Колівошко Віолетта.

ПУА-11з
Постанова — нормативний акт, що приймається вищими і деякими центральними органами колегіального
управління з метою вирішення найважливіших завдань, які стоять перед даними органами, і встановлення
наистабільніших норм чи правил поведінки.

Указ - постанова, розпорядження найвищого органу влади або глави держави, що має силу закону.

РОЗПОРЯДЖЕННЯ - правовий акт управління державного органу. Видається одноособово керівником,

головним чином колегіального державного органу" для вирішення оперативних питань і є обов'язковим для
громадян та організацій, котрим він адресований.

Наказ - розпорядчий документ, що видається керівником установи, організації, підприємства на правах

єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань.

Контрасигнація – це скріплення підписом акта

глави держави Прем’єр-міністром та міністром, відповідальним за його
виконання.

Інструкція — правовий акт, який створюється органами державного управління для встановлення правил,
що регулюють організаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони
діяльності та відносин установ, закладів, підприємств, службових осіб.

1. нормативні акти Верховної Ради та

Ради міністрів
2. нормативні акти Президента України
3. нормативні акти Кабінету Міністрів
України
4. нормативні акти місцевих державних
адміністрацій / нормативні акти
органів місцевого самоврядування

1. Проекти актів Кабінету Міністрів готуються на основі та на виконання Конституції і

законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради, рішень
Кабінету Міністрів, а також за ініціативою членів Кабінету Міністрів, центральних
органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних,
Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
2. Проекти актів Кабінету Міністрів, що стосуються укладення, виконання та
припинення дії міжнародних договорів України, готуються відповідно до Закону
України “Про міжнародні договори України”.
3. Проекти регуляторних актів Кабінету Міністрів готуються з урахуванням
особливостей, передбачених Законом України “Про засади державної регуляторної
політики у сфері господарської діяльності”, та відповідно до Методики проведення
аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів
України від 11 березня 2004 р. № 308 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 10, ст.
612).
4. Проекти розпоряджень Кабінету Міністрів з кадрових питань та з питань
нагородження Почесною грамотою Кабінету Міністрів готуються в установленому
Кабінетом Міністрів порядку.
5. Проекти актів Кабінету Міністрів оформляються згідно з Правилами підготовки
проектів актів Кабінету Міністрів України, затвердженими постановою Кабінету
Міністрів України від 6 вересня 2005 р. № 870 (Офіційний вісник України, 2005 р., №
36, ст. 2200).
Правотворчі помилки – це недоліки в змісті і формі нормативно-правових актів,
обумовлені неналежним використанням засобів правотворчої техніки, в основі яких
лежить комплекс політичних, економічних, гносеологічних, соціальних, юридичних
та інших чинників тощо.
За формою правозастосовні помилки поділяються на два види: текстуальні та смислові.
Смислові правозастосовні помилки поділяються на два види:
1)юридичні; 2) фактологічні.

1. Право - це система загальнообов’язкових формально визначених правил поведінки

- норм права, які встановлює і охороняє держава для регулювання суспільних
відносин.

Норми права - це зразки поведінки людини в типових, повторюваних, суспільно

значущих ситуаціях. Вони регламентують поведінку осіб, яким адресовані, у вигляді
певних прав та обов’язків. Тому право має загальну дію.
Припис - це обов'язкова для виконання письмова вимога
державного інспектора, яка видається юридичним і фізичним особам з
метою припинення виявленого порушення земельного законодавства та
усунення його наслідків.

Дотримання норм права — це форма реалізації заборонних правових норм, що полягає в

утриманні суб'єктів від здійснення дій, які забороняються державою.
Використання норм права – це форма реалізації суб'єктивного права, при якій
здійсню- ється втілення в життя уповноважуючих норм. Уповноважуючі норми
надають суб'єктам право на здійснення передбачених у них позитивних дій.

Правозастосовний акт – вирок, рішення, визначення, висновок тощо (наприклад,

нарахування пенсіонеру пенсії; вирок суду в конкретній кримінальній справі) – резуль- тат
вирішення юридичної справи і підсумок застосування норм права.

Тлумачення правових норм – це з'ясування їх фактичного змісту, тобто висловленої у них

волі законодавця як загального правила, що дає можливість встановити, чи відповідає
цьому правилу конкретний випадок суспільного життя.

Неофіційне тлумачення — це роз'яснення норм права, яке дається не уповноваженими

суб'єктами, й тому позбавлене юридичної сили і не може викликати юридичних
наслідків. Сила та значення неофіційного тлумачення — у переконаності,
обґрунтованості, науковості, в авторитеті тих суб'єктів, якими воно дається.

Правозастосовна помилка- результат невірного застосування юридичної норми суб'єктом

правозастосовної діяльності, що виникає через невиконання цим суб'єктом належного
комплексу умов, який висувається щодо правозастосування, внаслідок або обману, або
недбалості, або необережності, що призводить до недосягнення або досягнення не в
повному обсязі мети правового регулювання, яка має реалізовуватись за допомогою
юридичної норми, що застосовується.

2. Використання — це форма реалізації уповноважуючих норм, змістом якої є

активна поведінка суб'єктів, що вчиняється за їх власним бажанням. (Наприклад:
реалізація права на освіту, договір дарування, заява про звільнення з роботи,
права власності

виконання — це форма реалізації зобов'язуючих норм, змістом якої є вчинення

дій, що вимагаються юридичними приписами, тобто виконання покладених
обов'язків. (Наприклад: виконання батьками обов 'язків по утриманню
неповнолітніх, сплата податків, договірні зобов'язання);

дотримання — це форма реалізації забороняючих норм, змістом якої є утримання

суб'єкта від порушення заборон, які містяться у правових нормах. (Наприклад: не
порушувати правила дорожнього руху.)
 Суб'єкти використання права – органи, організації, особи, що мають
спеціальні повноваження владно застосовувати право.Суб’єкти застосування:

1. державні органи, організації, посадові особи;

2. державні органи та громадські організації сумісно чи за погодженням;
3. комерційні та некомерційні організації у сфері застосування норм
трудового права;
4. громадські організації, уповноважені державою\

Найпоширеніший правозастосувач – суддя.

Суб’єкти виконання норм права:

Суб'єкт правозастосування - це наділений державою відповідною компетенцією активний

учасник правовикористовуючих відносин, якому належить ведуча роль у розвитку і русі
цих відносин у напрямку дозволу конкретної життєвої ситуації за допомогою акта
застосування.

 індивідуальна. Ця форма реалізації полягає в можливості особи самостійно (в

індивідуальному порядку) використовувати свої юридичні права і виконувати
покладені на неї юридичні обов’язки;
 колективна. Ця форма реалізації потребує поєднання зусиль кількох суб’єктів.
Зокрема конституційна норма (ст. 45 Конституції України), яка закріплює право
громадян на відпочинок, може бути реалізована як у колективному, так і в
індивідуальному порядку, тоді як інша норма Конституції (ст. 36), що передбачає
право громадян України на об’єднання в політичні партії та громадські організації,
– тільки в колективному.

Суб’єкти дотримання норм права – фіз та юр. особи

Коли є спір про право і сторони самі не можуть виробити узгоджене рішення про
наявність або міру суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. У разі правопорушень. У разі
необхідності офіційного встановлення наявності чи відсутності юридичних фактів або
конкретних документів.
 Коли є спір про право і сторони самі не можуть виробити узгоджене
рішення про наявність або міру суб'єктивних прав і юридичних
обов'язків. У разі правопорушень. У разі необхідності офіційного
встановлення наявності чи відсутності юридичних фактів або конкретних
документів.

За суб'єктами прийняття:

• акти парламенту;

• акти глави держави;

• акти виконавчих органів;

• рішення загальних судів;

• акти арбітражу;

• акти нотаріату;
• акти прокурорського нагляду;

• акти місцевих (муніципальних) органів влади;

• акти керівників підприємств, військових частин тощо;

• акти уповноважених органів громадських організацій тощо. Акти застосування норм

права приймаються практично всіма органами держави.

за способом організації суспільних відносин, які підлягають регулюванню: регулятивні

та охоронні акти;

За формою зовнішнього вираження:

1) письмовий акт (таких більшість). Письмовий акт може бути, як мінімум, двох видів:

а) окремий документ (вирок суду);

б) резолюція за матеріалами справи (затвердження прокурором обвинувального

висновку);

Види тлумачення норм права:

1. Види тлумачення норм права за суб’єктами (або за юридичною силою його

результатів):

А) Офіційне.

Б) Неофіційне.

Види офіційного тлумачення норм права:

– нормативне;

– казуальне.

Види нормативного тлумачення норм права:

– автентичне тлумачення норм

– легальне тлумачення норм права

Казуальне тлумачення норм права

Види казуального тлумачення норм права:

– судове
– адміністративне

Неофіційне тлумачення норм права

Види неофіційного тлумачення норм права:

– доктринальне;

– компетентне;

– повсякденне.

Повсякденне (побутове) тлумачення норм права

Види тлумачення норм права відповідно до співвідношення між текстуальним виразом

правової норми та її дійсним змістом:

А. Буквальне (адекватне).

Б. Розширювальне.

В. Обмежувальне.

Способи тлумачення норм права:

– мовне;

– логічне;

– систематичне;

– історичне.
Способи тлумачення норм права:

– мовне; граматичному тлумаченні

– логічне; систематичне;

– історичне, - Спеціально-юридичний спосіб тлумачення

Функціональний спосіб тлумачення.

Телеологічний (цільовий) спосіб тлумачення

Буквальне, розширювальне, обмежувальне

виконання

дотримання

використання

Чинність нормативно-правових актів – їх фактичний вплив на суспільні відносини у правових

межах.
Дія нормативно-правового акта в часі – це його здатність створювати юридичні наслідки в певних
часових межах.
Дія нормативно-правового акта у просторі — це здатність нормативно-правового акта створювати
юридичні наслідки на певній території.
Дія нормативно-правового акта за колом осіб — це здатність акта створювати юридичні наслідки
для певних суб'єктів права.

Основни- ми вимогами, яким має відповідати правозастосування, є: законність,

справедливість, обґрунто- ваність, доцільність. Вимога законності полягає в
тому, що процес виконання норм права має відбуватися у від- повідності до
законодавчо встановленої процедури та у межах, встановлених законом.

7. Ознаки правозастосування
має індивідуальний характер направлене на встановлення конкретних юридичних
наслідків — суб'єктивних прав, обов'язків, відповідальності; реалізується в
спеціально передбачених процесуальних формах; завершується винесенням
індивідуального юридичного рішення.
Застосування права має наступні ознаки:
• здійснюється органами чи посадовими особами, які наділені функціями держ
влади
• має індивідуальний характер
• направлене на встановлення конкретних юридичних наслідків — суб’єктивних
прав, обов’язків, відповідальності
• реалізується в спеціально передбачених процесуальних формах;
• завершується винесенням індивідуального юридичного рішення.