МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ З ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ДЛЯ ПІДРОЗДІЛІВ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ
Факультет №1
Кафедра теорії права, конституційного та приватного права

РОБОЧА ЛЕКЦІЯ
з навчальної дисципліни «Теорія держави і права»

ТЕМА № 13
«Кабінет Міністрів України»
Для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти
галузі знань 08 «Право», спеціальності 081 «Право»

Час: 2 години

Укладач лекції:
доцент кафедри,
кандидат юридичних наук, доцент
Наталія ФЕДІНА

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри теорії права,

конституційного та приватного права, протокол №2 від 31.08.2023 року.

Львів
2023
 2

Тема №13
Кабінет Міністрів України
План
1. Поняття та функції виконавчої влади.
2. Система органів виконавчої влади в Україні – їх загальна
характеристика.
3. Склад і порядок формування Кабінету Міністрів України.
4. Повноваження Кабінету Міністрів України.
5. Припинення діяльності Уряду
6. Конституційно-правовий статус центральних органів виконавчої влади
України.
7. Місцеві органи виконавчої влади в Україні.

Література до теми:
1. Конституція України: прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
від 28.06. 1996 р.: (із змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради
України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.
2. Про Кабінет Міністрів України : Закон України. Відомості Верховної
Ради (ВВР), 2014, № 13, ст. 222 (зі змінами та доповненями).
3. Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України : Постанова
Кабінету Міністрів України. Офіційний вісник України, 2007, N 54 (03.08.2007),
ст. 2180 (зі змінами та доповненями).
4. Про центральні органи виконавчої влади : Закон України «від 17 березня
2011 року (зі змінами і допов.). Відомості Верховної Ради України. 2011. № 38.
Ст. 385.
5. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Указ
Президента України від 9 грудня 2010 року (зі змінами і допов.). Офіційний
вісник України. 2010. № 94.
6. Про систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента
України від 15 грудня 1999 року (зі змінами і допов.). Офіційний вісник
України. 1999. № 50.
7. Про склад Кабінету Міністрів України : Указ Президента України від
15 грудня 1999 року (зі змінами і допов.). Урядовий кур’єр. 1999. № 237.
8. Безпалюк В.А. Відповідальність виконавчої влади в Україні (на
прикладі Кабінету Міністрів України). Актуальні проблеми вітчизняної
юриспруденції. 2017. № 1, Т. 2. С. 36-39.
9. Белей Є.Н. Правові основи правонаступництва центральних органів
виконавчої влади. Науковий вісник Херсонського державного університету.
Серія: Юридичні науки. 2016. Вип. 6 (2). С. 32-34.
10. Берназюк І.М. Державні цільові програми як стратегічні акти Кабінету
Міністрів України. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2017. № 2,
Т. 2. С. 17-20.
11. Возний С.О. Механізми взаємодії органів місцевого самоврядування з
органами державної виконавчої влади щодо формування дієздатних
територіальних громад: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. Київ, 2017. 20 с.
 3
12. Гасимов Р.А. огли Електронне урядування як механізм публічного
управління та адміністрування: автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр. Київ,
2018. 20 с.
13. Георгієвський Ю.В. Про визначення компетенції органів державної
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування як правового явища.
Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія:
Юриспруденція. 2016. Вип. 21. С. 34-36.
14. Завадяк О.П. Структура механізму адміністративно-правового
забезпечення законності та дисципліни в органах виконавчої влади. Науковий
вісник публічного та приватного права. 2016. № 1, Т. 1. С. 275- 279.
15. Ільницький М.П. Адміністративно-правове регулювання електронного
урядування у сфері публічного управління в Україні: автореф. дис. ... канд.
юрид. наук. Ужгород, 2017. 15 с.
16. Ковальчук А.Ю. Місце і роль органів виконавчої влади у сфері
забезпечення безпеки України. Право.ua. 2017. № 3. С. 47-52.
17. Конституційне право: підручник / за загальною редакцією М.І.
Козюбри./ Ю.Г. Барабаш, О.М. Бориславська, В.М. Венгер, М.І. Козюбра, А.А.
Мелешевич. К.: Ваіте, 2021. 528 с.
18. Новак А.О. Конституційно-правове регулювання здійснення органами
місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади
в Україні: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2017. 20 с.
19. Панчак-Бялоблоцка Н.В. Порівняльний аналіз урядів меншості у
європейських парламентських демократіях: автореф. дис. д-ра політ. наук.
Львів, 2017. 38 с.
20. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України. Повний
курс: навчальний посібник. Видавництво Юрінком Іктер. 2018. 556 с.
21. Качурінер В. Л. Конституційне право України : навчально-методичний
посібник / В. Л. Качурінер, А. О. Згама. Одеса : Видавничий дім «Гельветика»,
2022. 258 с.
22. Совгиря О. В., Шукліна Н. Г. Конституційне право України: навчальний
посібник. К: Юрінком Інтер. 2022. 556 с.
23. Конституційне право України: підручник; за заг. ред. Т.М. Слінько.
Харків: Право, 2021. 592 с.

Інформаційні ресурси:
1. Вікіпедія Вільна енциклопедія (http://uk.wikipedia.org).
2. Офіційне Інтернет-представництво Президента України
(http://www.president.gov.ua).
3. Сайт Верховної Ради України (http://www.rada.gov.ua).
4. Верховний Суд (https://supreme.court.gov.ua).
5. Урядовий портал – єдиний веб-портал органів виконавчої влади
України (http://www.kmu.gov.ua).
6. Міністерство внутрішніх справ України (http://www.mvs.gov.ua).
7. Національна поліція України (https://www.npu.gov.ua).
8. Міністерство освіти і науки України (http://www.mon.gov.ua).
9. Бібліотека Верховної Ради України (http://lib.rada.gov.ua).
 4
10. Державна науково-технічна бібліотека України (http://gntb.gov.ua).
11. Наукова бібліотека Національно університету «Києво-Могилянська
академія» (http://www.library.ukma.edu.ua).
12. Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника
(http://www.lsl.lviv.ua).
13. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського
(http://www.nbuv.gov.ua).

Мета лекції: ознайомити здобувачів вищої юридичної освіти з системою

органів виконавчої влади, порядком їх формування, повноваженнями та порядком
припинення повноважень.

Вступ
Державне управління безпосередньо, органічно та нерозривно пов'язане з
виконавчою владою. Воно є змістом і формою прояву цієї влади. Це інструмент
захисту та забезпечення інтересів цивільного суспільства і його окремих членів.
Функції виконавчої влади зв'язані з практичною реалізацією законів, для чого
використовується певна частина державно-владних повноважень.
Виконавча влада не може ототожнюватися з виконавчою діяльністю,
оскільки така діяльність є формою реалізації виконавчої влади, здійснюється
системою спеціально створених суб'єктів – органів виконавчої влади різних
рівнів, наділених виконавчою компетенцією, чого немає в органах законодавчої
та судової влади. Через систему цих органів здійснюється державне управління,
виконавча та розпорядча діяльність.

1. Поняття та функції виконавчої влади

Виконавча влада – самостійна гілка влади єдиної державної влади,
яка через управлінську діяльність своїх суб'єктів покликана
організовувати та забезпечувати практичне виконання законів із метою
реалізації державної політики у різних сферах суспільного життя.
Сутність виконавчої влади зводиться до наступного:
1. Виконавча влада є відносно самостійною ланкою єдиної державної
влади в Україні, здійснюється разом із законодавчою та судовою і тісно з ними
взаємодіє.
2. Виконавча влада самостійна лише з практичною реалізацією
Конституції України, законів в загальнодержавному масштабі. На неї
покладається найбільша частина загальнодержавних функцій.
3. Виконавча влада має державно-правову природу, наділена власними
повноваженнями, які виявляються в її можливості впливати на поведінку і
діяльність людей, їх об'єднань, в праві та можливостях підкоряти волю інших.
4. Виконавча влада здійснюється за принципом розподілу державної влади
на гілки не на всіх рівнях, а лише на вищому, оскільки на місцевому рівні
відсутні законодавчі органи, на рівні району у місті (крім Києва і Севастополя),
де є судові органи, відсутні органи виконавчої влади (державного характеру).
 5
Немає їх і на рівні села, селища, міста. Управління на цьому рівні
здійснюється органами місцевого самоврядування.
Основні цілі виконавчої влади:
- забезпечення безпеки громадян, суспільства, держави;
- створення умов, що сприяють благополуччю громадян, суспільства,
держави;
- створення умов для реалізації громадянами і організаціями їхніх прав і
свобод, для вільного політичного, економічного, соціального та духовного
життя суспільства.
Ознаки виконавчої влади:
- універсальність (безупинно та скрізь, де функціонують людські
колективи);
- предметність (наявність правових, інформаційних, технічних,
організаційних ресурсів);
- примусовість (опора на силу – можливість самостійно здійснювати
заходи впливу);
- організуючий характер.
До сфери відносин, в яких діє виконавча влада, відносяться:
- стосунки влади з громадянином;
- господарство, соціальна та правоохоронна сфери, область зовнішніх
відносин і інтересів;
- стосунки з підприємствами, установами та іншими організаціями,
відносини з трудовими колективами цих формувань.
Важливе місце у виконавчій владі займають функції управління. Функції
виконавчої влади – це відносно самостійні однорідні частини змісту
управлінської діяльності, в яких виражається владно-організаційний вплив
суб'єкта управління на певний об'єкт.
Серед основних функцій виділяють:
1. Функції орієнтування системи:
- аналіз (обробка і осмислення інформації, що проводиться з метою
вивчення об'єкта управління, а в подальшому здійснення на нього відповідного
керуючого впливу);
- прогнозування (передбачення змін у розвитку подій чи процесів на основі
наявної інформації);
- планування (визначення напрямів, цілей, задач і можливих результатів
управлінської діяльності);
- правове регулювання (встановлення правового режиму будь-якої
діяльності та функціонування відповідних структур);
- методичне керівництво.
2. Функції забезпечення системи:
- матеріально-технічне забезпечення;
- фінансове забезпечення;
- кадрове забезпечення;
- інформаційне забезпечення.
3. Функції оперативного управління системою:
 6
- організація управління (створення органів управління, визначення їх
функцій, підпорядкованості, прав і обов'язків тощо);
- загальне керівництво й оперативне розпорядництво;
- попередня та поточна координація дій різних органів управління,
посадових осіб, організацій;
- контроль (перевірка фактичного стану справ з метою виявлення й
усунення відхилень у виконанні законів, планів, програм і вживання заходів до
порушників установленого порядку);
- облік (систематичний збір відомостей);
- оцінка (усієї роботи, окремих працівників, виконання конкретних завдань
тощо).
Вищим органом в системі виконавчої влади в Україні є КМУ (ст.
113 Розділу 6 «КМУ. Інші органи виконавчої влади»). Він
відповідальний перед Президентом України та підконтрольний та
підзвітний ВРУ.

2. Система органів виконавчої влади в Україні – їх загальна

характеристика
Поняття "орган виконавчої влади" є похідним від ширшого поняття
"державний орган" (або "орган державної влади").
У цьому розумінні орган виконавчої влади є окремим видом державних
органів.
Ознаки органу виконавчої влади:
 - створюється з метою безпосереднього здійснення конкретного виду
державної діяльності;
 - виконує діяльність, що характеризується чітко визначеною державою
спрямованістю, цілями, завданнями та функціями,
 - має певний обсяг компетенції (прав і обов'язків);
 - реалізовує свою діяльність з допомогою визначених державою методів і
форм;
 - має певну організаційно-правову форму, внутрішню структуру і
зовнішні зв'язки.
Орган виконавчої влади є організаційно самостійним елементом
державного апарату (механізму держави), який наділений чітко
окресленим обсягом повноважень (компетенцією) відповідно до
покладених на нього завдань і функцій, складається зі структурних
підрозділів і посад, що обіймають державні службовці, і віднесений
Конституцією і законами України до системи органів виконавчої влади.
Для кожного органу виконавчої влади характерна насамперед
організаційна відокремленість від інших елементів апарату державного
управління.
Водночас другою найважливішою характеристикою є функціональна
відокремленість, котра характеризує різні аспекти компетенції та фактичної
діяльності цих органів. Саме дані ознаки є ключовими при виділенні окремих
видів органів виконавчої влади.
 7
Класифікація видів органів виконавчої влади можлива за різними
критеріями (ознаками).
Зокрема ці органи поділяються на види залежно від:
характеру компетенції (або змісту функцій) - на органи:
 - загальної,
 - галузевої,
 - функціональної або
 - змішаної компетенції;
сфери дії - на органи управління:
 - економікою,
 - соціально-культурним розвитком,
 - в адміністративно-політичній сфері; способів прийняття владних
рішень - на органи:
 - колегіальні та
 - єдиноначальні (одноособові) і т. ін.
Найважливіше значення має класифікація видів органів виконавчої
влади в Конституції України.
Вона виділяє за критерієм організаційно-правового рівня наступні
види:
 1) вищий орган у системі органів виконавчої влади - Кабінет Міністрів
України;
 2) центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ) - міністерства та інші
центральні органи;
 3) місцеві органи виконавчої влади - обласні (Київська і Севастопольська
міські), районні державні адміністрації.
Відповідно, за Конституцією України, в системі органів виконавчої
влади можна виділити структурні ланки трьох організаційно-правових
рівнів:
 1) вищий рівень - Кабінет Міністрів України;
 2) центральний рівень - міністерства, державні комітети та інші
підвідомчі Кабінету Міністрів України центральні органи виконавчої влади;
 3) місцевий, або територіальний, рівень - на якому паралельно
функціонують: органи виконавчої влади загальної компетенції - Рада Міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська і Севастопольська
міські державні адміністрації; органи спеціальної - галузевої та
функціональної компетенції, які можуть бути як безпосередньо
підпорядкованими центральним органам виконавчої влади, так і перебувати у
підпорядкуванні місцевих органів виконавчої влади.
Поняття "система органів" щодо гілки виконавчої влади означає:
по-перше, відокремленість відповідної групи державних органів, що
входять до конкретної системи, від решти видів органів держави;
по-друге, чітко визначений склад даної системи;
по-третє, наявність у сукупності відповідних державних органів певних
ознак, притаманних складним соціальним системам, зокрема таких, як єдність
цільового призначення, функціональна самодостатність, ієрархічність
 8
організації, субординаційність взаємозв'язків між структурними ланками
тощо.
Важливою ланкою у системі органів виконавчої влади є підвідомчі
Кабінету Міністрів міністерства та інші центральні органи виконавчої
влади.
Серед них першорядне значення мають міністерства - центральні органи
виконавчої влади, покликані формувати та реалізувати державну політику у
відповідних сферах суспільного життя.
Між міністерствами розподіляється весь спектр урядової політики, а
діяльність центральних органів виконавчої влади, керівники яких не
входять до складу Кабінету Міністрів України, спрямовується і
координується міністрами. Питання діяльності таких центральних органів
виконавчої влади представляють відповідні міністри, до сфери
спрямування і координації яких належать ці органи.
Міністерства є єдиноначальними органами. Кожне з них є головним
(провідним) органом у системі органів виконавчої влади у визначеній йому
сфері діяльності. Міністерство очолює міністр, який входить до складу
Кабінету Міністрів і несе персональну відповідальність за роботу
міністерства. Міністр як член Кабінету Міністрів України особисто відповідає
за впровадження Програми діяльності Кабінету Міністрів України з
відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері
державного управління. Він здійснює управління в цій сфері, спрямовує І
координує діяльність інших органів виконавчої влади з цих питань. Частину
своїх посадових повноважень міністр доручає своїм заступникам, які можуть
виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого міністром
розподілу службових обов'язків між заступниками.
Центральні органи виконавчої влади у межах повноважень, визначених
Конституцією і законами України, а також відповідно до указів Президента
України та актів Кабінету Міністрів України видають нормативно-правові акти
у формі наказів. Нормативно-правові акти цих органів підписуються їх
керівником і відповідним чином реєструються Міністерством юстиції. У змісті
діяльності самого органу визначаються і розмежовуються його функції.
Апарат міністерства, інших центральних органів виконавчої влади
складається з державних службовців і фінансується із державного
бюджету. Всі члени Кабінету Міністрів, керівники центральних та
місцевих органів виконавчої влади, державні службовці не мають права
суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької,
наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу
чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.
Державний комітет (державна служба) є центральним органом
виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр
України або один із віце-прем'єр-міністрів України чи міністрів.
Державний комітет (державна служба) вносить пропозиції щодо
формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів
України та забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює
управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та
 9
функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання.
Державний комітет (державну службу) очолює його голова.
Окрім державних комітетів, на сьогодні в Україні діє ряд інших
центральних органів виконавчої влади, прирівняних у своєму правовому
статусі до держкомітетів, - Вища атестаційна комісія України, Національне
космічне агентство України, Пенсійний фонд України, Головне
контрольно-ревізійне управління та ін.
Фінансування центральних органів виконавчої влади здійснюється за
рахунок коштів Державного бюджету України. Гранична чисельність їх
працівників затверджується Кабінетом Міністрів України.
Структуру міністерства, а також структуру центрального органу
виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує міністр, затверджує
відповідний міністр, структуру іншого центрального органу виконавчої влади
затверджує його керівник, якщо інше не передбачене законом.
Спрямування і координація діяльності відповідних центральних
органів виконавчої влади здійснюється міністром шляхом: формування
державної політики у відповідних сферах та здійснення контролю за її
реалізацією іншими центральними органами виконавчої влади; внесення
на розгляд Кабінету Міністрів України розроблених ними проектів
нормативно-правових актів та погодження проектів нормативно-правових
актів цих органів; визначення порядку обміну інформацією між
міністерством та цими органами; затвердження їх структури.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про Кабінет Міністрів України"
794-VII,(чинний, поточна редакція — Редакція від 11.01.2019, підстава
- 2646-VIII) для забезпечення державної політики в особливо важливих
сферах діяльності та державного управління Кабінет Міністрів України
утворює у системі міністерств урядові органи, затверджує положення про
них, призначає та звільняє їх керівників. Урядові органи відповідальні
перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні міністру; в
системі міністерства якого вони створені та функціонують.
Функції та порядок організації та діяльності як міністерств, так і інших
центральних органів виконавчої влади, їх підпорядкування, координації дій
тощо мають визначатися у законах або положеннях про ці органи виконавчої
влади.
Більша частина центральних органів бере участь у реалізації
державної політики в галузі економічного і соціального розвитку
суспільства, зокрема у межах визначеної сфери відання:
- прогнозує перспективні напрями і реалізує стратегічні цілі та завдання її
розвитку;
- бере участь у розробленні проектів та у виконанні загальнодержавних
програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-
культурного розвитку України, охорони довкілля.
Державний бюджет України:
- проводить політику у сфері виконання робіт (послуг) і постачань
продукції для державних потреб та утворення державних резервних фондів
 10
фінансових і матеріально-технічних ресурсів, виступає державним
замовником зазначених робіт (послуг);
- вживає заходів щодо вдосконалення механізму регулювання економіки, її
структурної перебудови, забезпечення ринкової збалансованості, соціального
захисту населення, екологічної безпеки;
- розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм
їх впровадження, затверджує галузеві стандарти;
- формує державну промислову політику та забезпечує її проведення, готує
пропозиції щодо визначення пріоритетних галузей промисловості для
прискореного їх розвитку;
- бере участь у формуванні та реалізації державної інвестиційної політики,
відповідно до пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;
виробляє пропозиції щодо зміни умов оподаткування, ціноутворення,
визначення особливостей приватизації, демонополізації підприємств в окремих
галузях;
- сприяє розвиткові підприємництва, ринкової інфраструктури економіки;
- бере участь у формуванні та реалізації антимонопольної політики;
- вживає заходів, спрямованих на вдосконалення зовнішньоекономічної
діяльності, захист інтересів українських товаровиробників на зовнішньому
ринку;
- бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає
міжнародні угоди міжвідомчого характеру.
Кожний центральний орган організовує виконання актів законодавства,
здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику
застосування законодавства з питань, що належать до його відання,
розробляє пропозиції про вдосконалення законодавства та в установленому
порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
Для успішного здійснення покладених на них завдань і функцій
центральним органам надані досить широкі повноваження щодо внутрішнього
організаційного забезпечення роботи. Зокрема, вони мають одержувати від
інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних
адміністрацій, органів місцевого самоврядування інформацію, документи і
матеріали, статистичні дані для виконання покладених на них завдань;
скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до їх
відання; залучати спеціалістів центральних органів виконавчої влади, місцевих
державних адміністрацій, підприємств, установ, організацій, за погодженням
з їх керівниками, для розгляду питань, що належать до їх відання; притягати
до дисциплінарної відповідальності керівників утворених ними територіальних
органів, а також підприємств, установ і організацій, що належать до їх сфери
відання.
У процесі реалізації своєї компетенції центральні органи широко
взаємодіють з професійними спілками та громадськими організаціями з
питань забезпечення прав і свобод громадян, задоволення їх соціально-
економічних, трудових, культурних та інших інтересів, сприяють виконанню
статутних завдань цих об'єднань. Об'єднання громадян у необхідних випадках
 11
можуть вносити на розгляд відповідного центрального органу пропозиції з
питань їхньої діяльності.
3. Склад і порядок формування Кабінету Міністрів України.
До складу Кабінету Міністрів України входять:
- Прем'єр-міністр України,
- Перший віце-прем'єр-міністр України,
- віце-прем'єр-міністри
- міністри України.
Загальна чисельність членів Кабінету Міністрів України
встановлюється Верховною Радою України виходячи з його посадового
складу на підставі подання про призначення на посади членів Кабінету
Міністрів України.
За поданням Прем’єр-міністра України Верховна Рада України може
призначати міністрами осіб, які не очолюють міністерств. До складу
Кабінету Міністрів України може бути призначено не більше двох таких
міністрів.
Посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних
посад, на які не поширюється законодавство про державну службу та
трудове законодавство. Особливості проходження служби на цих посадах
визначаються законом.
Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією
України, Законом «Про Кабінет Міністрів України» та іншими законами
України.
Членами Кабінету Міністрів України можуть бути особи, які :
1) є громадяни України,
2) мають право голосу,
3) мають вищу освіту;
4) володіють державною мовою.
Не може бути призначена на посаду члена Кабінету Міністрів України
особа:
1) яка має судимість, не погашену або не зняту в установленому законом
порядку;
2) на яку протягом останнього року накладалося адміністративне
стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією
3) яка має заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини,
сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з
дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Члени Кабінету Міністрів України не мають права:
1) суміщати свою службову діяльність з іншою роботою (крім
викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий час),
2) входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства
або організації, що має на меті одержання прибутку.
У разі внесення на розгляд Верховної Ради України подання щодо
призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України особи, яка є
народним депутатом України, до подання додається особиста заява
 12
народного депутата України про дострокове складення ним депутатських
повноважень у разі призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України.
Питання про складення народним депутатом України депутатських
повноважень розглядається невідкладно після призначення його членом
Кабінету Міністрів України на тому ж засіданні Верховної Ради України.
Особи, які претендують на зайняття посади членів Кабінету Міністрів
України, до призначення на посаду зобов’язані повідомити керівництву
Кабінету Міністрів України про працюючих у цьому органі близьких їм осіб.
При цьому, сам термін "близькі особи" розуміється у значенні, наведеному
в Законі України "Про запобігання корупції". До них відносяться: «чоловік,
дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та
двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини
(чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід,
прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор,
свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи
усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або
піклуванням» (абзац третій, частини третьої, ст.1 Закону)
Призначення на посаду Прем'єр-міністра України
Прем'єр-міністр України призначається на посаду Верховною Радою
України за поданням Президента України. Подання про призначення
Верховною Радою України на посаду Прем'єр-міністра України Президент
України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній
Раді України. або депутатської фракції, до складу якої входить більшість
народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради
України
До подання про призначення на посаду Прем'єр-міністра України
додаються відомості про:
1) громадянство;
2) освіту;
3) трудову діяльність і автобіографія;
4) декларацію про майно, доходи, витрати фінансового порядку за
минулий рік;
5) членство у керівному органі чи наглядовій раді підприємства або
організації, що має на меті одержання прибуток;
6) відомості про судимість кандидата;
7) копія декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави
або місцевого самоврядування, поданої відповідно до Закону України "Про
запобігання корупції";
8) заява про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на
утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів
за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового
виконання.
Усі відомості подаються державною мовою і власноручно підписуються
кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України.
Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією
депутатських фракцій (фракції) до розгляду питання на пленарному засіданні
 13
Верховної Ради України зустрічається з депутатськими фракціями, а
також виступає на пленарному засіданні Верховної Ради України з програмною
заявою та відповідає на запитання народних депутатів України.
Голосування у Верховній Раді України щодо призначення Прем'єр-
міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення приймається
більшістю від конституційного складу Верховної Ради України і оформляється
постановою Верховної Ради України.
Призначення на посаду членів Кабінету Міністрів України
Члени Кабінету Міністрів України, крім Міністра оборони України і
Міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною
Радою України за поданням Прем'єр-міністра України.
Міністр оборони України і Міністр закордонних справ
України призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням
Президента.
Подання про призначення на посаду інших членів Кабінету Міністрів
України вносить Прем'єр-міністр України, разом з відомостями про:
1) про громадянство;
2) про освіту;
3) про трудову діяльність і автобіографією;
4) копією декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави
або місцевого самоврядування, за минулий рік, що подана відповідно до Закону
України "Про запобігання корупції";
5) про перебування у складі керівного органу чи наглядової ради
підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку;
6) про судимість кандидата;
7) заявою про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на
утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів
за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового
виконання.
Подання Прем'єр-міністра України, Президента України у Верховній Раді
України про призначення на посаду членів Кабінету Міністрів України під час
його формування можуть вноситися як списком, так і окремо на кожного члена
Кабінету Міністрів України. На кожну посаду пропонується одна
кандидатура. Верховна Рада України розглядає подання та призначає на
посаду членів Кабінету Міністрів України.
Кандидатура на посаду члена Кабінету Міністрів України
вважається відхиленою, якщо Верховна Рада України не прийняла рішення про
її призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України.
Набуття повноважень Кабінетом Міністрів України та членами
Кабінету Міністрів України
Члени Кабінету Міністрів України перед вступом на посаду на
пленарному засіданні Верховної Ради України складають присягу. Присягу
зачитує Прем'єр-міністр України, її текст підписує кожен член Кабінету
Міністрів України. Підписаний текст присяги зберігається в особовій справі
члена Кабінету Міністрів України. Член Кабінету Міністрів України, який
 14
відмовився від складення присяги, звільняється з посади Верховною Радою
України.
Кабінет Міністрів України набуває повноважень після складення присяги
не менш як двома третинами його членів.
Постанова Верховної Ради України про призначення членів Кабінету
Міністрів України та припинення повноважень Кабінету Міністрів України,
який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України, або
відставку якого прийнято Верховною Радою України, приймається більшістю
від конституційного складу Верховної Ради України.
Програма діяльності Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України у строк до одного місяця з дня формування
КМУ подає на розгляд Верховної Ради України Програму діяльності Кабінету
Міністрів України, в якій визначається стратегія його діяльності, вона
базується на узгоджених політичних позиціях та програмних завданнях коаліції
депутатських фракцій у ВРУ. Перед розглядом Програми на пленарному
засіданні Верховної Ради України обговорюється в комітетах Верховної Ради
України та депутатських фракціях.
Прем'єр-міністр України особисто представляє Програму діяльності
Кабінету Міністрів України на пленарному засіданні Верховної Ради України
та відповідає на запитання народних депутатів України.
Верховна Рада України може надати Кабінету Міністрів України
можливість доопрацювати Програму діяльності Кабінету Міністрів України з
урахуванням пропозицій і зауважень, висловлених під час її обговорення в
комітетах, депутатських фракціях та на пленарному засіданні Верховної Ради
України.
Програма діяльності Кабінету Міністрів України вважається схваленою,
якщо за неї проголосувала більшість від конституційного складу Верховної
Ради України. Рішення про схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів
України приймається у вигляді Постанови Верховної Ради України.
4. Повноваження Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України, відповідно до Конституції України (ст.
116), здійснює (має) наступні повноваження:
1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України,
здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції
і законів України, актів Президента України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової
політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального
захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і
природокористування;
4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-
технічного, соціального і культурного розвитку України;
5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює
управління об'єктами державної власності відповідно до закону;
 15
6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і
забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного
бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;
7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної
безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності
України, митної справи;
9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої
влади;
9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону
міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах
коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-
міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не
входять до складу Кабінету Міністрів України;
10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами
України, актами Президента України.
Акти Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає (акти) :
1) постанови – акти нормативного характеру ;
2) розпорядження – акти організаційно-розпорядчих та інших поточних
питань.
Ці документи за своєю природою є виключно підзаконними нормативно-
правовими актами. Тому вони на основі та на виконання Конституції та законів
України.
Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем’єр-міністр України, вони
є обов’язковими до виконання на всій території держави..
Право ініціативи у прийнятті актів Кабінету Міністрів України мають:
1) члени Кабінету Міністрів України,
2) центральні органи виконавчої влади,
3) Рада міністрів Автономної Республіки Крим,
4) обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
Проекти актів Кабінету Міністрів України готуються міністерствами,
іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими
державними адміністраціями.
До підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України можуть
залучатися народні депутати України за їх згодою, науковці та інші фахівці.
Проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне
значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають
громадському обговоренню в порядку, визначеному Регламентом Кабінету
Міністрів України.
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів
України приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів України шляхом
голосування більшістю голосів посадового складу Кабінету Міністрів України.
У разі рівної кількості голосів голос Прем'єр-міністра України є вирішальним.
 16
У разі необхідності вжиття заходів з метою запобігання виникненню
надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та в інших
невідкладних випадках за рішенням Прем'єр-міністра України розпорядження
Кабінету Міністрів України може бути прийнято шляхом опитування членів
Кабінету Міністрів України у порядку, передбаченому Регламентом Кабінету
Міністрів України.
Проект такого розпорядження надсилається всім членам Кабінету
Міністрів України.
Постанови Кабінету Міністрів України, що визначають права і
обов'язки громадян, набирають чинності не раніше ніж з дня їх
опублікування.
Розпорядження Кабінету Міністрів України набирають чинності з
моменту їх прийняття.
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та
інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку,
встановленому законом (у Міністерстві юстиції України).
Акти Кабінету Міністрів України включаються до Єдиного державного
реєстру нормативно-правових актів України.
Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному
віснику України.
5. Припинення діяльності Уряду
Чинним законодавством передбачено два основні випадки
припинення діяльності КМУ, а саме:
- строковий (у зв'язку з обранням нового складу Верховної Ради України);
- достроковий (у випадку настання певних обставин)
У першому випадку Кабінет Міністрів України складає повноваження
перед новообраною Верховною Радою України. Оскільки парламент фактично
формує Уряд, зміна парламенту – логічно тягне за собою появу нового Уряду.
Заява про складення повноважень Кабінету Міністрів України подається
Прем'єр-міністром України чи особою, яка виконує його повноваження, та
оголошується на першому засіданні новообраної Верховної Ради України.
Достроково повноваження Кабінету Міністрів України припиняються
у разі:
1) відставки Кабінету Міністрів України у зв'язку з прийняттям
Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України;
2) відставки Прем'єр-міністра України за поданою ним заявою;
3) смерті Прем'єр-міністра України.
Верховна Рада України за пропозицією:
а) Президента України
б) не менш як однієї третини від її конституційного складу ВРУ
може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів
України та прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України.
Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України розглядається
на пленарному засіданні Верховної Ради України не пізніше ніж
через десять днів після внесення пропозиції, на яке запрошуються всі члени
Кабінету Міністрів України.
 17
У разі розгляду питання про відповідальність Кабінету Міністрів
України за пропозицією Президента України у пленарному засіданні Верховної
Ради України бере участь Президент України.
Резолюція недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою,
якщо за це проголосувала більшість від конституційного складу Верховної
Ради України, вона має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.
Припинення повноважень Кабінету Міністрів України у разі відставки
Прем'єр-міністра України
Прем'єр-міністр України має право заявити Верховній Раді України про
свою відставку. Верховна Рада України протягом десяти днів після
надходження відповідної заяви розглядає питання про відставку Прем'єр-
міністра України.
Повноваження Прем'єр-міністра України припиняються з дня прийняття
рішення про його відставку на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Прийняття Верховною Радою України рішення про відставку Прем'єр-міністра
України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.
Припинення повноважень Кабінету Міністрів України у разі смерті
Прем'єр-міністра України
Повноваження Прем'єр-міністра України у разі його смерті
припиняються з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть. Припинення
повноважень Прем'єр-міністра України у разі його смерті має
наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.
Продовження виконання повноважень Кабінетом Міністрів України
та окремими членами Кабінету Міністрів України
Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною
Верховною Радою України або достроково припинив повноваження з підстав,
продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи
новосформованого Кабінету Міністрів України.
У разі відставки Прем'єр-міністра України, смерті Прем'єр-міністра
України - на період до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів
України повноваження Прем'єр-міністра України виконує Перший віце-
прем'єр-міністр України.
У разі обрання члена Кабінету Міністрів України народним депутатом
України він набуває повноважень народного депутата України у порядку,
визначеному законом, без подання документа про його звільнення з посади і
продовжує здійснювати повноваження члена Кабінету Міністрів України до
початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.
Припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України
Повноваження окремих членів Уряду можуть припинятися:
а) разом зі всіма іншими членами Уряду. Так, повноваження членів
Кабінету Міністрів України припиняються у разі припинення повноважень
Кабінету Міністрів України.
б) індивідуально.
Член Кабінету Міністрів України (крім Прем’єр-міністра України)
може бути звільнений з посади Верховною Радою України:
 18
1) шляхом прийняття відставки члена Кабінету Міністрів України за
поданою ним заявою про відставку;
2) за поданням Прем’єр-міністра України (стосовно Міністра
закордонних справ України та Міністра оборони України таке подання
вноситься за згодою Президента України), у тому числі у разі наявності
заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір
якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня
пред’явлення виконавчого документа до примусового
виконання, наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів, який
має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;
3) за поданням Президента України - Міністр закордонних справ України
та Міністр оборони України, у тому числі у разі наявності заборгованості зі
сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму
відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред’явлення виконавчого
документа до примусового виконання;
4) за власною ініціативою.
Повноваження члена Кабінету Міністрів України у разі
його смерті припиняються з дня смерті, засвідченої свідоцтвом про смерть.
Рішення Верховної Ради України про припинення повноважень члена
Кабінету Міністрів України приймається у формі постанови більшістю від
конституційного складу Верховної Ради України.
Члени Кабінету Міністрів України замість тих, чиї повноваження
припинено відповідно до цієї статті, призначаються на посаду у порядку,
встановленому цим Законом, та набувають повноважень після складення
ними присяги.
Гарантії діяльності Уряду
(коли не можна висловити недовіру КМУ) :
Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може
розглядатися Верховною Радою України
1) більше ніж один раз протягом чергової сесії,
2) протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів
України
Відповідальність членів Кабінету Міністрів України
Члени Кабінету Міністрів України несуть солідарну відповідальність за
результати діяльності Кабінету Міністрів України як колегіального органу
виконавчої влади.
Члени Кабінету Міністрів України особисто несуть політичну
відповідальність за стан справ у доручених їм сферах державного управління.
Члени Кабінету Міністрів України за вчинення ними корупційних діянь та
порушення вимог сумлінної поведінки осіб, уповноважених на виконання
функцій держави (заборона використання службового становища в особистих
цілях, запобігання конфлікту інтересів тощо), можуть бути звільнені
Верховною Радою України в порядку, визначеному частиною другою статті 19
цього Закону про КМУ (з ініціативи Прем’єр-Міністра).
6. Конституційно-правовий статус центральних органів виконавчої
влади України
 19
Після сформування нового Уряду України на початку березня 2020 року,
систему органів державної виконавчої влади в Україні склали: безпосередньо
сам Уряд - Кабінет Міністрів України, а також: 15 міністерств, 23 державні
служби, 13 державних агентства, 4 державні інспекції , 7 центральних органів
виконавчої влади із спеціальним статусом, 4 колегіальні органи та 6 інших
центральних органів виконавчої влади. Зокрема, це: (міністерства):
- Міністерство цифрової трансформації України;
- Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства
України;
- Міністерство внутрішніх справ України;
- Міністерство енергетики та захисту довкілля України;
- Міністерство закордонних справ України;
- Міністерство інфраструктури України;
- Міністерство культури, молоді та спорту України;
- Міністерство оборони України;
- Міністерство освіти і науки України;
- Міністерство охорони здоров'я України;
- Міністерство розвитку громад та територій України;
- Міністерство соціальної політики України;
- Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та
внутрішньо переміщених осіб України;
- Міністерство фінансів України;
- Міністерство юстиції України;
Міністерства - центральні органи виконавчої влади держави , які
здійснюють керівництво дорученими сферами управління, як правило однією
якоюсь галуззю.
Керівництво міністерством здійснює міністр.
Міністр, як член Уряду, особисто відповідає:
1) за розробку і впровадження Програми КМУ з відповідних питань,
2) реалізацію державної політики у визначеній сфері державного
управління;
3) спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з
питань, віднесених до його відання.
Інші Центральні органи виконавчої влад (ЦОВВ) (державні служби,
агентства, інспекції), діяльність яких спрямовує і координує Прем’єр-Міністр
або один із віце-прем’єр-міністрів чи міністрів.
ЦОВВ (державна служба, агентство, інспекція) - вносить пропозиції
щодо формування державної політики відповідними членами КМУ та
забезпечує її реалізацію у визначеній сфері діяльності, здійснює управління в цій
сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з
питань, віднесених до його відання.
ЦОВВ очолює голова.
- Державна податкова служба України;
- Державна служба України з етнополітики та свободи совісті;
- Національна служба здоров'я України;
- Державна соціальна служба України;
 20
- Державна митна служба України;
- Державна авіаційна службa України;
- Державна архівна службa України;
- Державна казначейська служба Укрaїни;
- Державна міграційна служба Укрaїни;
- Державна служба морського та річкового транспорту України;
- Державна служба Укрaїни з безпеки на транспорті;
- Державна служба Укрaїни з питань безпечності харчових продуктів та
захисту споживачів;
- Державна служба Укрaїни з питань геодезії, картографії та кадастру;
- Державна служба геології та надр Укрaїни;
- Державна служба Укрaїни з питань праці;
- Державна служба статистики Укрaїни;
- Державна служба Укрaїни з лікарських засобів та контролю за
наркотиками;
- Державна служба Укрaїни з надзвичайних ситуацій;
- Державна служба фінансового моніторингу Укрaїни;
- Державна служба експортного контролю Укрaїни;
- Державна регуляторна служба Укрaїни;
- Державна фіскальна служба Укрaїни;
- Державна служба якості освіти Укрaїни.
Державні агентства:
- Державне агентство автомобільних доріг України;
- Державне агентство водних ресурсів Укрaїни;
- Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження
Укрaїни;
- Державне агентство лісових ресурсів Укрaїни;
- Державне агентство резерву Укрaїни;
- Державне агентство рибного господарства Укрaїни;
- Державне агентство Укрaїни з питань кіно;
- Державне агентство Укрaїни з управління зоною відчуження;
- Державне космічне агентство України;
- Національне агентство Укрaїни з питань виявлення, розшуку та
управління активами, одержаними від корупційних тa інших злочинів;
- Державне агентство інфраструктурних проектів Укрaїни;
- Національне агентство Укрaїни з питань державної cлужби;
- Національне агентство з питань запобігання корупції.
Державні Інспекції :
- Державна архітектурно-будівельна інспекція Укрaїни;
- Державна екологічна інспекція Укрaїни;
- Державна інспекція ядерного регулювання Укрaїни;
- Державна інспекція енергетичного нагляду Укрaїни.
Центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом має
визначені чинним законодавством особливі завдання та повноваження. До
цього виду органів державної виконавчої влади можуть втановлюватись
 21
спеціальний порядок утворення, реорганізації, ліквідації, підконтрольності,
підзвітності, а також призначення і звільнення керівників.
- Антимонопольний комітет України;
- Державний комітет телебачення і радіомовлення Укрaїни;
- Фонд державного майна Укрaїни;
- Національне агентство Укрaїни з питань запобігання корупції;
- Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та
управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів;
- Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту
інформації;
- Державнe бюро розслідувань.
Колегіальні Органи:
- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку
та інформатизації;
- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах
енергетики та комунальних послуг;
- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;
- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків
фінансових послуг.
Відповідно до «Загального положення про міністерство, інший
центральний орган державної виконавчої влади України»:
1) Міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади
України /далі - міністерство/ є центральним органом державної виконавчої
влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
1) Міністерство реалізує державну політику у відповідній галузі.
2) бере участь у формуванні та реалізації державної політики як у цілому,
так і за відповідними напрямами,
3) бере участь у розробленні проектів Державної програми економічного
та соціального розвитку України, Державного бюджету України;
4) реалізує державну стратегію розвитку відповідної галузі /групи
суміжних галузей/;
5) бере участь у формуванні та реалізації інвестиційної політики виходячи
з пріоритетних напрямів структурної перебудови економіки;
6) розробляє відповідні фінансово-економічні та інші нормативи, механізм
їх впровадження, затверджує галузеві стандарти;
7) виступає державним замовником наукових досліджень комплексного
характеру;
8) бере участь у підготовці міжнародних договорів України, укладає
міжнародні договори міжвідомчого характеру; т а інше.
Міністерство в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів
законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Міністерства очолює Міністр, а ЦОВВ - Голова Держслужби,
агентства, інспекції. Їх призначає КМУ за поданням Прем’єр-Міністра
України.
 22
Міністр /керівник/ здійснює керівництво дорученими йому сферами
діяльності і несе відповідальність перед Президентом України та урядом
України за стан справ у цих сферах.
Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції
міністерства, обговорення найважливіших напрямів його діяльності та
розвитку галузі у міністерстві утворюється колегія. у складі міністра
/керівника/ та інших керівних працівників міністерства. До складу колегії
можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої
влади, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління
міністерства.
Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України.
Рішення колегії проводяться в життя наказами міністерства.
Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних
напрямів розвитку науки і техніки, обговорення найважливіших програм та
інших питань у міністерстві може утворюватися науково-технічна /наукова/
рада з учених і висококваліфікованих фахівців.
Склад науково-технічної /наукової/ ради і положення про неї затверджує
міністр /керівник/.
Відповідно до «Положення про Міністерство юстиції України», (для
прикладу) Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої
влади, який організовує здійснення державної правової політики, керує
дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан та
розвиток. Основними завданнями Мін'юсту України є:
1) організація здійснення державної правової політики, підготовка
пропозицій щодо проведення в Україні правової реформи, сприяння розвитку
правової науки;
2) підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства,
3) розроблення проектів нормативних актів та міжнародних договорів з
правових питань,
4) здійснення правової експертизи проектів нормативних актів,
5) державна реєстрація нормативних актів,
6) систематизація законодавства України;
7) організаційне та матеріально-технічне забезпечення судів загальної
юрисдикції, організація виконання судових рішень,
8) організація роботи нотаріату, діяльності щодо реєстрації
актів громадянського стану тощо.
7. Місцеві органи виконавчої влади в Україні
Виконавчу владу в областях i районах, містах Києві та Севастополі
здійснюють мiсцевi державні адмiнiстрацiї. Склад місцевих державних
адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій.
У межах бюджетних асигнувань, виділених на утримання відповідних
місцевих державних адміністрацій, їх голови визначають структуру місцевих
державних адміністрацій. При цьому, Кабінетом Міністрів України
затверджує:
1) рекомендаційні переліки управлінь, відділів та інших структурних
підрозділів місцевих державних адміністрацій,
 23
2) типові положення про них.
Акти місцевих державних адміністрацій
Голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень
видає розпорядження.
Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів – накази.
Акти місцевих державних адміністрацій приймаються на виконання:
1) Конституції України,
2) законів України,
3) актів Президента України,
4) актів Кабінету Міністрів України,
5) актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади,
6) на виконання власних і делегованих повноважень
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в
межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території
всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими
особами та громадянами.
Голови місцевих державних адміністрацій
Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих
державних адміністрацій, він призначаються на посаду Президентом
України за поданням Кабінету Міністрів України, призначаються на строк
повноважень Президента України.
Кандидатури на посади голів обласних державних адміністрацій на
розгляд Кабінету Міністрів України вносяться Прем'єр-міністром України.
Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій на розгляд
Кабінету Міністрів України вносяться головами відповідних обласних
державних адміністрацій.
На кожну посаду вноситься одна кандидатура.
У разі відхилення Президентом України поданої кандидатури відповідно
Прем'єр-міністр України чи голова обласної державної адміністрації вносять на
розгляд Кабінету Міністрів України нову кандидатуру.
Голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень
з моменту призначення.
Припинення повноважень голів місцевих державних адміністрацій
Чинне законодавство передбачає два можливих варіанта припинення
повноважень голів місцевих державних адміністрацій:
а) імперативний варіант – настання таких обставин, за яких Президент
України припиняє повноваження голів місцевих державних адміністрацій;
б) допустимий (не обов’язковий) варіант – коли питання припинення
повноважень може мати місце. Це вирішуватиме безпосередньо Глава держави
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій
припиняються Президентом України у разі:
1) порушення ними Конституції України і законів України;
2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства;
3) визнання судом недієздатним;
4) виїзду на проживання в іншу країну;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду;
 24
6) порушення вимог несумісності;
7) за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених
Законом «Про місцеві державні адміністрації» та законодавством про
державну службу;
8) висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу
відповідної ради;
9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути
припинені Президентом України у разі:
1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної
адміністрації;
2) подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених
законодавством про державну службу;
3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної
ради.
Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються
також у разі їх смерті.
У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних
адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в
установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій.
Заступники голів місцевих державних адміністрацій
Перший заступник та заступники голів місцевих державних
адміністрацій виконують обов'язки, визначені головами відповідних державних
адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на
дорученій їм ділянці роботи.
Перший заступник та заступники голови обласної, районної державної
адміністрації призначаються на посаду головою відповідно обласної, районної
державної адміністрації за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Перші заступники та заступники голів місцевих державних
адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень
новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх
призначення.
Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів
місцевих державних адміністрацій
Керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів місцевих
державних адміністрацій очолюють відповідні підрозділи і несуть персональну
відповідальність перед головами відповідних державних адміністрацій за
виконання покладених на ці підрозділи завдань. Вони призначаються на посаду
та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за
погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що
визначається Кабінетом Міністрів України.
Вимоги до посадових осіб місцевих державних адміністрацій
На посади в місцеві державні адміністрації призначаються громадяни
України.
 25
Голови місцевих державних адміністрацій, їх заступники, керівники
управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних
адміністрацій не можуть бути:
1) народними депутатами України
2) мати інший представницький мандат,
3) суміщати свою службову діяльність з іншою, в тому числі на
громадських засадах, крім викладацької, наукової та творчої діяльності у
позаробочий час,
4) входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства чи
іншої організації, що має на меті одержання прибутку.
Не можуть бути призначені на посади в місцеві державні адміністрації
особи, які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця
судимість не погашена або не знята в установленому законом порядку.
Голови мiсцевих державних адмiнiстрацiй при здiйсненнi своїх
повноважень :
1) вiдповiдальнi перед Президентом України i Кабiнетом Мiнiстрiв
України,
2) пiдзвiтнi та пiдконтрольнi органам виконавчої влади вищого рiвня.
Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї пiдзвiтнi i пiдконтрольнi радам у частинi
повноважень, делегованих їм вiдповiдними районними чи обласними радами, а
також органам виконавчої влади вищого рiвня.
Рiшення голiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй, що суперечать
Конституцiї та законам України, iншим актам законодавства України, можуть
бути вiдповiдно до закону скасованi Президентом України або головою
мiсцевої державної адмiнiстрацiї вищого рiвня
Обласна чи районна рада може висловити недовiру головi вiдповiдної
мiсцевої державної адмiнiстрацiї, на пiдставi чого Президент України :
1) приймає рішення;
2) дає обгрунтовану вiдповiдь.
Якщо недовiру головi районної чи обласної державної адмiнiстрацiї
висловили двi третини депутатiв вiд складу вiдповiдної ради, Президент
України приймає рiшення про вiдставку голови мiсцевої державної
адмiнiстрацiї.
Державні адміністрації в межах відповідної адміністративно-
територіальної одиниці забезпечують:
- виконання Конституції, законів, актів Президента, Кабінету Міністрів,
інших органів виконавчої влади вищого рівня;
- законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;
- виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та
культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного
проживання корінних народів і національних меншин - також їх національно-
культурного розвитку;
- підготовку та виконання відповідних бюджетів;
- звіт про виконання відповідних бюджетів і програм;
- взаємодію з органами місцевого самоврядування;
 26
- реалізацію інших наданих державою, а також делегованих
відповідними радами повноважень.
Висновки
Протягом усіх років існування незалежності спостерігається
нестабільність
системи виконавчої влади, відсутність чітко визначених критеріїв, на
підставі
яких будувалася ця система, завдяки чому і уряд, і міністерства, і органи
виконавчої влади на місцях діяли на підставі так званого «ручного управління».
Наявність різного роду міністерств та відомств вимагає високого рівня
координації їх діяльності, що досягається далеко не завжди. Постійною і
повсякденною проблемою є встановлення безконфліктних взаємовідносин між
виконавчою, законодавчою і судовою владою. Вертикаль виконавчої влади
постійно стикається з труднощами розподілу компетенції між центром,
регіонами та місцевим самоврядуванням. Система органів виконавчої влади, як
і окремі органи цієї системи, не в змозі працювати ефективно без підготовки,
розробки та оцінки якості державних службовців, які працюють в органах
виконавчої влади.
Проблема ефективності функціонування виконавчої влади в Україні має
комплексний характер, який полягає у реалізації таких складових: чітка
побудова стабільної довгострокової системи органів виконавчої влади –
Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади;
визначення на цій основі чітко окреслених завдань, функцій і повноважень цих
органів; з’ясування змісту механізму децентралізації виконавчої влади не
одноразово, а протягом науково обґрунтованого періоду його утворення;
визначення науково обґрунтованих критеріїв якісного добору, підготовки та
розстановки державних службовців до органів виконавчої влади на підставі
досить жорстких тестів стосовно добору до органів відповідної ланки системи
виконавчих органів; подальше вдосконалення державного управління з
урахуванням вимог сьогодення та перспектив подальшої розбудови і
вдосконалення органів виконавчої влади; подальший розвиток системи
стримувань і противаг у процесі функціонування виконавчої влади в Україні у
взаємовідносинах із законодавчою владою та Президентом України.

Контрольні запитання:

1. Поняття та функції виконавчої влади.

2. Система органів виконавчої влади в Україні.
3. Порядок утворення, склад та припинення діяльності Кабінету
Міністрів України.
4. Повноваження Кабінету Міністрів України.
5. Міністерства, державні комітети та інші центральні органи
виконавчої влади.
6. Місцеві державні адміністрації.