Задача № 049

Умова
9 червня Кривденко було затримано в порядку ст. 208 КПК і повідомлено про підозру у вчиненні
кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 кк. Надалі ухвалою слідчого судді від 11
червня підозрюваному обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк з 9 червня до
7 серпня із визначенням застави у розмірі 1 000000 грн. Цією ж ухвалою на підозрюваного
Кривденка, у разі внесення застави, покладено такі обов'язки:
1) здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон,
інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
2) прибувати за кожним викликом суду, прокурора та слідчого;
3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) носити електронний засіб контролю.
19 червня підозрюваного звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави у розмірі 1 000 000 грн.
10 серпня підозрюваний не прибув за викликом слідчого для проведення процесуальних дій. У
телефонній розмові Кривденко пояснив слідчому, що строк дії запобіжного заходу у вигляді застави
стосовно нього закінчився і не був продовжений, а тому він не повинен більше виконувати покладені
на нього ухвалою слідчого судді від 11 червня обов'язки. Наступного дня слідчий подав до суду два
клопотання. Перше - про звернення застави в дохід держави через порушення підозрюваним
покладених на нього обов'язків, зокрема, неявку за викликом слідчого. Друге – про покладання
додаткових обов'язків на підозрюваного в порядку ст. 200 КПК. У другому клопотаннi слідчий,
зокрема, просив слідчого суддю покласти на Кривденко обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, а
саме: здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон,
інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну, у тому числі паспорт
громадянина України з безконтактним електронним носієм; прибувати за кожним викликом до суду,
прокурора та слідчого; утримуватись від спілкування із свідком Папченко; повідомляти слідчого,
прокурора або суд про зміну свого місця проживання; носити електронний засіб контролю.
У судовому засіданнi прокурор пiдтримав подані клопотання з підстав зазначених у них та просив
слідчого суддю про задоволення клопотань.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотань заперечували,
посилаючись на те, що покладення на підозрюваного обов'язків, визначених у ч. 5 ст. 194 КПК,
окремо, без застосування чи зміни запобіжного заходу, або в разі, коли до цього на підозрюваного не
було покладено нiяких обов'язкiв, не передбачено нормами кримінального процесуального закону.
При цьому, на думку сторони захисту, у слідчого судді немає підстав для застосування ст. 200 КПК,
оскільки строк дії запобіжного заходу у вигляді застави, а також строк дії покладених на Кривденко
обов’язків вже закінчився і ніким не був продовжений, а отже не може йтися про зміну запобіжного
заходу.
На яке питання розраховане завдання? Дайте правову оцінку наведеній ситуації. Яке рішення має
прийняти слідчий суддя. Обґрунтуйте свою вiдповiдь. Який процесуальний порядок покладення на
особу обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, та які саме обов’язки можуть бути покладені на
підозрюваного, обвинуваченого?
Відповідно до статті 182 КПК (Застава) 1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці
України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України,
з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під
умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість
застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під
у вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами
третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так i iншою фізичною або
юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або
комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету
Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної
власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому
роз'яснюються його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого
кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом
покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного,
обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було
обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбаченi цiєю частиною роз'яснення
здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального
правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про
його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою
мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не
може бути завідомо непомірним для нього.
5. Розмір застави визначається у таких межах:
1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості,
- від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до
вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від
вісімдесяти до трьохсот розмiрiв прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не
здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або
особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі,
який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму оповідно. для працездатних
6. Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п’яти днів з дня обрання
запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або
забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору,
суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п’яти днів з дня обрання запобіжного заходу у
вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного
заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під
вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту
звільнення підозрюваного, обвинуваченого з під варти внаслідок внесення застави, визначеної
слідчим суддею, судом в ухвалi про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки,
пов'язанi iз застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
7. У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу,
підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у
розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
8. У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи
належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду
без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені
на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та
зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку,
встановленому законом для використання коштів судового збору.
9. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за
клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданнi за участю
підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про
обрання запобіжного заходу.
Неприбуття в сузія зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду
питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.
10. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до
підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмiрi або іншого
запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
11. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому,
заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена
підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання
вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на
виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Відповідно до статті 183 КПК (Тримання під вартою)
1. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі,
якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам,
передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176
цього Кодексу.
2. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як:
1) до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено
основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177
цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов'язки, покладені на
нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому
порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує;
2) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який
законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі,
якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено,
що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду,
перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого
злочину;
3) до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який
законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі,
якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено,
що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду,
перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого
злочину;
4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який
законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років;
5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який
законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки;
б) до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення,
у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицiю) такій державi для
притягнення до кiдповiдальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених
розділом IX цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана
Верховною Радою України.
3. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді
тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання
підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених
частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу
будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх
невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке
рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
4. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді
тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього
Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави,
проте був порушений нею.
Відповідно до статті 194 КПК (Застосування запобіжного заходу)
1. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний
встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які
свідчать про:
1) наявність обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального
правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177
цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам,
зазначеним у клопотанні.
2. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуваннi запобіжного
заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених
частиною першою цієї статті.
3. Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною
вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо
прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе
обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
4. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини,
передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені
пунктом 3 , частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який
запобіжний захід, нiж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного,
обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п’ятою та шостою цієї статті, необхідність
покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
5. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням
під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті,
слідчий суддя, суд застосовує вiдповiдний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного,
обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної
влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена
прокурором, а саме:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без
дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або
спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8) здати на зберігання до вiдповiдних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за
кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9) носити електронний засіб контролю.
6. В інтересах потерпілого вiд злочину, пов'язаного з домашнім насильством, крім обов’язків,
передбачених частиною п'ятою цієї статті, суд може застосувати до особи, яка підозрюється у
вчиненні такого кримінального правопорушення, один або декілька таких обмежувальних заходів:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього
насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або
у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього
насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у
зв'язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорiв з особою, яка постраждала від домашнього
насильства, інших контактів через засоби зв'язку чи електронних комунікацій особисто або через
третіх осіб;
5) направлення для проходження лікування від алкогольної, наркотичноï або iншої залежності, від
хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих, направлення для проходження програми для
кривдників.
7. Обов'язки, передбачені частинами п’ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на
підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може
бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були
покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє
свою дію і обов'язки скасовуються.
8. До підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено основне покарання у
виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, може бути
застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під вартою у випадках та в
порядку, передбачених цією главою.
Тому, на мою думку, у даному випадку сторона захисту є правою, оскільки Ст. 203 КПК України
визначає, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії
ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття
кримінального провадження.
Ч. 11 ст. 182 КПК України, застава яка не була звернена в дохід держави, повертається
підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
ч. 2 ст. 196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу, не повязаного із триманням
під вартою, зазначаються конкретні обовязки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, що покладаються
на підозрюваного, обвинуваченого, та у випадках встановлених цим кодексом, строк на який їх
покладено.
Ч. 1 ст 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може
перевищувати шістдесят днів.
«Корінь зла» прихований лише в п. 6 ст. 195 КПК України, а саме, обовязки передбачені цією
статтею можуть бути покладені на строк не більше двох місяців. Після закінчення строку, в тому
числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені обовязки, ухвала про
застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обовязки скасовуються.
Деяка судова практика, саме так її можна назвати, виходячи лише з визначення «в цій частині»
породила помилкову правову конструкцію за якою, застава після спливу строку покладених
обовязків, продовжує забезпечувати загальний обовязок виконання вимог слідчого/прокурора.
Тому, стороні обвинувачення слід здiйснювати клопотання про продовження запобіжного
заходу.