Пенкальська Юлія ПБ-20-1

Варіант 2
1. Належність, допустимість, достовірність та вірогідність доказів, їх вплив
на прийняття судом рішення по справі.
1. Належність доказів:
Докази вважаються належними, якщо вони:
Передбачені законом: Докази повинні бути отримані законним способом і не
суперечити вимогам законодавства.
Стосуються предмета доказування: Докази повинні мати значення для
встановлення обставин, які входять до предмета доказування.
Одержані з дотриманням правил, встановлених законом: Докази повинні
бути отримані з дотриманням процесуальних норм.
2. Допустимість доказів:
Докази вважаються допустимими, якщо вони:
Одержані законним способом: Докази не повинні бути отримані в результаті
насильства, погроз, незаконного обшуку або вилучення майна.
Не суперечать іншим доказам: Докази не повинні суперечити іншим доказам,
які вже є в справі.
Не містять відомостей, які не підлягають розголошенню: Докази не повинні
містити таємницю слідства, лікарську таємницю, комерційну таємницю.
3. Достовірність доказів:
Достовірність доказів - це ступінь відповідності відомостей, які містяться в
них, дійсності.
Оцінка достовірності доказів здійснюється судом за таких критеріїв:
Джерело доказів: Хто надав докази, як вони були отримані, з яких джерел.
Зовнішні ознаки доказів: Чи немає на них слідів підробки, чи відповідають
вони дійсності.
Внутрішній зміст доказів: Чи відповідають відомості, які містяться в них,
дійсності, чи є вони логічно пов'язані між собою.
4. Вірогідність доказів:
Вірогідність доказів - це ймовірність того, що вони дійсно підтверджують ті
обставини, для встановлення яких вони використовуються.
Оцінка вірогідності доказів здійснюється судом з урахуванням:
Достовірності доказів: Наскільки докази відповідають дійсності.
Взаємозв'язку доказів: Чи узгоджуються докази між собою, чи не суперечать
вони один одному.
Повноти доказів: Чи достатньо доказів для встановлення обставин справи.
Вплив доказів на прийняття судом рішення по справі:
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність та вірогідність кожного
доказу окремо, а також у сукупності з усіма іншими доказами у справі.
На основі оцінки доказів суд приймає рішення по справі.
Рішення суду повинне ґрунтуватися на належних, допустимих, достовірних
та вірогідних доказах.
2. Подання та витребування доказів.
Подання доказів:
Учасники господарського процесу зобов'язані подавати докази на підтримку
своїх вимог або заперечень.
Способи подання доказів:
• Разом із позовною заявою (відзивом):
o Докази, які є у розпорядженні сторони на момент подання позовної
заяви (відзиву).
• В ході судового розгляду:
o Докази, які сторона здобула після подання позовної заяви (відзиву).
Форма подання доказів:
• У письмовій формі:
o Документи, фотографії, відеозаписи, аудіозаписи тощо.
• В усній формі:
o Пояснення сторін, свідків, експертів.
Витребування доказів:
Учасник справи, який не може самостійно здобути необхідні докази, має
право звернутися до господарського суду з клопотанням про їх витребування.
Господарський суд може витребувати докази:
• Від державних органів та органів місцевого самоврядування:
o Документи, характеристики, витяги з реєстрів тощо.
• Від підприємств, установ, організацій:
o Документи, характеристики, витяги з реєстрів тощо.
• Від фізичних осіб:
o Речі, документи, пояснення.
Способи витребування доказів:
• Поштою:
o Суд надсилає запит про витребування доказів.
• Через уповноважену особу:
o Суд надсилає уповноважену особу для отримання доказів.
Особливості подання та витребування доказів в господарському процесі:
• Строки:
o Існують чітко визначені строки для подання та витребування доказів.
• Забезпечення доказів:
o Учасник справи може звернутися до суду з заявою про забезпечення
доказів.
• Експертиза:
o Суд може призначити експертизу для дослідження доказів.
Відповідальність за невиконання вимог суду:
• За невиконання вимог суду про подання або витребування доказів на
учасника справи може бути накладено штраф.
3. Забезпечення доказів.
Забезпечення доказів - це сукупність заходів, які вживаються судом або за
його вказівкою для збереження та фіксації доказів, які можуть мати
значення для вирішення справи.
Мета забезпечення доказів:
 Запобігти втраті або знищенню доказів.
 Забезпечити можливість їх дослідження в суді.
Підстави для забезпечення доказів:
 Наявність ймовірності втрати або знищення доказів.
 Складність або неможливість самостійного отримання доказів
стороною.
 Інші обставини, які можуть ускладнити дослідження доказів у суді.
Способи забезпечення доказів:
 Накладдення арешту на майно:
o Цей спосіб використовується для забезпечення витребування
майна, яке може бути предметом спору.
 Заборона вчинення певних дій:
o Цей спосіб використовується для запобігання знищенню або
пошкодження доказів.
 Витребування доказів:
o Цей спосіб використовується для отримання доказів, які
знаходяться у володінні третіх осіб.
 Огляд на місці:
o Цей спосіб використовується для дослідження доказів, які
неможливо витребувати до суду.
 Інші способи:
o Суд може використовувати й інші способи забезпечення доказів,
які не передбачені законом, але не суперечать його принципам.
Процедура забезпечення доказів:
 Сторона або особа, яка може набути статусу позивача, подає до суду
заяву про забезпечення доказів.
 Суд розглядає заяву та виносить ухвалу про її задоволення або відмову.
  У разі задоволення заяви суд вживає заходів щодо забезпечення
доказів.

2. Задачі виконуємо з посиланням на законодавство.

Задача 1
Південно-західна залізниця видала вантаж ПП «Крок» без перевірки.
Після розкриття контейнера підприємство виявило недостачу вантажу і
звернулося до залізниці з вимогою видати вантаж з перевіркою та
оформленням її результатів комерційним актом.
До якого виду доказів належить комерційний акт? Чи може і чи
повинна в цьому разі недостача товару підтверджуватися іншими
доказами?
Вид доказів:
Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (ГПК)
до письмових доказів належать:
1. Документи: офіційні папери, що містять відомості про юридичні
факти.
2. Комерційні акти: документи, які виготовляються сторонами в
ході господарської діяльності і фіксують юридично значимі дії та
господарські операції.
3. Комерційний акт у цій справі, який фіксує результати перевірки
та недостачу товару, належить до письмових доказів, а саме до
комерційних актів.

Необхідність додаткових доказів:

1. Відповідно до ст. 80 ГПК:
Суд оцінює докази всебічно, в їх сукупності.
Жоден із видів доказів не має заздалегідь визначеної сили.
2. З огляду на:
Можливість помилок при перевірці
Відсутність інших свідків перевірки
Рекомендується ПП "Крок" надати додаткові докази, які
підтверджують недостачу товару:
Відеозапис перевірки (за наявності)
Свідчення осіб, які брали участь у перевірці
Експертиза
Задача 2
Рішенням місцевого господарського суду задоволено вимогу
акціонерного товариства до комерційного банку про визнання неукладеним
договору іпотеки, що був укладений для забезпечення виконання кредитного
договору між відповідачем і третьою особою. Суд дійшов висновку, що в
договорі іпотеки сторони не досягли згоди щодо суті забезпечуваної
заставою кредитної угоди — мету кредиту та розмір відсотків за
користування ним, що є суттєвими умовами договору цього виду.
Представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що
рішенням суду з іншої справи цей договір іпотеки визнано укладеним. Проте
суд до уваги цей факт не взяв, оскільки факт укладення договору предметом
спору не був і судом не досліджувався. Рішенням місцевого господарського
суду з іншої справи, на яке посилався представник відповідача,
комерційному банку було відмовлено у його позові до акціонерного
товариства про розірвання договору іпотеки.
Чи правомірно суд не взяв до уваги рішення місцевого господарського
суду з іншої справи. Які факти в цьому разі не підлягають доказуванню?
Визначте предмет доказування у цій справі.
Аналіз ситуації:
1. Правомірність невзяття до уваги рішення суду з іншої справи:
Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (ГПК):
 Суд досліджує лише ті обставини, які мають значення для
вирішення справи.
 Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та
вірогідними.
 Рішення суду з іншої справи, на яке посилався представник
відповідача, не мало прямого стосунку до предмета спору в цій
справі.
Суд правильно не взяв його до уваги, адже:
 Предметом спору в цій справі було визнання договору іпотеки
неукладеним.
 Рішення суду з іншої справи стосувалося розірвання цього ж
договору іпотеки.
2. Факти, що не підлягають доказуванню:
Згідно зі ст. 78 ГПК:
 Сторони звільняються від обов'язку доводити:
 Факти, які загальновідомі та які фіксуються в судових актах.
 Факти, які були встановлені в рішенні суду, що не набрало
законної сили, у цій чи іншій справі між тими ж сторонами.
У цій справі не потребують доказування:
 Факт укладення договору іпотеки, адже він був встановлений
рішенням суду з іншої справи.
 Зміст договору іпотеки, адже він випливає з тексту самого
договору.
3. Предметом доказування в цій справі є:
Наявність або відсутність згоди сторін щодо суттєвих умов договору
іпотеки:
 Мета кредиту
 Розмір відсотків за користування кредитом
Для підтвердження предмета доказування можуть бути використані такі
докази:
  Текст договору іпотеки
 Пояснення сторін
 Свідчення свідків
 Висновок експерта (за потреби)
Висновок:
Суд правомірно не взяв до уваги рішення суду з іншої справи.
У цій справі не потребують доказування:
 Факт укладення договору іпотеки
 Зміст договору іпотеки
Предметом доказування є наявність або відсутність згоди сторін щодо
суттєвих умов договору іпотеки.

3. Вирішити тестові завдання загружені по темі.