Тема 2.

ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА

• 2.1. Грошовий оборот і його структура.

• 2.2. Форми безготівкових розрахунків.

• 2.3. Грошова маса в обігу та характеристика грошових агрегатів.
• 2.4. Швидкість обертання грошей та закон грошового обігу.
• 2.5. Механізм зміни маси грошей в обігу.
Грошовий оборот – це процес безперебійного руху грошей під час
виконання ними своїх функцій між суб’єктами економічних відносин у
суспільному відтворенні. Грошовий оборот являє собою явище
макроекономічного порядку. Він обслуговує кругообіг усього сукупного
капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у
виробництві, розподілі, обміні й споживанні. Тому його часто
називають сукупним грошовим оборотом.
Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні й фізичні
особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні й споживанні
ВВП, оскільки усі вони на певних підставах одержують грошові
доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на всі економічні
процеси.
За економічним змістом грошовий оборот включає у себе два сектори

Грошовий обіг

• являє собою особливий рух грошей, що обслуговує виключно сферу

обміну. Цей рух грошей характеризується еквівалентністю,
безповоротністю і прямолінійністю : Т-Г-Т.
Фіскально-бюджетний оборот обслуговує
рух грошей, пов’язаний із наповненням бюджетів
відповідних рівнів та позабюджетних цільових
фондів

фінансово-кредитний оборот
кредитний оборот обслуговує сферу
перерозподільних відносин, в яких власність
• ЯВЛЯЄ СОБОЮ нееквівалентний
суб’єктів господарювання не відчужується, а лише
рух грошей, тут гроші забезпечують передається у тимчасове користування іншим
розподіл вартості валового внутрішнього продукту. Цей сектор має назву суб’єктам на засадах строковості, поворотності і
фінансово-кредитний оборот. У свою чергу, він підрозділяється на платності.
фіскально-бюджетний оборот і кредитний оборот.
 За формою грошей, у якій
відбувається грошовий оборот
виділяють сфери

У сфері готівкового обороту
гроші рухаються поза банками,
виконуючи дві функції – засобу
обігу і засобу платежу
У сфері безготівкового
обороту гроші рухаються по
рахунках у банках, не виходячи за
межі банківської системи і
виконуючи при цьому функцію
засобу платежу.
Усі платіжні документи повинні відповідати
вимогам установлених стандартів і мати в
обов'язковому порядку такі реквізити:
- найменування розрахункового документа;
- номер, дата, місяць і рік виписки;
- найменування та номери банків платника й одержувача
коштів;
- номери рахунків платника й одержувача коштів (у
банку);
- найменування платника й одержувача;
- призначення платежу (крім чеків);
- сума платежу цифрами та прописом;
- підписи керівника підприємства, головного бухгалтера,
відбиток печатки (на першому примірнику розрахункового
документа).
 Інструменти
безготівкових
розрахунків

Розрахунковий
документ

документарні операції Електронний платіжний

Електронні гроші
та інструменти засіб
Розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить
доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на
рахунок отримувача. До розрахункових документів відносяться
Платіжне доручення  розрахунковий інструмент, який містить доручення платника банку,
здійснити переказ визначеної суми коштів зі свого рахунку на рахунок
отримувача.

Платіжна вимога  – розрахунковий інструмент, що містить вимогу стягувача або при

договірному списанні отримувача до обслуговуючого платника банку
здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з
рахунку платника на рахунок отримувача.
Платіжна вимога- розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до
доручення  платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його
обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого
рахунку на рахунок отримувача.
Меморіальний ордер  розрахунковий документ (внутрішньобанківський), який складається за
ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка
платника і для внутрішньобанківських операцій.
 Інструменти безготівкових розрахунків

• Електронні гроші – наперед оплачений засіб • Електронний платіжний засіб (ЕПЗ)-

платежу, який випускається банком-емітентом в це платіжний інструмент, який надає його
обмін на готівкові та/або безготівкові кошти та держателю можливість отримати інформацію
призначений для здійснення розрахунків за про належні держателю кошти та ініціювати їх
товари, роботи, послуги, а також переказів між переказ. До ЕПЗ відносяться платіжні картки
фізичними особами. Розрахунки за допомогою та мобільні платіжні інструменти. Емісію ЕПЗ
електронних грошей відбуваються переважно у у межах України проводять виключно банки,
мережі Інтернет. Електронні гроші зберігаються що уклали договір з платіжною організацією
на електронному пристрої, є неперсоніфікованим платіжної системи та отримали її дозвіл на
засобом платежу. виконання цих операцій .
Мобільний
Платіжна картка –
платіжний
інструмент доступу до
рахунку (у вигляді інструмент –
пластикової чи іншого інструмент доступу до
виду картки). Платіжна рахунку, реалізованийв
картка може бути апаратно-програмному
особистою чи середовищі мобільного
корпоративною. телефону або іншого
бездротового пристрою.
 Документарні операції та інструменти - засіб певної форми на паперовому,
електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ
коштів з відповідного рахунку платника.
Акредитив це грошове зобов'язання банку-емітента виконати зобов’язання за дорученням клієнта, який
відкриває акредитив, проти належного представлення документів.

Гарантія одним із видів забезпечення виконання зобов’язання. За гарантією банк-гарант гарантує перед кредитором
виконання боржником свого зобов’язання.

Операцій з чеками Розрахунковий чек – документ, який містить доручення чекодавця (платника) банку про перерахування з
його рахунку певної суми грошей на рахунок чекодержателя (одержувача) при здачі ним чека в банк.

Операції з векселями Вексель являє собою цінний папір, який містить зобов'язання – нічим не обумовлену обіцянку векселедавця
сплатити певну суму грошових коштів.

Бартерні операції взаємні товарообмінні операції з передачею права власності на товар (натуральний обмін) без зазначення
зовнішньоторгових об'єднань та безгрошових (банківських) розрахунків за поставлений товар.

Факторинг різновид торгово-комісійних операцій, який поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта, що
пов'язаний з переуступкою постачальником банку-фактору права на отримання грошей за товари, роботи,
послуги.

Залік взаємних взаємні вимоги та зобов'язання боржників і кредиторів погашаються в рівновеликих сумах і лише на
(зустрічних) вимог різницю між ними виконується платіж.
Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, який характеризує певний
набір її елементів залежно від їх ліквідності. У статистичній практиці України визначаються і
використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати

Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних
осіб і в касах юридичних осіб. Готівка в касах банків сюди не входить.

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 і вклади в банках, які можуть бути використані
власниками негайно без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних
рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 це гроші в агрегаті М1 і кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках
капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.

Агрегат М3 охоплює гроші в агрегаті М2, заощаджувальні вклади в спеціалізованих кредитних

закладах, а також цінні папери, які обертаються на грошовому ринку і кошти на
вкладах за трастовими операціями банків.(довірчі операції банків).
Показник грошової бази характеризує масу грошей з боку її
прояву на балансі центрального банку. Тому цей показник інколи
ще називають грошима центрального банку, який їх безпосередньо
регулює і контролює, впливаючи в кінцевому підсумку і на загальну
масу грошей. Грошова база включає запаси всієї готівки, яка перебуває в
обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму
резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у
центральному банку. Величина грошової бази визначається за
формулою:

Гб = Мо + Мк + Мрез,
де Мо – сума готівки, що перебуває поза банками; Мк – сума готівки в
касах банків; Мрез – сума грошових коштів (резервів), які перебувають
на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.
За змістом грошова база – це об’єднаний показник резервних грошей
банківської системи країни, який через ефект кредитного
мультиплікатора формує загальну масу грошей, що перебуває в обігу.
Кількість грошей, у середньому
необхідна протягом певного часу Закон грошового обігу полягає в тому,
(Мн), прямо пропорційна масі
товарів і рівню їх цін та що протягом заданого періоду для
обернено пропорційна середній обігу необхідна лише певна,
швидкості обігу грошової
одиниці: об’єктивно обумовлена маса
купівельних та платіжних засобів. Це
можна виразити рівнянням: МФ=Мн,
Mн=PQ/V
де Мф – фактична маса грошей в обігу,
де PQ – сума цін товарів, що а Мн – об’єктивно необхідна для їх
реалізуються за певний період;
V – середня кількість обертів обігу маса.
грошової одиниці за цей же
період.
 Механізм зміни маси грошей в обігу
Ц Е Н Т РА Л Ь Н И М БА Н КО М
Випуск ЦБ безготівкових грошей відбувається такими
способами
• наданням позичок комерційним банкам шляхом
їх рефінансування;
• через купівлю у комерційних банків цінних паперів;
• через купівлю у комерційних банків та їх клієнтів
іноземної валюти для поповнення золотовалютного
резерву.
КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ
Механізм створення безготівкових грошей
комерційними банками полягає у грошово-кредитній
мультиплікації їх вільних резервів та депозитних
вкладів.
Грошово-кредитний мультиплікатор – це процес
створення нових банківських депозитів (безготівкових
грошей) під час кредитування банками клієнтури на
основі додаткових (вільних) резервів, що надійшли в
банк ззовні.
 Механізм створення грошей комерційними банками
загальний
банківський резерв,
що являє собою всю
суму грошових коштів,
які є в даний момент у
розпорядженні банку і не
використані для
активних операцій.
обов’язковий резерв це
частину загального резерву, вільний резерв – це
яку банки повинні зберігати сукупність грошових
у грошовій формі і не коштів комерційного
використовувати для банку, які в наявний
поточних потреб. Його обсяг момент є в
визначається на підставі розпорядженні банку і
норм обов’язкового можуть бути використані
резервування, які ним для активних
встановлюються НБУ у операцій.
відсотках до суми
банківських пасивів.