Тема 5: Припинення зобов’язання

Задача № 1
АТ «Поліпласт» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Прогрес» про стягнення
заборгованості в сумі 3 млн грн за поставлені в серпні товари. У судовому засіданні
представник ТОВ пояснив, що отримані товари не були оплачені через те, що у продавця
(АТ) існує зустрічний обов’язок перед ТОВ на суму 3 млн грн за векселями, виданими
самим АТ. Даний факт, на думку представника ТОВ, є підставою для автоматичного
припинення зобов’язання зі сплати придбаних товарів шляхом зарахування зустрічних
однорідних вимог.
Чим характеризується припинення зобов’язання зарахування зустрічних однорідних
вимог? Чи є однорідними зустрічні вимоги, виражені в різних валютах? Чи можна
зарахування визнати недійсним?
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193
ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших
правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання
- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова
від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений
строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на зазначені норми закону, судами встановлено, що у відповідача виникло
зобов’язання по оплаті вартості товару.
Відповідно до частин 1, 2 статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або
у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення
зобов’язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених
договором або законом.
Згідно зі статтею 601 ЦК України, зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних
однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не
встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних
вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом частини 1 статті 601 ЦК України, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню,
мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є
боржником за іншим, а боржник за першим зобов’язанням є кредитором за другим); 2)
бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у
зв’язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов’язань
по передачі родових речей, зокрема, грошей).
Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не
стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних
вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких
вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.
Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено статтею 602 ЦК України,
відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про
відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; про
стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної
давності; за зобов’язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків,
установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.
Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується
підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які
випливають з різних підстав (різних договорів тощо).
Відповідно до ч. 22 ППВСУ від 08.06.2007 «Про деякі питання практики розгляду спорів,
пов’язаних з обігом векселів» зобов’язання сплатити за векселем припиняється
виконанням, тобто сплатою зобов’язаною особою суми вексельного боргу (ст. 599 ЦК
( 435-15 ).
Разом з тим, зобов’язання, яке випливає з векселя, може бути припинене з інших підстав,
передбачених гл. 50 ЦК, зокрема шляхом передання відступного за згодою між
вексельними кредитором і боржником (ст. 600 ЦК), зарахування зустрічної грошової
вимоги (статті 601-603 ЦК). Такі способи припинення вексельного зобов’язання
породжують ті самі наслідки, що й оплата за векселем. Розглядаючи спори, пов’язані із
припиненням цивільних зобов’язань шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог
за векселями, суди мають враховувати нижчезазначене.
Вимоги, що витікають з векселя, є грошовими. Отже, для їх зарахування необхідно, щоб
зобов’язання, які при цьому припиняються, також були грошовими, тобто щоб зустрічна
вексельна та основна цивільна вимоги мали предметну однорідність.
Виходячи із зазначеного, ці вимоги можуть підлягати зарахуванню, оскільки вони є
зустрічними (кредитор за одним зобов’язанням є боржником за іншим, а боржник за
першим зобов’язанням є кредитором за другим); однорідними (гроші в обох
зобов’язаннях); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений
моментом пред’явлення вимоги.
Задача № 5
ТОВ «Технодім» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Будінвест» про стягнення
заборгованості за договором субпідряду. Позивач вказав, що вимога була ним придбана за
договором відступлення права вимоги (цесії) у субпідрядника ТОВ «Житлобуд».
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач є замовником робіт і
між ним і позивачем укладений договір генерального підряду. На цій підставі відповідач
зробив висновок про те, що має місце припинення зобов’язання у зв’язку з поєднанням
боржника і кредитора в одній особі. Із позовом до ТОВ «Будінвест» також звернулося
ТОВ «Будтехніка». Між ТОВ «Будінвест» та ТОВ «Будтехніка» був укладений догорів
найму баштового зводу. Наймач ТОВ «Будінвест» не виконував належним чином своїх
обов’язків по внесенню плати за користування майном, і у нього перед ТОВ «Будтехніка»
утворився борг. Досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що баштовий звід через
деякий час після укладення договору найму був внесений ТОВ «Будтехніка» до
статутного капіталу ТОВ «Будінвест». Чи будуть задоволені позови ТОВ «Технодім» та
ТОВ «Будтехніка» до ТОВ «Будінвест»?
Виходячи з умов задачі, можна накреслити таку схему взаємовідносин
між учасниками справи:
 Технодім
цесія

Житлобуд Будінвест
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема,
з договору.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або
більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та
обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні
умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,
звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник)
зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони
(замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник
зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші
будівельні роботи відповідно до проектно- кошторисної документації, а замовник
зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати
затверджену проектно- кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на
підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва,
капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель
(зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та
інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.
Відносини підрядника і субпідрядника врегламентовані 61 главою ЦК України.
Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено
договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись
відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник
виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як
замовник.
Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне
виконання замовником своїх обов’язків за договором підряду, а перед замовником - за
порушення субпідрядником свого обов’язку.
Замовник і субпідрядник не мають права пред’являти один одному вимоги, пов’язані з
порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше
не встановлено договором або законом.
Таким чином, замовник викупив за договором цесії права субпідрядника, тож став
боржником для самого себе.
Така ситуація є підставою припинення зобов’язання за статтею 606 ЦК України.
Схема відносин суб’єктів за другою ситуацією:

найм техніки
Будтехніка Будінвест

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України та ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна
сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у
користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму
і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю
протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є
розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від
договору.
Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний порядок розірвання договору шляхом
вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату
за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Враховуючи наведені вимоги, договір оренди (найму) може бути розірваний у зв`язку з
відмовою наймодавця від договору з підстав, передбачених ст. 782 ЦК України, або
розірваний за згодою сторін шляхом укладення договору з урахуванням вимог ст.ст.
651,654 ЦК України.
Відповідно до положень частини 9 статті 18 Закону України «Про товариства з
обмеженою та додатковою відповідальністю» з учасником товариства та/або третьою
особою може бути укладено договір про внесення додаткового вкладу, за яким такий
учасник та/або третя особа зобов’язується зробити додатковий вклад у грошовій чи
негрошовій формі, а товариство - збільшити розмір його частки у статутному капіталі чи
прийняти до товариства з відповідною часткою у статутному капіталі.
Таким чином, можна зробити висновок, що Будтехніка стало співвласником Будінвесту,
тобто знову має місце поєднання боржника і кредитора в одній особі, що тягне за собою
припинення зобов’язання. Отже, жоден з запропонованих позовів до Будінвесту
задоволений не буде.