МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Інститут з підготовки фахівців для підрозділів Національної поліції
Кафедра адміністративного права та адміністративного процесу

Навчальна дисципліна
«Організація діяльності поліції щодо забезпечення
публічної безпеки та порядку»

ЛЕКЦІЯ

Тема № 5 «Особливості організації діяльності органів

поліції під час забезпечення публічної безпеки та
порядку в разі введення воєнного стану»

Час – 2 год.
Розробник:
Хатнюк Ю.А.,
Завідувач кафедри
адміністративного права та
адміністративного процесу,
кандидат юридичних наук, доцент

Львів
2023
 2
ЗМІСТ
План лекції
Література
Текст лекції

ПЛАН

1. Правовий режим воєнного стану.

2. Особливості несення служби в разі введення воєнного стану.

Література
І. Нормативно-правові акти:

1. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради

України від 28 червня 1996 р: офіц. вид. (станом на 30. 09. 2016). Верховна
Рада України. К.: Парлам. вид-во, 1996. Ст. 141
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Закон України
у редакції від 03.07.2019. Відомості Верховної Ради Української РСР. 1984.
додаток до № 51. Ст. 1122
3. Про Національну поліцію: Закон України у редакції від 01.01.2019.
Відомості Верховної Ради України. 2015. № 40-41. Ст. 379
4. Про звернення громадян: Закон України у редакції від 16.07.2019.
Відомості Верховної Ради України. 1996. № 47. Ст. 257.
5. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного
кордону: Закон України у редакції від 04.11.2018. Відомості Верховної Ради
України. 2000. № 40. Ст. 338.
6. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від
16.03.2000 р. № 1550-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1550-14
7. Про зону надзвичайної екологічної ситуації: Закон України від
13.07.2000 р. № 1908-III. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1908-14
8. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 12.05.2015 р.
№ 389-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389-19
9. Про затвердження Порядку ведення єдиного обліку в органах
(підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та
інші події: Наказ МВС України від 8 лютого 2019 р. № 100. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0223-19
10. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про
адміністративні правопорушення в органах поліції: Наказ МВС України від
 3
6 листопада 2015 р. № 1376. Редакція від 29.09.2017. URL:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1496-15
11. Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими
матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення
безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі: Наказ
МВС України від 7 листопада 2015 р. № 1395. Редакція від 08.02.2019. URL:
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z1408-15

ІІ. Основна література:

1. Актуальні проблеми організації охорони громадського порядку:
навчальний посібник / Ю. С. Назар, Д. І. Йосифович, Ю. А. Хатнюк,
О. Б. Мороз. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2021.
204 с.
2. Поліцейська діяльність: адміністративно-правове регулювання :
навчальний посібник / Хатнюк Ю. А., Мороз О. Б., Бондар В. В., Самченко
М. Ю., Гнатюк С. С., Кобко Є. В. / за ред. Назара Ю. С. Львів: ЛьвДУВС,
2023. 645 с.
3. Поліцейська (адміністративна) діяльність : навч. посіб. / за заг. ред.
д-ра юрид. наук, проф. О. І. Безпалової; [О. В. Джафарова, С. О. Шатрава та
ін.; передм. О. І. Безпалової]; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ.
Харків : ХНУВС, 2020. 396 с.
4. Поліцейська діяльність : підруч. / А. Є. Фоменко, О. С. Юнін,
Р. В. Миронюк, А. О. Собакарь та ін.; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф.
О. С. Юніна. Дніпро : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2022. 432 с.
5. Поліцейська діяльність : підручник / С. С. Вітвіцький, В. С. Тулінов,
О. М. Мердова та ін.; за заг. ред. проф. С. С. Вітвіцького. Київ : ВД Дакор,
2021. 372 с.
6. Поліцейська діяльність та поліцейські послуги в Україні :
організаційно-правові аспекти: моногр. / Циганов О. Г., Бабич І. С., Бурбій
А. В. Вінниця: ТОВ «ТВОРИ», 2019. 196 с.
7. Поліцейська діяльність: навчальний посібник / Мукоіда Р. В.,
Любчик В. Б., Пишна А. Г., Берендєєва А. І., Афонін Д. С. / за ред.
Корнієнка М. В. Одеса: ОДУВС, 2021. 349 с

1. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ВОЄННОГО СТАНУ

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні

або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу,
небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та
 4
передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому
командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого
самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі
збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози
небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а
також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і
свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із
зазначенням строку дії цих обмежень.
Військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається
право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями,
Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого
самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму
воєнного стану, є: Генеральний штаб Збройних Сил України, Об’єднаний
оперативний штаб Збройних Сил України, командування видів Збройних Сил
України, командування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України,
командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України,
управління оперативних командувань, командування з’єднань та військових
частин Збройних Сил України.
Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її
місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної
безпеки і оборони України.
У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в
Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про
введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно
звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає
одночасно відповідний проект закону.
Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в
окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає
негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню
в інший спосіб.
У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного
стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада України
збирається на засідання у дводенний строк без скликання та розглядає
питання щодо затвердження указу Президента України про введення
воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
В указі Президента України про введення воєнного стану
зазначаються:
1) обґрунтування необхідності введення воєнного стану;
 5
2) межі території, на якій вводиться воєнний стан, час введення і строк,
на який він вводиться;
3) завдання військового командування, військових адміністрацій,
органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо
запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану;
4) завдання суб’єктам забезпечення цивільного захисту щодо
приведення єдиної державної системи цивільного захисту, її функціональних
та територіальних підсистем у готовність до виконання завдань за
призначенням в особливий період;
5) вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і
громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку з введенням воєнного
стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження
прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих
обмежень;
6) інші питання.
В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан,
військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх
утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади,
Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових
обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав
і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента
України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму
воєнного стану:
1) встановлювати посилену охорону важливих об’єктів національної
економіки та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, і вводити
особливий режим їхньої роботи. Перелік об’єктів національної економіки та
об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення, що підлягають
посиленій охороні в умовах воєнного стану, затверджується Кабінетом
Міністрів України;
2) запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб, не
залучених до роботи в оборонній сфері та сфері забезпечення
життєдіяльності населення і не заброньованих за підприємствами,
установами та організаціями на період дії воєнного стану з метою виконання
робіт, що мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків
надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану, та залучати
їх в умовах воєнного стану до суспільно корисних робіт, що виконуються для
задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань,
правоохоронних органів і сил цивільного захисту, забезпечення
 6
функціонування національної економіки та системи забезпечення
життєдіяльності населення і не потребують, як правило, спеціальної
професійної підготовки осіб. За працівниками, залученими до виконання
суспільно корисних робіт, на час виконання таких робіт зберігається
попереднє місце роботи (посада).
3) використовувати потужності та трудові ресурси підприємств,
установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати
режим їхньої роботи, проводити інші зміни виробничої діяльності, а також
умов праці відповідно до законодавства про працю;
4) примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або
комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних
господарських об’єднань для потреб держави в умовах правового режиму
воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це
відповідні документи встановленого зразка;
5) запроваджувати комендантську годину (заборону перебування у
певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально
виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим
світломаскування;
6) встановлювати особливий режим в’їзду і виїзду, обмежувати
свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також
рух транспортних засобів;
7) перевіряти документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей,
транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла
громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;
8) забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і
демонстрацій, інших масових заходів;
9) порушувати у порядку, визначеному Конституцією та законами
України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських
об’єднань, якщо вона спрямована на ліквідацію незалежності України, зміну
конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і
територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення
державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання
міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи
людини, здоров’я населення;
10) встановлювати заборону або обмеження на вибір місця перебування
чи місця проживання осіб на території, на якій діє воєнний стан;
11) регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфічних
підприємств, видавництв, телерадіоорганізацій, телерадіоцентрів та інших
підприємств, установ, організацій і закладів культури та засобів масової
 7
інформації, а також використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри
та друкарні для військових потреб і проведення роз’яснювальної роботи
серед військ і населення; забороняти роботу приймально-передавальних
радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації
через комп’ютерні мережі;
12) у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму
воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм
власності, окремих громадян телекомунікаційне обладнання, телевізійну,
відео- і аудіоапаратуру, комп’ютери, а також у разі потреби інші технічні
засоби зв’язку;
13) забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і
отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами,
виробленими на спиртовій основі;
14) встановлювати особливий режим у сфері виробництва та реалізації
лікарських засобів, які мають у своєму складі наркотичні засоби, психотропні
речовини та прекурсори, інші сильнодіючі речовини, перелік яких
визначається Кабінетом Міністрів України;
15) вилучати у підприємств, установ і організацій навчальну та бойову
техніку, вибухові, радіоактивні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та
отруйні речовини;
16) забороняти громадянам, які перебувають на військовому або
спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки
України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце
проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або
керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби
зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної
(невійськової) служби;
17) встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну
повинність з розквартирування військовослужбовців, осіб рядового і
начальницького складу правоохоронних органів, особового складу служби
цивільного захисту, евакуйованого населення та розміщення військових
частин, підрозділів і установ;
18) встановлювати порядок використання фонду захисних споруд
цивільного захисту;
19) проводити евакуацію населення, якщо виникає загроза його життю
або здоров’ю, а також матеріальних і культурних цінностей, якщо виникає
загроза їх пошкодження або знищення, згідно з переліком, що
затверджується Кабінетом Міністрів України;
 8
20) запроваджувати у разі необхідності нормоване забезпечення
населення основними продовольчими і непродовольчими товарами,
лікарськими засобами і виробами медичного призначення;
21) усувати з посад керівників підприємств, установ і організацій за
неналежне виконання ними визначених цим Законом обов’язків та
призначати виконувачів обов’язків керівників зазначених підприємств,
установ і організацій;
22) вживати додаткових заходів щодо посилення охорони державної
таємниці;
23) інтернувати (примусово оселяти) громадян іноземної держави, яка
загрожує нападом чи здійснює агресію проти України;
24) здійснювати обов’язкову евакуацію затриманих осіб, що
перебувають в ізоляторах тимчасового тримання; підозрюваних,
обвинувачених осіб, щодо яких застосовано запобіжний захід - тримання під
вартою, що перебувають в слідчих ізоляторах; етапування засуджених осіб,
які відбувають такі покарання, як арешт, обмеження волі, позбавлення волі
на певний строк та довічне ув’язнення, з установ виконання покарань,
розташованих у місцевостях, наближених до районів, де ведуться бойові дії,
до відповідних установ, які розташовані в безпечній місцевості.
У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження
Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України,
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів,
органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-
розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких
здійснюють контррозвідувальну діяльність.

2. ОСОБЛИВОСТІ НЕСЕННЯ СЛУЖБИ В РАЗІ ВВЕДЕННЯ

ВОЄННОГО СТАНУ

Напружена геополітична ситуація, яка виражається в активному

втручанні та впливі іноземних держав на економічну, політичну, соціальну та
політичну обстановку в Україні, призводить до наростання конфліктів як
всередині країни, так і за її межами.
Стратегія національної безпеки України визначає, що основними
пріоритетами національної безпеки є національна оборона, державна та
громадська безпека. У зв’язку з тим особливої актуальності набувають
питання ролі правоохоронних органів, а особливо Національної поліції, в
забезпеченні національної безпеки України, в тому числі в разі агресії проти
України або безпосередньої загрози такої агресії. З метою створення умов
 9
для віддзеркалення або запобігання агресії проти нашої держави передбачено
адміністративно-правовий режим воєнного стану.
Законодавством передбачено низку заходів, що застосовуються в разі
безпосередньої збройної агресії з боку іншої держави чи групи держав або
загрози нападу на Україну. Так, Президент України приймає рішення про
загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або
окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших
військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також
вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
Законодавець розглядає збройну агресію як застосування збройної сили
проти України з боку іншої держави (групи держав). Збройною агресією
проти України вважається будь-яка з таких дій:
- вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав
на територію України, а також окупація або анексія частини території
України;
- блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення
комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав;
- напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові
сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти
України;
- засилання іншою державою або від її імені озброєних груп
регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної
сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це
рівнозначно переліченим вище (в абзацах 5-7 ст. 1 закону «Про оборону
України») діям, у тому числі значна участь третьої держави в таких діях;
- дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона
надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою
державою (державами) для вчинення дій, зазначених вище (в абзацах 5-8 ст.
1 закону України «Про оборону України»).
Для здійснення режиму воєнного стану можуть створюватися
спеціальні державні органи, а існуючі державні органи набувають особливих
повноважень. Так, згідно зі ст. 8 закону України «Про оборону України» для
забезпечення стратегічного керівництва Збройними Силами України, іншими
військовими формуваннями та правоохоронними органами в особливий
період (період функціонування органів державної влади та Воєнної
організації держави, а також галузей національної економіки, підприємств,
установ та організацій, який настає з моменту оголошення рішення про
мобілізацію (крім цільової, що проводиться з метою ліквідації наслідків
стихійного лиха, аварій та катастроф, що сталися в мирний час) або
 10
доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту
введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює
час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення
воєнних дій) може створюватися Ставка Верховного Головнокомандувача як
вищий колегіальний орган воєнного керівництва обороною держави у цей
період. Генеральний штаб Збройних Сил України стає робочим органом
Ставки Верховного Головнокомандувача. В умовах воєнного стану можуть
передбачатися окремі обмеження прав і свобод громадян із зазначенням меж
і термінів їхньої дії. Щодо дипломатичних стосунків, то стан війни означає
припинення з державою (групою держав) мирних відносин з моменту
оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій до закінчення
воєнних дій чи до укладення між ними мирного договору.
З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій
настає воєнний час, який закінчується в день і час припинення стану війни.
З поняттям «воєнний час» у деяких нормативно-правових актах
пов’язано низку правових наслідків. Так, зокрема, у ч. 4 ст. 37 закону
України «Про військовий обов’язок і військову службу» зазначено, що у
воєнний час виїзд призовників і військовозобов’язаних з місця проживання
без дозволу районного (міського) військового комісаріату забороняється. У
статтях 89-92 Положення про проходження військової служби відповідними
категоріями військовослужбовців, затвердженого указом Президента України
від 07.11.2001 № 1053/2001, встановлюється особливий порядок щодо
поповнення офіцерського складу, присвоєння військових звань та просування
по службі.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а
також цілою низкою підзаконних нормативно-правових актів визначаються
такі заходи з організації оборони, як мобілізаційна підготовка та мобілізація.
Відповідно до вітчизняного законодавства мобілізаційна підготовка в
Україні - це комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових,
соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з
метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших
державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил
України, інших утворених відповідно до законів України військових
формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення,
Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та
Державної спеціальної служби транспорту, сил цивільного захисту,
підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого
проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її
 11
території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в
особливий період.
Реалізація заходів з проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації
безпосередньо пов’язується зі встановленням військового обов’язку
громадян України та військово-транспортного обов’язку. Відповідно до ст.
65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної
цілісності України є обов’язком громадян України, а згідно зі ст. 1 закону
України «Про загальний обов’язок і військову службу» військовий обов’язок
установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни,
забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених
відповідно до законів України військових формувань, а також
правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної
служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Стаття 6 закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»
визначає зміст військово-транспортного обов’язку, метою встановлення
якого є задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових
формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і який
поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші
державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи
й організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти,
нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші
підприємства, установи й організації, які забезпечують експлуатацію
транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.
У кожному населеному пункті створені мобільні групи для сприяння в
забезпеченні процесу мобілізації, до складу яких входять працівники
військкомату, органів місцевого самоврядування та поліції. Так,
правоохоронці не мають права вручати повістки власноруч, до їх завдань
належить лише супроводження осіб, які уповноважені це робити.
Правоохоронці зі свого боку всіляко допомагають встановлювати місце
перебування осіб, які уникають військового призову.
Відповідно до положень вітчизняного законодавства щодо визначення
обороноздатності країни до складових частин організації оборони в Україні
належать територіальна оборона та цивільний захист.
Згідно з розділом III закону «Про оборону України» територіальна
оборона України є системою загальнодержавних воєнних і спеціальних
заходів, що здійснюються в особливий період із завданнями:
а) охорони та захисту державного кордону;
 12
б) забезпечення умов для надійного функціонування органів державної
влади, органів військового управління, стратегічного (оперативного)
розгортання військ (сил);
в) охорони та оборони важливих об’єктів і комунікацій;
г) боротьби з диверсійно-розвідувальними силами, іншими озброєними
формуваннями агресора та антидержавними незаконно утвореними
озброєними формуваннями;
ґ) підтримання правового режиму воєнного стану.
Територіальну оборону на всій території України організовує
Генеральний штаб Збройних Сил України, на території Автономної
Республіки Крим, областей, у містах Києві та Севастополі - відповідно Рада
міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські державні адміністрації в межах своїх повноважень.
Безпосереднє керівництво територіальною обороною держави здійснює
начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України.
Згідно зі ст. 19 закону України «Про оборону України» цивільний
захист України у мирний час здійснюється відповідно до Кодексу цивільного
захисту України, а в особливий період та з метою підготовки до нього - з
урахуванням особливостей, визначених законодавством про оборону,
мобілізацію та правовий режим воєнного стану. Цивільний захист не
належить до питань, пов’язаних з публічним адмініструванням у сфері
оборони, оскільки всі заходи щодо організації оборони в Україні спрямовані
на захист від зовнішньої небезпеки у вигляді збройної агресії передусім
територіальної цілісності, незалежності та суверенітету держави, а завдання
цивільного захисту спрямовані на захист життя, здоров’я громадян,
забезпечення безпечного середовища саме всередині країни. Водночас
Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов’язані із захистом
населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від
надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної
державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів
державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів
місцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, іноземців
та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від
форми власності, а ст. 4 Кодексу визначає, що цивільний захист - це функція
держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього
природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом
запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги
постраждалим у мирний час та в особливий період. Відповідно до п. 24 ст. 2
цього Кодексу надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи
 13
суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується
порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена
катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією,
епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною
подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або
здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання
значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання
населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської
діяльності. Залежно від характеру походження подій надзвичайні ситуації
класифікуються на ситуації техногенного характеру, природного характеру,
соціальні та воєнні.
Отже, цивільний захист стосується сфери оборони виключно із
запровадженням особливого періоду в Україні, а також при виникненні
надзвичайних ситуацій воєнного характеру. Тому, з урахуванням положень
законодавства, що регулює питання у сфері оборони та цивільного захисту,
вважаємо, що цивільний захист як окрема складова не входить до системи
заходів, що стосуються організації оборони в Україні
Виходячи з вищевикладеного, слід визначити основні функції органів
Національної поліції під час забезпечення публічної безпеки та порядку у
разі введення воєнного стану:
по-перше, сприяння встановленню місця перебування осіб, які
уникають військового призову;
по-друге, протидія внутрішнім загрозам, що досягається виконанням
таких завдань, як протидія злочинності, особливо її організованим формам;
протидія різним проявам тероризму тощо;
по-третє, враховуючи підстави і порядок застосування поліцейськими
заходів примусу, можна виділити підстави їх застосування під час
підтримання публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану:
попередження правопорушень, припинення правопорушень, особисте
затримання, вилучення підготовлених для вчинення злочину різних знарядь і
предметів, забезпечення притягнення винних осіб до відповідальності;
по-четверте, організація органів поліції в умовах воєнного стану
потребує організаційного виділення спеціальних підрозділів, груп чи
окремих працівників, які мають підвищену професійну, фізичну чи
спеціальну підготовку і здатні успішно виконувати окремі види
адміністративної діяльності. До них належать підрозділи патрульної поліції,
спеціальної поліції, групи застосування спеціальних хімічних речовин,
снайпери, спеціалісти з фото- і відеофіксації, зв’язкові тощо;
 14
по-п’яте, активне використання превентивних поліцейських заходів з
метою вироблення у населення необхідності свідомого і добровільного
виконання правових вимог, припинення антигромадської поведінки.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Поняття воєнного стану.
2. Порядок, мета та особливості введення воєнного стану.
3. Обмеження, які можуть застосовуватись в період воєнного стану.
4. Особливості несення служби поліцейськими в разі введення
воєнного стану.