Виконав: Мельник Нікіта.

Група БАФП-21

Реферат
На тему: Прокуратура України, правова основа і принципи її
діяльності.
План
1. Поняття прокуратури України
2. Правові основи діяльності прокуратури
3. Принципи діяльності прокуратури
4. Список літератури

1. Поняття прокуратури України

У державному механізмі України прокуратура виступає як самостійний

інститут державного ладу, який реалізує покладені на нього Конституцією
та законами України функції у взаємодії з іншими органами державної
влади.
Термін "прокуратура" (від лат. рrocuro - піклуюсь, керую) означає
державний орган, що здійснює нагляд за точним виконанням законів,
законності й для притягнення до суду правопорушника.
У ряді країн прокуратура функціонує в системі органів виконавчої (Данія,
Єгипет, Італія) та судової влади (Грузія. Литва та sн.) і навіть існує у
вигляді органу, що підзвітний і підконтрольний вищим колегіальним
державно-партійним органам держави (Китай, Куба, Північна Корея), або
ж взагалі відсутня (Ватикан, Катар, Кувейт). Утім у переважній більшості
країн світу, як і в Україні, прокуратура не відноситься до законодавчої,
виконавчої чи судової влади. У науковій та навчальній літературі її іноді
відносять до самостійної гілки влади, зокрема контрольно-наглядової,
хоча це твердження потребує подальшого обґрунтування.
Прокуратура України - це єдина централізована система органів
державної влади, які відповідно до Конституції та законів України
здійснюють обвинувальну, представницьку, контрольно-наглядову та Інші
функції в державі
 Виконав: Мельник Нікіта. Група БАФП-21

Прокуратура України формується і діє відповідно до загальних засад,

визначених Конституцією та законами України. Основними принципами
організації та діяльності органів прокуратури є принцип централізації
системи органів прокуратури; принцип самостійності й незалежності
прокуратури; принцип законності; принцип гласності; принцип
колегіальності та єдиноначальства прокуратури тощо.
Важливим питанням правової природи органів прокуратури в України є їх
система і структура.
Відповідно до Конституції України (статті 121. 122) та ст. 6 Закону
України "Про прокуратуру", органи прокуратури України становлять
єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор
України, із підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
Систему органів прокуратури становлять; Генеральна прокуратура
України, прокуратури АРК, областей, міст Києва і Севастополя (на правах
обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них
прокуратури, а також військові, транспортні, природоохоронні та інші
спеціалізовані прокуратури.
Отже, систему органів прокуратури становлять територіальні та
спеціалізовані прокуратури. Територіальні прокуратури створені та
функціонують відповідно до адміністративно-територіального устрою
України, а спеціалізовані - за предметно-галузевим принципом і
функціонують в окремих сферах життєдіяльності. На сучасному етапі
система органів прокуратури включає такі спеціалізовані прокуратури:
військові, природоохоронні та прокуратури з нагляду за виконанням
кримінально-виконавчого законодавства.
Закон (ст. 46) передбачає, що прокурорами і слідчими можуть
призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту,
необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної
роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування
строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним
прокурором України. Військовими прокурорами і слідчими призначаються
громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або
перебувають у запасі й мають вишу юридичну освіту (ч. І ст. 46 Закону).
Особи, які вперше призначені на посади помічників прокурорів,
прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, складають "Присягу
працівника прокуратури". Процедура її прийняття визначається
Генеральним прокурором України.
 Виконав: Мельник Нікіта. Група БАФП-21

Особливі вимоги (віковий ценз, наявність визначеного стажу роботи)

ставляться до осіб, які призначаються на посади керівників прокуратур.
Прокурором АРК, прокурорами областей та прирівняних до них,
прокурорами міст Києва та Севастополя призначаються особи не молодші
30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових
посадах не менше семи років.
Міськими, районними і прирівняними до них прокурорами призначаються
особи не молодші 25 років зі стажем роботи в органах прокуратури або на
судових посадах не менше трьох років. Це дозволяє уникнути випадків
призначення на керівні посади осіб без достатніх знань, практичних
навичок та життєвого досвіду.
Територіальні, а також інші зазначені вище прокуратури у своїй
сукупності становлять злагоджену триланкову систему органів
прокуратури. Вишу ланку прокурорської системи в Україні складає
Генеральна прокуратура України. Другу ланку системи органів
прокуратури утворюють прокуратури Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва і Севастополя, а також прирівняні до них
спеціалізовані прокуратури (наприклад, військові прокуратури регіонів,
військова прокуратура Чорноморського флоту і Військово-Морських сил
України). Третю ланку прокурорської системи становлять міські, районні,
міжрайонні, районні у містах та інші прирівняні до них прокуратури
(наприклад, військові прокуратури гарнізонів).
Очолює систему органів прокуратури з притаманними тільки йому
повноваженнями Генеральний прокурор України, який призначається на
посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України.
Генеральна прокуратура здійснює керівництво підпорядкованими
прокуратурами і безпосередньо виконує особливо важливі завдання щодо
здійснення нагляду за додержанням законів. Вона являє собою складну
державну структуру, яка організує свою діяльність за територіальним та
предметно-галузевим принципами.
Генеральний прокурор України, який затверджує відповідно до чинного
законодавства структуру Генеральної прокуратури України, має першого
заступника і заступників.
У Генеральній прокуратурі України утворюється колегія як дорадчий
орган при Генеральному прокуророві України у складі Генерального
прокурора України (голова колегії), його першого заступника,
заступників, прокурора АРК, інших керівних працівників органів
 Виконав: Мельник Нікіта. Група БАФП-21

прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною

Радою України за поданням Генерального прокурора України.
У Генеральній прокуратурі є управління і відділи, які створюються з
урахуванням як традиційних, сталих, так і нових, але не менш
пріоритетних напрямів діяльності. Генеральний прокурор має можливість
залежно від конкретних завдань корегувати структуру Генеральної
прокуратури або її окремих управлінь і відділів.
Керівники управлінь і відділів призначаються на посади Генеральним
прокурором. Одночасно вони є його старшими помічниками та
помічниками. Генеральний прокурор має також старших помічників та
помічників з особливих доручень.

2. Правові основи діяльності прокуратури

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності

прокуратури визначаються Конституцією України, Законом "Про
прокуратуру", іншими законодавчими актами.
Конституція України закріплює основні функції прокуратури (ст. 121) і
регламентує порядок призначення та звільнення Генерального прокурора
України (ст. 122).
Завдання, організація і порядок діяльності органів прокуратури, а також
повноваження прокурорів визначаються Законом України "Про
прокуратуру".
Порядок здійснення прокурорами процесуальних та інших повноважень
передбачається КПК, ЦПК, ГПК, КВК, КУпАП, КАС, а також законами
України "Про звернення громадян", "Про міліцію", "Про Службу безпеки
України", "Про оперативно-розшукову діяльність" та ін. Крім цього, у
своїй діяльності прокурори керуються такими законодавчими актами, як
Дисциплінарний статут прокуратури України, Положення про класні чини
працівників органів прокуратури України, а також відомчими наказами,
розпорядженнями, інструкціями Генерального прокурора України (п. 7 ст.
15 Закону "Про прокуратуру").
У своїй діяльності органи прокуратури враховують норми міжнародно-
правових актів щодо охорони прав і свобод людини. До таких актів
належать: Загальна декларація прав людини (1946 р.), Конвенція про
захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.) та ін. Генеральний
 Виконав: Мельник Нікіта. Група БАФП-21

прокурор України відповідно до угод про міжнародне співробітництво і

правову допомогу вирішує питання про порушення та розслідування
кримінальних справ, видачу злочинців або осіб, які підозрюються у
вчиненні злочинів, а також вирішує інші передбачені такими угодами
питання. Повноваження Генеральної прокуратури, прокуратур обласного
рівня в галузі взаємної правової допомоги в межах міжнародного
співробітництва регламентуються, крім міжнародних угод, також
відомчими нормативними актами: наказами, інструкціями, протоколами.
Історично склалося так, що система права України належить до романо-
германської правової системи (сім'ї), де головне місце посідають норми
права, а не судовий прецедент. Тому в Україні історично постійно
приділяється увага вивченню, удосконаленню та реформуванню правових
норм, що регулюють суспільні відносини в державі, особливо це
стосується кримінальної, кримінально-процесуальної сфери, де не
останніми є займають організація та діяльність органів прокуратури.
Загальновідомо, що будь-яке правове регулювання визначається
насамперед з допомогою норм права і зумовлено об'єктивними та
суб'єктивними чинниками — рівнем економічного стану суспільства та
його соціальної структури, зрілості та стабільності соціальних відносин,
правової культури громадян і посадових осіб, а також рівнем наукової
розробки предмета, способів і методів правового регулювання та його
механізму в цілому.
За Законом України «Про прокуратуру» (ст. 3) правові основи діяльності
прокуратури визначаються тим, що повноваження прокурорів, організація,
засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією
України, цим Законом, іншими законодавчими актами. Органи
прокуратури в установленому порядку в межах своєї компетенції
вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм
міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних
договорів.
На сучасному етапі розвитку державності організація і порядок діяльності
органів прокуратури України за основними параметрами визначаються і
регулюються понад 120 основними нормативними актами різного рівня,
які розрізняються за юридичною силою, рівнем правового регулювання і
призначенням. Їх можна поділити на певні рівні:
1. Нормативно-правові акти вищих органів влади України, котрі, у
свою чергу, поділяються на ті, що визначають загальні положення,
 Виконав: Мельник Нікіта. Група БАФП-21

організаційно-правові основи діяльності прокуратури, матеріально-

технічне, фінансове та соціально-правове забезпечення, статус прокурора
в судочинстві, а саме в господарському, цивільному чи кримінальному
процесі, в адміністративному провадженні; при здійсненні прокурорського
нагляду, і ті, що визначають повноваження прокуратури.
На вищому рівні ці суспільні відносини в межах своєї компетенції
регулюють Верховна Рада України, Президент України та Кабінет
Міністрів України.
2. Відомчі нормативні акти, що регулюють організаційно-правові
аспекти діяльності органів прокуратури, а саме: організацію і порядок
діяльності, роботу з кадрами, з встановлення організації прокурорського
нагляду і організації роботи з окремих напрямів діяльності. Прийняття
таких актів належить в основному Генеральному прокуророві України.
3. Нормативні акти з міжнародного співробітництва, з поділом на
міжвідомчі акти Генеральної прокуратури України і юридичних установ
зарубіжних держав; відомчі акти Генеральної прокуратури України з
питань міжнародного співробітництва з виділенням тих, що визначають
загальні положення, питання виконання угод про міжнародне
співробітництво та правову допомогу.
Усі понад 120 нормативних правових актів, які регулюють весь комплекс
найважливіших соціальних відносин, що виникають у першу чергу при
здійсненні конституційних покладених на прокуратуру функцій і виходячи
з принципів її організації та діяльності, а також інших інститутів
прокурорського нагляду за своєю суттю і спрямованістю, впливом на
діяльність прокуратури можна теж поділити на чотири самостійних
групи:
А. Закони в широкому їх розумінні (власне закони, нормативні постанови
Верховної Ради України, делеговане і санкціоноване законодавство). Вони
постійно перебувають в полі зору органів прокуратури з тим, щоб
виконавці належним чином їх додержувались і правильно застосовували в
конкретних життєвих ситуаціях.
Саме названі акти визначають суть, зміст, і предмет програм проку-
рорських перевірок з дотримання законності. Відсутність законів вказує на
безпредметність прокурорського нагляду та іншої діяльності по
здійсненню конституційних функцій прокуратури.
 Виконав: Мельник Нікіта. Група БАФП-21

Б. Самостійну групу складають юридичні акти, що належать до

об'єкта прокурорського нагляду і аналізуються, оцінюються прокурорами
з точки зору того чи відповідають вони вимогам закону. Це насамперед
акти з виконання законів, застосування їх норм при вирішенні конкретних
життєвих ситуацій юридичного значення (постанови слідчого, судді,
вироки, ухвали суду, накази, розпорядження керівників установ,
підприємств, організацій тощо).
Не важко помітити, що акти перших двох груп перебувають поза межами
власно прокурорської системи і створюють суттєві елементи середовища її
«мешкання», функціонування як об'єкт і предмет прокурорського нагляду.
Стосовно конкретної діяльності того чи іншого органу прокуратури
середовище функціонування прокурорської системи завжди ситуативне,
змінюване, оскільки прокурору доводиться мати справу з конкретною
людською поведінкою, котра далеко не постійна. Удосконалюється,
змінюється і відповідне законодавство.
В. Правові норми, котрі безпосередньо визначають прокурорську
систему, встановлюють її структуру, порядок формування органів
прокуратури, принципи діяльності, задачі, функції і обов'язки прокуратури
в цілому й на самостійних напрямах її діяльності тощо. Тобто у даному
випадку маються на увазі ті норми, що регулюють статичну сторону
прокуратури.
Г. Через те, що прокурорська система функціонуюча й динамічна, вона
має норми, що регулюють безпосередню практичну діяльність органів
прокуратури, сам процес, порядок здійснення її конституційних функцій.

3. Принципи діяльності прокуратури

Принципи організації і діяльності прокуратури -

це вихідні, основоположні правові положення, що визначають найбільш
істотні ознаки і властивості організації та діяльності органів прокуратури
РФ, її сутність і призначення.
Ці принципи носять загальний характер, поширюються на всі органи
прокуратури, підлягають реалізації при здійсненні всієї багатогранної
діяльності прокуратури, в тому числі і при здійсненні прокурорського
нагляду.
 Виконав: Мельник Нікіта. Група БАФП-21

Вони закріплені в Конституції (ст. 129), а також у Законі про прокуратуру

(ст. 4). До них відносяться: 1) законність; 2) гласність 3) єдність і
централізація; 4) незалежність.
Принцип законності є загальноправовим принципом, на основі якого
діють всі правоохоронні органи. Для прокуратури цей принцип має
особливе значення.
Законність виступає, по-перше, як мета прокурорського нагляду, а це
означає, що: а) прокуратури зобов'язані не тільки виявляти порушення
закону, а й своєчасно їх усувати; б) здійснюючи нагляд за дотриманням
законності, органи прокуратури вживають заходів до поновлення
порушених прав і свобод громадян; в) вони вживають заходів до
залучення осіб, винних у допущених порушеннях закону, до
відповідальності.
По-друге, законність є принципом організації та діяльності самої
прокуратури. Принцип законності в діяльності прокуратури слід
розглядати як основоположне правове положення, що зобов'язує
прокуратуру при здійсненні наглядових та інших функцій діяти строго в
рамках закону, тільки в межах своїх повноважень, дотримуючись права та
інтереси фізичних і юридичних осіб.
Принцип гласності в діяльності прокуратури - ще один загальноправовий
принцип, що представляє собою основоположне правове положення, що
зобов'язує прокуратуру здійснювати свою діяльність відкрито і доступно
для громадян і засобів масової інформації в тій мірі, в якій це не
суперечить вимогам законодавства про охорону прав і свобод громадян,
про державної та іншої спеціально охороняється законом таємниці (п. 2 ст.
4 Закону про прокуратуру). Важливе значення принципу гласності полягає
в тому, що суспільство отримує можливість контролю за діяльністю
органів прокуратури, а в порядку зворотного зв'язку прокурор отримує
підтримку населення. В рамках реалізації даного принципу органи
прокуратури зобов'язані інформувати населення про стан законності. У
цих же цілях у складі Генеральної прокуратури створено самостійний
структурний підрозділ - Центр інформації і громадських зв'язків.
Ще один прояв гласності - щорічне подання Генеральним прокурором
палатам Федеральних Зборів і Президенту РФ доповіді про стан
законності в країні і про виконану роботу щодо її поліпшення. Таку ж
інформацію нижчі прокурори подають органам влади суб'єктів РФ і
органам місцевого самоврядування.
 Виконав: Мельник Нікіта. Група БАФП-21

Принцип єдності та централізації органів прокуратури є спеціальним

принципом. Він закріплений в Конституції (ст. 129) і в Законі про
прокуратуру (п. 1 ст. 4). Суть його полягає в тому, що він визначає
пристрій прокуратури РФ як єдиної централізованої системи з
підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим і
Генеральному прокурору РФ. З цього конституційного положення
випливає наступне:
 - Всі органи прокуратури становлять єдину централізовану систему з
безумовним підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів
вищестоящим і Генеральному прокурору РФ. Забезпечення єдиної
законності на території РФ може бути досягнуто в тому випадку,
якщо прокуратура побудована як єдиний орган, якщо вся система
органів прокуратури діє як єдиний механізм, одними і тими ж
методами і в одних і тих же формах;
 - Діяльність всіх органів прокуратури направляється з єдиного
центру - вони всі підкоряються Генеральному прокурору РФ. Усі
прокурори: прокурори суб'єктів РФ, прокурори міст, районів та
прирівняні до них прокурори - призначаються Генеральним
прокурором РФ. Це робить прокурорську систему цільною і
монолітною і дає можливість підпорядкувати її виконання завдань за
однаковому розумінню і застосуванню законодавства на всій
території РФ. У зв'язку з цим:
 - Будь-який прокурор у межах своєї компетенції діє від імені
прокуратури, а не свого особистого, і має право на здійснення всіх
передбачених законом повноважень;
 - При виконанні своїх обов'язків прокурор може бути замінений
іншою прокурором;
 - Вищестоящий прокурор несе відповідальність за законність
діяльності підпорядкованих прокурорів.
Принцип незалежності прокуратури сформульований у п. 2 ст. 4 Закону
про прокуратуру. Суть його полягає в тому, що органи прокуратури
здійснюють свої повноваження незалежно від органів державної влади,
органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань і в суворій
відповідності з діючими на території РФ законами.
Вплив у будь-якій формі органів влади, громадських організацій, засобів
масової інформації, будь-яких посадових осіб на прокурора з метою
вплинути на прийняті ним рішення або перешкоджання в будь-якій формі
його діяльності тягне за собою встановлену законом відповідальність.
 Виконав: Мельник Нікіта. Група БАФП-21

Незалежність прокуратури виключає втручання в її діяльність окремих

посадових осіб, представників засобів масової інформації з вимогами про
надання інформації, що зачіпає такі питання, які ще не знайшли
остаточного дозволу або становлять державну або службову таємницю.
Законом встановлено, що прокурори не зобов'язані давати будь-яких
пояснень по суті знаходяться в їх провадженні справ і матеріалів, а також
надавати їх кому б то не було для ознайомлення інакше як у випадках і
порядку, передбачених федеральним законодавством.
Принцип незалежності включає і обов'язковість виконання вимог
прокурора, що випливають з його повноважень.
Важливим чинником забезпечення незалежності є вимога недопущення
займатися прокурорам деякими видами діяльності. Прокурори не можуть
бути членами виборних та інших органів, утворених органами державної
влади та органами місцевого самоврядування. Вони не можуть бути
членами громадських об'єднань, які мають політичну мету, та брати участь
в їх діяльності.

4.Список літератури

1.Конституція України.-К.,1996.

2.Закон України “Про прокуратуру” від 5.11.1991 року. //ВВРУ.-1991.-

№53. Голос України.-1993.-22 грудня. Урядовий кур’єр.-2001.-26 липня.-
№132.

3.Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого

1992 року// ВВРУ.-1992.-№22, 1999.-№4.

4.Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Збірник

нормативних актів / Відп. ред. В.С. Стефанюк. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
– 352 с.

5.Кримінальний кодекс України.

6.Кримінально-процесуальний кодекс України.

7.Цивільно- процесуальний кодекс України.

8.Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань

судової діяльності та в кримінальних справах. – К.: Юрінком Інтер, 1999.
 Виконав: Мельник Нікіта. Група БАФП-21

9.Указ Президента України "Про День працівників прокуратури”від 2

листопада 2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 7 листопада.
10.Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. Навч. Посіб. За ред.
Я.Кондратьєва.-К.:Юрінком-Інтер.,2002.

11.Молдован В.В. Правоохоронні органи:Опорні конспекти.-К.,1998.

12.Мостова І.М.,Потеряхін О.А. Правоохоронні органи України.-К.,1998.

13.Шумський П. В. Прокуратура України. – К.: Вентурі. – 1998. – С. 179.

14.Басков В. Й. Прокурорский надзор. – М.: БЕК, 1996.

15.Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность й обеспечение

прав граждан. – К.: Юрінком Інтер. – 1999

16.Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні.-

К.:Юрінком Інтер.-1999.

17.Тацій В. Прокуратура в системі поділу влади // Вісник прокуратури. -1999. -

№ 2. - С.27.

18.Прокуратура України: проблеми сьогодення і майбутнього // Юридичний

вісник України. – 1999. – 22–28 липня. – № 29.

19.Вернидубов І. Підтримання прокуратурою державного обвинувачення в суді і

здійснення правосуддя за Конституцією України.// Право України.-1998.- №4.-
С.27-30.

20.Главгородський В., Руденко М. Становлення і розвиток Української моделі

прокурорського нагляду на сучасному етапі (концептуальні проблеми)// Право
України.-1996.-№1.

21.Руденко М. Прокуратура у світлі реалізації положень Конституції України.//

Право України.-1996.-№11.