Тема 5.

Документація по фінансово-розрахунковим, грошовим та кредитним операціям

ПЛАН
1. Значення обліково-фінансових документів
2. Документи необхідні для відкриття банківського рахунку
3. Оформлення відмови від акцепту на оплату платіжної вимоги
4. Оформлення торгових угод з застосуванням векселів. Простий і переказний
вексель, їх основні реквізити
5. Документування операцій по розподілу чистого прибутку підприємств. Акції, їх
види, основні реквізити
Обов’язковою умовою здійснення фінансово-розрахункових операцій є їх
документування. Жодна фінансова операція не може бути проведена без підтвердження її
відповідними документами. Це робиться, щоб забезпечити:
Повну схоронність грошових і інших коштів;
- Точне виконання фінансових, банківських і інших операцій;
- Своєчасне відображення виробничих операцій;
- Запобігання фінансових порушень і зловживань;
- Можливість документального обґрунтування відповідальності службових осіб;
- Складання бухгалтерської і іншої звітності;
- Право здійснення грошово-розрахункових операцій у фінансових і банківських
органах.
Одмінна риса фінансово-розрахункової документації – її сувора стандартизація.
Застосування уніфікованих документів приводить до значного скорочення витрат часу і
праці на їх заповнення і оформлення, знижує виникнення помилок і полегшує візуальне
сприйняття документів. Мінімізація фінансових документів створює передумову для
механізації і автоматизації процесів створення і обробки даної документації.
Документація відіграє роль імпульсу, що дає початок рухові обліковій інформації. До
обліку приймаються тільки правильно оформлені документи. На підставі первинних
облікових документів, які фіксують факти здійснення господарської операції і
розпорядження на їх проведення, проводиться запис у регістрах бухгалтерського обліку.
Первинні документи, в тому числі на паперових і машино зчитувальних носіях
інформації, мають містити такі обов’язкові реквізити: назва документа (форми), код форми,
дата і місце складання, зміст господарської інформації, вимірювачі господарської інформації
(у натуральному і вартісному виразах), посади осіб, відповідальних за здійснення
господарської операції і правильність її оформлення; особисті підписи або інші знаки, що
одночасно ідентифікують особу, яка здійснила господарську операцію.
Первинні документи мають бути складені в момент здійснення операції, а якщо це
неможливо – безпосередньо після закінчення операції. Відповідальність за своєчасне і якісне
складання документів, передачу їх у встановлені терміни для відображення у
бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які
склали і підписали ці документи.
У первинних документах виправлення помилки має бути підтверджене підписами
посадових осіб, які підписали ці документи, із зазначенням дати виправлення; у касових і
банківських документах виправлення не допускаються.
Значення документів полягає в тому, що вони дозволяють виявити різноманітні
негативні явища, тобто: дописки товарно-матеріальних цінностей з метою приховування
нестач; заниження залишків даного товару з метою приховування лишків, випадки реалізації
товарів, що не відображені у прибуткових документах, завищування цін на товари, що
відпускалися за документами. Документи використовуються також для встановлення
законності операцій, пов’язанних з витратами цінностей; випадків перевитрат сировини,
матеріалів порівняно з існуючими нормами, незаконного списування матеріалів, сировини на
виробництво; використання підвищених норм їх витрат, за рахунок чого виникають запаси
 2

сировини та матеріалів, які використовуються для виготовлення необліченої в обліку

продукції.
Первинні документи зберігаються згідно із встановленним порядком. Відповідальність
за їх збереження і своєчасну передачу до архіву несе головний бухгалтер.
Власник рахунка самостійно розпоряджається коштами на розрахунковому рахунку
згідно з правилами розрахунків, а установи банку відповідно до дійсних правил виконують
розпорядження власників рахунків. Без згоди підприємства виконуються лише безперечні
платежі: стягнення прострочених платежів до Державного бюджету, судові виконавчі листи,
накази арбітражу тощо.
Основна маса платежів виконується у порядку безготівкових розрахунків, тобто через
перерахування сум з розрахункового рахунку платника на розрахунковий рахунок
одержувача. Це дає можливість вивільнювати з обігу значні суми готівки, дозволяє
обходитись порівняно невеликою кількістю її при значних оборотах господарських
організацій.
Операції з рахунка виконуються установами банку за документами спеціально
затвердженої форми, які виписують працівники фінансового відділу, бухгалтерії підпр
иємства. Це платіжне доручення, платіжна вимога, рахунок-фактура, грошові і розрахункові
чеки, витяги з розрахункових (поточних) рахунків, заяви про відмови від акцептів, на
аккредитив, про надання позики тощо.
Для оформлення відкриття розрахункових, поточних і бюджетних рахунків надаються
такі документи:
1. Заява про відкриття рахунка.
2. Копія документа про створення підприємства.
3. Копія затвердженого статуту (положення).
4. Картка із зразками підписів та відбитком печатки.

3. Акцепт – це згода платника на оплату грошових і товарних документів.

Ця форма застосовується при розрахунках за товари, послуги і виконані роботи. При
акцептній формі розрахунків оплата установою банків платіжних документів постачальника
може виконуватися лише за згодою (акцептом) платника.
Акцепт платіжних вимог може бути позитивним або негативним, попереднім або
наступним, повним або частковим.
При позитивній формі акцепту покупець надає письмову заяву банкові в разі повної
або часткової відмови від акцепту. Якщо такої заяви не подано покупцем до банку протягом
установленного терміну, то *мовчання* розглядається як згода.
При попередньому акцепті платіжні вимоги вважаються акцептованими, якщо платник
протягом трьох робочих днів за міжміськими розрахунками не додасть банкові вмотивованої
відмови від акцепту. Якщо протягом зазначеного терміну до банку не надійде вмотивованої
відповіді від акцепту, то платіжна вимога оплачується наступного дня.
При розрахунках з наступним акцептом платіжні вимоги оплачуються в день їх
надходження без попереднього акцепту. Однак за платником зберігається право в зазначений
термін відмовитися від акцепту платіжних вимог, і в разі мотивованої відмови установа банк
відновлює списану суму на його рахунку. Перевага наступного акцепту полягає в тому, що
Вин сприяє прискоренню обігу грошових коштів.
Платник має право відмовитися від акцепту повністю або частково у випадках,
передбачених чиним законодавством, особливими умовами постачання або договором.
Установа банку може приймати якісні обгрунтовані відмови від акцепту. Якщо відмова
від акцепту не обгрунтована або мотив суперечить нормативним актам, банк повертає такі
відмови платникові.
Відмову від акцепту на оплату платіжної вимоги платник оформляє листом або
телеграмою.
 3

Реквізити листа-відмови такі:

1. Назва банку , що обслуговує покупця (платника);
2. Назва банку, що обслуговує постачальника (якщо покупця і постачальника
обслуговує один банк, то ці два реквізити об'єднуються);
3. Назва постачальника (одноміського або міжміського);
4. Текст листа;
5. Підпис від імені банку , що обслуговує покупця;
6. Дата відправлення листа, індекс та ін. Реквізити, відображені в бланку;
7. Підписи осіб, що мають право першого та другого підписів.

Телеграма (найпоширеніший варіант відмови від акцепту) має такі реквізити:

1. Назва документа;
2. Назва й адреса банку постачальника;
3. Назва й адреса постачальника;
4. Текст телеграми, де зазначається шифр телеграми за кодом банку, назва платника,
номер і дата та сума платіжної вимоги, причина відмови платника від акцепту;
5. Назва установи банку, що обслуговує платника (покупця);
6. Розпорядження платника банкові про списання з його розрахункового рахунка
видатків на відправлення телеграми;
7. Підписи осіб, що мають право першого та другого підписів;
8. Печатка і рахунок платника.

Телеграма складається від імені установи банку, що обслуговує платника, у 4-х

примірниках, три з яких передаються до банку покупця. Другий примірник підписують
особи, що мають право першого та другого підпису, що скріплюється печаткою. Четвертий
примірник залишається в організації.
Якщо відмова приймається банком від покупця (платника), то останній за своїм
підписом надсилає перший примірник до відділення зв'язку для відправлення до банку
постачальника телеграфом.

4.Згідно зі статтею 21 глави 6 Закону про цінні папери, вексель –цінний папір, який
засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання
терміну певну суму грошей власникові векселя (векселедержателю).
Сфера застосування векселів на території України досить широка. Їх використовують у
таких напрямках: для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги;
при проведені заліку взаємозаборгованості з подальшим оформленням її векселями; при
розрахунках, так званими енергетичними векселями; з ПДВ при імпортуванні товарів на
митну територію України; у зовнішньоекономічних операціях з давальницькою сировиною;
при імпортуванні і виготовленні алкогольних напоїв і тютюнових виробів; при ввезенні в
Україну внеску іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними
інвестиціями; по ввізному миту, тощо.
Якщо ви ухвалили рішення використати при здійсненні господарської операції
вексель, це рішення повинно бути оформлене в розділі договору (купівлі-продажу, поставки
товарів, тощо), що визначає умови, форму розрахунку і терміни сплати за векселем або
шляхом складання додаткової угоди до раніше укладеного договору. При цьому у
відповідному розділі договору або в додатковій угоді застерігається, що на забезпечення
заборгованості дебітор передає кредитору вексель.
Вексельні бланки виготовляють способом офсетного та високого друку, які після
обрізки мають розмір 297х105мм. Бланки можуть скріплюватися у блоки за допомогою клею
по 25 або 50 примірників.
Випускаються такі види векселів: простий, переказний.
 4

Простий вексель має такі реквізити: найменування „вексель‫״‬, прості й нічим не

обумовлені обіцянки сплатити визначену суму, зазначення терміну платежу, вказівка місця,
де повинен здійснюватися платіж, найменування того, кому або за чиїм наказом має бути
здійснений платіж, зазначення дати і місця складання векселя, підпис векселедавача.
Переказний вексель має такі реквізити: найменування ‫״‬вексель‫״‬, зазначення терміну
платежу, підпис векселедавача, прості й нічим не обумовлені пропозиції сплатити визначену
суму, найменування платника.
Якщо в документі відсутній хоча б один із реквізитів, вказаних вище, то ані простий,
ані переказний вексель не мають сили, за виключенням таким випадків: вексель, в якому не
вказане місце його складання, визнається підписаним в місці, зазначеному поруч з
найменуванням векселедавача; вексель, термін платежу за яким не вказаний, розглядається
як належний до оплати по пред’явленню.
Вексель видається на суму ввізного мита та податку на додану вартість, яка нарахована
за вантажною митною декларацією й у сплаті якої надається відстрочка, на термін до
моменту реалізації продукції, виготовленої із цукру-сирцю тростинного, але не більш як на
90 календарних днів.
Вексель оформляється у трьох примірниках, видається окремо для кожної вантажної
митної декларації, подається векселедержателю під час оформлення ввізної митної
декларації.
Контроль за обліком векселів здійснюють митні органи на підставі даних, отриманих
від органів державної податкової служби, та документів, що підтверджують оплату ввізного
мита та податку на додану вартість.

5.Акція – це безстроковий цінний папір, що свідчить про вклад у майно

акціонерного товариства, дає право на одержання частини доходу, який підлягає
розподілу у вигляді дивідендів, а також на участь в управлінні підприємством.
Повернення вкладених коштів акція не гарантує, вона не може бути пред'явлена
підприємству з метою повернення коштів (крім випадку ліквідації АТ). Якщо акціонер не
задоволений прибутками, він може продати акції за ринковою вартістю.
Акції існують трьох видів: трудового коллективу, підприємств, акціонерних товариств.
Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими. Акції
трудового коллективу – тільки іменні.
Акція неподільна. Якщо одна і та ж акція (крім акцій трудового коллективу) належить
декільком особам, то всі вони визнаються одним держателем акції і можуть здійснювати свої
права через одного з них або через спільного представника.
Випуск акцій акціонерного товариства здійснюється в розмірі його статутного фонду на
день випуску акцій (який вказується в акції) або на всю вартість майна державного
підприємства ( у випадку перетворення його на акціонерне товариство). Забороняється
випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю підприємств.
Грошові кошти, одержані акціонерним підприємством від продажу акцій,
використовуються для розвитку, реконструкції та технологічного переобладнання
виробництва, впровадження науково-технічного прогрессу, на фінансування капітальних
вкладень, на організацію випуску нових видів продукції, на соціальний розвиток
підприємства.
Дивіденди по акціях трудового колективу виплачуються за рахунок коштів, що
спрямовуються на споживання, а по акціях підприємства – за рахунок прибутку, що
надходить в розпорядження трудового колективу.
В акціонерних товариствах дивіденди по акціях виплачуються за підсумками року за
рахунок прибутку. За умови випуску акціонерним товариством привілейованих акцій, котрі
дають акціонерам переважне право на одержання дивідендів, а також пріоритет у
розпорядженні майном акціонерного товариства у випадках його ліквідації, дивіденди
сплачуються в розмірі не нижче раніше встановленого твердого проценту до його
 5

номінальної вартості, незалежно від суми одержаного акціонерним товариством прибутку у

звітному році. Якщо сума прибутку недостатня, то виплата процентів по привілейованих
акціях здійснюється за рахунок резервного фонду.
При виплаті дивідендів в акції робиться відповідна відмітка.
Бланки акцій зберігають і облічують як бланки суворої звітності в установленому
порядку. На всі бланки цінних паперів, що зберігаються на підприємстві, складають списки,
де вказують вид цінних паперів, номер, серію, номінальну вартість та строк погашення. При
погашені цінних паперів у списку роблять відмітку про дату, виписку банку або інший
документ, на основі якого оприбутковано гроші.
Реквізити акції:
 Найменування підприємства, що випустило акцію,його місцезнаходження;
 Найменування цінного паперу - „Акція‫״‬:
 Порядковий номер;
 Дата випуску,
 Категорія акції, її номінальна вартість;
 Ім’я держателя (для іменної акції);
 Розмір статутного фонду і кількість випущених акцій (для акціонерного товариства
на день випуску акцій);
 Термін виплати дивідендів;
 Підпис керівника підприємства або іншої уповноваженої на це особи.

Контрольні питання
1. Які функції виконують відповідні обліково-фінансові документи?
2. Яке тлумачення має слово-термін «акцепт»?
3. Які документи необхідні для оформлення відкриття рахунка в банку?
4. Що таке «вексель»? Назвіть види векселів, реквізити.
5. Дайте визначення акції. Назвіть види акцій, реквізити.

Рекомендована література
1. Держстандарт України ДСТУ 4163-2020
2. М.В.Комова. Діловодство.Львів.Тріада плюс,2006
3. В.А.Блощинська.Сучасне діловодство. Київ,2005.
4. Л.Погребна.Діловодство, яким воно повинно бути.Харків.Фактор,2006
5. Л.Г.Зубенко.Ділові папери в менеджменті. Київ. „ЕксОб2002‫״‬.