Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Факультет міжнародних відносин
Кафедра міжнародних економічних відносин

КУРСОВА РОБОТА
на тему
«Міжнародний лізинг в Україні в умовах війни »

Студена 3 курсу, групи МВБ-32

Мудрака Олександра
ОП «Міжнародний бізнес»
Науковий керівник: Федунь Ю. Б.
Доцент кафедри міжнародних
економічних відносин і
кандидат економічних наук

Національна шкала_____________________
Кількість балів:______
Оцінка в ECTS:______
Члени комісії:
________________ ______________________
(підпис) прізвище та ініціали)
________________ ______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)
________________ ______________________
(підпис) (прізвище та ініціали)

Львів-2023
 2

ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………3
1. Теоретичні аспекти міжнародного лізингу……...…….……………..............4
2. Вплив війни на лізинг в Україні…………………………………………….12
3. Переваги, недоліки та перспективи лізингу ………………………….……18
Висновки ………………………………………………………………...……..22
Список використаних джерел.…………………………………………………23
 3

ВСТУП

Лізинг, як форма фінансування та управління активами, є важливим

інструментом у сучасному бізнесі. Цей фінансовий механізм відіграє
ключову роль у забезпеченні підприємств потрібними ресурсами для
розвитку та функціонування. Дослідження основ діяльності лізингу має на
меті вивчити різноманітні аспекти цього фінансового інструменту, розкрити
його сутність та визначити вплив на економіку та фінансовий стан бізнес-
компаній.

Актуальність теми: За умов постійних змін у економічному середовищі та

швидкого технологічного розвитку, лізинг стає важливим інструментом для
компаній, які прагнуть ефективно управляти своїм капіталом та забезпечити
сталість фінансового стану. Актуальність вивчення основ діяльності лізингу
полягає в тому, щоб розуміти, як цей фінансовий інструмент може бути
використаний для оптимізації фінансових стратегій підприємств та
досягнення їхніх стратегічних цілей.

Мета дослідження: розкрити сутність лізингу, визначити його основні

характеристики та вивчити вплив на економіку та бізнес.

Предмет дослідження: аналіз аспектів діяльності лізингу.

Об'єкт дослідження: лізинг, як фінансовий інструмент, що охоплює різні

аспекти, які впливають на стратегічне управління підприємствами.
 4

1. Теоретичні аспекти лізингу

Лі́зинг (англ. leasing — оренда, майновий найм) — вид фінансових

послуг, форма фінансової оренди для придбання основних засобів
підприємствами та інших товарів фізичними і юридичними особами.

Суть лізингу полягає в наданні лізингодавцем у

виключне користування на визначений термін лізингоодержувачу майна.
Таке майно є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за
дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця
майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових
платежів. Лізинг — це довгострокова оренда машин і обладнання, видача
обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим,
транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в
комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну
плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів. [12]

Лізингодавець — суб’єкт підприємницької діяльності, зокрема й

банківська або небанківська фінансова установа, що передає в користування
об’єкти лізингу за договором лізингу;
Лізингоодержувач — суб’єкт підприємницької діяльності, який
одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;
Постачальник/продавець лізингового майна — суб’єкт
підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування
тощо) та/або продає власне майно, яке є об’єктом лізингу.

З фінансової точки зору лізинг сприяє зменшенню витрат на закупівлю

товарів виробничого призначення (засобів виробництва), а також може
знижувати рівень оподаткування прибутків та майна. Прибутки отримують і
лізингодавці, для яких подібна форма орендної діяльності стає предметом
 5

спеціалізації. Якщо лізингодавцем є банк (або інша кредитно-фінансова

структура), він за допомогою лізингу збільшує обсяг банківських операцій,
розширює коло клієнтів, максимізує прибутки, знижує фінансові ризики
(адже у разі неплатоспроможності клієнта банк залишається власником
майна, переданого в лізинг). [3]
Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для
використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на
ринку і щодо якого немає обмежень про передання його в лізинг. Принагідно
зауважимо, що основними фондами виробничого і невиробничого
призначення є будинки, споруди, машини й устаткування, обладнання,
інструмент, виробничий інвентар та інше майно тривалого використання, що
віднесено законодавством до основних фондів.
Лізингові угоди можуть суттєво відрізнятися за істотними умовами або
лише за якоюсь однією побічною ознакою. Тому при розгляді видів лізингу
передусім виходять з ознак класифікації їх. До таких ознак належать: склад
учасників угоди, об’єкт лізингу, послуги з обслуговування майна, рівень
окупності об’єкта лізингу, термін використання майна і пов’язану з ним
амортизацію, характер лізингових платежів, тип майна, що передається в
лізинг, сектор ринку, де здійснюються операції тощо.
Чинне вітчизняне законодавство визначає, що «залежно від
особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів —
фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути
зворотним, пайовим, міжнародним тощо».
Фінансовий лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання якого
лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від
лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший за той за який
амортизується 60 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день
укладання договору.
 6

Сума відшкодувань вартості об’єкта лізингу в складі лізингових

платежів за період дії договору фінансового лізингу має включати не менше
60 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.
По завершенні терміну договору фінансового лізингу об’єкт лізингу,
переданий лізингоодержувачу згідно із договором, переходить у власність
лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.
Встановлення мінімального строку фінансового лізингу на межі 60
відсотків амортизації дає можливість скоротити реальні періоди здійснення
інвестицій через лізинг з 8—10 до 4—6 років. Такий підхід вигідний як
інвестору, так і лізингоодержувачу, оскільки останній може викупити об’єкт
лізингу, не очікуючи завершення терміну його амортизації й отримати від
цього певні економічні переваги. Важливим для суб’єктів фінансового
лізингу є також надане їм право самостійно здійснювати індексацію вартості
майна залежно від індексу інфляції за попередній період діяльності,
лізингоодержувач має змогу повністю проамортизувати лізингове майно без
втрат його реальної вартості через інфляційні процеси.
Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладання
якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування
від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, менший за той, за який
амортизується 90 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день
укладання договору. [12]
По завершенні терміну договору оперативного лізингу він може бути
продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві і може
бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за
договором лізингу.
Спільним для фінансового і оперативного лізингу є збереження права
власності лізингодавця на об’єкт лізингу на весь строк договору лізингу.
Перехід права власності до іншої особи не є підставою для розірвання
договору лізингу. [8]

Відмінності між указаними видами лізингу відображає в табл. 1.
Таблиця 1. Основні відмінності фінансового та оперативного лізингу
Фінансовий лізинг
1. Метою лізингоодержувача є або
придбання об’єкта лізингу, або
користування ним упродовж майже всього
строку служби
2. Лізингоодержувач несе всі винагороди і
ризики, пов’язані з володінням та
користуванням майном, включно із
ризиком випадкового пошкодження або
знищення майна
3. Лізингоодержувач може сплатити повну,
або майже повну вартість майна впродовж
строку лізингу, а відтак отримати об’єкт
лізингу у власність до завершення цього
строку, якщо вартість об’єкта буде вип-
лачена повністю
4. Лізингоодержувач сам обирає
виробника/постачальника об’єкта лізингу, а
потім звертається до лізингодавця за
коштами. Тому лізингодавець не несе
відповідальності за якість, технічні
характеристики та комплектність об’єкта,
хоч і є його юридичним власником
5. Лізингове майно зараховується на баланс
лізингоодержувача із зазначенням, що це
майно взято у фінансовий лізинг
6. Лізингоодержувач має право отримати
об’єкт лізингу у власність
7
Оперативний лізинг
1. Метою лізингоодержувача є
користування об’єктом лізингу для
задоволення певної потреби впродовж
нетривалого часу
2. Економічне право власності на майно з
усіма відповідними правами й обов’язками
(зокрема й ризиком випадкового
пошкодження або знищення майна)
належить лізингодавцю. Лізингодавець несе
всі витрати зі страхування об’єкта лізингу,
крім витрат на експлуатацію та поновлення
використаних матеріалів
3. Тривалість оперативного лізингу
набагато коротша за строк служби об’єкта
лізингу
4. Лізингоодержувач не має на меті
викупити об’єкт лізингу, тому відповідно
визначаються лізингові платежі
5. Загальна вартість усіх лізингових
платежів значно менша за повну вартість
лізингового майна
6. По завершенні строку оперативного
лізингу об’єкт лізингу залишається у
власності лізингодавця
 8

7.Лізингове майно залишається на балансі

лізингодавця та зараховується на
позабалансовий рахунок лізингоодержувача
із уточненням, що це майно одержано
лізинг
[8]
Ідея лізингу зовсім не нова, хоча терміну "лізинг" (lease) як такого ще
не існувало. Розкриття сутності лізингової угоди бере свій початок ще за
далеких часів Аристотеля (384/383 — 322 рр. до н. е.). Саме йому належить
назва одного з трактатів в "Риториці": "Багатство полягає в користуванні, а
не в праві власності". Іншими словами, не обов’язково для отримання доходу
мати у власності будь-яке майно, потрібно лише мати право користуватися
ним і в результаті цього отримувати доход.

Орендні (лізингові) угоди були відомі і за часів, що набагато передують

IV ст. до н. е., тобто рокам, коли жив Аристотель. Вони укладалися ще в
стародавній державі Шумер і датуються приблизно 2000 роком до н. е. Так,
глиняні таблички, знайдені в шумерському місті Ур, містять відомості про
оренду сільськогосподарського знаряддя, землі, водних джерел, волів та
інших тварин.
Стародавні цивілізації, включаючи греків, римлян, єгиптян, вважали
оренду привабливим, доступним, а часом і єдино можливим засобом
придбання устаткування, землі та худоби. Лізинг в давнину не був
обмежений орендою будь-яких конкретних видів власності. Фактично з
історії відомо, що орендувалися не тільки різні типи сільськогосподарської
техніки і ремісничого устаткування, але навіть і військова
техніка.[11]
Перша згадка про практично проведену лізингову угоду відноситься до
1066 року, коли Вільгельм Завойовник орендував у норманських
судновласників кораблі для вторгнення не Британські острови.
У Середньовіччя орендна діяльність була дещо обмежена. В оренду
здавалися в основному сільськогосподарське знаряддя та коні. Однак час від
 9

часу відбувалися події, що породжували унікальні форми та предмети

оренди. Так, 1248 році була зареєстрована угода, згідно з якою лицар Бонфіс
Манганелла Гаета орендував обладунок для участі в Сьомому Хрестовому
поході. Потім він виплачував за нього орендну плату, яка в кінцевому
підсумку значно перевищила початкову вартість амуніції.

У 1572 році у Великобританії був прийнятий законодавчий акт, який

дозволяв використовувати тільки дійсний, а не удаваний лізинг, тобто
законними визнавалися орендні договори, підписані на розумних засадах, так
як до того часу почастішали угоди, метою яких було приховати справжній
стан справ — хто власник, хто користувач. Використовувалось це як засіб
прихованої передачі власності, тобто для введення в оману кредиторів.
Перше відоме вживання терміну "лізинг" (про це пише австрійський
дослідник В. Хойер у своїй книзі "Як робити бізнес в Європі") відноситься до
1877 року, коли телефонна компанія "Белл" прийняла рішення не продавати
свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду, тобто встановлювати
устаткування в будинку чи офісі клієнта тільки на основі орендної плати. Ця
операція справила сильний вплив не тільки на розвиток зв’язку.
Після Другої світової війни став швидко нарощувати масштаби
лізинговий бізнес, пов’язаний з транспортними засобами. Ще в 30-ті роки
Генрі Форд ефективно використовував оренду для розширення збуту своїх
автомобілів. Проте "законним батьком" автомобільного лізингового бізнесу
вважається Золлі Френк — торговий агент з Чикаго, який на початку 40-х
років запропонував довгострокову оренду автомобілів.
Першим акціонерним товариством, для якого лізингові операції стали
основним видом діяльності була створена в 1952 році в Сан-Франціско
відома американська компанія "United States Leasing Corporation". Заснував
компанію Генрі Шонфельд. Спершу він створив компанію для однієї
конкретної лізингової угоди, але потім зрозумів, що лізинговий бізнес може
стати дуже перспективним, і в результаті з’явилася на світ "U. S. Leasing
 10

Corporation". Лізингові операції досить швидко перетнули межі США і, отже,

з’явилося таке важливе для розвитку лізингового бізнесу поняття як
"міжнародний лізинг". Через декілька років компанія почала відкривати свої
філіали в інших країнах (передусім в Канаді в 1959 році). У подальшому вона
стала зватися "United States Leasing International".[11]

У 1982 році відбулася подія, знаменна для лізингу авіаційної техніки. В

цей рік корпорація Мак-Доннела Дугласа змогла за рахунок нової фінансової
політики за допомогою лізингу завоювати ринок для літака ДС-9-80 в
конкуренції з Боінгом-727. Запропонована Дугласом концепція була названа
"fly before buy" ("політати, перед тим як купувати").
У 70-80-ті роки лізинг розглядався радянськими зовнішньоторговими
організаціями передусім як одна з форм придбання та реалізації такого
устаткування, як великогабаритні універсальні та інші коштовні верстати,
конвеєрні лінії, дорожно-будівниче, ковальсько-пресове, енергетичне
устаткування, а також ремонтні майстерні, літаки, морські судна,
автомашини, обчислювальна техніка на базі ЕОМ тощо, з використанням
специфічної форми кредиту. Лізинг звичайно фіксувався в угодах, укладених
між радянськими та іноземними партнерами на певний строк.
Різновидом лізингової операції, що активно застосовувалась
Мінморфлотом СРСР, був "бербоут-чартер" – найм морського судна без
екіпажу. Сенс цієї операції полягав ось у чому: відповідно до умов
контракту, який укладався П/О "Совфрахт" Мінморфлота СРСР з
посередницькою фірмою, що надавала в оренду судно, яке цікавило
Міністерство, на це судно (переважно з портів Західної Європи чи Японії під
прапором третьої країни) направлявся радянський екіпаж, піднімався прапор
Радянського Союзу і судно надходило в розпорядження радянської сторони
для експлуатації. По закінченні строку оренди за взаємно укладеною угодою
в якості обов’язкової умови передбачалося придбання корабля орендарем.
На умовах "Barbour-charter" Мінморфлот СРСР придбав значний
 11

тоннаж — вантажні, пасажирські судна, танкери, що знаходилися в

експлуатації на протязі 6-12 років.
У червні 1991 року була створена, а з грудня того ж року почала діяти
міжнародна радянсько-німецько-французька лізингова компанія
"Євролізинг". Її засновниками з радянської сторони стали Внешэкономбанк
СРСР, Радморфлот, Госснаб СРСР, з французької — один з найбільших
банків Європи "Bank National de Paris", а з німецької — одна з найбільших
лізингових компаній Західної Німеччини - "Мітфінанц ГмбХ".
Початок розвитку лізингових операцій на вітчизняному внутрінньому
ринку можна визначити серединою 1989 року в зв’язку з переведенням
підприємств на орендні форми господарювання. Помітним явищем в
становленні початкових правил застосування лізингу стали Основи
законодавства Союзу РСР та союзних республік про оренду від 23 листопада
1989 року № 810-1 та лист Держбанку СРСР від 16 лютого 1990 року №270
"Про план рахунків бухгалтерського обліку", в якому був поданий порядок
відображення лізингу в бухгалтерському обліку. Розвиток мережі
комерційних банків сприяв впровадженню лізингових операцій в банківську
практику.
Оцінюючи лізинговий ринок країн СНД, який поки що лише
формується, не можна не відмітити його складність, помножену на
економічні труднощі, що все більше і більше поглиблюються і здатні
привести у відчай навіть найбільших ентузіастів цього молодого у нас виду
підприємництва. Проте, очевидно, якщо ми бажаємо встигнути на "потяг
світової економіки", необхідна важка та кваліфікована праця. Спеціалісти,
що займаються лізинговими операціями, повинні володіти глибокими
знаннями в області комерції, організації кредитування, ринку (фондів,
лімітів) нового і уживаного устаткування, технології виробництва,
бухгалтерського обліку, інспектування юридичної служби, страхування
майна. [11]
 12

2. Вплив війни на лізинг в Україні

Кабінет Міністрів України 5 травня 2022 р. вніс зміни до попередніх

рішень щодо надання державної фінансової підтримки суб’єктам
підприємництва для створення єдиного підходу в застосуванні державних
програм «Доступні кредити 5-7-9 %» і «Доступний фінансовий лізинг 5-7-
9 %», а також з метою розширити можливості та суб’єктний ряд цих програм.
Таке рішення Уряду дає можливість за єдиним принципом надавати
фінансову державну підтримку суб’єктам підприємництва за згаданими
програмами та кредитну підтримку на основі портфельних гарантій.

Відповідні зміни вносять до таких документів.

1. Порядок надання державної фінансової підтримки суб’єктам

підприємництва в частинах:

 можливості участі в державній програмі «Доступні кредити 5-7-9 %»

суб’єктів господарювання державного сектора економіки;

 застосування показника чистого доходу від реалізації замість

показника розміру торговельних площ для великих підприємств
роздрібної торгівлі, яким передбачена можливість отримання кредитів
до 1 млрд грн.

2. Порядок надання фінансової державної підтримки суб’єктам малого та

середнього підприємництва за договорами фінансового лізингу в частинах:

 поширення вказаного порядку на суб’єктів великого підприємництва;

 13

 впровадження нових цілей державної підтримки, а саме: фінансування

суб’єктів підприємництва – с.-г. товаровиробників для провадження с.-
г. діяльності на період воєнного стану, фінансування суб’єктів
підприємництва для забезпечення пасажирського та вантажного
перевезення на період дії воєнного стану в Україні, компенсацію
винагороди за яким передбачено до рівня 0 % річних протягом
воєнного стану та протягом одного місяця після його припинення чи
скасування, але не більше 1 року з дати договору фінансового лізингу,
а після завершення цього періоду та до завершення строку договору
фінансового лізингу – до рівня 5 % річних.

3. Порядок надання кредитних гарантій на портфельній основі в частинах:

 уточнення переліку позичальників, які можуть отримувати державні

гарантії з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України;

 диференціації визначення граничного обсягу державних гарантій для

кредитів, наданих на різні цілі. [6]

Україна проводить другу посівну в умовах повномасштабного

російського вторгнення, у цей час бізнесу особливо потрібна
сільгосптехніка, вантажівки, агродрони і інше обладнання.
За оцінкою експертів проекту KSE Institute, український агросектор за рік
повномасштабної війни зазнав найбільших збитків через знищення та
пошкодження сільгосптехніки, оціночні втрати якої складають понад $4,65
млрд. Це майже половина всіх прямих збитків АПК країни, що становлять
орієнтовно $8,7 млрд. За рік війни пошкоджено або зруйновано 109,6 тис.
одиниць сільгосптехніки, тоді як станом на 1 вересня 2022 року
організація оцінювала кількість постраждалої техніки в 58,9 тис. одиниць на
загальну суму $2,7 млрд. [10]
 14

У свою чергу, Мінагрополітики України станом на 8 червня 2022

року нарахувало як мінімум 2,28 тис. одиниць сільгосптехніки, котрі
втратили аграрії Київщини, Сумщини, Чернігівщини, Луганщини,
Донеччини, Херсонщини та Миколаївщини.
Такі значні втрати сільськогосподарської техніки створили значні
проблеми для проведення посівної в Україні і ведення агробізнесу в цілому.
Аграрії та підприємці вже навесні 2022 року почали шукати джерела
фінансування для придбання техніки. Додатковою проблемою для них стала
складна ситуація з безпекою для будь-яких активів в Україні, неможливість
планувати свою роботу навіть на середньостроковий термін, низькі ціни на
сільгосппродукцію на внутрішньому ринку та невизначеність з шляхами її
експорту, як “зерновим” коридором, так і через країни Євросоюзу.
З початком повномасштабного вторгнення РФ бізнесу стало фактично
неможливо отримати кредит від банку для купівлі техніки – через надвисокі
ризики фінустанови в лютому-2022 заблокували видачу нових позик.
Частково нівелювати частину викликаних війною негативних факторів в
агробізнесі дозволив фінансовий лізинг – через російську блокаду
українських морпортів та загальний колапс логістики експортери втратили
значну частину виручки і можливість витрачати її рештки на купівлю
сільгосптехніки.
Як пояснює директор асоціації “Українське об’єднання
лізингодавців” (УОЛ) Марина Масіч, незважаючи на сплеск інтересу до
цього фінансового інструменту на початку війни, в 2022 році
загальне зменшення вартості угод фінлізингу склало 49,4% порівняно з 2021
роком – до 4,67 млрд. грн, тоді як банківський портфель лізингових угод
скоротився на 35% – до 7,4 млрд. грн. [10]
При цьому загалом за 2022 рік кількість оформлених в лізинг одиниць
сільськогосподарської техніки скоротилась в 3,8 рази – до 636 одиниць
 15

з 2412 одиниць, а вантажівок – в 3,4 рази, до 554 одиниць з 1863 одиниць.

[10]
Загалом послуги фінлізингу у 2022 році надавали 23 банки – на чотири
оператори більше, ніж у 2021 році. До найбільш активних гравців ринку за
результатами 2022 року ввійшли: Таскомбанк (18,6% від вартості нових угод
всіх банків), Укргазбанк (16,5%), ПУМБ (15,9%), Кредобанк (13,9%) та
Приватбанк (11,2%). У п’ятірку лідерів за розміром портфеля в 2022 році
ввійшли ПУМБ, Приватбанк, Укрексімбанк, Укргазбанк та Таскомбанк,
причому трійка найбільших банків за розміром лізингового портфелю
отримала частку в 54,1% від загальної вартості портфелів банків. [10]
Прес-служба Національного банку України (НБУ) зазначає, що першість у
наданні лізингу перехопили фінкомпанії, а угоди укладаються насамперед
задля покупки легкових автомобілів. “Зокрема, відбулося стрімке зростання
обсягу фінансового лізингу, що забезпечили фінансові компанії (а не
юрособи-лізингодавці, які хоч і не є фінкомпаніями, але мають право
надавати послуги з фінансового лізингу). Їхня частка ринку сягнула 55% на
противагу приблизно 1% у попередні роки”, – підкреслює НБУ.
Згідно з даними Нацбанку, в 2022 році обсяги лізингу в Україні через
російську агресію впали на 60%. Однак, на ринку відбувається пожвавлення
– протягом IV кварталу 2022 року в Україні обсяги операцій фінансового
лізингу виросли в 2,6 рази порівняно з ІІІ кварталом. При цьому в ІV
кварталі 2022-го структура лізингових операцій за терміном дії не змінилася,
а приблизно 95% угод були середньостроковими – від 1 до 5 років. Крім того,
подекуди відзначається і ріст в порівнянні з “довоєнними” часами –
за ІV квартал 2022 року кількість лізингових операцій збільшилися на 16% в
порівнянні з ІV кв. 2021 року. При цьому лізингові угоди за цей період
загалом укладалися переважно на придбання легкових автомобілів, рідше –
вантажної та сільськогосподарської техніки. За даними Нацбанку, з початку
2023 року і по кінець І кварталу кількість лізингових компаній в Україні
 16

скоротилась на 7 установ – з 96 до 89. Найбільше їх зупинили роботу якраз

протягом березня-2023, коли ринок покинуло шестеро гравців (з них пять
НБУ виключив з реєстрів добровільно, а одну – примусово). “Але при
довшій ретроспективі статистика вражає. Для порівняння, на початку
минулого року на ринку було 137 лізингових компаній. Інакше
кажучи, протягом 2022 року зникла 41 компанія, або 30% гравців. І звісно,
основною причиною для такої тенденції стала війна”, – констатує прес-
служба Нацбанку. [5]
На рахунок сільгосптехніки, начальник відділу маркетингу
компанії OTP Leasing Ігор Матюшкін розказав виданню, що в 2022 році
продажі самохідної сільгосптехніки (тракторів, комбайнів та самохідних
обприскувачів) через війну скоротились на 48% – до 2,13 тис. одиниць, що
співставно з загальним падінням по всім її видам. Як зазначив представник
компанії, OTP Leasing за минулий рік профінансував лізинг 138 одиниць с/г
техніки, або 6,5% від всіх продажів. У свою чергу, директор департаменту
агрофінансування компанії “УЛФ-Фінанс” Сергій Милько прокоментував, що
наразі на ринку не відчувається зменшення кількості компаній-лізингодавців
агротехніки та обладнання, навпаки, галузь швидко розвивається на базі
деяких комерційних банків. Однак, об’єми фінансування залишаються
меншими за довоєнні – додаткові військові ризики змусили переглянути
підходи щодо розгляду кандидатур лізингоотримувачів. [7]
Щодо відшкодування коштів за знищене російською армією майно,
начальник відділу маркетингу компанії OTP Leasing Ігор Матюшкін уточнює,
що можливість отримання страхового відшкодування за лізингову техніку, яка
підірвалась на міні в полі або була знищена в ангарі російською ракетою,
залежить від того, чи визнається ця подія страховим випадком. Незважаючи
на те, що шкода, завдана внаслідок бойових дій, швидше за все, не підлягає
відшкодування з боку страхової компанії, фіксувати завдані збитки все одно
необхідно, щоб в майбутньому отримати відшкодування від
 17

держави”. Дмитро Панченко уточнив, що з початком повномасштабної війни

НБУ заборонив будь-які розрахунки з нерезидентами по кредитам, внаслідок
чого перестраховики перестали отримувати оплати від страхових компаній,
як з українським, так і іноземним капіталом. Пізніше НБУ пом’якшив
обмеження і перестрахування відновилось.
Директор УОЛ Марина Масіч підсумовує, що частка лізингу у
вітчизняному агросекторі має всі передумови до зростання. Потенціал і
попит на цей фінансовий інструмент має виражену позитивну динаміку,
інфраструктура та кількість активних гравців на ринку суттєво не змінилася з
початку російського вторгнення. У той же час, існує ряд перешкод, які не
дозволяють діючим лізинговим компаніям запрацювати на повну силу і серед
них, зокрема, валютні обмеження на розрахунок з іноземними кредиторами.
Уряд здійснює послідовну роботу, орієнтовану на фінансову підтримку
вітчизняного бізнесу, насамперед малого й середнього, а також уживає
заходів для убезпечення діяльності, дерегуляції та сприяння
безперешкодному експорту до країн ЄС. Важливим напрямом відновлення
роботи українського бізнесу, призупиненої через бойові дії, є уніфікація
підходів, розширення цілей та кола учасників для наступної реалізації
державних програм «Доступні кредити 5-7-9 %» і «Доступний фінансовий
лізинг 5-7-9 %» та надання кредитних гарантій на портфельній основі.[9]
Такі зусилля влади в цілому позитивно вплинуть на активізацію бізнесу
в Україні, який зазнав шокових впливів у перші місяці війни. Водночас для
суттєвішого відновлення роботи підприємств в умовах війни потрібні ширші
заходи щодо зміцнення споживчого попиту, збільшення доступності
логістичних потужностей, трудових ресурсів, гарантування ризиків воєнного
часу, а також стабілізації та прогнозованості інфляційних та курсових
показників. Зниження інвестиційної активності, нестабільність економічної
ситуації та зміни в правовому середовищі створюють виклики для розвитку
лізингового ринку в Україні. Водночас, можливості для адаптації та інновацій
 18

виникають у контексті вирішення нових викликів, що створює певний

потенціал для відновлення та росту у майбутньому.
Уряд і надалі має вдосконалювати засоби підтримки бізнесу, що є
одним із головних завдань державної політики, яка забезпечить
життєздатність, стійкість та збалансованість економіки у воєнний час.

3. Переваги, недоліки та перспективи лізингу в Україні

Доцільно виокремлювати переваги та можливі недоліки лізингу окремо для

кожного суб’єкта лізингових відносин.
Так, для виробника обладнання перевага лізингу полягає у збереженні
стабільних обсягів продажу продукції в умовах економічної нестабільності,
розширенні потенційного кола користувачів своєї продукції, вихід на високо
конкурентні ринки інших країн, отриманні негайної оплати за продукцію.
Лізингодавець вбачає переваги лізингу в належності права власності на
об’єкт лізингу, що мінімізує ризики, у використанні податкових пільг,
забезпеченні необхідного рівня прибутковості на вкладений капітал за більш
низького ризику завдяки захисту від неплатоспроможності клієнта. Для
лізингоодержувача потенційні переваги лізингу можуть проявлятися у
наступному: можливість гнучких виплат, доступність лізингових послуг для
нового підприємства, можливість прискореної амортизації обладнання,
економія обігових коштів, наявність податкових пільг, можливість
удосконалення технології виробництва, зменшення обсягів податку на майно
підприємства, здійснення лізингових платежів з виручки, отриманої від
експлуатації машин та віднесення лізингові платежі до витрат виробництва,
можливе використання нової, дорогої техніки без значних витрат, 100%
кредитування, зменшення ризику морального та фізичного старіння об’єкта,
позабалансовий облік лізингового майна, відсутність проблем, пов’язаних із
 19

гарантією або заставою та доступність лізингу малим і середнім

підприємствам, можливість придбання об’єкту лізингу за залишковою
вартістю, зменшення втрат через володіння застарілою технікою тощо.
Незважаючи на існування значних переваг використання лізингових
операцій, можлива наявність і суттєвих недоліків. Зокрема, через те, що
учасників лізингової угоди більше, ніж при купівлі майна за рахунок позики,
лізингові операції мають більш складну організацію; підготовка фінансової
лізингової угоди може потребувати більше часу, ніж підготовка контракту на
купівлю; процедура укладання угоди лізингу потребує обліку у Національній
комісії з регулювання ринків фінансових послуг. У разі виникнення
необхідності модернізувати обладнання через вплив науково-технічного
прогресу і моральне старіння об’єктів лізингу, це не може бути здійснено до
завершення лізингової угоди. Крім того, лізингові операції мають специфічні
ризики, основними з яких є ризик постачальника; фінансовий ризик; ризик
шахрайства; ризик, пов’язаний з залишковою вартістю об’єкта лізингу.
Незважаючи на зазначені недоліки, дані, отримані за результатами
досліджень, проведених Асоціацією «Українське Об’єднання Лізингодавців»,
свідчать, що лізинг в Україні з 2011 році почав розвиватися найбільше.
Найбільшим попитом серед предметів лізингу у 2011 році користувався
транспорт (50,1%), сільськогосподарська техніка (14,7%) та комп’ютерна
техніка (5,7%). Такий розподіл пояснюється найбільш швидкими темпами
морального старіння комп’ютерної техніки, жорсткими вимогами до
регулярного оновлення автотранспортного парку перевізників та вигідністю
сезонного залучення сільськогосподарської техніки в умовах низької
кредитоспроможності сільгоспвиробників.[4]
Більш стрімкому розвитку лізингових послуг в Україні може сприяти
використання зарубіжного досвіду. Так, у розвинених країнах стимулюється
розвиток лізингу за рахунок зниження податкових платежів, що позитивно
впливає на зменшення розмірів платежів за оренду засобів праці порівняно зі
 20

ставками за банківськими кредитами.

Враховуючи той факт, що лізинг не потребує негайної оплати всієї
вартості об’єкта, що передається в лізинг, його можна розглядати як одну з
найперспективніших форм інвестування, яка здатна значно прискорити
процес оновлення виробництва, модернізацію виробничих потужностей та
створення нових робочих місць.[1]
Світова практика довела, що лізинг є ефективним інвестиційним
механізмом, важливим елементом державної економічної та інвестиційної
політики. Економіка України гостро потребує інвестицій для структурної
перебудови, що обумовлене передусім несприятливим станом основних
виробничих фондів. У такій ситуації стає необхідним застосування
принципово нових методів та можливостей оновлення основних фондів
підприємства. Одним з варіантів вирішення цієї проблеми є фінансовий
лізинг, який об’єднує всі елементи зовнішньо-торгівельних, кредитних та
інвестиційних операцій. У той же час, незважаючи на активний розвиток
фінансової системи, ринок лізингу в Україні знаходиться на етапі
становлення, хоча з кожним роком інтереси до лізингу значно зростають. В
Україні регулювання лізингових відносин здійснюється Законом України
«Про фінансовий лізинг» ті іншими нормативно-правовими актами, в яких
зазначається, що лізинг –– це господарська діяльність, яка спрямована на
інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні
лізингодавцем у виключне користування на визначений строк
лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним
у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у
відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем
періодичних лізингових платежів.
Лізинг стимулює експортну діяльність національних виробників,
прискорює оборотність капіталу, підвищує ліквідність підприємств. Розвиток
лізингових відносин в Україні може стати одним із потужних важелів
 21

ефективних перетворень на макрорівні, структурного оздоровлення

економіки, запуску інвестиційного процесу та інноваційного механізму
технологічного оновлення виробництва.
Слід зазначити, що загальна динаміка розвитку лізингових послуг в
Україні за останні роки досить покращилась за рахунок більш стабільної
економічної ситуації в країні та позитивних нововведень з боку лізингового
законодавства.
Отже, з огляду на нинішню економічну ситуацію в Україні, зокрема на
стан фінансового сектору, не можна не визнати, що потреба в лізингу дуже
велика. Адже активне впровадження лізингових операцій сприятиме
оновленню основних фондів завдяки збільшенню доступу підприємств до
зовнішніх джерел фінансування інвестицій. Крім цього, розвиток лізингу
стимулюватиме підвищення ефективності кредитної політики банків у
результаті створення конкурентного середовища між джерелами
фінансування. Також лізинг в Україні допоможе розвитку малого та
середнього бізнесу. Це, у свою чергу, призведе до багатьох позитивних змін в
економіці. [2]
 22

ВИСНОВКИ

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що

лізинг є ефективним інструментом для залучення обладнання та ресурсів без
значних початкових витрат. Він дозволяє підприємствам зосередитися на
своїй основній діяльності, зменшуючи фінансові ризики та покращуючи
фінансову гнучкість. Лізинг є стратегічним рішенням для бізнесу, сприяючи
його стійкості та розвитку. За допомогою лізингу компанії можуть швидше
адаптуватися до змінних умов ринку, збільшити конкурентоспроможність та
зосередитися на своїх основних ділових операціях. Важливо враховувати
індивідуальні особливості сектору та специфіку діяльності підприємства при
виборі оптимальних лізингових рішень. Загалом, лізинг є потужним
інструментом, який може покращити фінансовий стан та стратегічний
розвиток підприємства, якщо використовується ретельно і враховує всі
аспекти його реалізації.
З початком повномасштабного вторгнення РФ бізнесу особливо
потрібна сільгосптехніка, вантажівки, агродрони і інше обладнання.
Зниження інвестиційної активності, нестабільність економічної ситуації та
зміни в правовому середовищі створюють виклики для розвитку лізингового
ринку в Україні. Уряд і надалі має вдосконалювати засоби підтримки бізнесу,
 23

що є одним із головних завдань державної політики, яка забезпечить

життєздатність, стійкість та збалансованість економіки у воєнний час.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Борисюк О.В. Фінансовий лізинг в Україні: переваги та недоліки / О.В.

Борисюк, О.М. Гуменюк // Науковий вісник Херсонського державного
університету. – 2014. – № 5, частина 4.– С. 19-21
2. Горбатенко О.А. Проблеми та перспективи розвитку лізингових відносин
в Україні // Фінанси України. – 2012. -№13. – С.123-126
3. Гринчук Ю.С. Методологічні засади дослідження лізингової діяльності
сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК. - 2005. - № 4 - С.
90-95.
4. Марценюк-Розарьонова О.В., Зарубенко С.В. Проблеми лізингових
відносин на сучасному етапі та шляхи їх подолання / О.В. Марценюк-
Розарьонова, С.В. Зарубенко // Збірник наукових праць ВНАУ. – 2012. - №
2. – С. 76-82.
5. Національний Банк України https://bank.gov.ua/ua/supervision/regulation-
nonbank-fs-market/leasing
6. Національний інститут стратегічних досліджень
https://niss.gov.ua/en/node/4511
7. Новини агрополітики https://agropolit.com/news/25531-cherez-viynu-lizing-
silgosptehniki-vpav-mayje-na-50
 24

8. Студентська бібліотека https://buklib.net/books/27788/

9. Українське об’єднання лізингодавців https://uul.com.ua/2023/chy-mozhe-
lizyng-tehniky-staty-alternatyvoyu-kredytuvannyu-pid-chas-vijny/
10. https://finance.ua/ua/credits/leasing-vs-credit
11. https://osvita.ua/vnz/reports/bank/19479/
12. Термінологічний словник з питань запобігання та протидії легалізації
(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню
тероризму, фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та
корупції / А. Г. Чубенко, М. В. Лошицький, Д. М. Павлов, С. С. Бичкова,
О. С. Юнін. — Київ : Ваіте, 2018. — С. 229; 382