Порівняльне цивільне право

Тема 9
Фінансові договори
1. Договір позики.

a. Поняття та юридична характеристика договору позики.

Договір позики - це договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у

власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти чи інші речі, визначені
родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку
ж суму грошових коштів (суму позики) або таку кількість речей того ж роду й
такої ж якості.

Юридична характеристика договору:

● односторонній;
● реальний;
● відплатний - позикодавець має право на одержання від позичальника
процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договоро або
законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються
договором. Якщо договором не встановлений розмір проценти то їхній
розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку
України;
● безвідплатний - якщо договір укладений між фізичними особами на суму,
яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької
діяльності хоча б однією із сторін або якщо позичальникові передані речі,
визначені родовими ознаками.

Предметом договору позики можуть бути гроші чи інші речі, визначені

родовими ознаками.

форма договору позики - письмова, якщо його сума не менше як у десять

разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян, а коли ж позикодавцем є юридична особа, - незалежно від
суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути
представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує
передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної
кількості речей, (ст. 1047 ЦК України).

b. Сторони договору позики, їхні права та обов’язки.

Сторонами за договором позики є позикодавець і позичальник.

Основний обов’язок позичальника – повернути позикодавцеві позику

(грошові кошти у такій самій сумі, або речі, визначені родовими ознаками у такій
самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що йому передав
позикодавець) у строк та в порядку, встановлені договором. Якщо договором не
встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом
пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом
тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не
встановлено договором.

Позичальник зобов’язаний сплатити проценти позикодавцю, якщо інше не

встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів
встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,
їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У
разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до
дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1. він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує

п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів
громадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча
б однією із сторін;

2. позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Позичальник, який своєчасно не повернув суму позики, зобов’язаний сплатити
грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший
розмір процентів не встановлений договором або законом

2. Кредитний договір.

a. Поняття та юридична характеристика кредитного договору.

Кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа

(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) пози, пальникові
в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується
повернути кредит і сплатити проценти.

Юридична характеристика договору:

● двосторонній. (права та обов'язки в договорі мають обидві сторони

договору.)
● консенсуальний.

Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від

договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі
досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це надає кредитному
договору значних переваг порівняно з договором позики, який у силу своєї
реальності не передбачає обов'язку позикодавця передати позичальнику суму
позики і відповідно позичальник не вправі вимагати від позикодавця такої
передачі, що особливо незручно при здійсненні підприємницької діяльності.
Особливістю консенсуальної природи кредитного договору є те, що законом
допускається одностороння відмова від надання або одержання кредиту за вже
укладеним договором.

● відплатний.

b. Сторони кредитного договору, їхні права та обов’язки.

Сторонами договору є кредитодавець та позичальник.

Права та обов’язки сторін.

Позичальник зобов'язується:

● використати кредит на зазначені у договорі цілі (за цільовим

призначенням);
● забезпечити повернення одержаного кредиту і сплату нарахованих
процентів у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань.

Кредитодавець зобов'язується:

● надати кредит позичальникові в розмірі та на умовах, установлених

договором;

Кредитодавець має право:

● контролювати та перевіряти кредитоспроможність позичальника та

поручителя, стан предмета забезпечення і цільове використання
кредитних коштів (при цьому позичальник повинен надати всю необхідну
інформацію для аналізу);
● у разі недотримання умов договору позичальником розірвати його і
достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу (зазначається розмір
штрафу у відсотках до суми кредиту);
● дозволяти за клопотанням позичальника пролонгацію виданого кредиту за
наявності вільних кредитних ресурсів із встановленням підвищеної
процентної ставки;
● за згодою позичальника у випадку зміни ситуації на ринку кредитних
ресурсів змінювати процентну ставку за діючим кредитним договором.

Позичальник має право:

 ● достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит,
включаючи проценти за користування ним, попередньо повідомивши про
це банк;
● клопотатися щодо перенесення строків погашення кредиту (пролонгацію
кредиту) у випадку виникнення тимчасових фінансових ускладнень.

Права та обов’язки сторін не є вичерпними.

c. Проценти за кредитним договором.

1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип

процентної ставки визначається кредитним договором.

2. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та

порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від
кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на
кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та
інших факторів на дату укладення договору.

{Частина друга статті 1056-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1734-

VIII від 15.11.2016}

3. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного

договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може
бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору
щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в
односторонньому порядку є нікчемною.

{Частина третя статті 1056-1 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1734-

VIII від 15.11.2016, № 2478-VIII від 03.07.2018}

4. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної

процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному
договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов’язаний зменшувати
процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним
договором. Кредитодавець зобов’язаний письмово повідомити позичальника, а в
разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов’язаних за
договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що
настають за днем, з якого застосовується нова ставка.

У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник

зобов’язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом
30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної
ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному
обсязі зобов’язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до
моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів
з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки,
застосовується попередній розмір процентної ставки.

У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної

процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок
розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне
визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу
протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати
встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної
ставки без згоди позичальника.

{Частина четверта статті 1056-1 в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018}

5. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної

ставки, повинен відповідати таким вимогам:

1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на

місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через
інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен
містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс;

2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери,

що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів;

3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з

визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг.

6. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі

визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути
застосований.

{Частина шоста статті 1056-1 в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018}

7. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про

надання споживчого кредиту встановлюються законом.

{Статтю 1056-1 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 1734-VIII від

15.11.2016}

3. Договір позички.

a. Поняття та юридична характеристика договору позички.

Договір позички - домовленість двох сторін, за якою одна сторона

(позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні
(користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
Договір позички вважається укладеним з моменту передання майна у тимчасове
користування (реальний договір), або коли майно буде передане у тимчасове
користування після укладення договору (консенсуальний договір).
Згідно ст. 827 ЦК України (далі – ЦКУ) під договором позички розуміється
договір, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або
зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування
протягом встановленого строку.
Договір позички є безоплатним договором. ЦКУ чітко зазначає, що користування
річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або
якщо це випливає із суті відносин між ними (ч. 2 ст. 827). Безоплатність
знаходить своє відбиття в розподілі обов’язків між сторонами й в обсязі
відповідальності позичкодавця. В даному випадку мова може йти тільки про
обмежену відповідальність: позичкодавець відшкодовує лише понесену
користувачем реальну шкоду, але не відшкодовує упущену вигоду, й відповідає
не за будь-яку вину, а тільки за умисел або грубу необережність. Це випливає з
того, що позичкодавець не отримує для себе ніяких зисків з укладення договору,
і тому на нього не можна покладати більшу відповідальність – об’єм прав і
обов’язків у контрагентів надто нееквівалентний.

Залежно від порядку укладання правочину договір позички може бути як

консенсуальним, так і реальним. В нормі щодо визначення цього договору
закріплена юридична формула, згідно якої позичкодавець «передає або
зобов’язується передати» певну річ. Таким чином, якщо одна сторона передає
іншій стороні визначену річ в користування, тобто момент передачі й означає
момент укладання договору, він є реальним. А якщо позичкодавець буде
зобов’язаний передати річ в майбутньому, після укладення договору, –
консенсуальний.

Не дивлячись не безоплатну природу договору позички, він все ж таки є

взаємним. Якщо розглядуваний нами договір є консенсуальним,
синалагматичний характер відносин проявляється в повному обсязі, оскільки
обов’язку позичкодавця передати річ протиставляється обов’язок користувача її
повернути. Взаємним є й реальний договір позички, оскільки на позичкодавцеві
лежить обов’язок попередити користувача про особливі властивості та недоліки
речі, що можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна користувача чи
інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею
(застосовуємо ч. 2 ст. 767 ЦКУ, оскільки до договору позички згідно ст. 827 ЦКУ
застосовуються норми договору найму). Існує й інша позиція стосовно
синалагматичності цього договору: «В разі, якщо договір позички є
консенсуальним, він набуває рис двостороннього договору. Позичкодавець при
цьому зобов’язаний передати річ у користування, а користувач – повернути річ
протягом визначеного терміну. Якщо при укладенні договору позички

b. Сторони договору позички, їхні права та обов’язки.

Позичкодавець — фізична або юридична особа (власник переданої речі, а

також інша особа, яка має спеціальні повноваження щодо передання речей у
користування, наприклад, особа, яка здійснює управління майном). Юридична
особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у
безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником,
членом її органу управління або контролю.
Користувач - фізичні або юридичні особи.

Визначаючи права та обов'язки сторін при укладенні договору позички, слід

враховувати, по-перше, поширеність на даний вид правовідносин норм гл. 58 ЦК
України; по-друге, залежність прав та обов'язків позичкодавця від правової
конструкції договору (є він реальним чи консенсуальним), оскільки у
консенсуальному договорі позички, наприклад, першим виникає обов'язок
позичкодавця передати річ користувачу.

У будь-якому договорі позички (реальному чи консенсуальному) позичкодавець

має обов'язки, передбачені нормами гл. 58 ЦК України «Найм (оренда)». Отже,
він зобов'язаний:

1) передати річ у стані та комплекті, обумовленому договором;

2) повідомити користувача про всі недоліки речі, що передається за договором

позички в безоплатне користування, які можуть бути небезпечними для життя,
здоров'я, майна користувача або інших осіб або призвести до пошкодження
самої речі під час користування нею;

3) попередити користувача про всі права третіх осіб на річ, що йому

передається;

4) робити за власний рахунок капітальний ремонт речі, переданої у позичку.

Водночас незалежно від правової конструкції договору, відповідно до ст. 832 ЦК

України, позичкодавець має право на відчуження речі, яка передана ним у
користування. При цьому до нового власника переходять усі права за договором
позички, який був укладений раніше, а його права відносно речі обтяжуються
правами користувача. До того ж новий власник не вправі вимагати дострокового
припинення договору позички та повернення речі до встановленого строку.
Згідно з даною нормою користувач не має переважного права перед іншими
особами на купівлю речі, переданої йому в користування.

Крім того, відповідно до ст. 836 ЦК України, позичкодавець має також право
вимагати примусового повернення речі та відшкодування завданих у зв'язку з
цим збитків, якщо після припинення договору користувач не повертає річ.

Користувач, за договором позички, зобов'язаний дотримуватися вимог,

встановлених ст. 833 ЦК України:

1) нести звичайні витрати щодо підтримання належного стану речі, переданої

йому в користування;

2) користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної в

договорі;

3) користуватися річчю особисто, якщо інше не встановлено договором;

4) повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в

якому вона була на момент її передання.
Відповідно до ст. 834 ЦК України, користувач має право повернути річ, передану
йому в користування, у будь-який час до спливу строку договору.

Крім спеціальних прав та обов'язків, користувачеві належать також інші права та

обов'язки, характерні наймачу за договором найму (оренди). Так, користувач
має право власності на плоди, продукцію, доходи, одержані ним у результаті
користування річчю, переданою у позичку (ст. 775 ЦК України); він
зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини (ч. 1 ст. 779 ЦК
України) тощо.

c. Розірвання договору позички.

1. Користувач має право повернути річ, передану йому у користування, в будь-

який час до спливу строку договору. Якщо річ потребує особливого догляду або
зберігання, користувач зобов'язаний повідомити позичкодавця про відмову від
договору (позички) не пізніш як за сім днів до повернення речі.

2. Позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у

разі, якщо:

1) у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому;

2) користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору;

3) річ самочинно передана у користування іншій особі;

4) в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або

пошкоджена.

3. Особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право

вимагати розірвання договору, який укладено без визначення строку. Про
розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що
відповідає меті позички.

4. Договір банківського вкладу.

а. Поняття та юридична характеристика договору банківського вкладу

(депозиту).
Згідно п. 1 ст. 834 ЦК за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона
(банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму
(вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на
умовах і в порядку, передбачених договором .

Юридична характеристика договору банківського вкладу (депозиту):

● договір банківського вкладу є одностороннім, оскільки вкладник не має
жодних обов’язків перед банком, а набуває лише правовимагати
повернення суми вкладуі процентів на суму вкладу банком.
 ● даний договір є реальним, тому що вважається укладеним з моменту
передання вкладником ( іншою особою) суми вкладу банківській установі
● цей договір також є відплатним,оскільки банк зобов’язаний виплатити
вкладнику проценти на суму вкладу.
● договір банківського вкладу є публічним, якщо вкладником є фізична
особа.

b.Сторони договору банківського вкладу (депозиту), їхні права та обов’язки.

Сторонами договору виступають банк та вкладник. Банком виступає юридична
особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати в сукупності
такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб
та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на
власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних
осіб (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Вкладником може бути будь-яка особа, яка визнається учасником цивільних
правовідносин відповідно до обсягу своєї правосуб'єктності.

Обов’язки банку:

● зберігати грошові кошти вкладника;

● віддавати вклади на вимогу вкладника відповідно до договору
банківського вкладу;
● страхувати вклади;
● надавати документ, який підтверджує приймання вкладу;
● надавати вкладникові інформацію про стан і зміни умов вкладу;
● сплачувати встановлені проценти за вкладом

Права вкладника:
● одержувати вклад повністю або частково;
● особисто або через представників поповнювати вклад;
● перевести вклад до іншого банку;
● одержувати прибутки за вкладом (проценти);
● розпоряджатися вкладом на випадок смерті;
● достроково розірвати договір;
● стягувати сплату неустойки у формі банківського процента, вимагати
відшкодування завданих збитків за невиконання чи неналежне
виконання умов договору.

c. Проценти на банківський вклад.

1. Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому

договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний

виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

2. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на

вимогу, якщо інше не встановлено договором.
У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір
процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про
зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного
повідомлення, якщо інше не встановлено договором.

3. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад,

внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором
обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не
встановлено законом.

4. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий

вклад в односторонньому порядку є нікчемною.

5. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем

надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові
або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

6. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі

спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк
проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше
не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту

проценти.

5. Договір банківського рахунка.

a. Поняття та юридична характеристика договору банківського рахунка.

Договір банківського рахунка - це договір за яким банк зобов’язується

нряймати та зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві ра-
хунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клі- Енга
про перерахування та видання відповідних сум з рахунка та проведення щших
операцій за рахунком (ст.1066 ЦК України).

Юридична характеристика договору:

● двосторонній (права та обов’язки наявні в обох сторін)

● консенсуальний (вважається укладеним з моменту досягнення між
сторонами згоди з усіх істотних умов договору)
● відплатний (за користування грошовими коштами рахунку банк сплачує
проценти)

b. Сторони договору банківського рахунка, їхні права та обов’язки.

Сторонами договору банківського рахунка є банк та клієнт.

Банком виступає організація, що має ліцензію встановленого зразка для
здійснення відповідних операцій. Клієнтом (володільцем рахунку) може бути як
фізична, так і юридична особа.
Зміст договору банківського рахунка складається з прав і обов’язків банка та
клієнта.
Права та обов’язки банка:

● укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся 3

пропозицією (офертою) відкрити рахунок;
● відповідним чином виконувати операції за рахунком, які передба- мені
договором, законом, банківськими правилами та звичаями ді. лового
обороту;
● не має права відмовити у відкритті рахунка, вчиненні відповідних
операцій, окрім випадків, які не відповідають банківським правилам і
закону;
● має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, га-
рантуючи його право безперешкодно розпоряджатися коштами, що
розміщено на його рахунку;
● не має права визначати й контролювати напрямки використання
грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором
або законом, обмеження його права розпоряджатися гро- шовими
коштами на власний розсуд;
● зараховувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день
надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо
інший строк не встановлено договором банківського рахунка чи законом;
● за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка
грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового
документа, якщо інший строк не передбачено договором банківського
рахунка чи законом;
● має право вимагати розірвання договору банківського рахунка: якщо
сума грошових коштів, які зберігаються на рахунку клієнта, залишилася
меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами
чи договором; якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня
попередження банком про це; у рал відсутності операцій за цим рахунком
протягом року, якщо інше не встановлено договором тощо (ст. 1075 ЦК
України);
● у договорі банківського рахунка може бути передбачена умова про
кредитування рахунка, тобто якщо банк здійснює платежі з рахунка
клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів
(овердрафт), то банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на
відповідну суму від дня здійснення цього платежу. У такому разі договір
повинен містити умови про розмір відсоткової ставки за те, що клієнт
користується коштами банку. Клієнт оплачує башу послугу щодо
розрахунково-касового обслуговування (ст. 1069 ЦК України);
● гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і ві-
домостей про клієнта (ст. 1076 ЦК України).
Права та обов’язки клієнта:

● дотримуватися банківських правил при здійсненні операцій за ра_ хунком

і при оплаті витрат банку на їх здійснення;
● надавати розпорядження банку про перерахування та видання
відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій щодо рахунка;
● надавати розпорядження банку про списання грошових коштів із ра-
хунка;
 ● вимагати від банку відшкодування завданих збитків і моральної шкоди,
при розголошенні банком відомостей, що становлять банківську
таємницю;
● розірвати договір за заявою в будь-який час.

c. Розірвання договору банківського рахунка.

1. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який

час.

2. Банк має право вимагати розірвання договору банківського рахунка:

1) якщо сума грошових коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, залишилася

меншою від мінімального розміру, передбаченого банківськими правилами або
договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня
попередження банком про це;

2) у разі відсутності операцій за цим рахунком протягом року, якщо інше не

встановлено договором;

3) в інших випадках, встановлених договором або законом.

3. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його

вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені
банківськими правилами.

4. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок

клієнта у разі відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років
підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку.

6. Договір факторингу.

a. Поняття та юридична характеристика договору факторингу.

Факторинг (від англ. "factoring", від лат. "factor" - той, хто діє) - це вид
фінансових послуг, коли компанія-фактор здобуває у клієнтів право на
стягнення боргів і частково сплачує клієнтам вимоги до їх боржників до настання
терміну їх виплати боржниками; решту боргу компанія-фактор повертає клієнтам
лише після повного погашення боргу боржниками за відрахуванням плати за
надання цієї послуги1.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової

вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов´язується передати грошові
кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або
зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої
особи (боржника), (ст. 1077 ЦК України).

Юридична характеристика договору: Договір факторингу є двостороннім

(обидві його сторони набувають взаємних прав і обов'язків), реальним (якщо
клієнт відступає право грошової вимоги та (або) фактор передає грошові кошти в
розпорядження клієнта) або консенсуальним (коли обидві сторони лише
зобов'язуються вчинити відповідні дії), відплатним (коли фактор виконує свої
обов'язки за плату).

b. Предмет договору факторингу.

1. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк

платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в
майбутньому (майбутня вимога).

2. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права

вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене
певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не

вимагається.

c. Сторони договору факторингу, їхні права та обов’язки.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Серед прав та обов'язків сторін договору факторингу треба зазначити:

для фактора:

• права: право на всі суми, які фактор одержить від боржника на виконання
вимоги, що набув від клієнта, відповідно до умов договору; право наступного
відступлення фактором права грошової вимоги третій особі, якщо це
встановлено договором; право на отримання винагороди за здійснення
факторингу, якщо це відповідає суті договору; інші права, встановлені законом
або договором;

• обов'язки: сплатити клієнтові суму коштів за грошову вимогу, права за якою

придбані фактором, зменшеною на суму винагороди фактора, якщо інше не
встановлено договором; надати клієнтові послуги, пов'язані з його грошовою
вимогою, право якої він відступає, якщо це встановлено договором; надати
клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який
забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо відступлення права
грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зо-
бов'язання клієнта перед фактором і інше не встановлено договором; інші
обов'язки, встановлені законом або договором;

для клієнта:

• права: право вимагати від фактора сплати суми коштів за грошову вимогу,
права за якою придбані фактором, зменшеної на суму винагороди фактора, якщо
інше не встановлено договором; право на отримання звіту та грошової суми, що
перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової
вимоги, якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з ме-
тою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором і інше не
встановлено договором; інші обов'язки, встановлені законом або договором;

• обов'язки: передати право грошової вимоги фактору в порядку,

встановленому договором (у договорі з консенсуальною конструкцією);
повідомити боржника про відступлення права грошової вимоги фактора, якщо це
передбачено договором; сплатити фактору залишок боргу, якщо сума, одержана
фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед
фактором, що був забезпечений відступленням права вимоги; сплатити
винагороду факторові, якщо це відповідає суті договору; інші обов'язки,
встановлені законом або договором.