МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Навчально-науковий інститут «Юридичний інститут Київського

національного економічного університету імені Вадима Гетьмана»
Кафедра теоретичної юриспруденції

Курсова робота з теорії права

на тему
«ДЕФОРМАЦІЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ ДЛЯ
ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ»

Виконав(ла):
студент(ка) _1_ курсу 102 групи
Юридичного інституту
очної (денної) форми навчання
Демченко Ігор Юрійович
Науковий керівник:
завідувач кафедри теоретичної
юриспруденції, доктор політичних
наук, професор,
Шульженко Федір Пилипович

Київ – 2023
 ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….......3
РОЗДІЛ 1. ДЕФОРМАЦІЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ФЕНОМЕН
1.1. Правова свідомість її види та компоненти…………………………5
1.2. Правова система суспільства: поняття та елементи………………8
1.3. Особливості взаємозв’язку та взаємовпливу правової системи та
деформації……………………………………………………………10
РОЗДІЛ 2. ПРОФЕСІЙНА ДЕФОРМАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ЮРИДИЧНОЇ
СФЕРИ СУСПІЛЬСТВА
2.1 Особливості професійної деформації працівників правоохоронних
органів держави………………………………………………………..15
2.2 Прояви професійної деформації працівників правоохоронних органів
та їх негативний вплив на правову систему…………………………16
2.3 Перспективи подолання негативної деформації працівників
правоохоронних органів………………………………………………18
РОЗДІЛ 3. РЕФЕРАТИВНИЙ ОГЛЯД НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ
ВІДПОВІДНО ДО ТЕМИ
3.1Міхайліна Т. В. Роль інтегративного потенціалу правосвідомості у
реформування правової системи (2021)………………………………21
3.2Пильгун Н. В. Правовий нігілізм у сучасній Україні: поняття, причини
та методи подолання (2020)……………………………………………23
3.3 Антропологічно-правові виміри професійної деформації
моральної свідомості працівників Національної поліції України Павлишин О.
В., Кравчук О. В., Лев О. Р. ………………………………………………….......25

ВИСНОВОК………………………………………………………………………...27
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА……………………………………………………….30
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..32

2
 ВСТУП
В даній курсовій роботі, за темою «Деформація правосвідомості та її
наслідки для правової системи держави» розглянуто та порушено ряд
важливих та цікавих питань, якими ми задаємось в сьогоденні.
Мета в цій курсовій роботі полягає в глибокому вивченні та
порушенні проблем деформації та її наслідків для нашої держави, а
також у воєнний час, оскільки багато непорозумінь та сутичок між
громадянами та органами держави.
Завдання – проаналізувати дефініцію, як деформація, її ознаки,
види, форми, характеристику. Також взяти до уваги статистику
дисциплінарних стягнень, кримінальних правопорушень, порушень
вимог Закону України «Про запобігання корупції» за 2020-2022 роки
працівників правоохоронних органів держави, а саме Національної
поліції України.
Предмет дослідження – характеристика деформації, порушення
проблем професійної деформації, а саме на прикладі державних
правоохоронних органів – Національної поліції України. Порівняння
нашої правоохоронної системи та систем інших країн за деформацією.
Порушення проблем викривленого ставлення до права в суспільстві, в
державних органах, органах місцевого самоврядування, і на
міжнародному рівні.
Об’єктом дослідження виступають ознаки, поняття, види та
характеристика деформації, а саме правового нігілізму, інфантилізму,
демагогії, дилетантизму, «переродження» правосвідомості. Їх є безліч,
декілька, а саме ці, і будуть розбиратись, розглядатись та описуватись в
цій курсовій роботі, підвиди їх та причини, ідеї подолання, приклади на
сучасних ситуаціях в Україні.
Методологічною основою дослідження буде наукові статті по
деформації правосвідомості, глибші пізнання в цій сфері, подана заява до
3
Національної поліції України про притягнення працівників, а саме за
деформованою правосвідомістю, яка була отримана при зверненні на
офіційний сайт та надана протягом 10 днів за дорученням керівництва
центрального органу управління поліції в Департаменті головної
інспекції, Департаменті внутрішньої безпеки, Департаменті кадрового
забезпечення та Управлінні запобігання корупції в межах компетенції від
01.01.2020 до 31.12.2022.
Також, в розділі І будуть розглядатись питання, щодо визначень:
правової свідомості, її видів, ознак, характеристик, компонентів, ідей
подолання; правової системи суспільства – чим вона з обумовлена, її
елементів; взаємозв’язок та вплив правової системи та деформації на
суспільство. Порушено багато проблем сучасності, які будуть розібрані та
розписані. В розділі ІІ поставлено питання про професійну деформацію
працівників Національної поліції України, наслідки такої деформації, її
негативний вплив на суспільство та на самих працівників, перспективи
подолання негативної деформації як працівників правоохоронних
органів, так і в системі суспільства. Взаємовплив деформованих
працівників правоохоронних органів на суспільство, та навпаки. Ці
проблеми є проявом недочитаності, необізнаності та неясності людей
щодо нормативно-правових актів, законів, і найважливіше –
викривлення ставлення до права, є багато чинників, які цьому
передують, навіть просте спілкування може стати для нас деформацією,
якої тоді буде не легко позбутись. Розділ ІІІ буде представлений
реферативних оглядів наукових статей, в яких порушені проблеми
ставлення правосвідомості у реформуванні правової системи, поняття
правового нігілізму – підвиду деформації правосвідомості, в сучасній
Україні, методі його подолання. Та Вимірення професіональної
правосвідомості працівників правоохоронних органів держави, на
прикладі, Національної поліції України.

4
 РОЗДІЛ 1. Деформація як соціально-правовий феномен
1.1.Правова свідомість її види та компоненти

Щоб розібратись з темою «Деформація правосвідомості та її наслідки

для правової системи держави», нам потрібно вияснити спочатку
визначення таких елементів, як деформація, правосвідомість, правова
система суспільства, як неочевидно ці поняття випливають із самої теми
цієї роботи.
Якщо зрівняти два визначення різних докторів юридичних наук 1999
року, та 2009 року і визначення будуть різні, не кардинально, але трішки
різними. Отже, В.В. Копєйчиков (доктор юридичних наук, професор,
академік Академії правових наук України) визначає дефініцію
«Правосвідомості – це специфічна форма суспільної свідомості, система
відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях,
уявленнях людей про право, його місце та роль щодо забезпечення свободи
особи та інших загальнолюдських цінностей» [1, с. 137];
А вчений П.М. Рабінович визначає: «Правосвідомість – це система
понять, поглядів, уявлень і почуттів з приводу чинного або бажаного
юридичного права, а також діяльності, пов’язаної з ним» [2, с.91];
Проаналізувавши та ототожнивши ці два поняття правосвідомості
можна прийти висновку, що доктори юридичних наук визначають початок
цих двох понять по різному, один пише – специфічна форма суспільної
свідомості, отже специфічна форма – своєрідна, не подібна чомусь. А
суспільна свідомість – це думка кожного громадянина, суб’єкта права. Потім
В.В. Копєйчиков визначає, що ця своєрідна система розуміння суспільства,
свідомості полягає в відображенні поглядах, теорій, концепціях, почуттях, які
люди уявляють про право, місце самого права і його роль щодо самого
суспільства. А П.М. Рабінович визначає правосвідомість як систему понять
5
поглядів уявлень, почуттів з приводу права, діяльності пов’язаної з ним. Тому
якщо ототожнювати ці два поняття ми можемо споглядати на те, що було
раніше(1991 рік) та визначення яке надано в більш сучасних джерелах(2009
рік). Кожна людина має право на власну думку, тому не можна вважати якесь
з цих тверджень споконвічно не правильним чи не вірним, вони практично є
тотожними, однак один науковець визначає, як систему поглядів, а другий
специфічну форму суспільної свідомості.
Отже порівнявши та ототожнивши ці два визначення, що в джерелах
під назвою правосвідомості розуміють специфічну систему почуттів, емоцій,
ідей, теорій, концепцій, формування ставлення до права. А саме із
правосвідомості і породжується деформація правосвідомості.
Типи правосвідомості як соціально-правового феномену:
«Типологізація правосвідомості може здійснюватися за різними критеріями:
за рівнем історичного розвитку, за характером та кількістю носіїв, за
політико-правовим режимом, за національною ознакою. За рівнем
історичного розвитку правосвідомість може поділятися на: античну,
середньовічну, епохи Відродження, Нового часу та новітню» [3, с.30].
«Правосвідомість складається з трьох елементів: 1. Раціональні,
світоглядні компоненти правосвідомості; 2. Емоційний компонент
правосвідомості; 3. Поведінковий, або вольовий елемент правосвідомості» [4,
с. 193];
Отже, проаналізувавши всі ці елементи, слід зазначити, що перший –
вбирає в себе навички, знання, вивчення, уявлення про право, як науку в
самому суспільстві. А саме ці уявлення можуть бути поверхневі та низькі,
поверхневі такі, як наукові роботи, видання, монографії, а низькі – наприклад
розмови двох необізнаних кардинально в сфері права фізичних суб’єктів між
собою в дискусії про право. Другий – утворюється внаслідок емоцій які
проявляються в суспільстві, є негативні та позитивні емоції, це виявляється
впливом який іде на суспільство в залежності в різних ситуаціях. А третій
етап – «включає в себе мотиви правової поведінки, правові установки, тобто
6
ті установки, які зумовлюють та визначають поведінку особи у правовому
середовищі»[4, с. 193]. Звісно це не всі елементи, їх є безліч та піделементів
також, але це найбільш основні які трапляються в випадках серед суспільства,
на мою думку емоційний компонент є найбільш «популярним» серед нашого
суспільства, не думаючи, щось робити призводить до фатальних наслідків та
деформації правосвідомості. А саме в нашому суспільстві сучасності
трапляються багато деформованого суспільства, а тим паче в воєнний стан.
Підійдемо ближче до теми аналізу видів правосвідомості, сама
правосвідомість – виняткова суспільність, колективізація.
Отже, з цих понять і випливає, що види правосвідомості це
індивідуальна – особиста, та колективна - групова, суспільна. Індивідуальна
правосвідомість випливає з понять конкретних почуттів, емоцій, спілкування,
емоційних станів, а саме наголос конкретних. Тобто, кожна особа має свою
думку свої емоції на певні речі в своєму житті. Колективна правосвідомість
це пануючі думки, емоції, емоційні стани, спілкування, також тут беремо
наголос на слові пануючі, тобто те, що визнає певна група суспільства, а
багато людей деформуються протягом свого життя певними чинниками та
ситуаціями та починають думати, що думка більшості це і я правильна та
прозора думка, якої слід притримуватись та слухатись, простіше говорячи
«немає своєї голови на плечах», людина думає мисленням інших людей,
думкою. Суспільна – «виражає ставлення до права всього суспільства,
відображає його інтереси» [5, с. 326 ]. Звісно це є деформація та певний
підвид цієї деформації самої правосвідомості. «Суспільна і групова
правосвідомість проявляється не інакше як через індивідуальну
правосвідомість, і в кожній людині вона проходить крізь призму особистих
інтересів, рис характеру. Було б невірним говорити, що суспільна і групова
свідомість — це сума суджень про право кожного із членів соціальних груп,
народу (суспільства). Суспільна і групова правосвідомість виражає
найзагальніші, такі, що збігаються оцінки права і правових явищ членами
соціальних спільнот»[5, с. 326]. Препарувавши, бачимо, що всі види
7
правосвідомості взаємодіють між собою та не можуть існувати окремо, тобто
щоб висвітлити колективний вид, спочатку йде в нас індивідуальний – думка
суб’єкта, емоції, почуття. Так само, суспільний вид не може існувати без
індивідуального, аналогічний підхід думок так само як і про колективний вид.
Тому, слід зазначити, що все пов’язане між собою та несе велику роль в саму
свідомість, зокрема правосвідомість кожного громадянина.
1.2. Правова система суспільства: поняття та елементи

Щоб розібрати цей підрозділ, потрібно знати дефініцію терміна правова

система, її роль та елементи в нашому суспільстві.
Отже, правова система – це принципи, методи держави самої на вплив
громадян різними способами, якими дозволяє закон конституція, в деяких
країнах в яких тоталітаризм може бути і примус громадян робити те, що
заохочує вождь. Слід зазначити, більшість країн в сучасному світі прагнуть
до демократії, свободи слова, вибору, голосу. Тому і правова система в них
виборча, звісно є вплив на громадян, але більш гуманними способами та
методами, наприклад нормативно-правовими актами, які приймає держава
спираючись на принцип законності, верховенства права та конституційності,
тобто відношення цього нормативно-правового акту до конституції цієї
країни та прописаних в ній законів. Якщо проаналізувати правову систему
суспільства можна зрозуміти, що визначень є безліч, але ця дефініція, яку
подав я найбільш зібрана, лаконічна та зрозуміла. А саме правова система
суспільства визначається наступним поняттям – взаємодія між фізичними
особами в самому праві, яка створена, організована юридичними нормами для
забезпечення врегулювання та забезпечення суспільної системи в цілому.
Різні вчені виділяють різні елементи правової системи, а саме М.П.
Рабінович: «різноманітні правові акти (юридичні норми з їх зовнішніми
джерелами, об’єктивовані акти тлумачення і застосування цих норм), а також
діяльність відповідних суб’єктів зі створення цих актів; різноманітні види
8
правосвідомості і форми її прояву; стан законності (соціальний режим
відповідності фізичної діяльності суб’єктів приписам закону)»[2, с. 118-119].
А вчені Харитонов Є. О. та Харитонова О. І. визначають більше
елементів правової системи, так вони є безкінечними, якщо сидіти та
протиставляти різні факти, впливи, ідеї, теорії. А саме ці елементи «1) право
як сукупність створюваних й охоронюваних державою норм; 2)
законодавство як форма вираження цих норм (нормативні акти); 3) правові
установи, що здійснюють правову політику держави; 4) судову й іншу
юридичну практику; 5) механізм правового регулювання; 6)
Правореалізаційний процес (включаючи акти застосування й тлумачення); 7)
права, свободи й обов’язки громадян (право в суб’єктивному розумінні); 8)
систему складних функціонуючих у суспільстві правовідносин; 9) законність
і правопорядок; 10) правову ідеологію (правосвідомість, юридичні доктрини,
теорії, правову культуру тощо); 11) суб’єктів права (індивідуальних і
колективних), які організовують і приводять у дію весь правовий механізм;
12) систематизуючі зв’язки, що забезпечують єдність, цілісність і стабільність
системи; 13) інші правові явища (юридична відповідальність,
правосуб’єктність, правовий статус, законні інтереси та ін.)» [6, с. 49-50].
Тобто в широкому розумінні кожні думки є в кожного вченого,
науковця, але всі вони є вірними та невичерпними. Харитонові виокремили
більше елементів, і поглибили знання в більший простір. Проаналізувавши
їхні елементи слід зазначити наступне: елементами правової системи є
номративно-правові акти, їхня реалізація, теорії, погляди, ідеї, види
правосвідомості. Наприклад, право конкретної держави характеризується її
правовою системою: діяльність державних органів, судової гілки влади,
діяльність правоохоронних органів. Цей весь вплив видається державою, її
законами нормативно-правовими актами та ідеями того, хто керує державою.
На нашій історії нашої суверенної та демократичної держави України є багато
влучних прикладів як закони, нормативні акти впливали на державні органи,
суди, правоохоронні органи, і не тільки. Якщо більше поглибитись в історію
9
та правдивість більшості фактів, які чомусь можуть випливати тільки зараз,
то можна сказати, що це все вплив конкретних осіб на систему, будь то
правову, будь то суспільну. Адже одним словом можна сказати це все
підлягає деформації, а конкретно якому елементу деформації це вже
розглянемо нижче.
Отже, на підсумок держава регулює суспільний лад завдяки законам та
виданими актими нею, адже без правопорядку в державі може бути хаос,
звісно ці акти мають бути законними та конституційними.
1.3. Особливості взаємозв’язку та взаємовпливу правової системи та
деформації

Почнімо з поняття деформації правосвідомості та її елементів на

правову систему. Адже деформація прямим чином впливає на правову
систему суспільства країни.
Наведу банальне та легке визначення деформації правосвідомості – це
викривлене ставлення щодо права. Є багато елементів правосвідомості,
виокремимо найголовніші та найпоширеніші: 1. Правовий нігілізм; 2.
Правовий ідеалізм; 3. Правова демагогія; 4. Правовий дилетантизм; 5.
Правовий інфантилізм.
Розберемось з правовим нігілізмом, «правовий нігілізм - це
заперечення, ігнорування та негативне ставлення до права, закону та
правових форм організації суспільних відносин, прав і свобод» [4, с.198].
Отже, щодо нігілізму в Україні дуже багато ігнорування до права, тобто
багато суб’єктів права виконують неправомірні дії, які призводять до великих
наслідків. Наприклад, ви в нетверезому стані і хочете сісти за кермо
транспортного засобу, це ігнорування права(правовий нігілізм), тобто ви
порушили закон, а саме адміністративну статтю про керування транспортним
засобом в стані алкогольного сп’яніння і за собою це може понести, звісно,
санкції передбачені цією статтею, але ви можете потрапити в дорожньо-
10
транспортну пригоду, або когось збити, а це вже на вас буде відкриватись
кримінальне провадження, тому банальне ігнорування права може привести
до непоправних наслідків будь-якої ситуації.
Шляхи подолання правового нігілізму: 1. Формування правового
розуміння в суспільстві, це може бути як через ЗМІ так і через інших людей,
довірених людей, тобто через поліцейських, які розповідають про закон і про
ситуації які трапились із-за недотримання такого закону, чи акту виданого
державою; 2. Викорінення старого правового розуміння в людей, вкладення
нового демократичного, ставлення до права як чогось зверхнього,
підпорядковуватись ньому, розуміти право; 3. Вдосконалення юридичної
бази, знань в кожного громадянина держави, щоб він знав свої закони, права,
обов’язки, дотримувався їх та підпорядкувався праву як верхній формі
держави.
Щодо правового ідеалізму – це надмірне уявлення про роль права,
перевищення його ролі в вирішенні різних проблем, чи то політичних чи то
суспільних, побутових, громадянських. Причому в Україні дуже багато
випадків і правового ідеалізму, на своєму досвіді знаю одну таку фізичну
особу, що прочитала пару законів і вже надумала, що все знає, тому слід
зазначити, що правовий ідеалізм є ще небезпечнішим чим нігілізм, в якомусь
роді, тому що і нігілізм є дуже небезпечним для суспільства. Причини
подолання ідеалізму, на мою думку, аналогічні з причинами подолання
правового нігілізму.
На підсумок, я взяв спочатку перші ці два підвиди деформації, оскільки
вони дуже схожі, а саме – нігілізм недостатнє ставлення до права, тобто
ігнорування, а ідеалізм – це зверхнє ставлення до права. Тобто це протилежні
визначення, але і чимось подібні один на одного. Тому слід викорінювати ці
елементи деформації з нашого суспільства за допомогою великої ролі
юридичних знань для нашого суспільства.
Далі буде йти в нас підвид деформації такий, як правова демагогія, а
саме цей термін визначає наплив інших ідей, розумінь, прагнень на
11
суспільство, громадські об’єднання. В цьому підвиді конфігурують два
суб’єкти, як до того конфігурували суб’єкт із правом, а тут право і два
суб’єкти. Тобто лаконічніше, це вплив одної фізичної особи, або групи щодо
розуміння, застосування права до інших, також може бути група, або одна
особа. Наслідки цього всього сприяють викривленому ставленню до права
окремих суб’єктів. Зачасту це може бути одна особа яка хоче випромінити
певний інтерес до якогось закону та переробити розуміння інших осіб
ставленням до цього закону. Але не слід плутати, якщо одна особа не
зрозуміла правильно, та інтерпретувала для себе по іншому, то це не є
правовою демагогією.
Далі підвид правової деформації це правовий дилетантизм – це
недбайливе ставлення до законів, нормативно-правових актів, тільки через
недбале ставлення до права. «Особливої небезпеки ця форма може набути в
разі тиражування таких підходів через засоби масової інформації (наприклад,
усупереч дії презумпції невинуватості твердження про визнання особи до
судового рішення винною у вчиненні злочину) [8, c. 545-546].
Правовий дилетантизм характеризується правовою нестабільністю,
суперечливими інтересами, процесами. Припустимо, недозрілість правової, а
саме держави з правом голосу, державу якою керує народ, тобто
демократичною є важливим фактором, що призводить до різноманітної
правової деформації суспільства, громадських структурах, державних органів.
Ідеї подолання правового дилетантизму: 1. Підвищення рівня правової освіти,
юридичної обізнаності; 2. Антикорупційна боротьба в державних органах,
державних структурах, органах місцевого самоврядування.
Правовий інфантилізм займає останню сходинку в моєму роз
структурованому плані підвидів правової деформації. Отже, правовий
інфантилізм «проявляється у несформованості правових знань або їх
недостатній глибині, однак при особистій переконаності в наявності належної
юридичної підготовки. Він розглядається як відносно м’яка за наслідками
форма деформації правосвідомості» [8, c. 545]. Найбільш правовий
12
інфантилізм проявляється в структурах правоохоронних органів нашої
держави, згодом ми проаналізуємо це бачення. Інфантилізм розглядається, як
м’яка форма деформації правосвідомості, а саме за її наслідками. Також ідеї
подолання цієї під деформації: Здобуття, хоча б, певної фундаментальної
юридичної науки, адже вона дозволить сформувати правові знання та
поглибити вивчення юридичної науки, а саме пізнання законів, а
найголовніше вміти їх тлумачити правильно для себе, опанування
нормативно-правових актів, також їх правильне та ясне тлумачення для себе;
«На жаль, в сучасному українському суспільстві правовий інфантилізм
– досить поширене явище, оскільки недостатня кількість громадян має
бажання отримувати правову інформацію, знайомитися зі змінами в чинному
законодавстві» [7, c. 58]. Так, досить багато фізичних осіб не хочуть
ознайомлюватись з законами, інтерпретувати їх для себе, адже багато хто
каже, що воно йому просто не потрібно. Але як, як скажімо, в простій
ситуації доказати свою правоту, якщо ти не знаєш законів? Так, інфантилізм,
як я сказав вище, можливо і м’яка форма деформації, але вона досить
розповсюджена. Тобто ідеї подолання прості: потрібно посилювати хоча б
базову юридичну науку в нашому суспільстві.
Насамперед правова система ґрунтується на тому як людина її пізнає,
пізнає для себе. Важливу роль в правовій системі відіграє деформація, від
бачення людини, від її пізнання законів, та будь-чого, можливий певний
розвиток подій. Наприклад, візьмемо правовий нігілізм, як ми знаємо це
ігнорування норм права. Тобто, якщо людина живе та ігнорує право, не
дотримується його – це тягне за собою різні наслідки. Це може бути
кримінальна відповідальність, адміністративна, цивільна, будь-яка. Тобто тут
фактично ігнорування, але якщо препарувати цю думку далі, ігнорування
може випливати із незнання законів, а за частиною 2 статті 68 Конституції
України пишеться «Незнання законів не звільняє від юридичної
відповідальності» [9, с. 14]. І в законі прописані такі випадки, тому слід
пізнавати хоть трішки юриспруденцію, хоть ви і не навчаєтесь за юридичним
13
фахом, але для подолання негативної деформації слід для себе пізнавати.
Отже, правова система суспільства цілком залежить від
правосвідомості, якщо правову систему суспільства опанує деформація –
негативна правосвідомість, то подальший розвиток подій може бути
фатальним. Щоб цього уникнути потрібно вивчати, мінімально, юридичну
науку та мати уяви, щодо законів України, цікавитись політикою, видання
нових, скасування старих законів, та дотримуватись всіх принципів права, і
не забувати про звичайну людяність, адже від нашої доброчесності може
зав’язатись розмова з іншою особою, якою б вона не була.

14
 РОЗДІЛ 2. Професійна деформація працівників юридичної сфери
суспільства
2.1. Особливості професійної деформації працівників правоохоронних
органів держави

Щоб розібратись з особливостями професійної деформації працівників

правоохоронних органів, слід дефініцію вати хто вони та до якої структури
належать.
«Правоохоронні органи – органи прокуратури, Національної поліції,
служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України,
Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного
кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання
покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю,
рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють
правозастосовні або правоохоронні функції»[10, c. 1].
Як бачимо підструктур в правоохоронних органів багато, але
розглянемо окремий приклад про професійну деформацію Національної
поліції України. Щоб говорити далі, дефініцюємо визначення Національна
поліція, отже насамперед це централізований орган, тобто верхівка
управління в них одна, і вони їй підпорядковуються, виконавчої влади,
поліція забезпечує охорону прав, свобод людини, протидіє злочинності,
забезпечує публічну безпеку та порядок. Звісно ми дали визначення, але як і в
інших структурах в поліції також є вийнятки, і якщо говорити про професійну
деформацію таких випадків багато(див. Додаток 1).
Професійна деформація в працівників Національної поліції може
випливати з дисциплінарних правопорушень, за порушення закону України
«Про корупцію», за неправомірну поведінку, за незнання законів, за
порушення кримінальної відповідальності.
15
 «Помітний вплив чинить професія на особистісні особливості
представників спеціальностей, робота яких пов’язана з професійним
середовищем «людина-людина». Крайня форма професійної деформації
особистості виражається у формальному, суто функціональному відношенні
до людей. Вона погіршує соціально-психологічний клімат у колективі,
розвиток самої особистості, є основою виникнення психологічних
бар’єрів»[11, c. 312]. Тобто, виходячи з цієї думки ми можемо зрозуміти, що
не кожна людина може працювати суто функціонально, не виходячи з правил
закону, тобто є і банальна людяність. Але, наприклад, поліціянт, який працює
з людьми в місцях позбавлення волі також може деформуватись, просто
поговоривши з цією людиною та почати, наприклад, їй допомагати, якщо це
в’язниця, то проносити психотропні речовини(наркотичні засоби), телефон
різні речі, які потрібні людині позбавленої волі.
Працівник Національної поліції України повинен дотримуватись
законів, яким він підпорядковується, та знати їх всі та свої повноваження,
прописані в них, але в наших реаліях, на жаль, статистика доводить, що
багато працівників просто нехтують цими правилами, а це нехтування
випливає з проявів деформації правосвідомості.
2.2. Прояви професійної деформації працівників правоохоронних
органів та їх негативний вплив на правову систему

Під час виконування своїх обов’язків, працівник Національної поліції

весь час контактує з людьми, різними за характером, різними за поглядами,
ідеями, тобто ці люди можуть мати деформовану правосвідомість, а при
розмові з ними і переконання поліцейського стають на бік деформації. А є
таке, що і навпаки люди страждають від деформації працівників Національної
поліції. І таких прикладів є багато на різних прикладах підвидів правової
деформації.
Наприклад, зупинив патрульний працівник поліції автомобіль за
16
порушення правил дорожнього руху, візьмемо – водій не пристебнув пасок
безпеки, а на цю зупинку водій дає поліціянту хабар, тим самим спонукає
його взяти, якщо співробітник поліції вже має викривлену правосвідомість, то
взяти хабар це порушити закон, але саме тут випливає і правовий нігілізм –
ігнорування норм закону. Поліціянт бере хабар та відпускає водія, а потім
водій думає що в черговий раз так само і буде, тому він і в подальший раз не
пристебне пасок безпеки і дає хабар, тобто водій вже два рази порушує закон
– за давання хабаря, та за непристебнутий пасок безпеки. Тому на цьому
прикладі слід зазначити та підкреслити, що деформація передається дуже
швидко, чи то правовий ідеалізм, чи нігілізм, чи дилетантизм, інфантилізм, чи
правова демагогія. Відходячи від цього всього можна привести аналогію, що
професійна деформація це як вірус, який швидко передається, і викривлення
правосвідомості також є не менш небезпечним ніж той самий вірус.
Слушно зазначає З.Р. Кісіль «Професійна деформація працівників
органів внутрішніх справ існувала завжди, в різних формах, детермінуючись
різними чинниками, діючи в різних політичних та соціально-економічних
умовах. Проблема виникнення і розвитку сучасних різновидів професійної
деформації працівників органів внутрішніх справ не обмежується правовим і
психологічним аналізом. Важливими є зміна параметрів соціального простору
і аналіз системних чинників, які його визначають»[12, c. 33]. Завжди була
деформація працівників поліції, схиляючись на різні чинники, так як
зазначено вище, більше професійної деформації працівників Національної
поліції України беруть з роботи «людина-людина», тобто віч-на-віч – це і є
соціальний простір який визначає науковець, а потім з деформації
соціального простору випливає справи з правовими та психологічними
аналізами, людина яка їх розглядає та має досить велику викривлену
правосвідомість, в плані права може допустити багато непоправних помилок,
які подальшому відіграють негативну роль на цю справу та на поліцейського
який її вів, веде, чи склав адміністративне чи кримінальне правопорушення на
суб’єкта.
17
 2.3. Перспективи подолання негативної деформації працівників
правоохоронних органів

Насамперед нагадаю, що працівники Національної поліції України

посіли одну з найвищих планок в статистиці по деформованим працівникам,
отже візьмемо з цього висновок, що причин для подолання буде безліч, адже
серед поліцейських дуже багато які мають викривлену правосвідомість, про
шляхи її викривлення написано вище.
Серед перпектив подолання професійної деформації виділяють
настпупні чинники: «надання короткострокової відпустки, відпустки по
частинах з урахуванням побажань підлеглого, переведення на тимчасовий
полегшений режим роботи або, за згодою підлеглого, на інший, більш легкий
напрям роботи, допомогу у вирішення житлово-побутових питань»[13, c.
169].
Тобто, під відпусткою розуміють відпочинок від роботи, щоб запобігти
проявам професійнох деформації. Наприклад, працівник поліції працює в
місці позбавлення волі, він, звісно, серед тих людей, які там відбувають
покарання, наслуховується та починає мислити на їхньому рівні, тому таким
працівникам слід періодично брати відпустку, або відпочивати, адже така
робота може привести до фатальних наслідків.
В Україні слід зазначити, що правова свідомість громадян є не досить
великою відразу, її за період здобування знань в певному закладі, якщо наша
тема про поліцію тому візьмемо поліцейську академію, ми її набуваємо. Є
такі здобувачі освіти за яких їхню долю вирішили батьки, ну наприклад
батьки вирішили, що дитина їхня піде на поліцейського, так скажімо родинне
продовження роду професії, а дитина хоче ідти навчатись в друге русло, то
зрозуміло її рівень правосвідомості, щодо закону і залишиться на низькому
рівні. Вона не захоче вивчати ту навчальну програму, яка поставлена на

18
перелік для пізнання знань. Це вже випадок конкретного індивідума, але таке
часто попадається в роботі.
Тобто підсумуємо, підняття рівня правосвідомості залежить від самої
людини, якщо вона не хоче навчатись та вивчати певну поставлену задачу
перед нею, то рівень правосвідомості залишиться низьким, а якщо людина
буде вивчати, корінно працювати, то вона не опиниться під «крилом»
деформації та буде сумлівнно і доброчесно працювати та виконувати свої
обов’язки на певній роботі, в нашому випадку працівника Національної
полації України.
Отже, є три напрямки профілактики подолання працівника
Національної поліції України: 1.організаційно-адміністративний, 2.
Реабілітацайно-відновлювальний, 3.психолого-виховний.
Щодо організаційно-адміністративного: «Організаційно-
адміністративні заходи повинні бути спрямовані на вирішення таких завдань:
закріплення наставника за новоприбулим працівником; адаптації
співробітника; комплектування груп для виконання службових завдань з
урахуванням їхніх психологічних особливостей; тимчасового полегшення
режиму роботи; надання короткотермінової (до 10 діб) відпустки; надання
чергової відпустки по частинах; періодичних замін і переведення за згодою
співробітника в межах однієї служби та в інші служби; створення умов для
службового росту; своєчасного вирішення житлово-побутових питань»[14,
c.222].
Тобто цей напрямок-перспектива подолання професійної деформаії є
досить суттєвим для працівника, а саме цей напрям не дає працівнику
повність деформуватись, завдяки відпустці, яка дається до 10 діб, певні
адаптації працівника, проходження кваліфікованих курсів, перевірка на
дотримання норм чинного законодавства та його знання. Це все досить
суттєво знижує рівень деформування правосвідомості.
Другій напрям це «Реабілітаційно-відновлювальні заходи спрямовані
на: а) санаторно-курортне лікування та активний відпочинок із частковою чи
19
повною зміною соціального оточення; б) уживання стимулюючих,
відновлювальних препаратів у поєднанні з оздоровчими процедурами; в)
регулярні заняття бойовою, тактико-спеціальною підготовкою, спортом; г)
збільшення позитивних вражень від спілкування»[14, c.223].
Тобто, якщо поліцейський після свого службового завдання, чи він
працював під прикриттям в групі злочинців і в наслідок цього здобув певну
викривленність до закону, то йому надається реабілітація, яку він проходить
та набуває звичок доброчесного поліцейського. Це ще більш важливіший
пункт подолання деформаії для тих працівників, які реально постраждали він
виконання певних завдань.
І третій напрям, останній – це психолого-виховний, «Психолого-
виховні заходи спрямовані на: а) проведення сеансів регуляції та
саморегуляції загального психічного стану, поведінки; б) регулярні заняття із
професійнопсихологічної підготовки, пропаганду психологічних знань; в)
упровадження індивідуальних комплексів відновлення емоційної
рівноваги»[14, c. 224].
Це є досить важливий пункт, адже багато працівників страждають від
психологічної деформації, а потім з цього ж випливає і професійна
деформація.
Всі ці три пунки дуже важливі для подолання професійної деформації
та їх всі слід реалізовувати та виконувати, адже він навколишнього
середовища суспільства навколо поліцейського формується і його розумове
ставлення до законів, до людей і до будь-чого. Тобто слід пам’ятати, що всі
ми люди і в всіх є людський фактор, тому поліцейські також не виключення і
всі ці заході, які описані вище повинні приводитись в дію та реалізовуватись
в життя працівника охоронних органів, адже це не тільки корисно для його
розумового складу, але і для подолання професійної деформації в структурі
правоохоронних органів.

20
РОЗДІЛ 3. Реферативний огляд наукових публікацій відповідно до теми

3.1. Міхайліна Т. В. Роль інтегративного потенціалу правосвідомості у

реформуванні правової системи (2021)

Отже, в мету цієї монографії покладено правосвідомість як основний

вид свідомості, та відігравання ролі у сфері правової системи держави. Т.В.
Михайліна чітко вирізнила ключові поняття для опрацювання цієї монографії
далі, а саме: система, правова система, ознаки, характеристики етапи. Отже,
система – це «сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв’язках
між собою та утворюють певну цілісність, єдність»[15, с. 7]. Потім
виокремлене питання, щодо терміну правова система. Виділено чотири
характеристичні ознаки правової системи – структурованість, визначеність,
відділення системи від оточуючого середовища та одночасний взаємозв’язок
із цим середовищем. Проаналізувавши, можемо дійти висновку, що правова
система цілком базується на проявах конкретної правосвідомості суспільства,
як правової правосвідомості так і соціологічного регулятора.
Щодо концепцій поділу правосвідомості: є побутова, наукова та
професійна, а за суб’єктивним поділом – індивідуальну та
компаніійську(групову). Порівняно правосвідомість та правову культуру,
щодо їх співвідношень є різні неординарні думки. «З-поміж усього розмаїття
суджень про зміст правової культури суттєво вирізняється та заслуговує
уваги позиція В. В. Мухіна, згідно з якою правосвідомість охоплює як
позитивні, так і негативні оцінки, установки і ставлення щодо права. При
такому розумінні вона не є в повному обсязі структурним компонентом
правової культури, а входить до неї лише у своїй „позитивній” частині»[15, c.
22]. Описани піделементи правової деформації такі, як: правовий нігілізм,
ідеалізм.
«На правове життя впливає безліч різноманітних чинників: фінансово-
економічні, матеріально-організаційні, партійно-політичні, морально-

21
релігійні, національно-історичні, культурно-ідеологічні, соціально-класові,
техніко-інформаційні, духовно-наукові, природно-географічні тощо»[15, c.
58]. Тому можна зробити з цього висновок, що багато чинників
навколішнього середовища можуть впливати на нашу правову культуру та
будувати в особистості негативне деформацію правосвідомості. Не слід
порівнювати право з економікою, це дві різні речі. Це два різних сектори в
плані їх реалізації та вони ніяк не можуть співтоваришувати між собою та
взаємодіяти. Звісно, багато людей в цьому заплутуються, адже право певної
мірою входить в економіку, але з врегулювання певних пунктів поставлених
на право, як науку яка регулює суспільні відносини. Також не слід
порівнювати право та інформаційну сферу, щоб не було казусів слід
користуватись правовими принципами на вплив інформатизації «відкритості,
офіційності, оперативності правової інформатизації та взаємодії державного і
недержавного секторів»[15, c. 70].
Реформування правової системи суспільства через трансформацію
правосвідомості відбувається іншим шляхом: якщо влада хоче, щоб було по її
«законам», без урегулювання цього нормами права, то вона починає
пропаганду стосовно правової свідомості суспільства, і виплиє з цього
наступне, завдяки цим діям можуть випливати кризи, революції, конфлікти та
міжусобиці в середині між групами суспільсва, які розділились між собою.
Нормотворчий процес завжди тісно взаємодіє зі системою свідомості
індивіда, через цей процес відбувається пізнання певних правил, обов’язків.
На процес нормотворчості впливає правотворчість. Звісно, що одним з
пунктів боротьби з негативною правосвідомістю є стимулювання розвитку
суспільства, формування активної громадської думки, підвищення рівня
правової свідомості громадян. Правосвідомість збирає регулятори поведінки
у соціумі в системі джерела права, моделює систему джерела права через
юридичне розширення їхніх видів за рахунок інших показчиків.
Існування права випливає з правосвідомості у всій інтегративності. Цей
підхід, інтегративний, зобумовлюється переробленням правосвідомості всіх
22
складових правової системи. Міхайліна Т. В. в 4 розділі описує юридичну
практику, яка збирає діяльнісний аспект правової системи, знову ж таки
препарація та порівняння. Також порівняння та об’єднання самої цінності
права та уявлень про неї. Також правова свідомість посідає найвище місце в
процесі інтерпретації права, завдяки тому, що суб’єкт шукає істину змісту та
сенс певного нормативно-правового акту, щоб вчинити правомірно.
Правосвідомість суб’єкта правозастосовчої практики тісно пов’язана з його
дискреційними повноваженнями, наявність яких обумовлює саму можливість
вирішення юридичного конфлікту. Вона виявила, що правосвідомість
виступає як відправна крапка дефектів права.
Ця монографія пов’язана зі змістом правосвідомості, правової культури,
системи та нормотворчості. Дуже багато розкрито питань про які дуже цікаво
було дізнатись, все викладено чітко та ясно. Різні підходи, різних вчених
щодо конкретної дефеніції певного терміну.

3.2. Пильгун Н. В. Правовий нігілізм у сучасній Україні: поняття,

причини та методи подолання (2020)

Ця наукова робота посвячена такому виду викривленої правосвідомості,

як правовий нігілізм. Пильгун Н.В. визначає поняття правового нігілізму, як
негативного ставлення до права в цілому, виокремлює його як негативну
сторону деформації на життя суспільства в державній сфері, та причини його
подолання. Розповідає про низьку юридичну обізнаність громадян, адже вона
один з небагатьох чинників викривлення правосвідомосіт суспільсвта.
Викладається основна проблема правового нігілізму, вчені поділились на два
«табори»: «деякі вчені вважають, що правовий нігілізм в Україні виник з
моменту здобуття незалежності й основна причина його виникнення – це
відмова від радянської системи права. Інші вчені дотримуються думки, що
правовий нігілізм є закономірним явищем у кожному суспільстві, в результаті
відсутності національних правових традицій та відсутністю високого рівня
23
правової культури і правової свідомості»[16, с. 69]. На думку автора, правовий
нігілізм є досить глибоким поняттям та багато вчених приводять багато
дефеніцій, цей підвид деформації набуває ширшого поняття, коли його вивчати
та покладати на нього життєві ситуації. На прикладі звичних життєвих ситуацій
окремо взятих суб’єктів можна проаналізувати, що правовий нігілізм
поширився та вкорінився в нашому суспільстві. Описані причини прояву
правового нігілізму: «- відсутність високого рівня правової культури, правової
свідомості та правового виховання; - гіпертрофоване негативне уявлення і
ставлення до правової культури, де, як правило, громадяни відносяться
безвідповідально та безпечно до власних прав та їх захисту; - неприйняття
певними верствами населення економічних та інших реформ у державі; -
неефективний, низький рівень вимог до процесу правотворчості та
законотворчості; - неможливість охоплення національним законодавством
сучасних правил життя в країні, відсутність систематичності щодо внесення
змін до національного законодавства; розбалансованість національної правової
системи; - відсутність ефективного механізму доведення до відома населення
змісту законів та інших підзаконних нормативних актів; - наявності великої
кількості нормативноправових актів, які суперечать одне одному або
виключають одне одного; - наявність соціально-економічних протестів, що
знаходять свій прояв у гострих партійних конфронтаціях, загальній
нестабільності миру в суспільстві; - наявність корупційних механізмів, як на
рівні загальнодержавному, так і з боку громадян; - неповага до права, до суду,
правоохоронних органів та інших структурних підрозділів у державному
механізмі; - недовіра державі з боку громадян щодо побудови демократичної
держави; - наявність тіньової економіки з межуючою тіньовою політикою,
наявність груп тиску та невидимих кланів; - наявність конфронтації між
органами державної влади, що паралізує роботу багатьох структурних
підрозділів; - порушення прав людини, таких як право на життя і здоров`я,
честь і гідність; - низька правова захищеність людини та громадянина, що в
свою чергу підриває віру в закон та здатність держави захистити права
24
громадян; - слабке державне забезпечення законності та правопорядку в
суспільстві; - наявність кризових періодів та непередбачуваних ситуацій у
державі, переломних етапів у розвитку суспільства; - низький рівень
національно-державної гідності громадян, негативне ставлення до всієї історії
та національної культури»[16, c. 69-70]. Виходячи з цих причин, ми можемо
зрозуміти, що проявів багато та причин подолання аналогічно, адже кожен
прояв лікується своєю противагою, тобто якщо це неповага до права, до суду,
правоохоронних органів та інших структурних підрозділів у державному
механізмі, то цей прояв ігнорування права, законності суду, правоохоронних
органів проявляється в юридичній необізнаності певного суб’єкта, висновок:
підняття правової культури суспільства. І таку противагу можна знайти до
кожного прояву правового нігілізму.
Отже, в роботі покладено дуже багато юридичних висновків різних
авторів, дефініцій визначення правовий нігілізм, описано причини подолання та
прояви цієї деформації в Україні, як соціальній державі.
3.3. Антропологічно-правові виміри професійної деформації
моральної свідомості працівників Національної поліції України
Павлишин О. В., Кравчук О. В., Лев О. Р

У цій статті науковці досліджують моральну свідомість працівників

Національної поліції України, а саме вплив негативної деформації на неї.
Автор описує 4 критерії моралі, ці критерії точно визначають відносини між
людьми. Визначено термін професійна деформація, адже для подальшої
роботи з цією науковою статтею слід читачу знати дефініцію цього терміна.
Насамперед предмет цієї статті полягає не в самих термінах деформації, як
явища професійного, а саме на моральній деформації. Тобто чітко відзначено
особисту деформацію моралі в представників, що представляють юридичну
сферу та правоохоронну. Вказано чинники, які підсилюють саму правову
деформацію: «1. Юридичні: недосконалість карно-процесуального

25
законодавства; нечітка урегульованість оперативної роботи; відсутність
юридичних гарантій, що обмежують працівників органів від протизаконних
наказів і вказівок керівництва. 2. Економічні: відсутність чітких економічних
стимулів; «зрівнялівка» в оплаті; можливість стягнення побічної матеріальної
й іншої вигод у повсякденній роботі; недостатнє технічне обладнання
(комп’ютерною технікою, автотранспортом тощо); відсутність напрацьованої
матеріально технічної бази. 3. Організаційні: слабкий підбір у розміщенні
кадрів; слабкий контроль з боку керівництва; специфічність роботи
Національної поліції України; погана організація внутрішнього обліку та
контролю, у тому числі, некоректні критерії оцінки роботи; недостатні заходи
для підвищення кваліфікації працівників; некомпетентне втручання
керівництва в роботу. 4. Інтелектуальні: низький рівень професійних знань;
недостатній рівень політичної, правової та загальної культури; недоліки у
вихованні та самовихованні підлеглих. 5. Соціально-психологічні:
брутальність і неврівноваженість керівників; соціальна, групова, національна
нетерпимість; зайва самовпевненість; надмірне марнославство та кар’єризм;
низький самоконтроль»[17, c. 75].
Як можна побачити, таких чинників є достатня кількість, і кожен з них
виступає в ролі іншої сфери, але вони можуть між собою стикатись.
Наприклад організаційна та правова, щоб використати підбір кандидатів на
певну посаду обирають їх через порядок визначений законом, а отже ці дві
сфери тісно між собою співпрацюють в поданому випадку.
В даній статті, описани певні заходи, що мінімізують правову
деформацію на емоціональний стан працівника правоохоронних органів та
покращують його роботу, тому, щоб підтримувати законність та визнання
права працівником Національної поліції слід використовувати і заходи, щоб
покращити його юридичну обізнаність в своїй сфері, та вживати певні
противодії, як наприклад заходи(їх є 3), щоб уникнути професійної деформації
поліціянта.

26
 ВИСНОВОК

Слід зазначити, що в сучасній Україні, та в військовий стан, який був

введений 24 лютого 2022 року і діє до сих пір, правова деформація
суспільства досягла значного підняття. Це є дуже погано, адже багато
фізичних суб’єктів ігнорують право, як науку, як закон, як регулятор
соціально-правових відносин. Тобто, юридична обізнаність в суспільства
розвинена на низькому рівні та її слід підіймати. А саме: вивчення більше
відомостей про право, про закон, різні нормативно-правові акти та концепції
теорії права. Звісно, якщо суб’єкт не вивчає право так глибоко, то все рівно
слід мати певну юридичну обізнаність, адже більшість людей не знають
навіть своїх банальних прав і обов’язків, та завдяки цьому потрапляють в
різні ситуації, а наслідки можуть бути занадто фатальними для самого
суб’єкта суспільства.
Правова деформація правосвідомості – це викревлене ставлення до
права. Правова деформація поділяється на свої певні підвиди, що означають
своє різне ставлення до права. Наприклад, щодо правового нігілізму, який
дуже розвинений в нас в Україні, саме ігнорування норм закону, права, тягне
за собою різні випадки, а саме як кримінальну, адміністративну, цивільну
відповідальності. Адже, це роблять суб'єкти, які знають закон, знають чітко
прописані норми в законі, але чомусь їх ігнорують. Вирішенням цієї
проблеми є вища юридична обізнаність, тобто якщо людина буде розуміти
всю суть санкції, яка буде покладена на неї, то вчиняти такі дії вона просто не
буде. Причини подолання є різні, щодо деформації, але насамперед, це є
проста юридична обізнаність кожного індивіда.
Перейшовши до працівників правоохоронних органів, а саме до
працівників Національної поліції України, то в цьому центральному органі
виконавчої влади дуже багато працівників які зазнали як моральної так і
правової деформації. Як ми знаємо в нас проходило перереформування міліції
27
в поліцію, а саме старі працівники, які здали іспит то вони працюють в службі
поліції, і з старої професії дісталося дуже багато поганих звичок, а саме як і
правова деформація. Тобто, слід зазначити, порівняно зі старою поліцією в
новій менше випадків деформованих працівників, але вони не рідкі. Адже
різний вплив середовища, соціального оточення, різних чинників, як
побутових, економічних, юридичних впливають на саму особу та на її
правосвідомість. Тому, щоб побороти, або доцільно сказати мінімізувати
правову деформаціїю в працівників Національної поліції України, слід
використовувати наведені три етапи: організаційно-адміністративний,
реабілітаційно-відновлювальний та світоглядно-пчихологічний, про них я
розповідав вище.
Було чітко визначено число працівників поліції, які зазнали
дисциплінарного стягнення, які були звільнені зі служби в поліції, за хабар, за
кримінальну відповідальність. Якщо препарувати, за що працівникі зазнали
даних санкцій можемо визначити, що вони зазнали правової деформації, як
моральної так і професійної. А саме, був приведений один приклад про водія,
який не застибнув пасок безпеки та поліціянт взяв хабар, і водій зазнав
деформації від працівника Національної поліції України. Тобто як і в одній
ситуації працівник може зазнати деформації від індивіда, який вступає з ним
в правовідносини, так і суб’єкт права, який може зазнати викривленої
правосвідомості від працівника Національної поліції. Тому слід бути
обізнаним в юридичній сфері, на мінімальний рівень, щоб не потягнути за
собою певних наслідків, які можуть дати надалі негативні наслідки в
майбутньому. Існує також людський фактор, який може зазнати певних змін
та також навести негативні наслідки, тому працівник має працювати по
регламенту, прописаному в певному законі, нормативно-правовому акті, а
особа в суспільстві має керуватись законом, якщо це відноситься до певного
виду відповідальності, яка за собою тягне результати, які не будуть радувати
нас в майбутньому.

28
 Отже, мета даної курсової роботи –це визначення впливу правової
деформації на правосвідомість суспільства, та впливу правової деформації на
працівників Національної поліції України, причини виникнення викривленої
правосвідомості та концепції подолання деформації самої правосвідомості, як
суспільства, так і працівників Національної поліції України.

29
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В.

Копєйчиков, C.Л. Лисенков та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. —
Стер. вид. — К: Юрінком Інтер, 1999. — 320 с. — Бібліогр.: с.
312.
2. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави: Навч.
посіб. / П. М. Рабінович. – Львів: "Край", 2007. – 188 с.
3. Правосвідомість і правова культура як базові чинники
державотворчого процесу в Україні : монографія / Л. М. Герасіна,
О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань та ін. — Х. : Право, 2009. — 352 с.
4. Теорія держави і права: Навч. посіб. — К.: МАУП, 2003. — 240 с.
— Бібліогр.: с. 229–232.
5. Теорія держави і права: підручник/ Скакун О.Ф. — Харків:
Консум, 2001. — 656 с.
6. Структура правової системи суспільства / М. Хаустова // Вісник
Академії правових наук України. - 2010. - № 1. - С. 49-58
7. Деформації правосвідомості: їх сутність та наслідки / А. С.
Ткачук // Актуальні проблеми політики. — 2011. — № 43. — С.
56-63.
8. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів
юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В.
Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; За ред. д-ра юрид. наук, проф.,
акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад.
АПрН України О. В. Петришина. — Харків: Право, 2009. — 584
с.
9. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-
%D0%B2%D1%80#Text
10. Про державний захист працівників суду і правоохоронних
органів: Закон України від 23 грудня 1993 року
№ 3781-XII URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3781-12#Text
11. Хоржевська, І. М. Особливості професійної деформації
особистості військових та поліцейських/ І. М. Хоржевська, В.
В. Царапора. - С .312-315
12. Кісіль З.Р. Професійна деформація працівників органів
внутрішніх справ України: історіографія та феноменологія / З.Р.
Кісіль // Науковий вісник Львівського державного університету

30
 внутрішніх справ. Серія психологічна. - 2014. - Випуск 2. - С. 33-
44.
13. Билиця І. шляхи попередження та усунення наслідків професійної
деформації : Наук. ст. 37-ме вид. Одеса : Наук. вісн. Міжнар.
гуманітар. ун-ту, 2019.
14. Приходько А.А., Кравцова М.О. Деформація правосвідомості
працівників національної поліції: причини виникнення й шляхи
подолання : Наук. робота. Донбас : Прав. часопис Донбасу, 2020.
15. Роль інтегративного потенціалу правосвідомості у реформуванні
правової системи: монографія / Т. В. Міхайліна. – Вінниця, 2018.
– 312 с
16. Пильгун Н.В. Правовий нігілізм у сучасній Україні: поняття,
причини та методи подолання / Н.В. Пильгун // Наукові праці
Національного авіаційного університету. Серія: Юридичний
вісник «Повітряне і космічне право». – К.: НАУ, 2020. – № 3(56).
– С. 67-73.
17. Павлишин О.В, Кравчук О.В, Лев О.Р Антропологічно-правові
виміри професійної деформації моральної свідомості працівників
Національної поліції України : Наук. ст. 2-ге вид. Київ : "Філос.
та методол. проблеми права", 2019.

31
 Додаток 1

Отже, була подана заява в Національну поліцію України, а саме за

дорученням керівництва центрального органу управління поліції, В
Департаменті головної інспекції, Департаменті внутрішньої безпеки,
Департаменті кадрового забезпечення та Управлінні запобігання корупції в
межах компетенції було розглянуто цю заяву.

Згідно з відомостями, протягом 2020-2022 років було обліковано 85122

дисциплінарних стягнень, з них за видом «звільнення зі служби в поліції» -
4329. До дисциплінарної відповідальності за порушення вимог Закону
України «Про запобігання корупції» притягнуто 160 працівників поліції,
відповідно до інформації наданої Депертаментом внутрішньої безпеки, за
вироком суду до кримінальної відповідальності притягнуто 133 поліцейських.

Табл. 1

Дисциплінарні
Звільнення зі Кримінальна
стягнення(в За корупцію
служби відповідальність
фізичних особах)
85122 4329 160 133

32