МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Інститут з підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції

Факультет № 3

Кафедра адміністративного права та адміністративного процесу

Лекція з курсу

«АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО»

ТЕМА 6. ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ УКРАЇНИ ТА ОРГАНИ

МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК СУБ’ЄКТИ
АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

Львів - 2023
 ПЛАН
1. Система органів виконавчої влади
2. Суб’єкти місцевого самоврядування
3. Військові адміністрації. Характеристика їх адміністративного правового
статусу та повноваження.

2
 ВСТУП

На попередніх лекційних заняттях з навчальної дисципліни

«Адміністративне право», було розглянуто теми «Адміністративне право як галузь
публічного права» та «Адміністративно-правові норми та відносини», які є тісно
пов’язані із темою «Державні та місцеві органи влади як суб’єкти
адміністративного права».
Питання про суб’єкти адміністративного права відносять до найбільш
важливих і складних в адміністративно-правовій науці. Його правильне рішення
впливає на предмет і метод правового регулювання, чітке визначення адресатів
правових норм, обсяг їх прав і обов’язків, меж дії правових норм галузі та її
принципів.
Необхідність досягнення принципової єдності в теоретико-пізнавальній
основі розуміння структурно-функціональних характеристик суб’єктів
адміністративного права зумовлює актуальність дослідження їх системи.
Системний підхід передбачає стандартизацію та уніфікацію наукових понять,
забезпечує однозначність та зіставність наукових висновків, необхідних для
вивчення та удосконалення діяльності суб’єктів адміністративного права.
Теоретико-методологічна єдність поглядів на структурні та функціональні аспекти
суб’єктів адміністративного права суттєво впливає на формування цілісної уяви на
їх правову природу, яка дає можливість проаналізувати співвідношення структури
та функцій суб’єктів адміністративного права.
Тому на лекційному занятті визначимо загальну характеристику та
класифікацію суб’єктів адміністративного права, серед яких розглянемо
індивідуальних суб’єктів адміністративного права (громадяни України, іноземці,
особи без громадянства), державних органів та організацій як колективних
суб’єктів адміністративного права та недержавних органів та організацій як
колективних суб’єктів адміністративного права.

3
 1. СИСТЕМА ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Система органів виконавчої влади – це сукупність взаємопов’язаних і

взаємозалежних держави органів, які створюють цілісну єдність у процесі
реалізації виконавчої влади на території України.
Найбільш суттєвими ознаками органу виконавчої влади є такі:
 кожен орган виконавчої влади, діючи від імені та за дорученням,держави,
має певний правовий статус, є носієм відповідних державно-владних
повноважень;
 основним змістом діяльності органів виконавчої влади є надання
адміністративних послуг і здійснення публічного управління;
 створення, структура, порядок діяльності й компетенція органів виконавчої
влади визначаються Конституцією та законами України, актами Кабінету
Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами;
 органи виконавчої влади створюють єдину систему;
 у межах цієї системи органи виконавчої влади наділяються необхідною
оперативною самостійністю, що виражається в їх компетенції;
 діяльність органів виконавчої влади має підзаконний, адміністративно-
сервісний та виконавчо-розпорядчий характер, вони здійснюють свої функції на
підставі та на виконання закону;
 реалізуючи свою компетенцію, вони мають повноваження ухвалювати
підзаконні нормативні акти;
 під час здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів приватних
осіб, забезпечення публічного інтересу держави й суспільства загалом вони мають
право діяти юридично-владно, застосовуючи різні правові засоби нормотворчого,
виконавчого (розпорядчого) та юрисдикційного (правоохоронного) характеру;
 органи виконавчої влади мають власну внутрішню структуру, штат
державних службовців, сформований за допомогою їх конкурсного добору або

4
призначення на посаду для здійснення конкретної виконавчо-розпорядчої
діяльності в юридично-владній формі.
 кожен орган виконавчої влади має офіційне найменування та повноваження
використовувати різні атрибути з державною символікою. Фінансування органів
виконавчої влади здійснюється з державного бюджету.
Отже, органи виконавчої влади – це частина державного апарату, що має
власну структуру та штат службовців і в межах установленої компетенції здійснює
на основі законів та з їх виконання, від свого імені й за дорученням народу
України публічне адміністрування в певних галузях, сферах і секторах суспільного
життя.
Згідно з конституційно-правовою моделлю в Україні функціонує три рівні
органів виконавчої влади – вищі, центральні та місцеві.
Кабінет Міністрів України
Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади згідно із Законом
від 27.02.2014 № 794-VII здійснює виконавчу владу безпосередньо та через
міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні
адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Кабінет
Міністрів України відповідальний перед Президентом України й Верховною
Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України в межах,
передбачених Конституцією України.
Отже, адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
ґрунтовно розкрито в спеціальному Законі, в якому визначено порядок утворення
та припинення діяльності КМУ, структуру, завдання, компетенцію та загальні й
спеціальні повноваження в різних галузях, сферах і секторах суспільного життя,
порядок розроблення, ухвалення та набрання чинності актами КМУ.
Система центральних органів виконавчої влади.
Систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства,
державні служби, державні агентства, державі інспекції, центральні органи
виконавчої влади зі спеціальним статусом.
5
 Міністерства
Основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та
реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є забезпечення
нормативно-правового регулювання; визначення пріоритетних напрямків
розвитку; інформування та надання роз’яснень щодо здійснення державної
політики.
Отже, міністерство – це центральний орган виконавчої влади, який
забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох
визначених Президентом України сферах, здійснення якої покладено на Кабінет
Міністрів України Конституцією та законами України, контролює діяльність
інших центральних органів виконавчої влади, які перебувають у його
підпорядкуванні.
Інші центральні органи виконавчої влади
Основними завданнями інших центральних органів виконавчої влади є:
 надання адміністративних послуг;
 здійснення державного нагляду (контролю);
 управління об’єктами державної власності;
 внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики
на розгляд міністрів, які спрямовують і координують їх діяльність.
Державна служба – це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує
реалізацію державної політики через надання адміністративних послуг фізичним і
юридичним особам у певних сферах публічного адміністрування.
Державне агентство – це центральний посередницький (між відповідним
міністерством і об’єктами державного управління) орган виконавчої влади, який
забезпечує реалізацію державної політики через реалізацію управлінських
функцій у сфері використання державного майна та надання адміністративних
послуг у відповідній сфері публічного адміністрування.
Державна інспекція – це центральний орган виконавчої влади, який
забезпечує реалізацію державної політики через здійснення нагляду (контролю) за
6
дотриманням і виконанням законодавства різними об’єктами публічного
управління у відповідній сфері публічного адміністрування.
Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом
До центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом належать
такі: Антимонопольний комітет України, Державний комітет телебачення й
радіомовлення України, Фонд державного майна України, Національне агентство
України з питань запобігання корупції, Національне агентство України з питань
виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та
інших злочинів, Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту
інформації.
Місцеві державні адміністрації
Відповідно до Закону України від 9 квітня 1999 р. № 586-XІV «Про місцеві
державні адміністрації» виконавчу владу в областях, районах, районах
Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні,
районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцеві
державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної
одиниці забезпечують:
 виконання Конституції, законів України, актів Президента України,
Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади вищого рівня;
 законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;
 виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та
культурного розвитку, програм охорони довкілля,
 національно-культурного розвитку національних меншин;
 підготовку та виконання відповідних бюджетів;
 взаємодію з органами місцевого самоврядування;
 реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними
радами повноважень.

7
 Отже, місцеві державні адміністрації – це органи виконавчої влади, які
здійснюють таку владу (публічне адміністрування) на території відповідної
адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізують повноваження,
делеговані їм відповідною радою з метою забезпечення прав і свобод людини та
громадянина, нормального функціонування громадянського суспільства.

8
 2. СУБЄКТИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Згідно зі ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом

територіальної громади – жителів села чи добровільного об’єднання в сільську
громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання
місцевого значення в межах Конституції та законів України.
Сутність місцевого самоврядування полягає в гарантованому державою
праві територіальної громади, громадян та їх органів розв’язувати значну частину
місцевих справ і управляти ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність
та в інтересах населення.
Характерні риси місцевого самоврядування:
 займає особливе місце в механізмі управління суспільством і державою,
будучи специфічною формою публічної влади, яка не є складовою механізму
державної влади;
 місцеве самоврядування займається питаннями місцевого значення, перелік
яких вирішується законодавством;
 одним зі специфічних суб’єктів місцевого самоврядування є територіальна
громада;
 самостійність місцевого самоврядування, що виявляється в організаційній і
матеріально-фінансовій відокремленості, самостійному вирішенні місцевих справ
у межах компетенції, закріпленої законодавством, самостійній відповідальності
органів і посадових осіб місцевого самоврядування.
Система місцевого самоврядування включає:
 територіальну громаду;
 сільську, селищну, міську раду;
 сільського, селищного, міського голову;
 виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

9
  районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних
громад сіл, селищ, міст;
 органи самоорганізації населення.
До основних завдань місцевого самоврядування можна віднести:
- зміцнення засад конституційного ладу України;
- забезпечення реалізації конституційних прав людини і громадянина;
- створення умов для забезпечення життєво важливих потреб та законних
інтересів населення;
- розвиток місцевої демократії.
Відповідно до цих завдань визначаються і функції місцевого самоврядування,
під якими розуміють основні напрямки діяльності територіальних громад, органів
місцевого самоврядування по вирішенню завдань місцевого самоврядування
(муніципальної діяльності). Найважливішими з них є:
- залучення населення до участі у вирішенні питань місцевого та
загальнодержавного значення;
- володіння, використання та управління комунальною власністю;
- забезпечення комплексного соціально-економічного та культурного
розвитку відповідної території;
- надання соціальних послуг населенню;
- забезпечення законності, громадської безпеки, правопорядку, охорона прав,
свобод і законних інтересів громадян;
- соціальний захист населення, сприяння працевлаштуванню громадян;
- захист прав місцевого самоврядування.
За формами діяльності виокремлюють нормотворчу, установчу,
контрольну і правоохоронну функції.
Спільні риси, відмінності та проблеми взаємодії місцевого самоврядування
та державної виконавчої влади.
Спільні риси:
- єдині завдання та функції на відповідних територіях;
10
 - виконавча влада зобов'язана забезпечити виконання рішень органів
місцевого самоврядування, що не суперечать законодавству;
- органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі
повноваження органів виконавчої влади.
Відмінності:
- органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної
влади;
- обмежена сфера компетенції органів місцевого самоврядування;
- місцеве самоврядування діє лише на території відповідної адміністративно-
територіальної одиниці.
Проблеми взаємодії:
- наявність «конкуренції компетенції» між органами місцевого
самоврядування та місцевими органами виконавчої влади (коли ті самі
повноваження було віднесено до відання різних органів);
- відсутність виконавчих структур місцевого самоврядування на рівні районів,
областей;
- недостатнє фінансування органів місцевого самоврядування.
Отже, органи місцевого самоврядування – це створені територіальними
громадами (жителями села, об’єднаннями жителів кількох сіл, селищ, міст,
районів, областей) суб’єкти публічної адміністрації, які самостійно вирішують
питання місцевого значення в межах Конституції та законів України, що в
багатьох аспектах наближує їх до органів місцевих виконавчої влади, з якими вони
тісно взаємодіють під час вирішення питань місцевого значення.

11
 3. Військові адміністрації. Характеристика їх адміністративного правового
статусу та повноваження.

Особливості формування та загальне поняття військових адміністрацій

закріплюється ст. 4 Закону України «Про воєнний стан». Відповідно до зазначеної
статті:
1. На територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії
Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням
запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони,
цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної
інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть
утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
2. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом
України за поданням обласних державних адміністрацій або військового
командування.
3. Військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах
територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або
їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють
покладені на них Конституцією та законами України повноваження, а також в
інших випадках, передбачених цим Законом.
Військову адміністрацію населеного пункту (населених пунктів) очолює
начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом
України за пропозицією Генерального штабу Збройних Сил України або
відповідної обласної державної адміністрації.
Начальником військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів)
може бути призначений відповідний сільський, селищний, міський голова.
4. У районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання
сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про
місцеве самоврядування в Україні" строки або припинення їх повноважень згідно
12
із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони,
громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних,
обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні,
обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних
адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових
адміністрацій.
5. Військові адміністрації населених пунктів формуються з
військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до законів
України, осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби
цивільного захисту, які відряджаються до них у встановленому законодавством
порядку для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із
залишенням на військовій службі, службі в правоохоронних органах, органах та
підрозділах цивільного захисту без виключення зі списків особового складу, а
також працівників, які уклали трудовий договір з обласними військовими
адміністраціями (у разі їх утворення) або з Генеральним штабом Збройних Сил
України (якщо у відповідній області не утворено обласну військову
адміністрацію).
У разі набуття районною, обласною державною адміністрацією статусу
відповідно районної, обласної військової адміністрації посади державних
службовців у таких адміністраціях можуть заміщатися військовослужбовцями
військових формувань, утворених відповідно до законів України, особами
рядового і начальницького складу правоохоронних органів, служби цивільного
захисту, які відряджаються до них у встановленому законодавством порядку для
виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на
військовій службі, службі в правоохоронних органах, органах та підрозділах
цивільного захисту без виключення зі списків особового складу.
Особливості адміністративно-правового статусу військових адміністрацій.
Першою особливістю адміністративно-правового статусу військових
адміністрацій в Україні є багатомірність предмету відання.
13
Військові адміністрації як суб’єкти державного управління виконують у якості
пріоритетних завдання, які обумовлені правовим режимом воєнного стану, цілий
спектр завдань. Зокрема, це відвернення загрози, відсіч збройної агресії та
забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній
незалежності України, її територіальній цілісності, а забезпечення обмежень
конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів
юридичних осіб у відповідності до закону. Ст. 4 Закону про воєнний стан до
завдань військових адміністрацій відносить також здійснення заходів оборони,
цивільного захисту, забезпечення громадської безпеки і порядку, захисту
критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.
Беручи до уваги важливість кожного з перелічених завдань, загальним предметом
відання військових адміністрацій вважати організаційно-управлінське
забезпечення здійснення правового режиму воєнного стану у державі.
Із зазначеної вище особливості випливає друга особливість – тимчасовість
функціонування військових адміністрацій. Подібна «тимчасовість» є виправданою,
адже правовий режим воєнного стану є тимчасовим заходом і визначається
тривалістю та характером збройної агресії чи загрози нападу, тривалістю
небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності. Окрім,
власне, військової небезпеки, тимчасовість обумовлена відчутними для
суспільства обмеженнями прав і свобод людини і громадянина.
Третьою особливістю адміністративно-правового статусу військових
адміністрацій є те, що чинним законодавством чітко розмежовано обсяг
адміністративних повноважень військових адміністрацій в залежності від
територіальних меж здійснення компетенції: повноваження військових
адміністрацій населених пунктів на відповідній території, повноваження
районних, обласних військових адміністрацій.
Четверта особливість адміністративно-правового статусу військових
адміністрацій полягає у специфіці передбачених законодавством повноважень.
Така специфіка проглядається у багатоманітності змісту самих повноважень.
14
Чинний Закон про воєнний стан у ст. 15 передбачає широкий перелік із сорока
семи складних за структурою повноважень. Наводити їх на має практичного
сенсу, але доцільним є їх класифікація із наведенням самих базових. Зокрема,
варто виокремити такі групи повноважень залежно від характеру їх змісту:
- правотворчого характеру (скасування актів виконавчих органів відповідної
ради, які не відповідають Конституції, законам України, іншим актам
законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;
- мобілізаційного характеру (сприяння організації призову громадян на
строкову військову та альтернативну (невійськову) службу, а також їх мобілізації,
підготовці молоді до служби в Збройних Силах України, організації навчальних
(перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до
підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також
населення наказу військового комісара про оголошення мобілізації, організації та
участі у здійсненні заходів, пов’язаних із мобілізаційною підготовкою та
цивільним захистом);
- забезпечувального характеру (забезпечення централізованого тимчасового
зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування
службових, трудових або інших правовідносин юридичних і фізичних осіб на
відповідній території, та інших архівних документів, що не належать до
Національного архівного фонду;
- організаційнійного характеру (забезпечення ефективного використання
природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого
бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету;
управління об’єктами житлово-комунального господарства, побутового,
торговельного обслуговування, транспорту і зв’язку, що перебувають у
комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх
належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості
послуг населенню, управління закладами освіти, установами освіти, закладами
охорони здоров’я, культури, фізичної культури і спорту);
15
 - інформаційно-аналітичного характеру (заслуховування інформації
прокурорів та керівників органів Національної поліції про стан законності,
боротьби із злочинністю, охорони громадської безпеки і порядку та результати
діяльності на відповідній території;
- фіскально-регламентарного характеру (складання та затвердження місцевого
бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету;
прийняття рішень щодо надання відповідно до законодавства пільг зі сплати
місцевих податків і зборів, якщо рішення відповідної ради з цих питань не
прийнято; встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів
на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги) тощо.
У якості п’ятої особливості адміністративно-правового статусу військових
адміністрацій варто виокремити відмінність військових адміністрацій від
військово-цивільних адміністрацій. Ці дві інституції слід розмежовувати. Річ у тім,
що адміністративно-правовий статус військових адміністрацій визначається
переважно вже згадуваним Законом Про воєнний стан і про відповідний предмет
відання нами вже зазначалося. В свою чергу, військово-цивільні адміністрації
керуються Законом України «Про військово-цивільні адміністрації» від 03.02.2015
№ 141-VIII, і мають на меті виконання повноважень місцевих органів виконавчої
влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених Законом, в
районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення
операції об’єднаних сил. Але ключова відмінність полягає у часових параметрах
припинення повноважень. Особливістю адміністративно-правового статусу є
момент припинення повноважень зазначених видів адміністрацій: повноваження
військово-цивільних адміністрацій населених пунктів, районних, обласних
військово-цивільних адміністрацій припиняються у день відкриття першої сесії
новообраної ради, а також згідно із Законом України Про воєнний стан у випадку
утворення відповідної військової адміністрації. У свою чергу, момент припинення
повноважень військових адміністрацій від початку роботи органів місцевого
самоврядування не залежить.
16
 Адміністративно-правовий статус військових адміністрацій в Україні є
спеціальним правовим статусом, складові частини якого визначені
законодавством і який розрахований на всебічне забезпечення правового
режиму воєнного стану в Україні.

17
 ВИСНОВКИ

Ми закiнчили вивчення одного з найважливiших iнститутiв загальної частини

адмiнiстративного права – суб’єктiв адмiнiстративного права.
Було визначено, що суб'єкт адміністративного права - це особа, яка має певні
права та обов'язки, сформульовані в нормах адміністративного права, і може
вступати в адміністративно-правові відносини.
Для того щоб бути суб'єктом адміністративного права, особа (в широкому
розумінні вказаного терміна, тобто і фізична, і юридична) повинна мати
адміністративну правосуб'єктність, яка, своєю чергою, складається з
адміністративної правоздатності та адміністративної дієздатності. Дамо
визначення вказаним явищам. Адміністративна правосуб’єктність - це здатність
суб’єкта мати й реалізовувати права та виконувати обов'язки, що містяться в
нормах адміністративного права. Як уже було сказано, адміністративна
правосуб'єктність складається з двох частин.
Адміністративна правоздатність - здатність суб'єкта адміністративного права
мати права та обов'язки. Говорячи про громадян, зазначимо, що вона виникає з
народженням громадянина та припиняється з його смертю. Своєю чергою, в
основної маси юридичних осіб адміністративна правоздатність виникає від
моменту державної реєстрації, а припиняється від моменту ліквідації.
Адміністративна дієздатність - здатність суб'єкта адміністративного права
своїми діями реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього
обов'язки. Важливо зазначити, що на відміну від правоздатності (яка виникає зразу
і в повному обсязі), набуття та обсяг адміністративної дієздатності у громадян
залежать від ряду об'єктивних та суб'єктивних факторів. На її прояви впливають
такі чинники.

18
 БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС
(Список рекомендованої літератури)

Основна:

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
2. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод:
Міжнародний документ від 04.11.1950 року. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004
3. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від
06.07.2005 р. № 2747-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України від
07.12.1984 р. № 80731-X. Відомості Верховної Ради (ВВР). 1984. Додаток до № 51.
Ст. 1122.
5. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від
13.04.2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17
6. Митний кодекс України: Закон від 13.03.2012 р. № 4495-VI. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4495-17
7. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць
позбавлення волі : Закон України від 01.12.1994 р. № 264/94-ВР. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/264/94-%D0%B2%D1%80
8. Про альтернативну (невійськову) службу: Закон України від 12.12.1991р.
№ 1975-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12
9. Про Антимонопольний комітет України : Закон України від 26.11.1993 р.
№ 3659-XII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3659-12
10. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового
захисту : Закон України від 08.07.2011 р. № 3671-VI. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17

19
 11. Про громадські об’єднання : Закон України від 22.03.2012 р. № 4572-VI.
URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4572-17
12. Про громадянство України : Закон України від 18.01.2001 р. № 2235-III.
URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2235-14
13. Про державний кордон України: Закон України від 04.11.1991 р. № 1777-
XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1777-12
14. Про державні нагороди України : Закон України від 16.03.2000 р. №
1549-III. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1549-14
15. Про Державну прикордонну службу України: Закон України від
03.04.2003 р. № 661-IV. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/661-15
16. Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців
та громадських формувань: Закон України від 15.05.2003 р. № 755-IV. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/755-15
17. Про державну службу : Закон України від 10.12.2015 р. № 889-VIII. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/889-19
18. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 р. № 3855-XII.
URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12
19. Про добровільне об’єднання територіальних громад: Закон України від
05.02.2015 № 157-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19#Text
20. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13.01.2011 №
2939-VI. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2939-17
21. Про доступ до судових рішень: Закон України від 22.12.2005 № 3262-
IV URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3262-15
22. Про запобігання корупції: Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII.
URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1700-18
23. Про захист персональних даних: Закон України від 01.06.2010 № 2297-
VI. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17
24. Про Збройні Сили України: Закон України від 06.12.1991р. № 1934-XII.
URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1934-12
20
 29. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27.02.2014 р. № 794-
VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-18
30. Про Конституційний Суд України: Закон України від 13.07.2017 р. №
2136-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-19
31. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 р.
№ 280/97-ВР. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80
32. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 р. №
586-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14
33. Про Національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 р. №
2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19
35. Про Національну поліцію : Закон України від 02.07.2015 р. № 580-VIII.
URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19
36. Про оборону України: Закон України від 06.12.1991 р. № 1932-XII. URL:
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12
37. Про політичні партії в Україні : Закон України від 05.04.2001 р. № 2365-
III. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2365-14
38. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015 р. №
389-VIII. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19
39. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16.03.2000
р. № 1550-III. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14
40. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства : Закон України
від 22.09.2011 р. № 3773-VI. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17
41. Про Раду Національної безпеки і оборони України: Закон України від
05.03.1998 р. № 183/98-ВР. URL: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/183/98-
%D0%B2%D1%80
42. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23.04.1991
р. № 987-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12
46. Про центральні органи виконавчої влади : Закон України від 17.03.2011
р. № 3166-VI. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3166-17
21
 Додаткова:
1. Адміністративне право України. Повний курс : підручник / Галунько В.,
Діхтієвський П., Кузьменко О., Стеценко С. та ін. Видання друге. Херсон : ОЛДІ-
ПЛЮС, 2019. 520 с.
2. Адміністративне право України: підручник / В.В. Середа, Ю.С. Назар,
С.С. Гнатюк та ін. Львів: держ. ун-т внутр. справ, 2018. 504 с.
3. Берлач А.І. Функціонування об’єднаних територіальних громад як органів
місцевого самоврядування в умовах децентралізації влади: проблеми та шляхи їх
вирішення. Науковий журнал Держава та регіони. Серія: Право. № 1 (67) том 1.
2020. С. 121–125.
4. Бородін І.Л. Адміністративне право України : підручник. К.: Алерта, 2019.
548 с
5. Бугайчук К. Процес публічного адміністрування в органах Національної
поліції України. Підприємство, господарство і право. 2019. № 3 С. 137-142.
6. Будзик Б. Мета, завдання та принципи адміністративного судочинства на
сучасному етапі реформування судової системи України. Вісник Національного
університету "Львівська політехніка". Юридичні науки. 2017. № 884. С. 88-92.
7. Дідик Н.І., Павлович-Сенета Я.П. Публічні службовці: поняття та
адміністративна відповідальність. Вісник Національного університету «Львівська
політехніка». Серія: Юридичні науки. 2019. Випуск 6. № 21. С. 89-99.
8. Дідик Н.І., Бесага І.В. Правові висновки Верховного Суду з питань
застосування норм адміністративного законодавства. Вісник ЛьвДУВС. 2018.
№ 2. С.152-163.
9. Дідик Н.І., Бесага І.В. Особливості нормотворчого провадження у
публічній сфері. Соціально-правові студії: науково-аналітичний журнал
Львівського державного університету внутрішніх справ. 2018. №2. С.25-31.
10. Діяльність Національної поліції України щодо забезпечення публічної
безпеки в умовах антитерористичної операції: навчальний посібник В.В.
22
Аброськін ; МВС України; ХНУВС, 2019. 212 с.
11. Євдокимов П.В. Напрями адміністративно-правового забезпечення
реалізації кадрової політики в органах публічної адміністрації України. Науковий
журнал Право і суспільство. № 1 (2). 2020. С. 15–21.
12. Іванченко О. Ю. Адміністративно-правовий аспект надання судових
послуг в Україні. автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. Запоріжжя. 2018. 18
с.
13. Іванченко О. Ю., Легеза Є.О. Правові основи надання судових послуг у
вітчизняному законодавстві. Правова позиція: науковий журнал Університету
митної справи та фінансів. 2017. № 2. С. 16–24.
14. Михайлюк Я.Б. Правове регулювання адміністративних процедур:
сучасний стан та перспективи розвитку. Науковий журнал Право і суспільство. №
1 (2). 2020. С. 56–61.
15. Курс адміністративного права України: підручник / за ред. О. В. Кузь-
менко. 3-тє вид., допов. Київ: Юрінком Інтер, 2018. 904 с
16. Лисенко Ю.О. Представництво в адміністративному процесі: дис. ... канд.
юр. наук: 12.00.07. Запоріжжя. 2018. 213 с.
17. Миронюк Р.В. Адміністративне процесуальне право: навчальний посібник
/ за заг. ред.. Т.П. Мінки. Дніпро, 2017. 320 с.
18. Навчально-методичний посібник для тренерів навчального курсу для
суддів «Застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
та практики європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя». К:
ВАІТЕ, 2017. 192 с.
19. Нагаєв В.М. Публічне адміністрування: електронний навчальний
посібник. Х.: ХНАУ, 2018. 278 с.
20. Публічне управління та адміністрування в умовах інформаційного
суспільства: вітчизняний і зарубіжний досвід: монографія / за заг. ред. Сергія
Чернова, Валентини Воронкової, Віктора Банаха, Олександра Сосніна, Пранаса
Жукаускаса, Йоліти Ввайнхардт, Регіни Андрюкайтене; Запоріз. держ. інж. акад.
23
Запоріжжя: ЗДІА, 2016. 606 с.
21. Публічне адміністрування: навчальний посібник / за ред. П. Юхименко, А.
Даниленко, Т. Сокольская К.: Центр навчальної літератури, 2019. 288 с.
22. Публічне управління та адміністрування: конкурентні виклики сучасності:
Матеріали всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції. Львів: ТзОВ
«Ліга-Прес», 2018.
23. Публічне управління ХХІ століття: синтез науки та практики : зб. тез XІХ
Міжнар. наук. конгресу, (19 квітня 2019 року) Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”,
2019. 568 с.
24. Русанова В. Б. Право на оскарження в суді постанови у справі про
адміністративне правопорушення (сутність, гарантії та порядок реалізації) :
монографія. Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. Х. : Право, 2016. 148 с.
25. Середа В.В., Назар Ю.С., Костовська К.М. Адміністративне право України
(у схемах та коментарях): навчальний посібник. Львів: Львівський державний
університет внутрішніх справ. 2016. 300 с.
26. Судовий розгляд справ про адміністративні правопорушення: навч.
посіб. / ред.: Т. О. Коломоєць, B. К. Колпаков. К. : Юрінком Інтер, 2016. 544 с.
27. Теорія та історія державного управління : конспект лекцій. Модуль I і ІІ /
укладачі А.Л. Помаза-Пономаренко, О.І. Крюков. Х. : НУЦЗУ, 2016. 40 с.
28. Яковлєв П.О. Адміністративно-правові режими як засіб державного
регулювання у сфері забезпечення інформаційної безпеки. Науковий журнал
Держава та регіони. Серія: Право. № 1 (67) том 1. 2020. С. 176–181.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

1. Офіційний веб-сайт Президента України. URL: http://www.president.gov.ua/

2. Офіційний сайт Верховної Ради України. URL: www.rada.gov.ua
3. Урядовий портал. Єдиний веб-потал органів виконавчої влади. URL:
http://www.kmu.gov.ua/control/

24
 4. Офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України. URL:
http://www.minjust.gov.ua/
5. Офіційний веб-потал Міністерства освіти і науки України. URL:
http://www.mon.gov.ua/
6. Національне агентство України з питань державної служби. URL:
http://nads.gov.ua/control/uk/index
7. Інформаційно-пошукова правова система «Нормативні акти України
(НАУ)». URL: http://www.nau.ua
8. Вікіпедія Вільна енциклопедія. URL: http://uk.wikipedia.org
9. Електронна бібліотека Львівського державного університету внутрішніх
справ. URL: http://www.lvduvs.edu.ua

25
 КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:
1. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
2. Місце органів державної виконавчої влади у системі органів публічного
адміністрування.
3. Класифікація органів державної виконавчої влади за масштабом діяльності.
4. Вищі, центральні, місцеві і спеціальні органи виконавчої влади.
5. Характеристика адміністративно-правового статусу органів виконавчої
влади.
6. Структура та штати органів державної виконавчої влади.
7. Державний контроль за діяльністю органів та посадових осіб місцевого
самоврядування.
8. Служба в органах місцевого самоврядування.

26