1.

Поняття, ознаки та види органів виконавчої влади

Органом виконавчої влади визнається частина державного апарату (організація), яка має
власну структуру та штат службовців і в межах встановленої компетенції здійснює від імені
і за дорученням держави функції державного управління в економічній, соціально-
культурній, адміністративно-політичній сферах суспільного життя.

Органи виконавчої влади реалізують функції держави, виконуючи положення Конституції

та законів України, актів Президента України, а також нормативні акти органів державного
управління вищого рівня.

Органи виконавчої влади наділяються необхідною оперативною самостійністю, що

виражається в їх компетенції - предметах відання, правах, обов'язках, територіальних
межах діяльності кожного окремого органу.

Компетенція - це певний обсяг державної діяльності, покладений на конкретний орган,

або коло питань, передбачених законодавством, іншими нормативно-правовими актами,
які він має право вирішувати в процесі практичної діяльності.

Залежно від територіального масштабу діяльності органи виконавчої влади поділяють на

чотири групи: центральні, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим (далі -
АРК), міжтериторіальні, місцеві.

Центральними є ті органи виконавчої влади, діяльність яких поширюється на всю

територію України. Такі органи реалізують загальне або галузеве управління, здійснюють
спеціальний (функціональний) вплив на об'єкти незалежно від їх місцезнаходження на
території України. До них належать: Кабінет Міністрів України, міністерства, державні
комітети та інші центральні органи виконавчої влади.
До органів виконавчої влади АРК належать: Рада міністрів АРК, міністерства та інші
органи виконавчої влади АРК, повноваження яких поширюються на всю її територію. Вони
здійснюють загальне або галузеве управління чи виконують окремі спеціальні функції
державного управління об'єктами, які розташовані на території АРК, в межах компетенції,
визначеної Конституцією і законами України.
Міжтериторіальні органи охоплюють своєю діяльністю певну частину території України,
територію декількох адміністративно-територіальних одиниць або територію, межі якої
взагалі не залежать від адміністративно-територіального поділу України. Такі органи
забезпечують галузеве управління чи здійснення спеціальних функцій на відповідній
частині території України (наприклад, військові напрямки, митниці, управління залізниць
тощо).
До місцевих органів виконавчої влади належать ті, повноваження яких поширюються на
територію певної адміністративно-територіальної одиниці (області, району). Вони
виконують завдання загального управління та координації чи функції відповідних
центральних органів виконавчої влади на території певної області, району, міста. Це
місцеві державні адміністрації, місцеві органи міністерств та інших центральних органів
виконавчої влади, наприклад, Харківська обласна державна адміністрація, Управління
Міністерства внутрішніх справ по Харківській області, районний відділ освіти тощо.

Від того, який обсяг і характер компетенції мають органи виконавчої влади, вони
поділяються на: органи загальної компетенції, органи галузевої компетенції, органи
спеціальної (функціональної) компетенції, органи предметної компетенції.

Органи загальної компетенції - це органи, які в межах підвідомчої їм території

здійснюють державне управління та координацію усіх або більшості підпорядкованих чи
підконтрольних їм органів галузевої чи функціональної компетенції. Вони несуть
відповідальність за стан справ на відповідній території.
Органи галузевої компетенції реалізують державну політику у відповідній галузі. Галузь -
це поєднання об'єктів управління під керівництвом відповідного органу виконавчої влади
за ознаками виробничої єдності незалежно від їх географічного розташування.
Органи спеціальної (функціональної) компетенції здійснюють керівництво з питань, які
мають загальний характер для всіх чи багатьох галузей господарства, соціально-
культурного будівництва.
Органами предметної компетенції є адміністрації державних підприємств, установ, які
керують діяльністю відповідних підприємств, установ.

Найбільш суттєві ознаки органу виконавчої влади

1. Кожен орган виконавчої влади, діючи від імені та за дорученням держави, має
певний правовий статус, виступає носієм відповідних державно-владних
повноважень, які використовуються ним виключно з метою державно-управлінської
діяльності.
2. Основним змістом діяльності органів виконавчої влади є здійснення державного
управління в соціально-економічній та інших сферах життя суспільства.
3. Створення, структура, порядок діяльності і компетенція органів виконавчої влади
визначаються Конституцією та законами України, актами Президента України та
іншими нормативно-правовими актами.
4. Органи виконавчої влади діють на вищому (Кабінет Міністрів України), центральному
(центральні органи виконавчої влади) та на регіональному (місцеві органи виконавчої
влади) рівнях і створюють єдину систему.

2.Адміністративно правовий статус Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади і, як Уряд,
очолює цю систему. Він здійснює виконавчу владу як безпосередньо, так і через
центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи, координуючи та
контролюючи діяльність цих органів.
До принципів як елементу адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України
віднесено: а) загальні принципи адміністративно-правового регулювання – верховенства
права та належного врядування; б) спеціальні принципи, що встановлені Законом «Про
Кабінет Міністрів України».

Метою функціонування Кабінету Міністрів України є забезпечення публічних інтересів

через спрямування на здійснення належного публічного адміністрування у тих сферах
суспільних відносин, у межах яких його наділено повноваженнями.

Завдання як елемент адміністративно-правового статусу, спрямовано на конкретизацію

мети та відображено на нормативному рівні.

Основні завдання Кабінету Міністрів України прямо перелічені ст. 2 Закону «Про Кабінет
Міністрів України». До них належать:

забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення

внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України,
актів Президента України, вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та
громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості,
забезпечення проведення бюджетної, фінансової, цінової, інвестиційної, у тому числі
амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та
зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки і культури,
охорони природи, екологічної безпеки і природокористування, розроблення і виконання
загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного
розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших
державних цільових програм та багато інших. Компетенція Кабінету Міністрів України
складається із сукупності визначених повноважень, яких надано суб’єктові у межах
конкретного предмета відання для виконання функціонального призначення.

Повноваження як елемент адміністративно-правового статусу Кабінету Міністрів України є

сукупністю прав та обов’язків, якими наділено цього суб’єкта.

Основні повноваження Кабінету Міністрів України встановлено ст. 116 Конституції України
та конкретизовано Законом «Про Кабінет Міністрів України». Слід виокремити такі групи
повноважень вищого органу виконавчої влади, а саме:

1) політичні (визначення політичних пріоритетів, напрямів роботи міністерств);

2) управлінські (керівництво міністерствами);

3) організаційні (внесення на розгляд Кабінету Міністрів України пропозиції щодо

утворення, реорганізації та ліквідації урядових органів у системі міністерств);

4) нормативно-правові (погодження законопроектів та інших нормативних документів),

кадрові (внесення пропозицій щодо призначення на посаду та звільнення з посади
керівників міністерств), представницькі (ведення переговорів і підписання міжнародних
договорів України, відповідно до наданих повноважень).
Строк повноважень Кабінету Міністрів України становить період до початку роботи
новосформованого Кабінету Міністрів України.

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України здійснюється у разі: 1) складання

повноважень; 2) відставки.

3.Адміністративно правовий статус центральних органів виконавчої влади.

Систему центральних органів виконавчої влади визначають Конституція України та Закон

«Про центральні органи виконавчої влади».

До системи центральних органів виконавчої влади належать: міністерства, що є

центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує
державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах,
проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами
України . Таке визначення поняття «міністерство» є вичерпним, а позиції науковців є
тотожними із вищенаведеним; інші центральні органи виконавчої влади, що можуть
утворюватись у формі:

а) служби, що є центральним органом виконавчої влади, більшість функцій якого

становлять функції з надання адміністративних послуг фізичним і юридичним;

б) агентства як центрального органу виконавчої влади, більшість функцій якого становлять

функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його;

в) інспекції як центрального органу виконавчої влади, більшість функцій якого становлять

контрольно-наглядові функції за дотриманням актів законодавства державними
органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними та
фізичними особами г) комісії як органу, щодо якого на законодавчому рівні не закріплено
функції, яких він має виконувати.;

д) бюро як центрального органу державної виконавчої влади, більшість функцій якого

становлять функції з проведення оперативно-розшукової діяльності та досудового
розслідування кримінальних правопорушень;

е) центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом як органу, який має

визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження.

Метою функціонування центральних органів виконавчої влади є забезпечення належного

публічного адміністрування у тих сферах діяльності, в яких їх наділено повноваженнями.

До основних завдань органів виконавчої влади віднесено: забезпечення нормативно-

правового регулювання, визначення пріоритетних напрямів розвитку, інформування та
надання роз’яснень щодо здійснення державної політики.
Повноваження центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію
держави.

Під предметом відання центральних органів виконавчої влади як структурного елементу

компетенції варто розуміти сферу суспільних відносин, у межах якої можуть бути
реалізованими закріплені повноваження.

Функції – це провідні напрямки діяльності міністерств, в яких визначається цільове

навантаження та з якими прямо пов’язаний обсяг і зміст державно-владних повноважень,
що надаються міністерствам.

Припинення діяльності центральних органів виконавчої влади є можливим шляхом

реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Відповідним
актом Кабінету Міністрів України про ліквідацію визначається орган виконавчої влади,
якому передаються повноваження та функції органу, що ліквідується.

4. Адміністративно-правовий статус місцевих державних адміністрацій та інших місцевих

органів виконавчої влади.

До системи місцевих органів виконавчої влади належать:

1) обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

2) місцеві (територіальні) органи міністерств та інших центральних органів виконавчої

влади, серед яких виокремлюють органи двох типів: а) органи, що підпорядковані
центральним органам виконавчої влади; б) органи, що підпорядковані головам
відповідних місцевих державних адміністрацій.

Обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є

єдиноначальними органами виконавчої влади.

До завданнь місцевих державних адміністрацій віднесено забезпечення:

1) виконання Конституції, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів

України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;

2) законності і правопорядку, додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально економічного та культурного

розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних
народів і національних меншин – також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовки та виконання відповідних бюджетів.

Функцією місцевих державних адміністрацій є виконавча, оскільки ці органи та їх

діяльність безпосередньо пов’язані з практичною реалізацією виконавчої влади на
місцевому рівні.
До предмета відання місцевих державних адміністрацій належить вирішення питань у
галузях:

1) забезпечення законності, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян;

2) соціально-економічного розвитку відповідних територій;

3) бюджету, фінансів та обліку;

4) управління майном, приватизації, сприяння розвиткові підприємництва та здійснення

державної регуляторної політики;

5) промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту.

Дострокове припинення повноважень голови місцевої державної адміністрації є

можливим у разі: а) порушення ними Конституції України і законів України; б) втрати
громадянства, виявлення факту подвійного громадянства; в) визнання судом
недієздатним; г) виїзду на проживання в іншу країну.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні

особи публічного права у межах граничної чисельності державних службовців та
працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його
утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням Міністра Кабінету Міністрів
України.