Тема 22: Договір кредиту

1. Поняття, правова природа, види кредитного договору.

Правова природа:
Кредитний договір є самостійним різновидом договору позики. Ця обставина
дає можливість, що прямо зазначено в законі (ч. 2 ст. 1054 ЦК України), застосовувати
до кредитного договору правила про договір позики, якщо інше не передбачено
правилами про кредит і не випливає із суті кредитного договору. Однак особливості
регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені
законом, зокрема, у ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Більшість учасників цивільного обороту, суб'єктів підприємницької діяльності, мають

постійну потребу в грошовому кредиті, яку не завжди можна задовольнити за
допомогою договору позики. Оскільки договір позики має реальний характер, він не
може створити у позичальника певності в отриманні грошей у потрібний йому час,
оскільки неможливо примусити позикодавця надати позику. А тому фінансовий ринок
має потребу в договорі, який має консенсуальний характер, і таким договором є
кредитний договір.

За своєю юридичною природою, на відміну від договору позики, кредитний договір є

 консенсуальним (вступає в силу з моменту досягнення між сторонами згоди

щодо всіх істотних умов),
 двостороннім (на банк (фінансову установу) покладається обов'язок надати
грошові кошти позичальникові, а на позичальника - повернути кредит та
сплатити проценти)
 та завжди відплатним (плата за кредит виявляється" у процентах, які
встановлюються в договорі).

Для початку нам потрібно з’ясувати, що таке кредит:

ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії» від 01.01.2024:
27) кредит - грошові кошти, які надаються надавачем фінансових послуг
(кредитодавцем) особі (позичальнику) у користування на поворотній основі на
визначений строк із сплатою процентів;
Література:
Вузькому розумінні під поняттям У широкому розумінні – це
«кредит» можна розглядати грошові правовідношення кредитора (банку або
кошти, які банк зобов’язується надати іншої фінансової установи) та
або вже надав позичальникові в розмірі і позичальника в зв’язку з виникненням,
на умовах, передбачених кредитним виконанням, забезпеченням виконання та
договором, і які підлягають поверненню припиненням зобов’язань за кредитним
разом з відсотками, що нараховуються на договором. Таке правовідношення
них. З іншого боку, кредит – це грошова називається кредитним

1
сума, яка отримана позичальником від правовідношенням. Об’єктом кредитного
банку на підставі кредитного договору і правовідношення є гроші як особливий
підлягає поверненню разом з відсотками різновид речей.
на неї.

Кредитний договір (від лат. creditium – борг) – це цивільний договір, за яким

банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові
кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а
позичальник зобов’язується повернути кредит і сплатити відсотки (ст. 1054 ЦК).

Кредитний договір регулює кредитні відносини між різними учасниками

цивільного обігу. Коло кредитодавців (кредиторів) за цим договором обмежується
банківськими та іншими фінансовими установами. Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про
фінансові послуги та фінансові компанії» від 01.01.2024
«65) фінансова установа - юридична особа, метою створення якої є здійснення
діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи
декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. Не є
фінансовими установами надавачі супровідних послуг, які одночасно не надають
також фінансові послуги, а також інші особи, які отримали ліцензію на здійснення
діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи;»

До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові

компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального
пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи.
Виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

(Види)КЛАСИФІКАЦІЯ КРЕДИТІВ

Види кредитів за типом кредитора: Види державних кредитів:

банківські – видаються банками
юридичним або фізичним особам у
вигляді готівкових або безготівкових
коштів;
державні – кредитування підприємств з
державного бюджету або запозичення
коштів державою за допомогою емісії
грошей, випуску облігацій державної
позики;
міжнародні – фінансування країни або її
суб’єктів іншими країнами під державні
гарантії повернення з виплатою відсотків
в залежності від місця отримання:
внутрішні – залучені на території
країни;
зовнішні – надані зовнішніми
кредиторами (МВФ, Міжнародний банк
реконструкції та розвитку).
в залежності від виду позичальника:
централізовані – отримує уряд,
уповноважені державні органи;
децентралізовані – отримують місцеві

2
 Види кредитів за способом органи влади.
кредитування:
товарні – надаються виробником або в залежності від способу оформлення:
продавцем у вигляді товарів під боргові облігаційні – з випуском облігацій для
зобов’язання, з відстроченням платежу розміщення;
до певного строку й виплатою безоблігаційні – розміщуються під
заборгованості з відсотками. Товарні забезпечення або кошти видаються з
кредити допомагають пришвидшити державної скарбниці.
реалізацію продукції та грошовий обіг;
за видом дохідності:
комерційні – надання фінансовою відсоткові – з зафіксованою у відсотках
установою коштів в борг під відсотки з дохідністю;
метою отримання прибутку. Кошти безвідсоткові – державні цінні папери
надаються з цільовим призначенням для реалізуються за ціною, нижчою від
сплати вартості товарів чи послуг або на собівартості; виграшні – державні цінні
будь-які цілі. Кредит надається на умовах папери беруть участь у розіграшу для
поетапного повернення боргу й сплати виграшного погашення.
відсотків за користування грошима
згідно з встановленим угодою графіком
або в певний строк.
Види кредитів за забезпеченням:
Види кредитів в залежності від терміну: забезпечені заставою – з оформленням в
середньострокові – від 1 до 3 років. заставу нерухомості, коштовного майна,
довгострокові – понад 3 роки. цінних паперів. До них відносяться
короткострокові – до 1 року. іпотечні кредити (під заставу нерухомого
майна), кредити на авто, кредити на
квартиру, на придбання основних фондів
(обладнання, транспорт, виробничі лінії);

забезпечені гарантіями – кредитні лінії

для підприємств, чи комерційні кредити
для розвитку бізнесу, часто видають під
гарантії інших юридичних осіб.
Гарантувати повернення кредиту можуть
інші банки, великі корпорації, страхові
компанії;

під поруку – забезпечені

поручительством іншої приватної чи
юридичної особи, які несуть
відповідальність за виплату боргу.
Кредитори вимагають оформити
поручительство третьої особи при
оформленні незабезпеченого заставою

3
 кредиту людям з непідтвердженими
доходами;
бланкові (без застави) – нічим не
забезпечені готівкові кредити для
фізичних осіб. До них відносяться
кредитні картки, студентські кредити на
навчання, персональні споживчі кредити.

2. Сторони кредитного договору. Інші суб’єкти кредитних зобов’язань.

Сторонами кредитного договору є кредитодавець та позичальник. Як і надання

позики, надання кредиту є фінансовою послугою (ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та
фінансові компанії» від 01.01.2024), у зв’язку з чим коло осіб, які можуть бути
кредитодавцем обмежені законом.

з боку кредитодавця суб’єктами а з боку позичальника – підприємства,

правовідносин згідно з нормами організації, громадяни тощо.
Цивільного кодексу виступають лише
банки або інші кредитні установи, Позичальник – це суб’єкт кредитних
відносин, який отримує кредит у
Кредитодавець – це суб’єкт кредитних тимчасове користування.
відносин, який надає кредит Позичальниками є юридичні та фізичні
позичальнику на певний строк. Ним особи, яким не вистачає власних коштів.
можуть бути фізичні особи, юридичні
особи (підприємства, організації),
держава. Головною метою надання
кредиту є отримання прибутку у вигляді
позичкового відсотка.

Кредитори і позичальники набувають свого статусу добровільно, на договірних

засадах, що дає їм можливість найповніше задовольняти свої потреби та захищати
свої інтереси, різні в кожної зі сторін кредитних відносин.

Кредитодавець

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України кредитодавцем є банк або інша
фінансова установа.

 Банк

4
Відповідно до норм Закону України «Про банки і банківську діяльність» ним є
юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати
банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Разом із тим слід звернути увагу, що відповідно до ст. 4 цього ж закону банківська
система України складається з Національного банку України та інших банків, а також
філій іноземних банків, що створені й діють на території України. Крім того, і в
розумінні ст. 1054 Цивільного кодексу України до банків також належить і
Національний банк України, який, зважаючи на його подвійну правову природу,
провадить господарську діяльність у межах компетенції, визначеної Законом України
«Про Національний банк України».

Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що юридична особа

набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після
отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного
реєстру банків. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без отримання
банківської ліцензії, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну
відповідальність згідно із законом.

 Фінансова установа

Поняття фінансової установи розкриваються у ст. 1 ЗУ «Про фінансові послуги та

фінансові компанії» від 01.01.2024
«65) фінансова установа - юридична особа, метою створення якої є здійснення
діяльності з надання фінансових послуг, яка відповідно до закону надає одну чи
декілька фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Регулятором. Не є
фінансовими установами надавачі супровідних послуг, які одночасно не надають
також фінансові послуги, а також інші особи, які отримали ліцензію на здійснення
діяльності з надання фінансових послуг без набуття статусу фінансової установи;»

До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії,

довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного
забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним
видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених
законом, − інші послуги (операції), пов’язані з наданням фінансових послуг.

Відповідно, кредитна установа – це фінансова установа, яка відповідно до закону

має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити (тобто
кошти, які надаються в позику юридичній або фізичній особі на визначений строк
та під процент) на власний ризик.

Позичальник

5
Особливі вимоги до позичальника в законодавстві відсутні, можливість або
неможливість бути учасником правовідносин визначається лише
правосуб’єктністю конкретного позичальника.

Позичальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Однак не викликає сумнівів, що позичальник повинен бути кредитоспроможним,

тобто мати економічну можливість повернути кредит.

 Для отримання позики позичальник повинен надати економічні та юридичні

гарантії повернення позичених коштів після закінчення терміну кредиту, також
виплативши позичковий відсоток кредитору за використання позики.

Інші суб’єкти

Щодо суб’єктного складу банківських кредитних правовідносин у науковій літературі

зустрічається позиція, що до складу суб’єктів правовідносин саме з банківського
кредитування входять, крім банку (кредитора) і позичальника, також треті особи –
суб’єкти забезпечення кредитних зобов’язань.

Їх визначають як опосередкованих суб’єктів правовідносин із банківського

кредитування. А включення опосередкованих суб’єктів до переліку суб’єктів
банківського кредитування аргументується наявністю в них юридичної
зацікавленості в належному виконанні позичальником своїх зобов’язань за
кредитним договором.

До даних суб’єктів належать, зокрема, поручителі, гаранти, які поручаються перед

кредитором боржника за виконання ним свого зобов’язання.

3. Порядок укладення та форма кредитного договору. Переддоговірні обов’язки.

ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ
Стадії укладення договору(стандартний):
1. пропозиція однієї сторони укласти договір (оферта);
2. розгляд пропозиції укласти договір другою стороною;
3. узгодження сторонами умов договору;
4. прийняття пропозиції укласти договір другою стороною (акцепт).

Ч. 8 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» Обов’язковою умовою для

укладення договору про споживчий кредит є згода споживача на доступ до
інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання
та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро
кредитних історій, інформації щодо нього та цього кредиту, визначеної Законом
України "Про організацію формування та обігу кредитних історій". Відсутність такої

6
згоди споживача має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та
здійсненні кредитної операції.
Стаття 14. Укладення договору про споживчий кредит
1. Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним
законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
2. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий
кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з
використанням засобів дистанційного зв’язку, та оцінки кредитоспроможності
споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви)
про укладення договору про споживчий кредит.
3. У разі відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит на
підставі інформації, отриманої з офіційних джерел, визначених законодавством,
зокрема з бюро кредитних історій, споживачу безоплатно надається відповідна
інформація із зазначенням таких джерел, за його бажанням - у письмовій формі.
4. Не вважається пропозицією укласти договір про споживчий кредит
застереження про можливість надання кредиту під час придбання товару (послуги).
5. Забороняється вимагати від споживача укладення договору про споживчий
кредит як обов’язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у
кредитодавця або у його спорідненої чи пов’язаної особи.
6. Кредитодавець зобов’язаний безоплатно передавати інформацію щодо всіх
споживчих кредитів у порядку, визначеному Законом України "Про організацію
формування та обігу кредитних історій", хоча б до одного бюро кредитних історій,
включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій.

● ВІДМОВА ВІД ДОГОВОРУ

– ст. 1056 ЦКУ → Відмова від надання або одержання кредиту
1. КРЕДИТОДАВЕЦЬ має право відмовитися від надання позичальникові
передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі
А) порушення процедури визнання позичальника банкрутом або
∟ Відмову кредитодавця від надання кредиту не можна ототожнювати з
одностороннім розірванням договору.
∟ Таким чином, в разі порушення відносно позичальника справи про банкрутство
кредитодавець має право відмовитися в наданні тільки тієї суми кредиту, яка не
була надана до порушення справи про банкрутство. Відповідно, відмова
кредитодавця від надання ненаданої суми кредиту не означає настання для
позичальника повернути вже отриману суму кредиту та відсотків достроково.
Б) за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий
позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

7
 ∟ До інших обставин, що явно свідчать про те, що наданий позичальникові
кредит своєчасно не буде повернений, можна віднести, наприклад, ненадання
документальної звітності по договору, незадовільну структуру балансу позичальника
тощо.
2. ПОЗИЧАЛЬНИК має право відмовитися від одержання кредиту частково або
в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором
строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором
обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також
відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.
∟ така відмова не може розглядатися як одностороннє розірвання договору,
оскільки законодавець прямо вживає термін "подальше кредитування", від якого
може відмовитися кредитодавець.
∟ Частина 3 ст. 651 ЦКУ передбачає розірвання договору в повному обсязі або
частково, якщо сторона відмовиться саме від договору, і право на таку відмову
передбачене законом або договором. Однак ч. 3 ст. 1056 ЦКУ не надає кредитодавцю
можливості відмовитися від договору, а надає право відмовитися від подальшого
кредитування.
→ Тому для врегулювання розбіжностей пропонується в кредитному договорі
прямо передбачати можливість кредитодавця відмовитися від договору і вимагати
дострокового повернення суми кредиту в разі недотримання цільового призначення
кредитних коштів.
● Відмова від споживчого кредитного договору
Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування» Споживач має право
протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит
відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому
числі в разі отримання ним грошових коштів.
Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про
відмову від договору про споживчий кредит споживач зобов’язаний повернути
кредитодавцю грошові кошти, одержані згідно з цим договором, та сплатити
проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою,
встановленою договором про споживчий кредит.

Відповідно до ст. 16 ЗУ Споживач має право в будь-який час повністю або

частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом
збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути
передбачено обов’язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового
повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа

ФОРМА ДОГОВОРУ
– ст. 1055 ЦКУ → Форма кредитного договору
1. Кредитний договір укладається у ПИСЬМОВІЙ формі.
2. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є
НІКЧЕМНИМ.

8
Статтею прямо передбачено недійсність кредитного договору в разі недотримання
письмової форми. При цьому для визнання кредитного договору недійсним (нікчемним)
у зв'язку із недотриманням письмової форми не вимагається винесення рішення суду;
такий правочин є недійсним автоматично відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу
України.

При недотриманні письмової форми кредитного договору наступають наслідки,

передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

ПЕРЕДДОГОВІРНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ
ст.9,10,14 ЗУ "Про споживче кредитування»
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію,
необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація
повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов’язаний,
використовуючи свої професійні можливості, оцінити кредитоспроможність
споживача, враховуючи, зокрема, строк, на який надається споживчий кредит, суму
кредиту, а за потреби - доходи споживача та мету отримання кредиту. Оцінка
кредитоспроможності споживача здійснюється на підставі достатньої інформації,
отриманої від споживача, та, за необхідності, на основі інформації, законно отриманої
з інших джерел..
Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий
кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з
використанням засобів дистанційного зв’язку, та оцінки кредитоспроможності
споживача..
Не вважається пропозицією укласти договір про споживчий кредит
застереження про можливість надання кредиту під час придбання товару (послуги).
Забороняється вимагати від споживача укладення договору про споживчий
кредит як обов’язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у
кредитодавця або у його спорідненої чи пов’язаної особи.

4. Істотні умови кредитного договору.

Істотними умовами кредитного договору є предмет, строк повернення та його ціна

(розмір процентів).

Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) у національній або

іноземній валюті, які можуть надаватись позичальнику в готівковій або безготівковій
формі. Обов'язковою кількісною характеристикою предмета кредитного договору є
його розмір, тобто сума грошових коштів, які на умовах укладеного договору
кредитодавець зобов'язується надати позичальникові.

Строк повернення кредиту, або строк користування ним, як його істотна умова
визначається за погодженням сторін і зазначається у кредитному договорі. За

9
строками користування банківські кредити поділяються на: короткострокові-до одного
року; середньострокові-до трьох років; довгострокові - понад три роки (ч. 2 ст. 347
Господарського кодексу України).

Безпосередньо зі строком повернення кредиту (користування ним) пов'язана

його ціна, яка встановлюється у формі процентів за кредит. Крім обов'язкового
встановлення процентів у кредитному договорі також може бути передбачена
(необов'язково) комісійна винагорода за одержання кредиту, яка сплачується, як
правило, одноразово при видачі кредиту. Встановлення банками плати за
користування кредитними коштами у вигляді лише комісійних не допускається.

Характерною, проте необов'язковою умовою кредитного договору є цільовий

характер використання кредиту позичальником, яка донедавна поряд із
забезпеченістю, поверненням, строковістю та платністю була однією з основних засад
кредитування. На сьогодні банки вправі видавати кредити без зазначення в договорі
конкретної мети використання позичальником кредитних коштів. Банк також має
право видавати бланкові (незабезпечені) кредити за умов додержання економічних
нормативів.

Сторони за взаємним погодженням можуть визначити й інші умови кредитного

договору.

Аналізуючи істотні умови кредитного договору, слід звернути увагу на положення ч. 2

ст. 345 ГК, відповідно до якої у кредитному договорі передбачаються мета, сума і
строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення
зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки,
права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту, яка надає
підстави деяким авторам віднести вказані умови до істотних умов кредитного
договору.

→ Проте, як вбачається, таке значне розширення істотних умов кредитного

договору не відповідає його правовій природі та суті істотних умов, визначених
чинним законодавством.

Так, істотними умовами цивільно-правового договору є

 умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є

необхідними для договорів даного виду;
 усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто
згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК; ч. 2 ст. 180 ГК).

*Такої позиції дотримується і Національний банк України, який, виходячи зі

структурно-системного аналізу положень ГК, у листі № 18-111/3249-8378 від

10
18.08.2004 р. "Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в
банківській діяльності" зазначив, що

 "У інших випадках, зокрема щодо умов, що наведені в ч. 2 ст. 345

Господарського кодексу України (зокрема, мета кредиту, умови і порядок його
видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, порядок
плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та
погашення кредиту), то відсутні підстави вважати їх істотними умовами
кредитного договору...".

Це підтверджується і судовою практикою.

5. Зобов’язання сторін, та їх виконання. Забезпечення виконання кредитних

зобов’язань.
Оскільки кредитний договір є консенсуальним, його зміст складає обов’язки
кредитодавця надати позичальникові визначену сторонами суму кредиту в порядку,
визначеному договором, на визначений сторонами строк, а позичальника – повернути
кредит і сплатити відсотки у порядку та строки, визначені договором.

Позичальник
Право:
достроково розірвати договір, повністю
повернувши одержаний кредит,
включаючи проценти за користування
ним, попередньо повідомивши про це
банк;
клопотатися щодо перенесення строків
погашення кредиту (пролонгацію
кредиту) у випадку виникнення
тимчасових фінансових ускладнень.
Зобов’язання:
використати кредит на зазначені у
договорі цілі (за цільовим
призначенням);
забезпечити повернення одержаного
кредиту і сплату нарахованих процентів
у встановлені строки відповідно до
строкових зобов'язань.

Кредитодавець
Право: Зобов’язання:
контролювати та перевіряти надати кредит позичальникові в розмірі
кредитоспроможність позичальника та та на умовах, установлених договором;
поручителя, стан предмета забезпечення і
цільове використання кредитних коштів
(при цьому позичальник повинен надати
всю необхідну інформацію для аналізу);
у разі недотримання умов договору
позичальником розірвати його і
достроково стягнути кредит зі сплатою
штрафу (зазначається розмір штрафу у
11
відсотках до суми кредиту);
дозволяти за клопотанням позичальника
пролонгацію виданого кредиту за
наявності вільних кредитних ресурсів із
встановленням підвищеної процентної
ставки;
за згодою позичальника у випадку зміни
ситуації на ринку кредитних ресурсів
змінювати процентну ставку за діючим
кредитним договором.

!Права та обов’язки сторін не є вичерпними.

До основних видів забезпечення кредиту належать:

а) застава (майна, майнових прав, цінних паперів тощо);
б) гарантії (банків, підтверджені фінансами чи майном третьої особи);
в) інші види забезпечення (поручительство, свідоцтво страхової організації).
Застава
Вимоги заставного майна зазвичай встановлюють при довгостроковому
кредитуванні, коли в договорі фігурує велика сума. Наприклад, кредит на відкриття
бізнесу. Також автоматично заставними є іпотечна позика та автокредит, коли предмет
покупки залишається гарантією для банку-кредитора.
Дана страхувальна міра має очевидний недолік — більшу ймовірність втрати
власності при фінансових труднощах, втрати роботи або працездатності.
Порука

Порука як способи забезпечення виконання зобов'язання зустрічається досить

часто, особливо при довгостроковому кредитуванні (позику на лікування, навчання,
розвиток приватного справи і т.д.). Суть в тому, що інша фізособа ручається перед
банківською структурою та зобов'язується взяти на себе функції повернення коштів
при настанні неплатоспроможності основного позичальника або при інших
обставинах.
Умови угоди прописуються індивідуально і можуть бути абсолютно різними.
Наприклад, повна порука по кредиту як спосіб забезпечення виконання зобов'язань,
реалізується, коли відповідач бере на себе всю відповідальність. Така людина,
виплативши борги, стає повноправним власником предмета позики.
Банківська гарантія

12
 У перелік способів забезпечення виконання зобов'язань варто віднести і
банківську гарантію, оскільки даний варіант також зустрічається на практиці, однак
помітно рідше, ніж попередні методи.
Головна відмінність банківської гарантії від поруки полягає в тому, що БГ є
односторонньою і юридично не пов'язаною з предметом угоди, укладеної партнером
гарантує особи, а договір поруки підписується двома сторонами та має юридичну
зв'язок з предметом угоди.
6. Зміна умов та розірвання кредитного договору.
Частиною 2 ст.651 ЦК встановлено, що договір може бути змінено або
розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення
договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або
законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим
шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала
при укладенні договору.

Невиконання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених

його змістом (неналежне виконання) є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного
Кодексу України). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки,
встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору (пп.1 п.1 ст.611
Цивільного Кодексу України).

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кредитного

договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням.
При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові
контакти з позичальником, проводить перевірки стану збереження заставленого
майна.
У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням
банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для
стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитним договором у
встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається в

судовому порядку, зобов’язання змінюється або припиняється з моменту набрання
рішення суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають
права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов’язанням до моменту
зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом

При вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням,

зокрема, на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати
положення ч. 2 ст. 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання
договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю
13
одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні
обставин.
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна
обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла
усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї
вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і
позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні
договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни
обставин несе заінтересована сторона

Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою

підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки
зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості
міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної
валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни
курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в
національній валюті

Правові наслідки недійсності кредитного договору

- суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки
недійсності правочину, передбачені ч.1 ст. 216 ЦК України, та визначає грошову суму,
яка має бути повернута кредитодавцю;
- суд за заявою кредитодавця накладає на таке майно арешт, якщо у кредитному
договорі виконання зобов'язання позичальника забезпечено заставою майна
позичальника або поручителя (Арешт на майно підлягає зняттю, якщо протягом 30
днів з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання недійсним кредитного
договору кошти у розмірі, визначеному судом, будуть повернуті кредитодавцю);
- якщо у зазначений строк зобов'язання повернути кошти не виконано,
кредитодавець має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на
арештоване майно;
- визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував виконання
зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою кредитодавця
накладає арешт на майно, яке було предметом застави.

(Арешт підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю

кошти за кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним -
після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти (ст.1057-1 ЦК України).

14
7. Відповідальність сторін за кредитним договором.
Правові наслідки порушення обов’язку повернути кредит
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання
ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу

кредитора зобов'язаний сплатити:
- суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також
- три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлений договором або законом
(ст. 625 ЦК України)
- неустойка, якщо це передбачено актами цивільного законодавства або
договором.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорах про

споживчий кредит пеня за невиконання зобов’язання щодо повернення кредиту та
процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного
банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою
за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань
споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати
половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути
збільшена за домовленістю сторін.

У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець

(позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині
рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає
вимогам частини третьої статті 533 ЦК України.

За змістом ст. 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на

суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в
національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у
відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів
унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за
неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до
сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються
незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне
виконання зобов'язання.

15
 При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (ч.
2 ст. 550 ЦК).

! Невиконання боржником зобов’язання не припиняє правовідносин сторін

кредитного договору
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано
боржником,
А) не припиняє правовідносин сторін кредитного договору,
Б) не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового
зобов'язання та
В) не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною
другою статті 625 ЦК,
.. оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно
до вимог статей 526, 599 ЦК.

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання

кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого
зобов'язання,
А) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й
Б) не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового
зобов'язання та
В) не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування
кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Завдання 1
Проведіть порівняльний аналіз договору фінансового лізингу та кредитного договору
за суб’єктним складом, формою та умовами.

Суб'єкти (сторони) фінансового лізингу

- лізингодавець – тільки юридична особа, яка за договором передає
лізингоотримувачу право володіння та користування предметом лізингу.
- лізингоодержувач – фізична або юридична особа, яка отримує право володіння
та користування предметом лізингу від лізингодавця;
- продавець (постачальник) – фізична або юридична особа, в якої лізингодавець
набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;
- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору
лізингу.

Сторони кредитного договору:

- Кредитодавець - банк або інша фінансова установа (кредитні спілки), що мають
ліцензію Національного банку України на всі або окремі банківські операції (надання

16
кредиту), передбачені Законом України "Про банки та банківську діяльність" від 7
грудня 2000 р.
- Позичальником є фізична чи юридична особа, яка отримує грошові кошти для
заняття підприємницькою діяльністю або для задоволення побутових потреб.

 Форма договору фінансового лізингу - договір фінансового лізингу має бути

укладений в письмовій формі. У певних випадках договір фінансового лізингу
підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню предметом яких є:
 будівля або інша капітальна споруда (нерухоме майно) і договір укладено
строком на три і більше років;
 транспортний засіб і одна зі сторін договору – фізична особа.

 Кредитний договір укладається в письмовій формі і не може змінюватися в

односторонньому порядку без згоди сторін. Кредитний договір, укладений з
недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2 ст.1055 Цивільного Кодексу
України). На вимогу однієї із сторін, кредитний договір може бути нотаріально
посвідчений.

Істотні умови договору фінансового лізингу

 Предмет лізингу;
 неспоживаність (призначене для багаторазового використання, зберігає
первісний вигляд протягом тривалого часу). Так, продукти харчування не підпадають
під цю характеристику, а от побутова техніка підходить;
 визначення індивідуальними ознаками (майно наділене властивими тільки йому
ознаками, які відрізняють його від інших однорідних речей, незамінні речі).
Наприклад, транспортний засіб має індивідуальні ознаки – серійний номер і т. д.;
 Строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом
лізингу (строк лізингу);
 Розмір лізингових платежів (можливість включення до них: суми, яка
відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платежу як винагороду
лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсації відсотків за кредитом; г)
інших витрат лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору
лізингу);
 Інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто
згоди (наприклад, умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу, про
прискорену амортизацію предмета лізингу та ін.).

Істотними умовами кредитного договору є предмет, строк повернення та його

ціна (розмір процентів).

Переваги договору фінансового лізингу:

 власником майна є лізингодавець, лізингоодержувач має усі права на
використання (на предмет фінансового лізингу не може бути звернено стягнення зі
сторони третіх осіб)
 лізинг – це не просто надання грошей для покупки майна, а це і повний
комплекс сервісних послуг, пов’язаних з його придбанням;

17
  можливість мінімального першого внеску (авансу) у розмірі 0% при придбанні
майна в лізинг;
 оформлення одного договору фінансового лізингу замість оформлення багатьох
необхідних договорів пов’язаних з отриманням кредиту (кредитний договір, договір
застави, договір купівлі-продажу, договір з транспортною організацією, договір
страхування, тощо)

При кредитуванні в тимчасове користування передаються грошові кошти (грошова

форма кредиту). При лізингу лізингова компанія купує необхідне клієнтові майно і
передає його в тимчасове володіння і користування на умовах договору лізингу. Таким
чином, лізинг відрізняється від кредиту тим, що при кредиті в користування
передаються грошові кошти, а при лізингу - конкретне майно.

Фінансовий лізин та кредит: спільне та ввідмінне

Фінансовий лізинг: Кредит у банку:
Спільне
відмінне відмінне
Предмет лізингу 1. В обох операціях є сплата % та Отримувач кредиту
спочатку лізингодавець тіла купує
купує, а вже потім кредиту (тобто вартості самого потрібний предмет
передає майна). самостійно, як правило,
лізингоотримувачу (як 2. Найбільша подібність між у третіх осіб (не в
за попередньою фінансовим лізингом та банку).
домовленістю, так і без кредитом під заставу: у разі Виняток - продаж
такої) несплати предмет банком заставного
лізингу/предмет застави майна
повертається
лізингодавцю/банну.

Завдання 2 (?)
Проаналізуйте особливості та порівняйте надання кредиту за договорами споживчого
кредиту, забезпеченого порукою, та іпотечного кредиту за суб’єктним складом (не
лише щодо кредитодавця та позичальника, але й інших учасників кредитного
процесу), передумовами укладення цих договорів, їх формою та змістом, можливими
видами забезпечення виконання кредитних зобов’язань та цільовим спрямуванням
коштів.

1) Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу

(позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не
пов’язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням
обов’язків найманого працівника.
Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного
документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити
особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом
направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних
даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

18
 Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був
переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
2. У разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо
фінансових послуг, такі договори укладаються з урахуванням вимог та в порядку,
передбаченими статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне
регулювання ринків фінансових послуг.
Стаття 14. Укладення договору про споживчий кредит
1. Договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним
законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
2. Визначення кредитодавцем можливості укладення договору про споживчий
кредит здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) споживача, у тому числі з
використанням засобів дистанційного зв’язку, та оцінки кредитоспроможності
споживача.
Кредитодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про
укладення договору про споживчий кредит.
3. У разі відмови кредитодавця від укладення договору про споживчий кредит на
підставі інформації, отриманої з офіційних джерел, визначених законодавством,
зокрема з бюро кредитних історій, споживачу безоплатно надається відповідна
інформація із зазначенням таких джерел, за його бажанням - у письмовій формі.
4. Не вважається пропозицією укласти договір про споживчий кредит
застереження про можливість надання кредиту під час придбання товару (послуги).
5. Забороняється вимагати від споживача укладення договору про споживчий
кредит як обов’язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця
або у його спорідненої чи пов’язаної особи.

Стаття 21. Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий

кредит
1. Споживач, який порушив своє зобов’язання щодо повернення кредиту та
процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до
закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
2. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов’язання щодо
повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової
ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та
не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань
споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати
половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена
за домовленістю сторін.
3. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають
сплаті споживачем за порушення виконання його зобов’язань на підставі договору про
споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї
мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми,
одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю
сторін.
За порушення виконання споживачем зобов’язань за договором про споживчий
кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної

19
заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок
сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
4. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем
зобов’язання за договором про споживчий кредит заборонено.

Стаття 547. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання

1. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій
формі.
2. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із
недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Стаття 553. Договір поруки

1. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за
виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
2. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у
повному обсязі.
3. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
3) під іпотечним кредитом розуміється цільовий кредит, який надається
позичальнику згідно з програмою здешевлення вартості іпотечних кредитів,
затвердженою Фондом, відповідно до правил і процедур уповноваженого банку та
законодавства для придбання предмета іпотеки, який передається в іпотеку
іпотечному кредитору як забезпечення за таким кредитом;
під кредитним договором розуміється договір про іпотечний кредит, що
укладається в установленому законодавством порядку між іпотечним кредитором
(уповноваженим банком) і позичальником, відповідно до якого здійснюється іпотечне
кредитування на цілі, передбачені цим Порядком;
під предметом іпотеки розуміється зареєстроване відповідно до законодавства
нерухоме майно (квартира в житловому будинку квартирного типу
(багатоквартирному будинку) та/або індивідуальні житлові будинки, прийняті в
експлуатацію у поточному році або не раніше ніж протягом трьох років, що передують
поточному) або майнові права на квартиру в об’єкті незавершеного будівництва та/або
індивідуальний житловий будинок, які придбаваються або будівництво яких
фінансується (інвестується) позичальником;
під іпотечним кредитором розуміється банк України, який здійснює операції з
надання іпотечного кредиту та обслуговування рахунків позичальника.

-) Отже, хоча обидва типи кредиту передбачають забезпечення виконання

зобов'язань, основні відмінності полягають у цільовому спрямуванні коштів та виді
забезпечення, що використовується. Споживчий кредит дозволяє отримати гроші на
різні потреби, не пов'язані з нерухомістю, тоді як іпотечний кредит призначений
конкретно для придбання майна, яке виступає іпотекою.

Завдання 3

20
Проведіть порівняльний аналіз договорів позики та споживчого кредиту за суб’єктним
складом, формою, умовами та правовими наслідками порушення умов договору
позичальником.

Договір позики Договір споживчого кредиту

суб’єктний склад будь-які фізичні та юридичні особи; кредитодавець та позичальник;
боржника за договором позики Кредитодавцем виступає банк або інша
називають позичальником, а фінансова установа (кредитні спілки), що
кредитора – позикодавцем. мають ліцензію НБУ на всі або окремі
банківські операції (надання кредиту)
+ інші суб’єкти кредитних зобов’язань:
кредитний посередник. Кредитний брокер,
кредитний агент.
Договір позики як і кредитний договір (та і договір банківського вкладу), оформлює єдині по своїй економічній
природі відносини. Відмінності між ними головним чином полягають у тому, що кредитором по кредитному
договору виступають банки та інші фінансові установи, а в якості позикодавця по договору позики можуть
виступати будь-які фізичні та юридичні особи.
форма укладається як в усній так, і в укладається в письмовій формі і не може
письмовій формі. В Цивільному змінюватися в односторонньому порядку без
кодексі України зазначено, що згоди сторін. Кредитний договір, укладений з
договір позики укладається в недодержанням письмової форми, є
письмовій формі, якщо його сума не нікчемним (ч.2 ст.1055 Цивільного Кодексу
менш як у десять разів перевищує України). На вимогу однієї із сторін,
встановлений законом розмір кредитний договір може бути нотаріально
неоподаткованого мінімуму доходів посвідчений.
громадян, а у випадках, коли Конкретний зміст кредитного договору і
позикодавцем є юридична особа, - перелік усіх умов кредитної операції
незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК визначаються за згодою сторін. У кожному
України). конкретному випадку зміст кредитного
Закон не вимагає нотаріального договору пристосовується до особливостей
посвідчення договору позики, проте позичальника, враховує специфіку його
за домовленістю сторін чи на фінансово-господарської діяльності.
вимогу однієї з сторін, договір може
бути нотаріально посвідчений.
На підтвердження укладення
договору позики та його умов може
бути представлена розписка
позичальника або інший документ,
який посвідчує передання йому
позикодавцем визначеної грошової
суми або визначеної кількості речей –
боргова розписка (ч. 2 ст. 1047 ЦКУ).
умови предметом можуть бути як грошові предметом можуть бути тільки грошові
кошти, так і речі, визначені кошти
родовими ознаками Процентна ставка за кредитом може бути
Позикодавець має право на фіксованою або змінюваною. Тип процентної
одержання від позичальника ставки визначається кредитним договором.
процентів від суми позики, якщо Розмір процентів, тип процентної ставки
інше не встановлено договором або (фіксована або змінювана) та порядок їх
законом. Розмір і порядок сплати за кредитним договором
одержання процентів визначаються в договорі залежно від
встановлюються договором. Якщо кредитного ризику, наданого забезпечення,
договором не встановлений розмір попиту і пропозицій, які склалися на
процентів, їх розмір визначається на кредитному ринку, строку користування
рівні облікової ставки НБУ. кредитом, розміру облікової ставки та інших

21
 У разі відсутності іншої домовленості факторів.
сторін проценти виплачуються Фіксована процентна ставка є незмінною
щомісяця до дня повернення позики. протягом усього строку кредитного договору
Договір позики вважається
безпроцентним, якщо:
 він укладений між фізичними
особами на суму, яка не
перевищує п'ятдесятикратного
розміру неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян, і не
пов'язаний із здійсненням
підприємницької діяльності хоча б
однією із сторін;
 позичальникові передані речі,
визначені родовими ознаками.
Правові наслідки У відповідності до ст. 1050 ЦКУ якщо Банк здійснює контроль за виконанням
порушення умов позичальник своєчасно не повернув позичальником умов кредитного договору,
договору суму позики, він зобов'язаний цільовим використанням кредиту, своєчасним і
позичальником сплатити грошову суму відповідно до повним його погашенням. При цьому банк
статті 625 ЦКУ. протягом усього строку дії кредитного
Якщо позичальник своєчасно не договору підтримує ділові контакти з
повернув речі, визначені родовими позичальником, проводить перевірки стану
ознаками, він зобов'язаний збереження заставленого майна. У разі
сплатити неустойку відповідно до виявлення фактів використання кредиту не
статей 549-552 ЦКУ, яка за цільовим призначенням банк має право
нараховується від дня, коли речі мали достроково розірвати кредитний договір, що
бути повернуті, до дня їх фактичного є підставою для стягнення всіх коштів у
повернення позикодавцеві, незалежно межах зобов'язань позичальника за
від сплати процентів, належних йому кредитним договором у встановленому
відповідно до статті 1048 ЦКУ. чинним законодавством порядку. Згідно з ч.
Якщо договором встановлений 3, 4 ст. 653 ЦКУ якщо договір змінюється або
обов'язок позичальника повернути розривається в судовому порядку, зобов’язання
позику частинами (з розстроченням), змінюється або припиняється з моменту
то в разі прострочення повернення набрання рішення суду про зміну або
чергової частини позикодавець має розірвання договору законної сили. Сторони
право вимагати дострокового не мають права вимагати повернення того,
повернення частини позики, що що було виконане ними за зобов’язанням до
залишилася, та сплати процентів, моменту зміни або розірвання договору, якщо
належних йому відповідно до статті інше не встановлено договором або законом.
1048 ЦКУ.
З метою захисту від недобросовісного
позикодавця позичальник має
нормативно закріплене статтею 1051
ЦКУ право оспорювати договір
позики на тій підставі, що грошові
кошти або речі насправді не були
одержані ним від позикодавця або
були одержані у меншій кількості,
ніж встановлено договором.

Завдання 4.
Проаналізуйте позицію Верховного Суду, викладену ним у Постанові Верховного
Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31
січня 2024 року у справі № 183/7850/22, в частині застосування пункту 18
Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

22
Визнчте сферу застосування цього пункту.
Позиція Верховного Суду

Щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК

України

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у
випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина
перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій

(бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути
обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі
Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №
320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк

після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання
грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано
кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник
звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від
обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за
таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата
яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022
року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими
договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18
Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та

перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих
договорів. Зокрема, вказувалося, що:

на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики)

розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.
постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні

положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів
Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі
№ 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить,

що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення
виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така
особливість проявляється:

23
 (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні
воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або
скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір

позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання

(невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що
позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а
також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки
(штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші
платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24
лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за
такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд зауважує, що законодавець в пункті 18 Прикінцевих та перехідних

положень ЦК України не передбачив особливостей у регулюванні наслідків
прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) грошового зобов`язань
щодо повернення авансу.

→ Отже(коротко), Позиція Верховного Суду щодо застосування пункту 18

Прикінцевих та перехідних положень ЦК України може бути узагальнена наступним
чином:
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання згідно з
договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК
України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій
(бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути
обов'язковими для такого суб'єкта.
У період дії воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після
його припинення або скасування, позичальник звільняється від відповідальності та
обов'язку сплати неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання за
договором позики чи кредиту.
Пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України застосовується до
різних видів договорів, зокрема до договору позики та кредиту, включаючи договір
про споживчий кредит.
Законодавець не передбачив особливостей у регулюванні наслідків
прострочення виконання грошового зобов'язання щодо повернення авансу в контексті
пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Задача 1.
За кредитним договором, укладеним на десять років, Новосад мав повернути кредит в
іноземній валюті в повному обсязі 30.03.2014 року, однак, пояснив, що внаслідок

24
зміни курсу долара не може погасити заборгованість повністю і повернув лише
половину основної суми боргу та нараховані відсотки за цю частину. За позовом банку
до Новосада, поданим 30.01.2016 року, про стягнення заборгованості в іноземній
валюті за кредитним договором суд стягнув основну суму боргу, відсотки, нараховані
не лише за весь строк дії кредитного договору, але й до моменту подання позову до
суду, пеню за весь час прострочки, три відсотки річних за час прострочки та індекс
інфляції за той же період часу.
Проаналізуйте законність рішення суду.
ЦКУ Стаття 1054. Кредитний договір
1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа
(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у
розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується
повернути кредит та сплатити проценти.
2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа
1 цієї глави
(§ 1. Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті
кредитного договору.
3. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого
кредиту встановлені законом.

Стаття 533. Валюта виконання грошового зобов'язання

1. Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
2. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума,
що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на
день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або
законом чи іншим нормативно-правовим актом.
3. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній
валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями
допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Новосад мав повернути кредит в іноземній валюті – це ок, таке може бути, і був
зобов’язаний відшкодовувати за курсом НБУ в день сплати .(а він не мав бабла,
через те шо долар виріс)

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,

проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором
або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування
збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов'язання

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов'язання.
25
 2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу
інфляції за весь час прострочення, +++а також три проценти річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

• Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування
судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із
кредитних правовідносин"
При вирішенні спорів щодо розірвання кредитного договору з посиланням, зокрема,
на світову фінансову кризу чи інші суттєві обставини суд має враховувати положення
ч. 2 ст. 652 ЦК і виходити з того, що закон пов'язує можливість розірвання договору
безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно
чотирьох умов, визначених частиною другою цієї статті, при істотній зміні обставин.
1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не
настане;
2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути
після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і
позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні
договору;
4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин
несе заінтересована сторона)

Тим не менш, Саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є

достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК,
оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній
завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг
національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору
можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість
отримання кредиту в національній валюті (п.15,16 Постанови)

Отже, у даному випадку, за відсутності у фабулі задачі більших деталей, що могли б

свідчити про належну завбачливість позичальника, та виходячи зі змісту пунктів
Постанови й ЦК України, можемо стверджувати про відсутність підстав щодо
розірвання кредитного договору між банком і Новосад, а також про прострочення
виконання грошового зобов’язання й порушення обов’язку повернути кредит.

Позовна давність – 3 роки (ОК)

До питання стягнення коштів: суд стягнув основну суму боргу, відсотки,
нараховані не лише за весь строк дії кредитного договору, але й до моменту подання
позову до суду, пеню за весь час прострочки, три відсотки річних за час прострочки та
індекс інфляції за той же період часу. (про стягнення заборгованості в іноземній
валюті)

 У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець

(позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині

26
рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає
вимогам частини третьої статті 533 ЦК України (п.12 Постанови)

Як вже було сказано, За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від
відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу та проценти від простроченої суми.

За змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму
боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній
валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні
матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних
процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне
користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати
кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від
сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина
друга статті 550 ЦК) (п.18 Постанови)

→ ОТЖЕ: правомірно стягнув основну суму боргу з урахуванням установленого

індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від
простроченої суми за той же період часу , неустойку (пеню)

ВСУ ухвалою від 23 січня 2018 року утвердив правову позицію, виклавши її так:
проценти за кредитом і неустойка платяться у межах позовної давності до дня
звернення до суду (постанова від 02 грудня 2015 року у справі №6-249 цс 15 та інші).
Тобто суди стягували кредитну заборгованість поза межами позовної давності, але
лише за три роки до пред’явлення позову (основний борг) і за рік (неустойка) або,
якщо позов і пред’являвся в межах позовної давності, ці суми стягувалися незалежно
від того, що строк кредитного договору сплив, адже основне зобов’язання належним
чином не виконано (стаття 599 ЦК).

КЦС не погодився з таким висновком ВСУ і ухвалою від 23 січня 2018 року передав
справу на розгляд ВП ВС, яка постановою від 28 березня 2018 року (справа
№444/9519/12, провадження №14-10 цс 18) погодилась з мотивами КЦС,
роз’ясненнями Пленуму ВССУ, відступивши від висновку ВСУ, викладеного у
постанові №6-249 цс 15 від 02 грудня 2015 року, зазначивши, що після спливу
визначеного договором строку кредитування чи у разі пред’явлення до позичальника
вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК право кредитодавця нараховувати
передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси
кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою
статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового
зобов’язання.

→ОТЖЕ, відсотки, нараховані не лише за весь строк дії кредитного договору -

правомірно, а відсотки до моменту подання позову до суду – неправомірно??

Задача 2.

27
До банку звернулась Мусій і пояснила, що її син Романов, який місяць тому взяв
кредит в цьому банку, не лише неспроможний їх повернути (так само як і кредити,
отримані в кількох інших банках), але й фактично не усвідомлює значення своїх дій і
вона уже зібрала документи і звернулась до суду із заявою про визнання його
недієздатним і призначення її опікуном.
Якими є можливі подальші дії банку? Чи може вплинути визнання Романова
недієздатним на дійсність укладених ним кредитних договорів?

Щодо визнання недієздатним:

Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок
хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій
та (або) керувати ними.
2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним
процесуальним кодексом України.
3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і
буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього
підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право
вимагати від заявника її відшкодування.

Стаття 40. Момент визнання фізичної особи недієздатною

1. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили
рішенням суду про це.
2. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу,
договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної
експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму
рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Стаття 41. Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною

1. Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
2. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.
3. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її
опікун.
4. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її
опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом

недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна
усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної
особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України
Стаття 40 цього Кодексу передбачає, що фізична особа визнається недієздатною з
моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення
недієздатності залежить визнання недійсним шлюбу, договору або іншого правочину,
суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо

28
психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона
визнається недієздатною.

За змістом ст.ст. 41, 60, 61, 63 цього Кодексу над недієздатною фізичною особою
встановлюється опіка. Недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого
правочину. Правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її
опікун. Відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її
опікун (стаття 1184 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша

фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)
позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник
зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦПК України зобов’язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору, у встановлені строки (терміни)
виконання зобов’язання. У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки,
встановлені договором. Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання
зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф
і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у
разі порушення зобов'язання.

З призначенням над відповідачем опікуна, обов’язок по вчиненню дій,

направлених на виконання кредитного договору, перейде до опікуна.
→ Отже, З моменту визнання відповідача недієздатним, він не несе
відповідальності за неналежне виконання умов кредитного договору, оскільки є
недієздатним суб’єктом цивільної процесуальної дієздатності, а усі правочини, що
необхідно вчиняти на погашення суми кредитного зобов’язання, законом покладено на
опікуна, який не є стороною кредитного договору і у такому випадку несе особисту
відповідальність за завдану шкоду, якщо не доведе, що ця шкода завдана не з його
вини.

Таким чином, якщо судом буде визначено день з якого Романов буде
визнаватися недієздатним і над ним буде встановлено опікунство його матір’ю Мусій,
і це день передуватиме укладенню кредитного договору Романовим з банком, він не
нестиме відповідальності за неналежне виконання умов кредитного договору, а усі
правочини, що необхідно вчиняти на погашення суми кредитного зобов’язання, буде
покладено на опікуна.

• Якими є можливі подальші дії банку?

(Хіба що доводити, що особа укладала кредитний договір будучи дієздатною у
судовому порядку, не ясно поки ще з якого моменту Романова визнають недієздатним)

1. Якщо буде встановлено, що був недієздатним до укладення договору і вже

будучи таким, що не усвідомлює значення своїх дій уклав договір – договір в
судовому порядку можна буде визнати нікчемним.
Стаття 226. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною фізичною особою

29
 1. Опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений недієздатною
фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.
У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені
недієздатною фізичною особою, є нікчемними.
2. На вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною особою, може
бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він вчинений на користь
недієздатної фізичної особи.
3. Дієздатна сторона зобов'язана повернути опікунові недієздатної фізичної особи
все одержане нею за цим правочином, а в разі неможливості такого повернення -
відшкодувати вартість майна за цінами, які існують на момент відшкодування.
Опікун зобов'язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною
фізичною особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун
зобов'язаний відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна,
яке було предметом правочину, сприяла винна поведінка опікуна.
4. Дієздатна сторона зобов'язана відшкодувати опікунові недієздатної фізичної
особи або членам її сім'ї моральну шкоду, якщо буде встановлено, що вона знала про
психічний розлад або недоумство другої сторони або могла припустити такий її стан.

2. Якщо буде встановлено, що став недієздатним після укладення договору, то:

відповідальність буде нести опікун і оцей правочин по погашенню кредиту буде
здійснювати опікун.)

АЛЕ Є ОТ ТАКЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

3 серпня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати
Касаційного цивільного суду у справі № 286/798/19 відмовив у задоволенні касаційної
скарги опікуна, який наполягав на відсутності підстав для стягнення з нього коштів,
одержаних підопічним за кредитним договором.
Комерційний банк звернувся до суду з позовом до недієздатної особи про стягнення
заборгованості з тих підстав, що між ним та відповідачем укладено кредитний договір,
відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого
кредитного ліміту на картковий рахунок. Зобов’язання за фактичне використання
кредитних коштів відповідачем належним чином не виконане, у зв’язку з чим
утворилася заборгованість.

Опікун недієздатної особи звернувся до суду з позовом до банку про визнання

недійсним кредитного договору у зв’язку з тим, що його укладено із особою, яка
визнана недієздатною у встановленому законом порядку.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні первісного та зустрічного позовів
відмовлено.

Апеляційним судом рішення в частині відмови у застосуванні наслідків недійсності

нікчемного правочину скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення – стягнуто з
опікуна недієздатної особи розмір непогашеного тіла кредиту – майно, одержане
недієздатною особою за нікчемним правочином.

30
У касаційній скарзі опікун недієздатної особи зазначив, що не схвалював укладений
недієздатною особою правочин (кредитний договір), тому відсутні підстави для
стягнення з опікуна одержаних нею за нікчемним правочином коштів.

Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 3 ст. 226 ЦК України опікун зобов’язаний

повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною особою за
нікчемним правочином.
Застосовуючи наслідки недійсності оспорюваних правочинів, передбачені ч. 3 ст.
226 ЦК України, та стягуючи з опікуна недієздатної особи суму отриманого кредиту за
вирахуванням сплачених ним кредитних коштів, апеляційний суд правильно вирішив
спір у цій частині, зокрема й правомірно відмовив у стягненні відсотків за
користування кредитом та штрафних санкцій, адже у разі недійсності правочину
кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі те, що вона одержала на
виконання цього правочину.
Верховний Суд зауважив, що не заслуговують на увагу доводи касаційної
скарги, що опікун не схвалювала укладений недієздатним правочин (кредитний
договір), тому немає підстав для стягнення з неї одержаних недієздатною фізичною
особою за нікчемним правочином коштів, оскільки вказаний обов’язок опікуна
закріплено у абз. 2 ч. 3 ст. 226 ЦК України з урахуванням вимог ст. 67 ЦК України.
→ ТОБТО ПО СУТІ ОПІКУН БУДЕ НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У БУДЬ-
ЯКОМУ ВИПАДКУ.

Задача 3.
За три місяці до закінчення строку дії кредитного договору та договору поруки помер
позичальник. Його спадкоємці прийняли спадщину.
1. Проаналізуйте, які можливі подальші дії банку щодо повернення позичених коштів?
2. Чи зобов’язані спадкоємці позичальника повертати кредит?
3. Чи діятиме далі договір поруки?
4. Чи має право банк після смерті позичальника нараховувати відсотки щодо частини
неповернених кредитних коштів, пеню?
5. Які дії може вчинити банк, якщо спадкоємці протягом шести місяців до нотаріуса
для прийняття спадщини не з’явились?

Стаття 520. Заміна боржника у зобов'язанні

1. Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення
боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом
Стаття 1218. Склад спадщини
1. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві
на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, у разі смерті фізичної особи, яка є боржником у правовідносинах, що

допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи
переходять до іншої особи - її спадкоємця. Тобто відбувається заміна боржника у
зобов`язанні. При цьому законодавством встановлено, що спадкоємці, зобов`язані
задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у

31
спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора
особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
→ Отже, виконати зобов`язання померлої особи перед кредитором можуть
спадкоємці боржника, але лише за наявності майна боржника, одержаного ними у
спадщину.

- 1. Подальші дії банку щодо повернення позичених коштів

В першу чергу важливо відзначити, що банк зупиняє нарахування відсотків з дня
смерті позичальника. Спадкоємцям необхідно письмово повідомити кредитора
про те, що трапилося і надати копію свідоцтва про смерть. Допоки спадкоємці не
прийняли спадщину, на цей час кредит залишається замороженим. Після прийняття
спадщини важливо одразу врегулювати відносини з кредитором і домовитися про
графік виплат.
+ У разі, якщо від повернення грошей явно відмовилися – згідно з законодавством
України у банку-кредитора є право звернутися до суду.
Однак варто звернути увагу на такий момент. Банк має звернутися до спадкоємців з
вимогою про сплату заборгованості в такі строки:
1) протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про
відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину,
незалежно від настання строку вимоги;
2) протягом одного року від настання строку вимоги, якщо банк не знав і не міг
знати про відкриття спадщини.
У разі порушення банком хоча б одного строку спадкоємці звільняються від сплати
боргу. Оскільки вони прийняли спадщину, то повинні розрахуватися з боргами
померлого — однак лише за умови, якщо банк виконав свій обов’язок щодо
повідомлення вас про наявну заборгованість у строки, наведені вище.
- 2. Чи зобов’язані спадкоємці позичальника повертати кредит?
Сплачувати кредитні борги померлого родича за законом повинні спадкоємці
першої черги – чоловік або дружина, які пережили спадкодавця, діти, а також його
батьки. Також зобов’язання поширюються на тих, хто був вказаний в заповіті, якщо
такий є.
Розглянемо кілька можливих варіантів:
1. Якщо боржник за життя був одружений – дружина виплачує кредит померлого
чоловіка або навпаки.
2. Якщо подружжя перебувало в розлученні – зобов’язання не переходять на
колишнього чоловіка або дружину. Трапляється і таке, що чоловік і жінка роками не
живуть разом, але офіційне розірвання шлюбу не відбулося. Тут гостро постає
питання, чи насправді дружина має виплачувати кредит померлого чоловіка.
Пояснюємо: тут ситуація така сама, якби подружжя проживало спільно – боргові
обов’язки переходять на дружину.
3. Якщо боржник не був одружений і у нього немає дітей – позику доводиться
повертати його батькам. Організації-кредитори йдуть на списання кредиту померлого
сина, але це можливо лише з тому випадку, якщо позика була застрахована.
Може трапитися, що приймачі отримають суму більшу, ніж необхідно для закриття
позики. Це залежить від суми страхової виплати, прописаної в договорі.
32
 Щоб не платити кредит за померлого родича – не вступати у спадок. Якщо
людина не хоче приймати спадщину, їй не потрібно кудись звертатися і писати
відмову – через півроку власність померлого переходить державі.

- 3. Чи діятиме далі договір поруки?

Суб'єкти (сторони) договору поруки:
 Кредитор - громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними
документами майнові вимоги до боржника.
 Поручитель – може бути одна особа або кілька осіб (фізична чи юридична
особа). Юридичні особи можуть виступати поручителями незалежно від того,
передбачено це установчими документами чи ні.
Боржник (позичальник). Боржник стороною договору не виступає, він несе
відповідальність (зобов'язання) за іншим договором (у нашому випадку за кредитним
договором). Тому, по суті, смерть боржника ніяк не впливає на дію договору.
+ Порука припиняється лише у випадках:
 з припиненням забезпеченого нею зобов’язання. У разі зміни зобов’язання без
згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий
поручитель несе відповідальність за порушення зобов’язання боржником в обсязі, що
існував до такої зміни зобов’язання;
 якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився
прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
 у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився
забезпечувати виконання зобов’язання іншим боржником у договорі поруки чи при
переведенні боргу;
 після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий
строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у
повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку
(терміну) виконання основного зобов’язання не пред’явить позову до поручителя.
Якщо строк (термін) виконання основного зобов’язання не встановлений або
встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор
протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред’явить позову до
поручителя. Для зобов’язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки
обчислюється окремо за кожною частиною зобов’язання, починаючи з дня закінчення
строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов’язання
(стаття 559 Цивільного кодексу України).
Ліквідація боржника - юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дня внесення
до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та
громадських формувань запису про припинення боржника - юридичної особи
кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким
боржником зобов’язання.
- 4. Чи має право банк після смерті позичальника нараховувати відсотки щодо
частини неповернених кредитних коштів, пеню?
Банк зупиняє нарахування відсотків з дня смерті позичальника. Спадкоємцям
необхідно письмово повідомити кредитора про те, що трапилося і надати копію

33
свідоцтва про смерть. Допоки спадкоємці не прийняли спадщину, на цей час кредит
залишається замороженим.
- 5. Які дії може вчинити банк, якщо спадкоємці протягом шести місяців до
нотаріуса для прийняття спадщини не з’явились?
Банк-кредитор може звернутись до суду.
АЛЕ: Банк має звернутися до спадкоємців з вимогою про сплату заборгованості в
такі строки:
1) протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття
спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно
від настання строку вимоги;
2) протягом 1 року від настання строку вимоги, якщо банк не знав і не міг знати
про відкриття спадщини.
У разі порушення банком хоча б одного строку спадкоємці звільняються від сплати
боргу. Оскільки вони прийняли спадщину, то повинні розрахуватися з боргами
померлого — однак лише за умови, якщо банк виконав свій обов’язок щодо
повідомлення вас про наявну заборгованість у строки, наведені вище.
Тому, по ідеї, якщо такі строки ще не порушені, то банк може за 2 пунктом
вимагати сплату заборгованості???

зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу

спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а
також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК
України

Стаття 1281. Пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців

1. Спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття
спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно,
обтяжене правами третіх осіб.
2. Кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця,
який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем
свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від
настання строку вимоги.
3. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини
або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право
пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести
місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання
спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.
4. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що
прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті,
позбавляється права вимоги.
Стаття 1282. Обов'язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора
1. Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в
межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний
задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у
спадщині.

34
 2. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом
одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не
встановлено.
У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає
стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Кароче, спадкоємці будуть погашати кредит, якшо вони прийняли спадщину.

Задача 4.
31.03.2007 року між Волошиним та банком було укладено кредитний договір, згідно
якого Волошин отримав кредит в сумі 150 000 доларів США, зі сплатою відсотків за
користування кредитом у розмірі 13% річних строком на 20 років. Згідно п. 1.3.
кредитного договору в забезпечення своїх зобов’язань Волошин передав банку в
іпотеку квартиру. 21.04.2014 року Волошин скерував листи банку із пропозицією
розірвати кредитний договір та задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом
набуття права власності на предмет іпотеки, у зв’язку з тим, що не має можливості
сплачувати відсотки за користування кредитом та повернути кредит взагалі. Однак
відповідей на дані листи отримано не було. 14.06.2016 року Волошин звернувся з
позовом до банку в особі Львівської філії про розірвання договору у зв’язку з істотною
зміною обставин та стягнення судових витрат.
Вирішіть спір.

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)
зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,
встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити
проценти.

Стаття 1056-1. Проценти за кредитним договором

1. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип
процентної ставки визначається кредитним договором.

2. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх

сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного
ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному
ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на
дату укладення договору.

→ Так, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право у випадку

невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою,
задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна. Причому заставодержатель
має переважне право перед іншими кредиторами цього боржника (якщо інше не
встановлене законом).

35
Заставою може забезпечуватися навіть вимога, що виникає в майбутньому (ст. 573
ЦКУ).
Стаття 575 ЦКУ називає окремі (специфічні) види застави:
— іпотека — застава нерухомого майна, яке залишається у володінні заставодавця або
третьої особи. Детальніше про іпотеку див. на с. 83;
— заклад — застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя
або за його наказом, — у володіння третій особі (про заклад див. на с. 82).

В нашому випадку це була іпотека.

Ч.5 ст. 1057-1 ЦКУ 5. Визнаючи недійсним договір застави, який забезпечував
виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, суд за заявою
кредитодавця накладає арешт на майно, яке було предметом застави. Такий арешт
підлягає зняттю після виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти за
кредитним договором, а у разі визнання кредитного договору недійсним - після
виконання зобов'язання повернути кредитодавцю кошти в розмірі, визначеному судом
відповідно до частини першої цієї статті.

В даному випадку, якщо банк не відреагував на лист, він повинен був прийти
туди власноручно або зателефонувати і вирішити це питання.
→ Він неправомірно припинив здійснювати платежі, адже договір між ними не
було розірвано, заставу не забрав банк, а отже договір продовжував діяти, тому в
даному випадку Волошин повинен відшкодувати всю шкоду. А банк має право
стягнути майно, яке було в заставі.

Задача 5.

У грудні 2021 року АТ «Креді Агріколь Банк» звернулося із позовом до громадянина

С. про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 січня 2020 року між АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ
БАНК» та С. був укладений кредитний договір № 4/3105938, відповідно до умов якого
банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти на споживчі потреби в сумі 125
520,00 грн строком на 60 місяців - з 09 січня 2020 року по 08 січня 2025 року.
Процентна ставка за кредитом становить 11% річних. Також позичальник сплачує
комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в
розмірі 2,30% на місяць від суми кредиту.

Всі умови щодо надання кредиту, обслуговування та погашення заборгованості за

кредитом, згідно кредитного договору, визначені в правилах надання споживчого
кредиту в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та розміщені на офіційному сайті банку.

Банк виконав свої обов`язки за кредитним договором, відповідач же, в свою чергу,
порушує умови пункту 1.1. та пункту 2.2 кредитного договору і не здійснює
повернення кредиту згідно графіку платежів по кредиту.

36
АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» просило:

суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №

4/3105938 від 09 січня 2020 року у розмірі 131 230,04 грн, яка складається із:
заборгованості за тілом кредиту - 96 006,51 грн; заборгованості за комісією за
обслуговування кредитної заборгованості - 17 321,76 грн (станом на 13 вересня 2021
року); заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості - 2
886,96 грн (станом на 27 жовтня 2021 року, яка нарахована позивачем за період з 14
вересня 2021 року по 27 жовтня 2021 року (включно).

У січні 2022 року громадянин С. звернувся із зустрічним позовом до АТ «Креді

Агріколь Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору частково
недійсним.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що встановлена банком послуга у вигляді

«плати за комісійну винагороду» є несправедливою умовою кредитного договору.

Так, позивач належним чином виконував умови кредитного договору, у тому числі
щодо сплати щомісячної комісійної винагороди, що підтверджується випискою банку.
Як вбачається з виписки з рахунку з 07 лютого 2020 року по 01 квітня 2021 року С.
було здійснено сплату щомісячних платежів комісійної винагороди на загальну суму
31 756,56 грн.

Проте, як стало на даний час відомо, покладення на позичальника обов`язку сплати

комісійної винагороди та відповідальності за таку несплату суперечать вимогам
закону та заборонено частиною третьою статті 55 ЗУ «Про банки і банківську
діяльність», частиною першою статті 11 ЗУ «Про споживче кредитування», а тому, на
думку С. , повинні бути визнані недійсними з моменту укладання договору. При
цьому, сума сплаченої комісійної винагороди за період з лютого 2020 року по квітень
2021 року в розмірі 31 756,56 грн повинна бути повернена позивачу.

Вирішіть спір. Чи підлягає задоволенню зустрічний позов?

Аналогічна справа: ВСУ 30 листопада 2023 року м. Київ справа № 382/1621/21

провадження № 61-13123св23 (з Богом)
Для початку пропоную розібратися з «платою за комісійну винагороду» за
обслуговування кредитної заборгованості щомісячно, в розмірі 2,30 % у місяць від
суми кредиту, зазначеної в кредитного договору, є нікчемним відповідно до частин
першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче
кредитування";(такого висновку дійшов ВСУ)
«Стаття 11. Надання інформації протягом строку дії договору про споживчий
кредит
1. Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу
споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов
договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається

37
внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах,
передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу
інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту,
повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо
погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які
сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких
сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію,
надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором
про споживчий кредит.»

→ Отже, сума в розмірі 31 756,56 грн повинна бути дійсно повернена позивачу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором

банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові
кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а
позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
→ Банк кошти надав, умову виконав
Відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк
самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
→ в нашому випадку процентна ставка на рік становила 11%, кошти з
процентами С. повернув, тому все також добре
Отже, на підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що позов
громадянина С. щодо повернення суми сплаченої комісійної винагороди може бути
задоволеним, оскільки вимоги закону та практика раніше ухвалених судових рішень
підтверджують неправомірність встановленої банком комісійної винагороди за
обслуговування кредитної заборгованості.

38