Завдання №1.

За змістом ст. 65 КПК України не можуть бути допитані як свідки:

1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного

відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження,
законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному
провадженні - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням
функцій представника чи захисника;

2) адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю;

3) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;

4) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням

професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне
обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи -
про відомості, які становлять лікарську таємницю;

5) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді

віруючих;

6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію

професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або
джерела інформації;

7) судді та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті

питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком
випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями)
завідомо неправосудного вироку, ухвали;

8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про

примирення в кримінальному провадженні, - про обставини, які стали їм
відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;

9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх

особи;

10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких
застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних;

11) експерти - щодо роз’яснення наданих ними висновків.

Також, звертаючись до ст. 385 КК України передбачена кримінальна

відповідальність за відмову свідка від давання показань або відмову експерта
чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків. У нашому
випадку, священик без поважної причини відмовився надавати показання як
свідок, а отже відповідно до вище вказаної статті буде покараний штрафом у
розмірі від п'ятдесяти до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або арештом на строк до шести місяців.

У главі 20 КПК України законодавець передбачив цілісну систему

слідчих (розшукових) дій, а саме:

– допит, зокрема й одночасний допит двох і більше вже допитаних

осіб (ст. 224–226 КПК України), та допит у режимі
відеоконференції (ст. 232 КПК України);
– пред’явлення особи для впізнання (ст. 228 КПК України);
– пред’явлення речей для впізнання (ст. 229 КПК України);
– пред’явлення трупа для впізнання (ст. 230 КПК України);
– проведення впізнання в режимі відеоконференції (ст. 232 КПК
України);
– обшук (ст. 233–236 КПК України);
– огляд: місцевості, приміщення (загальноприйняте формулювання в
обох випадках – огляд місця події), речей та документів (ст. 237
КПК України);
– огляд трупа (ст. 238 КПК України);
– огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією (ст. 239 КПК України);
– слідчий експеримент (ст. 240 КПК України);
– освідування особи (ст. 241 КПК України);
– проведення експертизи (ст. 242–245 КПК України).

Відповідно до ст. 133 КПК України 1. Слідчий, прокурор під час

досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка,
потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у
встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій
процесуальній дії.
2. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право
викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати
показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь
у процесуальній дії є обов'язковою.
Отже, можемо зробити висновок, що відмова священика від подачі
показань як свідка є необґрунтованою. Відмова надавати показання без
поважної причини передбачає за собою кримінальну відповідальність.
Слідчий, у рамках досудового розслідування, має право викликати свідка на
допит.
 Завдання №2.

Згідно ч. 1 ст. 101 КПК України «Висновок експерта – це докладний опис

проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки,
обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила
експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи».

Одним із способів перевірки достовірності висновку експерта у

кримінальному провадженні є допит експерта. Допит експерта можливий
лише після надання ним письмового висновку та не повинен виходити за
межі проведеного дослідження. Вимоги щодо допиту експерта на стадії
досудового розслідування у КПК України не наведені. Отже, він проводиться
згідно з загальними правилами проведення допиту (ст.ст. 223, 224 КПК
України).

Допит експерта є процесуальною дією, яка може здійснюватися як в ході

досудового розслідування, так і під час судового розгляду (Ухвала суду №
96987609, , 18.05.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області).

Згідно із думкою Титова А. М. та Тютюнник Т. В. на стадії досудового

розслідування допит експерта є можливим лише після ознайомлення слідчого
з висновком експерта і метою цього допиту є одержання роз'яснення або
доповнення висновку. На стадії судового розгляду кримінальної справи
допит експерта може бути проведений також лише після дослідження
висновку судом.

Отже, можемо зробити висновок, що у ході досудового розслідування

експерт може бути викликаний на допит слідчим (у нашому випадку
експертиза була ініційована саме слідчим) у разі, якщо в результаті оцінки
висновку експерта слідчий дійде висновку, що він є неповним або
недостатньо зрозумілим, і якщо під час допиту експерта не було можливості
усунути незрозумілість, тоді слідчий має призначити додаткову експертизу.

Завдання №3.

Згідно із ч. 6 ст. 97 КПК України показання з чужих слів не може бути

допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані,
якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними
допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини
другої цієї статті.

У положеннях ч. 2 ст. 97 КПК України суд має право визнати

допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості
допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках,
якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами
допустимості доказів.
При прийнятті цього рішення суд зобов’язаний враховувати:
1) значення пояснень і показань, у випадку їх правдивості, для з’ясування
певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей;
2) інші докази щодо питань, передбачених пунктом 1 цієї частини, які
подавалися або можуть бути подані;
3) обставини надання первинних пояснень, які викликають довіру щодо
їх достовірності;
4) переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень;
5) складність спростування пояснень, показань з чужих слів для сторони,
проти якої вони спрямовані;
6) співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала
ці показання;
7) можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини
неможливості такого допиту.
Як на мене слова громадянки Болтушкіної не можуть бути визнаними
допустимими показаннями. Дивлячись на положення ч. 2 вище вказаної
статті, можна зробити висновок, що більшість буде спростовано.
Стосовно подачі показань громадянки Хитрунової, яка є сусідкою
Зурбаганов, але яка на даний момент перебуває за кордоном. У п. 4 ч. 3 ст. 97
КПК України вказано, що суд має право визнати неможливим допит особи,
якщо вона:
1) відсутня під час судового засідання внаслідок смерті або через тяжку
фізичну чи психічну хворобу;
2) відмовляється давати показання в судовому засіданні, не підкоряючись
вимозі суду дати показання;
3) не прибуває на виклик до суду, а її місцезнаходження не було
встановлено шляхом проведення необхідних заходів розшуку;
4) перебуває за кордоном та відмовляється давати показання.
Про відмову надання показань в умові завдання не вказано, а отже,
необхідно для початку зв’язатися з громадянкою Хитруновою для того, щоб
вона надала показання щодо Зурбаганова.
Отже, на підставі вище вказаного, можемо зробити висновок, що
показання громадянки Болтушкіної можуть бути визнані судом недійсними.
Завдання №5.
 Відповідно до ч. 1 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які
надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним,
обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у
кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального
провадження.

За умовою завдання показання свідків Бубарєва і Мумарєва не були взяті

до уваги, оскільки ці громадяни знаходяться в дружніх відносинах із
підсудним, а Бубарєв хрестив дитину підсудного. Показання ж свідка
Хрюкіна вважають правдивими тому, що він особисто незнайомий з
підсудним, є особою похилого віку, позитивно характеризується на роботі та
в побуті.

За змістом ст. 96 КПК 1. Сторони кримінального провадження мають

право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про
які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати
значення для оцінки достовірності показань свідка.
2. Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право
надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема,
щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство
або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.
3. Свідок зобов’язаний відповідати на запитання, спрямовані на
з’ясування достовірності його показань.
4. Свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не
узгоджуються із його показаннями.
Стосовно терміну «достовірність» показань свідка однозначно досить
складно відповісти щодо тлумачення, адже цей термін по різному пояснюють
у філософській та процесуальній літературі.
Оцінка достовірності включає в себе проведення слідчих (розшукових)
заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, розгляд варіантів та ухвалення
процесуальних рішень. Згідно з цим, надійність показань свідка визначається
такими факторами: 1) характером його показань, включаючи джерело
життєвих обставин, що вони відображають, ступінь їх підтвердження,
віднесення події до обставин, що потребують доказів, умовами сприйняття
обставин, наявністю потерпілого, логічністю викладу показань та інші
аспекти; 2) особистістю свідка, яка впливає на оцінку його показань -
наявність зацікавленості в результаті розслідування, службових та родинних
зв'язків з іншими учасниками процесу, психологічними особливостями,
здатністю до правдивих показань, репутацією та соціальним статусом; 3)
взаємозв'язком між показаннями свідка та іншими доказами у розслідуванні
для виявлення суперечностей або узгодженостей між ними.
 Отже, відповідно до вище переліченого, можемо зробити висновок, що
загалом можна вважати показання свідків Бубарєва і Мумарєва
недостовірними, через їх дружні відносини з підсудним. Але для
підтвердження недостовірності показань свідка необхідно надати докази, для
того щоб вони вважалися неправдими. Отже, висновок суду є частково
неправильним.
Завдання №6.
Згідно зі ч. 5 ст. 95 КПК особа дає показання лише щодо фактів, які вона
сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Важливим є те, що показання, отримані від обвинуваченого,
підозрюваного, потерпілого, свідка, експерта на досудовому
розслідуванні, не є обов'язковими для суду. Вони можуть використовуватися
лише для прийняття рішень в стадії досудового розслідування, але в суді
підлягають перевірці та дослідженню в порядку, передбаченому КПК для
судового розгляду. Тільки після цього, визнавши показання достовірними,
суд може їх використовувати для обгрунтування судових рішень. Із цього
можна дійти висновку, що показання як докази формуються за участі сторін
обвинувачення, захисту, потерпілого в судовому порядку, що значно
підсилює їх процесуальну та логічну складову, оскільки на їх утворення
впливають рівною мірою учасники процесу з різними процесуальними
інтересами.
Згідно зі ч. 6 ст. 95 КПК висновок або думка особи, яка дає показання,
можуть визнаватися судом доказом, лише якщо такий висновок або думка
корисні для ясного розуміння показань (їх частини) і ґрунтуються на
спеціальних знаннях в розумінні статті 101 цього Кодексу.
За умовою задачі, експертиза встановила, що звичайна людина не почула
б жодних голосів на такій відстані. Але за словами Тронова він чув крики
потерпілого та незнайомій йому людині зі свого будинку, та стверджує, що
впізнав би кроки людини, якби почув ще раз. Виникають питання до
проведення експертизи, адже вказано, що саме звичайна людина не почула б
жодних голосів, у нашому випадку Тронов сліпий від народження, тобто,
людина з фізичною вадою здоров’я.
Але не будемо забувати, що люди з іншими вадами можуть цілком чітко,
достовірно та неупереджено викласти відомі їм обставини. Самі показання
свідка – це лише озвучена ним інформація, яка має місце в його пам’яті.
Наявність окремих фізичних недоліків (поганий зір, глухота) ще не
означають, що дана особа не може свідчити у суді. Хоча підхід для
можливості довільної розповіді таких осіб повинен бути особливий –
залежно від наявних у них вад.
 Отже, враховуючи вище написане, можемо зробити висновок, що
необхідно повторити експертизу, враховуючи фізичні вади свідка, для того
щоб залучити його показання як доказ.