ТЕМА : ПОЗИКА

1. Поняття та правова природа договору позики.

Стаття 1046. Договір позики
1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або
інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів
(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є загальною моделлю, на основі якої будується регулювання всіх кредитних відносин у цивільному обороті.
Позика є однією з цивільно-правових форм кредитування.
Ознаки:
- Реальний (Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими
ознаками.) Відповідно не матиме будь-якого юридичного значення обіцянка надати річ (гроші) у позику, навіть
погоджена сторонами. Якщо позикодавець відмовиться від наданої обіцянки, він не буде нести відповідальності
за ненадання позики.

- Односторонній - Це означає, що після його укладення всі обов'язки за договором позики, у тому числі
повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а
позикодавець набуває за цим договором тільки права (наприклад, вимагати повернення предмета позики).

- Відплатний і безоплатний : У ч. 1 ст. 1048 ЦК України зазначено, що позикодавець має право на одержання від
позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок
одержання процентів встановлюється договором. У разі, якщо сторони спеціально не передбачили умову щодо
певної періодичності виплати процентів за договором позики, то проценти виплачуються щомісяця до дня
повернення позики. Такий договір має відплатний характер.
У ч. 2 ст. 1048 ЦК України встановлено, що договір позики є безпроцентним, тобто безвідплатним договором,
якщо:
а) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50 розміру нмдг, і не пов'язаний зі
здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін;
б) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

-Договір позики може бути строковим, тобто таким, що передбачає конкретний строк повернення отриманого
позичальником майна, або безстроковим, якщо строк виконання позичальником його зобов´язання не визначений
або визначений моментом витребування. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей
строк визначений моментом пред´явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів
від дня пред´явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором ( ст 1049)

Договір позики вважається основною підставою виникнення позикових відносин. Подібні позиковим
відносини виникають і в деяких інших випадках (при видачі чека і векселя, оформленні державної позики і
облігації, вчиненні банківських розрахункових операцій). Однак вексельні зобов'язання, емісія облігацій і
державних (комунальних) позик, інші подібні боргові зобов'язання є позиковими лише у певній мірі. На них
поширюються загальні правила позики з урахуванням особливостей таких відносин.

Відносини позики регулюються положеннями ЦК та іншими актами цивільного законодавства. Передбачені ЦК

правила про позику субсидіарно застосовуються до положень про кредитний договір і комерційний кредит, якщо
інше не передбачено правилами про кредитний договір та комерційний кредит і не випливає або не суперечить
суті таких зобов'язань.

ЦК не містить норми про субсидіарне застосування правил про позику до положень про банківський вклад. Однак
включення банківського вкладу до складу глави 71 ЦК свідчить про визнання зазначеного договору формою
надання кредиту і дає підстави застосовувати за аналогією правила про позику до положень про банківський
вклад, що не суперечать нормам ЦК і суті зазначеного зобов'язання.

Слід враховувати, що надання грошових коштів у позику юридичними особами є фінансовою послугою
відповідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 червня 2001
р.
Згідно Закону, тільки юридична особа, яка має статус фінансової установи, має право здійснювати діяльність із
систематичного надання грошових позик. Якщо така особа надає гроші в позику за рахунок залучених коштів,
вона повинна мати відповідну ліцензію. До фінансових установ, згідно вказаного Закону, належать банки,
кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального
пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди, а також компанії та інші юридичні особи, виключним видом
діяльності яких є надання фінансових послуг.
 Договір позики необхідно відмежовувати від кредитного договору. Що стосується відмінності між операціями по
наданню позики і кредиту, які врегульовані відповідно в параграфах 1 і 2 глави 71 ЦКУ, то слід зазначити наступне:

(1) по-перше, вони розрізняються колом суб'єктів. Позика, як було вказано вище, може надаватися будь-якими особами
(якщо вона надається за рахунок власних коштів); кредит - тільки банками й/або іншими фінансовими установами;

(2) по-друге, вони розрізняються колом об'єктів. Позика може надаватися речами, що визначені певними родовими
ознаками; кредит - тільки грошовими коштами;

(3) по-третє, вони розрізняються умовами надання коштів та речей. Позика може бути процентною або безпроцентною, а
кредит завжди передбачає нарахування відсотків;

(4) по-четверте, вони розрізняються статусом наданих коштів. Важливою ознакою кредитної операції є те, що вона
надається за рахунок залучених грошових коштів. Це випливає, по-перше, з ГК України, де відносно кредитів такої
фінансової установи, як банк, у ч. 1 статті 345 зазначене: "Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого
імені, на власних умовах і на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) і громадян". Те ж випливає
із ЗУ"Про банки і банківську діяльність

Розмежування договору позики та кредитного значення має велике практичне значення. Так, наприклад, постановою
Вищого господарського суду України по справі N 14/601 було залишено в силі постанову апеляційної інстанції і визнано
недійсним договір позики саме з тих підстав, що договір позики був складений як кредитний договір, а позикодавець не
мав відповідного статусу та ліцензії для укладення кредитного договору.
2. Сторони договору позики.
Сторони за договором позики - позикодавець і позичальник. Позикодавцем може виступати лише власник відповідних
грошових коштів або речей, визначених родовими ознаками.

3. Форма договору позики. Правова природа боргової розписки.

Стаття 1047. Форма договору позики
1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом
розмір нмдг, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший
документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до цієї статті, письмова форма договору є обов'язковою в одному з двох наступних випадків :
1) Якщо позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми договору.
2) Якщо сума договору перевищує в десять разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

В разі недотримання письмової форми договору позики у вказаних випадках договір вважається дійсним.
Відповідно до ст. 218 ЦК України, при розгляді справи у суді не допускається посилання на показання свідків в
підтвердження договору позики. Наявність договору позики може бути доведена показаннями сторін договору,
письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. В будь-якому разі, недотримання
письмової форми договору позики у вказаних випадках не тягне за собою визнання договору недійсним, а
тільки ускладнює для зацікавленої сторони довести наявність тих чи інших договірних умов.

Нотаріальна форма договору позики не вимагається незалежно від суми договору; однак за волею однієї із сторін
договору договір позики може бути укладений в нотаріальній формі.

Ч. 2 ст.1047 закріпило правило, яке вже давно існує в судовій практиці. Як правило у відносинах між фізичними
особами позичальник під час отримання речей або грошових коштів від позичальника видає останньому розписку
про отримання визначеної кількості майна або грошей. В розписці також вказуються термін повернення грошей
або речей позикодавцю, а також відсоток за користування одержаними коштами.
Розписка не замінює сам договір позики і не є письмовою формою договору позики. Однак розписка є
важливим документом, який може підтвердити існування договору позики, розмір фактично одержаних майна або
грошей, а також розмір плати за користування позикою.

Переважна судова практика ВС свідчить, що при наявності оригіналу розписки у позикодавця та пред'явлення
останнім позовних вимог до позичальника про повернення майна або грошових коштів такі позовні вимоги
задовольняються.
 Відповідно до ст. 545 якщо позичальник видав позикодавцю борговий документ, позикодавець, приймаючи
виконання зобов'язання, повинен повернути його позичальнику. У разі неможливості повернення розписки
кредитор повинен вказати про це у своїй розписці, яку він видає позичальнику. У частині 3 ст. 545 ЦК встановлена
презумпція, що наявність розписки у позичальника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Однак ця
презумпція не є жорсткою та безумовною. Так, у разі фактичного виконання позичальником свого обов'язку щодо
повернення грошових коштів або речей підтвердженням виконання позичальником свого обов'язку будуть
банківські квитанції або платіжні доручення щодо перерахування грошових коштів, акти приймання-передачі
майна тощо. Відповідно до ч. 4 ст. 545 ЦК у разі відмови позикодавця повернути борговий документ або видати
розписку позичальник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником
кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи
отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України 18.01.2017 р. у справі №6-2789цс16 .

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу,
незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених обставин робити відповідні правові
висновки.

Такий же висновок зробив Верховний суд України 18.09.2013 р. у справі № 6-63цс13 , від 11.11.2015 р. у справі
№ 6-1967цс15 та 12.04.2017 р. у справі № 6-487цс17 .

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник
зобов’язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

ВИСНОВОК: Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови
отримання позичальником в борг грошей із зобов’язанням їх повернення та дати отримання коштів.

P.s. Потрібно наголосити, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з
урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди
іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (постанова ВСУ від 09.11.2016 р. у справі за № 6-1457цс16 ) ,
а часткова сплата боргу в межах строку позовної давності, в свою чергу, веде до його переривання (постанова
ВСУ від 01.11.2017 р. у справі за № 6-1611цс17 ).

Варто наголосити, що розписка сама по собі не є договором позики – це лише підтвердження такого договору, який
був укладений між сторонами, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора
грошових коштів у певному розмірі або речей. Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати
Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

4. Умови договору позики.

Предметом договору позики є гроші (у тому числі іноземна валюта) і речі, визначені родовими ознаками, тобто
речі, що мають ознаки, властиві всім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою (ч. 2 ст. 184 ЦК
України).
З визначення договору позики випливає, що позика надається без цільового призначення щодо її використання
позичальником.

Строк договору позики (повернення позики) встановлюється за домовленістю сторін і зазначається в договорі. За
загальним правилом, строк визначається календарною датою. Якщо договором не встановлено строк повернення
позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником
протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст.
1049 ЦКУ).

Ціна :
Стаття 1048. Проценти за договором позики
1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено
договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не
встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
2. Договір позики вважається безпроцентним, якщо:
 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50 розміру нмдг, і не пов'язаний із здійсненням
підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

5. Правові наслідки порушення договору позики позичальником .

Стаття 1049. Обов'язок позичальника повернути позику
1. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені
родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у
строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика
має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено
договором.
2. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не
встановлено договором.
3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування
грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Стаття 1050. Наслідки порушення договору позичальником
1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст 625 ЦКУ.
Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно
до ст. 549-552 ЦКУ, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві,
незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст 1048 ЦКУ.
2. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі
прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що
залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.
Стаття 1051. Оспорювання договору позики
1. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані
ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для
підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій
кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом
обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Стаття 1052. Забезпечення виконання зобов'язання позичальником
1. У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а
також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе
відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів,
належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 1053. Новація боргу у позикове зобов'язання
1. За домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути
замінений позиковим зобов'язанням.
2. Заміна боргу позиковим зобов'язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі,
встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу).

Стягнення коштів за договором позики

Претензійний порядок. В претензії бажано вказати наступне:

 повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та позичальника;

 дата пред’явлення претензії;
 обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
 документи, що підтверджують ці обставини;
 вимоги позикодавця з посиланням на нормативні акти;
  сума претензії та її розрахунок;
 платіжні реквізити позикодавця претензії;
 перелік документів, що додаються до претензії.

Законом не передбачено обов’язкової вимоги направлення претензії, проте під час судового розгляду може виникнути
питання, чи намагався позивач врегулювати спір в позасудовому порядку. Після направлення претензії, навіть у випадку
неотримання відповіді, необхідно звертатися до суду в порядку цивільного судочинства.

Позасудовий порядок

За нотаріально посвідченим договором позики, в разі неповернення боргу, позикодавець може звернутися до нотаріуса
за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості на підставі пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення
заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1999 № 1172.

Судовий порядок

У випадку, коли позичальник відмовляється повертати кошти добровільно, необхідно звернутися до суду з позовом про
стягнення коштів за договором позики.

При зверненні до суду для забезпечення подальшого реального виконання рішення суду і недопущення відчуження
відповідачем майна та коштів за час судового розгляду справи бажано вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення
арешту на майно боржника.