АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Заняття 1.
ПИТАННЯ ЗАНЯТТЯ
1. Поняття, значення судового провадження з перегляду судових рішень. Форми перевірки судових
рішень у кримінальному судочинстві: загальна характеристика та види.
Судове провадження з перегляду судових рішень - це процес, за допомогою якого вищі судові інстанції
переглядають рішення, винесені нижчими судами, з метою перевірки їх на відповідність закону та обставинам
справи. Цей процес є важливим механізмом для забезпечення справедливості та правової відповідності.
Основні аспекти судового провадження з перегляду судових рішень включають:
Підстави для перегляду: Вищі судові інстанції можуть переглядати рішення нижчих судів з різних причин,
таких як помилки у застосуванні права, нові докази, які не були враховані під час первісного розгляду справи, чи
порушення процесуальних прав.
Процедура перегляду: Процедура перегляду може варіюватися залежно від правової системи та специфічних
правил судової практики. Вона може передбачати апеляційний або касаційний перегляд, а також може включати
усний або письмовий етапи.
Вирішення справи: Після перегляду справи суд може залишити рішення без змін, скасувати його, виправити
помилки або навіть направити справу для нового розгляду до нижчого суду.
Судове провадження з перегляду судових рішень є важливим елементом судової системи, який допомагає
забезпечити правову відповідність та справедливість у вирішенні спорів та справ.
Значення судового провадження з перегляду судових рішень полягає в забезпеченні справедливості, правової
відповідності та ефективності судової системи. Ось кілька ключових аспектів його значення:
Захист прав та інтересів: Судовий перегляд рішень надає можливість сторонам у справі захищати свої права та
інтереси у випадку, якщо вони вважають, що перші рішення суду були неправильними чи несправедливими.
Контроль за діяльністю суду: Судовий перегляд рішень дозволяє вищим судовим інстанціям контролювати
діяльність нижчих судів, переконуючись, що вони дотримуються правових норм та процедурних вимог.
Забезпечення стабільності та прогностикованості правової системи: Через судовий перегляд рішень
формується система прецедентів та уніфікованих тлумачень права, що забезпечує стабільність та
прогностикованість у вирішенні правових спорів.
Підвищення довіри громадськості до судової системи: Можливість перегляду рішень суду сприяє збільшенню
довіри громадськості до судової системи, показуючи, що помилки або недоліки можуть бути виправлені через
об'єктивний та професійний процес.
Отже, судове провадження з перегляду судових рішень відіграє ключову роль у забезпеченні справедливості,
ефективності та легітимності судової системи.

Форми перевірки судових рішень у кримінальному судочинстві: загальна характеристика та види.

https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/7457/1/Maruniv_183.pdf

Форма перевірки судових рішень - це процедура або механізм, який надає можливість сторонам у судовому
процесі або іншим заінтересованим особам оскаржити рішення суду з метою його перегляду або скасування. Ця
процедура дозволяє забезпечити правосуддя та виправлення можливих помилок, які можуть бути допущені під
час судового розгляду справи.
Таким чином, форма перевірки судових рішень визначає, як саме можна оскаржити рішення суду і які кроки
потрібно вжити для його перегляду або скасування. Такі форми перевірки, як апеляція, касація та
надзвичайне оскарження, забезпечують можливість сторонам у судовому процесі або іншим особам звернутися
до вищих судових інстанцій з метою перегляду судового рішення на предмет його законності та обґрунтованості.
У кримінальному судочинстві існують різні форми перевірки судових рішень, які забезпечуються для
забезпечення правосуддя та виправлення можливих помилок.
Ось загальна характеристика та види форм перевірки:
Апеляційне оскарження:
Характеристика: Ця форма оскарження дозволяє сторонам, які не задоволені рішенням суду першої інстанції,
подати апеляційну скаргу до вищої інстанції з метою перегляду рішення.
Мета: Перегляд судового рішення на предмет помилок в його застосуванні або інтерпретації закону.
Види апеляційного оскарження: Може включати перегляд вироку, обґрунтування або заходи покарання.
Касаційне оскарження:
Характеристика: Касаційне оскарження передбачає подання скарги до вищої судової інстанції з метою
перегляду рішення апеляційного суду.
Мета: Перегляд рішення апеляційного суду на предмет правильного застосування закону та його справедливості.
Види касаційного оскарження: Може включати перевірку правильності та законності рішення апеляційного
суду.
Надзвичайне (касаційне) оскарження:
Характеристика: Ця форма оскарження передбачає подання скарги до найвищого судового органу країни.
Мета: Перегляд рішення касаційного суду на предмет суттєвих порушень закону або фундаментальних прав
людини.
Види надзвичайного оскарження: Може включати перегляд випадків, де порушено фундаментальні права або
суттєво порушено законні інтереси сторін.
Ці форми перевірки дозволяють забезпечити правильне застосування закону та виправлення можливих помилок у
судових рішеннях, що є важливим для забезпечення справедливості та дотримання закону.

2. Поняття, значення стадії перегляду судових рішень в суді апеляційної інстанції. Суди, які
здійснюють провадження в апеляційному порядку. Склад суду, який здійснює кримінальне
провадження в апеляційному порядку. Загальні положення апеляційного провадження.
Відповідно до ст. 5 міжнародного пакту про громадянські і політичні права, кожен, кого засуджено за будь-
який злочин має право на те, щоб його засудження і вирок було переглянуто судовою інстанцією вищого рівня із
законом.
Провадження в суді апеляційної інстанції - самостійна стадія кримінального процесу, суть якої полягає у
розгляді справи вищестоящим судом за апеляціями, поданими підозрюваним, обвинуваченим, їх законними
представниками і захисниками; потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем та їх представниками;
прокурором та іншими особами, передбаченими кримінально процесуальним законодавством.
Світова практика знає два види апеляційного провадження: повну та неповну апеляцію.
Ознаками повної апеляції є:
1. повторне дослідження доказів;
2. надання суду нових доказів;
3. відсутність права повернення справи до суду першої інстанції
4. ухвалення нового рішеннями залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Для неповної апеляції притаманні ознаки:
1. заборона посилання на нові докази, не розглянуті судом першої інстанції;
2. обмеженість дослідження доказів
3. можливість повернення справи до суду першої інстанції для нового розгляду справи.

З 2001 року в Україні діє так звана змішана форма апеляції.

Мета провадження в апеляційному порядку - перевірка законності й обґрунтованості вироків, ухвал суду і
постанов судді, що не набрали законної сили, а також рішень органів досудового слідства, прийняті під час
розслідування справи.
Рішення, які приймає суд апеляційної інстанції, виправляють допущені порушення закону або підтверджують
законність і обґрунтованість процесуальних актів, винесених як судами першої інстанції, так і органами
досудового розслідування. Розгляд справи в апеляційному порядку є важливою формою нагляду за судовою
діяльністю з боку вищестоящих судів, а також ефективним засобом швидкого виправлення помилок у разі
допущення їх судом, прокурором, органом дізнання і слідчим.
Факт подачі апеляції перешкоджає набранню вироком законної сили, призупиняє його виконання. Відкликання
апеляції тягне за собою припинення апеляційного провадження.
Коло суб’єктів, які наділені правом подання апеляції, не співпадає з переліком учасників судових дебатів у суді
першої інстанції. Захисник може не брати участі у судовому розгляді, але це не виключає можливості
оскаржити вирок. При цьому подання апеляції захисником не позбавляє обвинуваченого права на оскарження
вироку. На вирок можуть одночасно подати апеляцію прокурор і заінтересовані особи, або будь-хто з
перелічених вище осіб. Вирок може бути оскаржений повністю або частково (щодо окремих осіб, додаткової
міри покарання, цивільного позову тощо).
Провадження в суді апеляційної інстанції є важливою гарантією досягнення цілей і виконання завдань
кримінального судочинства. Воно допомагає попередити набрання законної сили неправосудними вироками,
ухвалами, швидко виправити допущені судом першої інстанції і досудовим провадженням помилки і цим самим
забезпечити охорону прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також сприяє
вдосконаленню роботи нижчестоящих судів та формуванню судової практики відповідно до вимог кримінального
процесуального закону.
Стадія провадження в суді апеляційної інстанції має таке значення:
1. Апеляційне провадження є додатковою гарантією справедливості рішення місцевого суду;
2. провадження в апеляційній інстанції є гарантією від незаконного та необґрунтованого засудження
обвинуваченого чи навпаки від залишення непокараним особи, яка вчинила злочин.
3. Є гарантією прав та законних інтересів не лише підсудного але й інших учасників судового розгляду
4. розглядається як форма судового контролю за діяльністю судів нижчої ланки
5. запобігає зверненню до виконання незаконних та необґрунтованих вироків
6. забезпечує виправлення помилок. Яких припустився суд першої Інстанції.
Суди, які здійснюють провадження в апеляційному порядку.
Апеляції розглядають апеляційні суди: Апеляційним судом Автономної Республіки Крим, апеляційними судами
областей, міст Києва і Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції,
що ухвалив рішення, яке оскаржується (ст. 3 КПК)
Склад суду, який здійснює кримінальне провадження в апеляційному порядку.
ст.31 КПК
4. Кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не
менше трьох суддів, крім випадків, передбачених частиною дванадцятою цієї статті, при цьому кількість суддів
має бути непарною.
Загальні положення апеляційного провадження.
Загальні положення апеляційного провадження в кримінальному процесі визначаються кримінальним
процесуальним кодексом (КПК) або відповідними законодавчими актами кожної країни. Однак, в загальних
рисах можна виділити кілька основних положень:
Суб'єкти апеляційного провадження:
Стандартно до суб'єктів апеляційного провадження в кримінальному процесі можуть належати сторони справи
(звинувачений, захисник, потерпілий), прокурор, а також інші особи, які мають законний інтерес у перегляді
судового рішення.
Строки та процедура подання апеляційної скарги:
Визначається строк для подання апеляційної скарги після оголошення судового рішення. Крім того,
встановлюються вимоги до змісту апеляційної скарги, які можуть включати в себе обґрунтування скарги, перелік
порушених норм закону та запропоновані зміни до рішення суду.
Відкрите апеляційне провадження:
Зазвичай передбачається можливість апеляційного суду розглядати справу з урахуванням усіх доказів та
обставин, які були встановлені судом першої інстанції, а також додаткових доказів, що можуть бути представлені
сторонами у процесі апеляційного розгляду.
Рішення апеляційного суду:
Після аналізу всіх доказів та аргументів, апеляційний суд може прийняти рішення про підтвердження, зміну або
скасування судового рішення першої інстанції. В залежності від обставин справи та законних вимог, в
апеляційному рішенні можуть бути змінені або підтверджені санкції, а також проведені інші процесуальні дії.
Ці загальні положення забезпечують базові принципи та процедури, які застосовуються у випадках оскарження
судових рішень у кримінальному процесі. Однак, конкретні деталі можуть відрізнятися залежно від країни та її
законодавства.

3. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.

Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
Стаття 392. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
1. В апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і
не набрали законної сили, а саме:
1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;
2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;
3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
2. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень,
передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим
Кодексом.
Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене
частиною першою цієї статті.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу
на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені
під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають
апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
3. В апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим
Кодексом.
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
1. Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення підсумкових судових
рішень, які підлягають окремому апеляційному оскарженню:
• Ухвала суду про повернення обвинувального акта (ч. 4 ст. 314 КПК);
• Ухвала суду про повернення клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного
характеру (ч. 4 ст. 314 КПК);
• Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу
на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою (ч.2 ст. 392
КПК України).
2. «Інші ухвали», які підлягають апеляційному оскарженню (приклад):
• Ухвала суду про закриття кримінального провадження (ч. 8 ст. 284 КПК)
• Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності (ч.
5 ст. 288 КПК)
• Ухвала суду про роз'яснення судового рішення або відмову у його роз'ясненні (ч. 4 ст. 380 КПК)
• Ухвала суду про відстрочку виконання вироку (п. 1 ч. 1 ст. 537 КПК, ч. 5 ст. 539 КПК)
• Ухвала суду про виконання вироку суду іноземної держави чи відмову у цьому (пункти 1, 2 ч. 4 ст. КПК, ч. 9 ст.
603 КПК) тощо.
Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку
Стаття 394. Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень
1. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому
статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду
провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з
метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення
обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і
дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього
Кодексу.
3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним,
обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання,
суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
невиконання судом вимог, встановлених частинами п’ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі
нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання,
менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
нероз’яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи
сьомою статті 474 цього Кодексу;
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з
частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання
винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання,
суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому
числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами
угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу
угода не може бути укладена.
5. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу
на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою,
постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може
бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень.
Повернемось до апеляційного оскарження окремих судових рішень (ст. 394 КПК), так:
1. Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому
статтями 381 (загальні положення спрощеного провадження щодо кримінальних проступків) та 382 КПК (розгляд
обвинувального акту у спрощеному провадженні), не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав
розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому
засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
2. Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення
обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом
недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК (визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та
порядку їх дослідження).
3. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення між потерпілим та підозрюваним,
обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання,
суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
невиконання судом вимог, встановлених частинами п’ятою - сьомою статті 474 КПК (загальний порядок судового
провадження на підставі угоди), в тому числі нероз’яснення
йому наслідків укладення угоди;
2) потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання,
менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
нероз’яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи
сьомою статті 474 КПК (загальний порядок судового провадження на підставі угоди);
3) прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з
частиною третьою статті 469 КПК (ініціювання та укладення угоди) угода не може бути укладена.
4. Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про
визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання,
суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання;
невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК (загальний
порядок судового провадження на підставі угоди), в тому числі нероз’яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами
угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК
(ініціювання та укладення угоди) угода не може бути укладена.
Подача апеляції зупиняє набрання вироком законної сили.

4. Суб'єкти права на подання апеляційних скарг. Вимоги до змісту апеляційної скарги, доповнення,
зміна, відмова від апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу. Порядок, строки
апеляційного оскарження.
Апеляційне провадження має своїм завданням гарантувати кожному захист від неправосудного вироку, а надання
сторонам провадження права на його апеляційне оскарження, яке є невід’ємним складовим елементом права
особи на судовий захист, виступає важливою гарантією його правосудності.
Набуття права на апеляційне оскарження вироку (ухвали) є безумовним, оскільки його набуття не залежить
від будь-яких особливих попередніх умов, а, отже, носить абсолютний характер. Тому ніхто не може бути
позбавлений права на розгляд справи в апеляційному порядку, крім випадків, коли таке оскарження не
передбачено законом.
Назва стаття 393 КПК «Право на апеляційне оскарження» точно визначає юридичну природу інституту
апеляційного оскарження, запровадження якого істотно розширює можливості сторін кримінального судочинства
домогтися справедливого вирішення справи, наділивши їх правом вимагати нового (повторного) розгляду та її
перевірки судом апеляційної інстанції. Право на апеляційне оскарження реалізується шляхом перевірки
законності та обґрунтованості ухвалених судом першої інстанції судових рішень (вироків та ухвал) у
встановленому законом порядку.
Провадження в суді апеляційної інстанції, будучи однією із стадій кримінального провадження, регламентує та
забезпечує той порядок, в якому суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість ухвалених
судом першої інстанції судових рішень, визначених ст. 392 КПК України.
Реалізація свого права на подання апеляційної скарги, виходячи з принципу диспозитивності, хоча б одним із
суб’єктів кримінального провадження, є приводом до початку апеляційного провадження.
Стаття 393 встановлює перелік осіб, які мають право подати апеляційні скарги на судове рішення та межі
цього права. Апеляційну скаргу мають право подати:
1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник - в
частині, що стосується інтересів обвинуваченого;
2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник - в
частині мотивів і підстав виправдання;
3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про
застосування примусового заходу виховного характеру, - в частині, що стосується інтересів неповнолітнього;
5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових
заходів медичного характеру;
6) прокурор;
7) потерпілий або його законний представник чи представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого,
але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
8) цивільний позивач, його представник або законний представник - у частині, що стосується вирішення
цивільного позову;
9) цивільний відповідач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
9-1) представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, - у частині, що стосується інтересів
юридичної особи;
9-2) фізична або юридична особа - у частині, що стосується її інтересів під час вирішення питання про долю
речових доказів, документів, які були надані суду; третя особа - у частині, що стосується її інтересів під час
вирішення питання про спеціальну конфіскацію;
9-3) викривач - у частині, що стосується його інтересів під час вирішення питання виплати йому винагороди як
викривачу;
10) інші особи у випадках, передбачених КПК.
До інших осіб у випадках, передбачених КПК належать, зокрема: особи, які мають право оскаржувати ухвали
слідчого судді, перелік яких вказаний у ст. 309 КПК; підозрюваний, обвинувачений, щодо якого закрито
кримінальне провадження судом, його законний представник та захисник, а також особа, якій відмовлено у
задоволенні апеляційної скарги на постанову про закриття кримінального провадження; особа, скарга якої на
рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора було повернуто або відмовлено у відкритті провадження по ній,
та інші.
Вимоги до змісту апеляційної скарги, доповнення, зміна, відмова від апеляційної скарги, заперечення на
апеляційну скаргу.
Стаття 396. Вимоги до апеляційної скарги
1. Апеляційна скарга подається в письмовій формі.
2. В апеляційній скарзі зазначаються:
1) найменування суду апеляційної інстанції;
2) прізвище, ім’я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну
скаргу, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;
3) судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив;
4) вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає
незаконність чи необґрунтованість судового рішення;
5) клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів;
6) перелік матеріалів, які додаються.
3. Якщо особа не бажає брати участь у апеляційному розгляді, вона зазначає це в апеляційній скарзі.
4. Якщо в апеляційній скарзі зазначаються обставини, які не були досліджені в суді першої інстанції, або докази,
які не подавалися суду першої інстанції, то в ній зазначаються причини цього.
Стаття 403. Відмова від апеляційної скарги, зміна і доповнення апеляційної скарги під час апеляційного
провадження
1. Особа, яка подала апеляційну скаргу, маг право відмовитися від неї до закінчення апеляційного розгляду.
Захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого можуть відмовитися від апеляційної скарги
тільки за згодою відповідно підозрюваного, обвинуваченого чи потерпілого.
2. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень
інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної
скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
3. До початку апеляційного розгляду особа, яка подала апеляційну скаргу, має право змінити та/або доповнити її.
У такому разі суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм
час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і подання заперечень на неї.
4. Внесення до апеляційної скарги змін, які тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, за межами
строків на апеляційне оскарження не допускається.
1. Після подання апеляції особа, що її подала, може змінити свою думку щодо обсягу оскарження судового
рішення у бік його збільшення або зменшення (кваліфікації дій кожного з засуджених, обсягу обвинувачення,
виду і міри покарання, підстав і мотивів виправдання, розміру заподіяного збитку тощо); доводів і мотивів,
викладених у апеляції; доцільності оскарження вироку, ухвали. Тому особа, що подала апеляцію, може
скористатися своїм правом доповнити, змінити подану апеляцію або відмовитися від неї.
2. Якщо особа, котра подала апеляцію, дійде висновку про необхідність доповнити, змінити апеляцію або
відмовитися від неї, вона може подати таке клопотання безпосередньо в суд апеляційної інстанції, а якщо
матеріали кримінального провадження знаходяться ще в суді першої інстанції, то в цей суд.
3. Клопотання про доповнення або зміну апеляції повинні бути подані до початку апеляційного розгляду.
Клопотання про відмову від поданої апеляційної скарги може бути подано до закінчення апеляційного розгляду,
тобто до виходу складу суду апеляційної інстанції в нарадчу кімнату для постановления ухвали.
4. Особа, котра подала апеляцію, вправі подати додаткові доводи і міркування до клопотань і висновків, уже
викладених в апеляції, а також змінити клопотання і висновки, вказати нові підстави для скасування або зміни
судового рішення.
5. Додаткові доводи до апеляції, поданої захисником, що брав участь у судовому розгляді, вправі подати інший
захисник, який замінив першого або вступив у провадження поряд із ним. Якщо захисник, що брав участь у
судовому розгляді, не подав апеляцію, то захисник, який замінив його, може привести додаткові доводи до
апеляції засудженого.
6. Захисник, який вступив у провадження в апеляційній інстанції, може змінити або доповнити апеляцію
захисника, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, тільки за наявності згоди на це засудженого
або виправданого і їхніх законних представників.
7. Якщо в справі засуджено кілька осіб і апеляція подана тільки стосовно однієї з них, то і додаткові доводи
можуть бути подані тільки щодо однієї особи.
8. Згідно зі ст. 40 Закону України "Про прокуратуру" апеляція, подана прокурором, може бути доповнена або
змінена прокурором, що подав її, а також прокурором вищого рівня до початку апеляційного розгляду.
9. Внесення в апеляцію змін, що тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, не допускається після
закінчення строків на апеляційне оскарження. Про строки на апеляційне оскарження див. коментар до ст. 395
КПК.
10. До змін, що тягнуть за собою погіршення становища обвинуваченого, відносяться такі зміни, які
обґрунтовують необхідність: засудження особи за законом про більш тяжке кримінальне правопорушення;
істотного збільшення обсягу обвинувачення; посилення виду і міри покарання тощо.
11. До змін, що погіршують становище виправданого, відносяться такі доповнення і зміни, які обґрунтовують
необхідність скасування виправдувального вироку й засудження особи за певним обвинуваченням, вимагають
вирішення інших питань не на користь виправданого.
12. У випадку зміни або доповнення поданої апеляційної скарги суд апеляційної інстанції за клопотанням осіб, які
беруть участь в апеляційному розгляді, надає їм час, необхідний для вивчення зміненої апеляційної скарги і
поданих заперечень на неї. Про ознайомлення з апеляцією іншого учасника судового розгляду і подання на неї
заперечень див. коментар до ст. 351 КПК.
13. Підозрюваний, обвинувачений вправі відмовитись від своєї апеляції в будь-якому випадку.
14. Підозрюваний, обвинувачений мають право також відмовитись від апеляції свого захисника, за винятком
випадків, коли участь захисника є обов'язковою (див. ст. 52 КПК).
15. Закон не передбачає права підозрюваного, обвинуваченого відмовитись від апеляції свого законного
представника.
16. Захисник підозрюваного, обвинуваченого може відмовитись від своєї апеляції тільки за згодою самого
підозрюваного, обвинуваченого, а якщо підозрюваний, обвинувачений с неповнолітніми, то повинна бути також
згода законних представників.
17. Потерпілий вправі відмовитись як від своєї апеляції, так і від апеляції свого представника.
18. Представник потерпілого має право відмовитись від своєї апеляції тільки за наявності згоди потерпілого.
19. Відповідно до ч. 4 ст. 36 КПК Генеральний Прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право доповнити,
змінити або відмовитися від апеляційної скарги, внесеної ними або прокурорами нижчого рівня.
20. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами, крім тієї особи, що
відмовилась від поданої апеляції, або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти
закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою
закриває апеляційне провадження. Винесення судом такої ухвали тягне за собою набрання законної сили судовим
рішенням, що було оскаржене в апеляційному порядку.
Порядок, строки апеляційного оскарження.
1. Через суд, який ухвалив вирок, ухвалу – на судові рішення, ухвалені судом першої інстанції;
2. Безпосередньо до суду апеляційної інстанції - на ухвали слідчого судді
Строки подачі апеляційної скарги:
1) на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного
характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення;
2) на інші ухвали суду першої інстанції - протягом семи днів з дня її оголошення;
3) на ухвалу слідчого судді - протягом п’яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії
судового рішення.
Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було
ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК (розгляд обвинувального
акту у спрощеному провадженні), то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня
отримання нею копії судового рішення.
Протягом строку апеляційного оскарження матеріали кримінального провадження ніким не можуть бути
витребувані із суду. У цей строк суд зобов’язаний надати учасникам судового провадження за їх клопотанням
можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження.
5. Етапи стадії перегляду судових рішень в апеляційному порядку (етапи апеляційного провадження), їх
загальна характеристика. Суб'єкти, які ухвалюють судові рішення на стадії перегляду судових рішень в
апеляційному порядку. Дії та рішення судді-доповідача в зв’язку з прийняттям апеляційної скарги судом
апеляційної інстанції.
Необхідно чітко уявляти етапи апеляційного провадження:
1. Подання апеляційних скарг (скарги на рішення суду подаються через суд, який ухвалив таке рішення, а на
ухвали слідчого судді - безпосередньо до суду апеляційної інстанції – ч. 1 ст. 395) в строки, встановлені ч. 2 ст.
395 КПК;
2. Прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції. Перевірка апеляційної скарги суддею-
доповідачем і вирішення питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження (ст. 398 КПК);
3. Підготовка до апеляційного розгляду, яка здійснюється суддею-доповідачем після відкриття апеляційного
провадження;
4. Апеляційний розгляд. Чинний КПК передбачає таки види апеляційного розгляду:
- письмове апеляційне провадження, тобто розгляд без участі зацікавлених осіб (заочне провадження),
яке здійснюється в разі, коли всі учасники судового розгляду заявили клопотання про проведення розгляду за їх
відсутності (ст. 406 КПК);
- розгляд з участю учасників судового розгляду без дослідження обставин провадження і без дослідження
доказів;
- розгляд з участю учасників судового розгляду і дослідженням обставини, які судом першої інстанції були
досліджені не повністю або з порушеннями, та з дослідженням доказів.
 Суб'єкти, які ухвалюють судові рішення на стадії перегляду судових рішень в апеляційному порядку.
Дії та рішення судді-доповідача в зв’язку з прийняттям апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.
Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких
повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Після
доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу.
Суддя-доповідач ухвалює судові рішення як самостійний суб’єкт, так і у складі колегії суддів суду апеляційної
інстанції.
Судові рішення, які суддя-доповідач ухвалює як самостійний суб’єкт, можна поділити на рішення,
постановленні:
а) за результатами перевірки апеляційної скарги на відповідність вимогам КПК (ст. 398, 399 КПК); б) у зв’язку з
підготовкою до апеляційного розгляду (ст. 401 КПК).
А. За результатами перевірки апеляційної скарги на відповідність вимогам КПК суддя-доповідач
постановляє ухвалу про:
‒ відкриття апеляційного провадження (ст. 398, ч. 2 ст. 399 КПК),
‒ залишення апеляційної скарги без руху (ч. 1 ст. 399 КПК),
‒ повернення апеляційної скарги (ч. 3 ст. 396 КПК),
‒ відмову у відкритті апеляційного провадження (ч. 4 ст. 399 КПК).
На етапі перевірки апеляційної скарги на відповідність вимогам КПК деякі судові рішення (зокрема, ухвалу про
поновлення строку апеляційного оскарження (п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК), поданням про визначення підсудності (ч. 3
ст. 34 КПК)) приймає суд апеляційної інстанції, але процесуальний порядок їх ухвалення у КПК не врегульовано.
Звернемо увагу, що свого часу ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі № 10-
1717/0/4-12 від 21 листопада 2012 року «Про деякі питання порядку здійснення судового провадження з
перегляду судових рішень у суді апеляційної інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу
України» [1] зазначив: «...суддя-доповідач виносить ухвалу про повернення апеляційної скарги, якщо ...
пропущено строк апеляційного оскарження, при цьому особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення
цього строку, або ж суддя-доповідач не знайшов підстав для поновлення строку. ... суддя-доповідач, за наявності
для того підстав, має право поновити строк...» (пп. 2 п. 5).
Згідно з викладеною позицією ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ питання про поновлення строку
апеляційного оскарження вирішує суддя-доповідач. Однак, даний підхід не відповідає положенням п. 4 ч. 3 ст.
399 КПК, ч. 4 ст. 534 КПК, де вказано суд апеляційної інстанції як суб’єкта, який вирішує питання про
поновлення строку апеляційного оскарження за наявності відповідної заяви особи. Так, у ч. 4 ст. 534 КПК
зазначено: «У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження ...». За ст. 117 КПК у
судовому провадженні питання про поважність причин пропущення строку та можливість його поновлення
вирішує суд за клопотанням заінтересованої особи.
Таким чином, прийняття суддею-доповідачем рішення про поновлення чи відмову в поновленні строку
апеляційного оскарження є порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки дане рішення
ухвалює суд апеляційної інстанції колегіально. На це звертається увага у п. 27 «Про правові позиції судової
палати у кримінальних справах ВССУ за 2015 рік» [2], постановах ККС ВС.
(Як вже зазначалось, питання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку, ухваленого за
результатами спеціального судового провадження (in absentia), вирішує суд першої інстанції (ч. 3 ст. 400 КПК)).
Вважаємо, що у разі встановлення суддею-доповідачем пропуску строку апеляційного оскарження та
наявності заяви про його поновлення, він повинен призначити підготовче судове засідання, для того, щоб суд
апеляційної інстанції мав можливість вирішити це питання.
На жаль, у КПК України процесуальний порядок вирішення цього питання не врегульовано.
Суд апеляційної інстанції має повноваження звернутися до Верховного Суду з поданням про направлення
кримінального провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого (ч. 3 ст. 34 КПК) у разі
необхідності визначення підсудності. Така необхідність може мати місце, зокрема, у випадку встановлення
суддею-доповідачем непідсудності кримінального провадження (наприклад, суддя-доповідач встановив, що
обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення
кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 34 КПК)).
Б. На етапі підготовки до апеляційного розгляду суддя-доповідач вирішує питання, які зазначено у ст. 401 КПК.
Одним із таких питань є вирішення клопотання про обрання, зміну або скасування запобіжного заходу (п. 3 ч. 1
ст. 401 КПК). Процесуальний порядок вирішення суддею-доповідачем даного клопотання у КПК не закріплено.
За загальними положеннями під час судового провадження питання про обрання, зміну або скасування
запобіжного заходу вирішує суд у судовому засіданні (ч. 4 ст. 176, ст. 193, ч. 4 ст. 201, ч. 3 ст. 315, 331 КПК).
Ще одним прикладом неузгодженості норм чинного кримінального процесуального законодавства, які
визначають суб’єкта, уповноваженого ухвалювати певне судове рішення, є положення п. 1 ч. 1 ст. 401 КПК та ч. 1
ст. 402 КПК. Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 401 КПК суддя-доповідач встановлює строк, протягом якого можуть бути
подані заперечення на апеляційну скаргу. Проте зі змісту ч. 1 ст. 402 КПК даний строк встановлює суд
апеляційної інстанції.
На етапі апеляційного розгляду суддя-доповідач здійснює судове провадження у складі колегії суддів суду
апеляційної інстанції (ч. 2 ст. 405 КПК). Звернемо увагу, що Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 р. було
внесено зміни до редакції п. 2 ч. 1 ст. 3 КПК: «головуючий – суддя, який розглядає справу одноособово, а при
колегіальному розгляді справи – суддя-доповідач, визначений Єдиною судовою інформаційно-
телекомунікаційною системою під час розподілу справи».
Отже, за логікою законодавця, суддя-доповідач керує ходом судового засідання при здійсненні судового
провадження судом колегіально (по суті є головуючим). Проте, законодавець виявив певну непослідовність,
оскільки вніс зміни до положень п. 2 ч. 1 ст. 3 КПК, але не узгодив їх з положеннями інших статей, зокрема, з ч.
14 ст. 31, ст. 321, ч. 1 ст. 344, ч. 2 ст. 375, ст. 385, ст. 387, 391 КПК, де йде мова саме про головуючого, який керує
ходом судового засідання у колегіальному складі суду, а не про суддю-доповідача. У судовій практиці, зазвичай,
у вступній частині судового рішення суду апеляційної інстанції при викладені складу суду зазначають саме
«головуючого» [5 та ін.].

6.Види та порядок апеляційного розгляду. Межі перегляду судових рішень в апеляційній інстанції.
Підстави та умови повторного дослідження обставин кримінального провадження судом апеляційної
інстанції та дослідження нових доказів. Способи збирання та перевірки доказів судом апеляційної інстанції.
Стаття 404. Межі перегляду судом апеляційної інстанції
1. Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
2. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище
обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або
виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в
інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення.
3. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов’язаний повторно дослідити
обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції
не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції,
виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час
розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
4. Суд апеляційної інстанції не має права розглядати обвинувачення, що не було висунуте в суді першої інстанції.
• Постанова ККС ВС від 06 грудня 2018 року (судова справа № 759/6572/15-к):
Отже, якщо апеляційний суд при перевірці кримінального провадження в порядку апеляційної процедури вбачає
можливу відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженої особи в обсязі пред'явленого
обвинувачення або вбачає можливість поліпшення становища такої особи в інший спосіб, він повинен за власною
ініціативою безпосередньо дослідити необхідні докази, адже до цього спонукають завдання кримінального
провадження та необхідність дотримання інших його засад, зокрема верховенства права, презумпції
невинуватості й забезпечення доведеності винуватості.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції. Апеляційний розгляд
• Загальні умови повторного дослідження доказів судом апеляційної інстанції (ч.3 ст. 404 КПК України):
1) учасники судового провадження заявляли клопотання про дослідження таких доказів під час розгляду в суді
першої інстанції
2) суд першої інстанції дослідив відповідні докази із порушенням або не дослідив взагалі
3) учасники судового провадження під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції заявляли
клопотання про дослідження таких доказів;
4) вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
• Постанова ККС ВС від 19 червня 2018 року (судова справа № 724/179/17):
Колегія суддів наголошує, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість
сторонам перевірити правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої
інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), і якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший
спосіб, ніж це було здійснено в суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має
бути забезпечена в повному обсязі.
• Постанова ККС ВС від 24 травня 2018 року (судова справа № 128/5462/14-к):
Згідно з приписами ч 3 ст. 404 КПК, повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального
провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції
не повністю або з порушеннями. У даній справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам по собі факт
непогодження з висновками суду, не є підставою для проведення часткового слідства. Тому, при здійсненні
апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК.
Межі перегляду судом апеляційної інстанції. Апеляційний розгляд
Стаття 405. Апеляційний розгляд
1. Апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з
урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
2. Після виконання дій, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, і вирішення клопотань суддядоповідач у
необхідному обсязі доповідає зміст оскарженого судового рішення, доводи учасників
судового провадження, викладені в апеляційних скаргах та запереченнях, і з’ясовує, чи підтримують свої
апеляційні скарги особи, які їх подали.
3. Для висловлення доводів, а також у судових дебатах першій надається слово особі, яка подала
апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першим
висловлює доводи обвинувачений. Після цього слово надається іншим учасникам судового провадження.
4. Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню
розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не
повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули
учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду
апеляційної інстанції є обов’язковою, апеляційний розгляд відкладається.
5. Перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення щодо законності та обґрунтованості
вироку суду першої інстанції обвинуваченому, який брав участь в апеляційному розгляді, надається останнє слово
Підстави та умови повторного дослідження обставин кримінального провадження судом апеляційної
інстанції та дослідження нових доказів.

Способи збирання та перевірки доказів судом апеляційної інстанції.