1.

Підготовка,розгляд та рішення за результатами розгляду законопроектів у

третьому читанні
Внесення поправок перед розглядом законопроекту у третьому читанні
До законопроекту, який готується до третього читання, поправки вносяться у 5-
денний строк після дня попереднього читання.
До третього читання законопроекту, який готується головним комітетом, вносяться
лише поправки щодо внесення виправлень, уточнень, усунення помилок,
суперечностей у тексті законопроекту, а також поправки, внесені з метою
узгодження між собою структурних частин прийнятого у другому читанні
законопроекту без зміни його змісту. Будь-які інші поправки відхиляються
головним комітетом без розгляду їх по суті. Законопроект, підготовлений до
третього читання, разом із висновком головного комітету та іншими супровідними
документами щодо нього надається народним депутатам не пізніш як за п'ять днів
до дня його розгляду. Законопроект, підготовлений до третього читання, має бути
завізований головою головного комітету, керівником секретаріату цього комітету та
керівниками юридичного і редакційного підрозділів Апарату Верховної Ради. Якщо
законопроект завізований із зауваженнями, вони додаються до супровідних
документів, які надаються народним депутатам разом із законопроектом.

Супровідні документи, що подаються до законопроектів, підготовлених до

третього читання
Для розгляду законопроекту в третьому читанні головним комітетом подається
порівняльна таблиця, яка містить остаточну редакцію законопроекту і складається
відповідно до вимог Регламенту ВРУ.
Чинна редакція
Редакція, що пропонується
Порівняльна таблиця, це таблиця де зліва текст діючого, справа зміна яка
пропонується, у випадку зміни законодавства, а не створення нового закону.

У разі прийняття рішення про схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення

його на всеукраїнський референдум, винесення законопроекту на всеукраїнський
референдум та визначення його результатів здійснюються відповідно до положень
Конституції України та законів, що регулюють питання проведення всеукраїнського
референдуму.
У разі якщо Верховною Радою не прийнято жодного із перелічених вище рішень,
законопроект вважається відхиленим.
Одночасно із законопроектом, підготовленим до третього читання, головним
комітетом подаються:
1) перелік законів, до яких у зв'язку з прийняттям цього закону необхідно внести
зміни (за їх наявності);
2) одержаний головним комітетом, у разі необхідності, від Кабінету Міністрів
України план організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових,
інформаційних заходів для введення в дію закону після прийняття законопроекту;
3) проекти актів Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади,
прийняття яких передбачено в законопроекті, що розглядається, або є необхідним
для введення відповідного закону в дію, якщо Верховною Радою приймалося
рішення про необхідність розробки таких проектів актів.
Розгляд законопроектів у третьому читанні
У третьому читанні розглядаються і приймаються рішення щодо поправок (внесення
виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей в тексті законопроекту),
поданих після прийняття законопроекту в другому читанні.
Розгляд законопроекту у третьому читанні включає:
1) голосування щодо статей законопроекту, текст яких зазнав змін після їх
прийняття у другому читанні;
2) голосування щодо проекту постанови, внесеного народними депутатами -
членами головного комітету, про схвалення підготовленого Кабінетом Міністрів
України плану організаційних, кадрових, матеріально-технічних, фінансових,
інформаційних заходів щодо введення в дію закону після прийняття законопроекту;
3) голосування законопроекту в цілому.
Після прийняття закону в цілому внесення до його тексту будь-яких змін (за
винятком виправлення граматичних чи технічних помилок) допускається лише за
пропозицією Голови Верховної Ради України в порядку, визначеному Регламентом
ВРУ.
Рішення за результатами розгляду законопроектів у третьому читанні
1)прийняття закону в цілому і направлення його на підпис Президенту України;
2)перенесення голосування щодо законопроекту в цілому у зв'язку із прийняттям
рішення про перенесення розгляду законопроекту або до подання Кабінетом
Міністрів України проектів актів, прийняття яких передбачено в законопроекті, що
розглядається;
3)схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський
референдум;
4)відхилення законопроекту.
…………………………………………………………………………………………….

2. Порядок опублікування та введення в дію законів України

Опублікування, зберігання законів, постанов та інших актів Верховної Ради
Підписані Президентом України закони публікуються в газеті "Голос України" та
у Відомостях Верховної Ради України.
Публікація законів у цих друкованих засобах масової інформації вважається
офіційною. Підписані Головою Верховної Ради України постанови та інші акти
Верховної Ради не пізніше наступного дня після їх підписання передаються
Апаратом Верховної Ради для опублікування в газеті "Голос України" та у
Відомостях Верховної Ради України.
У разі виявлення невідповідності опублікованого закону, постанови чи іншого акта
Верховної Ради оригіналу такого акта не пізніш як через 10 днів з дня виявлення
невідповідності публікується в газеті "Голос України" та в черговому номері
Відомостей Верховної Ради України уточнений текст закону, постанови чи іншого
акта Верховної Ради.
Підписаний Президентом України закон, а також підписані Головою Верховної Ради
України постанови та інші акти Верховної Ради є оригіналами і зберігаються в
Апараті Верховної Ради в установленому порядку. Всі інші примірники закону,
постанов та інших актів Верховної Ради є копіями.
………………………………………………………………………………………..
В Україні офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після
включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів і із зазначенням
присвоєного їм реєстраційного коду.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про інформацію»[1] з

метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним
та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими
тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.
Закони, що визначають права й обов’язки громадян, не доведені до відома
населення в установленому законом порядку, відповідно до статті 57 Конституції
України є нечинними і не мають діяти.
Частиною 5 статті 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів
України»[6] передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України публікуються
в «Офіційному віснику України», газеті «Урядовий кур'єр», акти Кабінету
Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному
вебсайті Кабінету Міністрів України

Отже, за цим визначенням уведення закону в дію залежить насамперед від його
чинності, що є головною передумовою дії закону.
Тому варто з’ясувати також поняття чинності закону.
Чинність закону – це юридична передумова дії закону, яка означає наявність у
закону юридичної сили. Чинність закону надає йому нормативної обов’язковості в
системі законодавства, юридичної властивості підпорядковувати дію відповідних
нормативно-правових актів нижчого рівня та індивідуальних правових актів [1].
Закон може набувати чинності безпосередньо, одночасно з його ухваленням. Так
набув чинності Основний Закон (ст. 160 Конституції). Моментом набуття чинності
Конституцією – зазначено в рішенні Конституційного Суду у справі про набуття
чинності Конституцією України № 4-зп від 3 жовтня 1997 року – є момент
оголошення результатів голосування з проекту Конституції загалом на пленарному
засіданні Верховної Ради.
Проте найчастіше чинність закону набувається шляхом опосередкування
юридичними фактами, тобто через процес набрання законом чинності. До того ж до
обов’язкових юридичних фактів, із якими Конституція пов’язує набрання законом
чинності, належать: підписання закону Президентом України; офіційне
опублікування закону; настання обставин, із якими пов’язується момент набрання
чинності даним законом (офіційного опублікування закону, точно визначеної
календарної дати, дати набрання чинності чи введення в дію іншого закону,
настання певної події тощо).

Виняток встановлено для випадків, коли Президент України протягом десяти днів
не підписує та офіційно не опубліковує закон, вето на який подолано Верховною
 Радою; такий закон опубліковується за підписом Голови Верховної Ради (ст. 94
Конституції).

3. Поняття та юридична природа референдуму

Конституція України закріплює ч.2 ст. 5: Право визначати і змінювати
конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути
узурповане державою, її органами або посадовими особами. ч.1 ст. 17: Захист
суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та
інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього
Українського народу.
Референдум – це пріоритетна форма безпосереднього народовладдя, зміст якої
полягає у прийнятті громадянами шляхом голосування нормативно-правових актів
та інших рішень загальнодержавного і місцевого значення.

Рефере́ндум — прийняття виборцями рішення з конституційних, законодавчих чи

інших внутрішньо- чи зовнішньо політичних питань, за винятком тих, котрі згідно з
законом не можуть бути винесені на референдум.

Всеукраїнський референдум слід розуміти як пріоритетну форму безпосередньої

демократії, зміст якої полягає в прийнятті або затвердженні громадянами
України Конституції, законів та інших найважливіших рішень загальнодержавного
значення шляхом голосування.

Референдуми в Україні регулюються:

● Конституцією України (Розділ 3)

● Законом України “Про всеукраїнський референдум”,

● Законом України “Про Центральну виборчу комісію України”.

Відповідно до цих законодавчих актів єдиним видом референдумів в Україні є

всеукраїнський референдум, адже порядок лише всеукраїнського референдуму має
законодавче закріплення та відповідний закон.

За територією проведення

1) загальнодержавний - проводиться на території всієї держави;

2) місцевий - на території АРК або певної адмін-територ одиниці;забезпеч
територіальними громадами села, селища, міста

За правовою силою рішень

1) імперативний - рішення має вишу юридичну силу, є обов'язковими до виконання;

2) консультативний - рішення має дорадчий характер, тому не є обов'язковим при

вирішенні питань місцевого чи заг-держ значення; проводиться органом державної
влади перед прийняттям ним певного рішення, щоб виявити ставлення громадян до
цього рішення.

За підставами проведення

1) обов'язковий - рішення має бути прийняте тільки на референдумі; про зміну

території України (ст. 73 КУ) та про внесення змін до розділів І, III і XIII КУ (ч. 1 ст.
156 КУ).

2) факультативний - рішення може бути прийняте або референдумом, або в інший

спосіб;

За предметом

1) конституційний - щодо прийняття конституції; ст 156 КУ, п. 1 ст. З ЗУ

2) законодавчий - з питань прийняття законів; п. 2 ст., 3 ЗУ

3) ратифікаційний - ратифікація міжнар-правових актів (ст. 5 ЗУ)

4) з питання зміни території України (ст. 73 КУ)

5) з питань довіри (недовіри) Верховній Раді України та Президенту України (ст. 13

ЗУ)

За часом проведення

1) дозаконодавчий - проводиться щодо законопроекту для визначення думки

громадян;

2) післязаконодавчий - проводиться для затвердження закону, прийнятого

парламентом; всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року, на якому було
підтверджено законність І надано вищу юридичну силу Акту проголошення

За суб'єктами ініціювання
* ініційовані ВРУ (ч. 1 ст. 72, п. 2 ч. 1 ст. 85 КУ);

* ініційовані Президентом України (ч. 1 ст. 72, п. 6 ч. 1 ст. 106 КУ);

* петиційні, тобто ініційовані українським народом (ч. 2 ст. 72 КУ).

Однак в ст. 38 КУ зазначено, що громадяни мають право брати участь в управлінні

державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах.

Ознаки референдуму:
Право голосу на референдумах мають громадяни України, які досягли на день їх
проведення вісімнадцяти років.
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або
Президентом України.
Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не
менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що
підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах
областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території
України.
Референдум НЕ допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету
та амністії.

Кваліфікуючі формально-юридичні ознаки всеукраїнського референдуму

є однією з пріоритетних форм безпосередньої демократії, яка дозволяє

трансформувати волю народу в державну волю
є самостійним інститутом конституційного права України
зміст визначається прийняттям окремих положень Конституції України, законів
України та інших найважливіших рішень загальнодержавного значення
учасниками є громадяни України, наділені правом голосу
за формою проведення є всенародним голосуванням
рішення носять імперативний характер

................................................................................................................................................

Є декілька видів референдуму (в залежності від способу проведення, від предмету і

від сфери застосування):
  Конституційний (у цьому випадку на голосування можуть виноситись
питання внесення змін чи поправок до Конституції або ж на
голосування може вноситись сам проект Конституції);
 Законодавчий (у цьому випадку буде проходити голосування за проект
закону, який у свою чергу буде виступати в якості предмету
референдуму);
 Загальнодержавний;
 Місцевий;
 Обов’язковий;
 Факультативний.
Якщо на референдумі вирішуються питання щодо зміни території (наприклад,
приєднання до території інших держав) чи зміни статусу територій, то такий
референдум буде мати назву плебісцит.

4. Періоди становлення та розвитку референдумів в Україні

Референдуми в Україні — спосіб прийняття електоратом (виборцями) рішення з
конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних
питань шляхом відповіді на конкретно сформульовані запитання, на які можлива
відповідь у формі «Так» або «Ні». З 1991 року в Україні відбулося два
всеукраїнських референдуми.
26 січня 2021 року прийнятий Закон України «Про народовладдя через
всеукраїнський референдум», що визначає правові засади здійснення народного
волевиявлення через всеукраїнський референдум, його організацію та порядок
проведення.

Періоди становлення та розвитку референдумів в Україні:

I. 1991 – 2000 рр.: 3 липня 1991 року ЗУРСР «Про всеукраїнський та місцеві
референдуми»; 1 грудня 1991р. проведено всеукраїнський референдум та
місцеві референдуми
II. 2000 – 2012 рр.: 16 квітня 2000р. – всеукраїнський референдум
III. 2012 – 2018 рр.: 6 листопада 2012 р. ЗУ «Про всеукраїнський референдум»,
26 квітня 2018р. Закон визнано неконституційним згідно з Рішенням
Конституційного Суду № 4-р/2018 IV. 2018р. – т.ч.: червень 2020р. внесено
проект ЗУ «Про народовладдя через всеукраїнський референдум», 26 січня
2021 року ЗУ «Про всеукраїнський рефереднум»
Псевдореферендуми, проведені російською федерацією на території України
 16 березня 2014 р.: псевдореферендум про статус Автономної Республіки
Крим
11 травня 2014 р.: три псевдореферендуми в деяких населених пунктах
Донецької і Луганської областей
23-27 вересня 2022 р.: псевдореферендуми на тимчасово окупованих
теріториях Україні

Історичний аспект

Проведення першого в історії України загальнонаціонального референдуму було

призначене Верховною Радою Української PCP на підставі Закону Української PCP
"Про всеукраїнський та місцеві референдуми" від 3 липня 1991 р. Його результати
були переконливими - 90,3 % громадян Української PCP підтвердили чинність Акта
проголошення незалежності України.

Наступний всеукраїнський референдум за народною ініціативою було проведено

в 2000 році. Не зважаючи на чисельні песимістичні прогнози, 16 квітня 2000 р.
відбулося голосування з питань, винесених на всеукраїнський референдум. Усі
питання референдуму отримали підтримку виборців (питання про додаткові
підстави для дострокового припинення повноважень Верховної Ради України, за
обмеження депутатської недоторканості, за зменшення конституційного складу
парламенту з 450 до 300 народних депутатів України, за необхідність формування
двопалатного парламенту в Україні). Утім результати цього всеукраїнського
референдуму так і не були реалізованими.

Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 року — опитування думки

громадян України з приводу реформи системи державного управління. Референдум
було ініційовано Президентом України Леонідом Кучмою і
організовано Центральною виборчою комісією на основі «народної ініціативи»
населення усієї країни. Проте ця «ініціатива» була розкритикована як
намагання олігархів із оточення Кучми зберегти владу і перешкодити Вікторові
Ющенку, який на той момент був популярним політиком, перемогти на наступних
президентських виборах. Опозиційні партії намагалися оскаржити законність
цього референдуму.

На референдум було винесено чотири питання, які стосувалися:

 обмеження депутатської недоторканості;

 установлення додаткових підстав для розпуску Президентом України

Верховної Ради;
  зменшення кількості народних депутатів з 450 до 300;

 формування двопалатного парламенту.

За офіційними даними на всі чотири поставлені питання виборці дали ствердну

відповідь (від 81,7 % до 89,9 %), проте відповідні зміни до законодавства так і не
було внесено Верховною Радою.

5. Поняття, предмет, суб’єкти всеукраїнського референдуму

ЗУ “Про всеукраїнський референдум”

Предмет референдумів - це суспільні відносини, пов'язані з реалізацією права

громадян на участь у референдумах, тобто права шляхом безпосереднього
голосування вирішувати найважливіші суспільно значущі питання
загальнодержавного та місцевого значення.

Питання про предмет референдуму визначені нормативними положеннями Закону

України "Про всеукраїнський референдум".

Стаття 3. Предмет всеукраїнського референдуму

1. Предметом всеукраїнського референдуму можуть бути питання:

1) затвердження закону про внесення змін до розділів I (Загальні засади), III

(Вибори. Референдум), XIII (Правосуддя) Конституції України;

2) загальнодержавного значення;

3) про зміну території України;

4) про втрату чинності законом України або окремими його положеннями.

2. Не можуть бути предметом всеукраїнського референдуму питання:

1) що суперечать положенням Конституції України, загальновизнаним принципам і

нормам міжнародного права, закріпленим насамперед Загальною декларацією прав
людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод,
протоколами до неї;

2) що скасовують чи обмежують конституційні права і свободи людини і

громадянина та гарантії їх реалізації;
3) спрямовані на ліквідацію незалежності України, порушення державного
суверенітету, територіальної цілісності України, створення загрози національній
безпеці України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;

4) щодо питань податків, бюджету, амністії;

5) віднесені Конституцією України і законами України до відання органів

правопорядку, прокуратури чи суду.

3. На всеукраїнський референдум може виноситися одне питання.

Стаття 26. Порядок призначення всеукраїнського референдуму про внесення

змін до Конституції України

1. Президент України протягом п'яти днів після отримання від Голови Верховної
Ради України закону про внесення змін до розділів I, III, XIII Конституції України
видає указ про призначення всеукраїнського референдуму про внесення змін до
Конституції України із зазначенням дати його проведення. Текст закону, що
виноситься на затвердження всеукраїнським референдумом про внесення змін до
розділів I, III, XIII Конституції України, обов'язково додається до указу Президента
України.

2. Указом Президента України про призначення всеукраїнського референдуму про

внесення змін до Конституції України визначається дата його проведення, якою є
остання неділя п'ятдесятиденного строку від дня видання указу.

Стаття 27. Порядок призначення всеукраїнського референдуму про зміну

території України

1. У разі прийняття закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну

території України, укладеного Президентом України, Верховна Рада України
приймає рішення про призначення всеукраїнського референдуму про зміну території
України.

2. Постанова Верховної Ради України про призначення всеукраїнського

референдуму про зміну території України має містити дату проведення
всеукраїнського референдуму та сформульоване питання, що виноситься на
референдум. Текст закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну
території України обов'язково додається до постанови Верховної Ради України. Дата
проведення відповідного всеукраїнського референдуму призначається на останню
неділю п'ятдесятиденного строку від дня прийняття Верховною Радою України
постанови про його призначення.
 Стаття 28. Порядок проголошення всеукраїнського референдуму за народною
ініціативою

1. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою проголошується

Президентом України на вимогу не менш як 3 мільйонів громадян України, які
мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано
не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній
області.

2. На всеукраїнський референдум за народною ініціативою можуть бути винесені

питання, передбачені пунктами 2 і 4 частини першої статті 3 цього Закону.

Суб’єкти ініціювання всеукраїнського референдуму.

ЗУ “Про всеукраїнський референдум”

Стаття 15. Суб’єкти призначення (проголошення) всеукраїнського референдуму

1. Всеукраїнський референдум щодо затвердження змін до розділу I "Загальні

положення", розділу III "Вибори. Референдум" і розділу XIII "Внесення змін до
Конституції України"

Конституції України призначається Президентом України відповідно до

Конституції України.

2. Всеукраїнський референдум щодо зміни території України призначається

Верховною Радою України відповідно до Конституції України.

3. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою проголошується

Президентом України відповідно до Конституції України

Стаття 16. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою

1. Президент України проголошує всеукраїнський референдум за народною

ініціативою, якщо його ініційовано з додержанням встановлених Конституцією
України вимог щодо організації і порядку проведення всеукраїнського референдуму
за народною ініціативою, а також щодо предмета і питання референдуму.

2. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу

не менш як 3 мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що
підписи щодо призначення всеукраїнського референдуму зібрано не менш як у двох
третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній області.

3. Проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

здійснюється указом Президента України.

Основні принципи проведення всеукраїнського референдуму.

ЗУ “Про всеукраїнський референдум”

Всеукраїнський референдум є формою безпосередньої демократії в Україні,

способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у
прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень шляхом голосування у
випадках і порядку, встановлених Конституцією України та цим Законом.(ст.1)

Всеукраїнський референдум проводиться на основі таких загальних принципів:

1) загального права голосу;

2) рівності;

3) законності;

4) прямого волевиявлення;

5) вільної участі у всеукраїнському референдумі;

6) таємності голосування;

7) особистої участі у голосуванні;

8) однократності голосування.

Стаття 6. Загальне право голосу

1. Право голосу на всеукраїнському референдумі мають громадяни України, яким

на день голосування виповнилося вісімнадцять років.

2. Підставою реалізації громадянином України свого права голосу на

всеукраїнському референдумі є його включення до списків учасників
всеукраїнського референдуму на дільниці всеукраїнського референдуму.

3. Документом, який посвідчує особу і громадянство України учасника

всеукраїнського референдуму, є:
1) паспорт громадянина України;

2) тимчасове посвідчення громадянина;

3) картка (довідка) установи кримінально-виконавчої системи, що повинна

містити: прізвище, ім'я, по батькові, рік народження, громадянство, фотографію
особи, підпис керівника та печатку установи (для осіб, які перебувають в установах
кримінально-виконавчої системи);

4) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

5) дипломатичний паспорт;

6) службовий паспорт;

7) посвідчення члена екіпажу.

4. паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина; є підставою

для отримання бюлетеня для участі у всеукраїнському референдумі і можуть
бути використані на звичайних та спеціальних дільницях всеукраїнського
референдуму.

5. Документи, зазначені у пунктах 3-7 частини третьої цієї статті, є підставою

для отримання бюлетеня для участі у всеукраїнському референдумі і можуть бути
використані на закордонних дільницях всеукраїнського референдуму, а також на
спеціальних дільницях всеукраїнського референдуму, утворених на суднах, що
перебувають у плаванні під Державним Прапором України, та на полярній станції
України. На закордонних дільницях всеукраїнського референдуму, утворених у
країнах, до яких дозволений виїзд громадян України за паспортом громадянина
України, підставою для отримання бюлетеня може бути паспорт громадянина
України.

6. Громадяни України, які мають право голосу, можуть брати участь у роботі
комісій з всеукраїнського референдуму як їх члени, а також у проведенні
агітації всеукраїнського референдуму, здійсненні спостереження за проведенням
всеукраїнського референдуму та інших заходах щодо підготовки та проведення
всеукраїнського референдуму у порядку, визначеному цим та іншими законами
України.

7. Будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження прав громадян України на

участь у всеукраїнському референдумі за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками
забороняються.

8. Не має права голосу громадянин України, визнаний судом недієздатним.

9. Громадянин України, який проживає або перебуває в період підготовки і

проведення всеукраїнського референдуму за межами України, має право голосу на
всеукраїнському референдумі, реалізація якого забезпечується його включенням до
списку учасників всеукраїнського референдуму на відповідній закордонній дільниці,
утвореній згідно з цим Законом.

Стаття 7. Рівне право голосу

1. Громадяни України беруть участь у всеукраїнському референдумі на рівних

засадах.

2. Кожний учасник всеукраїнського референдуму має один голос. Учасник

всеукраїнського референдуму може використати свій голос тільки на одній
дільниці всеукраїнського референдуму, де він включений до списку учасників
всеукраїнського референдуму. Учасник всеукраїнського референдуму реалізує своє
право голосу під час всеукраїнського референдуму у порядку, встановленому цим
Законом.

3. Рівність прав і можливостей суб'єктів процесу всеукраїнського референдуму

брати участь у процесі всеукраїнського референдуму забезпечується:

1) забороною втручання органів державної влади та органів місцевого

самоврядування у процес всеукраїнського референдуму, за винятком випадків,
передбачених цим Законом;

2) неупередженим ставленням органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, їх службових та посадових осіб до ініціативної групи
всеукраїнського референдуму, інших суб'єктів процесу референдуму;

3) забороною використання під час фінансування агітації всеукраїнського

референдуму інших коштів, крім визначених цим Законом, виділених на
забезпечення процесу всеукраїнського референдуму;

4) рівним та неупередженим ставленням засобів масової інформації до процесу

всеукраїнського референдуму, об'єктивним та збалансованим висвітленням позицій
на підтримку та проти питання всеукраїнського референдуму.
Стаття 8. Пряме волевиявлення на всеукраїнському референдумі

1. Громадяни України безпосередньо беруть участь у всеукраїнському референдумі

та у вирішенні питань, які виносяться на референдум.

Стаття 9. Вільна участь у всеукраїнському референдумі

1. Участь громадян України у всеукраїнському референдумі є добровільною. Ніхто

не може бути примушений до участі чи неучасті у референдумі.

2. Всеукраїнський референдум є вільним. Громадянам України забезпечуються

умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при
голосуванні.

3. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що

перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі учасника
всеукраїнського референдуму, забороняється.

4. Для забезпечення умов для вільного волевиявлення військовослужбовцям

строкової служби в день голосування надається відпустка для участі в голосуванні
не менш як на чотири години.

Стаття 10. Таємне голосування

1. Голосування на всеукраїнському референдумі є таємним: контроль за

волевиявленням учасників всеукраїнського референдуму забороняється.

2. Членам комісій всеукраїнського референдуму, іншим особам забороняється

вчиняти будь-які дії чи розголошувати відомості, які дають можливість встановити
зміст волевиявлення конкретного учасника всеукраїнського референдуму.

Стаття 11. Особисте голосування

1. Кожний учасник всеукраїнського референдуму голосує на референдумі

особисто. Голосування за інших осіб чи передача учасником всеукраїнського
референдуму права голосу будь-якій іншій особі забороняється.
Стаття 12. Однократність голосування

Кожен громадянин України, який має право голосу на всеукраїнському

референдумі, може реалізувати це право під час проведення такого референдуму
лише один раз і лише на одній дільниці референдуму.

Стаття 13. Публічність і відкритість процесу референдуму

1. Підготовка та проведення всеукраїнського референдуму здійснюються

публічно і відкрито.

2. Для забезпечення публічності і відкритості процесу всеукраїнського референдуму

комісії референдуму відповідно до своїх повноважень:

1) оприлюднюють відомості про свій склад, місцезнаходження та режим роботи, про

утворення округів референдуму і дільниць;

2) забезпечують можливість ознайомлення громадян із списками учасників

референдуму;

3) оприлюднюють результати процесу всеукраїнського референдуму;

4) надають іншу інформацію у випадках, передбачених цим Законом.

Всеукраїнський референдум за народною ініціативою.

ЗУ “Про всеукраїнський референдум”

Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на

вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу,
за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у
двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
НЕ МЕНШЕ 3 млн

Всеукраїнський референдум за народною ініціативою проголошується

Президентом України відповідно до Конституції України.(ст.15)

Стаття 16. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою

1. Президент України проголошує всеукраїнський референдум за народною

ініціативою, якщо його ініційовано з додержанням встановлених Конституцією
України вимог щодо організації і порядку проведення всеукраїнського референдуму
за народною ініціативою, а також щодо предмета і питання референдуму.

2. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу

не менш як 3 мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що
підписи щодо призначення всеукраїнського референдуму зібрано не менш як у
двох третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній області.

3. Проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

здійснюється указом Президента України.

Обмеження щодо ініціювання та проведення всеукраїнського референдуму

1. Не може бути ініційовано призначення всеукраїнського референдуму щодо

законопроектів з питань:

1) податків;

2) бюджету;

3) амністії.

2. На всеукраїнський референдум за народною ініціативою не може бути винесене

(ініційоване) питання про зміну території України.

Стаття 21. Контроль щодо відповідності Конституції України питання

всеукраїнського референдуму

1. Контроль за відповідністю Конституції України (конституційністю) питання,

яке пропонується для винесення на всеукраїнський референдум за народною
ініціативою здійснює Конституційний Суд України за зверненням суб’єкта права
на конституційне звернення в порядку, встановленому законом.

4. Конституційний Суд України зобов’язаний надати висновки про відповідність

Конституції України (конституційність) питання, яке пропонується для винесення
на всеукраїнський референдум за народною ініціативою не пізніш як на 30 день з
моменту отримання Конституційним Судом України відповідного звернення.

Стаття 28. Порядок проголошення всеукраїнського референдуму за народною

ініціативою
1. Всеукраїнський референдум за народною ініціативою проголошується
Президентом України на вимогу не менш як 3 мільйонів громадян України, які
мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано
не менш як у двох третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у
кожній області.

2. На всеукраїнський референдум за народною ініціативою можуть бути винесені

питання, передбачені пунктами 2 і 4 частини першої статті 3 цього Закону.

3. Президент України не пізніш як на п’ятнадцятий день після отримання

рішення Центральної виборчої комісії про підсумки збирання підписів
громадян України під ініціативою про проведення всеукраїнського референдуму
видає указ про проголошення всеукраїнського референдуму за народною
ініціативою.

4. В указі Президента України про проголошення всеукраїнського референдуму за

народною ініціативою визначається дата його проведення, якою є остання неділя
шістдесятиденного строку з дня опублікування указу, а також зазначається питання
загальнодержавного значення, що виноситься на всеукраїнський референдум за
народною ініціативою. У разі якщо предметом всеукраїнського референдуму за
народною ініціативою є питання про втрату чинності законом України або
окремими його положеннями, до указу Президента України про проголошення
всеукраїнського референдуму за народною ініціативою додається текст проекту
закону про втрату чинності законом України або окремими його положеннями, що
пропонується для винесення на всеукраїнський референдум.

Стаття 29. Загальний порядок здійснення народної ініціативи

1. Народна ініціатива щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною

ініціативою здійснюється шляхом збирання підписів не менш як 3 мільйонів
громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення
всеукраїнського референдуму за народною ініціативою зібрано не менш як у двох
третинах областей і не менш як по 100 тисяч підписів у кожній області.

2. Збір підписів під ініціативою щодо проведення всеукраїнського референдуму за

народною ініціативою здійснює ініціативна група всеукраїнського референдуму за
народною ініціативою, що утворюється і діє відповідно до цього Закону.

3. Збір підписів під ініціативою щодо проведення всеукраїнського референдуму за

народною ініціативою триває протягом 90 днів з дня отримання свідоцтва про
реєстрацію ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною
ініціативою, що пропонує винести відповідне питання на всеукраїнський
референдум за народною ініціативою.

Стаття 30. Порядок утворення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за

народною ініціативою

1. Ініціативна група всеукраїнського референдуму за народною ініціативою (далі -

ініціативна група) утворюється на зборах громадян України, в яких беруть
участь не менш як триста виборців.

2. Організаторами зборів можуть бути виключно виборці.

4. Не пізніше ніж за 5 днів до дня проведення зборів громадян України щодо

проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою їх організатори
повинні письмово повідомити Центральну виборчу комісію про дату, час, місце і
мету зборів.

5. Центральна виборча комісія своїм рішенням направляє на збори громадян

України щодо проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою
представника (представників) для посвідчення факту проведення зборів.

Стаття 31. Реєстрація ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною

ініціативою

1. Центральна виборча комісія у 10-денний строк здійснює аналіз дотримання

вимог цього Закону під час утворення ініціативної групи, а також аналіз документів,
передбачених частиною чотирнадцятою статті 30 цього Закону, на предмет їх
відповідності вимогам цього Закону, Конституції України та приймає постанову
про реєстрацію ініціативної групи або про відмову в реєстрації ініціативної групи
із зазначенням мотивів такого рішення. У разі встановлення Центральною виборчою
комісією ознак порушення вимог цього Закону під час утворення ініціативної групи,
невідповідності поданих документів вимогам цього Закону їх аналіз на предмет
відповідності Конституції України не здійснюється.

5. Рішення Центральної виборчої комісії щодо реєстрації ініціативної групи

повинно містити формулювання питання всеукраїнського референдуму, а в разі
ініціювання всеукраїнського референдуму з питання, передбаченого пунктом 4
частини першої статті 3 цього Закону, - також текст законопроекту про втрату
чинності законом України або окремими його положеннями, що пропонується
винести на всеукраїнський референдум за народною ініціативою.
6. Центральна виборча комісія не пізніше наступного дня з дня прийняття
рішення про реєстрацію ініціативної групи видає уповноваженому представнику
ініціативної групи свідоцтво про реєстрацію та посвідчення членів ініціативної
групи, зразки підписного листа та протоколу про підсумки збору підписів на
підтримку ініціативи проведення всеукраїнського референдуму за народною
ініціативою за формою, встановленою Центральною виборчою комісією.

Стаття 32. Порядок збору підписів

1. З дня одержання свідоцтва про реєстрацію ініціативна група має право

безперешкодно проводити агітацію щодо ініціативи проведення всеукраїнського
референдуму за народною ініціативою та збирати підписи виборців на підтримку
ініціативи.

2. Виборець може реалізувати своє право підтримки ініціативи проведення

всеукраїнського референдуму за народною ініціативою шляхом підписання
підписного листа у паперовому вигляді.

Підпис вважається зібраним на території області за місцем виборчої адреси

виборця.

6. Підписи виборців у паперовій формі на підтримку всеукраїнського референдуму

за народною ініціативою можуть збирати лише члени ініціативної групи.

7. Виборець, який підтримує ініціативу проведення всеукраїнського референдуму за

народною ініціативою, власноручно на підписному листі українською мовою
зазначає прізвище, власне ім’я, по батькові, дату народження, номер і серію
документа, що посвідчує особу і підтверджує громадянство України, виборчу
адресу, ставить свій підпис і дату підписання.

Стаття 33. Агітація під час збору підписів на підтримку ініціативи проведення
всеукраїнського референдуму за народною ініціативою

1. Агітація під час збору підписів на підтримку ініціативи проведення

всеукраїнського референдуму за народною ініціативою - це здійснення будь-якої
діяльності, що спонукає виборців підтримати або не підтримати ініціативу
проведення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою.

2. Агітацію щодо ініціативи мають право здійснювати політичні партії та

громадські організації, за умови створення ними фонду агітації щодо ініціативи,
та ініціативна група.

Стаття 64. Загальні засади фінансового забезпечення всеукраїнського референдуму

2. Ініціативна група (у разі проведення всеукраїнського референдуму за народною
ініціативою), політична партія, громадська організація, що зареєстровані як
прихильники чи опоненти питання всеукраїнського референдуму відповідно до
цього Закону, для фінансування своєї агітації всеукраїнського референдуму
зобов’язані утворити власний фонд у порядку, встановленому цим Законом.

Стаття 80. Офіційні спостерігачі

1. У процесі всеукраїнського референдуму можуть брати участь офіційні

спостерігачі від:

4) ініціативної групи (у разі проведення всеукраїнського референдуму за народною

ініціативою).

Стаття 122. Правові наслідки всеукраїнського референдуму за народною

ініціативою

1. Прийнятий на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою закон

України про визнання таким, що втратив чинність, закону України або
окремих положень закону України набирає чинності через 10 днів з дня його
офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не
раніше дня його офіційного опублікування.

2. Питання всеукраїнського референдуму про втрату чинності законом України або

окремими його положеннями, не підтримане виборцями на всеукраїнському
референдумі за народною ініціативою, може бути повторно винесено на
всеукраїнський референдум за народною ініціативою не раніше як через 1 рік з
дня офіційного оголошення результатів всеукраїнського референдуму за
народною ініціативою.

3. Закон України або окремі його положення, що втратили чинність за

результатами всеукраїнського референдуму, не можуть бути прийняті Верховною
Радою України у тій самій редакції протягом трьох років з дня втрати ними
чинності.

4. Питання загальнодержавного значення, підтримане за результатами

всеукраїнського референдуму за народною ініціативою виборцями згідно з
частиною сьомою статті 117 цього Закону, є обов’язковим для виконання
(реалізації) відповідними органами державної влади, їх посадовими особами.
Якщо для виконання (реалізації) рішення Українського народу про підтримку
питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною
ініціативою необхідно прийняти закон, Кабінет Міністрів України протягом шести
місяців з дня офіційного оголошення результатів всеукраїнського референдуму
зобов’язаний подати до Верховної Ради України законопроект на виконання
(реалізацію) рішення Українського народу про підтримку такого питання, а
Верховна Рада України - розглянути внесений законопроект.

6. Порядок підготовки і проведення всеукраїнського референдуму в Україні

7. Правові наслідки проведення референдумів

Правові наслідки всеукраїнського референдуму

Затверджений на всеукраїнському референдумі закон України, що передбачає
внесення змін до розділів I, III, XIII Конституції України, закон України про
ратифікацію міжнародного договору, що передбачає зміну території України,
набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше
не передбачено самим законом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
Прийнятий на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою закон України
про визнання таким, що втратив чинність, закону України або окремих положень
закону України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного
оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його
офіційного опублікування.
Рішення, дії чи бездіяльність, пов’язані з ініціюванням всеукраїнського
референдуму, процесом всеукраїнського референдуму, можуть бути оскаржені до
відповідної комісії з всеукраїнського референдуму або до суду.