1. Міжнародний кредит як економічна категорія.

Сутність,
принципи та функції міжнародного кредиту у міжнародних
економічних відносинах.
Міжнародний кредит — це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних
відносин, пов’язаний із наданням у тимчасове користування грошово-матеріальних
ресурсів одних країн іншим на умовах платності, строковості, повернення.
Джерелами міжнародного кредиту є:
 тимчасово вивільнена у підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в
грошовій формі;
 грошові накопичення держави, мобілізовані банком;
 грошові заощадження індивідуального сектору, мобілізовані банком.
Основні принципи міжнародного кредиту такі:
 повернення — відображає необхідність своєчасного повернення отриманих від
кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником.
Якщо отримані кошти не повертаються, то має місце безповоротне передання
грошового капіталу, тобто фінансування;
 строковість — передбачає необхідність його повернення не в будь-який
прийнятний для позичальника час, а в чітко визначений строк, зафіксований у
кредитній угоді;
 платність — означає необхідність не тільки прямого повернення позичальником
отриманих від банку кредитних ресурсів, а й проплати права їх використання;
 забезпеченість — передбачає необхідність забезпечення захисту майнових
інтересів кредитора у разі порушення позичальником узятих на себе зобов’язань і
відображається у таких формах кредитування, як позики під заставу чи під
фінансові гарантії;
 цільовий характер — притаманний більшості кредитів і відображає необхідність
цільового використання коштів, які отримані від кредитора;
Місце і роль міжнародного кредиту у світовій економічній системі визначається
насамперед його функціями.
До функцій міжнародного кредиту можна віднести:
 перерозподіл позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб
розширеного виробництва;
 економію затрат обігу у сфері міжнародних розрахунків;
 прискорення концентрації і централізації капіталу;
 обслуговування міжнародного товарообігу;
 прискорення науково-технічного прогресу.
Позитивна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, що він:
стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни; створює сприятливі умови для
зарубіжних приватних інвестицій; забезпечує безперервність міжнародних розрахункових
та валютних операцій; підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі та інших
видів зовнішньоекономічної діяльності.
Негативна роль міжнародного кредиту у процесі відтворення полягає в тому, що він:
загострює суперечності ринкової економіки; використовується для переказування
прибутків із країн-позичальників, посилюючи позиції країн-кредиторів; сприяє створенню
та зміцненню в країнах-боржниках вигідних для країн-кредиторів економічних і
політичних режимів; виступає джерелом фінансування війн; використовується для
проведення кредитної дискримінації та кредитної блокади.

2. Форми міжнародного кредитування. Ринок єврокредитів. Лізинг,

факторинг, форфейтинг.
Класифікацію міжнародних кредитів можна здійснювати за наступними ознаками:
 формами – товарні та валютні;
Товарні кредити — міжнародні кредити, що надаються експортерами своїм
покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій
чи іншій товарній формі.
Валютні (грошові) кредити — кредити, надані у грошовій формі: у національній
або іноземній валюті.
 строками погашення – короткостроковий (до 1 року); середньостроковий (від 1 до
5 років); довгостроковий (більше 5 років);
 умовами реалізації – кредити, зараховані кредиторами за рахунок боржника;
акцептні кредити, в основі яких лежить акцепт витрати боржником або банком;
 забезпеченням – забезпечені (товарами, супровідними та іншими комерційними
документами та цінностями); незабезпечені (бланкові) кредити;
Забезпечені кредити - кредити, забезпечені нерухомістю, товарами, товарними
документами, цінними паперами, золотом та іншими цінностями як заставою;
Бланкові кредити - кредити, надані під зобов'язання боржника вчасно їх погасити,
документом при цьому виступає вексель з підписом позичальника;
 об’єктами кредитування – комерційні; пов’язані із зовнішньоторговими
операціями; фінансові;
o зв'язані кредити - надаються на конкретні цілі, обумовлені в кредитній угоді:
o комерційні - для закупівлі певних видів товарів і послуг;
o інвестиційні - для будівництва конкретних об'єктів, погашення заборгованості,
придбання цінних паперів;
o проміжні - для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад у
вигляді виконання підрядних робіт;
o незв'язані, або фінансові, кредити - це кредити, які не мають цільового
призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі;
 видами кредиторів – приватні кредити, надані юридичними особами (фірмові),
банками (банківські); державні позики; кредити, надані на двохсторонній
(міждержавні) та на багатосторонній основі; змішані кредити за участю приватних
кредиторів та держави.
Єврокредити являють собою короткострокові або середньострокові банківські
кредити в євровалюті, що надаються на базі плаваючих процентних ставок (roll over) за
межами країни, у валюті якої відкритий кредит.
Операції банків у євровалютах не підлягають юрисдикції країн розташування банку –
кредитора, і на них не поширюються відповідні грошово-кредитні норми та обмеження,
що діють у цих країнах.
Для надання кредитних послуг євробанки використовують широкий спектр
єврокредитних інструментів, таких як: синдиковані позики, поновлювальні кредити
(роловерна позика), резервні кредити, програми випуску євронот, комерційні векселі
та інші. Головне призначення єврокредитних інструментів полягає у тому, щоб при
незмінній гнучкості привабливості кредитних умов забезпечувати сек’ютиризацію
(заміщення традиційних форм банківського кредиту випуском цінних паперів)
банківських активів, і випуску на їх базі цінних паперів: євронот і євробондів.
Євроноти – це короткострокові боргові зобов’язання (векселі або депозитні
зобов’язання), що випускаються за межами країни – походження валюти терміном 3 або 6
місяців на умовах середньострокових кредитних програм із наданням банківських
гарантій. Кредити можуть надаватися на період від 5 до 10 років. Протягом цього часу
позичальник має можливість випускати серії євро нот зі строком погашення через 3 або 6
місяців. Отже, якщо джерело кредитування відкрите на п’ятирічний термін, то можливо
провести 10 чи 20 емісій нот. Процентна ставка за кожною наступною емісією буде
змінюватись відповідно до кон’юнктури євроринку. Після того, як позичальник випустив
певну кількість євронот, група банків – покупців(пул) скуповує їх і розміщує серед інших
інвесторів, тобто банки діють у даній ситуації як ділери.
Новою формою Єврокредиту є спільне фінансування кількома кредитними установами
великих проектів, переважно в галузях інфраструктури. Ініціаторами спільного
фінансування є міжнародні фінансово-кредитні інституції, які залучають до цих операцій
комерційні банки. Застосовується дві форми спільного фінансування, при якому проект
ділиться на складові частини, що кредитуються різними кредитами в межах установленої
для них квоти.

Лізинг, факторинг, форфейтинг.

Лізинг - договір оренди, що передбачає надання лізингодавцем (орендодавцем)
лізинго-отримувачу (орендарю) належних йому основних засобів у виключне
користування на встановлений термін за певну винагороду.

Факторинг — це комісійно-посередницька діяльність, пов'язана з поступкою

банкові клієнтом-постачальником неоплачених платежів-вимог (рахунків-фактур)
за поставлені товари, виконані роботи, послуги і, відповідно, права одержання
платежу за ними.

Форфейтування - купівля зобов'язань (векселів), погашення яких припадає на

будь-який час у майбутньому і які виникають у процесі постачання товарів і послуг
(здебільшого експортних операцій) без обернення (реверсу) на будь-якого попе-
реднього боржника.
 Форфейтинг - це операція купівлі банком на повний строк і за заздалегідь встановленими
умовами векселів та інших боргових і платіжних документів. Згідно з угодою про
форфейтинг імпортер звичайно надає простий вексель, який гарантується банком за
дорученням імпортера. Експортер продає цей простий вексель форфейтинговому банку зі
скидкою. Банк-форфейтор бере на себе ризик несплати боргових зобов'язань без права
регресу (обігу) цих документів на колишнього власника. Форфейтори можуть
перепродавати куплені у експортерів векселі на вторинному ринку, котрий отримав назву
"а форфе" (від французького "а forfeit", що означає - поступитися правом).
Порівняльна характеристика факторинга і форфейтинга
Факторинг Форфейтинг

Об’єкт операції – переважно рахунок- Об’єкт операції – переважно вексель

фактура. (простий або перевідний).

Середньострокове кредитування ( (від 180

Короткострокове кредитування (до 180 дней). днів до 10 років).

Сума кредиту обмежена можливостями Сума кредиту може бути досить високою
фактора. внаслідок можливості синдикації.

Фактор авансує оборотний капітал кредитора

70-90% суми боргу. Решта 10-30% надходять
на рахунок кредитора тільки після погашення
боргу покупцем продукції за вирахуванням Форфейтер виплачує суму боргу повністю за
комісії та відсотків. вирахуванням дисконту.

Фактор або залишає за собою право

регресу до експортера або відмовляється
від цього права, але навіть у цьому випадку Форфейтер несе всі ризики несплати
при експорті товарів політичні та валютні боргу включаючи політичні та валютні ризики
ризики несе експортер. при експорті товарів.

Операція може бути доповнена елементами

бухгалтерського, інформаційного,
рекламного, збутового, юридичного,
страхового та іншого обслуговування Не передбачає будь-якого додаткового
кредитора (клієнта). обслуговування.

Передбачається можливість перепродажу

Можливість перепродажу факторингового форфейтером форфейтингового активу
активу фактором не передбачена. на вторинному ринку.

Вимагається гарантія третьої особи або

Не потрібні гарантії від третьої особи. аваль.

Передбачає кредитування під вже існуючу Можливе кредитування в обмін на

грошову вимогу, або під вимогу, яка виникне фінансовий вексель, випущений з метою
в майбутньому, але чітко визначену в акумуляції коштів, для реалізації інших цілей,
договорі купівлі-продажу. не обмежених торговим
3. Грошово-кредитний та фондовий ринки в системі міжнародних
кредитних відносин. Ринок єврооблігацій. Ринок банківських
кредитів. Рейтинги надійності позичальників.

4. Зовнішній борг, показники зовнішнього боргу. Світова криза

заборгованості. Методи управління зовнішнім боргом.

5. Міжнародні кредитно-фінансові організації (МВФ та ін.) та їх

діяльність.