційна діяльність прокуратури у сфері протидії
злочинності.
 2

1. Предмет та завдання участі прокурора у досудовому

розслідуванні.
Конституція України в редакції від 30 вересня 2016 року закріпила таке
бачення ролі прокурора у кримінальному досудовому провадженні -
відповідно до пункту 2 статті 131-1 Конституції України в Україні діє
прокуратура, яка здійснює організацію і процесуальне керівництво
досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під
час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і
розшуковими діями органів правопорядку.
Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України
досудове розслідування – це стадія кримінального провадження, яка
починається з моменту внесення відомостей про кримінальне
правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується
закриттям кримінального провадження або направленням до суду
обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів
медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від
кримінальної відповідальності.
В залежності від виду вчиненого кримінального правопорушення
досудове розслідування здійснюється у двох формах – у формі слідства та
дізнання.
Досудове слідство – це форма досудового розслідування, в якій
здійснюється розслідування злочинів. Підставою для проведення досудового
слідства є наявність інформації про вчинення особою (групою осіб)
суспільно небезпечного діяння (декількох діянь чи злочинної бездіяльності),
яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
Дізнання – це форма досудового розслідування, в якій здійснюється
розслідування кримінальних проступків. Наразі законодавство України не
закріплює перелік кримінальних проступків, проте передбачено, що вони
 3

будуть закріплені у законі про кримінальну відповідальність, точніше

законом України про кримінальні проступки (п. 7 ст. 3 КПК України).
Органи досудового розслідування. Органи досудового розслідування
(органи, що здійснюють дізнання і досудове слідство), організацію та
процесуальне керівництво досудовим розслідуванням яких здійснює
прокурор, закріплені у статті 38 Кримінального процесуального кодексу
України. Так, ними є:
1) слідчі підрозділи:
а) органів Національної поліції;
б) органів безпеки;
в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового
законодавства;
г) органів Державного бюро розслідувань;
2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю
Національного антикорупційного бюро України.
Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового
розслідування одноособово або слідчою групою. Орган досудового
розслідування зобов’язаний застосовувати всі передбачені законом заходи
для забезпечення ефективності досудового розслідування.
При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у
встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового
розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів
органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють
контроль за додержанням податкового законодавства.
Оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки,
Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро
розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового
і митного законодавства, органів Державної прикордонної служби України
здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в
кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора,
 4

а підрозділ детективів, оперативно-технічний підрозділ та підрозділ

внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України – за
письмовим дорученням детектива або прокурора Спеціалізованої
антикорупційної прокуратури (стаття 41 КПК). Під час виконання доручень
слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується
повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім
підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного
антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні
дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з
клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Доручення слідчого,
прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих
(розшукових) дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.
Вважається, що організація та процесуальне керівництво досудовим
розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час
кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і
розшуковими діями органів правопорядку – важливий та ефективний спосіб
протидії злочинності і водночас гарантія своєчасного та надійного захисту
прав людини як від протиправних дій осіб, які вчинили кримінальне
правопорушення, так і від можливого свавілля і беззаконня з боку посадовців
органів досудового розслідування, які активно застосовують у своїй
діяльності широкий арсенал примусових заходів процесуального характеру.
Предметом участі прокурора у досудовому розслідуванні, виходячи з
назви конституційної функції, є забезпечення додержання законів органами
досудового розслідування та органами правопорядку, а також виконання
завдань, визначених кримінальним процесуальним законодавством. Таким
чином організаційна діяльність прокурора у кримінальному провадженні,
ґрунтуючись на вимогах чинного законодавства, спрямована на забезпечення
додержання нормативно-правових актів, що гарантують права, свободи та
законні інтереси учасників кримінального провадження.
 5

Більш детально предмет участі прокурора у досудовому розслідуванні

урегульований у наказі Генеральної прокуратури України від 28.03.2019 №
51 «Про затвердження Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих
органів прокуратури у кримінальному провадженні» та переплітається із
завданнями. Так, прокурори відповідно до розподілу обов’язків
забезпечують:
- єдину систему організації діяльності та взаємодії прокурорів і слідчих
органів прокуратури у кримінальному провадженні;
- діяльність прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів
під час проведення досудового розслідування у формі процесуального
керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, на
засадах процесуальної самостійності та незалежності;
- виконання вимог закону при прийманні, реєстрації, розгляді та
вирішенні заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, своєчасне
внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань;
- повне, ефективне та неупереджене розслідування кримінальних
правопорушень відповідно до вимог законодавства;
- створення міжрегіональних груп слідчих прокуратури або прокурорів;
- своєчасне вжиття заходів щодо відшкодування завданої кримінальним
правопорушенням шкоди державним інтересам;
- обов’язкову участь прокурора (групи прокурорів) у суді, крім
випадків, передбачених законом;
- реагування на виявлені порушення закону з часу надходження заяви,
повідомлення про кримінальне правопорушення до прийняття остаточного
рішення у провадженні;
- виконання інших повноважень, передбачених КПК України.
Як ми бачимо, завдання участі прокурора у досудовому розслідуванні
прямо не закріплені у законодавстві. При їх дослідженні варто виходити із
загальних завдань прокуратури, що встановлені у статті 1 Закону України
 6

«Про прокуратуру», статті 2 Кримінального процесуального кодексу України

та вищенаведеному Наказі.
Відповідно у статті 1 Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що
прокуратура України здійснює встановлені Конституцією України функції з
метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та
держави.
Стаття 2 Кримінального процесуального кодексу України встановлює,
що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та
держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних
інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення
швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з
тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий
до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був
обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана
необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника
кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Схожим чином предмет та завдання участі прокурора у досудовому
розслідуванні закріплені і в Наказі Генерального прокурора № 4/1 гн від
03.12.12 «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів
органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність», Наказі
Генерального прокурора № 4/2 гн від 21.03.13 «Про організацію
прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами
та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю» та
Наказі Генерального прокурора № 10 гн від 25.06.13 «Про організацію
діяльності органів прокуратури у сфері запобігання і протидії корупції».

2. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням: поняття і

форми.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням – це одна із форм
реалізації конституційної функції прокуратури щодо організації і
 7

процесуального керівництва досудовим розслідуванням, вирішення

відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження,
нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів
правопорядку, що здійснюється від імені держави за допомогою
процесуальних повноважень владно-розпорядчого характеру та спрямована
на забезпечення швидкого, повного, всебічного і неупередженого
розслідування.
Відповідно до Концепції реформування кримінальної юстиції України
процесуальне керівництво прокурора – це організація процесу досудового
розслідування, визначення напрямів розслідування, координація
процесуальних дій, сприяння створенню умов для нормального
функціонування слідчих, забезпечення дотримання у процесі розслідування
вимог законів України.
Прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог
кримінально-процесуального закону, є самостійним у своїй процесуальній
діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень,
забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування,
підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи
зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Призначення та заміна прокурора. Прокурор, який здійснюватиме
повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні,
визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку
досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури
може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження
прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого
прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Незмінюваність прокурора – процесуального керівника. Прокурор
здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його
початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому
кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у таких
 8

випадках, передбачених частиною 4 та 5 статті 36 КПК, частиною 3 статті

313 КПК, частиною 2 статті 341 КПК та частиною 3 статті 37 КПК.
Якщо прокурор, який у відповідному кримінальному провадженні
здійснює повноваження прокурора, не може їх здійснювати через
задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу
прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у
кримінальному провадженні, повноваження прокурора покладаються на
іншого прокурора керівником відповідного органу прокуратури. У
виняткових випадках повноваження прокурора можуть бути покладені
керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу
прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за
дотриманням законів під час проведення досудового розслідування.
Форми процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Вважається, що процесуальне керівництво – це специфічний багатоетапний
та багатоаспектний напрям кримінально-процесуальної діяльності прокурора,
спрямований на ефективну організацію досудового розслідування із
використанням комплексу владно-розпорядчих повноважень, якими він
наділений.
Виходячи із цього можно виділяти такі форми процесуального
керівництва:
- наглядова форма як основна форма процесуального керівництва
досудовим розслідуванням, так як при здійсненні прокурором наглядової
діяльності предметом є насамперед законність рішень, що приймаються
слідчим. Для цього прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та
інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
- безпосереднє керівництво розслідуванням кримінальних проваджень
слідчими – прокурор організовує, планує, координує процес досудового
розслідування, має повноваження на надання вказівок та доручень слідчому,
оперативним підрозділам та органам, що здійснюють оперативно-розшукову
 9

діяльність, з усіх питань провадження у справі. Причому вказівки прокурора

є обов’язковими для указаних суб’єктів;
- погодження чи відмова у погодженні клопотань слідчого до слідчого
судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих
(розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК
України; затвердження чи відмова у затвердженні обвинувального акта,
клопотань про застосування примусових заходів медичного чи виховного
характеру; внесення змін до складеного слідчим обвинувального акта або
зазначених клопотань;
- скасування незаконних чи необґрунтованих постанов слідчого;
- форма безпосередньої участі прокурора у досудовому розслідуванні
шляхом самостійного виконання вимог кримінально-процесуального
законодавства чи прийняття процесуальних рішень для забезпечення
ефективної процедури досудового розслідування;
- розгляд клопотань під час досудового розслідування (стаття 220
КПК). Прокурор розглядає клопотання сторони захисту, потерпілого і його
представника чи законного представника, представника юридичної особи,
щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких
процесуальних дій в строк не більше трьох днів з моменту подання і
задовольняє їх за наявності відповідних підстав. Про повну або часткову
відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія
якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості
вручення з об’єктивних причин – надсилається їй.
Також у науковій літературі є пропозиції щодо доречності виділення
ще однієї організаційно-правової форми реалізації повноважень прокурорів і
керівників органів прокуратури при здійсненні повноважень з
процесуального керівництва досудовим розслідуванням – групи прокурорів.
Адже група прокурорів – процесуальних керівників – це організаційно-
управлінська та процесуальна єдність прокурорів щодо здійснення
повноважень прокурорів у конкретному кримінальному провадженні під
 10

керівництвом старшого прокурора групи, що створена з метою найбільш

оптимального забезпечення реалізації завдання кримінального провадження.

3. Повноваження прокурора під час здійснення організації і

процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Повноваження прокурора під час здійснення організації і
процесуального керівництва досудовим розслідуванням детально
регламентовані нормами Кримінального процесуального кодексу України,
зокрема статтею 36.
Відповідно до названої статті прокурор, здійснюючи свої
повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй
процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних
повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого
самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші
фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні
рішення прокурора. Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів
під час проведення досудового розслідування у формі процесуального
керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених
КПК України;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей,
що стосуються досудового розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового
розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у
встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих
(розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх
проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто
проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному
КПК;
 11

5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих

(розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
6) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
7) ініціювати перед керівником органу досудового розслідування
питання про відсторонення слідчого від проведення досудового
розслідування та призначення іншого слідчого за наявності підстав,
передбачених КПК, для його відводу, або у випадку неефективного
досудового розслідування;
8) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК, у
тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження
строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених КПК;
9) погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до
слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих
(розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених КПК,
чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання;
10) повідомляти особі про підозру;
11) пред’являти цивільний позов в інтересах держави у порядку,
передбаченому КПК та законом;
12) затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта,
клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного
характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи
зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені
клопотання;
13) звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про
застосування примусових заходів медичного або виховного характеру,
клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
14) погоджувати запит органу досудового розслідування про
міжнародну правову допомогу, передання кримінального провадження або
самостійно звертатися з таким клопотанням в порядку, встановленому КПК;
 12

15) доручати органу досудового розслідування виконання запиту

(доручення) компетентного органу іноземної держави про міжнародну
правову допомогу або перейняття кримінального провадження, перевіряти
повноту і законність проведення процесуальних дій, а також повноту,
всебічність та об’єктивність розслідування у перейнятому кримінальному
провадженні;
16) перевіряти перед направленням прокуророві вищого рівня
документи органу досудового розслідування про видачу особи (екстрадицію),
повертати їх відповідному органу з письмовими вказівками, якщо такі
документи необґрунтовані або не відповідають вимогам міжнародних
договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, чи
законам України;
17) доручати органам досудового розслідування проведення розшуку і
затримання осіб, які вчинили кримінальне правопорушення за межами
України, виконання окремих процесуальних дій з метою видачі особи
(екстрадиції) за запитом компетентного органу іноземної держави;
18) оскаржувати судові рішення в порядку, встановленому КПК;
19) здійснювати інші повноваження, передбачені КПК України.

4. Повноваження прокурора на початковому етапі досудового

кримінального провадження.
Відповідно до положень КПК України прокурори усіх рівнів
зобов’язані забезпечувати нагляд за небезпідставним, своєчасним, повним та
достовірним внесенням інформації до Єдиного реєстру досудових
розслідувань у строки, визначені КПК України та Положенням про Єдиний
реєстр досудових розслідувань.
Підставою для проведення досудового розслідування є наявність
інформації про вчинення особою (групою осіб) суспільно небезпечного
діяння (декількох діянь чи злочинної бездіяльності), яке містить склад
злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, або діяння, що має
 13

ознаки кримінального проступку і передбачене Законом про кримінальну

відповідальність.
Своєчасність внесення відомостей до ЄРДР. Положенням про Єдиний
реєстр досудових розслідувань встановлені строки внесення відомостей до
Реєстру, зокрема на початковому етапі досудового розслідування.
Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання
заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після
самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть
свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести
відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати
розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей
надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
У разі виявлення ознак правопорушення на морському, річковому судні
чи військовому кораблі, а також миротворчим контингентом та персоналом,
що перебуває за межами України, під час виконання міжнародних
миротворчих місій поза межами України досудове розслідування
розпочинається негайно, відомості про правопорушення вносяться до
Реєстру при першій можливості (частина третя статті 214 КПК України).
Повнота та достовірність внесення відомостей до ЄРДР. До Єдиного
реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне
правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть
свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або
заявника;
3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про
вчинення кримінального правопорушення;
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення
кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи
виявлених з іншого джерела;
 14

5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з

зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну
відповідальність;
6) прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла
відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до
реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр
досудових розслідувань.
У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується
дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального
провадження.
Прокурори, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час
проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва,
перед внесенням до Реєстру відповідно до частини третьої статті 283 КПК
України даних про результати досудового розслідування особисто
перевіряють правильність та повноту відомостей про кримінальне
правопорушення, осіб, які їх учинили, та рух кримінальних проваджень.
Вирішення прокурором питань щодо підслідності та місця проведення
досудового розслідування. На початковому етапі досудового розслідування
прокурор зобов’язаний вирішувати, у випадках необхідності, питання щодо
підслідності кримінальних проваджень. Підслідність встановлена статтею
216 КПК України, місце проведення – статтею 218 КПК. Спори про
підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про
підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до
підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує
Генеральний прокурор або його заступник.