Тема 1 Вчення про суб’єктів цивільних правовідносин.

Об’єкти
цивільних прав. Правочини.

Завдання4
Товариство з обмеженою відповідальністю «Піраміда» (далі – ТОВ)
звернулось до суду з позовом до «Строй-Буд» про визнання недійсним
договору на поставку будівельних матеріалів. В обґрунтуванні позову було
зазначено, що керівник відділу маркетингу, який підписав договір, не мав
повноважень діяти від імені ТОВ. Суд виніс рішення про незадоволення
позову.
Як юридична особа здійснює свої цивільні права та обов’язки? Чи
правильне рішення виніс суд? Як повинна бути вирішена ця справа?

ВІДПОВІДЬ:
Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс),
довіреністю є письмовий документ, який видається від імені особи, яку
потрібно представляти перед третіми особами. Коли мова йде про юридичну
особу, то стаття 246 Кодексу зазначає, що довіреність видається її органом
або тією особою, яка має повноваження, закріплені установчими
документами, з урахуванням строку видачі такої довіреності, дати її
вчинення і повноважень. Якщо строк довіреності не встановлено, то вона
чинна до моменту припинення її дії, а довіреність, яка не має дати вчинення,
вважається нікчемною. Тому довіреність видається, як правило, для
здійснення конкретного правочину, в якій необхідно чітко зазначати щодо
якого саме правочину її видано, яка особа має право на його вчинення і коли
вона видана, адже навіть дрібна неточність може мати привід для судового
спору. Тож у разі будь-яких сумнівів щодо підписанта контрагента доцільно
вимагати копії установчих документів і зразок підпису довірителя та
повіреного. Як правило, копії установчих документів містять застереження
щодо здійснення правочинів та видання довіреностей на їх здійснення. На
сьогодні у відомостях з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних
підприємців та громадських об’єднань також включається інформація щодо
обмежень керівника чи підписанта юридичної особи, які передбачені
статутними документами.
Проте, може виникнути ситуація, коли усі документи перевірено, але
інша сторона зазначає, що договір підписала не уповноважена особа. В таких
випадках у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб,
фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», а саме, у статті 10
зазначено, що інформація, яка знаходиться у Єдиному державному реєстрі
юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є
достовірна і сторони можуть посилатись на неї при вирішенні спору.
Отже, позивач, для визнання договору недійсним, повинен довести, що
відповідач знав про обмеження повноважень представника юридичної особи і
свідомо його уклав. Вчинення правочину представником, який перевищив
делеговані повноваження, не може визнаватися недійсним відповідно до
Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від
29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських
договорів) недійсними», тому відсутній сенс у задоволенні позову.

Тема 2 Концептуальні положення речового права.

Громов, проходячи вулицями міста, побачив жінку, яка була одягнена в

норкову шубу сірого кольору, що належала його дружині, але яка була
викрадена з приміщення бiблiотеки, де дружина працює. За допомогою
мiлiцiї Громов затримав невідому, яка виявилась Петровою i повідомила, що
шубу купила в комiсiйному магазині. Громов звернувся з позовом до суду до
Петрової про вiдiбрання шуби, прохаючи суд в якості забезпечення позову до
вирішення справи по суті накласти арешт на шубу. Петрова просила в якості
забезпечення позову, стосовно того, що нова шубу купила в магазині,
накласти арешт на всі квитанції комiсiйного магазину.
Які про процесуальні дії належить провести судді в порядку досудового
розгляду справи?

ВІДПОВІДЬ:
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦКУ Позов забезпечується накладенням арешту на
майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або
сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною іншим
особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або
передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання.

Щодо порядку розгляду заяви про забезпечення позову. Заява про

забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її
надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського
(арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п’ятою цієї
статті. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати
особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або
додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову,
або для з’ясування питань, пов’язаних із зустрічним забезпеченням. У
виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів
недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може
призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Отже, суд розглядає заяву про забезпечення позову, подану Громовим,

протягом 2 днів з дня її надходження, про що постановляє ухвалу (про
забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову). В ухвалі про
забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його
обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також
зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Тема 3 Теоретичні положення про зобов’язання.

Завдання 3
Гриценко позичив у Рудика 10 000 грн строком на один рік, але в
установлений строк грошей не повернув. Через шість місяців після настання
строку виконання договору Рудик звернувся з позовом до суду про стягнення
з Гриценка 10 000 грн і та 3 % річних за час прострочення. Гриценко не
заперечував проти сплати боргу, але відмовився від сплати процентів. Він
пояснив, що кредитор сам винен у тому, що у строк, визначений договором,
не забрав у нього гроші. Гроші лежали в нього (Гриценка) вдома і всі члени
родини були попереджені, що прийде Рудик, і йому потрібно буде віддати
гроші.
Вирішіть справу. Які були б наслідки зміни місця проживання Рудика?

ВІДПОВІДЬ:
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність
другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені
родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві
таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того
ж роду та такої ж якості" ч.1 ст.1046 ЦК України.

Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним

договором. Це значить, що він набуває чинності тільки після передачі майна,
всі обов’язки покладені лише на позичальника і у визначених законом
випадках договір позики може бути як оплатним так і безоплатним.
Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові
кошти.

Суб’єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи. Боржника за

договором позики називають позичальником, а кредитора – позикодавцем.
 Договір позики як і кредитний договір (та і договір банківського вкладу),
оформлює єдині по своїй економічній природі відносини. Відмінності між
ними головним чином полягають у тому, що кредитором по кредитному
договору виступають банки та інші фінансові установи, а в якості
позикодавця по договору позики можуть виступати будь-які фізичні та
юридичні особи.

При укладанні договору позики сторони керуються загальними

положеннями закону про порядок укладення договору. Тобто договір
укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і
прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти договір повинна містити всі істотні умови договору

та виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її
прийняття. Істотними умовами є ті, без яких договір не може вважатися
укладеним взагалі.
Закон визначає, що за договором позики істотною є умова щодо предмета
договору. Цивільний кодекс не відносить строк виконання договору позики
та ціну до істотних умов договору.
Для укладення договору основне значення мають істотні умови. За
загальною нормою цивільного права, договір вважається укладеним в
належній формі тільки якщо сторони домовилися з приводу всіх суттєвих
умов договору (ч.1 ст. 638).
Важливим з практичної точки зору є питання моменту укладення
договору позики. Оскільки, як зазначалося вище, договір позики є реальним,
то права і обов’язки сторін не можуть виникнути до передачі речі (грошей).
Таким чином, договір позики вважається укладеним в момент здійснення
дії по передачі предмета договору на основі попередньої домовленості. Ця
особливість реальних договорів зазначена в ч.2 ст. 640 ЦК України: "Якщо
відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору
необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є
укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії".
При укладенні договору позики сторони мають звернути увагу на форму,
яка передбачена законодавцем для такого виду договорів.
Договір позики укладається як в усній так, і в письмовій формі. В
Цивільному кодексі України зазначено, що договір позики укладається в
письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує
встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян,
а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1
ст. 1047 ЦК України). Розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян
може встановлюватися законами чи постановами Верховної Ради України,
указами Президента України, актами Кабінету міністрів України.
Отже, з положення закону вбачається, що проста письмова форма
обов’язкова для договору позики тільки у випадках, коли позикодавець -
юридична особа, а також в усіх випадках, якщо сума договору позики
перевищує встановлений законом розмір.

Закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте за

домовленістю сторін чи на вимогу однієї з сторін, договір може бути
нотаріально посвідчений, але в цьому разі при посвідченні договору в
державній нотаріальній конторі необхідно сплатити державне мито у розмірі,
визначеному Декрет Кабінету Міністрів України вiд 21.01.1993 "Про
державне мито", а при посвідченні договору приватним нотаріусом,
справляється плата, розмір якої визначається за домовленістю між
нотаріусом та громадянином або юридичною особою (стаття 31 Закону
України "Про нотаріат").
В договорі позики можуть передбачатися місце і час повернення
позики, особа, якій необхідно повернути позику. На договір позики
розповсюджуються положення ЦК України про місце виконання грошового
зобов’язання, передбачені ст. 532 ЦК України, згідно з якою, якщо місце
виконання грошового зобов’язання не встановлене в договорі, виконання
проводиться за місцем проживання кредитора (позикодавця), а якщо
позикодавцем виступає юридична особа, - то за її місцезнаходженням на
момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор (позикодавець) на момент
виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і
сповістив про це боржника (позичальника), зобов’язання виконується за
новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора (позикодавця) з
віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання.
Грошове зобов’язання по договору позики має бути виконане у
гривнях.
За згодою сторін в договорі позики може бути визначений грошовий
еквівалент в іноземній валюті. У цьому випадку, сума, що підлягає сплаті,
визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо
інший порядок не встановлено договором або законом.
Якщо в договорі не встановлений строк повернення позики, то
позичальник повинен повернути гроші або речі протягом 30 днів від дня
пред’явлення вимоги позикодавцем (ст. 1049 ЦК України). Хоча сторони за
погодженням можуть на свій розсуд встановлювати в договорі інші умови
повернення позики. Договір позики, особливо той, що укладений на тривалий
строк, може передбачати виконання договору частинами (в розстрочку).
Зобов’язання за договором позики має виконуватися відповідно до
умов договору та вимог закону.

Боржник (позичальник) зобов’язаний виконати свій обов’язок по

поверненню позики, а кредитор (позикодавець) – прийняти виконанання
особисто, або на умовах встановлених договором.

Закон надає позичальнику право виконати свій обов’язок по

поверненню боргу шляхом внесення належних з нього грошей (цінних
паперів) у депозит нотаріуса, якщо позикодавець відсутній у місці виконання
зобов’язання; ухилення позикодавця від прийняття боргу; відсутній
представник недієздатного кредитора.
 Про внесення боргу у депозит нотаріус повідомляє кредитора у
встновленому законом порядку.
Прийнявши виконання зобов’язання, на вимогу боржника
(позичальника), кредитор (позикодавець) повинен видати йому розписку про
одержання боргу частково або у повному обсязі.
Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор,
приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його божникові. У
разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен
вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа на руках у боржника підтверджує факт
виконання ним зобов’язання (ст. 545 ЦК України).
У разі невиконання зобов’язання по поверненню предмету позики настають
правові наслідки, встановлені договором або законом.
Наприклад, якщо позичальник вчасно не повернув суму позики, то він
зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу
інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором
або законом (ч. 1 ст. 1050, ч.2 ст. 625 ЦК України).
Певні особливості відповідальності існують, якщо договором позики
передбачено повернення боргу (позики) частинами (в розстрочку). В цьому
випадку, якщо позичальник порушить строк повернення наступної частини
позики, то це дає право позикодавцю вимагати дострокового повернення
частини позики, що залишилася і належних йому процентів (ч.2 ст. 1050).

За нотаріально посвідченим договором позики, в разі неповернення

боргу, позикодавець може звернутися до нотаріуса за вчиненням виконавчого
напису про стягнення заборгованості на підставі пункту 1 Переліку
документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному
порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від
23.06.1999 № 1172.
 У випадку смерті позичальника позикодавець повинен протягом шести
місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини,
пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно
від настання строку вимоги.
Якщо позикодавець не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він
має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину,
протягом одного року від настання строку вимоги погашення боргу.

Тема 4 Особливості цивільно-правової відповідальності та

відшкодування шкоди.

Завдання 3
До суду з позовною заявою проти АТП-11 звернулися пасажири
автобусу, що належав АТП-11, який у серпні 2000 р. слідував за маршрутом
Київ - Харків. Із обставин справи виявилося, що, переїжджаючи через
залізничний переїзд, автобус зіткнувся з потягом. У результаті аварії
пасажири автобусу отримали тілесні ушкодження, деякі з них стали
інвалідами 2-ї та 1-ї групи.
Під час слідства водій автобусу показав, що переїзд, який знаходиться у
віданні Південної залізниці, був регульованим, але на той момент світлофор
не працював. Тому водій, не побачивши потягу, поїхав через переїзд, у
результаті чого трапилася аварія.
Як слід вирішити справу. На кого і в якому розмірі буде покладена
відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю громадян?

Яке рішення повинен ухвалити суд?

 ВІДПОВІДЬ:

Відповівдно до Постанови КМУ Про Правила дорожнього руху від 10

жовтня 2001 р. № 1306

Пункт .20.1. Водії транспортних засобів можуть перетинати залізничні

колії лише на залізничних переїздах.

20.2. Під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки

перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового
по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією,
дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому,
що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).

20.3. Для пропуску поїзда, що наближається, і в інших випадках, коли рух

через залізничний переїзд заборонено, водій повинен зупинитися перед
дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінією), дорожнім знаком 2.2, шлагбаумом
чи світлофором так, щоб бачити сигнали, а якщо засоби організації
дорожнього руху відсутні - не ближче 10 м до найближчої рейки.

20.4. Якщо перед переїздом немає дорожньої розмітки або дорожніх

знаків, що визначають кількість смуг руху, рух транспортних засобів через
переїзд дозволяється лише в один ряд.

20.5. Рух через переїзд забороняється, якщо:

а) черговий по переїзду подає сигнал заборони руху - стоїть до водія

грудьми або спиною з піднятим над головою жезлом (червоним ліхтарем чи
прапорцем) або з витягнутими в сторони руками;

б) шлагбаум опущений або почав опускатися;

в) увімкнено заборонний сигнал світлофора чи звуковий сигнал

незалежно від наявності та положення шлагбаума;

г) за переїздом утворився затор, який змусить водія зупинитися на

переїзді;
 ґ) до переїзду в межах видимості наближається поїзд (локомотив,
дрезина).

20.6. Рух через переїзд сільськогосподарських, дорожніх, будівельних та

інших машин і механізмів дозволяється тільки в транспортному стані.

20.7. Забороняється самовільно відкривати шлагбаум або об'їжджати

його, а також об'їжджати транспортні засоби, які стоять перед переїздом,
коли рух через нього заборонено.

20.8. У разі вимушеної зупинки транспортного засобу на переїзді водій

зобов'язаний негайно висадити людей і вжити заходів для звільнення
переїзду, а якщо це не вдається зробити, він повинен:

а) коли є можливість, послати двох чоловік уздовж колій в обидва боки

від переїзду не менш як на 1000 м (якщо одного, то в бік ймовірної появи
поїзда, а на одноколійних переїздах - у бік гіршої видимості залізничної
колії), пояснивши їм правила подавання сигналу зупинки машиністу поїзда
(локомотива, дрезини), що наближається;

б) залишатися біля транспортного засобу і, подаючи сигнали загальної

тривоги, вживати всіх заходів для звільнення переїзду;

в) у разі появи поїзда бігти йому назустріч, подаючи сигнал зупинки.

20.9. Сигналом зупинки поїзда (локомотива, дрезини) є круговий рух

руки (у світлу пору - із шматком яскравої тканини або будь-яким добре
помітним предметом, у темну пору доби і в умовах недостатньої видимості -
з факелом або ліхтарем). Сигналом загальної тривоги є серії звукових
сигналів транспортного засобу, що складаються з одного довгого і трьох
коротких сигналів.

Згідно підпунктів «в» та «г». Пункту 2.12 Постанови КМУ Про Правила
дорожнього руху від 10 жовтня 2001 р. № 1306

Власник транспортного засобу має право:

 в) на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану
автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки
дорожнього руху;

г) на безпечні та зручні умови для руху

Згідно статті 9 Закону України Про дорожній Рух Компетенція власників

автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів
До компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних
переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху
належить:
компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-
транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного
утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за
рішеннями судових органів;

Отже, відповідальність за шкоду, заподіяну здоров'ю громадян буде

покладена на власник залізничного переїзду(Південна залізниця).

Тема 5. Загальні науково-практичні положення спадкового права.

Завдання 3
Власник квартири та житлового будинку І. К. Мороз заповів квартиру Л.
М. Зембіцькій. 10 жовтня 2018 року І.К. Мороз помер.
Вартість квартири на час відкриття спадщини становила
300 тисяч гривень, вартість житлового будинку становила 500 тисяч гривень.
10 березня 2019 року до нотаріальної контори за місцем відкриття
спадщини із заявами про прийняття спадщини з’явилися п’ять дітей І. К.
Мороза, двоє з яких − непрацездатні за віком.
Визначте частку кожного спадкоємця у спадковому майні.
Житловий будинок буде ділитися за законом між 5 дітьми (по 100 тис
грн).
 ВІДПОВІДЬ:
Квартира, якби не було заповіту, ділилася б між 5 дітьми (по 1/5).
Обов’язкова частка належить двом синам, значить вони отримають по 1/10
(по 30 тис грн). Зембіцька отримає 4/5 квартири (240 тис грн).

Тема 6 Проблеми сучасного сімейного права.

Натова та Попов зареєстрували шлюб. Через два роки, навчаючись у
ВУЗі в іншому місті, Попов познайомився з Онишко і теж зареєстрував з нею
шлюб. Ще через рік Натова народила дитину. Оскільки Попов матеріально не
допомагав, вона звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на
утримання дитини.
Натомість Онишко звернулась із заявою до РАЦСу за місцем свого
проживання про анулювання актового запису про шлюб Попова та Натової,
зазначивши, що вони фактично припинили шлюбні відносини і їх шлюб уже
три роки є недійсним.
Проаналізуйте ситуацію та надайте юридичну консультацію.

ВІДПОВІДЬ:
Стаття 25 СК. Одношлюбність
1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному
шлюбі.
2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після
припинення попереднього шлюбу.
П. 2 ч. 4 розділу 1 глави ІІ Наказу Мін’юсту «Про затвердження
Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні» Посадова
особа відділу державної реєстрації актів цивільного стану обов’язково
перевіряє в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян відомості
про акти цивільного стану, необхідні для проведення відповідної державної
реєстрації. На мою думку, цю норму якраз і варто тлумачити таким чином,
що посадова особа, яка реєструє шлюб, має перевірити, чи не перебувають ці
особи в іншому шлюбі. У нашій ситуації реєстратор напевно цього не
зробила, а тому виник шлюб з Онишко.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 СК шлюб між Онишко і Поповим є недійсним
(Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в
іншому зареєстрованому шлюбі). Тому вимога Онишко анулювати актовий
запис про шлюб Попова та Натової є неправомірною.
Стаття 180. Обов'язок батьків утримувати дитину

1. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину

1. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину

визначаються за домовленістю між ними.

2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо

від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній
формі.

3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти)

присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій
сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини,
разом з яким проживає дитина.

Проте варто також звернути увагу на проміжки часу, зазначені в задачі.

Натова народила через 3 роки після того, як Попов став навчатися в іншому
місті. Виникає питання щодо батьківства.

Тема 7 Проблеми сучасного житлового права.

Завдання 3

Бондарчук і Федорець уклали 01.01.2016 договір найму житла строком на

один рік. Свого часу Бондарчук не попередив наймача про відмову від
укладення договору на новий строк, а Федорець 01.01.2017 не звільнив
помешкання. Бондарчук 01.03.2017 продав це житло своєму приятелю
Нестерову, який із 03.05.2017 подав позов до суду про розірвання договору
найму і виселення Федорця на підставі невнесення наймачем плати за житло
з 01.01.2017. Федорець пред’явив зустрічні вимоги про переведення на нього
прав та обов'язків покупця згідно зі ст. 822 ЦК У країни.

Яке рішення повинен винести суд?

ВІДПОВІДЬ:

Стаття 810. Договір найму житла

1. За договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла

(наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні
(наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Стаття 814. Правонаступництво у разі зміни власника житла, переданого у

найм

1. У разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника

переходять права та обов'язки наймодавця.

Стаття 815. Обов'язки наймача житла

2. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за найм житла. Наймач

зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не
встановлено договором найму.

Стаття 821. Строк договору найму житла

2. До договору найму житла, укладеного на строк до одного року

(короткостроковий найм), не застосовуються положення частини першої
статті 816, положення статті 818 та статей 822-824 цього Кодексу.
Стаття 822. Переважні права наймача житла

1. У разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право
на укладення договору найму житла на новий строк.

Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла

наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих
або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення
договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач
не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих
умовах і на такий самий строк.

3. У разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має
переважне перед іншими особами право на його придбання.

Стаття 825. Розірвання договору найму житла

2. Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу

наймодавця у разі:

1) невнесення наймачем плати за найм житла за шість місяців, якщо

договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому
наймі - понад два рази;

Тема 8 Вчення про цивільні процесуальні відносини.

Завдання 1

Домовласник Карпов звернувся з позовом про виселення зі свого будинку

квартиранта Дубнікова на тій підставі, що наймач не виконує умов договору і
не сплачує за житло. Суд неодноразово відкладав роз¬гляд справи з таких
причин: перший раз – у зв’язку з неврученням від¬повідачеві судової
повістки; другий – через неявку відповідача, якого своєчасно повідомлено
про явку до суду; третій – унаслідок письмової заяви відповідача про
хворобу; четвертий – у зв’язку із задоволенням клопотання відповідача про
відвід судді; п’ятий – у зв’язку з прийняттям зустрічного позову відповідача
про стягнення з позивача коштів, які бу¬ли використані на капітальний
ремонт будинку.

Чи в усіх випадках було достатньо підстав для відкладення роз¬гляду

справи?

ВІДПОВІДЬ:

Частина 2 ст. 223 ЦПК містить підстави, коли суд відкладає розгляд справи.
«Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості
про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання» -
підпадає під перший випадок відкладення. «Перша неявка в судове засідання
учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання,
якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними» -
підпадає під третій випадок. Стосовно другого випадку, то не зазначено
стосовно причин неявки. А ч. 3 ст. 223 ЦПК постановляє, що у разі неявки в
судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин
або без повідомлення причин неявки (якщо учасник справи або його
представник були належним чином повідомлені про судове засідання), суд
розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі. Тому друга
причина неявки не може визнаватися достатньою для відкладення розгляду
справи.

Стосовно відводу, то за вимогами ч. 3 ст. 39 ЦПК Відвід повинен бути

вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником
справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку
підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа
розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід
може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого
судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного
позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід
(самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу
відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного
строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку
підставу. Тож, швидше за все процесуальні вимоги щодо порядку заявлення
про відвід були порушені, а тому четверта підстава для відкладення судового
засідання не може визнаватися законною.

Щодо зустрічного позову, то за ч. 1 ст. 193 ЦПК Відповідач має право

пред’явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. За ч. 7 ст. 178
Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим
п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу
підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати
відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. Тож, відзив має
бути поданий до першого підготовчого засідання у справі, а значить п’ята
підстава для відкладення розгляду справи теж буда незаконною.

Тема 9 Поняття та значення цивільної процесуальної форми.

Завдання 2

12.10.2011 р. судом була розглянута справа за позовом Шапошникова на

Яковлева про виселення через неможливість суміс¬ного з ним проживання.
Резолютивну частину рішення про задово¬лення позову суд оголосив одразу,
а повне мотивоване рішення – лише через п’ять днів.

Двадцять сьомого жовтня 2011 р. відповідач звернувся до районного суду із

апе-ляційною скаргою, в якій зазначив про необґрунтованість рішення.
Суддя-доповідач апеляційного суду відмовив у прийнятті апеляційної скарги,
посилаючись на пропуск відповідачем строку на оскарження рішення.

Чи правильні дії судді? Які строки належать до процесуальних, а які - до

службових? Зазначте порядок поновлення пропущених строків.
 ВІДПОВІДЬ:

Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК У виняткових випадках залежно від

складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути
відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у
порядку спрощеного провадження - не більш як п’ять днів з дня закінчення
розгляду справи. Тому оголошення повного мотивованого рішення суду
через 5 днів після оголошення резолютивної частини є правомірним.

Щодо строку на апеляційне оскарження, то за вимогами ч. 1 ст. 354 ЦПК

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо
в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини
судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного
судового рішення. Тобто, повне рішення було оголошено 17.10.2011 р, а
значить рішення не набуває законної сили до 16.11.2011 р. Тому відмова
судді у прийнятті апеляційної скарги є неправомірною.

Говорячи про процесуальні строки, деякі автори зміщують процесуальні

строки та строки судової діяльності (службові), розглядаючи останні як
різновид процесуальних. Строки судової діяльності (службові строки)
відрізняються від процесуальних строків за своєю сутністю. Вони не
впливають на реалізацію суб'єктивних процесуальних прав сторонами,
іншими особами, які беруть участь у справі. Пропущення службового строку
не знімає із суду обов'язку вчинити процесуальну дію або комплекс
процесуальних дій. На відміну від процесуальних строків, установлених
законом, службові строки можуть бути подовжені.

Відповідно до ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює
пропущений процесуальний строк, установлений законом, якщо визнає
причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ЦПК України
встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви
про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія
(подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про
поновлення або про відмову в поновленні процесуального строку суд
постановляє ухвалу. Ухвалу про відмову в поновленні процесуального
строку може бути оскаржено у порядку, встановленому ЦПК.

Тема 10 Процесуальні строки, як гарантія ефективного цивільного

судочинства.

Завдання 3

Апеляційний суд відмовив Петрову у прийнятті апеляційної скарги тому, що

він пропустив встановлений законом 30-денний строк на подання
апеляційної скарги. Петров звернувся з ка¬саційною скаргою до суду, в якій
просив скасувати ухвалу апеляційного суду про відмову у прийнятті
апеляційної скарги. У ка¬саційній скарзі Петров зазначив, що останній день
звернення з апеля¬ційною скаргою припав на неробочий день (суботу) і не
повинен бути зарахований. Останнім днем строку на оскарження необхідно
вважати по¬неділок, а саме тоді він звернувся з апеляційною скаргою. Про
зазна¬чені обставини Петров забув зазначити в апеляційній скарзі, вважаю-
чи, що судом це буде враховано й без нього.

Чи повинна бути задоволена касаційна скарга Петрова?

ВІДПОВІДЬ:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 389 ЦПК Учасники справи, а також особи, які не

брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи,
інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку
ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного
провадження. Тож, Петров має право на подання касаційної скарги.

За вимогами ч. 1 ст. 354 ЦПК Апеляційна скарга на рішення суду подається

протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Бачимо, що у такому
випадку рахуються всі дні, а не лише робочі. Проте, за ч. 3 ст. 124 ЦПК Якщо
закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий
день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Дійсно, якщо
30 день (закінчення строку) припав на суботу (вихідний день), то останнім
днем строку вважається понеділок. Отже, касаційна скарга Петрова має бути
задоволена.

Тема 11 Теорія доказів в цивільному процесі.

Завдання 2
Між Рябовим та Зубковим, які працювали на одному підприємстві, склалися
погані стосунки. Рябов став розповідати службовцям, що начебто Зубков є
алкоголіком та займає колегам кошти під великий процент, завчасно покидає
робоче місце, б'є вдома дружину та дітей. Зубков подав позов у суд про
захист честі та гідності. Що є об’єктом цивільних правовідносин у даному
разі? Дайте класифікацію цього об’єкта? Яке рішення має винести суд?

ВІДПОВІДЬ:

Право на повагу до честі, гідності та недоторканність ділової репутації

закріплено у статтях 297, 299 Цивільного кодексу України. Позови про
захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у
разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті
немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї,
родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні
особисті немайнові права.

У дифамаційних спорах об'єктами судового захисту виступають честь,

гідність і ділова репутація особи, котрі є морально-етичними категоріями,
тому чинне законодавство не містить їх визначення. Водночас честь, гідність
і ділова репутація виступають особистими немайновими правами особи, які
захищаються в судовому порядку.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як

унікальної біопсихосоціальної цінності;
З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих,
яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим
уявленням про добро і зло;

Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна

оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових,
службових, громадських чи інших обов'язків.

Суд повинен задовольнити позов. Відповідно до статей 94, 277 Цивільного

кодексу України Зубков має право на відповідь, а також на спростування цієї
інформації, а також вимогу про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тема 12 Особливості перегляду процесуальних рішень.

Завдання1

Товариство з обмеженою відповідальністю «Піраміда» (далі – ТОВ)

звернулось до суду з позовом до «Строй-Буд» про визнання недійсним
договору на поставку будівельних матеріалів. В обґрунтуванні позову було
зазначено, що керівник відділу маркетингу, який підписав договір, не мав
повноважень діяти від імені ТОВ. Суд виніс рішення про незадоволення
позову.

Як юридична особа здійснює свої цивільні права та обов’язки? Чи

правильне рішення виніс суд? Як повинна бути вирішена ця справа?

ВІДПОВІДЬ:

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої

органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Позивач, для визнання договору недійсним, повинен довести, що відповідач

знав про обмеження повноважень представника юридичної особи і свідомо
його уклав. Вчинення правочину представником, який перевищив делеговані
повноваження, не може визнаватися недійсним відповідно до Постанови
Пленуму Вищого господарського суду України №11.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює,

змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє,
лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин
вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє,
вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.