3.

ТОВ «Олива» отримало в банку «Витязь» кредит, забезпечений гарантією

«Діамантбанку», із строком її дії по 10.11.2020р. У гарантійному листі зазначалося,
що у разі порушення Принципалом зобов’язання перед Бенефіціаром Гарант
зобов’язується сплатити Бенефіціару грошову суму в розмірі неповернутої частини
кредиту, але не більше 240 000 грн. Відповідно до умов гарантії для одержання суми
Бенефіціар повинен надати Гаранту письмову вимогу про сплату із вказівкою на
допущене Принципалом порушення і додати наступні документи: 1) копію
кредитного договору; 2)розрахунок заборгованості за кредитним договором.
Гарантійний лист передбачав обов’язок Гаранта розглянути вимогу Бенефіціара
разом із доданими до неї документами і або оплатити її, або повідомити Бенефіціара
про відмову від задоволення його вимоги у 5-дений строк із дня одержання вимоги.

У зв’язку з неповерненням кредиту позичальником 15.09.2020 р. Гарант –

«Діамантбанк» отримав від Кредитора (Бенефіціара) – банку «Витязь» письмову
вимогу про сплату за гарантією заборгованості в розмірі 350 000 грн. До вимоги були
додані: 1)копія кредитного договору; 2) розрахунок заборгованості за кредитним
договором. Листом від 30.09.2020 р. Гарант відповів, що вимога Кредитора
(Бенефіціара) може бути задоволена тільки у разі надання Гаранту документального
підтвердження відмови Позичальника повернути кредит. Кредитор (Бенефіціар)
банк «Витязь» 08.11.2020р. звернувся до суду з позовом до Гаранта «Діамантбанку»
про сплату 350 000 грн за гарантією. Рішенням Правління Національного банку
України від 15.11.2020 р. «Діамантбанк» було віднесено до категорії
неплатоспроможних і введено в ньому тимчасову адміністрацію.

Чи підлягають вимоги кредитора (бенефіціара) задоволенню?

Відповідно до ч.1, ст. 563 ЦКУ, у разі порушення боржником зобов'язання,

забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму
відповідно до умов гарантії.

Відповідно до умови задачі у гарантійному листі зазначалося, що у разі порушення

Принципалом зобов’язання перед Бенефіціаром Гарант зобов’язується сплатити
Бенефіціару грошову суму в розмірі неповернутої частини кредиту, але не більше 240 000
грн., а через неповерненням кредиту позичальником 15.09.2020 р. Гарант – «Діамантбанк»
отримав від Кредитора (Бенефіціара) – банку «Витязь» письмову вимогу про сплату за
гарантією заборгованості в розмірі 350 000 грн, хоча у гарантійному листі зазначено, що
Гарант зобов’язується сплатити Бенефіціару суму не більше 240 000 грн.

Також, відповідно до ч.2, ст. 564 ЦКУ, гарант повинен розглянути вимогу
кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі
його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї
документів умовам гарантії. Відповідно до умови задачі, 15.09.2020 р. Гарант –
«Діамантбанк» отримав від Кредитора (Бенефіціара) – банку «Витязь» письмову вимогу
про сплату за гарантією заборгованості в розмірі 350 000 грн, хоча Листом від 30.09.2020
р. Гарант відповів, що вимога Кредитора (Бенефіціара) може бути задоволена тільки у разі
 надання Гаранту документального підтвердження відмови Позичальника повернути
кредит. Тобто гарант порушив строк передбачений гарантійним листом.

Відповідно до ч.2, ст. 566 ЦКУ, обов'язок гаранта перед кредитором обмежується
сплатою суми, на яку видано гарантію. У обов'язку його відповідальність перед
кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо інше не встановлено у
гарантії.

Тому, можемо зробити висновок, що вимогу кредитора буде задоволено не у

повному обсязі, через порушення з боку гаранта строків передбачених гарантійним
листом та на основі ч.2, ст. 566, витребувати з гаранта суму яка є гарантією відповідно до
гарантійного листа.

Визначте учасників відносин за гарантією.

Відповідно до ч.1, ст. 560, за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова
організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником
(принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення
зобов'язання боржником. В двохсторонніх відносинах, між гарантом та бенефіціаром,
гарант є боржником, а бенефіціар кредитором. В відносинах між гарантом та
принципалом, перший є кредитором, а другий боржником.

Охарактеризуйте відносини, які передують видачі гарантії як односторонньо

зобов’язуючому правочину.

Гарантія згідно із ЦКУ є одностороннім правочином, а не договором, тому що гарантійні

відносини у вигляді акцепту бенефіціара про прийняття гарантії не має правового
значення. Якщо гарант не отримав протягом строку дії гарантії відмову від бенефіціара, то
гарантія вважається прийнятою. Однак особливості правочину із видачі гарантії
необхідно, з юридичної точки зору, розглядати виходячи з розуміння не тільки фактора
волі, а й поєднання волі та волевиявлення, тому видача гарантії, зокрема у формі
"гарантійного листа", все ж таки є одностороннім правочином, що підтверджує також
аналіз норми ст. 560 ЦК України, в якій не вживається термін "договір гарантії".

Назвіть сторони і визначте зміст договору про видачу гарантії.

Сторони договору про видачу гарантії.

1. Принципал (боржник) — будь-яка фізична або юридична особа-підписант договору, яка
звертається до третьої сторони з проханням про отримання гарантії.
2. Бенефіціар (кредитор) — другий підписант договору, будь-яка фіз-особа, юридична особа
або державний орган, перед яким у принципала є фінансові зобов'язання.
3. Гарант — банк, страхова, фінансова чи кредитна установа, яка гарантує виконання
принципалом взятих зобов'язань і письмово зобов'язується виплатити його борг
кредитору, якщо це буде потрібно. Гарантом може бути тільки установа, яка отримала
відповідну ліцензію від Нацкомфінпослуг.
Змістом договору про видачу гарантії є письмове зобов'язання, в якому третя
сторона погоджується погасити борг або виконати інші умови, передбачені договором між
двома підписантами.
Які обов’язки гаранта за гарантією?
 Відповідно до ч.1, ст. 564 ЦКУ, після одержання вимоги кредитора гарант повинен
негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до
неї документами.
Відповідно до ч.2, ст. 564 ЦКУ, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з
доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в
розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам
гарантії.
За що гарант несе відповідальність і в якому обсязі?

Відповідно до ч.2, ст. 566 ЦКУ, обов'язок гаранта перед кредитором обмежується
сплатою суми, на яку видано гарантію. У разі порушення гарантом свого обов'язку його
відповідальність перед кредитором не обмежується сумою, на яку видано гарантію, якщо
інше не встановлено у гарантії.

Відповідальність гаранта настає в межах гарантійної суми, а не в повному обсязі,

як за порукою. При чому в умовах гарантії може бути передбачено, що в разі, якщо сума
боргу принципала є меншою від гарантійної суми, відповідальність настає лише в межах
гарантійної суми.

Оскільки гарант завжди є фінансово-кредитною установою, уявляється надзвичайно

малоймовірною можливість сформулювати відповідальність гаранта як здійснення певних
дій, інших, ніж сплата гарантійної суми (тобто, грошове зобов’язання).

Строк дії гарантії. Наслідки його закінчення.

Згідно із ЦКУ гарантія є строковим зобов'язанням. Законодавець не передбачає

можливості видачі безстрокової гарантії. Строк дії гарантії повинен бути вказаний в
гарантії і є її істотною умовою. За відсутності умови про строк гарантійне зобов'язання
вважається таким, що не виникло.

Вказаний строк є преклюзивним (припиняючим). З його припиненням

припиняється обов'язок гаранта виплатити визначену в гарантії суму і, відповідно,
кореспондуюче йому право бенефіціара заявляти грошову вимогу гаранту. Незалежно від
причин пропуску строку він не може бути зупинений, не може перериватися чи бути
поновлений судом.

В межах вказаного строку бенефіціар повинен звернутися до гаранта з простою

письмовою вимогою, яка повинна бути оформлена у відповідності до ч. 2 ст. 563 ЦКУ.
Крім того, до закінчення строку дії гарантії гаранту повинні бути надані також всі
документи, вказані в гарантійному листі і необхідні для пред'явлення платіжної вимоги.

Чи матиме право гарант на зворотну вимогу(регрес) до боржника в разі задоволення

позову кредитора (бенефіціара)?

Відповідно до ст. 569 ЦКУ, право гаранта на зворотну вимогу до боржника тоді,
коли гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої
ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і
боржником. А також гарант не має права на зворотну вимогу (регрес) до боржника у разі,
якщо сума, сплачена гарантом кредиторові, не відповідає умовам гарантії, якщо інше не
встановлено договором між гарантом і боржником.
 Цивільним кодексом України не передбачено зворотної вимогу (регресу) до
боржника в разі задоволення позову кредитора (бенефіціара), тому можемо зробити
висновок, що гарант не буде мати права на зворотню вимогу.