4.

Суб’єкти арбітражного процесу

Суб’єктів арбітражного процесу можна розділити на кілька груп:
 Арбітражний суд, арбітри
 Сторони
 Треті особи
 Особи, які сприяють здійсненню правосуддя
Арбітражні суди – це органи державної влади, наділені владними
повноваженнями, що відрізняє їх від інших учасників арбітражного процесу.
Що ж стосується арбітрів, то згідно зі ст.10 ЗУ «Про МКА» сторони
можуть за власним розсудом визначати кількість арбітрів. А якщо сторони не
визначать цієї кількості, то призначаються три арбітри.
Сторони є основними учасниками арбітражного процесу. У позовному
провадженні сторонами виступають позивачі та відповідачі. По інших справах
найменування сторін залежить від змісту спірних матеріальних правовідносин
або від особливостей розгляду справи. Наприклад, заявники та заінтересовані
особи у справах окремого провадження, про неспроможність (банкрутство).
Сторони наділені рівними процесуальними правами.
Окрім того, сторона може бути представлена як однією особою, так і
декількома. Це має назву співучасть. Співучасть може бути активною (на
стороні позивача), пасивною (на стороні відповідача) та змішаною (на обох
сторонах).
Щодо третіх осіб, то згідно зі ст.22 Регламенту МКАС залучення до
арбітражного розгляду третьої особи, а також вступ у арбітражний розгляд
третьої особи допускається за умови, якщо усі сторони та третя особа пов'язані
однією арбітражною угодою, або усі сторони та третя особа висловили згоду на
проведення арбітражного розгляду за участю такої третьої особи у строк не
більше 15 днів з дати отримання клопотання, якщо Генеральним секретарем
МКАС або складом Арбітражного суду не встановлений з урахуванням
конкретних обставин більш тривалий строк.
 До групи осіб, що сприяють здійсненню правосуддя відносяться:
експерти, фахівці, свідки, перекладачі, помічник судді, секретар судового
засідання.

5. Докази у міжнародному комерційному арбітражі

Доказування, як й інші аспекти провадження в міжнародному арбітражі,
регулюються угодою сторін або арбітражними регламентами та відповідними
національними арбітражними законами.
Згідно з п.1 ст.36 Регламенту МКАС, до сторін має бути рівне ставлення, і
кожній стороні мають бути надані усі можливості для викладення своєї позиції
( п.1 ст. 36 Регламенту МКАС).
Склад Арбітражного суду може вжити додаткових заходів з підготовки
справи до розгляду, зокрема ( п.1 ст. 37 Регламенту МКАС):
 витребувати від сторін письмові пояснення, докази та інші додаткові
документи та інформацію;
 провести організаційну нараду для вирішення питань, inter alia
пов’язаних з проведенням розгляду, необхідністю встановлення
процесуального графіка та/або прийняттям процесуальних заходів.
Доказами вважаються будь-які дані, на підставі яких суд встановлює
наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і
заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для
вирішення справи.
Існує декілька видів доказів: письмові, речові і електроні; висновки
експертів; показання свідків.
Регламент МКАС також встановлює певні норми щодо процесуальних
аспектів прийняття та розгляду доказів. По-перше, кожна зі сторін повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або
заперечень. Будь-яка зі сторін надає всі наявні у її розпорядженні документи
та/або інші докази, на які вона посилається, включаючи офіційні документи та
документи з відкритих джерел, за винятком документів, вже поданих іншою
стороною (ст.52). По-друге, до позовної заяви та відзиву додаються належним
чином завірені документи, що підтверджують викладені у позові обставини
(ст.14). Усі документи, що подаються однією із сторін до секретаріату МКАС
або під час усного слухання справи складу Арбітражного суду, повинні бути
передані іншій стороні. Сторонам також повинні бути передані висновки
експертів та інші документи, що мають доказове значення, на яких може
ґрунтуватися арбітражне рішення (ст.11). Оцінка доказів здійснюється
арбітрами за їхнім внутрішнім переконанням. Склад Арбітражного суду
визначає допустимість, належність, достовірність та значимість кожного доказу
окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Жодні
докази не мають для складу Арбітражного суду заздалегідь встановленої сили
(ст.52).

6. Арбітражні витрати
В Україні існує окремий нормативно-правовий акт що визначає основні
норми щодо арбітражних витрат – «Положення про арбітражні збори і
витрати».
Згідно цьому Положенню арбітражні витрати можна розділити на три групи:
арбітражний збір, витрати арбітражного провадження та витрати сторін.
Арбітражний збір – це збір, який справляється по кожній прийнятій до
розгляду в Арбітражному суді справі для покриття загальних витрат, що
пов'язані з діяльністю Міжнародного комерційного арбітражного суду при
ТПП України.
Арбітражний збір включає в себе арбітражний збір (збір арбітрів) за
розгляд і вирішення економічного спору і адміністративний збір для
покриття витрат на утримання Арбітражного суду (винагороди
юридичних та технічних співробітників, витрати на їх відрядження,
технічне обслуговування, встановлені державою збори та податки та інше).
Витрати арбітражного провадження – це спеціальні витрати, які
виникають у зв'язку із арбітражним розглядом окремих справ (витрати на
проведення експертизи та переклади; суми, що мають бути виплачені
експертам, перекладачам та свідкам; витрати на відрядження по розгляду
справи та інше.
Витрати сторін – це витрати, які несе кожна сторона окремо у зв'язку
із захистом своїх інтересів через представників перед Арбітражним судом, їх
відрядження, збори адвокатів та інше.