2.

Співвідношення принципу реального та належного

виконання зобов'язань
Принцип реального виконання зобов'язання означає, що боржник зобов'язаний
виконати зобов'язання в натурі, тобто вчинити дії, на які він зобов'язався. Це може
бути передача товару, виконання роботи, надання послуги тощо.

Принцип належного виконання зобов'язання означає, що боржник зобов'язаний

виконати зобов'язання якісно, тобто вчинені дії повинні відповідати вимогам
договору, закону та інших нормативно-правових актів.

Ці два принципи тісно пов'язані між собою і не можуть існувати один без одного.
Реальне виконання зобов'язання неможливе без його належного виконання. І
навпаки, належне виконання зобов'язання не має сенсу без його реального
виконання.

Наприклад, якщо продавець зобов'язався продати покупцеві автомобіль, він не

може просто передати покупцеві будь-який автомобіль. Автомобіль повинен
відповідати умовам договору купівлі-продажу, тобто бути певної марки, моделі,
комплектації, в належному технічному стані тощо.

3. Предмет виконання зобов'язань

Предмет виконання зобов'язання - це те, що боржник зобов'язаний зробити на
користь кредитора. Це можуть бути:

 Дії: вчинити певні дії, наприклад, передати товар, виконати роботу, надати послугу.
 Утримання від дій: не вчиняти певних дій, наприклад, не розголошувати комерційну
таємницю.
 Передача майна: передати кредитору певне майно, наприклад, гроші, речі, цінні папери.

Предмет виконання зобов'язання має відповідати таким вимогам:

 Визначеність: предмет виконання має бути чітко визначений, щоб не виникало спорів щодо
того, що саме боржник зобов'язаний зробити.
 Можливість: предмет виконання має бути можливим для виконання.
 Правомірність: предмет виконання має бути правомірним, тобто не суперечити закону та
іншим нормативно-правовим актам.
 Матеріальність: предмет виконання може бути як матеріальним (речі, гроші), так і
нематеріальним (інформація, послуги).

Важливо зазначити, що предмет виконання зобов'язання не може бути

змінений в односторонньому порядку. Будь-які зміни до предмета виконання
можуть бути внесені лише за згодою сторін зобов'язання.

У разі невиконання боржником зобов'язання в натурі кредитор має право

вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.

4. Строки виконання зобов'язань

 Строк виконання зобов'язання - це певний період часу, протягом якого боржник
зобов'язаний виконати зобов'язання.

Строки виконання зобов'язань можуть бути:

 Вказані в договорі: сторони договору можуть самостійно визначити строк виконання

зобов'язання.
 Встановлені законом: для деяких видів зобов'язань строки виконання встановлені
законом.
 Визначені судом: якщо строк виконання зобов'язання не вказаний ні в договорі, ні в
законі, він може бути визначений судом.

Строки виконання зобов'язань можуть бути:

 Певними: коли чітко визначено день, місяць, рік, до якого боржник зобов'язаний
виконати зобов'язання.
 Непевними: коли не визначено конкретний день виконання зобов'язання, але
встановлений момент, з яким воно пов'язане (наприклад, протягом 5 днів після
настання певної події).
 Відносні: коли строк виконання зобов'язання визначається за допомогою посилання
на іншу подію (наприклад, після закінчення війни).

Важливо зазначити, що строки виконання зобов'язань мають суттєве значення

для виконання зобов'язання. Якщо боржник не виконав зобов'язання в строк,
він може бути притягнутий до відповідальності.

У разі пропуску строку виконання зобов'язання кредитор має право:

 Вимагати виконання зобов'язання в натурі.

 Вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання.
 Розірвати договір.

Строки виконання зобов'язань можуть бути відновлені за згодою сторін.

Також існують випадки, коли строки виконання зобов'язань можуть бути

продовжені судом.