Громадянин К.

захопив у заручники 3 працівників одного з київських банків, вимагаючи за їх

звільнення 10 млн. грн. Один із працівників банку (який був в заручниках), вирішив обезброїти К.,
вихопивши пістолет. Завязалась боротьба, в результаті якої відбувся постріл. Працівник банку
був тяжко поранений і помер у лікарні через 2 тижні. Не бажаючи мати свідків, К. важко
поранив іншого працівника банку, але той вижив.
Третьому працівникові вдалось втекти.
К. був затриманий силами спецназу на виході із банку
Кваліфікуйте дії К.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 115 КК України передбачено кримінальну відповідальність за
умисне вбивство заручника або викраденої людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КК України передбачено кримінальну відповідальність за
Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання родичів затриманого, державної
або іншої установи, підприємства чи організації, фізичної або службової особи до вчинення чи
утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника
Відповідно до ч. 2 ст. 147 КК України передбачено кримінальну відповідальність за Ті самі
дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з
погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки,
Відповідно до п. 7 ППВСУ від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини
проти життя та здоров'я особи», Відповідальність за умисне вбивство заручника (п. 3 ч. 2 ст. 115
КК) ( 2341-14 ) настає за умови, що потерпілий був заручником (тобто особою, яка була
захоплена чи трималася з метою спонукати її родичів, державну або іншу установу, підприємство
чи організацію, фізичну або службову особу до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої
дії як умови звільнення) і винна особа це усвідомлювала.
Дії кваліфікуються як умисне вбивство заручника незалежно від того, чи була винна
особа причетною до вчинення злочину, передбаченого ст. 147 КК ( 2341-14 ). Разом з тим
мотив такого вбивства повинен мати зв'язок із даним злочином (це можуть бути бажання
спонукати зазначених у ст. 147 КК осіб, установу, підприємство, організацію до вчинення чи
утримання від вчинення певних дій, помста за невиконання висунутих вимог, прагнення
приховати захоплення чи тримання заручника або інший злочин, вчинений під час їх
здійснення, тощо).
Дії особи, яка вчинила злочин, передбачений ст. 147 КК ( 2341-14 ) і умисно вбила
заручника, мають кваліфікуватися за ч. 2 цієї статті за ознакою спричинення тяжких наслідків і за
п. 3 ч. 2 ст. 115 КК.
Таким чином, з огляду на положення ППВСУ, вбивство свідка – це явне вчинення з метою
приховати захоплення заручників, а не просто умисне вбивство, тому, за даним аспектом, дії не
потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 147 КК України. Проте, за умовами задачі не вказано, чи була
погроза вбивством. Будемо вважати, що така погроза була, зважаючи на те, що потім свідки
були вбиті, тому, за даною підставою дії слід кваліфікувати саме за ч. 2 ст. 147 КК України.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України передбачено кримінальну відповідальність за
умисне вбивство з метою приховати інше кримінальне правопорушення або полегшити його
вчинення.
Відповідно до п. 13 ППВСУ від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини
проти життя та здоров'я особи», За п. 9 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) настає відповідальність
за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення.
Для кваліфікації умисного вбивства як такого, що вчинене з метою приховати інший
злочин, не має значення, чи був винний причетним до злочину, який приховується. Якщо він
вчинив умисне вбивство з метою приховати раніше вчинений ним злочин, його дії
кваліфікуються за тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за приховуваний
злочин, та за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ).
Дії винного, який вчинив умисне вбивство з метою приховати злочин іншої особи,
додатково кваліфікувати ще й за ст. 396 КК ( 2341-14 ) не потрібно. Якщо вбивство з метою
приховання злочину, вчиненого іншою особою, було заздалегідь обіцяне, відповідальність настає
за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК і за пособництво в тому злочині, який приховувався.
Дії винного кваліфікуються як умисне вбивство з метою полегшити вчинення
іншого злочину незалежно від того, був цей злочин вчинений чи ні.
Таким чином, вбивство свідка в нашому випадку було вчинено з метою приховати вчинення
захоплення заручників, а тому, потребує кваліфікації за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України.
 Відповідно до ч. 2 ст. 121 КК України передбачено кримінальну відповідальність за Умисне
тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене
групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової,
національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило
смерть потерпілого
Відповідно до п. 22 ППВСУ від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини
проти життя та здоров'я особи», Для відмежування умисного вбивства від умисного
заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121
КК ( 2341-14 ), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування
змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати
виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя
злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини
припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх
стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при
умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння
тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її
настання характеризується необережністю.
Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту
заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як
умисного вбивства значення не має.
Таким чином, в нашому випадку, вбивство свідка, не зважаючи на те, що до його смерті
пройшло 2 тижні, все одно повинно кваліфікуватись як умисне вбивство, а не як заподіяння
тяжких тілесних ушкоджень, що потягнуло смерть потерпілого.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України передбачено кримінальну відповідальність за
умисне вбивство двох або більше осіб.
Відповідно до п. 5 ППВСУ від 07.02.2003 № 2 «Про судову практику в справах про злочини
проти життя та здоров'я особи» Умисне позбавлення життя двох або більше осіб
кваліфікується за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) за умови, що їх убивство охоплювалось єдиним
умислом винного. Для такої кваліфікації не має значення, яким мотивом керувався винний і
чи був він однаковим при позбавленні життя кожного з потерпілих. Якщо ці мотиви
передбачені як кваліфікуючі ознаки, дії винного додатково кваліфікуються і за відповідними
пунктами ч. 2 ст. 115 КК.
Наявність розриву в часі при реалізації єдиного умислу на вбивство двох або більше
осіб значення для кваліфікації злочину за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК ( 2341-14 ) не має.
Таким чином, оскільки в нашому випадку було вбито двох осіб, отже, це потребує
додаткової кваліфікації за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Таким чином, дії громадянина К. слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 147 КК України; п. 1, 3, 9 ч. 2
ст. 115 КК України.