Гольцев, звільнившись з місць позбавлення волі, де він відбував покарання за покуту на вбивство

із хуліганських спонукань, зійшовся з Пановою. Вони обоє зловживали спиртними напитками,

сварилися, при цьому Гольцев неодноразово погрожував Пановій убивством. Під час чергової сварки
Гольцев збив Панову на підлогу і завдав їй ногою, обутою у черевика, ударом у грудях у ділянку серця,
спричинивши тупу травму грудної клітки з розривом лівого шлуночка серця. Від ушкодження Панова
померла на місці.

Будемо вважати, що Гольцев. не перебувала в стані неосудності;

Будемо вважати, що Гольцев строки судимості за вбивством з хуліганських
мотивів не спливли.
Будемо вважати, що враховуючи попереднє минуле погрози вбивством
були реальними.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України передбачено кримінальну
відповідальність за Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті
іншій людині
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України передбачено кримінальну
відповідальність за умисне вбивство вчинене особою, яка раніше вчинила
умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього
Кодексу
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КК України передбачено кримінальну
відповідальність за Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що
має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою
залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або
релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило
смерть потерпілого
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КК України передбачено кримінальну
відповідальність за Погроза вбивством, якщо були реальні підстави
побоюватися здійснення цієї погрози
Відповідно до п.22 ППВСУ від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в
справах про злочини проти життя та здоров’я особи», Для відмежування
умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного
ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК ( 2341-14 ),
суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для
з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел
необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння,
зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і
локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення
злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх
стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до
наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється
умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке
спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання
характеризується необережністю.
 Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув
з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для
кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
Відповідно до Постанови ВС від 09.10.2018 у справі № 760/4968/15-к, Так,
відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне
заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного
тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого.
Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне
ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті
охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного
ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких
наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується
виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи
спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних
ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і
потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Склад злочину, передбачений частиною другою статті 121 КК, належить
до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид
необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей
заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних
ушкоджень.
Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із
матеріальним складом і змішаною формою вини.
Кримінальне правопорушення, передбачене статтею п. 13 ч. 1 ст. 115 КК
України характеризується:
Об'єктом злочину є життя та здоров'я особи.
З об'єктивної сторони злочин характеризується діянням у формі умисного
позбавлення життя іншої особи.
Умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство,
за винятком вбивства, передбаченого статтями 116- 118 КК, підлягає
кваліфікації за п. 13 ч. 2 ст. 115, якщо судимість особи за раніше вчинене
умисне вбивство не знята чи не погашена в установленому порядку та на
момент вчинення наступного умисного вбивства не спливли строки давності
притягнення до кримінальної відповідальності.
Підставою для кваліфікації діяння за п. 13 ч. 2 ст. 115 є вчинення особою
не лише вбивства, передбаченого ст. 115, а й умисного протиправного
заподіяння смерті іншій людині, відповідальність за яке передбачена іншими
статтями КК (зокрема ст. ст. 112, 348, 379, 400, 443).
Відповідальність за повторне умисне вбивство чи замах на нього настає
незалежно від того, чи вчинила особа раніше умисне вбивство або замах на
нього, чи була вона виконавцем або іншим співучасником умисного вбивства.
Якщо винний не був засуджений за раніше вчинене умисне вбивство або замах
на нього, такі його дії підлягають самостійній кваліфікації, а наступне умисне
вбивство слід кваліфікувати за п. 13 ч. 2 ст. 115. Подібним чином самостійно
повинні кваліфікуватися діяння і у випадках, коли: а) спочатку вчинюється
замах на умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115), а потім умисне
вбивство (ч. 1 ст. 115); б) коли спочатку вчинюється вбивство за обтяжуючих
обставин, а потім замах на умисне вбивство.Злочин вважається закінченим з
моменту настання смерті потерпілого.
Суб'єкт злочину загальний.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.
Таким чином, дії Гольцева. слід кваліфікувати за: п. 13 ч. 2 ст. 115 КК
України; ч. 1 ст. 129 КК України