1.

Під час судового засідання, на якому розглядалася справа окремого провадження про
усиновлення, суддя помітив, що представник відповідача здійснює телефоном аудіозапис усього
ходу
судового засідання, а один із присутніх у залі робить фотозйомку. Суддя виніс окрему ухвалу
щодо
представника відповідача за зловживання процесуальними правами, якою заборонив здійснення
звукозапису, а на громадянина, який знімав фотоапаратом, було накладено штраф за неповагу до
суду.
Після цього до зали судового засідання увійшов репортер телеканалу ТСН із оператором, що
тримав
відеокамеру, і почав знімати судове засідання. На запитання судді про підстави здійснення
відеозйомки
репортер відповів, що має завдання від редакції на підготовку телерепортажу про розгляд судом
справ
про усиновлення. Суддя заборонив проведення відеозйомки та видалив із зали судового засідання
журналістів.
Чи правомірні дії суду? Порушення яких принципів цивільного судочинства мали місце?

Дії суду в даній ситуації можуть варіюватися в залежності від конкретного юрисдикційного
порядку і правил, що регулюють судові засідання в даній країні. Проте загальні принципи і норми
права можуть допомогти в оцінці правомірності дій суду.

Заборона звукозапису та накладення штрафу за фотозйомку: Якщо відповідно до закону і правил

судового процесу відсутні обмеження щодо звукозапису або фотозйомки під час судового
засідання, то заборона здійснення звукозапису та накладення штрафу за фотозйомку можуть бути
порушенням принципу відкритості судового процесу і прав громадян на інформацію. Громадяни і
представники ЗМІ можуть мати право документувати судові засідання у встановлених законом
межах.

Заборона відеозйомки і видалення журналістів: Якщо репортер мав легальне право бути присутнім
на судовому засіданні і знімати його для підготовки телерепортажу, то заборона відеозйомки і
видалення журналістів також може порушувати принцип відкритості судового процесу і свободу
преси.

Загалом, суд повинен дотримуватися закону та забезпечувати збалансований підхід між

забезпеченням прав на приватність і безпеку учасників судового засідання та забезпеченням
відкритості судового процесу та прав на інформацію громадян. У випадку сумнівів у
правомірності дій суду, сторони мають можливість оскаржити ці рішення на вищому рівні
апеляційної інстанції або звернутися до міжнародних організацій, якщо це відповідає конкретним
обставинам справи.
Коваленко звернувся з позовом про поновлення на роботі, вважаючи своє звільнення у
зв’язку із скороченням штату незаконним. На підтвердження позовних вимог позивач надав до
суду
характеристику, а інші докази просив витребувати у відповідача. Суддя надіслав позивачеві лист,
у
якому роз’яснив, що обов’язок подання доказів покладається на позивача, а суд не має права
збирати
докази, тому в разі ненадання доказів позивачем суд не буде розглядати справу і відмовить у
відкритті
провадження у справі.
Чи правомірні дії суду? Які принципи цивільного судочинства порушено?

Дії суду у цьому випадку не відповідають загальноприйнятим принципам цивільного судочинства,

а саме принципам справедливості та рівноправ'я сторін у судовому процесі. Важливо розглянути,
які принципи були порушені:

Принцип активної ролі суду: Суддя має активно вести справу та вживати всі необхідні заходи для
з'ясування обставин справи та встановлення правопорушень чи права сторін. У цьому випадку
суддя несе відповідальність за проведення об'єктивного і справедливого судового процесу.

Принцип доречності: Суддя повинен бути об'єктивним і нейтральним і не може покладати всю
відповідальність за збір доказів на одну зі сторін. Суддя має право вживати заходи для
встановлення обставин справи та збору необхідних доказів, якщо це є необхідним для розгляду
справи.

Принцип визнання та захисту прав та інтересів сторін: Суд має забезпечити, щоб сторони мали
рівні можливості захищати свої права та інтереси. У цьому випадку, вимагаючи від позивача
надавати всі докази, суд порушує цей принцип, оскільки сторона може бути не в змозі або не мати
доступу до всіх доказів.

Принцип обов'язкового доказу: У цивільному судочинстві доказове бремінь покладається на

сторону, яка висуває вимоги (позивача). Однак це не означає, що суд повинен відмовляти у
відкритті провадження у справі, якщо позивач не надав всі докази. Суд має ретельно розглядати
всі обставини справи та з'ясовувати факти на підставі наявних доказів.

Отже, дії суду в даному випадку можна вважати неправомірними, оскільки вони суперечать
принципам справедливого та об'єктивного розгляду справи в цивільному судочинстві. Суд
повинен активно вести справу, забезпечувати рівноправ'я сторін та ретельно досліджувати всі
обставини справи на підставі наявних доказів.
Суддя Николенко П. М. розглядав справу за позовом Притули Г. П. до Казакова Р.Г.
щодо стягнення суми боргу. Під час судового провадження до матеріалів справи без
проголошення
були додані витребувані за ініціативою суду боргові розписки. Суддя для ознайомлення з їх
змістом
оголосив перерву. Після закінчення перерви суддя заслухав пояснення позивача, який зазначив,
що
відповідач позов визнає, і саме тому не з’явився у судове засідання після перерви. Суддя
невідкладно
ухвалив рішення про задоволення позовних вимог у зв’язку із визнанням позову відповідачем,
роз’яснивши, що таке рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідачем,
адже
останній вже здійснив розпорядження своїми правами.
Чи правомірні дії суду? Порушення яких принципів цивільного судочинства мали місце?

Дії суду, як описані в даному сценарії, можуть порушувати деякі принципи цивільного
судочинства і стандарти справедливого судочинства, залежно від конкретного законодавства
країни, в якій це відбулося. Давайте розглянемо деякі можливі проблеми:

Принцип права на захист: Один із фундаментальних принципів справедливого судочинства - це

право кожної сторони на ефективний захист своїх інтересів. У даному випадку відповідач не був
присутній на засіданні після перерви, і суддя ухвалив рішення без його участі. Це може
суперечити принципу права на захист.

Прозорість і можливість заслуховування сторін: Суддя має забезпечити, щоб сторони могли
висловлювати свої позиції і дізнатися аргументи протилежної сторони. Відсутність відповідача на
засіданні може обмежити цю можливість.

Порядок розгляду доказів: Суддя може вимагати позивача надати певні докази або розглянути їхнє
зміст, але це повинно відбуватися відкрито та справедливо, з можливістю захисту інтересів
відповідача.

Процедурні правила: Подання додаткових документів без повідомлення і можливості відповідача

їх переглянути може порушувати процедурні правила судового провадження.

Рішення про оскарження: Вирішення, що рішення не може бути оскаржене в апеляційному

порядку, може суперечити правам відповідача на правосуддя та може бути витлумачено як
неправильне обмеження права на оскарження рішення.

В цілому, правомірність дій суду в даному випадку може бути сумнівною, і це може залежати від
конкретного законодавства і правил судочинства країни, в якій відбулося це судове засідання. У
таких ситуаціях рекомендується звернутися до адвоката або іншого фахівця з правової сфери для
отримання конкретної юридичної консультації і порад щодо подальших дій.
4. Ряснова І.П. звернулася до суду із позовом до Ряснова Р.Д. про розірвання шлюбу, поділ
спільного нерухомого майна подружжя (квартира, будинок) та стягнення аліментів на
неповнолітнього
сина. У судовому засіданні відповідач зазначив, що на спільне майно подружжя не претендує,
виділу
частки такого майна не вимагає, а бажає віддати свою частку майна в рахунок сплати майбутніх
аліментів. Позивачка погодилася із пропозицією відповідача. Суд вніс заяву сторін до протоколу
судового засідання і закрив провадження у справі у зв’язку із укладенням мирової угоди,
роз’яснивши,
що з укладенням мирової угоди сторони відмовляються від свого права на апеляційне оскарження,
адже їх спір вже було врегульовано в добровільному порядку. За умовами мирової угоди
відповідач
передавав у власність позивачці свою частку у спільному майні подружжя і був звільнений від
сплати
аліментів.
Чи правомірні дії суду? Чи порушено при цьому принципи цивільного судочинства?

імейним кодексом України у ст. 190 передбачено припинення права на аліменти на дитину у
зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно. Це означає, що той із батьків, з ким
проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та
піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з
передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку).
ч. 1 ст. 353 ЦПК України передбачає, що окремо від рішення може бути оскаржена ухвала щодо
затвердження мирової угоди. Натомість заявники оскаржують ухвалу про відмову в затвердженні
мирової угоди

Стаття 353. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду

1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої
інстанції щодо:

1) відмови у видачі судового наказу;

2) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів чи скасування ухвали про забезпечення

доказів;

3) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову;

4) скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову

або відмови у забезпеченні позову;

5) зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення;

6) повернення заяви позивачеві (заявникові);

7) відмови у відкритті провадження у справі;

{Пункт 8 частини першої статті 353 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020}

9) передачі справи на розгляд іншого суду;

10) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

11) затвердження мирової угоди;

12) призначення експертизи;

13) визначення розміру судових витрат;

14) зупинення провадження у справі;

15) закриття провадження у справі;

16) залишення позову (заяви) без розгляду;

17) окрема ухвала;

18) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу;

19) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення;

20) відмови ухвалити додаткове рішення;

21) роз’яснення або відмови у роз’ясненні судового рішення;

22) повернення заяви про перегляд заочного рішення;

23) відмови у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в

задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними
обставинами;

{Пункт 23 частини першої статті 353 із змінами, внесеними згідно із Законом № 460-IX від
15.01.2020}

24) поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання;

25) виправлення помилки у виконавчому документі або визнання його таким, що не підлягає
виконанню;

26) відстрочення і розстрочення, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

27) розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного
виконавця;

28) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого

провадження;

29) повороту виконання рішення суду чи відмови у повороті виконання рішення;

30) звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право
власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку;

31) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

31-1) скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

{Частину першу статті 353 доповнено пунктом 31-1 згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018}

32) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

33) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

34) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

35) примусового проникнення до житла;

36) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;

37) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду,
міжнародного комерційного арбітражу;

38) повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного
арбітражу;

39) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення
третейського суду або заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного
комерційного арбітражу;

40) залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження;

41) відновлення повністю або частково втраченого судового провадження чи відмови в його
відновленні.

2. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються

до апеляційної скарги на рішення суду.

Дії суду у даній ситуації є правомірними, і вони не порушують основні принципи цивільного
судочинства. У даному випадку сторони, позивачка і відповідач, уклали мирову угоду щодо
вирішення свого спору.

Основні аспекти, які підтверджують правомірність дій суду:

Добровільність мирової угоди: Сторони самі прийняли рішення про укладення мирової угоди і
добровільно погодилися на її умови. Це підтверджує їхню волю вирішити спір поза судовим
шляхом.

Заслуховування сторін: Суд заслухав позиції обох сторін і після того, як вони погодилися з
умовами мирової угоди, вніс заяву сторін до протоколу судового засідання. Це відповідає
принципу заслуховування сторін у судовому процесі.

Вирішення спору: Мирова угода дозволила сторонам врегулювати свій спір у відповідність з
їхніми власними бажаннями і обставинами. Суд не втручався у цей процес і не нав'язував своє
рішення.

Повідомлення про наслідки: Суд відкрито повідомив сторони про наслідки укладення мирової
угоди, зокрема про їхнє право відмовитися від подальшого апеляційного оскарження. Це
дозволило сторонам усвідомити всі наслідки свого рішення.
Отже, дії суду були правомірними, і вони відповідають принципам цивільного судочинства.
Сторони мають право укладати мирові угоди для вирішення своїх спорів, і суд повинен визнавати
ці угоди, якщо вони відповідають закону та здоровому глузду.

3. Суддя Николенко П. М. розглядав справу за позовом Притули Г. П. до Казакова Р.Г.

щодо стягнення суми боргу. Під час судового провадження до матеріалів справи без
проголошення
були додані витребувані за ініціативою суду боргові розписки. Суддя для ознайомлення з їх
змістом
оголосив перерву. Після закінчення перерви суддя заслухав пояснення позивача, який зазначив,
що
відповідач позов визнає, і саме тому не з’явився у судове засідання після перерви. Суддя
невідкладно
ухвалив рішення про задоволення позовних вимог у зв’язку із визнанням позову відповідачем,
роз’яснивши, що таке рішення не може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідачем,
адже
останній вже здійснив розпорядження своїми правами.
Чи правомірні дії суду? Порушення яких принципів цивільного судочинства мали місце?

Суддя Николенко П. М. в даному сценарії вчинив деякі кроки, які можуть бути розглянуті з різних
точок зору щодо їх правомірності. Давайте розглянемо ці кроки та можливі порушення принципів
цивільного судочинства:

Додавання боргових розписок без проголошення: Додавання нових доказів у справу без
повідомлення сторін або без їхньої згоди може порушувати принцип конфронтативності. Сторони
повинні мати можливість висловлювати свої думки та аргументи стосовно нових доказів.

Ухвалення рішення без обговорення зі сторонами: Суддя вирішив позов без залучення відповідача
після того, як позивач пояснив, що відповідач визнав позов. Це може порушувати принципи
справедливості та може здається, навіть, як порушення принципу рівності сторін перед законом.

Заява про неможливість апеляції: Суддя ствердив, що рішення не може бути оскаржене в
апеляційному порядку відповідачем. Це може суперечити принципу права сторін на апеляцію,
який зазвичай є частиною справедливого судочинства.

Загалом, суддя може визнати позов відповідачем і ухвалити рішення на користь позивача, але це
має відбутися відповідно до процедур та принципів справедливого судочинства. У цьому сценарії
виникають сумніви щодо дотримання цих принципів, і можливо, сторони мали б право на більш
обгрунтований судовий процес.