МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА

АКАДЕМІЯ»

Факультет господарського права

КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З дисципліни «Господарський процесс»

Студентки 5(2) курсу бакалавра

Центру заочного та дистанційного
навчання
Спеціальність: 081 «Право»
Літвіної Марії Валеріївни

Національна шкала__________________
Кількість балів_______ Оцінка ECTS___

Одеса - 2022
 2 варіант

1. Надати характеристику правового статусу адвоката у

господарському процесі.
2. Надати характеристику порядку врегулювання господарського
спору за участю судді.
3. Обґрунтуйте відмінність колегії від палати господарського суду та
поясніть значення їх функціонування.

Задача. Підприємство «А» звернулося до підприємства «Б»

позовною вимогою про стягнення боргу, сплативши судовий збір. У
ході судового розгляду підприємство «Б» довело відсутність своєї
вини, надавши висновок Торгово-промислової палати про наявність
обставин непереборної сили, що унеможливили своєчасне
виконання зобов’язання. Позивач просив покласти судові витрати на
відповідача незалежно від результатів розгляду справи,
посилаючись на те, що відповідач не повідомив його своєчасно про
наявність таких обставин.
Як суд має розподілити судові витрати у цьому випадку при відмові
у задоволенні позову?
1)Надати характеристику правового статусу адвоката у
господарському процесі.
Однією зі сторін діяльності адвоката є його участь у вирішенні
господарських спорів.

Право на звернення до господарського суду мають:

- підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому

числі іноземні),

- громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення

юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта
підприємницької діяльності, мають право звертатися до
господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю госпо-
дарських справ за:

- захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних

законом інтересів, а також

- для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом

(далі — ГПК) України заходів, спрямованих на запобігання
правопорушенням.

Згідно зі статтею 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і

виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації
майна, та з інших підстав, крім:

· спорів про приватизацію державного житлового фонду;

· спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

· спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів

на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до

законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

· спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до

компетенції Конституційного Суду України та адміністративних
судів;
· інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та
міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету

України (Наприклад, про стягнення з суб'єктів господарювання сум
штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства),

Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх

компетенції (здійснення контролю за витрачанням бюджетних коштів,
у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів(Н.,
Пенсійний фонд України Фонд соціального страхування України
тощо);

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між

господарським товариством та його учасником (засновником,
акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між
учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств,
що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням
діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери (Наприклад,

обов'язок із забезпечення належного обліку власників іменних цінних
паперів покладається на емітента.; емітент шляхом укладення
відповідного договору зобов'язаний доручити реєстратору ведення
реєстру власників іменних цінних паперів; доручення емітентом
реєстратору вести реєстр власників іменних цінних паперів не знімає з
емітента відповідальності за виконання зобов'язань, що випливають з
угод щодо цінних паперів.)

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких

беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що
віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно

якого порушено справу про банкрутство +

- про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів),

укладених боржником;

- стягнення заробітної плати;

- поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за

винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням)
грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до
Податкового кодексу України, а також

- справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів),

якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх
повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом
України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до

порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано

сторонами на вирішення третейського суду.

Стаття 6 ЗУ «Про третейські суди»:

Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть

розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та
господарських правовідносин, за винятком:

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та

виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням
державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання

його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган

місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший
суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на
основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих
повноважень, державна установа чи організація, казенне
підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні

ділянки;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між

господарським товариством та його учасником (засновником,
акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між
учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств,
пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням
діяльності цих товариств;
 11) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

12) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення

третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами
державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими
чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення
ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому
числі на виконання делегованих повноважень.  

2)Надати характеристику порядку врегулювання господарського спору

за участю судді.

Після набрання чинності 15.12.2017 р. новими процесуальними кодексами

була запроваджена нова для нашої судової системи процедура –

врегулювання спору за участю судді. Як вбачається з даних Єдиного

державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), ця процедура вже

активно почала використовуватися учасниками судового процесу.

Важливість запровадження інституту врегулювання спору за участю судді

полягає у наявності альтернативи у сторін щодо можливостей вирішення

сторонами свого конфлікту.

Проте слід наголосити, що врегулювання спору за участю судді не є

медіацією. На жаль, у професійному колі все ще існує хибна думка щодо
знака рівності між цими процедурами. Тому разом з аналізом норм
Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України,
Закон) щодо процедури врегулювання спору за участю судді у
господарському процесі ми розглянемо її відмінності від медіації.

Що саме передбачив законодавець? Проведення врегулювання спору за

участю судді у господарському процесі можливе, по-перше, тільки до
початку розгляду справи по суті; по-друге, лише за згодою сторін. Натомість
медіація можлива на будь-якій стадії процесу за згодою сторін.
Врегулювання спору за участю судді можливе в усіх категоріях
господарських спорів, окрім справ:

 про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом;
 за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття
провадження у справі про банкрутство;
 у разі вступу у справу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги
щодо предмета спору.

Під час підготовчого провадження і до початку розгляду справи по суті,

згідно зі ст. 182 ГПК України, суд з'ясовує, чи бажають сторони звернутися
до суду для проведення врегулювання спору за участю судді (ч. 2 п. 2 ст.
182), а також встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю
судді за наявності згоди сторін на його проведення (ч. 2 п. 14 ст. 182).

Важливим є те, що запропонувати сторонам процедуру врегулювання спору

за участю судді є обов’язком суду. Якщо сторони висловлять своє бажання
скористатися цією процедурою, то суд не може їм відмовити. Крім того,
сторони мають право самостійно подавати відповідне клопотання до суду.

Про проведення процедури врегулювання спору суд постановляє ухвалу,

якою одночасно зупиняє провадження у справі. Врегулювання спору
здійснюється суддею-доповідачем одноособово, незалежно від того, в якому
складі розглядається справа. Щодо медіації, то вона здійснюється
незалежним, нейтральним медіатором, якого обирають сторони та який
пройшов спеціальне навчання.

Закон передбачив, що формою, в якій здійснюється процедура врегулювання

спору за участю судді, є наради (спільні або закриті). На нашу думку,
«закриті наради» – це не дуже влучна і точна назва, адже спільні наради
також є закритими. Більш вдало було б назвати останні «окремими
нарадами». Однак маємо те, що маємо.

Ми вважаємо, що суддям бажано було б починати зі спільних нарад зі

сторонами, адже початок із закритих нарад може викликати у протилежної
сторони сумніви щодо неупередженості суду. Закон встановлює, що закриті
наради проводяться за ініціативою суду. Застосування закритих нарад
доречне, коли сторони не можуть на спільних нарадах дійти консенсусу, коли
емоції надто напружені, а сторони не можуть або не хочуть бачити одна одну
тощо.

У спільних нарадах беруть участь суддя, сторони та їхні представники, у

закритих – суддя та кожна зі сторін окремо. Сторони, їхні представники
можуть брати участь у нарадах безпосередньо або через відеоконференції.
Проте, дослідивши ухвали судів з ЄДРСР, можемо зауважити, що в них
зазначається відсутність технічної можливості для здійснення
відеоконференцій.

Процедура медіації – це структуровані переговори між сторонами за

підтримки медіатора. Вона складається з послідовних стадій, через кожну з
яких медіатор повинен провести сторони.

Важливою гарантією дотримання принципу конфіденційності, передбаченою

п. 4 ч. 1 ст. 67 ГПК України, є заборона допиту судді як свідка про
інформацію, яка стала йому відома під час врегулювання спору за його
участю. Ст. 189 ГПК України передбачає чотири підстави для припинення
процедури врегулювання спору за участю судді:

 у разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за

участю судді;
 у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді;
 за ініціативою судді у разі затягування врегулювання спору будьякою
зі сторін;
 у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із
заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою
про залишення позовної заяви без розгляду, або у разі відмови
позивача від позову чи визнання позову відповідачем.

Про припинення врегулювання спору за участю судді постановляється

ухвала, яка не підлягає оскарженню. Одночасно суддя вирішує питання про
поновлення провадження у справі.

У разі припинення врегулювання спору за участю судді з підстав,

передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 189 ГПК України, справа передається на розгляд
іншому судді, який буде визначений Єдиною судовою інформаційно-
телекомунікаційною системою.

Слід зазначити, що суддя, який брав участь у процедурі врегулювання спору,

не може брати участь у розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого
ухваленого в ній судового рішення.

Також законодавець у ч. 2 ст. 187 ГПК України ввів обмеження щодо єдиної
можливості сторін скористатися процедурою врегулювання спору за участю
судді. Повторне звернення до цієї процедури не допускається. Що стосується
медіації, то таких обмежень немає. У разі потреби сторони конфлікту можуть
повторно до неї звертатися.
Крім того, обмеженими є строки тривалості процедури врегулювання спору
суддею – протягом розумного строку, але не більше ніж 30 днів з дня
постановлення ухвали про її проведення. Тривалість процедури медіації
регулюється за погодженням сторін та не є обмеженою у часі.

Мотиватором та стимулом для сторін врегулювати спір мирним шляхом є

положення, передбачені ст. 130 ГПК України, яка встановлює, що у разі
укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої
інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до
початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у
встановленому законом порядку вирішує питання про повернення позивачу з
державного бюджету 50% судового збору, сплаченого під час подання
позову.

3)Обґрунтуйте відмінність колегії від палати господарського суду та

поясніть значення їх функціонування.
Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється
колегією суддів в обов’язковому порядку, розглядається постійною колегією
суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною
судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач.
Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів
відповідного суду.
До складу об’єднаної палати входять по два судді, які обираються зборами
суддів Касаційного господарського суду, зі складу кожної із судових палат
Касаційного господарського суду та голова Касаційного господарського
суду.
Якщо справа має розглядатися колегією у складі більше трьох суддів, до
складу такої колегії входять судді зі складу постійної колегії суддів, до якої
входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною
системою суддя-доповідач, та судді, додатково визначені Єдиною судовою
інформаційно-телекомунікаційною системою.
Якщо справа в Верховному Суді має розглядатися колегіально у складі
відповідної палати - головуючим на засіданнях палати є суддя-доповідач,
визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою
при первісному розподілі справ.
Якщо справа має розглядатися суддею одноособово, але цим Кодексом
передбачена можливість колегіального розгляду такої справи і про це
прийнято відповідне рішення, така справа розглядається в суді першої
інстанції - колегією суддів, до складу якої включається суддя, визначений
Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою при
автоматизованому розподілі справ, та два судді, додатково визначених
Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою після
прийняття рішення про колегіальний розгляд справи.
У випадку, передбаченому частиною сьомою цієї статті, суддею-
доповідачем та головуючим суддею в колегії є суддя, визначений
Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою при
автоматизованому розподілі справ.
Задача.
Підприємство «А» звернулося до підприємства «Б» позовною
вимогою про стягнення боргу, сплативши судовий збір. У ході
судового розгляду підприємство «Б» довело відсутність своєї вини,
надавши висновок Торгово-промислової палати про наявність
обставин непереборної сили, що унеможливили своєчасне
виконання зобов’язання. Позивач просив покласти судові витрати на
відповідача незалежно від результатів розгляду справи,
посилаючись на те, що відповідач не повідомив його своєчасно про
наявність таких обставин.
Як суд має розподілити судові витрати у цьому випадку при відмові
у задоволенні позову?

Відповідь:

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК

України покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242
Господарського процесуального кодексу України