Двосторонній Лізинг

Виконав:
Студент групи 53-АІ
Безверхий А.Д
Лізинг – це вид підприємницької діяльності,
який спрямований на інвестування фінансів з
метою придбання у власність обладнання, майна
та надання їх в оренду лізингоодержувачу
(третій стороні).
 У залежності від складу учасників (суб’єктів)
угоди розрізняють:
Двосторонній лізинг при якому власник майна
(виробник) самостійно здає об’єкт в лізинг.
У цьому випадку орендар укладає з лізинговою фірмою угоду про
покупку необхідного устаткування й подальшої здачі йому в
оренду. Часто угоду про оренду може бути укладена
безпосередньо з фірмою-виробником.
Найбільшими виробниками, які надають свою продукцію на
умовах лізингу, є такі відомі фірми, як "IBM", "Xerox", а також
багато авіаційні, суднобудівні і автомобільні компанії. Наприклад,
лідери світового автомобільного ринку - концерни "Daimler" і
"BMW" складаються засновниками ряду провідних лізингових
компаній, через які здійснюють збут своєї продукції в багатьох
країнах світу.
 Сутність двостороннього лізингу
• При двосторонньому лізингу виробник або власник
певного майна одночасно є його лізингодавцем. В такому
випадку має місце двостороння угода. Слід зазначити, що
в світі це переважно угоди оперативного лізингу. Майно,
яке є власністю лізингодавця, надається в лізинг
неодноразово. Двосторонні угоди фінансового лізингу не
набули такої широкої популярності. Як для виробника,
так і, наприклад, для банку при збільшенні лізингових
операцій доцільніше створити власну лізингову
компанію, та надавати послуги непрямого фінансового
лізингу через таку компанію.
• Двосторонній лізинг має місце тоді, коли виробник (постачальник) і
лізингодавець є однією і тією самою юридичною особою. На відміну
від класичного лізингу в укладенні угоди при цьому беруть участь
лише два учасники — лізингодавець та лізингоодержувач. Прямий
лізинг не набув великого поширення, оскільки характерний для тих
лізингодавців, для яких цей вид діяльності не є основним. Якщо
такий виробник вважає за доцільне розширити лізингову діяльність,
то він створює спеціалізовану лізингову компанію і тоді прямий
лізинг трансформується в непрямий, тобто класичний, коли в
лізинговій операції беруть участь три суб’єкти підприємницької
діяльності: лізингодавець, лізингоодержувач і продавець лізингового
майна.
 До двосторонньої лізингової угоди
належать
• Лізингові фірми чи компанії (лізингодавці,
або орендодавці);
• Виробничі (промислові та
сільськогосподарські), торгові і транспортні
підприємства та населення
(лізингополучатели, чи орендарі);
• Постачальники об'єктів угоди - виробничі
(промислові) і торгові компанії.
• Іншими словами, предметом двостороннього лізингу може
бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути
віднесене до основних фондів відповідно до законодавства,
в тому числі продукція, вироблена державними
підприємствами (машини, устаткування, транспортні
засоби, обчислювальна та інша техніка, системи
телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на
ринку і щодо якого немає обмежень на передачу його в
лізинг.
 Переваги двостороннього лізингу
• Перевагами цієї форми лізингу є не лише одержання
лізинго­одержувачем необхідних йому коштів і
можливість їх використання для інвестування інших
видів діяльності, а й те, що об’єкт лізингу працює без
перерви, тобто його купівля-продаж здійснюється без
переміщення у просторі, а отже, без втрати часу на
придбання. Для аграрних підприємств, з огляду на їх
фінансову скруту, ця форма лізингу є дуже привабливою.
Тому потрібні державні стимули для її розвитку.
 Але лізинговим операціям властиві і
недоліки:
• орендар не виграє на підвищенні залишкової
вартості устаткування (зокрема через інфляцію);
• якщо це фінансовий лізинг, а науково-технічний
прогрес робить виріб застарілим, проте орендні
платежі не припиняються до кінця контракту;
• складність організації;
• вартість лізингу більше позики, але не можна
забувати, що ризик застарілого устаткування лягає
на орендодавця, а тому він бере велику комісію
для компенсації.
 Висновок
Таким чином, Цивільний кодекс України виділяє
двосторонній лізинг, який здійснюється у формі
договору, що передбачає надання лізингодавцем
користування лізингоодержувачу майно, що
належить лізингодавцю на праві власності і було
набуте ним без попередньої домовленості із
лізингоодержувачем, на певний строк і за
встановлену плату.
Дякую за увагу