Судова медицина — це галузь медичної науки, яка вивчає питання медичного,

біологічного, медико-криміналістичного характеру для потреб правосуддя,

законодавства та охорони здоров’я.

Судово-медична експертиза (далі СМЕ) - це практичне застосування

теоретичних знань судової-медицини, що регламентоване законом і використовується
для вирішення конкретних медичних питань, які виникають у ході слідства.

Об'єкти судово-медичної експертизи:

1. живі особи (потерпілі, підозрювані, звинувачувані);
2. трупи;
3. речові докази;
4. матеріали кримінальних чи цивільних справ.
СМЕ проводиться тільки на підставі письмової постанови особи, яка проводить
слідство, - це слідчий, прокурор, або на підставі ухвали суду. Особу, яка проводить
судово-медичне дослідження, називають судово- медичним експертом, останній має
необхідні спеціальні знання.

Стаття 69 КПК України. Визначення поняття експерт.

→ Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими,
технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до
Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи
→ Якій доручено провести дослідження об'єктів, явищ і процесів, що містять
відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення
→ Дає висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і
стосуються сфери її знань.
→ Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій
залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.
Експерт має право:
1. знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються
предмета дослідження;
2. заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення
інших дій, пов'язаних з проведенням експертизи;
3. бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів
та об'єктів дослідження;
4. викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які
мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були
поставлені запитання;
5. ставити запитання, що стосуються предмета та об'єктів дослідження, особам, які
беруть участь у кримінальному провадженні;
6. одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних
із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у
разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов'язком особи, яка
залучена як експерт;
 7. заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених
законом;
8. користуватися іншими правами, передбаченими Законом України "Про судову
експертизу".
Експерт не має права
• За власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи.
Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів
недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків.
Заява про відмову має бути вмотивованою.
Експерт зобов'язаний:
1. особисто провести повне дослідження і дати обгрунтований та об'єктивний
письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності -
роз'яснити його;
2. прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час
допиту;
3. забезпечити збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з
повним або частковим знищенням об'єкта експертизи або зміною його
властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила
експерта;
4. не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його
залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням
обов'язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи
суду про хід проведення експертизи та її результати;
5. заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.
Експерт невідкладно повинен
• Повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення
експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього
необхідних знань або без залучення інших експертів.
• У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт
невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що
доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість
проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших
осіб.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" у редакції від 9 вересня
2004 р.
• Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань
матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини
справи, що перебуває в провадженні органів дізнання, досудового слідства та
суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 242 КПК
• Експертиза провадиться експертом за зверненням сторони кримінального
провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування
обставин, які мають значення для кримінального провадження, необхідні
спеціальні знання.
• Не допускається проведення експертизи для з'ясування питань права.
Спеціальні знання
• Це знання, які лежать в основі відповідних спеціальностей та спеціалізацій.
• Експерт повинен мати спеціальні знання у галузі науки, техніки, мистецтва
тощо, які необхідні і достатні для того, щоб дати висновок з питань, що
виникають під час досудового розслідування і судового розгляду.
• Спеціальні знання набуваються в процесі навчання і практичної діяльності за
певною спеціальністю (фахом).
• Судовими експертами можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту,
освітньо- кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну
підготовку в спеціалізованих установах Міністерства юстиції України та
отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності (див. ст. 10
Закону України "Про судову експертизу").
Судово-експертну діяльність здійснюють:
1. Атестовані судові експерти, які працюють у державних спеціалізованих
установах (науково-дослідних установах судових експертиз Міністерства
юстиції України, науково-дослідних установах судових експертиз, судово-
медичних та судово-психіатричних установах Міністерства охорони здоров'я
України, експертних службах МВС України, Міністерства оборони України,
СБУ та Державної прикордонної служби України)
2. інші фахівці з відповідних галузей знань, які не є працівниками цих установ, але
можуть залучатися слідчим, прокурором, судом до проведення деяких видів
судових експертиз
3. за винятком криміналістичних, судово-медичних та судово-психіатричних
експертиз, які здійснюються виключно експертами державних спеціалізованих
установ (див. ст. 7 Закону України "Про судову експертизу").
Не можуть залучатися до виконання обов'язків судового експерта:
1. особи, визнані у встановленому законом порядку недієздатними, а також особи,
які мають судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про судову експертизу");
2. особи, які перебувають в службовій або іншій залежності від сторін
кримінального провадження або потерпілого (ч. 2 ст. 69 КПК);
3. особи, які вже проводили ревізію, перевірку тощо, матеріали яких
використовуються в цьому провадженні (ст. 79 КПК);
4. особи, щодо яких є обставини, що забороняють їх участь у кримінальному
провадженні і є підставами для їх відводу (див. ч. 1 ст. 77 КПК) з тим
обмеженням, що, як зазначається у ч. 1 ст. 79 КПК, їх попередня участь у цьому
кримінальному провадженні як експерта не може бути підставою для відводу.
Повторна експертиза
➢ Проведення якої доручається, на відміну від додаткової, іншому експерту
(іншим експертам).
➢ Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку
експерта, пов'язані з його недостатньою обгрунтованістю чи з тим, що він
суперечить іншим матеріалам справи
➢ Також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які
регламентують порядок призначення і проведення експертизи.
➢ Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до
обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.
➢ В ухвалі (постанові) про призначення повторної експертизи зазначаються
обставини, які викликають сумніви у правильності попереднього висновку
експерта. Проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому
експертові" (п. 11).
➢ За наявності цих обставин експерт має заявити самовідвід або ж йому може
бути заявлено відвід.
➢ Про порядок вирішення питання про відвід див. ст.ст. 80, 81 КПК.
У п.п. 1-3 ч. З ст. 69 КПК
→ Зазначені права експерта
→ Необхідні для того, щоб отримати відомості про кримінальне провадження,
котрі стосуються предмета експертного дослідження.
→ Він має право ознайомитися з матеріалами кримінального провадження щодо
предмета дослідження
→ З протоколами слідчих (розшукових) дій та додатками до них, іншими
документами, речовими доказами.
→ Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому
матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов'язків.
→ Заява про відмову має бути вмотивованою.
→ Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для
проведення експертизи. Якщо їх недостатньо, то він може заявити клопотання
про надання додаткових матеріалів і зразків. Про отримання зразків для
експертизи див. ст. 245 КПК.
→ Для отримання додаткових відомостей, необхідних для проведення експертизи,
експерт має право бути присутнім при проведенні процесуальних дій - допитів,
оглядів місця події, речей, документів тощо
→ При цьому ставити запитання допитуваним, звертати увагу під час проведення
інших процесуальних дій на обставини, які мають значення для його висновку,
щоб вони були занесені до протоколу цієї дії.
→ Закон дозволяє експерту, якщо це в інтересах з'ясування обставин, які мають
значення для кримінального провадження, виходити за межі отриманого
доручення про проведення експертизи і зазначити у висновку експертизи
виявлені в ході її проведення обставини, з приводу яких йому не були
поставлені питання (див. також ч. З ст. 102 КПК).
 → Експерт має право на сплату йому винагороди, якщо це не є його службовим
обов'язком, а також на відшкодування витрат, пов'язаних із залученням його до
кримінального провадження (проїзд і добові в разі переїзду до іншого
населеного пункту).
→ При цьому витрати, пов'язані із залученням експерта, несе сторона
кримінального провадження, яка його залучила.
→ Проте залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних
установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду
здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим
установам з Державного бюджету (див. ч. 1, 4 ст. 122 КПК).
→ Витрати, пов'язані з залученням експерта, відшкодовуються в розмірах,
передбачених нормативно-правовими актами України для працівників (див.
постанову Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2011 р. № 98 "Про суми та
склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що
направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які
повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних
коштів").
Відповідно до ст. 2 Закону України
• "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві" від 23 грудня 1993 р.
• Експерт, а також члени його сім'ї та близькі родичі належать до кола осіб, які
мають право на забезпечення безпеки, якщо шляхом погроз або інших
протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на експерта у зв'язку з
залученням його до участі у кримінальному провадженні.
До інших прав експерта, які передбачені Законом України "Про судову
експертизу", належать, зокрема:
1. право мати безперешкодний доступ експерта до об'єкта дослідження і належні
умови праці (див. ст. 6);
2. подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії
порушують права судового експерта (див. ст. 13);
3. право на оплату праці та соціальних захист (ст. 18).
У п. 1 ч. 5 ст. 69 КПК визначено зміст основного обов'язку експерта у кримінальному
провадженні:
1. провести повне експертне дослідження;
2. дати обгрунтований і об'єктивний письмовий висновок на поставлені йому
запитання;
3. роз'яснити висновок - у разі необхідності.
Відповідно до ст. 101 КПК
➢ Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та
зроблені за їх результатами висновки, обгрунтовані відповіді на запитання,
поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що
доручив проведення експертизи.
 ➢ Висновок повинен грунтуватися на відомостях, які експерт сприймав
безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що
були надані для проведення дослідження.
➢ Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.
➢ Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, вони мають
право скласти один висновок або окремі висновки.
➢ Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася
експертиза.
➢ Висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює
провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмоти- вована у
відповідних постанові, ухвалі, вироку.
➢ Про зміст висновку експерта див. ст. 102 КПК.
➢ Відповідно до ч. 7 ст. 101 КПК висновок експерта надається в письмовій формі,
але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик
експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення
його висновку.
➢ Експерт зобов'язаний давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді,
суду (див. ч. З ст. 95 КПК).
Про виклик слідчим, прокурором і судовий виклик див. ст.ст. 133,134 КПК. Згідно
з ч. 2 ст. 327 КПК
• Прибуття в суд експерта забезпечується стороною кримінального провадження,
яка заявила клопотання про його виклик.
• Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки експерта
шляхом здійснення судового виклику.
Обов'язок забезпечення збереження об'єкта експертизи
➢ Цей об'єкт може бути необхідним для проведення з ним наступних
процесуальних дій - огляду, повторної чи додаткової експертизи тощо.
➢ Тому якщо дослідження пов'язане з повним або частковим знищенням об'єкта
експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це
дозвіл від особи, яка залучила експерта.
Стаття 222 КПК
→ Встановлює недопустимість розголошення відомостей досудового
розслідування експертом.
→ Відповідно ст. 387 КК України передбачає кримінальну відповідальність
експерта за розголошення без дозволу слідчого, прокурора даних досудового
розслідування, якщо його було попереджено в установленому законом порядку
про обов'язок не розголошувати такі дані.
→ За змістом ст. 68 КПК обов'язок експерта не розголошувати відомості, які
безпосередньо стосуються суті кримінального провадження і які стали йому
відомі у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків, поширюється не тільки на
досудове розслідування, а й на судове провадження.
Якщо експерт під час проведення дослідження дійде висновку, що для проведення
експертизи у нього недостатньо спеціальних знань чи необхідно залучати й інших
експертів для проведення комісійної чи комплексної експертизи, то він має повідомити
особу, яка його залучила, або суд, який доручив проведення експертизи, про
неможливість проведення ним, або ним одним експертизи.
Якщо у експерта, залученого до участі у провадження стороною обвинувачення,
стороною захисту чи слідчим суддею (про порядок залучення експерта див. ст. 243
КПК), виникнуть сумніви щодо змісту та обсягу доручення, то він має заявити
відповідно перед стороною чи слідчим суддею клопотання про уточнення або ж
повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим питанням або без
залучення інших осіб.

Стаття 70 КПК України. Відповідальність експерта

• За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від
виконання покладених обов'язків у суді, невиконання інших обов'язків експерт
несе відповідальність, встановлену законом.
• Порушення експертом своїх процесуальних обов'язків тягне за собою
відповідальність, про що він має бути попереджений стороною чи судом, який
доручає йому проведення експертизи.
Згідно з ч. 2 ст. 102 КПК
• У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено
про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Ст. 238 КПК України «Огляд трупа».
• Зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта і
в присутності двох понятих.
• У випадку, коли неможливо викликати експерта, запрошується найближчий
лікар.
Ст.241 КПК «Освідування особи».
• За необхідності виявити або засвідчити наявність у обвинуваченого,
підозрюваного або у потерпілого чи свідка особливих прикмет слідчий
виносить про це постанову і проводить огляд.
• Якщо необхідно провести судово-медичний огляд обвинуваченого,
підозрюваного, потерпілого або свідка, то таке освідування за вказівкою
слідчого проводить судово-медичний експерт або лікар.

Види судово-медичної експертизи:

1. Первинна СМЕ - це перше дослідження об'єкта. За його результатами
складається «Висновок експерта» (ст.101 КПК України).
 2. Вторинна (додаткова) СМЕ призначається у випадках, коли первинна СМЕ не
дозволяє дійти чітких або повних висновків і може бути доручена як тому
самому, так і іншому експерту .
3. Повторна СМЕ може бути призначена у випадках, коли «Висновок експерта»
сумнівний, не збігаються з результатами попереднього слідства або
необгрунтований. Проведення такої експертизи доручається іншому експерту
або кільком експертам .
4. Комісійна СМЕ призначається при проведенні складних експертиз і за потреби
знань із різних медичних спеціальностей, її проводить комісія експертів,
особливо у справах щодо кримінальної відповідальності медичних працівників.
Складається загальний (за умов одностайності) або окремий для кожного
експерта висновок .
5. Комплексна СМЕ призначається для розв'язування питань слідства у разі
потреби спеціальних знань різних галузей науки і техніки.

Судово-медична документація:
Результати призначеної експертизи відповідного об'єкта при порушенні кримінальної
справи оформляють у вигляді «Висновку експерта», який має: вступну, описову
(дослідницьку), вирішальну (підсумкову) частини. Висновки повинні відповідати на
всі поставлені запитання, бути повними і обґрунтованими.
Після проведення судово-медичної експертизи трупа експерт виписує «Лікарське
свідоцтво про смерть», яке складається з двох основних пунктів:
1. безпосередня причина смерті - хвороба або травма чи їх ускладнення, які
призвели до смерті;
2. основне первинне захворювання (травма), які призвели до ускладнень,
зазначених у пункті «а».
Судово-медична експертиза потерпілих, звинувачуваних та інших осіб умовно
поділяється на декілька видів:
Експертиза при тілесних ушкодженнях призначається для встановлення:
1. наявності, особливостей і тяжкості тілесних ушкоджень;
2. ступеня втрати загальної і професійної працездатності;
3. стану здоров'я, а саме симуляції, агравації, дисимуляції, штучних хвороб і
самоушкодження.
Експертиза при спірних статевих станах призначається для встановлення:
1. статі, статевої зрілості;
2. порушення цілості дівочої пліви;
3. статевої репродуктивної функції;
4. вагітності і пологів, що були.
Експертиза при статевих злочинах призначається для встановлення факту:
 1. насильницького статевого акту, характеру і механізму виникнення ушкоджень
при його скоєнні;
2. насильницького статевого акту в спотвореній формі;
3. розбещувальних дій щодо неповнолітніх;
4. статевих зносин із особами, які не досягли статевої зрілості;
5. навмисне зараження венеричною хворобою, СНІД ом.
Експертиза із цивільних справ призначається для встановлення:
1. віку, тотожності особи;
2. у разі спірного батьківства і підміни дітей;
3. для встановлення факту алкогольного сп'яніння.

Судово-медичному дослідженню підлягають такі трупи:

1. осіб померлих насильницькою смертю, незалежно від місця настання смерті;
2. осіб, смерть яких підозрюється на насильницьку незалежно від місця настання
смерті;
3. осіб, які померли у лікувальних закладах при нез'ясованому чи не
встановленому діагнозі;
4. осіб, які померли в стаціонарі при встановленому діагнозі, але за наявністю
скарг з боку родичів померлого на медичний персонал (на підставі постанови
прокуратури);
5. померлих, особа яких невідома незалежно від місця настання смерті;
6. розчленовані трупи і їх частини;
7. новонароджених, які були народжені вдома та у випадках підозри на
насильницьку смерть;
8. ексгумовані(дія, що полягає у вийманні трупа з відомого місця поховання в
землі чи в іншому місці з метою його судово-медичного дослідження).
Експертиза речових доказів проводиться із різними цілями.
До речових доказів належать:
1. об'єкти біологічного походження (тканини, кров, сперма, слина, сеча, піт,
сльозова рідина, волосся, нігті тощо);
2. одяг на наявність крові, накладень та предмети, які могли слугувати знаряддям
злочину.

Організація і проведення судово-медичного дослідження трупа і

оформлення документації
Судово-медична експертиза трупа проводиться згідно з вимогами і нормами,
передбаченими КПК України, а також «Правилами проведення судово-медичної
експертизи (дослідження) трупів у бюро судово-медичної експертизи».
Судово-медична експертиза трупа проводиться на підставі письмової постанови або
направлення правоохоронних органів і відповідає на основні питання:
1. Причина смерті.
2. Час настання смерті.
3. Визначення наявності, характеру травми.
4. Чи була травма спричинена за життя та її давність.
5. Можливість дій після травми.
6. Ступінь алкогольного сп'яніння.

Умови проведення судово-медичної експертизи трупа:

1. Експертиза проводиться у відділенні дослідження трупів бюро судово- медичної
експертизи.
2. Вдень при достатньому освітленні.
3. У присутності слідчих.
4. Експертизу, як правило, проводить один експерт.
5. Резекція проводиться після виникнення ранніх абсолютних ознак смерті.
6. Експертиза трупа охоплює його зовнішнє та внутрішнє дослідження, а також
проведення додаткових лабораторних досліджень (гістологічне, гістохімічне,
токсикологічне, цитологічне, медико-криміналістичне).

Алгоритм судово-медичного дослідження трупа:

Зовнішнє дослідження трупа:
Детальне вивчення кожного предмета одягу окремо:
1. загальний вигляд;
2. якість матеріалу одягу;
3. відповідність погоді;
4. окремі індивідуальні деталі (фасон, ґудзики, шви, петельки, мітки, латки, вміст
кишень);
5. наявність забруднень;
6. наявність пошкоджень.
Загальний опис трупа:
1. стать
2. довжина тіла
3. вік (на вигляд, якщо немає документів)
4. статура, вгодованість
5. колір шкіри.
Абсолютні ознаки смерті:
1. трупні плями
2. заклякання
 3. охолодження
4. гниття тощо.
Дослідження окремих частин тіла.
Огляд голови:
1. форма, розміри;
2. наявність патологічної рухливості кісток голови (склепіння, основи, обличчя);
3. наявність ушкоджень.
Огляд обличчя:
1. колір шкіри;
2. стан очей, форма, рівномірність та розміри зіниць, наявність плям Ляше, колір
сполучних оболонок, повік, наявність крововиливів у кон'юнктиву та рогівку;
3. цілість кісток і хрящів носа, вміст носових ходів.
Огляд рота:
1. закритий, відкритий
2. колір слизових оболонок ротової порожнини
3. наявність сторонніх предметів.
Стан зубів:
1. хворобливі зміни (карієс)
2. протези, коронки (місце розміщення та матеріал, з якого виготовлені)
3. ушкодження або відсутність зубів
4. стан альвеол на місці відсутніх зубів.
Огляд вушних раковин:
1. наявність крові, гною, сукровиці у просвіті вушних ходів
2. наявність і стан барабанної перетинки.
Огляд шиї:
1. наявність ушкоджень, особливостей (гулі, скривлення, пропорційність відносно
тулуба і т. ін.).
Огляд грудей:
1. форма, симетричність будови;
2. шляхом пальпації визначають наявність чи відсутність патологічної рухливості
ребер, груднини, хребта;
3. у трупів жінок: форма грудних залоз, їх пружність (еластичність), колір грудних
ореол, наявність і характер виділень із сосків.
Огляд живота:
1. форма (рівний, втягнутий, опуклий)
2. наявність рубців, кил (у трупів жінок - ознака колишньої вагітності) тощо.
Огляд статевих органів:
 1. патологічні зміни, відхилення у розвитку;
2. у трупів чоловіків: наявність виділень сечі та сперми;
3. у трупів жінок: вхід у піхву, колір слизової оболонки, наявність і характер
виділень зі статевої щілини, стан дівочої перетинки.
Огляд анального отвору:
1. закритий, відкритий
2. наявність і характер забруднень шкіри навколо нього.
Огляд кінцівок:
1. наявність забруднень, нашарувань на шкірі
2. ушкоджень кісток
3. патологічна рухливість - де, куди.
Ушкодження, виявлені на тілі
1. описують за алгоритмами, які надані у відповідних розділах стосовно нанесених
травм (вогнепальні, колоті, різані, рубані, забиті, транспортні тощо):
2. наявність, характеристика, розташування відносно довжини тіла (у сантиметрах
від підошовної поверхні стоп до нижнього краю ушкоджень).
У випадках експертизи трупів невідомих осіб:
• особливі прикмети (рубці, бородавки, родимі плями, татуювання, вади розвитку
тощо).

Внутрішнє дослідження трупа:

Дослідження голови:
1. М'які тканини - наявність ушкоджень (локалізація, вигляд, розміри, колір),
потовщення.
2. Кістки склепіння та основи черепа - товщина, наявність ушкоджень (тріщин,
переломів тощо).
3. Тверда мозкова оболонка: колір, ступінь напруження, прозорість, товщина,
зрощення по зовнішній та внутрішній поверхні. Вміст поздовжньої пазухи,
ушкодження, стан пазух основи черепа.
4. М'які мозкові оболонки: ступінь наповнення кров'ю судин, колір, прозорість,
вологість.
5. Крововиливи: наявність над та під оболонками, розміри, товщина, стан
гематоми, наявність гною.
6. Тканина мозку: з поверхні - рельєф звивин, наявність забоїв, ушкоджень,
дефектів; при розрізі - вигляд, вологість, межа між сірою та білою речовинами,
кровонаповнення. Наявність пухлин мозку. Вигляд мозочка, стовбура мозку,
мосту та довгастого мозку.
7. Судини основи мозку: товщина та еластичність стінок, ступінь наповнення
кров'ю, наявність патологічних змін.
8. Бічні шлуночки мозку: їх розміри, положення, вміст.
Дослідження органів грудної та черевної порожнин:
1. Наявність ушкоджень у м'яких тканинах шиї, грудей, передньої черевної стінки,
колір і розмір їх.
2. Особливий запах при розтині порожнин, сторонні речовини або включення
(наявність, характер).
3. Підшкірна жирова клітковина на грудях і животі: колір, товщина.
4. Стан очеревини: колір, блиск, вологість, ушкодження, зрощення.
5. Сальник (чепець): кількість жирової тканини, колір. Розміщення органів
черевної порожнини, стан шлунка та кишок (здуті чи ні).
6. Вміст черевної порожнини: водяниста рідина - її колір, кров - її стан, гній -
колір, в'язкість, кількість, наявність запаху.
7. Діафрагма: цілісність, висота стояння її куполів.
8. Особливості м'язів шиї та грудей. Легкість розтину реберних хрящів.
9. Грудна клітка: наявність вмісту плевральних порожнин (характер, об'єм, колір,
запах, стан тощо). Положення легенів і стан плеври.
Навколосерцева сумка: вміст (кількість, колір, прозорість), вигляд поверхонь.
Язик:
1. колір поверхонь
2. стан країв кінчика (наявність ушкоджень, відбитки зубів), стан сосочків.
3. мигдалики, їх розмір та особливості при розрізі.
Під'язикова кістка та хрящі гортані: їх цілісність.
Гортань: вигляд слизової оболонки зіва.
Щитоподібна залоза: розміри, щільність, вигляд поверхонь розрізу.
Стравохід: колір слизової оболонки та її стан, ушкодження, вміст.
Дихальні шляхи:
1. вміст - наявність, колір, консистенція, запах;
2. слизова оболонка - колір, ушкодження;
3. лімфатичні вузли біля коренів легенів - стан.
4. Легені з поверхні - об'єм, колір, блиск; наявність ушкоджень та крововиливів
(плями Тардьє, Рассказова-Лукомського-Пальтауфа), еластичність на дотик.
5. Легені на розрізі - колір, рівномірність забарвлення, кількість речовини, що
стікає; стан легеневих судин.
Серце:
1. форма, розміри, маса, положення над діафрагмою, кількість жирової тканини
під епікардом;
2. стан епікарда - наявність крововиливів (плями Тардьє), ушкоджень;
3. вміст порожнин серця;
4. стан ендокарда - клапани серця та його судин, сосочкових м'язів, наявність
крововиливів (плями Мінакова);
 5. м'яз серця - товщина лівого та правого шлуночків, щільність на дотик, колір на
розрізі, наявність сполучнотканинних прошарків;
6. вінцеві судини, аорта, легенева артерія - стан, ширина над клапанами, стан
клапанів та стінок, наявність бляшок.
Селезінка: стан капсули, розмір, пильність на дотик, характер пульпи на розрізі, колір,
характер та кількість зскрібка.
Печінка:
1. розмір, колір, стан поверхні, щільність, характер малюнка при розрізі;
2. жовчний міхур - розміри, стан, характер стінок та слизової оболонки, вміст.
Шлунок:
1. розмір, цілісність, товщина стінок, властивості слизової оболонки;
2. вміст шлунка - його вигляд, кількість, запах.
Підшлункова залоза: розмір, щільність, колір та будова при розрізі.
Тонкі та товсті кишки: стан стінок та слизової оболонки, вміст, брижа.
Нирки:
1. кількість жирової тканини в капсулах
2. розміри та маса нирок
3. щільність, колір поверхні, легкість відділення капсули
4. вигляд поверхні, колір при розрізі
5. стан кіркового та мозкового шарів
6. колір слизової оболонки мисок і сечоводів, їх вміст.
Надниркові залози: розмір, колір кіркового та мозкового шарів, чіткість їх малюнка.
Сечовий міхур:
1. вміст та його характер;
2. слизова оболонка - стан (колір, блиск, складчастість), товщина стінки.
Простата (передміхурова залоза):
1. вигляд, розміри, щільність, стан поверхні при розрізі;
2. оглядають придатки, сім'яники, сім'яні канальні.
Піхва: вміст, ступінь виявлених складок.
Матка:
1. положення, форма, розміри, товщина
2. форма шийки, товщина стінки тіла, щільність та вигляд при розрізі
3. стан слизової «пробки»
4. маса матки;
5. вміст порожнини матки - плідні оболонки (наявність чи їх відсутність), кров,
гній, слиз;
6. стан фаллопійєвих труб та зв'язок матки;
 7. плідне яйце - розмір, вміст, місце прикріплення плаценти.
Яєчники: форма, величина, вигляд, колір при розрізі, жовте тіло.
Скелет:
1. ушкодження кісток, характер змін м'яких тканин у місцях переломів;
2. цілісність хребта, крововиливи, гній у просвіті хребтового каналу.
Спинний мозок (досліджується за необхідності):
1. стан оболонок, щільність мозку, вигляд при розрізі, наявність крововиливів та
ушкоджень.

Зразок постанови про призначення судово-медичної експертизи

01.01.06 р. Старший слідчий прокуратури м. Запоріжжя(П.І.П/6.) розглянувши
матеріали кримінальної справи №...
Встановив
31 грудня 2006 року близько о 7 годині 30 хвилин у відкритому приміщенні під
зовнішніми маршовими сходами будівлі плавального басейну по вул.
Святого Миколая 2 в м. Запоріжжі знайдено труп гр. (П.І.П/б.) з численними
ушкодженнями в ділянці голови, шиї.
На підставі вищевказаного, враховуючи, що для з'ясування питань, що виникли,
необхідні спеціальні знання в галузі судової медицини, керуючись ст. КПК України
Постановляю
Призначити по даній кримінальній справі судово-медичну експертизу, проведення якої
доручити експертам Полтавського обласного бюро судово- медичної експертизи.
На вирішення експертам поставити такі питання:
1. Які тілесні ушкодження є на трупі гр. (П.І.П/б.), їх локалізація, час утворення, а
також тяжкість тілесних ушкоджень стосовно живої особи?
2. Який механізм утворення наявних тілесних ушкоджень?
3. Яка безпосередня причина смерті потерпілої?
4. Час настання смерті?
5. Які з наявних на трупі тілесних ушкоджень спричинені зажиттєво, а які з них
мають посмертний характер?
6. Яка характеристика травмуючого предмета (предметів), від дії якого (яких)
утворились на трупі тілесні ушкодження?
7. Від дії одного чи різних предметів утворились дані тілесні ушкодження?
8. 3 якої силою і в якій послідовності були нанесені потерпілій наявні на трупі
тілесні ушкодження?
9. Чи вживала потерпіла перед настанням смерті спиртні напої і якщо так, то в
якому стані алкогольного сп'яніння вона перебувала стосовно живої особи?
В ході дослідження трупа взяти: шматочки шкіри з ушкодженнями, зразки волосся з
п'яти ділянок голови, зразки крові на групову належність, зразки сечі і крові на
наявність алкоголю, зрізати нігтьові пластини з обох кистей, а також інші об'єкти, які
необхідні для об'єктивного висвітлення поставлених питань. У розпорядження
експертів надати: копію даної постанови. Труп гр. (П.І.П/б.) в судово-медичний морг
доставили згідно з направленням старшого слідчого прокуратури м. Запоріжжя
Копію даної постанови направлено прокурору м. Запоріжжя

Судово-медичне дослідження у випадках раптової смерті

Судово-медичному дослідженню підлягають трупи померлих не тільки насильною, а й
не насильною смертю.
Ненасильницька смерть за родом є раптовою (наглою).
• На відміну від насильної смерті вона завжди настає внаслідок будь-яких хвороб:
органів кровообігу, ЦНС, дихальної, травної, сечостатевої систем, а також у
період вагітності та під час пологів.
• За визначенням ВООЗ, раптовою слід вважати таку смерть, яка настає
несподівано протягом 6 год., у практично здорової людини або у хворого, який
був у задовільному стані.

Раптова смерть має такі ознаки:

1. Усі хвороби, які призводять до смерті, мають прихований перебіг. Стан хворого
перед смертю не викликає занепокоєння.
2. Настає впродовж кількох хвилин або годин і тому є несподіваною (раптовою)
для оточення.
3. Може настати за будь-яких обставин і умов - у квартирі, на робочому місці, на
вулиці, в транспорті.
4. Часом обставини її невідомі і тому раптова смерть завжди схожа на насильну.
Враховуючи те, що обставини раптової смерті невідомі і вона схожа на насильну,
трупи таких померлих підлягають обов'язковому судово-медичному дослідженню.
Під час розтину треба:
1. виключити ознаки насильної смерті;
2. встановити її причину;
3. танатоґенез;
4. вплив певних чинників навколишнього середовища на її настання.
 → Іноді раптова смерть може настати внаслідок загострення перебігу хвороби,
діагноз якої був відомий лікарю.
→ При цьому лікар певний час спостерігав хворого і дані про динаміку розвитку
хвороби відмічав у картці амбулаторного або стаціонарного хворого.
→ Тому у разі настання смерті від загострення хвороби, яка мала хронічний
перебіг, у лікаря не викликає ніяких сумнів щодо причини смерті, і тому він має
право видати «Лікарське свідоцтво про смерть».
→ При видачі цього документа лікар обов'язково має оглянути труп померлого для
констатації факту смерті і виключення ознак насильної смерті.
→ Настання раптової смерті зумовлюють так звані чинники ризику, які
загострюють звичайний перебіг хвороби або спричиняють її розвиток і тим
самим призводять до смерті.

Виділяють такі чинники ризику:

Випадки смерті під час або після фізичного навантаження
• У разі гострого фізичного перенавантаження в організмі різко змінюється
функція систем життєзабезпечення
• В органах виникають функціональні, навіть органічні зміни, які особливо в
органах кровообігу призводять до смерті.
Випадки смерті внаслідок психоемоційного напруження.
• При цьому на людину впливають раптово як негативні, так і позитивні чинники,
тривалі стресові ситуації, нервова перевтома.
• При цьому різко порушуються адаптаційні регуляторні механізми, насамперед з
боку симпатико-адреналової системи.
• Ці зміни призводять до розвитку функціональної нестабільності серця, яка
передує настанню смерті.
• Якщо смерть настає через деякий час після дії психоемоційного чинника, то її
ґенез пов'язаний з розвитком феномена післястресової ригідності міокарда.
Одним з основних і найпоширеніших чинників ризику, які призводять до смерті, є
алкогольне сп'яніння.
• Алкогольна інтоксикація призводить до значних гормональних змін в організмі.
• Відбувається пошкодження кардіоміоцитів, підвищення проникності судин,
спотворення реакції мікро-судинного русла на звичайні гуморальні агенти.
Нікотинова інтоксикація
• Зумовлює розвиток численних, пухлин, ішемічної хвороби серця, хвороб
периферичних судин, органів дихання.
• Нікотин безпосередньо впливає на ганглії вегетативної нервової системи серця і
судин, спричиняє ангіоспазм і зміни гемореологічних показників крові.
Метеорологічні чинники
 • Зумовлюють в організмі метереологічні реакції, які призводять до порушення
функціонального стану систем життєзабезпечення.
• Смерть у таких випадках пов'язана з особливостями патологічного процесу
адаптаційними можливостями організму.
Неправильне і надмірне харчування, малорухливий спосіб життя, урбанізація та
зміни навколишнього середовища.
Судово-медична практика свідчить, що раптова смерть може настати в будь- якому віці
та від будь-якої хвороби. Найчастіше вона спостерігається при хворобах органів
кровообігу, серед яких основну роль відіграє атеросклероз.
• Найчастіше атеросклероз уражає вінцеві артерії, внаслідок чого розвивається
ішемічна хвороба серця
• Виникає внаслідок відносного або абсолютного зменшення постачання міокарда
артеріальною кров'ю
• гостра ішемічна хвороба серця;
• хронічна ішемічна хвороба серця.

→ На ранніх етапах розвитку ішемічної хвороби серця смерть може настати від
гострої її форми, морфологічними ознаками якої є тромбоз вінцевих артерій,
крововилив у їх внутрішню оболонку, ознаки вогнищевого порушення
кровообігу.
→ Якщо ішемія міокарда тривала 3-4-год. і більше, розвивається гострий інфаркт
міокарда.
→ Найчастішою його локалізацією є передня стінка лівого шлуночка,
міжшлуночкова перетинка і задня стінка лівого шлуночка серця.
→ При зовнішньому огляді ділянка некрозу має сірий колір та оточена
крововиливом.
→ При мікроскопічному дослідженні виявляють некроз кардіоміоцитів, набряк
строми і лейкоцитарну інфільтрацію, яка з часом утворює демаркаційний вал.
→ Перебіг інфаркту міокарда загострюється розривом серця, формуванням
аневризми і розвитком тромбоемболії, перфорацією міжшлункової перетинки,
які можуть настати на 4-14-й день після початку хвороби.
→ На місці інфаркту протягом 4-8 тижнів розвивається грануляційна тканина і
формується рубець.
→ У цей період може розвинутися рецидивний інфаркт міокарда.
Морфологічні ознаки хронічної ішемічної хвороби серця:
1. збільшення маси серця;
2. збільшення щлуночкового індексу, який при гіпертрофії правого шлуночка
перевищує 0,6, а лівого - 0,4;
3. збільшення ширини і довжини окружності серця;
4. потовщання стінок шлуночків;
5. наявність ішемізованих ділянок (світліші за кольором);
6. зниження тургору міокарда.
Підставою для встановлення причини смерті від хронічної ішемічної хвороби серця є
• Наявність вираженого стенозу вінцевої артерії, коли вона звужена не менш ніж
на 75%
• У разі такого звуження в серцевому м'язі виникають геодинамічні порушення.

Гіпертонічна хвороба часто поєднується з ішемічною хворобою серця.

• Основним показником гіпертонічної хвороби є гіпертрофія серця, тобто
збільшення маси серця і товщини стінки лівого шлуночка.
• У разі гіпертрофії можливий розвиток так званого бичачого серця або
легеневого серця.
Раптова смерть від хвороб органів дихання.
➢ Пневмонія, яка у осіб похилого віку має безсимптомний перебіг і
ускладнюється розвитком гострої серцево-легеневої недостатності.
➢ Туберкульоз легень, особливо фібрінозно-кавернозний характеризується
заповненими гноєм кавернами. Вони можуть прориватись у порожнину бронха,
що призводить до смерті від аспірації крові у дихальні шляхи.
➢ При бронхіальній астмі легені трупа емфізематозно розширені, бронхи закриті
в'язким слизом.
➢ При гістологічному дослідженні виявляють еозинофільну і круглоклітинну
інфільтрацію між альвеолярними перетинками і гіпертрофією м'язових волокон
бронхів.
➢ При смерті від бронхоектатичної хвороби виявляють зміни у бронхах, які мають
вигляд мішків з гноєм або слизом.
Раптова смерть від хвороб органів травлення.
1. Перфоративна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки.
2. Злоякісна пухлина.
3. Варикозне розширення вен стравоходу.
Усі ці захворювання ускладнюються крововтратою, раковою інтоксикацією або
перитонітом.
1. Гострий геморагічний панкреатит.
2. Некроз підшлункової залози.
• Залоза збільшена у розмірах, набрякла, має крововиливи. У черевній порожнині
часто може бути кров'янистий випіт.
Раптова смерть від хвороб ЦНС, сечостатевих органів, інфекційних хвороб та під
час вагітності.
Пухлини мозку та його оболонок
→ Іноді мають перебіг із незначною симптоматикою, тому смерть внаслідок
ускладнення крововиливом у пухлину і мозок та гострим набряком - стисканням
мозку - настає раптово.
 → При дослідженні виявляють пухлину, яку обов'язково досліджують
гістологічно.
Інфекційні хвороби - грип.
→ Виявляють характерне набухання слизової оболонки дихальних шляхів, дрібні
крововиливи в неї
→ Також значний набряк і повнокров'я головного мозку та його оболонок.
→ Досить часто грип ускладнюється пневмонією вірусно-бактеріальної природи,
яка має геморагічний характер.
→ Тому легені на розрізі строкаті через наявність запальних і некротичних
ділянок.
Під час вагітності, яка проходить з патологічними відхиленнями
→ Смерть може настати внаслідок розвитку еклампсії.
→ Цей токсикоз вагітності розвивається у другій її половині і характеризується
недостатністю функції нирок, печінки, тяжкими судомами із втратою
свідомості.
→ Поряд із цими патологічними змінами виявляються численні крововиливи в
тканинах головного мозку, легень, серця, серозних оболонках.
→ Смерть настає внаслідок недостатності печінки або нирок, а також від
крововиливів у життєво важливі органи.
→ Смерть може настати у вагітної жінки під час поза маткової вагітності.

Раптова смерть у дитячому віці.

1. Хвороби органів дихання.
2. Сепсис.
3. Менінгококова і кишкова інфекції.
4. Вади розвитку.
5. Пухлини.
6. Синдром раптової дитячої смерті (уві сні).

Огляд трупа на місці його виявлення

Під місцем події розуміють територію чи приміщення, де безпосередньо відбулася
пригода, яка підлягає слідчому огляду. Якщо скоєння злочину відбулося в іншому
місці, то місцеперебування трупа також розглядають як місце події.
Згідно з чинним законодавством огляд місця події— це процесуальна і невідкладна
слідча дія, яка має надзвичайно велике значення, оскільки є найважливішим джерелом
отримання доказів скоєного злочину.
Завданням слідчих органів під час огляду місця події є з'ясування певного кола
питань, які допомагають вивчити обставини справи, а також розкрити злочин:
1. чи мав місце злочин, у чому сутність події;
2. чи був злочин скоєний там, де відбувається огляд, чи в іншому місці;
3. як проникли злочинці на місце події;
4. скільки було осіб та які їх характерні ознаки;
5. яку мету переслідували учасники злочину;
6. протягом якого часу на місці події перебували злочинці і потерпілий;
7. коли відбулася подія, яка розслідується;
8. які предмети чи сліди залишив злочинець;
9. які сліди могли залишитись на злочинцеві;
10. хто бачив чи чув те, що відбувалось на місці події;
11. виявлення, збирання, фіксація, попереднє дослідження і оцінка та вилучення
різних слідів і речових доказів для подальшого дослідження.
З'ясувавши обставини пригоди, слідчий залежно від особливостей події спрямовує
тактику і характер слідчих дій. Він вирішує, яким чином доцільніше їх проводити —
від центра до периферії чи навпаки.
Під центром розуміють основний предмет слідства; у випадках вбивства— це труп,
при ДТП — автомобіль, що потрапив в аварію, і т.д.
Огляд місця події потрібно проводити в певному порядку залежно від того
1. де сталася пригода (в приміщенні чи на відкритій місцевості)
2. від характеру події (вбивство, самогубство, нещасний випадок, транспортна
травма, отруєння та ін.)
3. від наявності чи відсутності трупа людини.
Якщо подія відбулася в приміщенні
1. спочатку оглядають вхід до нього (стан дверей, вікон, замків тощо)
2. відмічають, порядок чи безладдя в ньому
3. наявність стороннього запаху
4. досліджують різні сліди, забруднення, залишки їжі
5. закінчують цю процедуру оглядом трупа.
Якщо подія відбулася на відкритій місцевості
1. оглядаючи труп, важливо з'ясувати, чи є місце його виявлення місцем смерті
людини
2. знайти при цьому речові докази
3. звернути увагу на сліди ніг, транспортних засобів, залишки їжі
4. огляд місця події у таких випадках можна починати з трупа або з оточуючої
місцевості.
Методи огляду місця події:
За характером дослідження:
1. Статичний.
 2. Динамічний.
За послідовністю застосування методів і засобів:
1. Ексцентричний - від центру до периферії (вважаючи за центр місця події труп).
2. Концентричний - від периферії до центра (вважаючи за центр місця події труп).
3. Фронтальний - дослідження за лініями (фронтально).
4. Секторний - від центра по периферії секторами.
5. Вузловий - дослідження окремими ділянками.
За повнотою дослідження:
1. Вибірковий (суб'єктивний) - дослідження лише в місцях розташування слідів
злочину.
2. Суцільний (об'єктивний) - ретельне дослідження всієї території місця події, не
минаючи жодного об'єкта.
За глибиною дослідження:
1. Загальний - огляд місцевості, визначення межі огляду, вибір позиції відео-, кіно-
, фотозйомки.
2. Детальний - виявлення та ретельний огляд об'єктів, що розташовані на місці
події.
Об'єктивний метод
• Це повний ретельний послідовний огляд і опис усіх ділянок місця пригоди та
об'єктів
• На яких можна виявити різні сліди і вивчення яких може бути важливим для
розслідування справи.
• Звертається увага на так звані "негативні" обставини, які суперечать звичайному
розвитку подій, наприклад, відсутність крові під трупом за наявності ран на
трупі, відсутність трупних плям на нижчерозміщених частинах тіла за їх
наявності, на протилежних тощо.
Суб'єктивний метод
• Це огляд місця події, який проводять за наявністю слідів злочинця
• Як його особи, так і його дій на місці скоєного злочину (сліди волочіння, сліди
транспортних засобів та ін.).
• Суб'єктивний метод застосовують у випадках, коли сліди на місці пригоди
настільки свіжі, чітко виражені, що, йдучи по них, можна виявити злочинця.
• При цьому часто використовують собаку-шукача.
Об'єктивний і суб'єктивний методи застосовують поєднано. Після огляду суб'єктивним
методом слідчий здійснює об'єктивний, повний і детальний огляд місця події.
Статична стадія характеризується тим, що огляд усіх предметів не змінюється і всі
особливості заносяться в протокол за допомогою опису, фотографування, складання
схем. У цій стадії огляду до предметів не торкаються, не зміщують їх з місця.
Динамічна стадія відрізняється тим, що предмети раціонально переміщують,
візуально досліджують кожний окремо дуже обережно, щоб не пошкодити їх і не
залишити на них слідів своїх пальців рук. Для цього треба працювати в гумових
рукавичках і брати предмети за кінці, ребра чи куточки.
Статична і динамічна стадії взаємозв'язані, є частинами єдиного процесу огляду, тобто
процесу пізнання істини на місці події.
У процесі проведення огляду місця події слідчий складає "Протокол огляду місця
події
→ В який заносить усі дані, одержані під час цих дій.
→ Він складається із вступної, описової і заключної частин.
→ У вступній частині описують місце події, дату, час початку і закінчення огляду,
посаду, прізвище особи, яка складає документ, прізвище, ім'я та по батькові
учасників огляду, вказують також домашні адреси понятих.
→ Далі наводять дані про особу, труп якої виявлено (якщо це відомо зі слів чи
документів), — прізвище, ім'я та по батькові, вік, фах, місце проживання.
→ В описовій частині докладно наводять дані, які характеризують умови огляду —
освітлення, температуру навколишнього середовища, погоду.
→ Описують місце виявлення трупа, а також усі відомості, одержані під час його
огляду.
→ У заключній частині вказують, що вилучено з місця події, куди відправлено
труп і речові докази для подальшого дослідження, які дії проводились для
фіксації різних об'єктів.
→ Доцільним є складання схем, планів, фотографування, а також запис на кіно -,
магнітну плівку для виготовлення фільмів-ілюстрацій.

Протокол підписують
• Всі учасники огляду, в тому числі і поняті.
• Кожний з них може внести свої зауваження або доповнення, висловити свої
думки щодо побаченого.

Завдання лікаря під час огляду трупа на місці події

1. встановлення факту смерті та часу її настання;
2. встановлення первинного положення трупа і, якщо можливо, виявлення його
змін;
3. з'ясування, чи відповідає місце виявлення трупа місцю злочину;
4. встановлення характеру, особливостей ушкоджень, які могли призвести до
смерті, а також чим вони були заподіяні, чи є ці ушкодження слідами боротьби і
самооборони;
5. допомога слідчому в правильному і послідовному проведенні огляду трупа і
описі його в протоколі;
 6. допомога слідчому у виявленні, описі і вилученні речових доказів біологічного
походження, а також знаряддя травми з слідами боротьби і оборони;
7. якщо потрібно, консультування слідчого щодо подальшого дослідження трупа і
речових доказів, вилучення з місця події та допомога йому у формулюванні
питань, які потрібно вирішити у процесі судово-медичної експертизи трупа і
речових доказів.

Судово-медичне вчення про смерть. Ранні і пізні, ймовірні і

абсолютні ознаки смерті.
Під танатологією розуміють вчення про процеси вмирання організму від початкових
проявів до повного розкладу трупа.
→ При судово-медичному дослідженні трупа завжди виникає потреба встановити
не тільки причину і генез смерті, а й вирішити специфічні питання щодо
давності настання смерті, темпу умирання, положення тіла після настання
смерті та його змін тощо.
→ Розв'язанням цих та інших питань відповідно до цілей і завдань судово-
медичної експертизи і займається судово-медична танатологія.
→ Під час вмирання незалежно від причин, які до нього призвели, організм
людини перебуває у так званому термінальному стані, який здатний до
зворотного розвитку і передує настанню біологічної смерті.
→ Різним типам умирання властиві загальні закономірності, які характеризуються
прогресуючим згасанням функцій різних систем організму, органів і тканин.
→ Насамперед відбувається пригнічення функцій дихальної системи та органів
кровообігу, внаслідок чого розвивається вентиляційна і циркуляторна гіпоксія.
→ Кисневе голодування спричиняє в органах і тканинах спочатку компенсаторно-
пристосувальні, а потім — патологічні зміни.
→ Так, централізація кровообігу, яка спрямована на підтримку насамперед
функцій головного мозку, призводить до порушення мікроциркуляції на
периферії.
→ Це зумовлює порушення структури і функцій паренхіматозних органів.
→ Внаслідок дезінтеграції функції головного мозку, що прогресує, енергетичний
обмін речовин як у центральній нервовій системі, так і в паренхіматозних
органах переключається на анаеробний гліколіз, що призводить до накопичення
молочної кислоти.
→ За умов наростаючої гіпоксії виникає «хибне коло», що призводить до
наростання ацидозу.
→ У кров потрапляють біологічно активні речовини, які спричиняють парези і
паралічі судин мікроциркуляторного русла, підвищення Судинної проникності,
згущення крові, виникнення стазів, дрібнокрапкових крововиливів,
тромбоутворення.
 → Параліч периферичних судин зумовлює пригнічення скорочувальної функції
міокарда, що може призвести до зупинки серця.
→ На розвиток і прояви термінального стану значно впливає патологічний процес,
який його спричинив.
→ Так, у разі несумісних із життям пошкоджень — множинної черепно-мозкової
травми, розчленування тіла, розриву серця, аневризми аорти—смерть,як
правило, настає досить швидко.

Якщо вмирання тривале, термінальний стан можна умовно поділити на кілька етапів:
1. передагональний;
2. термінальну паузу;
3. агонію;
4. клінічну смерть;
5. біологічну смерть.

Після настання швидкої смерті у крові відбуваються послідовні зміни

➢ Спочатку в ній утворюються пухкі кров'яні згортки, які протягом перших 1-2
год. після смерті «розчиняються, і кров повністю втрачає здатність до
вторинного зсідання.
➢ Тому під час судово-медичного дослідження трупів осіб, які вмерли швидко, без
ознак агонії, в серці і судинах виявляють рідку кров внаслідок фібринолізу.
➢ Крім того, при швидкому процесі вмирання виявляють ціаноз обличчя, екхімози
у кон'юнктиві, інтенсивні і поширені трупні плями, виділення сечі, калу, а
також наявність рожевого слизу у дихальних шляхах, значного венозного
повнокров'я внутрішніх органів, переповнення кров'ю правої половини серця,
дрібнокрапкові крововиливи на поверхні серця і легень, а іноді в інших органах.
➢ Якщо смерті передує агонія, в серці і судинах виявляють щільні згустки крові
— червоні при нетривалій агонії і жовтувато- білі або білі при тривалій.
➢ Це пов'язано із швидкістю випадіння фібрину.
➢ Так, у разі нетривалої агонії нитки фібрину випадають швидко і в них
утримуються еритроцити.
➢ У разі тривалої агонії процес зажиттєвого фібриноутворення розтягується у
часі.
➢ Тому клітинні елементи крові встигають накопичуватись у найнижчих частинах
судин, а плазма, в якій немає еритроцитів, разом з фібрином утворює світло-сірі
згустки.
➢ Знання цих особливостей дозволяє діагностувати перебіг процесу вмирання при
судово-медичному дослідженні трупів.

Після припинення основних життєвих функцій організму у ньому послідовно

розвиваються зміни, які дозволяють достовірно встановити факт настання смерті, —
абсолютні (вірогідні) ознаки смерті, які за часом виникнення розподіляють на ранні і
пізні.

До ранніх абсолютних ознак смерті відносять

1. трупні плями
2. трупне заклякання
3. охолодження трупа
4. висихання окремих ділянок шкіри і слизових оболонок
5. аутоліз.
Трупні плями.
→ Після зупинки серця поступово припиняється рух крові по судинах.
→ За законом тяжіння кров починає збиратися у найнижчих частинах тіла,
внаслідок чого майже через 30 хв. - 1 год.- 2-4 години після смерті починають
утворюватися трупні плями.
→ Терміни появи трупних плям залежать від механізму настання смерті.
→ У разі смерті від асфіксії, серцево-судинних хвороб, ураження електричним
струмом трупні плями виникають досить швидко.
→ Якщо смерть настала внаслідок крововтрати, вони виникають повільно.
→ Трупні плями виникають тільки на тих ділянках тіла, які нещільно контактують
з поверхнею, де лежить тіло.
→ У тих самих ділянках тіла, де є такий контакт, трупних плям немає.
→ В окремих випадках на фоні трупних плям можуть бути відбитки тих предметів,
на яких розміщений труп.
→ Зміни трупних плям залежать від давності настання смерті і відбуваються
постадійно.
У розвитку трупних плям виділяють три стадії:
1. гіпостаз; від (2-4) годин до (12-15) годин
2. стаз; від (12-15) годин до (24-36) годин
3. імбібіція. Після 24-36 годин і до настання гнильних змін.
На підставі наявності трупних плям, які є ранньою абсолютною ознакою смерті, можна
встановити
1. факт її настання
2. визначити давність настання смерті
3. положення трупа після смерті
4. можливість його зміни
5. характер предметів, на яких був розміщений труп
6. швидкість процесу вмирання
7. в деяких випадках, коли трупні плями, мають невластивий їм колір, орієнтовно
визначити причину смерті.
Трупне заклякання.
 → Через 2-4 години після настання смерті у м'язовій тканині трупа починають
розвиватися своєрідні зміни, які дістали назву трупного заклякання.
→ Насамперед трупне заклякання можна виявити у м'язах нижньої щелепи, потім
— у м'язах шиї, тулуба, рук і ніг.
→ Через 24 години після настання смерті воно стає найінтенсивніпшм.
→ Такий стан м'язів спостерігається 1-2 доби, після чого трупне заклякання
поступово зменшується.
→ Повністю трупне заклякання зникає у такій самій послідовності через 3-4 доби
після настання смерті.
→ В живому організмі енергія для м'язового скорочення утворюється внаслідок
відокремлення фосфатних груп від АТФ і конвертації її в АДФ.
→ При цьому з глікогену утворюється молочна кислота і вивільнюється енергія.
→ Деяка частина цієї енергії утилізується для конвертації АДФ у АТФ.
→ Такий процес відбувається тільки за умов життя.

→ Після смерті він припиняється, і кількість АТФ поступово зменшується за

рахунок її деградації, і в м'язах накопичується молочна кислота
→ Актин і міозин незворотно перетворюються у гель, внаслідок чого м'язи
тверднуть і ущільнюються.
→ Наявність трупного заклякання виявляється на місці події під час огляду трупа
шляхом визначення щільності або розслаблення м'язів та можливості виконання
пасивних рухів у суглобах кінцівок.
→ За динамікою розвитку трупного заклякання можна орієнтовно визначити час
настання смерті.
→ На практиці ступінь трупного заклякання зіставляють із температурою тіла і
стадією трупних плям.
Охолодження трупа.
→ Метаболічні процеси в організмі супроводжуються виробленням тепла,
внаслідок чого тіло людини має певну температуру.
→ Після настання смерті перестають діяти регуляторні системи, різко
уповільнюється метаболічна активність і припиняється теплопродукція.
→ Внаслідок цього температура тіла поступово знижується.
→ При звичайній кімнатній температурі труп охолоджується в середньому перші 6
год.
→ Після смерті на 1,5-2,0 градус за годину
→ Потім темп охолодження уповільнюється і становить уже 1 градус протягом
кожних: 1,5-2 год. післясмертного періоду.
Трупне висихання.
→ Через кілька годин після настання смерті поступово починає проявлятися
процес трупного висихання, зумовлений випаровуванням рідини з тіла
померлого.
 → Насамперед трупне висихання спостерігається в тканинах, які за життя
перебувають у вологому стані.
→ Якщо очі трупа були відкритими, то в середньому через 5-6 год. на склері
відповідно до меж відкритих повік виникають бурувато-жовті плями
післясмертного висихання.
→ За формою вони нагадують трикутник, який розташовується на райдужній
оболонці, а вершина спрямована до кута ока - це плями Лярше.
Аутоліз.
→ Після смерті внаслідок того, що реакція середовища організму стає кислою,
відбувається активація гідролітичних ферментів, які починають діяти на
тканини і перетравлювати їх.
→ Цей процес набув назву аутолізу і притаманний біологічним об'єктам.
→ За умов аутолізу порушується структура клітин, вони набухають, втрачають
ядра, мутніють.
→ В подальшому органи і тканини розм'якшуються, стають в'ялими та
просочуються плазмою крові.
→ Строки розвитку аутолізу у внутрішніх органах пов'язані насамперед з їх
ферментною насиченістю.

Пізніми називають трупні зміни, які виникають на 2-3-тю добу після смерті. їх
поділяють на дві групи: руйнівні і консервувальні.
До руйнівних змін належать
1. Гниття
2. Пошкодження трупа рослинами і тваринами
Консервувальних
1. Жировіск
2. Муміфікація
3. Торф'яне дублення
4. Штучне консервування
5. Збереження трупа в певних середовищах (в холоді, соляних чи інших розчинах).